CC BY
22
ПАРАДИГМАЛЬНЫЕ ОСНОВЫ ЗАПАДНОГО ВОЕННОГО ОБРАЗОВАНИЯ: ОПЫТ ДЛЯ УКРАИНЫ
Гончаренко О. Л.
Проанализирована западная парадигма военного образования. Показаны тенденции развития военного образования на примере армий ведущих стран мира. Обоснована возможность, и определены основные пути имплементации основ западной парадигмы военного образования в систему военного образования Украины. Предложены некоторые рекомендации по совершенствованию военного образования Украины.
Ключевые слова: вооруженные силы, военное образование, западная парадигма военного образования, военный профессионал, социальный механизм формирования военного образования.
PARADIGMAL PRINCIPLES OF WESTERN MILITARY EDUCATION: EXPERIENCE FOR UKRAINE
Goncharenko O. L.
The article is devoted to the analysis of western paradigm of military education. Tendencies of military education development are shown on the examples of world leading countries' armies. The article contains grounding of the possibility and defines the main ways of implementation the principles of western paradigm of military education into Ukrainian system of military education. Some recommendations to perfect Ukrainian military education are proposed.
Key words: Armed Forces, military education, western paradigm of military education, military professional, social mechanism of forming military education.
УДК 316. 648
О. К. Садовнгков, кандидат ф1лософських наук, доцент.
РЕМ1ФОЛОГ1ЗАЦ1Я СУЧАСНО1 СВ1ДОМОСТ1
Процеси ремiфологiзацii, що вiдбуваються у сучасному сощокультурному про-сторi, е продовженням впливу та розвитку мiфологiчноi свiдомостi з властивими для неi сnецифiчними функщями. Спираючись на щ функцп, е можливiсть з'ясувати чинники, що сприяють ремiфологiзацii взагалi. Зокрема, до таких чиннитв можна вiднести бажання придбати аксiологiчнi тдстави майбутнього, для формування уявлень про яке задтються мiфологiчний час i протистояння героя та трикстера.
Ключовi слова: iррацiональнiсть, мiф, мiфологiя, мiфологiчна свiдомiсть, сус-птьство, сучастсть, ремiфологiзацiя.
© Садовшков О. К., 2011
47
Актуальтсть проблеми. Украша XXI столитя досить швидко починае входити в полiкультурний i полiнацiональний простiр сучасного свпу, який iстотно вiдрiзняеться вщ усiх попереднiх перiодiв !сторп. При переходi вiд одта !сторично1 фази до наступно! спостерiгаються суперечностi мгж старим та новим, що спонукае до боротьби мiж минулим та майбутшм, яке ще не е визначеним. При цьому можна убачати i змiни пануючо! трансценденци, що прагне пристосування як у часи змш, що вiдбуваються, так i до формування наступно! трансценденци.
Якщо наукове прогнозування та фiлософська рефлекмя частiше зверта-ються до щеолопчних вщбудов, то широкi маси 6!льш охоче схиляються до альтернативних свггоглядних систем свiтосприйняття та свiторозумiння, на-далi ж будуються моделi поведшки соцiальних груп та iндивiдiв. У виршен-нi фiлософських та взагалi гуманiтарних питань люди Грунтуються на «жит-тевому досвiдi та внутршньому вщчутп», що веде до сощокультурно1 ди-ференщацп, соцiальноl нестабiльностi, конфлжтносп, напруженостi в сус-пiльствi.
Рiзнопланова обстановка у свiдомостi створюе сприятливе поле для роз-витку процемв ремiфологiзацil як вiдновлення м!фолопчно! форми свщомос-тi, яка е бшьш зручною для розумiння, спрощеною, бшьш адаптованою, що взагалi е властивостями шфологц. Отже, ми можемо спостерiгати повернен-ня мiфу, але ж його нове юнування вщбуваеться на бшьш високому рiвнi. Це вже не стародавш розповiдi про минулих богiв, що часто здаються на1вними творами приштивнох свiдомостi, але це iмперативи, на яких можуть будува-тися iррацiональнi системи взаемовщносин людини i свiту.
Актуальнiсть щех статп визначаеться необхiднiстю осягнення процесiв ремiфологiзацil сучасно1 свiдомостi як И iррацiональноl частини, яка помiтно, а частше завуальовано бере участь у формуванш iдеологiй, механiзмiв утво-рення щей та iдеалiв. Мiфи та мiфологiчнi компоненти можуть ставати регу-лятивами поведшки, морал^ думки i способу життя. Спрощення або таору-вання мiфологiчного впливу веде до вщриву вiд розумiння соцiальних про-цемв, що вимагае не тiльки виявлення мiфiв у життi суспiльства, а й, перш за все усвщомлення м!фологп як тако1, з'ясування II значущосп, И особливостей в единому контекст суспiльного розвитку та з урахуванням сучасних сощ-ально-фiлософських обгрунтувань.
Анал1з останн^х джерел i публжацш за даною тематикою показуе, що процеси ремiфологiзацiI здобули бшьшого осягнення за межами нашох дер-жави. По-перше, зберiгають актуальнiсть працi М. Елiаде, Ж. Бодрiйяра, О. Лосева, як! вже вважаються класичними, до реч^ 1х погляди використову-ються надалi як концептуальнi. Останнiм же часом досить плщно процеси ремiфологiзацiI висвхтлюють Ж.-Ж. Вюнанбурже [1], А. Косарев [2], А. Косов [3], В. Мерцалов [4]. З 1999 р. й дотепер проблеми м!фу розглядаються на росшськхй щор!чнш конференцп «Бренное и Вечное» [5] у Новгород!. На 48
жаль, в Укршш проблеми мiфолоril дослiджуються у бiльшостi в контекст фольклористики, фшологи, культурологи, звертаеться увага на поттичш мiфи, але ж й дом вщсутш фундаментальнi та обгрунтоваш фiлософськi дослщжен-ня мiфолоriчноl свiдомостi в контекстi украшського сустльства.
Формування цглей статт1 складаеться з бажання показати стшюсть i адаптивну потенцiйнiсть мiфолоril як форми нашо! свiдомостi, що знаходить новi якюш можливост для власного збереження i навiть розвитку, особливо в перюди соцiальних трансформацiй. Головною метою е показати, що в сус-шльнш свiдомостi процеси ремiфолоriзацil набирають сили та все бшьш активнiше впливають на розвиток суспiльства.
Постановлення завдань визначаеться означеною метою, а саме:
- з'ясувати специфiчнi мiфолоriчнi функци, притаманнi мiфолоriчнiй свiдомостi;
- виходячи з функцiй шфологи, розглянути сощальш чинники, що спри-яють сучаснш ремiфолоriзацil;
- знайти пiдтвердження розвитку ремiфолоriзацil в сучаснiй украшськш соцюреальносп.
Виклад основного матер1алу. Розглядаючи мiфолоriю, слiд з'ясувати тi вiдповiднi функци, що притаманш !й як однш з форм свiдомостi. Завдяки розумшню специфiчних функцiй мiфолоriчноl свiдомостi е можливiсть ви-значити тi ознаки, що мають мiсце тiльки в межах мiфолоriчноrо сприйняття свiту, тобто створити можливють для видiлення мiфолоril з iнших систем свiдомоrо сприйняття свпу, i надалi виявити вплив мiфолоril у рiзноманiтних сферах життя суспiльства.
До функцiй мiфолоril, на наш погляд, можна вiднести:
1) свггоглядну, яка е визначальною з формування уявлень загально! кар-тини свиу, картини, що прагне ушверсально описати свiт та його окрем1 частини; у цiй функцil е сенс видшити три напрями:пояснювально-методолопчний, який несе знання, шляхи i методи для !х досягнення та за-стосування, перш за все для сощальних груп, що приймають або ж розробля-ють мiфосистему, не закриваючи власнi надбання для сприйняття шшими спiльнотами;
- етюлопчний, спрямований на пояснення свiту чи його окремих частин через установлення причин (ця функщя мiфу визнаеться багатьма, але не вмма дослщниками. I. Лосева вважае, що пояснювальною функцiею мiф став надiлятися вже з моменту його руйнування як свггогляднох системи [6, с. 71];
- еволюцюшстський, що уводить мiф/мiфи в чиннi свiтоrляднi системи, забезпечуючи розвиток та iснування мiфолоril як системи свггосприйняття, при тому нова мiфосистема розглядаеться як найдосконалiше творшня;
2) соцiально-iнтеrруючу, що визначае значущють певного народу, нацil чи сощально1 групи, прихильникйв конкретно1 мiфолоril щодо шших спiльнот i, як правило, прагне знайти мюце для ще1 спiльноти серед всього людського
сустльства, не маючи страху перед протиставленням з боку тих, хто не визнае в!рност! дано' мiфосистеми. У межах цiеI функцп д!ють деякi самостiйнi компоненти:
- символ!чний, який створюе свш пантеон i своХ'х кумир!в, власну символу задля згуртування своХ'х прихильниюв;
- ритуалютичний, який спрямовуе людей на еднання через сшльш заходи, бажано великомасштабнi, задля втiлення властивостей ритуалу перетворюва-ти повсякдень у таемничий, сакральний свгт важливих подш;
- культуроформуючий, що спрямовуе вщображення та тлумачення м!фо-лопчних елементiв в культур!, впливае на розвиток культури i ставлення до культурних щнностей;
3) сенсоконститутивну, що створюе аксюлопчш обгрунтування в!рного напряму людського юнування та надае сенс iснуванню людини i всьому свпу. Вияви щех функцп простежуються у двох напрямах:
- структуралютському, який покликаний лопчно i «науково» обгрунтову-вати необхщшсть i можлив!сть iснування свпу i природи, людини i суспiльства лише при опор! на вщповщну м!фолоочну систему;
- постструктуралiстському, який пророкуе можлив! поди, найчастiше негативного окрасу, в раз!, якщо юнуючий порядок свпу, що Грунтуеться на чинних м!фолопчних принципах, буде порушено;
4) психоаналпичну, що формуе уяви та ставлення про сутшсть i розвиток свпу в рамках данох м!фологп, а також сприйняття самоI мХФолопчнох систе-ми, на р!вш пщсвщомого, використовуючи психологчний вплив, спрямовуе свщомХсть на сакралiзацiю свпу;
5) етичну, що надае сенс етичним поняттям, визначае поведiнковi ди в конкретних ситуащях з опорою на поди, що сприймаються як сакралiзованi;
6) психотерапевтичну, коли м!фолопя, спираючись на власш психолопч-ш потенци, адаптуе свщомХсть людини для поведшки в конкретних ситуащях i зняття можливих стресових насладюв у життевих перипепях;
7) аксюлопчну, що визначае позитивну чи негативну природу об'екпв навколишнього свпу вщносно людини або соцiальноI групи, визначаючи не спльки хх властивосп сам! по соб!, а й виходячи з м!фолопчних пристосувань задля залучення у сферу людсько! життедiяльностi щеал!в, вз!рщв, щльових ор!ентир!в, штересш та потреб для скршлення сощальних вщносин та консо-лiдацiI окремих людей в стльноти.
Функцюнування м!фу посилюеться, коли людина стикаеться с процесами, як! не в змоз! розкрити силами розуму, тим бшьш у часи стр!мких змш, яш ми можемо спостер!гати зараз, ! якх вже стали одним з атрибута сучасносп. Дж>ча сила м!фологп актив!зуеться при щлком природному бажанш людини визначити власне майбутне, придбати впевнешсть у дощльносп здшснюваних дш в даний момент юнування та бути переконаною у можливосп досягти результапв. 50
Будувати футуролопчт прогнози духовного розвитку вкрай складно, перш за все з riei причини, що необхщно, принаймнi, максимально точно уявити саме майбутне в його чистому вигляд^ а не з оглядкою на сьогодення, нама-гаючись розглядати окремi аспекти дiйсностi або ix певну кшькють, i на по-мiчених окремих змiнах приватного порядку прогнозувати цiле. Це просто неможливе, i у кращому разi ми одержуемо гiпотезу можливого розвитку, а враховуючи стрiмкiсть розвитку технiки i технологш, що, безумовно, впли-вають на розвиток самого сусшльства i людини, навiть найсмiливiшi припу-щення не в змозi дiйсно створити картину майбутнього. Як приклад можна навести футуролоочш побудови найвiдомiших фантастiв, починаючи вiд Ж. Верна, С. Лема, А. Кларка. Навиъ прогнози, що розробляються на науко-вих засадах i викликаютъ iнтерес, наприклад ri, що створенi Д. Беллом, Дж. Нейсбиттом, С. Переслегiним, Е. Тоффлером, А. Туреном, все ж таки бшьш указують на проблеми сьогодення, шж дiйсно в змозi вийти за меж прогнозу та створити взiрець чи дiючу модель майбутнього.
Базисш пiдстави майбутнього досить чггко простежуються в багатьох соцiалъно-фiлософсъких, соцюлопчних, полiтологiчних дослiдженнях. До таких пщстав можна вiднести процеси глобалiзацil, револющю в шформати-цi та бюлогп, але ж рiшення всесвiтнъого масштабу не вщповщають, а мож-ливо, й ставлять новi питання перед окремою людиною при вирiшеннi власних потреб життевого устрою. Враховуючи те, що швидкють перетворень з6!ль-шуеться, можна стверджувати, що ми перебуваемо в ситуацп деконструкци, ситуацп демонтажу iндустрiальноl фази розвитку суспiлъства та формування ново! фази в перюд катастрофи i перiод творення, перюд, який уводить люд-ську стльноту в хаос для досягнення нового впорядкованого космосу. Таку ситуацию вщображено в фiлософсъкiй рефлексп постмодерну, синергетично-му напрямi та численних релтйних виявах New Age.
Творчий потенщал суб'ективно1 фантазil, що використовуеться подiбним чином, бiлъш нагадуе сучаснi штерпретацп мiфологем «золотого столiття» та «золотого роду», але, зрозумшо, на новому рiвнi. Подiбнi побудови створюють сприятливе поле для формування цшей, як! спрямовують людину не на ви-рiшення насущних потреб, не на досягнення результапв у майбутньому, спираючись на власш сили, а на бажання придбати бажане, реставруючи минуле, потрапивши у щасливi часи достатку та доброчинносп. Повертають-ся д!я м!ф!чного часооберту, можлив!сть переробити, виправити, не звертаю-чи увагу на необоротшсть часу, реалънiстъ та об'ектившсть процесiв, що в^дбуваються.
Занадто часто йдуться розмови про постiйне «переписування» !стор!!, але ж зрозум!ло, що !стор!ю зм!нити вже не можна, поди вже у минулому, можна пльки пристосовувати сприйняття давнини тд як^сь iнтереси: власнi, етичнi, полгшчш, релiгiйнi тощо. 1стор!я взагалi та и окремi под!! приймають характер м!ф!чно! опов!д!, билини, легенди, як! можуть в!льно iнтерпретуватися.
При тому ж можливХсть «змХнювати» Хсторхю е ильки при визнанш ди мХфХч-ного часу, що ми й бачимо при очХкуванш кшця ХсторХХ' та початку ново': очжування ери водолХя, мХленХум, передбачення майя тощо.
Архетитчне пщгрунтя колективного несвщомого повертае людину до сакрального свпу давнини, вщбуваються повернення до священних знань, реставрацХя обрядХв, свят, кулкпв. Але ж давнина, яку повертають задля за-доволення власного емоцшного спокою, вХдриваеться вХд контексту власного об'ективного юнування, здобутки Х надбання минулих чамв та народХв набу-вають сенсу, якщо перетинаються з власними подобами. СпостерХгаються спроби вщбудови «моделей життя» як вщтворення мХфХчних чамв першо-творшня, щасливих чамв, що минулися або ж, навпаки, ще не настали.
Повернення ж до славетних чамв з притаманним для них типом життя або вщродження того, що колись було втрачено, стае мотиващею задля оргашзащ! життя та пристосування свггоглядних позицш у побудовХ картини свиу. Так, можемо спостерХгати спроби вщродження поганських вХрувань та вщповХдних стилХв життя, вщродження козацтва з наданням йому нових атрибупв та при-стосуванням пХд нов! потреби. Можемо спостерХгати переосмислення значу-щосп Хсторичних омб не стшьки на основ! системних та об'ективних Хсторич-них дослщжень, скшьки в напрямХ мiфологiзацiI окремоХ' особи для формуван-ня культурних, етичних, полгтичних та шших зразюв для даяльносп.
При перегляд! ХсторХХ' вщродженню мХФХчноХ' свщомост сприяють й ко -лективш образи-стереотипи, на юнування та дХю яких звертали увагу пред-ставники психоаналгшчно! концепцХХ' Хснування мХфХв К. Юнг, Дж. Кемпбелл, О. Ранк, X. Захс. Як продовження та посилення процемв мХфологХзацХХ' якоХ'сь особи ми маемо можливють спостерХгати, як штучно створюеться образ «ворога» як творця умх проблем або ж образ «героя», що в щлому е вщображен-ням архетипХчного та мХфХчного протистояння героя та трикстера.
Героем та трикстером можуть виступати як окремХ особистостХ, так й роз'еднанш соцХальнХ групи. СоцХальна реальшсть надае численнХ приклади, якх ми бачимо в боротьбХ лХдерХв окремих партш та полХтичних сил, дХяльностХ рХзномаштних фанХвських угруповань, багатомаштних способах вияву привХлейованостХ окремоХ сощальноХ групи або страти над шшими, обгрун-туваннях, що використовуються при геополХтичних, внутрХшньодержавних та нацХональних конфлХктах.
Пошуки «героя-рятХвника», «кхнець ХсторХХ», «занепад Свропи», «вХчне повернення», «кхнець свпу», «смерть бога» вже вкоренилися в нашу свХдо-мХсть, Х на цих патерах нер1дко зводяться картковХ будиночки мХфолопзовано-го духовного вщродження сьогодення та твориться майбутне.
МХфологчна свХдомХсть з усХма притаманними Х'й функцХями втручаеться та закрХплюеться у свщомосп сучасно! людини та сустльства, зрозумХло, що IX рХвень може бути неоднаковим, залежно вХд ступеня розвитку Хрращональ-них компонентХв свХдомосп, але XI присутнХсть завжди мае мюце. Отже, мХфо-52
лопя або ж ïï окремi компоненти берyть yчaсть y формyвaннi фiлософськиx, дyxовниx, соцiaльниx, полiтичниx, кyльтyрниx, aксiологiчниx, смисловиx засад сyчaсноï людини.
Звiсно, що свiдомiсть сyчaсноï людини не спрямована на народження чyдернaцькиx богiв, дyxiв, демонiв, чудовиськ ^оча таки вияви теж мають мюце), якi втрyчaються в свiтовий порядок, Формують розвиток свiтy, сус-тльства та керують життям окремо! людини. Сучасна мiфологiчнa свiдомiсть бaзyeться на розвиненому абстрактному мисленнi. Мiфiчний образ уже не потребye цiлком чггко! зaвершеностi для його сприйняття у виглядi мiфy-опо-вiдi, мiфy-мiстерiï, мiфy-зобрaження. Бiльш того, сучасна людина, яка потра-пляe щд владу i чaрiвнiсть м1фу, мae потребу вщчувати власну спiвпричетнiсть, додаючи власну фантазга, власну обрaзнiсть, власне спiвпереживaння. Цей процес e сенс розглядати не як мiфологiзaцiю сучасно! свiдомостi, а як новий етап розвитку адаптаци мiфологiï у сyспiльнiй свiдомостi — ремiфологiзaцiю.
Сучасний свiт поступово поринae в свiт iрреaльниx, мiнливиx, фантастич-ниx ремiфологiзовaниx побудов, як спрощують сприйняття дiйсностi, створю-ють, xоч i iлюзорнi, але ж можливосг досягнення бажаного. Як зауважус К. Россе, з чим погоджyeгься i Ж. Дельоз [7, 49], коли не вистaчae того, чого не вистaчae бажанням для визначення свого об^кта, виявляeгься, що свiт подво-юeгься iншим свiтом. Якщо справжнш свiт не мae того, що вимaгae бажання, то це знaxодиться в iншомy свiтi, в шшому мiсцi, яке мiстить принaймнi ключ до бажання. Внаслщок цього формyeться сакральний простiр, який набувас форми мiфологiчноï реaльностi. Ж. Дельоз визнaчae мiф як несвщоме, що ви-ро6ляс та вимaгae бути вираженим i прагне свого виразу [7, 46].
У своïx бaжaнняx, прaгненняx пщнятися над бyденнiстю людина вxодить в сакральний простiр не рефлексуючи, як у проспр гри, але ж ця гра може зaxопити i пiдмiнити собою реaльнiсть. Причин для цього забагато. Це i не-освiченiсть, i втрата власного мюця в мiнливостi буття, i шдивщуальш дyxо-внi пошуки, i рiзномaнiтнi привaбливi мiфiчнi побудови, яю iснyють i ство-рюються в нaдмiрнiй кiлькостi. До цього слщ додати, що склaднiсть сучасно-го фшософського та наукового усвщомлення свггу може викликати бажання до спрощення за допомогою яскравю мiфологiчниx обрaзiв на емоцшно-псиxологiчномy рiвнi.
Висновки. Сусшльш змiни, що стають реaлiями сучасного свiтy та на-бирають стрiмкого xaрaктерy, далеко не завжди засвоюються та пiдлягaють нaлежнiй рефлексп як фaxiвцями, так i перемчними представниками спiль-ноти. Спрощення розумшня мiнливоï реaльностi aктивiзye iрреaльнi компоненти в свщомосп, серед якж не остaннe мiсце посгдають оновлеш елемен-ти мiфологiчноï свiдомостi. Мiфологiя в сучасному сyспiльствi не тшьки змогла знайти можливосг1 адаптуватися, використовуючи сво1 якосг1 i фyнкцiï, а й придбала новi можливостi до саморозвитку, що слiд розглядати як ремь фологiзaцiю сyспiльноï свiдомостi.
Вияви ремХфолопзованоХ свщомосп простежуються майже в усХх сустль-них сферах, як на рХвш суспХльно! психолог!!' в побутовХй свХдомостХ, так Х на ХдеологХчному рХвнХ теоретично! свХдомостХ. Це слХд вважати негативним ви-явом, оскхльки процеси ремХфолопзащХ надають змогу людинХ пристосовува-тися в трансцендентному сприйнятп дХйсностХ, але ж не спрямовують II на дшсне пояснения та розумшня.
З'ясування впливу ремХфологХзацХХ на життя суспХльства та окремоХ лю-дини надае перспектив для об'ективного Х всебХчного розумшня сощальних перетворень як сучасного суспХльства, так Х перспектив його майбутнього розвитку.
Л1ТЕРАТУРА
1. Вюнанбурже, Ж.-Ж. Принципы мифопоэтического воображения [Текст] / Ж.-Ж. Вюнанбурже // Метафизические исследования. — СПб. : Алетейя, 2000. — Вып. 15. — С. 69-76.
2. Косарев, А. Ф. Философия мифа: Мифология и ее эвристическая значимость [Текст] : учеб. пособие для вузов. А. Ф. Косарев — М. : ПЕР СЭ; СПб. : Университет. кн., 2000. — 304 с.
3. Косов, А. В. Феноменологический анализ мифа как результата социальной мифологизации и ремифологизации [Текст] : учеб.-метод. пособие А. В. Косов — М. : МПСИ, 2008. — 352 с.
4. Мерцалов, В. Л. Логика антропогенеза: Происхождение человека [Текст] / В. Л. Мер-цалов — СПб. : Алатейя, 2008. — 296 с.
5. Всероссийская конференция «Бренное и Вечное» [Текст] / Электронный ресурс. — Режим доступа http://brennoe-i-vechnoe.narod.ru
6. Лосева, И. Н. Миф и религия в отношении к рациональному познанию [Текст] / И. Н. Лосева // Вопр. философии. — 1992. — № 7. — С. 64-76.
7. Делез, Ж. Анти-Эдип: Капитализм и шизофрения [Текст] : пер. с франц. / Ж. Делез, Ф. Гваттар. — Екатеринбург : У-Фактория, 2007. — 672 с.
РЕМИФОЛОГИЗАЦИЯ СОВРЕМЕННОГО СОЗНАНИЯ
Садовников О. К.
Процессы ремифологизации, происходящие в современном социокультурном пространстве, являются продолжением влияния и развития мифологического сознания с присущими ему специфическими функциями. Опираясь на эти функции, есть возможность выяснить факторы, способствующие ремифологизации вообще. В частности, к таким факторам можно отнести желание приобрести аксиологические основания будущего, для формирования представлений о котором задействуются мифологическое время и противостояния героя и трикстера.
Ключевые слова: иррациональность, миф, мифология, мифологическое сознание, общество, современность, ремифологизация.
REMYTHOLOGY CONSCIOUSNESS THE PRESENT
Sadovnikov O. K.
Processes developments of remythology, occuring in modern society, are extension of influence and progress of mythological consciousness with specific functions inherent for it. Leaning on these functions, there is a possibility to find out factors assisting developments of remythology in general. And in particular it is possssible to carry dessire to such factors to get axiology basis of the future for formation of concepts about which will be involved mythological time and oppositions of the hero and trickster.
Key words: irrationality, a myth, mythology, mythological consciousness, a society, the present, remythology.
УДК 141.7
С. В. Пилипко, кандидат фшософських наук, доцент
СЕКТАНТСТВО ЯК ФОРМА СВ1ТОГЛЯДУ: ВИЗНАЧЕННЯ, СУТН1СТЬ, ОЗНАКИ
Проаналiзовано сектантство як свШогляд. Наведено ознаки сектантського свтогляду. Запропоновано методи виявлення сектантського свШогляду з боку харак-терних функщональних ознак сектантського свтобачення. Надано означення сектантства.
Ключовi слова: секта, сектантство, сектантський свтогляд.
Актуальтсть проблеми. У сьогодншньому с^мкому свт, свт зб^-шення шформацп, сплетения цивМзацш, культур, релтй все частше постае питания про стратегию сустльно1 безпеки, боротьбу щеологш, технологи змш свгтоглядних концепцш. У зв'язку iз цим, неминуче постають питання й про секти i сектантство, 1хню сутшсть i роль у житт сустльства.
Анализ останнх джерел I публжацш. Питаннями вивчення сект i сектантства присвячено роботи I. Кантерова, А. Клибанова, А. Дворкша, А. Белова, статп В. Даля, С. Ожегова, Д. Ушакова, де розкриваються проблему сект i сектантства та надаються деяк упевнеш вщповда.
В. Даль визначив термiн «секта» як братерство, що прийняло свое, окреме вчення про вiру, згода, користь, розкол або ересь [2]. Д. Ушаков визначив слово «секта» як: 1) релтйне ствтовариство, яке складаеться з людей, що вщпали вiд пануючо1 церкви i прийняли нове вiровчення 2) переносно — яке вщокре-милося вщ спiлкувания з шшими, замкнута у собi група омб (несхвальне) [8]. © Пилипко е. В., 2011 55
