CC BY
11
КУЛЬТУРОЛОГ1Я
УДК 7.01(045)
Ю. Л. Афанасьев
РЕЛ1Г1Я ТА МИСТЕЦТВО: ХАРАКТЕР В1ДНОСИН I ВЗАСМОДШ
Вгдомо, що протягом тривалог ¡сторично'г епохи мистецтво було тгсно пов 'язане з релтею. Його сюжети та образи в значнт м1р1 запозичувалися з релтйног м1фологи, його твори (скульптури, фрески, ¡кони) включалися в систему релтйного культу. Тому досить актуальними е рефлексы на тему впливу релтг на мистецтво, а мистецтва на релтю. Чи взаемодтть вони м1ж собою? Чи мистецтво виникае з релтг чи релтя виникае з мистецтва? А може предмети культу взагалг не е творами мистецтва? Автор даног публтацгг пробуе дати власнг вгдповгдг (роздуми) на поставлен питання.
Клю^о^^ слова: релтя, мистецтво, предмети культу, Iкона.
Взаeмодiя релш! та мистецтва е особливо актуальною в наш час, коли спостер^аемо особливе посилення штересу до предметсв культу. Це е вельми позитивним явищем, оскшьки допомагае нам краще осягнути 1х змют та щншсть в культурах православних краш, зокрема, i в Укрш'ш. Адже предмети православного культу е частиною нашого нащонального культурного надбання. Але тдвищений штерес до цих творiв супроводжуеться й негативними явищами, велика 1х кшьюсть незаконно вивозиться за кордон. Украша в цьому плаш зазнае значних втрат. До того ж, багато предметсв культу було знищено, особливо в перюд тотал^аризму, а те, що збереглося в посткомушстичний час почали активно розкрадати й тд виглядом малощнних артефак^в вивозити на продаж.
РелЫя - феномен духовного життя людства, свiтоглядна основа людини, що регламентуе 11 повсякденну поведшку, надае 1и можливостi спшкування з надприродними силами шляхом вщправлення певних обрядiв. Це зумовило вивчення релЫ'1 багатьма науками: фiлософiею, теолопею, релiгiезнавством, культурологiею, соцiологiею, психологiею, iсторiею та iншими. Проблема спiввiдношення культури i релЫ'1 завжди викликала велику защкавлешсть серед вчених рiзних наукових шкш i свiтоглядних орiентацiй. Цю проблему висвiтлювали: П. Флоренський, М. Бердяев, Б. Рибаков, Е. Тайлор, Д. Фрезер та ш. Таю науковщ, як В. Лазарев [4], Н. Лихачов [5], Ю. Бобров [2], М. Алпатов [1], Д. Степовик [7] значну увагу в сво1х працях придшили предметам православного культу, зокрема шонам та шонопису.
Слщ зазначити, що наукове розумшня спiввiдношення релш! i мистецтва неможливе без вивчення 1х генези. Релтя i мистецтво мають спiльнi витоки i коренi. Внаслiдок свободи творчосп людина створюе знаряддя працi, розвивае спшкування з подiбними собi, естетично освоюе свiт. Проблема походження релш! та мистецтва викликала i надалi викликае дискусп. Суперечки, що ведуться мiж вченими рiзних спещальностей (археологами, етнографами, мистецтвознавцями, культурологами тощо) щодо походження мистецтва та релт'1, викликаш частково тiею обставиною, що в розпорядженш науковцiв перебувають лише уривчасп, розрiзненi факти, пов'язанi з первюною добою, а також з тим, що тлумачення археолопчних джерел, яю дшшли до нас (наскальних зображень, предме^в дрiбноi пластики, орнаменту i т. п.) не е, як правило, однозначними i створюють можливють рiзних гiпотетичних суджень.
Вщкриття кольорових зображень тварин в юпанськш ne4epi Альтамiрi в 1879 р. було зустршуте бiльшiстю археологiв з недовiрою. Яскравють, жвавiсть i досконалiсть первiсних зображень настшьки контрастували 3i звичними уявленнями про первюне мистецтво, що знадобилося чверть столбя (та вiдкриття аналопчних зображень у рядi iнших печер на твдш Франци), щоб визнати справжнiсть альтамiрского первiсного живопису. Лише на початку XX ст. було загальновизнано, що первюна людина епохи верхнього палеол^у активно займалася художньою творчiстю i залишила нам ряд наскельних зображень, скульптур i гравюр, що вiдрiзнялися художньою зрiлiстю i досконалiстю. У зв'язку з цим виникае ще одне питання: яю були мотиви, що змушували первюну людину займатися художньою творчiстю?
Бшьшють дослiдникiв, спираючись на магiчну концепщю виникнення мистецтва, вважали, що наскальш зображення i скульптури, знайденi в печерах, створювалися первiсними людьми в мапчних цiлях. Навколо цих зображень i скульптур влаштовувалися магiчнi обряди, яю покликанi були забезпечити устшне полювання на тварин, а також розмноження останшх, що гарантувало вдале полювання в майбутньому. Звщси робився загальний висновок, зпдно з яким мистецтво виростае з магп, а потсм з релш'1. Однак, шяк не можна вважати, що все первюне мистецтво пов'язане з мапею. Вiдомо багато творiв первiсного мистецтва (гравюри, статуетки), якi виконанi просто як знаряддя пращ та предмети домашнього ужитку. Так, наприклад, знайдено багато побутових речей епохи палеол^у прикрашених орнаментом. Всi подiбнi предмети використовувалися для виробничих або побутових, але не культових потреб. Тут естетичне освоення св^у не було пов'язане iз первюною релЫею.
Але справа не тшьки в цьому. Сам факт зв'язку первюного мистецтва з мапею аж шяк не свщчить про те, що воно виникло з магл. Первюна свщомють носила синкретичний, злитий, недиференцшований характер. У ньому перепшталися i зливалися мiфологiчнi та магiчнi образи, уявлення, зачатки естетичного освоення свггу, первинш норми, що регулювали поведiнку людей, i, нарешт1, першi емпiричнi знания про шших людей, предмети i явища. Тобто, всяка зображувальна дiяльнiсть обслуговувала або магiю або практичш потреби людини. В результатi з прикладного мистецтва виемансиповуе св^ське мистецтво, а з мiфологiчного - мапя, релiгiя.
Вивчаючи взаемини релш'1 i мистецтва, ми не повиннi ^норувати того факту, що мистецтво певним чином зближене з релшею. Мистецтво неможливо без активно'1' творчо'1' дiяльностi людсько'1' уяви, людсько'1' фантазп, в цьому плаш воно принципово вiдрiзняеться вiд релш'1. При всiй розмштосп i багатствi художньо'1' фантазй мистецтво вщображае дiйснiсть, оцiнюе ii з певних позицiй, але воно не розглядаеться i не може розглядатися як сама дшсшсть. Фантазiя в мистецга допомагае зрозумiти дiйснiсть, висловлюе в специфiчнiй формi те чи шше до не'1 вiдношення. Вщомо чимало випадкiв, коли релiгiйнi мiфи в ходi iсторичного розвитку трансформувалися у твори епосу, казки, оповвд i легенди. Така, наприклад, юторична доля давньогрецьких мiфiв. Коли стародавш еллiни вiрили в реальнiсть '1хшх мiфiв i вклонялися сво'1'м богам, мiфологiя була невiд'емним елементом давньогрецько'1 релiгii. Коли ж вiра в реальшсть мiфiв була втрачена, а обряди збереглися лише як звичш стереотипи поведшки, давньогрецька мiфологiя все бшьше перетворювалася на джерело рiзних художнiх творiв. Така ii роль i в даний час.
РелЫя i мистецтво в ходi 1'х iсторичного розвитку не просто взаемодiяли, вони теж взаемопроникали, переплiталися мiж собою, зливалися, утворюючи тi своерщш явища iсторii культури, якi ми позначаемо термшом «релiгiйне мистецтво». Той чи шший художнiй твiр не можна вщнести до релiгiйного мистецтва тшьки тому, що його
тема, сюжет, образи запозичеш з релшйно'1 мiфолоrii. У мистещв народiв Свропи ми знаемо багато творiв живопису, скульптури, л^ератури, якi використовують окремi сюжети й образи бiблiйноi мiфолоrii, але сво'1'м iдейним спрямуванням, за свiтовiдчуттям дуже далек вiд християнства. Згадаймо, наприклад, скульптури Мшеланджело чи образ Христа у живопис I. Крамського. При характеристик релiгiйного мистецтва вирiшальними е два моменти: по-перше, загальна щейна спрямованiсть твору i, по-друге, його мюце в системi релiгiйного культу.
РелЫйне мистецтво включае в себе т твори, в яких художшми засобами вираженi релiгiйнi ще'1 i прагнення, тобто твори, якi мають релiгiйну спрямованiсть, прищеплюють людям думку про всемогутшсть божества, про необхщносп поклонятися йому i дотримуватися його заповвд.
В той же час будь-яке культове мистецтво мае релшйну щейну спрямованiсть. Однак, культове мистецтво релЫйне ще й у специфiчному сенсi, оскiльки виступае як об'ект поклоншня (iкона в церквi) або зааб реалiзацii культових дiй (органна музика, ств хору i т. п.).
1деолопя схiднохристиянського сакрального живопису базуеться на тому принцит, що не живописний образ е образом реального св^у, а, навпаки, «тварний» свiт е образом вiчного i «нетоварного» [2, с. 52]. Сфера небесна шби мiстить у собi сутностi, якi знаходяться поза часом i простором. Розглянемо явище культового мистецтва на прикладi образiв-iкон, що вкривають поверхню храму, i е вiчними, позачасовими i просторовими представниками небесних реалiй. Саме тому, що в живописному образi перейдено межу часу.
Слово шона грецького походження ежоиа - образ, зображення, вщображення; у християнськi традицп цим словом позначуеться зображення 1суса Христа, Богоматери янголiв, святих чи подiй священно'1 та церковно'1 юторп, призначене для молитви, написане вщповщно з прийнятим каноном i погоджено з церковними вченнями [8; с. 17]. Отже, не образ святого мае бути схожий на реального святого, а реальний святий -на свш образ-шону. Не свято зображуеться на шош, а реальне святкування е образом вiчного, позачасового Свята. Явище стае усуненим, звшьненим, вщчуженим ^ таким чином, iзольованим i замкненим у просторi iкони.
Оскшьки не iкона - образ св^у, а навпаки, свiт е образом свое'1 сутносп, вiчного i незмшного, вираженого в iконi, то змшюеться докорiнно позицiя зображення i зображуваного. Не ми дивимося на шону, а шона - на нас. Дивитися на св^ очима позачасового образу - це все-одно, що дивитися на наш св^ очима Бога [2, с. 45]. Звщси зовам шший тдхщ до простору шони. Перспектива в шош не вщповщае перспективi нашого зорового сприйняття, простiр iкони вiдкриваеться, а не закриваеться. Взагалi закони перспективи, що д^ть в iконi, залишаються дос загадкою. Важко пояснити 1хнш зв'язок iз закономiрностями дитячого сприйняття i водночас - iз закономiрностями неевклщових просторiв.
Звiдси i незвична естетика i фiлософiя кольору i св^ла. В iконi ми не знайдемо джерела осв^лення. Свiтло неначе проникае звщусшь, джерелом його е тло, воно йде шзвщки. Складки на одязi святих немовби комбiнують свгтло i тiнь, але принципово не визначено, звщки i куди йде тшь. Колiр втрачае свое побутове значення i стае символiчним, головне - стввщношення кольорiв, кожен з яких набувае самостшного символiчного характеру. Чотири головних стихи, якими оперувала античшсть, -вогонь, земля, вода, пов^ря, - зводяться до двох головних: вогонь-пов^ря - земля-вода. Це символiзуе опозищю «верх - низ», «небесне - земне». Кольоровим символом небесного i вогняного начала залишаеться передусiм золото [7, с. 59].
Оскшьки золото разом з тим - улюблене тло для шони, воно набувае також
значення абсолютного св^ла й абсолютно! темряви. Св^ла - бо будуеться образ таким чином, щоб джерело осв^лення наче було десь у тому золоту темряви - бо це св^ло непрозоре. Протилежшстю е естетика католицьких в^раж1в, якi символiзують проникливiсть божественного св^ла для свiтла розуму. I у кожнш конкретнш iконi, i в храмi загалом ритмiка свiтла i темряви сполучаеться з ритмiкою кольорових сполучень. Кожна сакральна фшура, кожен святий зображуеться згiдно з певними стандартами.
Свят зображувалися на шош без тiлесних i духовних недолив, але цей рух вiд матери до духу школи не призводив до зникнення тшесного в шош, до абстракцп, в якш символи та знаки обходяться без антропоморфних форм. Це означало б вщхщ вщ християнсько! догматики, так як православна шона стоггь на фундамент вiри в Боговтiленя, яке не тшьки не заперечувало плоть, а й освячувало 11, надаючи 1й бiльш високе значення. Iконографiя не шноруе iндивiдуальнi особливостi i зовшшш вiдмiннi ознаки святого ( стать, вш, зачiска, форма бороди i т.д.). Але святий зображуеться як небожитель, вш вже належить шшому свiту, i звiдти споглядае за нами, тому в шош неможливе зображення емоцш, афектiв. Лик - це найголовшше в iконi: вш е свiдченням особистостi святого. Особливе значення мають очь На древшх iконах вони писались нiби широко вщкритими. Саме через очi шона i виявляе найважливше в трактуванш лику, показуе святiсть зображеного. Його св^лоноснють. Акцент на зображеннi очей справляе враження, шби не ви дивитесь на шону, а шона дивиться на вас.
На територп Украши залишилися мозаши та фрески храмiв Софп, Михайшвського, Кирилiвського соборiв, велик фрагменти у Спасi-на-Берестовi, окремi фрагменти в деяких шших храмах. Як вщомо, центром монументального живопису, i власне iконопису, принаймш перший час, був Ки1в, звiдси йшла культура сакрального малярства по всш Руа, але всього кiлька iкон, збережених переважно в Швшчнш та Швшчно-Схщнш Русi, дають нам уявлення про кшвську школу рiзних 11 перiодiв. Вiдомо, що одним iз перших художниюв-шонописщв був Алшш (чи Алiмпiй) iз Печерського монастиря. Ставши професюналом в цiй сферi, вiн весь свш заробiток дiлив на три рiвнi частини: монастирю, бiдним i собi на матерiали. Йому гипотетично приписують iкону «Богоматiр Втiлення» [8, с. 69].
1кони, прийнятi кшвськими князями в дар вiд вiзантiйських правителiв, а також роботи мюцевих майстрiв складають загальну скарбницю схщнослов'янсько'1 культури - спадкоемницi вiзантiйських традицш. Але в сакральному живописi украшських земель досить рано почали проявлятися риси, яю свiдчили про самобутшсть укра1нсько1 iкони, i досить яскраво проявились в шонах 17-18 ст.
Так як тсля навали Батия значна кiлькiсть iкон на Сходi Укра1ни i в Киевi були знищеш, то найбiльшi колекцii украшського iконопису зосередженi в музеях Захщно'1 Укра1ни. Однак i провiднi музе'1 Киева також славляться сво1ми колекщями iкон. «Святий Георгiй у житп» (12 ст.), «Богоматiр Одiгiтрiя Волинська» (15 ст.), «Христос в точилЬ» (17 ст.), «Христос - виноградна лоза» (17 ст.), «Чудо Георпя iз змiем »(19 ст.) -i це лише незначна частина тих шедеврiв, якi зберiгаються в Нацюнальному художньому музе1 Укра1ни. Колекци iкон представленi i у Музе'1 росiйського мистецтва та у Музе1 мистецтв iменi Богдана i Варвари Ханенюв. Сдиним в нашiй державi приватним музеем укра1нсько1 iкони е музей «Духовш скарби Укра1ни». Ушкальну колекцiю протягом багатьох рокiв збирав вщомий ки1вський меценат i бiзнесмен 1гор Понамарчук. У самому центрi стародавнього Киева, поблизу Андрiiвського узвозу, було зведено тд музей п'ятиповерховий будинок. В його свiтлих i просторих залах з новiтнiм обладнанням розмщено понад 300 вивершених витворiв укра1нських iконописцiв. 1хня географiя - вщ Волинi i Галичини до Слобожанщини. Надзвичайно
широкий хронолопчний (кшець 15 - початок 20ст.) i сюжетний дiапазон - понад 100 iконографiчних зображень. Поряд з найбшьш розповсюдженими («Деюус», «Спас», «Богородиця з дитям», <^здво» тощо), тут представлено й рщкюш сюжети -«Лоретська Богоматср», «Христос Тесля», «Богородиця-Семистрiльна», а також шони, позначенi впливом католицько'' церкви.
В музейних експозицiях глядач долучасться до найвищих надбань нащонально'' школи iконопису, за часiв ате'зму приречених на знищення. Тепер вони знову повертаються в духовний об^ нашого народу. Питання експонування шон в музеях i на сьогодш залишаеться дискусiйним, краще, на думку автора, шони повертати до храмiв, але не завжди в храмае сприятливi умови для 'х збершання, тому в наш час з цим питанням не варто постшати i, все ж таки, таки залишати в музеях.
Отже, можна тдсумувати, що релiгiйне мистецтво, включене у систему культу, носить полiфункцiональний характер. Будь-який твiр мистецтва виконуе в системi релiгiйного культу двi рiзнi i значною мiрою суперечливi одина однiй функцп. По-перше, специфiчно релiгiйну, культову функцiю, оскшьки воно порушуе релiгiйнi образи, ще", переживання, вiдновлюе i пiдкрiплюе релшйш вiрування, а нерiдко служить i безпосереднiм об'ектом культового поклонiння, по-друге, йому властива естетична функщя, бо воно е продуктом художньо'' творчост i викликае у глядачiв естетичш почуття.
Головне призначення предметiв культу полягае в тому, щоб за допомогою художнiх засобiв направити розум i почуття тих, хто молиться в сторону надприродного. Тому доля мистецтва, що використовуеться в культовш системi тсе'' чи шшо' релш', багато в чому залежала вщ того, як трактувалося в цш релт'' надприродне. Варто теж вщм^ити, що релiгiйна атрибутика ти мистецтво йдуть паралельно, взаемод^ть та взаемопроникають. Кожен твiр мистецтва несе якусь щею автора, предмет культу е елементом релт'', хоча елементи естетизацп теж проявляються.
Список використано1 л1тератури
1. Алпатов М. В. Древнерусская иконопись / М. В. Алпатов. - Москва : 1984. -332 с. ; Alpatov M. V. Drevnerusskaya ikonopis / M. V. Alpatov. - Moskva : 1984. - 332 s.
2. Бобров Ю. Г. Основы иконографии древнерусской живописи / Ю. Г. Бобров. -Санкт-Петербург , 1995. - 256 с. ; Bobrov Yu. G. Osnovy ikonografii drevnerusskoy zhivopisi / Yu. G. Bobrov. - Sankt-Peterburg , 1995. - 256 s.
3. Здюрук С. I. Етноконфесшшсть / С. I. Здюрук // Релшезнавчий словник / за ред. А. Колодного, Б. Лобовика. - Ки'в : Четверта хвиля, 1996. - 415 с. ; Zdioruk S. I. Etnokonfesiinist / S. I. Zdioruk // Relihiieznavchyi slovnyk / za red. A. Kolodnoho, B. Lobovyka. - Kyiv : Chetverta khvylia, 1996. - 415 s.
4. Лазарев В. Н. Древнерусские мозаики и фрески / В. Н. Лазарев. - Москва, 1973. - 512 с. ; Lazarev V. N. Drevnerusskie mozaiki i freski / V. N. Lazarev. - Moskva, 1973. -512 s.
5. Лихачев Н. П. Краткое описание икон / Н. П. Лихачев. - Москва 1905. - 63 с. ; Likhachev N. P. Kratkoe opisanie ikon / N. P. Likhachev. - Moskva 1905. - 63 s.
6. Попович М. Нариси з юторп культури Укра'ни / М. Попович. - Ки'в, 2001. -728 с. ; Popovych M. Narysy z istorii kultury Ukrainy / M. Popovych. - Kyiv, 2001. - 728 s.
7. Степовик Д. В. Iсторiя украшсько'' шони / Д. В. Степовик. - Ки'в, 2004. - 440 с.; Stepovyk D. V. Istoriia ukrainskoi ikony / D. V. Stepovyk. - Kyiv, 2004. - 440 s.
8. Украшська шона трьох столт : каталог виставки / упоряд. У. Шульг 2001. - 79 с. ; Ukrainska ikona trokh stolit : kataloh vystavky / uporiad. U. Shulh 2001. - 79 s.
9. Яковлев Е. Г. Искусство и мировые религии / Е. Г. Яковлев. - Москва 287 с. ; Yakovlev Ye. G. Iskusstvo i mirovye religii / Ye. G. Yakovlev. - Moskva 287 s.
Стаття надшшла до редакцп 14.10.2015
Y. Afanasyev
RELIGION AND ART: THE RELATIONSHIP AND INTERACTIONS
It is known that for a long historical period art was closely associated with religion. Many stories and images were borrowed from religious mythology, art works (sculptures, frescoes, icons) included into religion cult. Interaction between religion and art is particularly relevant in our time, especially when seeing growing interest in religious objects. This is a very positive development, because it helps us better understand their meaning and value in the cultures of Orthodox countries, particularly in Ukraine. Orthodox cult objects are a part of our national cultural heritage. But interest in these works is accompanied by negative facts - a large number of them illegally exported abroad. Furthermore, many religious objects were destroyed in Ukraine, especially during totalitarianism, and many artifacts were exported for sale in the post-communist time. So, very relevant is the reflection about the influence of religion on art and art to religion. Do they interact with each other? Is there art with religion or religion stems from art? Perhaps, no religious objects are works of art? The author of this publication tries to give their response (thought) on these questions.
Author thinks that the main purpose is religious objects to using artistic means to direct the mind and feelings of people who pray in the direction of the supernatural. Therefore, the fate art is largely dependent on being treated in this supernatural religion. It should also be noted that religious art objects and art go hand in hand, interact and interpenetrate. Each work of art is an idea of the author, the object of cult is part of religion, but esthetic elements also appear.
Key words: religion, art, subjects of cult, icon.
. - Ки'1'в, . - Kyiv,
, 1985. -, 1985. -
УДК 75(477.62-2)" 19/20";929(045) Батичко Г. I.
ХУДОЖНИКИ МАРГУПОЛЯ В МИСТЕЦЬКИХ ОБ'еДНАННЯХ (1)
Культурний простгр м1ста Мар1уполь з чаЫв його заснування формувався в умовах значног державницьког регламентами В1ддален1сть м1ста в1д культурних центр1в в Х1Х- I пол. ХХ ст. створила тдхрунтя для в1дтоку мистецьких кадргв. Потрапляючи до мистецьких центргв, талановит1 майстри-уродженщ м. Мар1уполь посши пом1тне мгсце у неформальних мистецьких угрупованнях. Архип Кугндж1, пов'язаний з Товариством пересувних виставок, став засновником Товариства 1м. Кугндж1 (1909 р.). Олександр Могилевський входив до «Нового Мюнхенського
