CC BY
17УДК 821.111:82-3"19"
Костенко Г. М.,
кандидат фтолопчних наук, доцент кафедри теори та практики перекладу Запорiзького нацюнального технiчного унiверситету
«Росiйська тема» в англшськш лiтературi: мiф i реальнiсть
Парадигмою дослiдження е сучасний етап свггового лiтературного процесу, нерiвномiрнiсть розвитку якого, юнування на одному синхронному зрiзi рiзних стадiй розвитку всесв^ньоТ' лiтератури дозволяють вченим обфунтувати тезу про вщноснють й iсторичну рухливють, наприклад, концепту «нацюнальна л^ература» (М.1.Конрад, М.Л.Васильев, М.Епштейн, Е.СаТд, Н.О.Висоцька). Отже, метою дослщження стають пiдходи до сприйняття шшонацюнального i тих процеав, якi вiдбуваються в свiдомостi шдивщуального читача в момент сприйняття. Рiзнi культури видiляють для себе рiзнi смисловi акценти, вiд культури до культури змшюеться спiввiдношення компонентiв нацюнального та шшонацюнального, юторичного i«позачасового».
Незважаючи на всю важливiсть i значущiсть цiеТ проблеми у в^чизняному лiтературознавствi на сьогоднiшнiй день лише в деяких теоретичних роботах це питання висв^лене найбтьш вичерпно, що обумовлюе актуальнiсть цього дослiдження. Серед найбтьш об^рунтованих робiт назвемо статт Ю.Левiна «Сприйняття творчостi iншонацiональних письменнимв» (1974), А.Гiрiвенко «Проблема сприйняття творчост iншонацiонального письменника» (1988) i К.Б.Гайтукаева «Проблема шшонацюнального характеру в «Героевi нашого часу» М. Ю. Лермонтова» (1989).
Ю.Левш, наприклад, видiлив три основы аспекти включення творчостi шшонацюнального письменника в даний л^ературний процес: переклад, критичне тлумачення i творче засвоення, при цьому важлива роль выводиться так званому «посередниковi», тобто перекладачев^ критиковi, або iншому пропагандистовi зарубiжноТ лiтератури, дiяльнiсть яких може спричиняти рiзну iнтерпретацiю творчостi митця [3, с. 249-252]. Можна казати про створення певного мiфу, навпъ стереотипу щодо сприйняття шшонацюнального певними культурними прошарками.
«Фантазп на росшськ теми», якi мiстять аналiз образу Росп й росiйського характеру, створен за законами англiйськоТ логiки,
з'явилися в англшськш лiтературi ще в XVI столгтп1, але лише наприкшц ХХ столiття ця проблема привернула увагу л^ературознав^в. Робота Е.Кросса «Росшська тема в англiйськiй лiтературi з XVI столiття до 1980: вступне дослщження i бiблюграфiя» (1982) - одна з перших спроб узагальненого пщходу до проблеми взаемовпливу росшськоТ й англшськоТ дшсносп, яка охоплюе твори вiд Дж.Тербервтя 1568-1569 р.р. до «Визнань з Олiмпiйських ^ор» Дж.Мея 1980 р.
Найчастше iнтерпретацiя Росп й росшського в англiйськiй лiтературi складалася з набору шше, що вiдзначають у своТй статтi про iмiдж РосГТ Д.Стахов i А.Кротков. Вiд «ЗимовоТ казки», «Макбета» i «Генрiха IV» Шекстра до Теннiсона з його грубим варваром зi Сходу, московтом з крижаним серцем i народом-жертвою2 до Вайльда з його зображенням дiяльностi нтлю^в та вбивства царя Олександра II у маловщомш п'ес «Вiра, або НИлюти» (1880), де у заголовок винесено iм'я Вiри Засулич, i Свiнберна, в одi якого «Роая» виникае як образ пекла без жодного божественного проблиску свп"ла, поки не з'являеться червона зiрка майбутньоТ кривавоТ розправи з монархом, зiрка царевбивства. Так продовжувалося аж до веллсовських сторшок про «Роаю в iмлi» [5, с. 26].
Проте найбтьший iнтерес до «росшськоТ теми» спостер^аеться в англшськш лiтературi на початку ХХ ст., що було, з одного боку, мотивовано захопленютю росшською лiтературою; з шшого боку, безпосереднiм росiйським досвщом письменникiв. Так, наприклад, для Е.Л.Войнич росшська тема, на думку К.Ю.ГешевоТ, пов'язана в широкому план з темою революцшною [2, с. 372-373]. ГероТня роману «Олiвiя Латем» (1904), який багато в чому носить автобiографiчний характер, дiзнавшись, що життю коханого, народовольця Володимира Дамарова, загрожуе небезпека, Тде до Росп, до Петербурга. До того ж, Войнич зробила немало, пропагуючи росшську лiтературу в Англи, перекладаючи Гоголя, Щедрша, Островського, Гаршина, Степняка-Кравчинського. У 1911 р. вона публкуе збiрку «Шiсть вiршiв Тараса Шевченка» з фунтовним нарисом життя й дiяльностi украТнського поета, який до цього був невщомий англiйськiй публщк
1 Першим прикладом твору про Роаю можна вважати «Листи з Росп» Дж.Тербервтля (1568-1569), як1 були перекладен рос1йською мовою лише у 1994 р. в журнал! «Арюн» (перекладач Г.Кружков) I е цшним джерелом стереотитв про Рос1ю, що з'явилися в Сврот XVI ст.
2 Це в1рш Тенн1сона «Польща» (1832), в якому головною темою стае катування польського народу батогом. Згодом поняття «бат1г» щодо Росп набувае для Теннюона суто пол1тичне забарвлення.
Для Голсуора, який в Роси не бував, джерелом розумiння росiян була росшська лiтература. У статтi «Анmieць i роаянин» (1916) письменник пщкреслюе правдивiсть i глибоку терпимiсть росшськоТ' лiтератури, чому могла б повчитися англшська лiтература. У свою чергу, англiйська лiтература надае росiйськiй лiтературi чудовi зразки i «нонсенсу», i дiевостi, що говорить про можливiсть взаемовпливу [8, с. 86]. Водночас Роая залишаеться для англiйцiв дивним i незрозумiлим символом, а знайомство з росшською лiтературою може дшсно здивувати (як це сталося з В.Вулф, що вельми захоплювалася росшською л^ературою, зокрема Чеховим, i залишила декiлька есе, присвячених проблемi аналiзу творчостi росiйських письменникiв, серед них дослщження з красномовною назвою «Росшський погляд»).
Зазвичай, образ РосiТ представлений окремими персонажами, як, наприклад, в поемi Байрона «Дон Жуан». В епоху Байрона погляд уае'Т Захщно'Т бвропи був звернутий до РосшськоТ 1мперп, вплив якоТ в друпй половинi XVIII - початку XIX столпъ постiйно зростав, особливо в мiжнародних вiдносинах. Зв'язок з вщомими французькими просвiтниками, розвиненi торговi вщносини з Англiею, успiшнi вiйни з Тур^ею, завоювання Криму i вихщ до Чорного моря, придбання Фшляндп у вiйнi з Швецiею ^ нарештi, перемога над Наполеоном -все це змщнило мiжнародний авторитет Росп i поставило ТТ в ряд великих европейських держав.
Незважаючи на це, Роая в творчост Байрона постае абсолютно в шшому свптт: за зовнi блискучими вшськовими досягненнями ховаються низькi потреби, тваринн iнстинкти в середовищi гвардiйцiв i козацтва, принизливi придворнi вiдносини, рабське становлення народу. У сатирi «Бронзовий вш> (1822) Байрон з обуренням писав про кртосне право у Роси, за одним заходом згадуючи наполеоывськ походи i пожежу Москви [цит. за: 1, с. 407].
У ХХ столгтп цей стереотип продовжуе iснувати в ромаы-фантази В. Вулф «Орландо» (1928), в якому письменниця створюе достатньо традицшний, за визначенням О.е.СоловйовоТ, образ росшськоТ природи: степи, засшжеш простори, широк рiчки, вовки тощо; все надмiрно i на межi можливого [4, с. 138]. I в зовшшносп жителiв МосковiТ робиться акцент на бородатих обличчях i хутряних шапках, на дивнш московськiй модi, яка приховуе тто, не даючи можливосп зрозумiти, хто перед вами - чоловк або жiнка. Але В.Вулф, добре обiзнана з росiйською л^ературою й культурою, не стала б так вщверто пiдкреслювати стереотиповiсть рис зовшшносп росiйських людей, якби ТТ метою не було б вттити iронiчний погляд на обмеженiсть
уявлень народiв один про одного, коли единою ланкою для взаеморозумшня стае мова.
Найчаспше роман «Орландо» характеризуют як фантазш, але з деяким уточненням. Цж^ч звертае увагу на вивчення складност людсько'Т особистостi, яке проводить В.Вулф, таким чином, критикуючи обмеженють людського сприйняття [6, с. 490], а Р.Рубенштейн бачить у цьому творi письменницi свiжий погляд на розвиток художньоТ' лiтератури й роботу людсько'Т думки з точки зору мистецтва [11, с. 166]. 1Цж.Хефлi впевнений, що фат^я й алегорiя знаходяться тiльки на поверхы, тодi як письменницi вдалося виршити серйозне творче завдання за допомогою гумористично'Т форми i дати подiям, що вiдбуваються, новий коментар, дшшовши несподiваних висновкiв [9, с. 94].
Цшсно, в романi розкриваеться абсолютно по-новому iсторiя розвитку лiтератури вщ часiв близавети I до 1928 р. (рк виходу роману з друку); ^ звичайно ж, оригiнально розроблена «росшська тема» -на тлi Великого Морозу, що стався в Лондон в 1683 р. Саме в морозному серпанку, ковзаючи по скутш льодом Темз^ головному героевi з'являеться таемнича незнайомка - московська княжна Маруша Романович. У той час, пщкреслюе бюграф Орландо, мало було вiдомо про жителiв Московп, оскiльки вони не говорили англшською, а французька, якою могли б спiлкуватися, не була популярною при англшському дворi. Саме мова вперше зводить разом Марушу й Орландо, об'еднуючи закоханих в якесь таемниче ствтовариство, приховане вщ розумiння оточення.
Знайомлячись ближче з Марушею, або Сашею, як вш Т'Т ласкаво називае, Орландо розумiе, що йому не вистачае ^в, щоб описати цю дивну жшку. Щоб це зробити, йому потрiбнi iнший пейзаж i iнша мова, осктьки його думки й почуття при перекладi на французьку втрачають свою гостроту. Щодо Сашi, то англшська мова була для неТ дуже вiдвертою, дуже щирою, дуже улесливою, ^ якою б вщкритою i чуттевою не здавалася Саша, в нш була прихована якась таемниця, яку Орландо так i не зм^ розгадати. В.Вулф в «Орландо» намагалася представити проникливий i вщчужений погляд на росiйський нацюнальний характер з точки зору шоземця.
Думки iноземця про поди росшсько'Т дiйсностi подае i Г.Волпол у роман «Темний лю» (1916), змальовуючи поди Першо'Т свтово'Т вiйни. Пояснення заголовку роману можна знайти в статт Цж.Голсуорс «Англiець i роаянин»: «серце iншоТ людини - це темний лю» [8, с. 82]. Волпол робить спробу заглянути не просто в душу шшо'Т людини, а в душу людини шшо'Т культури й мови. П.Брейбрук сказав
про Волпола, що письменник мае свою фтософш, згщно з якою людство мешкае у темрявi, оскiльки правда здаеться темною й неясною [7, с. 70], тобто людин ыколи повыстю не зрозумiти нi глибин душi шшоТ' людини, нi и культуру або мову.
Це частково автобiографiчний роман, оскiльки сам Волпол у 191417 рр. перебував у Росп як представник Червоного Хреста i був знайомий з А.Купршим, Ф.Шаляпiним, М.Горьким та шшими вiдомими дiячами того часу. Незважаючи на це, в його роман багато утертих росiйських стереотипiв: бородат мужики, незмiнна балалайка й обов'язковi щi на обiд. Певною мiрою в цьому можна побачити вщповщь росiйськiй лiтературi, такiй популярнiй в Англп того часу, в якш Волпол вустами свого героя Дерварда видтяе лише снiг, iкони й пщнесену простоту росiйських селян, яких змальовано у творах Достоевського й Тургенева [12, с. 61].
Саме захопленють росшською л^ературою англiйця Тренчарда, перебування якого в Роси представлена через сприйняття Дерварда, стае причиною його вступу до росшськоТ' армп. Тренчард мрiе стати новою людиною далеко вiд рщноТ Англи, проте зпжнення з реальнiстю виявляеться руйывним. Герой розчарований у росiянах, як насправдi зовсiм не схожi на Карамазових i Раскольникових, та i вiн, у свою чергу, розчаровуе роаян, оскiльки вони не бачать в ньому «спортсмена» i «людину справи» [12, с. 62].
Людський характер не такий однозначний, упевнений герой Волпола Дервард, але саме дослщження росшського характеру вш вважае своТм головним творчим завданням. Здаеться, йому вдалося зрозум^и його таемницю, i раптом нова зустрiч руйнуе попередн оцiнки. Розповiдаючи, наприклад, про Молозова, вш не може приховати здивування, як цей стовщсотковий роаянин може в той же час бути завжди пунктуальним, точним у вах справах, небагатослiвним i чудовим дипломатом [12, с. 50].
Знайомство з новими людьми не може не позначитися на характерi самого героя. Дервард все бтьше й бтьше вщчувае себе роаянином, сам того не усвщомлюючи. Вночi, лежачи на солому вiн дивиться в зоряне небо, вщчуваючи повну злагоду зi всiм свiтом. Завтра буде битва, ^ можливо, його нав^ь уб'ють, але зараз нiчого не може зачепити струни душ^ що блукае далеко, а очi вдивляються в яскравi зiрки прямо перед ним [12, с. 76-77]. У цьому епiзодi не можна не пом^ити вщгук вщомоТ' сцени з роману Л.Толстого «Вшна i мир», коли на полi Аустерлiца поранений князь Андрш вдивляеться у високе небо i вiдчувае повний спокш i марнiсть всiх своТх колишых прагнень. Так чи iнакше росшська лiтература проникла у свiдомiсть
героя Волпола, пщпорядкувавши собi образи й характери. Саме в нш вш знаходить розумiння власно' сутi й навколишнього свiту.
Проте лiтература може й змЫити спостереження та знання людини. Те, що вiн критикував в Тренчард^ неспроможного вiдокремити реальнють вiд художньо' вигадки, тепер тяжie над ним. Дерварду здаеться, що йому вщкрилися таeмницi росiйськоT душ^ тако' непрактично', повно' iдеалiзму й мютики; що взагалi росiяни й англшц настiльки схожi, що це нав^ь збивае 'х з пантелику, але схщне в росiйськiй душi нiколи не примириться iз захщним [12, с. 108]. Наскiльки правильн висновки Волпола, краще за вах прокоментував Е.Гемiнгвей у своему оповщанш «Триденна негода», геро' якого обговорюють роман Г'ю Волпола «Темний лю». Один з геро'в запитуе: «А що вш знае про Роаю? - Не знаю. Хто 'х розбере, цих письменникiв. Може, вш жив там ще хлопчиськом. Там багато всього про Росш» [10, с. 114-115].
Саме про Роаю хоче писати Волпол, зрозумп"и и загадку, побачити ''' майбутне; проте в романi практично немае сцен з росшського життя. Дiя в основному проходить на колишнш територп Польщi з м своерiдним побутом i традицiями. Та й спостереження над росшською душею в нього дуже суб'ективы, дуже лiтературнi. Роаяни насправдi виявляються якимись «англiйцями», а англшц надмiрно русифiкованi. Об'ективно' картини чужо' реальностi не вийшло, а своя розтанула у психолопчних замальовках i коментарях. Так або шакше, але картина росiйського життя в уявi Волпола не позбавилася повнютю традицiйних стереотипiв, хоч його штерпретацш росшсько' дiйсностi можна вважати певним кроком до творчого зближення двох л^ератур, питання, яке ще потребуе всебiчного дослщження. Текст, що виникае в точц перетину двох або бтьше культур, тобто «мультикультурний», або все часпше - «кроскультурний» текст, вимагае дещо шшого пiдходу. Дослiдниковi доводиться враховувати екстралiнгвiстичнi чинники: особистють автора, його культурний багаж, виховання i становлення як особи, що поеднуе двi картини свiту, як нiби вiддзеркалюють одна одну.
Лтература
1. Алексеев М.П. Русско-английские литературные связи (XVIII век - первая половина XIX века) / Михаил Павлович Алексеев // Литературное наследство / [главн. ред. В.Р.Щербина; ред. тома И.С.Зильберштейн]. - Т. 91. - М. : «Наука», 1982. - 864 с.
2. Гениева Е.Ю. Литературная ситуация на рубеже веков / Екатерина Юрьевна Гениева // История всемирной литературы в
9 томах / Гл. редкол: Г.П.Бердников (гл. ред.) и др.; [авт. вступ. замечаний Ю.Б.Виппер] / АН СССР; Ин-т мировой лит. им. А.М.Горького - М. : Издательство «Наука», 1983-1994. - Т.8. - 1994. -С. 368-375.
3. Левин Ю.Д. Восприятие творчества инонациональных писателей / Ю.Д.Левин // Историко-литературный процесс. Проблемы и методы исследования / [под ред.. А.С.Бушмина]. - Л. : Изд-во «Наука» Ленингр. отд-е, 1974. - С. 237-273.
4. Соловьева Е.Е. Образ русской природы в творчестве Джозефа Конрада / Е.Е.Соловьева // Вестник Челябинского государственного университета. Филология. Искусствоведение. - 2009. - Вып.30. - №
10 (148). - С. 138-142.
5. Стахов Д. Имидж России. Как быть любимой / Дмитрий Стахов, Андрей Коротков // Огонек. - 2002. - № 39 (4767). - С. 25-27.
6. Beach J.W. The Twentieth Century Novel: Studies in Technique / Joseph Warren Beach. - N.Y.; L. : The Century Company, 1932. - 2 p, vii-viii, 567 p.
7. Braybrooke P. Philosophies in Modern Fiction / Patrick Braybrooke. -Freeport (N.Y.) : Books for Libraries Press, 1977. - 85 p., [1] p.
8. Galsworthy J. Englishman and Russian / John Galsworthy// Galsworthy J. Another Sheaf. - N.Y. : Charles Scribner's Sons, 1919. -P. 82-87.
9. Hafley J. Glass Roof: Virginia Woolf as Novelist / James Hafley. -Berkeley (CA) : University of California Press, 1954. - 195 p.
10. Hemingway E. The Three-Day Blow / Ernest Hemingway// Hemingway E. The First Forty-Nine Stories. - L. : Jonathan Cape, 1946. -P. 110-122.
11. Rubenstein R. Orlando: Virginia Woolf's Improvisations On a Russian Theme / Roberta Rubenstein // Forum Modern Language Studies. - 1973. - Vol. IX. - No. 2. - P. 166-169.
12. Walpole H. The Dark Forest: [a novel] / Hugh Walpole. - N.Y. : Grosset & Dunlap, 1916. - 321 p.
