CC BY
21
Summary
ULTRASTRUCTURE OF NEUROMA OF PERIPHERAL NERVE IN RATS AFTER INJURY AND SURGICAL TREATMENT WITH HIGH-FREQUENCY ELECTRIC WELDING TECHNOLOGY Lychodievskiy V. V., Korsak A. V., Chernets A. V., Kryvosheieva O.I. Key words: trauma of peripheral nerve, electrosurgery, neiromorphology.
Searching for new methods for peripheral nerve injuries treatment is one of the most urgent problems of current neurosurgery. Elecrtosurgical tools and devices are widely used, but there is a lack of data about the effects that they produce on nervous tissue. This restricts their implementation into neurosurgery. The aim of this study was to evaluate ultrastructural changes in neuroma of an injured peripheral nerve that occurred after applying high-frequency electrowelding during the surgery on peripheral nerve. The study involved 30 male Wistar rats. The rats of the 1st group were subjected to sciatic nerve incision with following put of epi-neural sutures. In the rats of the 2nd group the stumps of sciatic nerve were fixed by prolene sutures and epi-neurium was sealed by high-frequency electrosurgical device in welding mode. The 3rd group involved pseudo-operated animals. We carried out electronic microscopy in 3 and 12 weeks after the surgery to assess the regeneration of neuromas. Obtained results showed that injured peripheral nerve regeneration in the rats of the 2nd group developed better compared with the 1st group, that was proved by greater amount of newly formed nerve fibers and blood vessels on the 3rd week after the operation and greater amount of mature myeline fibers, microvessels with preserved structure and less marked edema of endoneurium in the 2nd group compared with the 1st group on the 12th week postoperativelly. Thus, we can conclude that electrosurgical technologies applied in the surgical treatment of peripheral nerve injuries enhance nerve trunk regeneration.
УДК: 615:038
Луценко Р.В., Весніна Л.Е., Сидоренко А.Г., Дев'яткіна Т.О, Микитюк М.В. РІВЕНЬ МОНОАМІНІВ У ІНТАКТНИХ ЩУРІВ ПРИ ТРИВАЛОМУ ЗАСТОСУВАННІ 2-ГІДРОКСИ-^НАФТАЛЕН-1-ІЛ-2-(2-ОКСИ-1,2-ДИГІДРО-ІНДОЛ-3-ІЛІДЕН)-АЦЕТАМІДА
ВДНЗУ "Українська медична стоматологічна академія" м. Полтава
Вивчено вплив похідного 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти (2-гідрокси^-нафтален-1-іл-2-(2-окси-1,2-дигідро-індол-3-іліден)-ацетаміда) у дозі 12 мг/кг при внутрішньошлунковому уведенні протягом 30 діб (1 раз у три доби) на вміст моноамінів (адреналіну, норадреналіну, дофаміну, серотоніну) і співвідношення норадреналіну до дофаміну у крові. Встановлено, що під впливом сполуки вірогідно і суттєво не змінювався рівень адреналіну і норадреналіну у плазмі крові. Однак виявлялась тенденція (12%) до збільшення рівня дофаміну і серотоніну порівняно з контрольною групою тварин. Похідне 2-оксоіндоліну вірогідно не змінювало коефіцієнт норадреналін/дофамін порівняно з контрольною групою тварин. Аналогічна спрямованість змін рівня нейромедіаторів і співвідношення норадреналіну до дофаміну, але більш виражена спостерігалась і при застосуванні препарату порівняння діаземаму (2 мг/кг). Подібний характер змін вмісту медіаторів і спрямованість медіаторних процесів на тлі похідного 2-оксоіндоліну і діазепаму вочевидь свідчить про подібність їх нейропсихотроп-них ефектів.
Ключові слова: похідне 2-оксоіндоліну, інтактні щури, моноаміни.
Робота є фрагментом науково-дослідної теми кафедри експериментальної та клінічної фармакології з клінічною імунологією та алергологією ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія» м. Полтава «Пошук засобів з числа похідних 2-оксондолу, 3-оксипiридину та інших біологічно-активних речовин для фармакотерапії адаптивних процесів при порушенні гомеостазу різної етології» (№ державної реєстрації 0111U004879).
Вступ
Хімія гетероциклічних сполук є одним з найбільших джерел для створення на їх основі нових лікарських засобів, що свідчить про унікальну можливість сполук зв'язуватись з пептидами і змінювати їх функцію. Розробка потенційних препаратів на основі гетероциклів пов'язана з можливістю синтезувати з однієї базової сполуки цілу «бібліотеку» речовин з різноманітними фі-зико-хімічними і біологічними властивостями, які модифікують функціональну активність рецепторів [14].
Серед похідних оксоіндолу і гомологічних
структур відомий ряд засобів з анальгетичною, протизапальною, антибактеріальною, седативною та іншими активностями [11, 12]. Також ін-дольна структура входить до складу великої кількості лікарських препаратів, що володіють нейротропною дією і мають широке застосування у клінічній практиці. До них належать карбі-дин, сертиндол і резерпін, що спустошують запаси моноамінів у пресинаптичних нейронах, і мають антигіпертензивну та антипсихотичну дію. Також до них відносяться нестероїдний протизапальний засіб індометацин, противірусний засіб арбідол та багато інших [6]. Підтвердженням перспективності пошуку нейротропних засобів
серед циклічних азотовмісних сполук є дані, що до атипових анксиолітиків належить буспірон, у якого встановлено серотонінергічний механізм
дії [6].
На кафедрі аналітичної хімії Національного фармацевтичного університету синтезовані та представлені для фармакологічного вивчення нові похідні 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти. Гліоксилова кислота і її похідні вивчені недостатньо. Зустрічаються лише поодинокі повідомлення про токолітичну [2], кардіотонічну [9], анальгетичну активність даних сполук [2].
У нових похідних 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти встановлені анксиолітичні, антидепресивні, протисудомні, антиоксидантні, діуретичні та ноотропні властивості [3, 4, 5, 8, 10]. Тому актуальність пошуку нових ефективних і малотоксичних нейропсихотропних засобів серед похідних 2-оксоіндоліну сумнівів не викликає.
В механізмах нейропсихотропної дії фармакологічних засобів особливе місце займає вплив на обмін моноамінів. Тому доцільно вивчити зміни рівня провідних нейромедіаторів під впливом однієї з найбільш активних сполук за даними попередніх досліджень [3, 4, 13]з числа похідних 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти.
Мета роботи
Дослідити вплив тривалого застосування 2-гідрокси-^нафтален-1-іл-2-(2-окси-1,2-дигідро-індол-3-іліден)-ацетаміда на рівень мономінів у крові інтактних щурів.
Матеріали і методи дослідження
Експерименти виконані на 24 білих статевозрілих щурах лінії Wistar масою 180-230 г. Тварин утримували на звичайному харчовому, питному і при 12-годинному світловому режимі. Усі досліди проводили у відповідності до законодавства України [Закон України №3447-IV «Про захист тварин від жорстокого поводження» / Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 27. - с. 230], правил Європейської Конвенції щодо захисту хребетних тварин, які використовуються в експериментальних дослідженнях та з іншою науковою метою. Після закінчення експерименту проводили евтаназію щурів під тіопенталовим
Вплив 2-гідрокси-^нафтален-1-іл-2-(2-окси-1,2-дигідро-індол-.
ля
наркозом (50 мг/кг маси тіла внутрішньоочере-винно) шляхом забору крові з серця до його зупинки. Для експериментів використовували плазму крові, у якій визначали рівень норадреналі-ну, адреналіну і дофаміну та сироватку крові для визначення рівня серотоніну. Вміст моноамінів досліджували імуноферментним методом за допомогою наборів фірм («TriCat TM ELISA» IBL International GmbH, Німеччина) і («Serotonin EIA» Demeditec Diagnostics GmbH, Німеччина).
Похідне 2-оксоіндоліну у дозі 12 мг/кг у вигляді суспензії 0,3 мл фізіологічного розчину натрію хлориду з 1-2 краплями «Твін-80» (LAUROPAN, Італія) уводили внутрішньошлун-ково один раз на 3 доби протягом 30 діб. У якості препарату порівняння використовували табле-товану форму діазепаму («Tarchomin S.A.», Польща) у дозі 2 мг/кг. Визначення рівня моноамінів проводили на базі НДІ генетичних та імунологічних основ розвитку патології та фармакогенетики ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія» м. Полтава.
Обробку отриманих результатів проводили за програмами Microsoft Statistica 6,0 (StatSoft, Inc., США) з використанням критерію t Стьюдента.
Результати та їх обговорення
Рівень моноамінергічних нейротрансміттерів є одним з провідних параметрів, що характеризує функціональну активність головного мозку і вплив на неї фармакологічних засобів. Вміст основних моноамінів досліджували у плазмі і сироватці крові, що відображає стан цієї нейромедіа-троної ланки у тканинах головного мозку.
Встановлено, що тривале внутрішньошлун-кове уведення похідного 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти протягом 30 діб вірогідно і суттєво не впливало на вміст адреналіну і нора-дреналіну у плазмі крові порівняно з інтактними тваринами (таблиця). Дослідження рівня дофа-міну показало, що сполука збільшувала його вміст на 12% порівняно з контрольною групою щурів. На цьому фоні похідне 2-оксоіндоліну такою ж мірою підвищувало рівень серотоніну у сироватці крові. Однак статистичної вірогідності цих змін не спостерігалось (див. табл.).
Таблиця
)-іліден)-ацетаміду на рівень моноамінів у крові через 30 діб піс-знутрішньощлункового застосування інтактним щурам (M±m)
Групи тварин Адреналін плазма крові, нг/мл Норадрена- лін плазма крові, нг/мл Дофамін плазма крові, нг/мл Серотонін сироватка крові, нг/мл
1 .Інтактні (контрольна група) 47,9±3,64 92,4±6,36 36,2±3,40 862±63,1
2. Інтактні + сполука 18, 12 мг/кг 45,3±1,96 91,5±7,11 40,4±1,82 958±33,1
3. Інтактні + діазепам, 2 мг/кг 40,6±2,75 86,5±4,08 38,5±2,90 1057±137
Примітки: 1. У кожній групі 8 тварин; 2. * - p<0,05 у порівнянні з контрольною групою; 3. ** - p<0,05 у порівнянні з діазепамом.
Тривале застосування інтактним тваринам референс-препарату діазепаму також вірогідно не впливало рівень моноамінів у крові (див. табл.). Однак на тлі класичного анксиолітику
спостерігалось зменшення вмісту адреналіну у плазмі крові на 18% порівняно з інтактними щурами. Також відмічалося збільшення рівня серотоніну у сироватці крові на 23% порівняно з кон-
трольною групою тварин.
Експериментальні дані свідчать, що похідне 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти при тривалому внутрішньошлунковому застосуванні суттєво не впливає на вміст основних нейромедіа-торів у інтактних тварин. Такі результати, вочевидь, свідчать про безпечність досліджуваної сполуки. Оскільки кількісні зміни моноамінергіч-ної ланки в ЦНС є передумовою виникнення психоміметичного або продепресивного впливу та здатності викликати залежність.
з
Інтактні Інтактні + Інтактні +
(контрольна сполука 18 діазепам
група)
Вплив 2-гідроксі-п-нафтален- 1-іл-2-(2-окси-1,2-дигідро-індол-3-іліден)-ацетаміда (сполука 18) на коефіцієнт нора-дреналін/дофамін у плазмі крові через 30 діб після внутріш-ньощлункового застосування інтактним щурам.
1. У кожній групі 8 тварин; 2. * - p<0,05 у порівнянні з контрольною групою; 3. ** - p<0,05 у порівнянні з діазепамом.
Отримані результати узгоджуються з іншими дослідженням у яких показана відсутність вираженого впливу похідних 2-оксоіндоліну на моно-амінергічну систему ЦНС при одноразовому уведенні мишам [1].
Для більш дитального вивчення впливу сполуки 18 на нейромедіаторні процеси обчислювали співвідношення норадреналін/дофамін, що дозволяє встановити інтенсивність обміну кате-холамінів, оскільки в адренергічних нейронах попередником дофаміну є норадреналін [7].
Тривале уведення похідного 2-оксоіндоліну зменшувало співвідношення вмісту норадреналіну до дофаміну порівняно з контрольною групою тварин (рисунок). Аналогічна спрямованість коефіцієнту відмічалась на тлі застосування діа-зепаму. Поряд з характером змін абсолютних значень нейротрансміттерів, коливання їх співвідношення теж не були вірогідними. Однак вони демострують, що сполука 18 і референс-препарат певною мірою можуть стимулювати швидкість обігу катехоламінів.
Така дія на нейромедіаторний ланцюг властива й іншим відомим нейропсихотропним засобам. Отримані результати узгоджуються з фармакологічними властивостями сполуки 18, що встановлені у попередніх дослідженнях [3,4].
Відсутність виражених змін вмісту нейромедіа-торів у інтактних тварин при застосуванні похідного 2-оксоіндоліну може свідчити, що сполука проявляє виражену нейропсихотропну дію саме на тлі патологчних зрушень або опосередковано, шляхом впливу на інші медіатори, модулятори та транспортери.
Висновок
Внутрішньошлункове уведення 2-гідрокси-^ нафтален-1-іл-2-(2-окси-1,2-дигідро-індол-3-іліден)-ацетаміду кожні 3 доби протягом 30 діб у дозі 12 мг/кг вірогдно не впливало на рівень моноамінів і співвідношення норадреналіну до дофаміну у крові. Однак спрямованість змін виявилась подібною до діазепаму.
Література
1. Шатілов О.В. Вплив похідних 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти на рівень моноамінів у головному мозку мишей / О.В. Шатілов, С.Ю. Штриголь, С.В. Колісник [та ін.] // Буковинський медичний вісник. - 2010. - Т.14, №4(56). - С. 133-137.
2. Колісник С.В. Синтез, властивості і біологічна активність N-[(2-оксоіндолініліден-3)-2-оксіацетил]-ш-амінокислот та їх похідних / С.В. Колісник, В.В. Болотов, О.В. Лященко // Ж. орган. та фарм. хімії. - 2009. - Т. 7, вип. 4 (28). - С. 55-59.
3. Луценко Р.В. Противосудорожное действие 2-гидро^-нафтален-1-ил-2-(2-окси-1,2-дигидро-индол-3-ил иден)-ацетамида на фоне ГАМК-тропных хемо-конвульсантов / Р.В. Луценко // Казанский медицинский журнал. - 2015. - Т.96, №2. -С.203-208.
4. Луценко Р.В. Изучение влияния производных 2-оксииндолин-3-глиоксиловой кислоты на тонус скелетных мышц в тесте "вертикальный экран"/ Р.В. Луценко, В.М. Бобирьов // Экспериментальная и клиническая фармакология. - 2015. - Т. 78, №4. - С.4-6.
5. Луценко Р.В. Анксиолитическое действие производных 2-оксииндолин-3-глиоксиловой кислоты: компьютерное прогнозирование и экспериментальное подтверждение / Р.В. Луценко, В.Н. Бобырев, Т.А. Девяткина // Казанский медицинский журнал.
- 2013. - Т. 94, №4. - С. 553 - 560.
6. Машковский М.Д. Лекарственные средства, 16-е издание / М.Д. Машковский // Издательство: Новая Волна. 2012. - 1216 с.
7. Николс Дж. От нейрона к мозгу / Дж. Николс, А.Р. Мартин, Б.Дж. Валлас, П.А. Фукс. - Пер. с англ. - Москва : Второе Издательство ЛКИ, 2008. - 672 с.
8. Шевцов І.І. Пошук серед похідних 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти сполук з діуретичною дією / І.І. Шевцов, М.Є. Березня-кова, Е.Л. Торянік [та ін.] // Клінічна та експериментальна патологія. - 2005. - Т.ІЧ №3. - С.95-97.
9. Садыкова Х.У. О гиполипидемическом и антиоксидантном эффекте пиридин-3-глиоксиловой кислоты / Х.У. Садыкова, А.Х. Абдулаев // Эксперим. и клин. фармакол. - 2001. - №1. - С.57-59.
10. Торянік Е.Л. Фармакологічна дія аміду 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти / Е.Л. Торянік, М.Є. Березнякова, І.І. Шевцов [та ін.] // Проблеми екології та медицини. - 2005. - Т.9, № 56. - С.6-7.
11. Kaushik N.K. Biomedical Importance of Indoles / N.K. Kaushik, N. Kaushik, P. Attri [et al.] // Molecules. - 2013. - №18. - Р. 66206662.
12. Bandyopadhyaya D. Evaluation of single electron transfer reduction products of 3-oxoindoles as antibacterial agents / D. Bandyopadhyaya, I. Biswasb, S. Laskarc [et al.] // Int. Journal of Pharm. and Pharmaceutical Sciences. - 2013. - Vol.5, Sapl.3. - P. 477-450.
13. Lutsenko R.V. Experimental study of antispasmodic activity of 2-oksoindolin-3-glyoxylic acid deriva-tives / R.V. Lutsenko, A.H. Sy-dorenko // Journal of Materials Science and Engineering B. - 2014.
- №4(6). - Р. 171-177.
14. Oxindole as starting material in organic synthesis / G.M. Ziarani, P. Gholamzadeh, N. Lashgari [et al.] // Arkivoc. - 2013. - P. 470-535.
References
1. ShatHov O.V. Vpliv poNdnih 2-oksoіndolіn-3-glіoksilovoї kisloti na nven' monoamine u golovnomu mozku mishej / O.V. ShatHov, S.Ju. Shtrigol', S.V. KoHsnik [ta іп.] // Bukovins'kij medichnij wsnik. - 2010.
- T.14, №4(56). - S. 133-137.
2. KoHsnik S.V. Sintez, vlastivost і bіologіchna aktivrnst' N-[(2-oksoіndolіnіlіden-3)-2-oksіacetil]-ш-amіnokislot ta i'h poNdnih / S.V. KoHsnik, V.V. Bolotov, O.V. Ljashhenko // Zh. organ. ta farm. Nmtt. -2009. - T. 7, vip. 4 (28). - S. 55-59.
3. Lucenko R.V. Protivosudorozhnoe dejstvie 2-gidro-N-naftalen-1-il-2-(2-oksi-1,2-digidro-indol-3-iliden)-acetamida na fone GAMK-tropnyh hemo-konvul'santov / R.V. Lucenko // Kazanskij medicinskij zhurnal. - 2015. - T.96, №2. - S. 203-208.
4. Lucenko R.V. Izuchenie vlijanija proizvodnyh 2-oksiindolin-3-glioksilovoj kisloty na tonus skeletnyh myshc v teste "vertikal'nyj jekran"/ R.V. Lucenko, V.M. Bobir'ov // Jeksperimental'naja i klinicheskaja farmakologija. - 2015. - T. 78, №4. - S.4-6.
5. Lucenko R.V. Anksioliticheskoe dejstvie proizvodnyh 2-oksiindolin-3-glioksilovoj kisloty: komp'juternoe prognozirovanie i jeksperimental'noe podtverzhdenie / R.V. Lucenko, V.N. Bobyrev, T.A. Devjatkina // Kazanskij medicinskij zhurnal. - 2013. - T. 94, №4. - S. 553 - 560.
6. Mashkovskij M.D. Lekarstvennye sredstva, 16-e izdanie / M.D. Mashkovskij // Izdatel'stvo: Novaja Volna. 2012. - 1216 s.
7. Nikols Dzh. Ot nejrona k mozgu / Dzh. Nikols, A.R. Martin, B.Dzh. Vallas, P.A. Fuks. - Per. s angl. - Moskva : Vtoroe Izdatel'stvo LKI, 2008. - 672 s.
8. Shevcov І.І. Poshuk sered poNdnih 2-oksoіndolіn-3-glіoksilovoї kisloti spoluk z drnretichnoju dієju / І.І. Shevcov, M^. Bereznjakova, E.L. Torjarnk [ta іп.] // KNrnchna ta eksperimental'na patologja. -2005. - T.IV, №3. - S.95-97.
9. Sadykova H.U. O gipolipidemicheskom i antioksidantnom jeffekte piridin-3-glioksilovoj kisloty / H.U. Sadykova, A.H. Abdulaev // Jeksperim. i klin. farmakol. - 2001. - №1. - S.57-59.
10. Torjarnk E.L. Farmakologіchna dja am^du 2-oksomdoNn-3-gNoksilovoY kisloti / E.L. Torjarnk, M^. Bereznjakova, І.І. Shevcov [ta іп.] // Problemi ekologn ta medicini. - 2005. - T.9, № 5-6. - S.6-7.
11. Kaushik N.K. Biomedical Importance of Indoles / N.K. Kaushik, N. Kaushik, P. Attri [et al.] // Molecules. - 2013. - №18. - R. 66206662.
12. Bandyopadhyaya D. Evaluation of single electron transfer reduction products of 3-oxoindoles as antibacterial agents / D. Bandyopadhyaya, I. Biswasb, S. Laskarc [et al.] // Int. Journal of Pharm. and Pharmaceutical Sciences. - 2013. - Vol.5, Sapl.3. - P. 477-450.
13. Lutsenko R.V. Experimental study of antispasmodic activity of 2-oksoindolin-3-glyoxylic acid deriva-tives / R.V. Lutsenko, A.H. Sydorenko // Journal of Materials Science and Engineering B. -2014. - №4(6). - R. 171-177.
14. Oxindole as starting material in organic synthesis / G.M. Ziarani, P. Gholamzadeh, N. Lashgari [et al.] // Arkivoc. - 2013. - P. 470-535.
Реферат
УРОВЕНЬ МОНОАМИНОВ У ИНТАКТНЫХ КРЫС ПРИ ДЛИТЕЛЬНОМ ПРИМЕНЕНИИ 2-ГИДРОКСИ-1\1-НАФТАЛЕН-1-ИЛ-2-(2-ОКСИ-1,2-ДИГИДРО-ИНДОЛ-3-ИЛИДЕН)-АЦЕТАМИДА Луценко Р.В., Веснина Л.Е., Сидоренко А., Девяткина Т.А., Микитюк М.В. Ключевые слова: производное 2-оксоиндолина, интактные крысы, моноамины.
Изучено влияние производного 2-оксоиндолин-3-глиоксиловой кислоты (2-гидрокси-^нафтален-1-ил-2-(2-окси-1,2-дигидро-индол-3-илиден)-ацета-міда) в дозе 12 мг/кг при внутрижелудочном введении в течение 30 суток (1 раз в трое суток) на содержание моноаминов (адреналина, норадреналина, дофамина, серотонина) и соотношение норадреналина к дофамину в крови. Установлено, что под влиянием соединения достоверно и существенно не менялся уровень адреналина и норадреналина в плазме крови. Однако выявлялась тенденция (12%) к увеличению уровня дофамина и серотонина по сравнению с контрольной группой животных. Производное 2-оксоиндолина достоверно не изменяло коэффициент норадреналин/дофамин по сравнению с контрольной группой животных. Аналогичная направленность изменений уровня нейромедиаторов и соотношение норадреналина к дофамину, но более выраженная, наблюдалась и при применении препарата сравнения диаземама (2 мг/кг). Подобный характер изменения содержания медиаторов и направленность медиаторных процессов на фоне производного 2-оксоиндолина и диазепама очевидно свидетельствует о сходстве их нейропси-хотропних эффектов.
Summary
LEVEL OF MONOAMINES IN INTACT RATS UNDER PROLONGED ADMINISTRATEION OF 2-HYDROXY-N-NAPHTHALEN-1-YL-2-
(2-OXO-1,2-DIHYDRO-INDOL-3-YLIDEN)-ACETAMIDE
Lutsenko R. V., Vesnina L. E., Sydorenko A.H, Deviatkina T. O., Mykytiuk M. V.
Key words: 2 oxoindoline original, intact rats, monoamines.
This paper describes the effect of 2-oxoindolin-3- glyoxylic acid (2-hydroxy-N-naphthalen-1-yl-2-(2-oxo-1,2-dihydro-indol-3-yliden)-acetamide) at a dose of 12 mg/kg administered intragastrically for 30 days (once every three days) on the content of monoamines (epinephrine, norepinephrine, dopamine, serotonin) and dopamine to norepinephrine ratio in the blood. If was found that this compound did not significantly affect the level of adrenaline and noradrenaline in blood plasma. However, there was a tendency (12%) in an increase of dopamine and serotonin compared with the control group of animals. The derivative of 2-oxoindoline did not did not significantly change norepinephrine / dopamine compared with the control group. A similar tendency was observed in the shift of neurotransmitters and norepinephrine / dopamine ratio, but it was more pronounced when using diazepam, a drug of comparison, in dose of 2 mg/kg. Such changes in the nature of content and direction of neurotransmitter processes against the background of the derivative 2-oxoindoline and diazepam clearly demonstrate the similarity of their neuropsychotropic effects.
