CC BY
13
ОРИГ1НАЛЬН1 ДОСЛ1ДЖЕННЯ
© Ляховська Н.В., 1змайлова О.В., Шликова О.А., Кайдашев 1.П. УДК [577.21:616.5-002]-053.3/.5
РОЛЬ ПОЛ1МОРФ1ЗМ1В ГЕН1В ТОЛЛ-ПОД1БНИХ РЕЦЕПТОР1В 2,4
ТА Б1ЛКА КЛ1ТИН КЛАРА В РОЗВИТКУ БРОНХ1АЛЬНО1 АСТМИ У
*
ДОРОСЛИХ
Ляховська Н.В., 1змайлова О.В., Шликова О.А., Кайдашев 1.П.
ВДНЗУ «Укра'нська медична стоматолопчна академiя», м. Полтава
Генетические аспекты астмы и атопии широко изучаются. Генов-кандидатов и локусов хромосом, вероятно отвечают за возникновения бронхиальной астмы (БА) определено большое количество. Целью нашей работы стало изучение полиморфизмов 2258G/A гена TLR2 (rs5743708) и 896A/G генаТ1.1^4 (rs4986791), гена белка клеток Клара (A38G), с удельным весом 16 Да, (СС16) среди взрослого населения. Материалы и методы. Нами было обследовано 45 больных БА в период вне обострения. Диагноз БА и степень тяжести установлено согласно утвержденных критериев. Результаты исследования: В группе больных БА достоверно чаще встречается генотип GA (11,1%) гена TLR2 (р=0,04) в сравнении с группой контроля. У пациентов, которые являются носителями мутантной аллели А гену TLR2 в анамнезе чаще отмечались пневмонии (р = 0,046), а также были признаки кандидоза (р = 0,034) в сравнении с пациентами без полиморфизма. При изучении полиморфизма гена TLR 4 установлено, что генотип AG статистически вероятнее (р =0,04) встречается в группе с БА (15,6%), чем в контрольной группе. У больных с полиморфизмом 896A/G гену TLR4 заболевание начиналось с детства (р=0,03), в спектре сенсибилизации были пищевые факторы (р=0,02) и имели место проявления другой аллергической патологии (р=0,045).Полиморфный вариант 38G гену СС16 достоверно чаще встречается у больных с АБА чем в группе по-пуляционного контроля (р = 0,019). Особенностями клинических проявлений у больных АБА, которые являются носителями аллеля 38G гену СС16 являются: грибковая сенсибилизация, атопический дерматит и туберкулез в анамнезе, необходимость в частом приеме глюкокортикостероидов.
Ключевые слова: астма, Толл-рецептор, полиморфизм, белок клеток Клара
Бронхiальна астма (БА) е глобальною проблемою, осктьки в свт нараховуеться близько 300 млн оаб, що страждають на дану патолопю [5]. Грунтуючись на стандартизованих методах оцшки поширеност БА у дорослих i д^ей, можна стверджувати, що даний по-казник у рiзних кражах св^у складае вщ 1 до 18% на-селення та мае стмку тенденцю до зростання. Зок-рема, в Роси за останн 20 рогав поширенють БА зро-сла майже у 2 рази i складае сьогодш 10-15% насе-лення [18]. Багатофакторний характер формування БА включае генетичну схильнють, вплив навколиш-нього середовища, iмуннi та нейрогенн ланки неспе-цифiчноí i специфiчноí пперреактивност1, роль вiрус-но^кробного чинника вимагае врахування кожного додаткового компоненту, здатного впливати на пере-б^ астми [1]. Генетичн аспекти астми та атопи широко вивчаються. Геыв-кандида^в та локуав хромосом, що вiрогiдно вщповщають за виникнення атотчно!' БА
велика ктькють. Найчастше в лтературних джерелах посилаються на дтянки хромосом 5q23-31,6p21.1-p23, 11 q 13, 12q14-24.33 i 13q11-32. В цьому план в останне десятирiччя викликають великий Ытерес ро-боти пов'язан 3i змЫою генетичного регулювання об-разрозтзнавальних рецепторiв [8], у першу чергу -Тоll-подiбних рецепторiв (TLR). Результати роботи E.Gali та ствав. [4] не знайшли асо^ацп мiж екземою, харчовою алергiею та мюенс-мута^ею TLR2, тодi як ^i дослiдження пiдтверджують зв'язок мiж концент-рацiею IL4, IgE та порушеннями у вказаному ген [11]. Деяк автори вказують на асоцiацiю мiж рiвнем секреторного IgE та генами TLR4 [14], ^i науковц ствер-джують, що локуси геыв, якi пов'язанi з БА в певних випадках не мають взаемозв'язку iз специфiчною сен-сибiлiзацiею [7]. За результатами багатьох досль джень можна зробити висновок, що наявнють поль морфних варiантiв генiв TLR4 у д^ей хворих на атопь
Цитування при атестацП' кадрiв: Ляховська Н.В., 1змайлова О.В., Шликова О.А., Кайдашев 1.П. Роль полморф'зм'в генв Толл-noöiöHuxрецепторе 2,4 та блка штин Клара в розвитку бронхально)'астми у дорослих//Проблеми екологи iмедицини. - 2013. - Т. 17, № 5-6. - С. 71 -75.
чний дерматит може сприяти чутпивост до BÍpycHMX шфекцм та обтяжувати nepe6ir захворювання [15]; визначае змЫу характеру nepe6iry та ступеня вира-женостi кпiнiчних проявiв у дтей з БА [13]. Сьогоднi проведена обмежена ктькють доспiджень щодо вппиву генетичних варiантiв СС 16 на розвиток бА, та |'х резупьтати неоднозначн (Baldini et al., 1998; Gui et al., 2003; Kalyoncu et al., 2003; Laing et al., 1998a; Laing et al., 1998; Sengler et al., 2003; Sharma and Ghosh, 2004). Бтьшють наукових розробок в мапих попупяцмних виборках пщтверджують асо^ацю мiж полiморфiзмом СС16 та ризиком виникнення астми (Candelaria et al., 2005; Kalyoncu et al., 2003; Laing et al., 1998; Mansur et al., 2002; Saadat et al., 2004).
Метою нашоТ роботи стало вивчення попiморфiз-мiв 2258G/A гену TLR2 (rs5743708) та 896A/G гену TLR4 (rs4986791), гену бiпкy кпiтин Клара (A38G), пи-томою вагою 16 кДа, (СС16) серед дороспого насе-пення ПоптавськоТ попупяцп та визначення особпи-востей iмyнопогiчного статусу та ключного перебiгy БА в запежност вiд змiн в геномi.
Матерiали та методи
Нами бупо обстежено 45 оаб хворих на БА. Дiаг-ноз БА та стутнь ТТ тяжкостi встановпено вiдповiдно до затверджених критерпв^жнародт рекомендацп GINA, 2011) на базi алергологiчного i пупьмонопопч-ного вiддiлення ПоптавськоТ обпасноТ кп^чноТ пкар-нi. Анамнестичнi данi зiбранi шпяхом анкетування з використанням специального опитувапьника. Усiм па-цiентам з БА бупи проведет загапьнокпУчт пабора-торнi, iнстрyментапьнi та апергопогiчне обстеження (прик-тест). Обстеження проводипи за умови вщсут-ност у пацiента загострення основного чи супуттх хронiчних, вщсутност гострих iнтеркyрентних Ыфек-цiйних захворювань та тяжкоТ супутньоТ патологи, яка б могпа вппинути на резупьтати доспщження. До гру-пи контропю yвiйшпи зразки ДНК 90 практично здоро-вих осiб, без апергопопчного анамнезу з бази ДНК НД1 генетичних та iмyнопогiчних основ розвитку патологи та фармакогенетики ВДНЗУ «УкраТнська медич-на стоматопогiчна академiя». Визначення по^морфь змiв 2258G/A гену TLR2 та 896A/G гену TLR4, гену СС16 проведено методом по^меразноТ панцюговоТ реакци [12]. Фенотип лiмфоцитiв анапiзyвапи шпяхом визначення рiвнiв експреси поверхневих антигенiв клiтин з використанням моноклональних антитiп CD4, CD25 (виробництво «Сорбент», Росiя) та внутршньо-
Внутршньогруповий розподл ч<
кгитинного бiлку FoxP3 («eBioscience», США) методом проточно! цитофлюориметри на проточному цитоф-люорометрi EPIX LX-MCL (Beckman Coulter, США), використовуючи програму System II TM software. Pi-вень загального IgE, Ытерлейгану-4,10 (ТОВ «Укрмед-Дон», УкраТна) в сироватц кровi визначали за допо-могою непрямого iмуноферметного аналiзу.
Математичну обробку отриманих даних здмсню-вали з використанням програми «STATISTICA 6.0» (StatSoft Inc). Pозподiл генотипiв за дослщжуваними полiморфними локусами перевiряли на вщповщнють рiвновазi Хардi-Вайнберга за допомогою критерiю х2. Порiвняння частот генотитв мiж дослiджуваними гру-пами проводили шляхом аналiзу таблиць спряженостi за допомогою точного тесту Фшера. Для порiвняння частот алелей використовували критерш х2. Для оцн ки достг^рност вiдмiнностей мiж групами використовували точний двостороннш критерiй Фiшера (для малих груп). Для уах видiв аналiзу статистично зна-чущими вважали вщмЫност при р < 0,05.
Результати та ix обговорення
Серед обстежених у 5 (11,1%) па^ет1в захворювання мало iнтермiтуючий характер, у 23 (51,2%) оаб була легка стутнь, у 17(37,7%) хворих - середня стутнь тяжкост переб^у БА. Генетична детермiнованiсть БА в останнш час розглядаеться, як один з основних фаюгрв в етiопатогенезi даного захворювання [16]. Серед обстежених у 3 (6,6 %) хворих вiдмiчалися алергiчнi прояви з боку обох батьш, матерi - у 16 оаб (35,5%), батька - у 10 оаб (22,2%). Таким чином, передача спадковоТ схильност до алергiчних захворювань частше вiдмiчена за лiнiею матерi, що узго-джуеться з лiтературними даними [17].
Нами була проаналiзована частота полiморфних варiантiв генiв TLR 2, TLR4, гену СС16 серед хворих на БА та в груп популяцшного контролю (табл.1). В оаб, що входили до групи контролю, частота генотипу TLR2 GG становила 97,8%; частота гетерозиготного генотипу GA - 2,2%, генотип АА не був виявлений. У хворих на БА вщповщт результати були такими: GG -88,9%, GA - 11,11% та АА також не був виявлений, тобто в^^чаеться статистично значима рiзниця (р = 0,04) мiж частотами генотитв у грут контролю та у хворих на БА. Частота алелi А серед групи контролю склала 1,1%, а серед хворих на БА - 5,6%, що досто-вiрно не в^знялось (х2=3,1; ВШ= 4,59; Д1 1,00720,94; р=0,08) (табл.1).
Табл 1.
т генотипе та полiморфних алелей гене TLR2, TLR4, CC16
Ген, полiмо-рфiзм Частота генотипу Група контролю Хворi (n=45) р* Частота алелi Група контролю (n=90) Хворi на БА, (n=45) X2 фреона, df=1 ВШ* (95% Д1) р**
TLR2 2258G/ A GG GA AA 97,8 (88) 2,2 (2) 88,9 (40) 11,1 (5) 0,04 G А 98,9 (178) 1,1 (2) 94,4 (85) 5,6 (5) 3,10 4,59 (1,00720,94) 0,0 8
TLR4 896A/G АА AG GG 95,6 (86) 4,5 (4) 84,4 (38) 15,6 (7) 0,04 А G 97,8 (176) 2,2 (4) 92,2 (83) 7,8 (7) 3,42 3,52 (1,0611,66) 0,0 6
СС 16 A38G АА AG GG 86,9 (40) 13 (6) 64,4 (29) 28,9 (13) 6,52 (3) 0,019 А G 86 6 71 19 6,99 3,84 (1,4510,12) 0,0 08
Прим/'тка: р - р/'вень значимост¡, отриманий тестом х2 - для груп контроля та хворих на АБА. р - р/'вень значимост¡, отриманий точним тестом Ф1шера.
При дослщжеш полiморфiзму 896АЮ гену TLR4 в виявлений. У хворих на БА вщповщно: АА - 84,4%, грут контролю частота генотипу АА становила 95,6%, AG - 15,6%, GG - не знайдено. МНж частотами гено-гетерозиготного генотипу AG - 4,5%, генотип GG не титв у грут популярного контролю та хворих на БА
виявлена достовiрна рiзниця (р <0,05), що може хара-ктеризувати дану патологiю, як спадкове порушення iмунноí вiдповiдi. Частота мутантноТ алелi ё у груп хворих на БА була статистично вища (х2 = 3,42; р = 0,064) та склала 7,8%, у порiвняннi з групою контролю (табл. 1).
В групу контролю для вивчення полiморфiзму гену СС16 вобрано 46 зразюв ДНК оаб, що не страждали на алерпчну патологiю. У вказанiй групi результати були наступними: частота гомозиготного генотипу АА становила 86,9% (40 оаб) генотип ёё не був виявле-ний, частота гетерозиготного генотипу Аё склала 13% (6 оаб). У хворих на АБА вщповщш дат були такими: генотип АА - 64,4% (29 оаб), Аё - 28,9% (13 оаб), ёё у 6,52% хворих (3 осiб), тобто мiж частотами гено-типiв у груп контролю та у хворих на БА в^^чаеться достовiрна рiзниця (р = 0,019). Частота алелю А у ко-нтрольнiй груп склала 93,4%, у хворих на АБА -78,9%. Частота алелю ё серед хворих на БА склала 7,8%, серед групи контролю - 2,2%, що достг^рно не в^знялось (х2=3,42; ВШ= 3,52; Д1 1,06- 11,66; р=0,06) (табл.1).
При аналiзi внутрiшньогрупового розподiлу частот вах вище зазначених генотипiв та полiморфних але-лей спостерiгався нерiвномiрний розподт алелей, на що вказуе проведений аналiз показника врахування рiдкiсних алелей (м<2) i частки рiдкiсних алелей (И>0). Для всiх дослiджуваних локуав в групах контролю та
ОНП гена Т1_Р4, який кодуе позаштинну структуру ектодомену рецептора, полягае в замн аспарагiновоí амiнокислоти на глщинову АБр299ё!у 1187 (гб4986790) та на юнцевому етапi пов'язано з пригнь ченим фосфорилювання 1кВ-а пiсля стимуляци ЛПС, що, своею чергою, призводить до зниження трансло-кацií ЫРкВ в ядро та позначаеться на пригшченш синтезу вiдповiдних прозапальних цитоюшв. Подальше порушення передачi активацмного сигналу ЫРкВ су-
хворих на БА розподти генотипiв вiдповiдали очку-ваним за рiвновагою Хардi - Вайнберга. Також вияв-лено ствпадання очiкуваноí гетерозиготностi та гетерозиготной, яка спостерiгаеться, що свiдчить про рь вновагу генетичноТ структури даноТ популяцií.
Одиничний нуклеотидний полiморфiзм (ОНП) гешв Толл-подiбних рецепторiв впливають на загальний соматичний стан мають клУчш прояви АБА. Гетеро-зиготний генотип ёА гену Т1_Р 2 (п=5) спостерiгався тiльки у жiнок (100%). Достовiрно частiше у носiíв алелi А (р = 0,046) в анамнезi були пневмонií (2 i бь льше раз за життя), а також вiдмiчались ознаки кан-дидозу (р = 0,034) в порiвняннi з пацiентами без поль морфiзму (табл.2). Внаслiдок змiн в генах Т1_Р2 вщбу-ваеться порушення розтзнавання iнфекцiйних агентiв (в тому чи^ грибкових), що призводить до дисбалансу функцюнування системи вродженого iмунiтету та розвитку хронiчних запальних захворювань. При порь вняннi рiвнiв iмунологiчних показникiв серед хворих на БА з рiзними варiантами гену Т1_Р2 статистично достовiрна вiдмiннiсть спостер^аються лише в конце-нтрацií цитоюшв. Так, вищий рiвень !1_-4 (63,7±8,7 пг/л) спостерiгався у групi без проявiв полiморфiзму (кри-терiй Манна-Уп"ш и(п1=40; п2=5) 2,79; р=0,005), а рiвень !1_-10 був достовiрно пщвищений у носiíв гетерозиготного варiанту геному Т1_Р2 (критерiй Манна-Уiтнi и(п1=40; п2=5)33,0; р=0,01) (табл.3).
Табл.2
Кл1н1чн1 ознаки в залежност! в1д варанту гешв ИИ.2, ИЯ4, СС16
проводжуеться дисбалансом синтезу Тх1/Тх2, та ви-значае ступшь вираженост клiнiчних проявiв захво-рювання та наявнiсть супутньо!' патологií. Полiмор-фiзм АБр299 ё!у Т1_Р4 зi змiною алелю АБр на ё!у був виявлений у 7 оаб. У 6 оаб цiеí групи (р=0,03) прояви АБА починалися в ранньому дитинств^ 4 па^енти пройшли типовi етапи "атотчного маршу". Достовiрно частiше (р=0,02) у цих хворих у порiвняннi з патентами без вказаних генетичних змЫ визначалась харчовi
Наявнють ознаки Носи генотипу ёё гену Т1.Р2, (п=40) Носи генотипу ёА гену Т1.Р2, (п=5) р*
Пол1морф1зм 2258ё/А гена Т1_Р2
В анамнез! част1 пневмони (2 1 бтьше раз1в за життя) так н1 12 28 4 1 0,046
В анамнез! ознаки кандидозу та \або грибкового ураження шк1ри так н1 11 29 4 1 0,036
Пол1морф1зм 896А/ё гена Т1_Р4
Носи генотипу АА гену Т1.Р4, (п=38) Носи генотипу Аё гену Т1.Р4, (п=7) р*
Пол1 сенсиб1л1зац1я, що включае харчов1 алергени так ж 7 31 7 0 0,013
Супутн1 пол1 алерг1чн1 прояви (рин1т, кон'юктив1т) так н1 6 32 5 2 0,045
В анамнез! прояви "атоп1чного маршу" так ж 7 31 6 1 0,029
Пол1морф1зм А38ё гена СС16
Носи генотипу АА гену СС16, (п=29) Носи алел1 ё гену СС16, (п=16) р*
Мають прояви атоп1чного дерматиту так н1 4 24 6 10 0,04
Част1ше користуються Ыгаляцмними глюкокортикощами так н1 3 26 9 7 0,02
Прояви грибково! сенсиб1л1зацп так ж 3 26 00 00 0,03
фактори сенсибозаци. КлУчною ознакою вказаного ОНП TLR4 також була супутня алергiчна патологiя (ринокон'юктивальний синдром та дерматит) (р=0,045) та захворювання ШКТ (табл.2). Отже, поль морфiзм гену Asp299 Gly TLR4 здебiльшого впливае на загальнi прояви атопiï у хворих на БА, ыж на озна-ки бронхо-легенево''' дифункци та ступшь тяжкостi да-
При розгг^ результатiв полiморфiзму гену СС 16 з'ясовано, що переважна бтьшють оаб з ОНП вказаного гену мали сенсиб^зацю до двох i бтьше алергенiв, особливiстю цих хворих була пперчутливють до гриб-кових алергешв (найчастiше до групи Aspergillus), так в грут з гетерозиготою гену СС16 вказан прояви були у 6 оаб, з мутантною гомозиготою у 2 оаб, що е статистично досп^рно при порiвняннi з генотипом АА гену СС16 (табл. 3). Отриман нами результати ствпадають з даними науков^в зi США Claire de Burbure та ствав-торiв [3] про пошкоджуючи дiю на епiтелiй легень гриб-кових алергенiв, проте статистично достг^рних показ-никiв, на вщмЫу вiд нас, вони не отримали. Серед су-путньо!' патологи звертае на себе увагу достовiрна рiз-ниця за точним методом Фшера (табл.2) по кiлькостi осiб, що мають прояви атопiчного дерматиту при порь вняннi груп з полiморфiзмом гену СС 16. Так, серед носив генотипу GG 2 особи, що мають Ытермпуючий пе-реб^ хворiють на атопiчний дерматит, серед носив генотипу AG- 4 особи. Насправд^ вплив полiморфiзму геыв епiтелiальних клiтин легень (СС16) на ушкоджен-ня шкiри мае суперечливий характер, але е автори [2], яга вказують на прямий взаемозв'язок полiморфiзму гену СС16 з атотчним дерматитом у дорослих. При опрацюванн iмунологiчних даних хворих на АБА з рiз-ними варiантами генотипiв гену СС16 з'ясовано, що статистично достг^рна рiзниця вiдмiчалась лише за рiвнем загального IgE. У хворих, яга е ноаями гетерози-готи гену СС16 цей показник склав 244,9 ± 30,33 МОд/мл, гомозиготи GG 191,7± 13,0 МОд/мл, гомозиго-ти за АА склав 123,7 ± 12,26 МОд/мл, що е статистично вiрогiдно (метод Краскала-Уолюа, р= 0,0013) (табл.3), тобто спостер^аеться залежнiсть рiвня загального IgE вщ стану генетичного апарату. Можливо це пов'язано з однаковим розташуванням на хромоо^ 11q13, як гену бтка клiтин Клара, так i високоаффЫного FceRI-рецептора- ß (FcsRI-ß) IgE.
Пщ час аналiзування лiкарських засобiв, що при-ймали хворi з'ясовано, що особи, яга були ноаями генотипу AG або GG гену СС 16 частше використову-вали глюкокортико'щш препарати (табл.2). Це можна пояснити, де в чому схожою дiею на молекулярному рiвнi бiлкiв клiтин Клара та глюкокортико'фв. Вiдомо,
но' патологiï, на вщмЫу вiд даних отриманих iншими авторами [10]. В^^чеш достовiрнi змiни рiвня CD4+/25+/Foxp3+ (критерiй Манна-УiтнiU(n=з8;n= 7) = 68,0; p=0,04) та IL10 у хворих з полiморфiзмом 896A/G гену TLR4 (критерш Манна-У^нМ(п=38;п= 7) = 60,5; p=0,02) (табл.3).
Табл.3
lмунологiчнi показники в залежнот eid генотипу гену
що актива^я гена СС16 шпбуе функцiю ядерного фактору - кВ (NF-кВ) шляхом подавлення фосфорилю-вання IkB-ß в епiтелiальних клтинах дихальних шля-xiB, що в свою чергу призводить до зменшення запа-лення в легеневiй тканин [9]. Дослiдження останнiх рокiв свщчать, що глюкокортикоТди взаeмодiють не ттьки з GRE (glucocorticoid response element), а i з рь зними факторами транскрипци, такими як АР-1 i NF-кВ та шшк КортикостероТди впливають на транскрип-цшну активацiю цитоплазматичного iнгiбiтора NF-кВ -IkBa. Ще однieю особливiстю носив мутантного гомозиготного генотипу (GG) е перенесений активний ту-беркульоз у 2 па^етчв (8 та 18 рогав до моменту на-шого обстеження); при порiвняннi з ноаями генотипу АА е статистично вiрогiдна рiзниця (р= 0,047) (табл.2). Вщомо, що туберкульоз е Ыфекцшним захворюван-ням, сприйнятливiсть до якого залежить вщ багатьох факторiв серед них, можливо, i змiни в ген СС16. Проте е дат, що актива^я TLR2 призводить до внут-рiшньоклiтинного кiлiнгу M. tuberculosis макрофагами [б]. Для з'ясування можливого поеднання рiзних гено-типiв вах генiв, що визначаються проведено аналiз гаплотипiв. Для проведення статистично! обробки отриманих даних вобрано 46 зразгав ДНК з вказано! вище контрольно! групи по TLR-рецепторам. Виявле-но, що найчастше зустрiчаеться гаплотип GGAAAA, як в групi контролю, так i у хворих АБА (табл.4). В на-шому дослiдженнi виявлено, що 1 особа з генотипом GG гену СС16 (гаплотип- GAAAGG) та 1 особа з генотипом АА (гаплотип GAAAAA) гену СС16 мали гетеро-зиготний варiант ^А) гену TLR2 i мали в анамнезi прояви активного туберкульозу. При аналiзi гаплоти-пiв геыв TLR4 та СС16 з'ясовано, що 3 особи з гете-розиготним генотипом гену СС16 (гаплотип GGAGAG) та 1 особа з гомозиготою (гаплотип GGAGGG) мали гетерозиготний варiант гену TLR4, у вах цих хворих вiдмiчaлись част прояви ГрВ1, що мали затяжний характер та потребували використання aнтибaктерiaль-них препара^в. При aнaлiзi iмунологiчних показнигав серед носив гaплотипiв виявлено, що на рiвнi статистично! тенденци (р< 0,06) вiдрiзняеться рiвень CD4+/25+/Foxp3+ у носив гaплотипiв з мутантним але-лем. Вивчення полiморфних гаплотитв генiв СС16,
lмунологiчнi показники Носи генотипу GG гену TLR2, (п=40) Носй' генотипу GA гену TLR2, (п=5) р*
Полiморфiзм 2258G/A гена TLR2
IL-10, пг/л 0,42±0,02 0,7 ± 0,05 0,013
IL-4, пг/л 63,7±8,7 24,1 ±6,28 0,03
Полiморфiзм 896A/G гена TLR4
Носй генотипу АА гену TLR4, (п=38) Носй' генотипу АG гену TLR4, (п=7) р*
œ 4+/25+/Foxp3+, Г/л 0,07 ± 0,01 0,03 ± 0,01 0,04
IL-10, пг/л 0,45±0,02 0,35 ± 0,03 0,02
Полiморфiзм А38G гена СС16
Носй' генотипу АА гену СС16, (п=29) Носи алелi G гену СС16, (п=16) р*
IgE, МОд/мл 123,7 ± 12,26 244,9 ± 30,33 0,0013
TLR2 та TLR4 е важливим аспектом у розумшш KniHi4- них проявiв БА.
Табл. 4
Внутршньогруповий розподл гаплотипiв гешв TLR2, TLR4, CC16
СС
16 TL R 4 TL R 2 GG AA АА GA AA АА WWW GG AA АG GA AA АG AA AA AG GG AA GG GAAAGG AA AA GG GG AG AА GA АG AA AA AG AA GG AG АG GA AG AG AA AG AG GG AG GG GA AG GG AA AG GG GG GG AA GA GG AA AA GG AA GG GG AG GA GG GA AA GG AG GG GG AA GA GG GG AA GG GG
Група 63,0 4,3 0 23,9 0 0 0 0 0 4,3 0 0 4,3 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0
контролю (29) (2) (11) (2) (2)
(n= 46)
Xßopi 51,1 5,7(3 0 20,0 2,2 0 2,2 2,2 0 6,7 0 0 6,7 0 0 2,2 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0
на АБА (23) ) (9) (1) (1) (1) (3) (3) (1)
(n= 45)
Висновки:
1. В rpyni хворих на БА достовiрно частше зустрь чаеться генотип GA (11,1%) гену TLR2 (р=0,04) в порь вняннi з групою контролю. У пацiентiв, яга е ноаями мутантноТ алелi А гену TLR2 в анамнезi частше вщмь чались пневмони (р = 0,046), а також були ознаки кан-дидозу (р = 0,034) в пopiвняннi з патентами без поль мopфiзмy.
2. При вивченн пoлiмopфiзмy гену TLR 4 з'ясовано, що генотип AG статистично вipoгiднiше (р =0,04) зуст^чаеться в груп з БА (15,6%) нiж в контрольна гpyпi. У хворих з пoлiмopфiзмoм 896A/G гену TLR4 захворювання починалось з дитинства (р=0,03), в спектpi сенсибiлiзацiТ були хаpчoвi чинники (р=0,02) та мали мюце прояви iншoТ алеpгiчнoТ патологи (р=0,045).
3. Пoлiмopфний ваpiант 38G гену СС16 дoстoвipнo частiше зyстpiчаеться у хворих з бА нiж в груп попу-ляцiйнoгo контролю (р = 0,019). Особливостями клшь чних пpoявiв БА у хворих, якi е ноаями алелi 38G гену СС16 е: грибкова сенсиб^за^я, атoпiчний дерматит та туберкульоз в анамнезу необхщнють в частiшoмy пpийoмi глюкoкopтикoстеpoТдiв.
Отже, дослщження пoлiмopфiзмiв 896A/G гену TLR4 та 2258G/A гену TLR2, А38G гену СС16 мае ва-жливе значення, як в дiагнoстицi так i в лiкyваннi та профтактиц БА.
Лiтература
1. Anne L. Wright Анализ эпидемиологических исследований: факты и артефакты // Аллергология. — 2003. — № 2.—P.26-28
2. Candelaria P.V. Association between asthma-related phe-notypes and the CC16 A38G polymorphism in an unse-lected population of young adult Danes./ P.V. Candelaria, Backer V, et al // Immunogenetics. -- 2005.-- №57 --Р.25-32.
3. Claire de Burbure. Uteroglobin-Related Protein 1 and Clara Cell Protein in Induced Sputum of Patients With Asthma and Rhinitis/ Claire de Burbure, Patrizia Pignatti, Massimo Corradi // Chest.—2007.-- №131.—P.172-179.
4. Galli E., Ciucci A., Cersosimo S. Et al. Eczema and food allergy in an Italian pediatric cohort: no association with TLR-2 and TLR-4 polymorphisms. J. Immunopathol. 2010-№2- P. 671- 675.
5. Guyatt GH, Oxman AD,Kunz R. Going from evidence to recommendation.// BMJ- 2008.- Р. 336
6. Long Xiao-Bo. Clara Cell 10-kDa Protein Gene Transfection Inhibits NF-kB Activity in Airway Epithelial Cells./ Xiao-Bo Long// April 2012.-- Volume 7.-- режим доступу: www.plosone.org
7. Michael S. D. Kormann, PhD. Toll-like receptor heterodimer variants protect from childhood asthma. J. Allergy and clinical immunology. 2008; Vol.122: 86-92.
8. Postma D., Koppelman G. Genetics of asthma: where are we and where do we go? The Proceedings of the American Thoracic Society. 2009; V. 6: 283-287.
9. Thoma-Uszynski S. Induction of direct antimicrobial activity through mammalian Toll-like receptor/ S. Thoma-Uszynski // Science.- 2001. - Vol 291. - P. 1544 - 1547.
10. Yang I.A. Toll-like receptor 4 polymorphism and severity of atopy in asthmatics/ IA Yang1, Sj Barton1, S Rorke1 and other// Genes and Immunity.-2004.- V5.-P. 41-45
11. Yoshika M., Fukuishi N., Iriguchi S., et al. Lipoteichoic acid downregulates FcaRI expression on human mast cells through Toll-like receptor 2. J. Allergy. Clin. Immunol. 2007.- V. 120.-P. 452-461.
12. 1змайлова О.В., Шликова О.А., Боброва Н.О. та iH. Роль полiморфiзму Toll-подiбного рецептора 4 Asp299Gly у розвитку бактерiальних ыфекцм, що пе-редаються статевим шляхом / Проблеми екол. та мед. - 2009. - Т.13, № 5-6. - С. 3-6.
13. Крючко Т.О., Кайдашев 1.П., Вовк Ю.О. и др. Генетич-ний полiморфiзм Toll-подiбного рецептора 4 у дтей з атотчною бронхiальною астмою / КлЫ. iмунол. Алер-гол. 1нфектол. - 2011. - № 5. - С. 52-54.
14. Куценко Н.Л. Ассоциация полиморфизма Toll-подобного рецептора 4 Asp299Gly с повышенным уровнем продукции аллергенспецифических иммуноглобулинов Е у пациентов с аллергическими заболеваниями./ Н.Л Куценко., О.В Измайлова., Л.Э. Веснина [та ш.] // Иммунология. -2011.-- №6 -- С. 310-313.
15. Левченко Л. Ю. Полiморфiзм 896 А/G гену TLR4, а не гену 1196 С/Т гену TLR4 та 2258 G/A гену TLR2, визна-чае тяжкий переб^ атотчного дерматиту у дтей. / Л. Ю. Левченко, О.В. 1змайлова, О. А. Шликова [та Ы.].// Цитолопя i генетика. - 2013-- №1.—C. 41 -45.
16. Охотникова Е.Н. Аллергический «марш»: связь поколений и эскалация аллергии у детей (лекция) // Совре-мен. педиатрия. - 2008. - №4(21). - С.190-197.
17. Черкашина И.И., Никулина С.Ю. Клинико-генетические особенности больных бронхиальной астмой и их родственников // Проблемы туберкулеза и болезней легких. - 2008. - №9. - С. 47-50.
18. Чучалин А.Г. Бронхиальная астма и астма подобные состояния // Пульмонолопя. - 2007. - №11. - С. 1-9
