CC BY
21
Л.В. Щекатурова, О.С. Ларш, М.Л. Кирилюк, О.Е. Третяк, А.В. Шдаев
РОЛЬ Л1ПОЦИТОК1Н1В У ПАТОГЕНЕЗ1 МЕТАБОЛ1ЧНОГО СИНДРОМУ
Украгнський науково-практичний центр ендокринног хгрурги, трансплантацп ендокринних оргашв i тканин МОЗ Украгни, Кигв
Остаными десятирнчями науков1 ¡нтереси багатьох дослщниюв св¡ту зосереджено на вив-ченн патолог¡чних чинник¡в, пов'язаних багать-ма мехаызмами в едину констеляц¡ю, що ви-значаеться як метабол¡чний синдром (MC). Метаболнний синдром належить до "хвороб ци-вшюацп" та ¡дентиф^еться як головна причина захворюваност та смертност¡ в¡д серцево-судинних захворювань (CC3) у св¡т¡. Поняття MC визначено як стан, що характеризуемся збть-шенням маси вюцерального жиру, пперЫсули нем¡eю (Г1), ¡нсулнорезистентыстю (IP), пору-шеннями вуглеводного, лтщного, пуринового обм¡ну та артер¡альною ппертензюю (АГ) [23].
Поява наприк¡нц¡ минулого стол^тя на сто-р¡нках наукових видань поняття "метаболнний синдром" дала початок дослщженню даноí про-блеми. 1988 року G.M. Reaven висловив припу-щення, що IP ¡ Г1 залучено до патогенезу таких поширених захворювань, як цукровий д^бет (ЦД) 2-го типу, АГ та ¡шемнна хвороба серця (IXC). ВЫ запропонував термЫ "синдром X" для позначення кластера метаболнних чинник¡в, об'еднаних IP, що мають тенденц¡ю до акуму-ляц¡í в одн¡eí особи. Гормонально-метаболны порушення за цього синдрому мають агресив-ну атерогенну спрямованють [1]. N. Kaplan назвав фнальы стад¡í ц¡eí комплексноí хвороби "смертельним квартетом" (ожир¡ння, порушення толерантной до глюкози, ппертриглщери-демт та г¡пертенз¡я), маючи на уваз¡ и неспри-ятливий переб¡г ¡ наявн¡сть нев¡дворотних су-динних ускладнень [2]. А. Regenauer, описуючи прогностичн аспекти MC, назвав його "good life Syndrome" - "синдром благополуччя" (на-сиченост¡) [3].
Hараз¡ дослщження MC набуло особливо!' актуальност¡ у зв'язку з пандемнним характером його поширення [4]. Для сучасно'( етде-м¡олог¡чноí ситуац¡í характерною е висока по-ширен¡сть MC серед населення в усж краíнах св^, частота його коливаеться в¡д 10,6% у Кита)' до 24% у CI0IA [7, 8]. У CI0IA, наприклад, MC
рееструеться у 22,8% випадюв серед чолов¡к¡в ¡ у 22,6% - серед жЫок. В¡н д¡агностуeться у 4,6% випадюв серед ос¡б ¡з нормальною вагою, у 22,4% - ¡з надм^ною та у 59,6% - серед осб як¡ мають ожир¡ння.
1мов^ысть розвитку MC зб¡льшуeться з ви ком. Поширен¡сть MC серед о^б в¡ком понад 20 рок¡в становить 14-24%, а тсля 50 роюв ¡мо-в¡рн¡сть захворювання зростае до 50-60% [68]. Mетабол¡чний синдром може бути повним, коли вш маыфестуе вс¡ма в¡домими порушен-нями, або неповним, коли виявляються окрем¡ його складов¡ [25].
До тепершнього часу не розроблено цтю-но'( концепц¡í ет¡олог¡í, патогенезу, кл¡н¡чних про-яв¡в метабол¡чного синдрому, не ¡снуе eдиноí думки щодо основоположноí причини порушень обм¡ну. Cп¡льна конференц¡я Американсько( асо-ц¡ац¡í серця, Hац¡онального ¡нституту серця, леген¡в ¡ кров¡ та Американсько( д¡абетичноí асо-ц¡ац¡í з наукових проблем, пов'язаних ¡з л^-ванням MC (2004), вид¡лила потенцмы групи ет¡олог¡чних чинник¡в: ожир¡ння та змЫи жиро-воí тканини, резистентысть до ¡нсул¡ну, сукуп-н¡сть незалежних чинниюв (печ¡нковоí, судинно^' та ¡мунно( природи), як¡ впливають на розвиток специфнних компонент¡в метабол¡чного синдрому [5].
1снук^ уявлення про патогенез MC уклада-ються в рамки трьох теорм [95]. Hайстар¡ша з них - глюкоцентрична. Наприкшщ 80-х рр. XX ст. ш на зм¡ну прийшла л¡поцентрична тео-рт. Cьогодн¡ активно розвиваються дослщжен-ня в ру^ л¡пок¡новоí теор¡í MC. Згщно з глюко-центричною ппотезою, в основ¡ розвитку як ЦД 2-го типу, так ¡ MC лежить единий патолог¡чний процес - IP периферичних тканин, наслщком чого е П. В¡дпов¡дно до лтоцентрично( теор¡í, ключову роль у розвитку MC в^грае абдоми нально-в¡сцеральна жирова тканина (ЖТ). Ан-дроíдне ожирння розглядаеться як "генератор" ¡ один з основних компонента MC. Пюля вияв-лення ендокринних функц¡й ЖТ ¡ надто п¡сля вд
криття г\поталамо-л\поцитарноТ нейроендокрин-ноТ в\с\ та рол\ лептину л\поцентрична теор\я патогенезу МС трансформувалася в л\пок\нову теор\ю, зг\дно з якою головною ланкою МС е надлишок жиру, що перевищуе можливост\ л\-поцит\в щодо його безпечного збер\гання. Це викликае "виплеск" л\п\д\в за меж\ малих л\по-цит\в п\дшк\рного жиру та вичерпання можли-востей Тх прол\ферац\Т. Порушуеться диферен-ц\ювання субкутанних л\поцит\в. Л\погенез викликае Тх г\пертроф\ю, а пот\м, п\сля вичерпання резерв\в депонуючоТ функц\Т п\дшк\рно'Т ЖТ, жир перем\щуеться в абдом\нальн\ л\поци-ти [95].
Зг\дно з Рекомендац\ями ВНОК (2008), ос-новним критер\ем МС е абдом\нальне ожир\ння (окружн\сть тал\Т >94 см для чолов\к\в \ >80 см для ж\нок). До додаткових критер\Тв належать: АТ >140/90 мм рт. ст., р\вень холестерину л\-попротеТн\в низькоТ щ\льност\ >3 ммоль/л, л\-попротеТн\в високоТ щ\льност\ <1 ммоль/л для чолов\к\в або <1,2 ммоль/л для ж\нок, тригл\це-рид\в >1,7 ммоль/л, г\пергл\кем\я натще >6,1 ммоль/л, порушення толерантност\ до глю-коз\ - глюкоза плазми через 2 год. п\сля прий-мання 75 г глюкози >7,8 \ <11,1 ммоль/л. Поеднання основного критер\ю та 2 додаткових вказуе на наявн\сть метабол\чного синдрому.
Патогенез МС т\сно пов'язано з\ зб\льшен-ням синтезу \нсул\ну п\д впливом ф\з\олог\чних стимулятор\в - глюкози, ам\нокислот, жирних кислот й ацетилхол\ну. Внасл\док цього зб\ль-шуеться утворення та накопичення речовин ве-ликоТ молекулярноТ маси: гл\когену, жир\в, б\л-к\в, нуклеТнових кислот, гл\козам\ногл\кан\в. Прогресування Г1 призводить до посилення м\-тогенноТ д\Т \нсул\ну, що виявляеться в експрес\Т ген\в-стимулятор\в синтезу ДНК, РНК, тканино-специф\чних б\лк\в \ до \ндукц\Т процес\в кл\тин-ного росту та диференц\ювання у ц\лому. Г1, у свою чергу, призводить до розвитку 1Р, що так само е стимулом до зб\льшення продукц\Т \нсу-л\ну. Порочне коло замикаеться [24].
Одним \з прогностично несприятливих компонент^ МС е порушення метабол\зму глюкози, яке на початкових етапах проявляеться 1Р, г\пергл\кем\ею натще або порушенням толеран-тност\ до глюкози (ПТГ). За даними низки до-сл\джень, саме г\пергл\кем\я, надто пранд\аль-на, та ПТГ в\д\грають важливу роль у розвитку ССЗ \ в передчасн\й смертност\ [44].
1нсул\норезистентн\сть, за сучасними уявлен-
нями, е чинником, що \н\ц\юе весь метабол\ч-ний каскад. 1Р характеризуеться зниженням чут-ливост\ тканин до \нсул\ну за його достатньоТ концентрац\Т в кров\ внасл\док дефект\в рецеп-торних б\лк\в, як\ передають сигнали \нсул\ну всередину кл\тин. Г1, з одного боку, е компенсаторною, з \ншого - патолог\чною, сприяючи виникненню та розвитку метабол\чних, гемоди-нам\чних й органних порушень. Важливу роль у розвитку \ прогресуванн\ 1Р в\д\грае зб\льшення маси т\ла, що призводить до розвитку абдом\-нально-в\сцерального ожир\ння [12, 13].
Ожир\ння асоц\юеться з високим ризиком розвитку ЦД 2-го типу, атеросклерозу, 1ХС, жов-чнокам'яноТ хвороби, деяких форм раку. В ос-нов\ розвитку ожир\ння лежить переважання надходження енерг\Т з Тжею над енергетичними витратами орган\зму - енергетичний дисбаланс, який е насл\дком неадекватноТ взаемодп гене-тичних чинник\в \ чинник\в довк\лля [76]. Ожи-р\ння супроводжуеться протромб\чними та прозапальними станами, г\пертенз\ею, дисл\п\-дем\ею, г\пергл\кем\ею, 1Р. За даними Фрем\н-гемського досл\дження, \мов\рн\сть розвитку АГ та \ншоТ серцево-судинноТ патолог\Т в ос\б \з надм\рною масою т\ла на 50% вища, н\ж \з нормальною. Нараз\ е переконлив\ дан\ про те, що ожир\ння може бути як незалежним чинником ризику, так \ обтяжливим моментом, що \стотно пог\ршуе переб\г \ прогноз ССЗ.
Отже, метабол\чний синдром - це комплекс взаемозв'язаних порушень вуглеводного та жирового обм\ну, що асоц\юються з ураженням ендокринноТ та серцево-судинноТ систем, в ос-нов\ розвитку яких лежить зниження чутливост\ тканин до \нсул\ну. Пров\дним компонентом, патоф\з\олог\чним п\дфунтям та об'еднуючим чинником б\льшост\ симптом\в, що описуються в рамках метабол\чного синдрому, е резистен-тн\сть периферичних тканин до д\Т \нсул\ну, що т\сно корелюе з б\льш\стю метабол\чних порушень. Окр\м цього, як тло МС розглядають хро-н\чну активац\ю \мунноТ системи, порушення г\-поталамо-г\поф\зарно-адреналовоТ системи, хрон\чний стрес (нав\ть зумовлений власне ожи-р\нням), що спричинюють зм\ни у функц\ональ-н\й активност\ адипок\н\в, як\ секретуються ади-поцитами [10, 11].
Уявлення про жирову тканину як про \нерт-ний орган, функц\ею якого е лише накопичення та збер\гання енергетичного субстрату, вже давно залишилось у минулому. Досл\дження остан-
н\х рок\в довели, що ЖТ бере активну участь у метабол\чних процесах \ продукуе величезну к\льк\сть гормонально активних речовин, як\ справляють р\зноман\тну б\олог\чну д\ю та мо-жуть впливати на активн\сть метабол\чних про-цес\в у тканинах орган\зму як безпосередньо, так \ опосередковано через нейроендокринну систему, взаемод\ючи з гормонами г\поф\за, катехолам\нами, \нсул\ном [14, 15]. Разом \з динам\кою погляд\в на ЖТ \нод\ д\аметрально протилежним чином м\нялися й уявлення про функц\ональне призначення чинник\в, що секретуються нею: чинника некрозу пухлин а (ЧНП-а), лептину, \нг\б\тору тканинного активатора плазм\ногену 1 (РА1-1), адипонектину тощо [65].
Величезну роль у патогенез\ МС в\д\грають гормони, що утворюються у б\л\й ЖТ. Зг\дно \з сучасними уявленнями, у ЖТ активован\ макрофаги продукують циток\ни - ЧНП-а та \нтерлей-кин-6 (1Л-6), секретуються С-реактивний б\лок, м\жкл\тинний чинник адгез\Т 1, тромбоцитарно-ендотел\альн\ чинники адгезп, моноцитарний хемоатрактант 1 \ чинники коагуляц\Т (активатор \нг\б\тору плазм\ногену 1) [21]. Кр\м цього, жирова тканина секретуе пол\пептидн\ гормони -лептин, адипонектин, резистин \ ферменти, як\ регулюють б\осинтез та активац\ю стероТдних гор-мон\в [21, 22]. Дан\ речовини справляють р\зно-спрямований вплив на орган\зм \ в раз\ порушен-ня взаемоди сприяють розвитку, перш за все, асоц\йованих з ожир\нням захворювань - г\перто-н\чноТ хвороби, атеросклерозу, \шем\чно'Т хвороби серця, \нфаркту м\окарда, \нсульту, цукрового д\абету 2-го типу. У ц\лому чинники, що секретуються ЖТ, об'еднуються п\д назвою адипок\ни.
Завдяки результатам численних досл\джень [16, 17, 18] у наш час стало в\домо, що адипо-к\ни в\д\грають важливу роль у регуляц\Т функц\Т печ\нки, п\дшлунковоТ залози, метабол\зм\ глю-кози, жир\в \ в\дновленн\ чутливост\ тканин до \нсул\ну, а порушення Тх балансу може призвес-ти до розвитку МС.
Перше припущення про \снування чинника, секрец\я якого пропорц\йна енергетичним запасам у жиров\й тканин\ та який контролюе хар-чову повед\нку, вагу \ масу б\лого жиру, нале-жить G.C. Kennedy (1953) [26]. Лише багато рок\в потому, 1994 року, вченим Рокфеллер\вського ун\верситету Нью-Йорка вдалося \дентиф\кува-ти структуру ц\е'Т речовини, яка отримала назву "лептин" (\з грецькоТ "leptos" - стрункий, ви-тончений).
Лептин утворюеться в основному в адипо-цитах, невелика к\льк\сть - у шлунку, молочн\й залоз\, плацент\, скелетних м'язах \, можливо, у мозку [31]. В\н мае молекулярну масу 16 кДа та циркулюе у в\льн\й або зв'язан\й форм\. Кон-центрац\я лептину в ЖТ \ плазм\ кров\ прямо пропорц\йна об'ему ЖТ в орган\зм\, розм\рам адипоцит\в \ вм\сту в них тригл\церид\в. Р\вень лептину вищий у ж\нок, н\ж у чолов\к\в (приблиз-но на 40%), \ за нормальноТ маси т\ла, \ за ожи-р\ння. Статевий диморф\зм пояснюють великою к\льк\стю п\дшк\рного жиру у ж\нок, пригн\чен-ням продукц\Т лептину андрогенами та стиму-ляц\ею естрогеном. 1нсул\н, глюкокортикоТди та циток\ни (ЧНП-а \ 1Л-6) п\двищують р\вень лептину, а андрогенна стимуляц\я знижуе його [30].
Низьк\ р\вн\ лептину на тл\ голодування при-водять до пол\пшення засвоення Тж\, зменшен-ня витрати енерг\Т та зм\н у робот\ нейроендо-кринноТ та \мунноТ систем, спрямованих на збер\гання запас\в енерг\Т. За надм\рного спо-живання Тж\ р\вень лептину п\двищуеться. Це приводить до зниження засвоення поживних речовин \ зб\льшення витрат енерг\Т, що запоб\гае розвитку ожир\ння. Регуляц\я цих процес\в зд\й-снюеться у г\поталамус\ та у стовбур\ мозку.
Але, попри вплив лептину на г\поталам\чн\ функц\Т, у раз\ переТдання в\н не може запоб\гти розвитку ожир\ння як у експериментальних тва-рин, так \ у людини з початково нормальною вагою [27]. Вважають, що це пов'язано з так званою лептинорезистентн\стю (за аналог\ею з 1Р), механ\зми розвитку якоТ продовжують вив-чатися [32].
Нараз\ ведеться активне вивчення впливу лептину на вуглеводний обм\н, але дан\ про взаемозв'язок р\вн\в лептину та \нсул\ну зали-шаються суперечливими [19, 20]. Б\льш\сть ав-тор\в вважають, що \нсул\н е найважлив\шим регулятором секрец\Т лептину: за п\двищення р\вня \нсул\ну понад ф\з\олог\чний спостер\-гаеться зб\льшення концентрац\Т лептину [29, 30]. Водночас, за даними деяких автор\в, коли-вання р\вн\в лептину та \нсул\ну протягом доби негативно корелюють м\ж собою [9]. Навпаки, р\вень адипонектину зменшуеться за зб\льшен-ня р\вня \нсул\ну або глюкози [31].
Лептин в\д\грае важливу роль у запоб\ганн\ накопиченню тригл\церид\в поза жировою тканиною. Кр\м того, лептин бере участь у регуля-ц\Т об'ему ЖТ у здорових ос\б. Коли енергетич-не споживання екв\валентне витратам, об'ем
б\лоТ ЖТ залишаеться пост\йним, а \нш\ тканини м\стять малу к\льк\сть жиру.
Лептин регулюе чутлив\сть до \нсул\ну та функц\ю панкреатичних Р-кл\тин. Делец\я гена 1ер \ндукуе 1Р у кл\тинах мозку та д\абет, у той час як введення лептину веде до зниження р\в-ня \нсул\ну та нормал\зац\Т р\вня глюкози [28]. На думку R. ипдег \ L. Orci, порушення секрец\Т та впливу лептину на тл\ ожир\ння може бути пров\дним чинником розвитку 1Р, порушення метабол\зму л\п\д\в \ глюкози [27]. Г\перлепти-нем\я, яка е б\омаркером ожир\ння, сп\льно з 1Р належить до чинник\в, як\ сприяють формуван-ню метабол\чного синдрому та супроводжую-чих його нозолог\чних форм (ГХ, 1ХС, ЦД 2-го типу) [27].
Г\перлептинем\я асоц\ювалася з високим ризиком розвитку хрон\чноТ серцевоТ недостат-ност\ (ХСН) у пац\ент\в з ожир\нням, а у пац\ен-т\в \з нормальною вагою не було виявлено д\аг-ностичноТ значущост\ г\перлептинем\Т [94]. Доведено прямий вплив лептину на м\окард. У досл\дженн\ на культур\ кард\ом\оцит\в було виявлено, що обробка лептином п\двищуе синтез б\лка на 32%, зб\льшуе розм\р кард\ом\оцита на 42%, викликаючи г\пертроф\ю кл\тин шляхом активац\Т системи протеТнк\наз [95].
Лептин справляе так\ основн\ ф\з\олог\чн\ ефекти [31]: стимуляц\я печ\нкового гл\когено-л\зу та захвату глюкози скелетними м'язами; зниження секрец\Т \нсул\ну п\дшлунковою зало-зою; п\двищення швидкост\ л\пол\зу та зменшен-ня вм\сту тригл\церид\в у б\л\й ЖТ; зменшення апетиту; у пер\оди переТдання - запоб\гання розвитку л\потоксикозу - ектоп\чного в\дкладен-ня л\п\д\в у тканинах, як\ в норм\ не депонують жир; п\двищення витрат енерг\Т, посилення тер-могенезу; зниження вм\сту тригл\церид\в у пе-ч\нц\, скелетних м'язах \ п\дшлунков\й залоз\ без п\двищення р\вня НЕЖК у плазм\; стимуляц\я анг\огенезу, гематопоезу; вплив на репродук-тивну систему; стимуляц\я ЦНС шляхом актива-ц\Т симпатичноТ нервовоТ системи.
Разом \з безпосередньою участю у жировому обм\н\ лептин, на думку фах\вц\в, е незалеж-ним предиктором розвитку АГ, що е пров\дним чинником ризику розвитку ССЗ [33]. Продов-жуе вивчатися безпосередн\й вплив лептину на процеси ремоделювання серцево-судинноТ системи та участь його у механ\змах тромбоутво-рення в ос\б \з надм\рною масою т\ла й ожир\н-ням. У даноТ категор\Т людей виявлено пряму
кореляц\ю м\ж г\перлептинем\ею та г\пертроф\ею л\вого шлуночка. Було висловлено припущення, що високий р\вень лептину може сприяти розвитку заст\йноТ серцевоТ недостатност\ та \нфар-кту м\окарда в ос\б з ожир\нням [34, 35, 36].
Кр\м того, на сучасному етап\ вивчаеться пошкоджуючий вплив лептину на ендотел\й су-дин, що полягае у зниженн\ релаксац\Т артер\й, посиленн\ кальциф\кац\Т судин \ у потенц\юванн\ протромботичноТ агрегац\Т тромбоцит\в шляхом взаемодп м\ж лептином \ його рецепторами на тромбоцитах [37,38]. Все це дозволяе вважати г\перлептинем\ю одним \з чинник\в, що сприяють розвитку атеросклеротичних пошкоджень судин й асоц\йованих \з ними захворювань сер-цево-судинноТ системи. Доведено взаемозв'язок м\ж ступенем г\перлептинем\Т та частотою ССЗ (\нсульт\в та \нфаркту м\окарда) у дорослого на-селення. Причому встановлено, що цей зв'язок не залежить в\д \нших чинник\в ризику (г\перхо-лестеринем\я, АГ, тютюнопал\ння тощо). Тому останн\м часом було запропоновано визначати р\вень лептину в комплекс\ досл\джень, пов'яза-них \з виявленням чинник\в ризику ССЗ [39].
Одним \з ключових адипок\н\в е адипонек-тин. Адипонектин - пептидний гормон, що, як \ лептин, синтезуеться в адипоцитах ЖТ [69]. Основну б\олог\чну д\ю адипонектину спрямо-вано на активац\ю систем, що забезпечують надходження до кровоб\гу жирних кислот (ЖК) \ глюкози [68].
У плазм\ кров\ адипонектин м\ститься у б\ль-ших к\лькостях, н\ж \нш\ продукти ЖТ, його кон-центрац\я становить 0,01% загального пулу б\л-к\в плазми [71]. У ж\нок у норм\ р\вень адипонектину, як \ лептину, вищий, н\ж у чолов\к\в, що пояснюють особливостями розпод\лу п\дшк\р-ноТ жировоТ кл\тковини [70]. Р\вень адипонектину в плазм\ е в\дносно стаб\льним протягом доби, з незначним зниженням у н\чн\ часи та найнижчими концентрац\ями вранц\. У норм\ р\-вень адипонектину коливаеться в д\апазон\ 1-20 нг/мл [71]. Деяк\ харчов\ продукти, зокре-ма б\лок соТ, риб'ячий жир, л\нолева кислота, здатн\ п\двищувати секрец\ю адипонектину [72].
Адипонектин е автокринним регулятором секреторноТ функц\Т адипоцит\в, ключова роль якого полягае у зниженн\ вив\льнення 1Л-6, 1Л-8, регулятор\в росту, хемоатрактантного б\л-ка моноцит\в (МСР-1), запальних б\лк\в М1Р-1а, М1Р-1 р \ тканинних \нг\б\тор\в металопротеТнази -Т1МР-1 \ Т1МР-2 [61]. Знижуючи р\вень ТIМPs,
адипонектин 3ano6irae ппертрофп адипоцит1в, акумуляцп жиру та вiдпoвiдae за ремоделюван-ня адипозноТ тканини, стимулюючи появу ма-лих aдипoцитiв.
Адипонектин знижуе плазмову кoнцентрaцiю лiпoпрoтеíнiв дуже низькоТ щiльнoстi (ЛПДНЩ), aпoлiпoпрoтеíну В (апоВ), пiдвищуючи рiвень Тх кaтaбoлiзму. Цей взаемозв'язок не залежить вiд впливу IP на секрецю апоВ i ЛПДНЩ печiнкoю, а е результатом впливу адипонектину на мета-бoлiзм лiпiдiв у скелетних м'язах [61]. Тому низький плазмовий рiвень адипонектину пов'яза-но з атерогенним лтщним прoфiлем: високим рiвнем ТГ, низьким рiвнем лiпoпрoтеíнiв висо-коТ щтьност (ЛПВЩ), переважанням у кровоби гу малих щшьних частинок лiпoпрoтеíнiв низькоТ щтьност, що вiдрiзняються атерогенними властивостями [61, 62].
Низка дослщжень, що стосуються зв'язку мiж рiвнем адипонектину, частотою серцево-судин-них подм i серцево-судинною смертнiстю [4851], демонструе досить суперечливi результа-ти. У па^ен^в iз доведеною IXC (пiсля гостроТ коронарноТ пoдií, перенесеноТ oперaцií ревас-куляризaцií) [52-56], високий рiвень адипонектину було пов'язано з бтьшим рiвнем серцево-судинноТ смертностк В iнших дoслiдженнях [54] адипонектин виступае як "захисний" чинник, що перешкоджае розвитку гiпертрoфií лiвoгo шлу-ночка. Водночас дoслiдження [57-59] демонстру-ють висoкi рiвнi адипонектину у пащенлв iз вираженою дисфунк^ею мioкaрдa. Але в усiх працях ыдкреслюеться тiсний взаемозв'язок мiж рiвнем адипонектину та ступенем гормонально-метaбoлiчних порушень, що aсoцiюються з IP. За ЫсулЫорезистентних стaнiв, таких як ожи-рiння, ЦД 2-го типу, атеросклероз, IXC, рiвень адипонектину, на вщмЫу вiд рiвня лептину, зни-жуеться, незважаючи на специфiчну експресю адипонектину ЖТ [73].
Адипонектину влaстивi тaкi пoзитивнi метабо-лiчнi ефекти: полтшення чутливoстi тканин до ЫсулЫу, гiпoлiпiдемiчний, протизапальний та ан-тиатерогенний. Таю позитивы ефекти адипонектину свщчать про важливу захисну роль цього чин-ника, протидю формуванню MC. Схуднення суп-роводжуеться збтьшенням рiвня адипонектину в крoвi [40-43]. ^м того, у низцi кл^чних дослд жень показано, що адипонектин чинить суттевий вазодилатуючий вплив i на тлi АГ може справляти антиппертензивний ефект, а гiпoaдипoнектинемiя може призводити до розвитку АГ [45, 46].
У дослщжены [47] було обстежено 118 хво-рих на ппертоычну хворобу вком вiд 28 до 69 роюв, серед яких 58 мали порушення толеран-тност до глюкози (ПТГ) i 60 не мали. Встанов-лено ч™ прояви дефiциту адипонектину у хво-рих на ГХ як без ПТГ, так i з ПТГ. Дефщит адипонектину aсoцiювaвся в цшому з вирaженiстю метaбoлiчних порушень i ступенем серцево-су-динного ризику. З урахуванням даних про позитивы aнтидiaбетoгеннi, aнтиaтерoгеннi та ан-тигiпертензивнi ефекти адипонектину зроблено висновок, що дефщит цього aдипoкiну може ви дiгрaвaти важливу патогенетичну роль у розвитку та прогресуваны як ппертоычно'Т хвороби, так i метaбoлiчнoгo синдрому та ПТГ [47].
Виявлено [60] тюний негативний зв'язок мiж рiвнем адипонектину та комплексом гормональ-нo-метaбoлiчних порушень: базальною та пран-дiaльнoю Г1, базальною та прaндiaльнoю гiпер-глiкемieю, гiпертриглiцеридемieю та ступенем вираженос^ накопичення вiсцерaльнoí ЖТ. Та-кож виявлено тiсний позитивний зв'язок мiж рiв-нем адипонектину та вком па^ен^в. Oтримaнi дaнi дозволили авторам припустити, що кластер гoрмoнaльнo-метaбoлiчних порушень, пов'язаний iз низьким рiвнем адипонектину, може реaлiзoвувaтися в IXC у па^ен^в бiльш молодого вку, нiж вважаеться трaдицiйнo.
Проведено низку дослщжень, що довели роль ппоадипонектинеми у розвитку та прогресуваны ХСН у па^ен^в з ожирнням [57]. На пiдстaвi результат деяких дoслiджень рiвень адипонектину у сироват^ був запропонований як бюмаркер розвитку ХСН у пaцieнтiв з ожи-рiнням для раннього призначення профшактич-них i терапевтичних зaхoдiв [68].
Отже, адипонектин вiдiгрae важливу роль у регуляцп вуглеводного та жирового обмну в iнсулiнoчутливих тканинах, виконуючи, на думку низки дослщниюв, функцю ендогенного iнсулiн-сенситайзеру, зменшуе вмiст лiпiдiв у клiтинaх, справляе протизапальну та антиатерогенну дiю [68]. В експеримен^ на лiнií мишей зi стеатоге-патитом, обумовленим дieтoю з високим вмiс-том жиру й алкоголю, показано, що введення адипонектину супроводжувалося зниженням рiв-ня глюкози й амнотрансфераз у плазму зниженням aктивнoстi ферментiв, яю беруть участь у синтезi ЖК, i пiдвищенням чутливoстi до Ысу-лiну [72].
За oжирiння секрецю адипонектину зниже-но, протективна роль щодо ризику розвитку
атеросклерозу, ЦД, МС втрачаеться [74]. Вва-жають, що на тл\ ожир\ння разом з 1Р розви-ваеться резистентн\сть до адипонектину, що може створювати складнощ\ в л\куванн\ ожир\н-ня й обумовлювати неефективн\сть терапевтич-них заход\в [75].
Резистин - один \з найменших за молеку-лярною масою (12 кД) адипок\н\в, входить до с\мейства протеТн\в, в\домих як резистин-под\бн\ молекули (RELM). Резистин було в\дкрито 2001 року групою вчених Пенс\льванського ун\верси-тету [66], як\, досл\джуючи гени, зад\ян\ у про-цес\ диференц\ювання адипоцит\в, виявили не-в\домий ран\ше адипок\н, п\зн\ше названий резистином, - "гормон \нсул\норезистентност\". На сучасному етап\ б\олог\чн\ та патоф\з\олог\ч-н\ ефекти резистину в орган\зм\ людини до к\н-ця не з'ясовано, \ вони залишаються темою наукових дискус\й.
Резистин, що секретуеться адипоцитами й моноцитами, також як ЧНПа \ 1Л-6, мае проза-пальн\ властивост\ [67]. Резистин впливае на жировий обм\н за принципом зворотного зв'яз-ку: з одного боку, його концентрац\я п\дви-щуеться з диференц\юванням адипоцит\в, з \н-шого - резистин пригн\чуе адипогенез [91]. Вва-жають, що резистин бере участь у моб\л\зац\Т \нших кл\тин \мунноТ системи та секрец\Т проза-пальних чинник\в. Резистин може сприяти роз-витку ЦД 2-го типу, впливаючи на сигнальн\ процеси \нсул\ну, а також бути залученим до патогенезу атеросклерозу, зокрема, сприяючи утворенню п\нистих кл\тин [90].
Продемонстровано, що рекомб\нантний резистин здатен порушувати процес вироблення \нсул\ну у лабораторних мишей, а його нейтра-л\зац\я приводить до п\двищення чутливост\ тканин до \нсул\ну у мишей з ал\ментарним ожи-р\нням [78]. У мишей \з ЦД як 1-го, так \ 2-го тип\в виявлено г\перекспрес\ю резистину [79]. 1снують також досл\дження, результати яких св\д-чать про вплив резистину на стан серцево-су-динноТ системи. Показано, що резистин здатен \ндукувати г\пертроф\ю м\окарда ще у неонаталь-ний пер\од [80], а у зр\лих кард\ом\оцитах ви-кликае порушення скоротност\ [81].
У хворих на метабол\чний синдром \з ЦД 2-го типу 1Р асоц\юеться з\ зниженим р\внем адипонектину та п\двищеним р\внем резистину, що може розглядатися як маркери МС [90]. Хоча концентрац\ю резистину в периферичн\й кров\ зб\льшено, проте пов'язана з даним циток\ном
1Р не носить системного характеру, що може св\дчити про зниження чутливост\ до \нсул\ну печ\нковоТ тканини.
1снують дан\ про те, що п\двищення р\вня резистину у лабораторних тварин \ людей може сприяти розвитку г\пертроф\Т м\окарда, яку найчаст\ше асоц\йовано \з ЦД [82]. В \нших до-сл\дженнях було встановлено, що резистин п\д-силюе процеси \шем\чного пошкодження м\окар-да за гострого коронарного синдрому [83], сприяе прогресуванню серцевоТ недостатност\ [82]. Виявлено кореляц\Т р\вн\в резистину з ви-ражен\стю дисфункц\Т ендотел\ю [84] \ прогре-суванням атеросклерозу у пац\ент\в з 1ХС [85]. Резистин безпосередньо включаеться у процеси атерогенезу як молекулярна сполучна ланка м\ж запальним процесом та атеросклерозом кровоносних судин.
За даними М.1. Стил\д\ [86], найсильн\ш\ вза-емозв'язки концентрац\Т резистину кров\ з параметрами ремоделювання м\окарда л\вого шлуночка мають м\сце у хворих з МС та АГ без \ншо'Т серцево-судинноТ патолог\Т. У пац\ент\в з МС, як\ мають 1ХС, зниження сироваткового р\вня резистину асоц\юеться з\ зменшенням вираже-ност\ г\пертроф\Т м\окарда л\вого шлуночка. У хворих на МС з артер\альною г\пертенз\ею, 1ХС, як з наявн\стю, так \ без пост\нфарктного кард\о-склерозу, п\двищення р\вня резистину в кров\ асоц\юеться з\ зниженням систол\чноТ функц\Т л\вого шлуночка [86].
Анал\з р\вня резистину на тл\ гострого коронарного синдрому у перш\ 24 години з моменту появи болю в грудн\й кл\тц\ показав, що його значення у хворих на \нфаркт м\окарда пере-б\льшують так\ за нестаб\льноТ стенокард\Т. Спо-стер\гаеться позитивна кореляц\я м\ж р\внем резистину та значеннями КФК-МВ, тропон\ну -кард\оспециф\чних фермент\в, як\ характеризу-ють ступ\нь некрозу кард\ом\оцит\в за \шем\Т, що дае можлив\сть розглядати резистин як потен-ц\йний ранн\й маркер некрозу м\окарда [92].
Нараз\ активно обговорюеться роль резистину як речовини, що потенц\йно зв'язуе ожи-р\ння з ЦД. Вважають, що резистин може зни-жувати чутлив\сть периферичних тканин до д\Т \нсул\ну. В\н д\е протилежно адипонектину, тож р\вень резистину позитивно корелюе з вм\стом прозапальних цитокин\в, р\внем 1Р, ступенем кальциф\кац\Т коронарних артер\й, що дозволяе розглядати резистин як можливий чинник, який зв'язуе метабол\чн\ порушення, запалення й ате-
росклероз [87]. Беручи до уваги участь резистину у стимуляц\Т механ\зм\в запалення, актива-ц\Т ендотел\ю та прол\ферац\Т кл\тин гладенькоТ мускулатури судин, його також вважають зв'язу-ючою ланкою м\ж метабол\чними судинними порушеннями. Деяк\ досл\дники пропонують розглядати його як маркер або нав\ть ет\олог\ч-ний чинник розвитку ССЗ за метабол\чного синдрому [88, 89].
Одним \з найважлив\ших адипок\н\в е чинник некрозу пухлин а - найб\льш досл\джений прозапальний циток\н, який був описаний як чинник, що \ндукуе некроз пухлини п\сля гостроТ бактер\альноТ \нфекц\Т. ЧНП-а, який у норм\ в\д\грае фундаментальну ф\з\олог\чну роль в \му-норегуляц\Т, у деяких випадках здатен справля-ти патолог\чний вплив, беручи участь у розвитку та прогресуванн\ запалення, м\кросудинноТ г\перкоагуляц\Т, гемодинам\чних порушень \ ме-табол\чного виснаження за р\зних захворювань людини як \нфекц\йноТ, так \ не\нфекц\йноТ при-роди. ЧНП-а в\дводиться важливе м\сце у су-часн\й теор\Т розвитку МС \ захворювань серце-во-судинноТ системи. У жиров\й тканин\ ЧНП-а продукуеться як адипоцитами, так \ макрофагами та стромальними кл\тинами.
ЧНП-а, що синтезуеться в адипоцитах, роз-глядаеться як один \з регулятор\в л\п\дного обм\ну, що пригн\чують активн\сть л\попротеТн-л\пази адипозноТ тканини. Секрец\я ЧНП-а зрос-тае пропорц\йно зб\льшенню жировоТ маси т\ла та супроводжуеться запаленням у печ\нц\ й жи-рових депо п\дшлунковоТ залози, бриж\ [63]. Значн\ший ступ\нь експрес\Т ЧНП-а в\дзначено в адипоцитах \ стромальних судинних кл\тинах ЖТ пор\вняно з п\дшк\рною адипозною тканиною. ЧНП-а регулюе експрес\ю \нших адипок\-н\в у ЖТ [64]. Встановлено, що ЧНП-а бере участь у регуляц\Т обм\ну вуглевод\в \ жир\в в орган\зм\; д\е як м\тогенний чинник в апоптоз\ адипоцит\в; стимулюе секрец\ю лептину, регулюе функц\ю м\тохондр\й та експрес\ю ген\в; \н-дукуе 1Р у жиров\й тканин\ та м'язах; пригн\чуе секрец\ю \нсул\ну бета-кл\тинами остр\вц\в п\д-шлунковоТ залози; бере участь у патогенез\ та прогресуванн\ судинних ускладнень д\абету; зни-жуе експрес\ю гена ГЛЮТ-4; \нг\буе тирозинк\-назу рецептора \нсул\ну; п\двищуе фосфорилю-вання серину в С1Р-1, що супроводжуеться зни-женням функц\Т рецептора \нсул\ну; знижуе ек-спрес\ю гена л\попротеТновоТ л\пази [77].
Показано, що ЧНП-а порушуе сигнали \нсу-
л\ну в м'язов\й \ жиров\й тканин\, тим самим сприяючи розвитку та прогресуванню 1Р [87]. Р\вн\ ЧНП-а позитивно корелюють з 1Р, що дае можлив\сть використовувати даний циток\н як ранн\й маркер розвитку ЦД.
У пац\ент\в \з поеднанням ЦД 2-го типу й АГ зм\нюеться внутр\шньокл\тинний синтез ЧНП-а. 1нсул\н чинить на кл\тини пац\ент\в \ здорових добровольц\в прямо протилежну д\ю: стимулюе продукц\ю ЧНП-а моноцитами пац\ент\в та при-гн\чуе синтез циток\ну в кл\тинах здорових до-бровольц\в. Вважають, що за ЦД 2-го типу чут-лив\сть кл\тин \ тканин до \нсул\ну реал\зуеться через посилення секрец\Т ЧНП-а, який, у свою чергу, сприяе п\дтримц\ 1Р [96].
Отже, ЧНП-а в\д\грае пров\дну роль в \н\ц\а-ц\Т \мунозапальних реакц\й, справляе авто- та паракринну д\ю, знижуе активн\сть л\попротеТн-л\пази ЖТ, стимулюе л\пол\з, гальмуе диферен-ц\ювання адипоцит\в, що сприяе зниженню к\ль-кост\ жиру. Дисфункц\я адипоцит\в не лише спри-чинюеться плейотропною д\ею циток\ну, а й прямо стосуеться розвитку 1Р на адипоцитар-ному р\вн\ та системно - в \нших тканинах \ органах, зокрема у печ\нц\ та м'язах. ЧНП-а на р\вн\ гепатоцит\в пригн\чуе експрес\ю ген\в, як\ бе-руть участь в утил\зац\Т й метабол\зм\ глюкози, процесах окислення жирних кислот, а також по-тенц\юе експрес\ю ген\в, як\ сприяють синтезу de novo загального холестерину й ВЖК. Кр\м цього, ЧНП-а опосередковано пригн\чуе д\ю \н-сул\ну внасл\док зростання вм\сту ВЖК у сиро-ватц\ [93].
У низц\ досл\джень встановлено, що ЧНП-а регулюе експрес\ю молекул адгез\Т ендотел\ем та активуе продукц\ю ендотел\оцитами \нтерлей-к\ну-8.
Отже, анал\з л\тературних джерел св\дчить, що попри усп\хи у вивченн\ кард\альноТ патологи за МС залишаються нез'ясованими багато аспект\в формування та прогресування ССЗ, збер\гаються деяк\ розб\жност\ у поглядах на можлив\ причини й механ\зми \н\ц\ац\Т нозоло-г\чних форм, незм\нно супроводжуючих переб\г МС. Накопичен\ факти демонструють, що жиро-ва тканина е важливим органом у систем\ регуляц\Т енергетичного гомеостазу. Сполуки с\-мейства адипокин\в модулюють параметри енергетичного метабол\зму, доповнюючи або перешкоджаючи д\Т \нших регуляторних чинни-к\в. Дана галузь досл\джень е перспективною й актуальною, оск\льки \снуючи дан\ досить супе-
речлив1 та вимагають подальших дослщжень, ре-зультати яких можуть бути покладен в основу нових д1агностичних i терапевтичних стратепй за метаболiчних порушень у хворих i3 серцево-судинною патологieю.
Л1ТЕРАТУРА
1. Reaven G.M. Banting lecture 1988. Role of insulin resistance in human disease / G.M. Reaven // Diabetes. - 1988. - Vol. 37, №12. - P. 15951607.
2. Kaplan N.M. The deadly quartet. Upper-body obesity, glucose intolerance, hypertriglyceridemia, and hypertension / N.M. Kaplan // Arch. Intern. Med. -1989. - Vol. 149, №7. - P. 1514-1520.
3. Regenauer A. Prognostic aspects of metabolic syndrome. Is the "good living" syndrome regarded seriously enough in general insurance medicine practice? / A. Regenauer // Versicherungsmedizin. - 1996. - Vol. 48, №5. P. 161-169.
4. Lusis A.J. Metabolic syndrome: from epidemiology to systems biology / A.J. Lusis, A.D. Attie, K. Reue // Nat. Rev. Genet. - 2008. - Vol. 9, №11. - P. 819-830.
5. Clinical management of metabolic syndrome: report of the American Heart Association / National Heart, Lung, and Blood Institute/American Diabetes Association conference on scientific issues related to management / S.M. Grundy, B. Hansen, S. . Smith // Circulation. - 2004. - Vol. 109, №4. - P. 551-556.
6. Карпин B.A. Метаболический синдром: диалектика патогенеза и геронтогенеза / В.А. Карпин // Фундаментальные исследования. - 2005. -№8. - С. 23-26.
7. Мамедов М.Н. Эпидемиологические аспекты метаболического синдрома / М.Н. Мамедов, Р.Г. Оганов // Кардиология. - 2004. - №9. -С. 4-8.
8. Метаболический синдром: полезный термин или клинический инструмент? Доклад комитета экспертов ВООЗ // М1жнар. ендокринол. журнал. - 2010. - №4. - С. 95-104.
9. Leptin concentrations are associated with higher proinsulin and insulin concentrations but a lower proinsulin/insulin ratio in non-diabetic subjects / S.M. Haffner, H. Miettinen, L. Mykkanen, M.P. Stern // Int. J. Obes. Relat. Metab. Disord. - 1998. - Vol. 22, №9. - P. 899-905.
10. Косыгина A.B. Новое в патогенезе ожирения: адипокины - гормоны жировой ткани / А.В. Косыгина, О.В. Васюкова // Пробл. эндокринологии. - 2009. - 1. - C. 44-50.
11. Eckel R.H. The metabolic syndrome / R.H. Eckel, S.M. Grundy, P.Z. Zimmet // Lancet. - 2005. -Vol. 365, №9468. - P. 1415-1428.
12. Мельниченко Г.А. Ожирение и инсулинорезис-тентность - факторы риска и составная часть метаболического синдрома / Г.А. Мельничен-
ко, Е.А. Пышкина // Терапевт. архив. - 2001. -№12. - C. 5-8.
13. Аметов A.C. Инсулиносекреция и инсулиноре-зистентность: две стороны одной медали / А.С. Аметов // Пробл. эндокринологии. - 2002. -№3. - C. 31-37.
14. Prins J.B. Adipose tissue as an endocrine organ / J.B. Prins // Best Pract. Res. Clin. Endocrinol. Metab. - 2002. - Vol. 16, №4. - P. 639-651.
15. Лапчинська I.I. Жирова тканина як ендокрин-ний орган: роль в патогенез! ¡шем1чноТ хворо-би серця та шсулшнезалежного цукрового д1а-бету / I. I. Лапчинська, М. Ф. Стефанюк // /Ii-кар. справа. - 2002. - № 8. - C. 36-39.
16. Association of pro-inflammatory cytokines, adi-pokines & oxidative stress with insulin resistance & non-alcoholic fatty liver disease / R. Kumar, S. Prakash, S. Chhabra [et al.] // Indian. J. Med. Res. - 2012. - Vol. 136, №2. - P. 229-236.
17. Sahin-Efe A. Advances in adipokines / A. Sahin-Efe, F. Katsikeris, C.S. Mantzoros // Metabolism. -2012. - №12. - P. 00331-00339.
18. Relationship between metabolic syndrome and adipokines on diabetes among high-risk populations / X.J. Zhang, M. Li, S. Gao [et al.] // Zhon-ghua Liu Xing Bing Xue Za Zhi. - 2012. - Vol. 33, №4. - P. 418-422.
19. Hillebrand J.J. Do leptin and insulin signal adiposity? / J.J. Hillebrand, N. Geary // Forum Nutr. -2010. - Vol. 63. - P. 111-122.
20. Davis J.F. Insulin, leptin and reward / J.F. Davis, D.L. Choi, S.C. Benoit // Trends Endocrinol. Metab. - 2010. - Vol. 21, №2. - P. 68-74.
21. Szendrodi J. The adipose tissue as an endocrine organ / J. Szendrodi, M. Roden // Acta Med. Austriaca. - 2004. - Vol. 31, №4. - P. 98-111.
22. Zahorska-Markiewicz B. Metabolic effects associated with adipose tissue distribution / B. Zahorska-Markiewicz // Adv. Med. Sci. - 2006. -Vol. 51. - P. 111-114.
23. Новый взгляд на возникновение метаболического синдрома / Л.С. Овчаренко, Н.В. Жихарева, В.П. Медведев [и др.] // Актуальн питання медичноТ науки та практики: зб. наук. праць. -Запор!жжя, 2006. - Вип. 70, кн. 2. - С. 205-209.
24. Метаболический синдром / под ред. В. Фон-секи; пер. с англ. Н.А. Михайловой, Н.А. Федоровой. - М.: Практика, 2011. - 272 с.
25. Ивашкин В.Т. Клинические варианты метаболического синдрома / В.Т. Ивашкин, О.М. Драп-кина, О.Н. Корнеева. - М.: Мед. информ. агентство (МИА), 2011. - 208 с.
26. Kennedy G.C. The role of depot fat in the hypot-halamic control of food intake in the rat / G.C. Kennedy // Proc. R. Soc. Lond. B. Biol. Sci. - 1953. - Vol. 140. №901. - P. 578-596.
27. Unger R.H. Diseases of liporegulation: new perspective on obesity and related disorders / R.H. Unger, L. Orci // FASEB J. - 2001. - Vol. 15, №2. - P. 312-321.
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
41
42
ОГЛЯДИ
Sustained peripheral expression of transgene adiponectin offsets the development of diet-induced obesity in rats / S. Shklyaev, G. Aslanidi, 43. M. Tennant [et al.] // Proc. Natl. Acad. Sci. USA. -2003. - Vol. 100, №24. - P. 14217-14222. Acute stimulation of leptin concentrations in humans during hyperglycemic hyperinsulinemia. In- 44. fluence of free fatty acids and fasting / N. Stefan, A. Fritsche, H. Haring, M. Stumvoll // Int. J. Obes. Relat. Metab. Disord. - 2001. - Vol. 25, №1. -P. 138-142.
Ahima R.S. Leptin / R.S. Ahima, J.S. Flier // Annu. Rev. Physiol. - 2000. - Vol. 62. - P. 413-437. Leptin regulation of neuroendocrine systems / R.S. 45. Ahima, C.B. Saper, J.S. Flier, J.K. Elmquist // Front Neuroendocrinol. - 2000. - Vol. 21, №3. -P. 263-307.
Марусин O.B. ОжирЫня та лептинорезистентнють 46. / О.В. Марусин, B.I. Боцюрко // Галицький л1-карський вюник. - 2012. - №1. - C. 155-157. Havel P.J. Role of adipose tissue in body-weight regulation: mechanisms regulating leptin production and energy balance / P.J. Havel // Proc. Nutr. 47. Soc. - 2000 - Vol. 59, №3. - P. 359-371. Лептин - новый гормон жировой ткани: значение в развитии ожирения, патологии сердечно-сосудистой системы и почек / А.Г. Кучер,
A.B. Смирнов, И.Г. Каюков [и др.] // Нефроло- 48. гия. - 2005. - №1. - C. 9-19. Ren J. Leptin and hyperleptinemia - from friend to foe for cardiovascular function / J. Ren // J. Endocrinol. - 2004. - Vol. 181, №1. - P. 1-10. Leptin: linking obesity, the metabolic syndrome, and cardiovascular disease / S.B. Patel, G.P. Reams, R.M. Spear [et al.] // Curr. Hypertens. Rep. -2008. - Vol. 10, №2. - P. 131-137. Beltowski J. Leptin and the regulation of endothelial function in physiological and pathological conditions / J. Beltowski // Clin. Exp. Pharmacol. Physiol. - 2012. - Vol. 39, №2. - P. 168-178. Leptin-dependent platelet aggregation in healthy, overweight and obese subjects / A. Corsonel-lo, F. Perticone, A. Malara [et al.] // Int. J. Obes. Relat. Metab. Disord. - 2003. - Vol. 27, №5. -P. 566-573.
Hou N. Leptin and cardiovascular diseases / N. Hou, J. D. Luo // Clin. Exp. Pharmacol. Physiol. - 2011. - Vol. 38, №12. - P. 905-913. Adiponectin and cardiovascular disease: response to therapeutic interventions / S.H. Han, M.J. Quon, J.A. Kim, K.K. Koh // J. Am. Coll. Cardiol. - 2007. - Vol. 49, №5. - P. 531-538. Alterations in the dynamics of circulating ghrelin, adiponectin, and leptin in human obesity /
B.O. Yildiz, M.A. Suchard, M.L. Wong [et al.] // Proc. Natl. Acad. Sci. USA. - 2004. - Vol. 101, №28. - P. 10434-10439.
Федорова М.М. Влияние снижения массы тела на концентрацию адипонектина у больных ожирением и сахарным диабетом 2-го типа /
М.М. Федорова // Клин. лабор. диагностика. -
2009. - №8. - C. 10-11.
Шварц В. Адипонектин: патофизиологические аспекты / В. Шварц // Патологическая физиология и экспериментальная терапия. - 2009. -№3. - C. 34-38.
Prognostic value of the Framingham cardiovascular risk equation and the UKPDS risk engine for coronary heart disease in newly diagnosed Type 2 diabetes: results from a United Kingdom study / R.N. Guzder, W. Gatling, M.A. Mullee [et al.] // Diabet Med. - 2005. - Vol. 22, №5. - P. 554562.
Амбросова T.M. Ппоадипонектинем1я у пащен-т1в з артер1альною ппертенз1ею i абдомшаль-ним ожирЫням / Т.М. Амбросова // Експерим. i ктшч. медицина. - 2010. - №1. - C. 113-119. Коваль C.M. PiBrn адипонектину кровi у хворих на ппертошчну хворобу з метаболiчними пору-шеннями / С.М. Коваль, I.O. Сшгурська, Л.М. Цьома // Експерим. i кл^ч. медицина. -
2010. - №4. - C. 67-70.
Цьома Л.М. Змши рiвнiв адипонектину кровi у хворих на ппертошчну хворобу, яка переб^ае в поеднанн з порушенням толерантност до глюкози / Л.М. Цьома // Експерим. i кл^ч. медицина. - 2011. - №1. - C. 82-88. Future adverse cardiac events can be predicted by persistently low plasma adiponectin concentrations in men and marked reductions of adipo-nectin in women after acute myocardial infarction / S. Kojima, T. Funahashi, F. Otsuka [et al.] // Atherosclerosis. - 2007. - Vol. 194, №1. -P. 204-213.
49. Plasma adiponectin levels are associated with insulin resistance, but do not predict future risk of coronary heart disease in women / D.A. Lawlor, G. Davey Smith, S. Ebrahim [et al.] // J. Clin. Endocrinol. Metab. - 2005. - Vol. 90, №10. -P. 5677-5683.
50. Adiponectin and coronary heart disease: the Strong Heart Study / R.S. Lindsay, H.E. Resnick, J. Zhu [et al.] // Arterioscler. Thromb. Vasc. Biol. -2005. - Vol. 25, №3. - P. e15-e16.
51. Adiponectin and coronary heart disease: a prospective study and meta-analysis / N. Sattar, G. Wannamethee, N. Sarwar [et al.] // Circulation. - 2006. - Vol. 114, №7. - P. 623-629.
52. Adiponectin is an independent predictor of all-cause mortality, cardiac mortality, and myocardi-al infarction in patients presenting with chest pain / E. Cavusoglu, C. Ruwende, V. Chopra [et al.] // Eur. Heart J. - 2006. - Vol. 27, №19. - P. 23002309.
53. Serum adiponectin and coronary heart disease risk in older Black and White Americans / A.M. Kanaya, C. Wassel Fyr, E. Vittinghoff [et al.] // J. Clin. Endocrinol. Metab. - 2006. - Vol. 91, №12. - P. 5044-5050.
54. Association of adiponectin with coronary heart
disease and mortality: the Rancho Bernardo study / G.A. Laughlin, E. Barrett-Connor, S. May, C. Langenberg // Am. J. Epidemiol. - 2007. -Vol. 165, №2. - P. 164-174.
55. Adiponectin and mortality in patients undergoing coronary angiography / S. Pilz, H. Mangge,
B. Wellnitz [et al.] // J. Clin. Endocrinol. Metab. -2006. - Vol. 91, №11. - P. 4277-4286.
56. Association between plasma adiponectin levels and unstable coronary syndromes / R. Wolk, P. Berger, R.J. Lennon [et al.] // Eur. Heart J. - 2007. -Vol. 28, 3. - P. 292-298.
57. Serum adiponectin is a predictor of coronary heart disease: a population-based 10-year follow-up study in elderly men / J. Frystyk, C. Berne, L. Berglund [et al.] // J. Clin. Endocrinol. Metab. - 2007. - Vol. 92, №2. - P. 571-576.
58. Plasma adiponectin, body mass index, and mortality in patients with chronic heart failure /
C. Kistorp, J. Faber, S. Galatius [et al.] // Circulation. - 2005. - Vol. 112, №12. - P. 1756-1762.
59. Adiponectin and mortality in patients with chronic kidney disease / V. Menon, L. Li, X. Wang [et al.] // J. Am. Soc. Nephrol. - 2006. - Vol. 17, №9. -P. 2599-2606.
60. Супрядкина Т.В. Адипонектин и гормонально-метаболические факторы риска у больных ише-мической болезнью сердца после операции реваскуляризации миокарда / Т.В. Супрядкина, А.А. Мочалов // Экология человека. - 2009. -№12. - С. 43-48.
61. Adiponectin in the heart and vascular system / M. Ding, E.M. Rzucidlo, J.C. Davey [et al.] // Vi-tam. Horm. - 2012. - Vol. 90. - P. 289-319.
62. Adiponectin regulates expression of hepatic genes critical for glucose and lipid metabolism / Q. Liu, B. Yuan, K.A. Lo [et al.] // Proc. Natl. Acad. Sci. USA. - 2012. - Vol. 109, №36. -P. 14568-14573.
63. Sethi J.K. The role of TNF alpha in adipocyte metabolism / J.K. Sethi, G.S. Hotamisligil // Semin. Cell Dev. Biol. - 1999. - Vol. 10, №1. -P. 19-29.
64. Cawthorn W.P. TNF-alpha and adipocyte biology / W.P. Cawthorn, J.K. Sethi // FEBS Lett. - 2008. -Vol. 582, №1. - P. 117-131.
65. Adipose tissue as an endocrine organ: from theory to practice / M.H. Fonseca-Alaniz, J. Takada, M.I. Alonso-Vale, F.R. Lima // J. Pediatr. - 2007. -Vol. 83, №5, suppl. - P. S192-S203.
66. Rea R. Resistin: an adipocyte-derived hormone. Has it a role in diabetes and obesity? / R. Rea, R. Donnelly // Diabetes Obes. Metab. - 2004. -Vol. 6, №3. - P. 163-170.
67. Increased resistin gene and protein expression in human abdominal adipose tissue / P.G. McTer-nan, C.L. McTernan, R. Chetty [et al.] // J. Clin. Endocrinol. Metab. - 2002. - Vol. 87, №5. -P. 2407.
68. Дедов ИИ. Жировая ткань как эндокринный
орган / И.И. Дедов, Г.А. Мельниченко, С.А. Бугрова // Ожирение и метаболизм. - 2006. - №1. -С. 7-13.
69. Diez J.J. The role of the novel adipocyte-derived hormone adiponectin in human disease / J.J. Diez, P. Iglesias // Eur. J. Endocrinol. - 2003. -Vol. 148, №3. - P. 293-300.
70. Soebijanto N. Adiponectin levels and its role in insulin resistance among adult women with metabolic syndrome / N. Soebijanto, S. Waspadji // Acta Med. Indones. - 2010. - Vol. 42, №4. -P. 187-191.
71. Cross-talk between adipose tissue and vasculature: role of adiponectin / F.Y. Li, K.K. Cheng, K.S. Lam [et al.] // Acta Physiol. - 2011. -Vol. 203, №1. - P. 167-180.
72. Polyunsaturated fatty acids of marine origin induce adiponectin in mice fed a high-fat diet / P. Flachs, V. Mohamed-Ali, O. Horakova [et al.] // Diabetologia. - 2006 - Vol. 49, №2. -P. 394-397.
73. Адипонектин у мужчин с абдоминальным ожирением / С.А. Бугрова, Е.В. Ершова, А.В. Ильин [и др.] // Ожирение и мегаболизм. -
2006. - №2. - Р. 32-36.
74. Боева Л.Н. Роль адипокинов в нейроэндокрин-ной регуляции энергегического обмена / Л.Н. Боева, С.А. Догадин, М.В. Екимова // Сибирское медицинское обозрение. - 2010. -
6. - С. 3-7.
75. Novel interactions of adiponectin with the endocrine system and inflammatory parameters / J.M. Fernandez-Real, A. Lopez-Bermejo, R. Ca-samitjana, W. Ricart // J. Clin. Endocrinol. Metab. -2003. - Vol. 88, №6. - P. 2714-2718.
76. Ожирение: руководство для врачей / под ред.: Н.А. Белякова, В.И. Мазурова. - СПб.: Изд. дом СПбМАПО, 2003. - 519 c.
77. Korobowicz A. Biology of tumor necrosis factor type alpha (TNF-alpha) / A. Korobowicz // Pol. Merkur. Lekarski. - 2006. - Vol. 21, №124. -P. 358-361.
78. The hormone resistin links obesity to diabetes / C.M. Steppan, S.T. Bailey, S. Bhat [et al.] // Nature. - 2001. - Vol. 409, №6818. - P. 307-312.
79. Cross-sectional associations of resistin, coronary heart disease, and insulin resistance / M.S. Burnett, J.M. Devaney, R.J. Adenika [et al.] // J. Clin. Endocrinol. Metab. - 2006. - Vol. 91, №1. -P. 64-68.
80. Molkentin J.D. Cytoplasmic signaling pathways that regulate cardiac hypertrophy / J.D. Molkentin, G.W. Dorn // Annu. Rev. Physiol. - 2001. -Vol. 63. - P. 391-426.
81. Lazar M.A. Resistin- and Obesity-associated metabolic diseases / M.A. Lazar // Horm. Metab. Res. -
2007. - Vol. 39, №10. - P. 710-716.
82. Serum resistin is associated with high risk in patients with congestive heart failure--a novel link between metabolic signals and heart failure /
Y. Takeishi, T. Niizeki, T. Arimoto [et al.] // Circ. J. - 2007. - Vol. 71, №4. - P. 460-464.
83. Rothwell S.E. Resistin worsens cardiac ischaemia-reperfusion injury / S.E. Rothwell, A.M. Richards, C.J. Pemberton // Biochem. Biophys. Res. Commun. - 2006. - Vol. 349, №1. - P. 400-407.
84. Endothelial dysfunction in vivo is related to monocyte resistin mRNA expression / G. Lupattelli, S. Marchesi, T. Ronti [et al.] // J. Clin. Pharm. Ther. - 2007. - Vol. 32, №4. - P. 373-379.
85. The potential role of resistin in atherogenesis / M.S. Burnett, C.W. Lee, T.D. Kinnaird [et al.] // Atherosclerosis. - 2005. - Vol. 182, №2. -P. 241-248.
86. CTèëèAè M.È. CbiB0p0T0HHbie ypoBHè Pe3èCTè-Ha è peM0Aeëèp0BaHèe cepflua y nau^eHTOB c MeTaôoëènecKèM CèHflp0M0M b C0neTaHèè c paç-
jièHHbiMè BapèaHTaMè cepfleHH0-C0cyAèCT0é naran0rèè / M.È. CTèëèflè // TaBpèH. Mefl.-6è0.n. BecTHèK. - 2012. - №1. - C. 235-240.
87. Mehra V.C. Cytokines and cardiovascular disease / V.C. Mehra, V.S. Ramgolam, J.R. Bender // J. Leu-koc. Biol. - 2005. - Vol. 78, 4. - P. 805-818.
88. Resistin is an indicator of the metabolic syndrome according to five different definitions in the Finnish Health 2000 survey / E. Malo, O. Ukkola, M. Jokela [et al.] // Metab. Syndr. Relat. Disord. -2011. - Vol. 9, №3. - P. 203-210.
89. Karbowska A. Resistin: a pathogenic factor or a biomarker of metabolic disorders and inflammation? / A. Karbowska, M. Boratynska, M. Klinger / / Postepy Hig. Med. Dosw. - 2009. - Vol. 63. -P. 485-491.
90. CêpènHèK H.B. K0peëATèBHi B3aeM03B'H3Kè aflè-
n0UèT0KiHiB peçèCTèHy Ta aflèri0HeKTèHy 3 Kpè-TepiflMè ¡HcyniH0pe3èCTeHTH0CTi Ta n0pyweHHHM 0ÔMiHy pen0BèH y XB0pèX Ha MeTa60JiiHHèé CèH-Ap0M i3 uyKp0BèM flia6eT0M Tèny 2 y KapnaTCb-K0My peri0Hi / H.B. CKpèïHèK // EyK0B. Mefl. Bic-HèK. - 2010. - №1. - C. 81-86.
91. Resistin, central obesity, and type 2 diabetes / C.L. McTernan, P.G. McTernan, A.L. Harte [et al.] // Lancet. - 2002. - Vol. 359, №9300. - P. 46-47.
92. Plasma resistin associated with myocardium injury in patients with acute coronary syndrome / S. Chu, W. Ding, K. Li [et al.] // Circ. J. - 2008.-Vol. 72, №8. - P. 1249?1253.
93. Безпалько Л.Ю. Сучасний погляд на фiзiоло-пчну роль жировоТ тканини в розвитку метабо-лiчного синдрому та асоцмованих з ним захво-рювань печЫки / Л.Ю. Безпалько // Експерим. та кл^ч. фiзiологiя i бiохiмiя. - 2011. - №1. -C. 29-35.
94. Plasma leptin levels and incidence of heart failure, cardiovascular disease, and total mortality in elderly individuals / W. Lieb, L.M. Sullivan, T.B. Harris [et al.] // Diabetes Care. - 2009. -Vol. 32, №4. - P. 612-616.
95. The obesity-associated peptide leptin induces hypertrophy in neonatal rat ventricular myocytes / V. Rajapurohitam, X.T. Gan, L.A. Kirshenbaum, M. Karmazyn // Circ. Res. - 2003. - Vol. 93, №4. -P. 277-279.
96. Оценка внутриклеточного синтеза провоспали-тельного цитокина фактора некроза опухоли у больных с артериальной гипертензией и сахарным диабетом 2-го типа с использованием проточной цитофлуориметрии / Т.Е. Суслова, И.В. Кологривова, O.H. Огуркова [и др.] // Сиб. мед. журнал. - 2010. - №2, вып. 2. - С. 129.
РЕЗЮМЕ
Роль липоцитокинов в патогенезе метаболического синдрома Л.В. Щекатурова, А.С. Ларин, М.Л. Кирилюк, Е.Э. Третьяк, А.В. Пидаев
В обзоре представлены данные о патогенезе метаболического синдрома, его кластерах, роли ли-поцитокинов, инсулинорезистентности на разных этапах развития сахарного диабета 2-го типа.
Ключевые слова: метаболический синдром, лептин, адипонектин, резистин, фактор некроза опухолей а.
SUMMARY
Role of lipocytocins in the pathogenesis of metabolic syndrome L. Shchekaturova, O. Larin, M. Kiriliuk, O. Tretyak, A.V. Pidaev
The data concerning the metabolic syndrome and its clusters, role of lipocytocins and insulin resistance at different stages of development of type 2 diabetes are presents in the review.
Key words: metabolic syndrome, leptin, adiponec-tin, resistin, tumor necrosis factor a.
Дата надходження до редакцП 15.12.2012 p. KëiHiHHa ендокринолопя та ендокринна х1рурпя 1(42) 2013
