CC BY
423Результати проведення фізичної реабілітації хворих на хронічний гастрит
Григус І.М.
Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука
Анотації:
Мета дослідження - підвищити ефективність відновного лікування та фізичної реабілітації хворих на хронічний гастрит. Обстежено 44 пацієнти віком від 18 до 50 років з діагнозом хронічний гастрит, які знаходилися на санаторнокурортному лікуванні. Результати дослідження довели необхідність застосування фізичної реабілітації поряд з санаторно-курортним лікуванням хворих на хронічний гастрит. Ефективність застосування фізичної реабілітації при хронічному гастриті проявилась у зменшенні скарг у 80% хворих основної групи (зникнення болю, печії, відрижки), покращенні самопочуття.
Ключові слова:
хронічний гастрит, хворі, фізична реабілітація, лікувальна фізична культура, лікувальний масаж.
Григус И.М. Результаты проведения физической реабилитации больных хроническим гастритом. Цель исследования - повысить эффективность восстановительного лечения и физической реабилитации больных хроническим гастритом. Обследованы 44 пациента в возрасте от 18 до 50 лет с диагнозом хронический гастрит, которые находились на санаторно-курортном лечении. Результаты исследования довели необходимость применения физической реабилитации вместе с санаторно-курортным лечением больных хроническим гастритом. Эффективность применения физической реабилитации при хроническом гастрите проявилась в уменьшении жалоб в 80% больных основной группы (исчезновение боли, изжоги, отрыжки), улучшении самочувствия.
хронический гастрит, больные, физическая реабилитация, лечебная физическая культура, лечебный массаж.
Grygus I.M. Results of realization of physical rehabilitation of patients by chronic gastritis. Research aim - to promote efficiency of restoration treatment and physical rehabilitation of patients with chronic gastritis. 44 patients are inspected at the age from 18 to 50 with a diagnosis chronic gastritis, which were on sanatorium-resort treatment. Research results led to the necessity of application of physical rehabilitation together with sanatorium-resort treatment of patients with chronic gastritis. Efficiency of application of physical rehabilitation at chronic gastritis showed up in diminishing of complaints in 80% of patients of basic group (disappearance of pain, heartburn, belch), improvement of feel.
chronic gastritis, patients, physical rehabilitation, medical physical culture, mas-sotherapy
Вступ.
Центральне місце у проблемі передракових станів шлунка займає хронічний гастрит - найпоширеніша хвороба шлунка. Вважається, що від 50 до 80% дорослого населення потерпають від хронічного гастриту [17]. Однак вірогідність оцінки поширення хвороби обмежена об’єктивними труднощами його діагностики. З одного боку, хронічний гастрит тривалий час може не мати клінічних симптомів, що дають привід для звернення до лікаря, а з іншого
- верифікація діагнозу можлива лише на підставі морфологічного дослідження, що в подальшому впливає на проблему лікування [4].
Перспективним і новим напрямом консервативної відновної терапії хронічного гастриту може бути застосування фізичної реабілітації для прискорення процесів регенерації.
Робота виконана згідно теми: «Ефективність фізичної реабілітації осіб різного віку при порушенні функціонування систем організму» (номер державної реєстрації 0109Ш03032).
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета дослідження - підвищити ефективність відновного лікування та фізичної реабілітації хворих на хронічний гастрит.
Об'єкт дослідження - фізична реабілітація хворих на хронічний гастрит.
Предмет дослідження - покращення стану хворих на хронічний гастрит з допомогою фізичної реабілітації.
Результати дослідження.
Для проведення дослідження ми вибрали серед хворих, що перебували на санаторно-курортному лікуванні в санаторії «Червона калина», 44 пацієнти віком від 18 до 50 років, з діагнозом: хронічний гастрит. Методом рандомізації хворих розподілили на дві ідентичні групи: контрольну - 20 та основну
© Григус І.М., 2011
- 24 хворих. Хворі контрольної групи отримували стандартне лікування. Основна група додатково, за їх згодою, проходила курс запропонованої реабілітаційної програми. Всі хворі перебували в стані ремісії і підлягали інтенсивній реабілітації. Розподіл хворих за статтю та віком представлений у рис. 1.
З рис. 1 ми бачимо, що хворих контрольної та основної групи ми розподілили пропорційно за статтю та віком.
Програма фізичної реабілітації складалася і підбиралася для кожного пацієнта окремо з індивідуальним підходом. Враховувався вік, стать, ступінь і стадія захворювання, характер і протікання хвороби, при цьому дотримувалися усіх принципів реабілітації. Фізичні вправи проводились з урахуванням фізичного розвитку, фізичної підготовленості хворого, ступеня тренованості, загального стану, самопочуття й наявності клінічних проявів хвороби. Також велику роль відігравав психоемоційний фактор і віра в саме відновне лікування. Для хворих на хронічний гастрит велике значення мало створення режиму психічного і фізичного спокою, повноцінного сну, дієти з високою енергетичною цінністю.
Реабілітаційні заходи ми спрямували на покращення емоційного та фізичного стану, профілактику ускладнень. Програма фізичної реабілітації включала в себе: загально-розвиваючі вправи, спеціальні вправи, рухливі ігри, масаж, загартування. За допомогою фізичної реабілітації ми намагалися покращити наступні показники: зменшити біль, загальну слабкість; нормалізувати сон, зменшити диспепсичні явища; зменшити печію та відчуття важкості у шлунку; нормалізувати апетит та прибрати нудоту; зменшити психози, дратівливість; покращити настрій.
Фізичні навантаження давали вранці, вправи виконувалися в повільному темпі з невеликою кількістю їх повторень. Подальше збільшення навантаження
проблеми фізичного виховання і спорту № 2 / 2011
проводилося за рахунок великої кількості повторень, збільшення амплітуди й інтенсивності фізичних вправ. Використовувалася ранкова гігієнічна гімнастика, заняття лікувальної гімнастики з включенням спеціальних вправ для м’язів живота, дозовані прогулянки, екскурсії. При гіперацидному гастриті в першій половині курсу лікування проводилися елементарні фізичні вправи в повільному темпі, ритмічного характеру, в поєднанні з диханням. Загальне навантаження збільшувалося поступово, обмежувалися вправи для м’язів живота. В подальшому використовувалися дозовані прогулянки, екскурсії, рухливі й спортивні ігри.
При виконанні вправ ми вчили хворих користуватися діафрагмальним (черевним) диханням (живіт під час вдиху випинається, при видихові - втягується). При черевному диханні періодично змінюється внутрішньочеревний тиск, внаслідок цього зменшуються застійні явища і створюються сприятливі умови для роботи органів травлення.
Фізичну реабілітацію проводили в три періоди в залежності від розвитку захворювання.
Перший період починався в разі сприятливого перебігу захворювання. На фоні загально-зміцнювальних вправ призначали вправи для грудного і діафрагмаль-
Кількість
Контрольна група Основна група
□ 18-25 □ 25-40 □ 40-50
Рис. 1. Розподіл хворих за статтю та віком
Таблиця 1
Динаміка клінічної симптоматики у хворих основної групи в процесі фізичної реабілітації
Симптоми На початку Через 5 діб Через 10 діб Через 15 діб Через 20 діб
Біль у надчеревній ділянці 7 (29,2) 5 (20,8) 2 (8,3) 2 (8,3) 1 (4,2)
Тяжкість у надчеревній ділянці 17 (70,8) 12 (50,0) 8(33,3) 3 (12,5) 2 (8,3)
Швидке насичення 20 (83,3) 12 (50,0) 7(29,2) 5 (20,8) 3 (12,5)
Нудота 18 (75,0) 15 (62,5) 12(50,0) 8 (33,3) 5 (20,8)
Блювання 2 (8,3) — — — —
Гіркота в роті 5 (20,8) 4 (16,7) 4 (16,7) 3 (12,5) 4 (16,7)
Здуття живота 14 (58,3) 11 (45,8) 10(41,7) 7 (29,2) 5 (20,8)
Закреп 8 (33,3) 7 (29,2) 6 (25,0) 7 (29,2) 5 (20,8)
Діарея 4 (16,7) 4(16,7) 3 (12,5) 3 (12,5) 2(8,3)
Зниження апетиту 15 (62,5) 9 (37,5) 5 (20,8) 3 (12,5) 1 (4,2)
Загальна слабкість 11 (45,8) 10 (41,7) 8 (33,3) 9 (37,5) 7 (29,2)
Примітка. В дужках наведено показники у відсотках.
ного дихання. Це легкі й неповні повороти, піднімання таза, грудної клітки з упором на лікті. Використовували вправи для посилення кровообігу в малому тазу, щоб протидіяти застійним явищам. Тривалість занять була 15-20 хв.
Другий період починався з припиненням загострення та початком нормалізації стану хворого. Заняття ми проводили індивідуально або невеликими групами в кабінеті лікувальної фізкультури. Тривалість 20-25 хв. Поряд із загально-зміцнювальними вправами застосовували дихальні вправи, поступово включали вправи для черевного преса (спочатку для прямих м’язів, потім для косих - поперечних м’язів живота). Використовували вправи зі снарядами (гантелі, м’ячі) і на снарядах, виси на гімнастичній стінці.
Третій період співпадав з закінченням лікування хворого в санаторії. Заняття проводили індивідуально, частіше групами, в кабінеті лікувальної фізичної культури або на спеціальному майданчику тривалістю 20-30 хв. Застосовували загально-зміцнювальні вправи, дихальні вправи й вправи для черевного преса. Вправи зі снарядами і на снарядах в основному такі самі, як і в другому періоді, але з більшою амплітудою і складнішою координацією. Збільшували кількість снарядів, повторень, тривалість занять. Крім того, включали біг, ігри (волейбол), веслування.
Завдання масажу: нормалізація психоемоційного стану, сну, зняття болю, прискорення окисно-обмінних процесів і регенерації слизової оболонки.
Проводили масаж комірцевої області, спини (сегментарний вплив на шийно-грудний відділ хребта) і черевної стінки. Масаж живота виконувався при максимально розслаблених м’язах черевної стінки. Застосовували площинне погладжування, розтирання, розминання м’язів черевної стінки, косих м’язів живота, а також вібрацію. Потім по ходу товстого кишечнику (починаючи з висхідної його частини) проводили погладжування кінчиками пальців правої руки. Прийоми погладжування повторювали 4-6 разів, після чого робили трохи поверхневе кругове погладжування, щоб дати черевній стінці відпочити, а потім проводили постукування кінчиками пальців по ходу кишечнику і його струс для впливу на стінку. Закінчували масаж черевної стінки площинним погладжуванням і діа-фрагмальним диханням. Тривалість масажу 10-15 хв.
У результаті проведення фізичної реабілітації у пацієнтів основної групи відмітили позитивну динаміку клінічних симптомів (табл. 1).
Критеріями ефективності курсу фізичної реабілітації була наявність чи відсутність больового синдрому і порушення фізіологічної функції шлунку, комп’ютерна діагностика з локалізацією вогнища в шлунку і інтенсивність болю до і після проходження комплексу процедур, порівняння тривалості запального процесу із застосуванням методів фізичної реабілітації.
Вже на 5-10 добу від початку відновного лікування помітним був терапевтичний ефект. Зменшився вияв або зовсім зникли такі симптоми, як тяжкість у надчеревній ділянці, швидке насичення, нудота.
Значно підвищувався апетит. Практично зникла гіркота в роті, діарея, закреп. Отже, фізична реабілітація сприяє зменшенню саме характерних для хронічного гастриту симптомів.
Також фізична реабілітація помірно впливала на шлункову кислотність. У 3 (12,5%) хворих вона нормалізувалася, у 8 (33,3%) пацієнтів приблизилася до норми. Однак слід зазначити, що у 9 (37,5%) пацієнтів кислотність на тлі відновного лікування не змінилася.
Проводячи аналіз медичних карток хворих, які брали участь у проведенні досліджень, журналів обліку масажних процедур, лікувальної фізичної культури, встановлено, що у пацієнтів основної групи спостерігалося значне покращення загального стану організму, зменшення болю, покращення сну, поява апетиту, відчуття печії у роті зникло.
За результатами проведеного дослідження пацієнтів основної групи з 24 пацієнтів з незначно вираженим больовим синдромом у 14 (58,3%) пацієнтів наступила повна ремісія, а у 6 (25,0%) пацієнтів залишилась слабка біль, тобто наступила часткова ремісія.
Виходячи з результатів проведеного дослідження, можна сказати, що засоби фізичної реабілітації є невід’ємною частиною в лікуванні хронічного гастриту. Раціональне і комплексне їх використання сприяє зниженню запального процесу, запобіганню ускладнень, зниженню больового синдрому, усуненню неприємних відчуттів у шлунку і покращенню загального стану хворих.
Висновки.
Ефективність застосування фізичної реабілітації при хронічному гастриті проявилась у зменшенні скарг у 80% хворих основної групи (зникнення болю, печії, відрижки), покращенні самопочуття (сон, настрій, апетит).
Результати дослідження довели необхідність застосування фізичної реабілітації поряд з санаторно-курортним лікуванням хворих на хронічний гастрит та перспективи подальших досліджень ефективності в залежності від типу гастриту.
Література.
1. Князев М.В. Атрофия слизистой оболочки желудка как предраковое заболевание: методы диагностики / М.В. Князев //Клин. эндоскоп. - 2008. - № 4. - С. 2-12.
2. Лапина Т.Л. Хронический гастрит и рак желудка: последовательные или независимые события? / Т.Л. Лапина //Сучасна га-строентерол. - 2009. - № 1. - С. 96-98.
3. Пиманов С.И. Эзофагит, гастрит и язвенная болезнь / С.И. Пиманов. - М.: Медицинская книга, Н.Новгород: Изд-во НГМА, 2000. - 378 с.
4. Саркісова Е.О. Особливості реабілітації осіб із захворюваннями органів травлення, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи / Е.О. Саркісова, Д.М. Якименко, І.М. Кожура. // Гастроентерологія: Відомчий збірник. - Дніпропетровськ, 2000. - Вип. 31. - С. 333 - 338.
5. Філіппов Ю.О. Стан показників здоров'я населення та адміністративних територій України та діяльності гастроентерологічної служби / Ю.О. Філіппов, З.М. Шмігель //Гастроентерологія. - Вип. 34. - Дніпропетровськ, 2003. -С. 3-12.
Надійшла до редакції 03.01.2011 р.
Григус Игорь Михайлович grigus.igor@yandex.ru
