Реформування державної санепідслужби України, її позиції у сфері охорони здоров''я дитячого населення Текст научной статьи по специальности «Науки о здоровье»

REFORMING OF SANITARY AND EPIDEMIOLOGICAL SERVICE IN UKRAINE, ITS POSITION IN THE FIELD OF CHILD HEALTH PROTECTION

Ivakhno O.P., Koziarin I.P., Niemtseva Yu.V.

РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ САНЕПІДСЛУЖБИ УКРАЇНИ, ЇЇ ПОЗИЦІЇ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я ДИТЯЧОГО НАСЕЛЕННЯ

квітні 2011 року Указом пре- лізничному, повітряному зидента України № 400/ транспорті, а також струк-

2011 затверджено нове "По- турні підрозділи у містах ложення про Державну сані- (міські управління), районах тарно-епідеміологічну служ- (районні або міжрайонні бу України", діяльність якої управління), які підпорядко-координується Кабінетом вуються Держсанепідслужбі Міністрів України через Міні- України. Головне управління стерство охорони здоров'я. територіальної Держсане-Згідно з цим Положенням підслужби очолює головний

основним завданням Держ- державний санітарний лікар санепідслужби є реалізація відповідної адміністративної

ІВАХНО О.П.,

КОЗЯРІН І.П.,

НЄМЦЕВА Ю.В. ... .. ... ті

Національна медична держачої шлггики у сфері території [2]

академія санітарного та епідемічного Реформа Держсанепід-післядипл0мн0ї освіти благополуччя населення Ук- служби України супроводжу-

ім. П.Л. Шупика, раїни. Очолює Держсане- ється не тільки структурним. Київ підслужбу України голова, ми змінами, але й кадровою

який за посадою є головним реорганізацією. Постановою

УДК:614.3/.494770.001.73:614. державним санітарним ліка- КМ України від 14.11.2011 р.

2:613.95 рем України [1]. за № 1184 "Про затверджен-

К . : Наказом МОЗ України ня граничної чисельності

Кифоом Ування №34 від 19.01.2012 р. (за- працівників територіальних санепідслужби реєстровано у Міністерстві органів центральних органів лікар3 гігієни дітей, юстиції України 16.03.2012 виконавчої влади" визначе-та підиітків. за № 413/20726) "Про за- но граничну чисельність твердження Положення про працівників головних упра-територіальні органи Держ- влінь Держсанепідслужби санепідслужби України" України в адміністративних

визначені головні управління територіях, яка скорочена з

Держсанепідслужби АР Крим, 1 січня 2013 року з 50 тисяч

в областях, містах Києві та до 29996 [3].

Севастополі, на водному, за- Як допоміжну функціональну одиницю територі-

РЕФОРМИРОВАНИЕСАНЭПИДСЛУЖБЫ УКРАИНЫ, альних управлінь Держсан-

ЕЁПОЗИЦИИ епідслужби введено лабо-

В СФЕРЕ ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ ДЕТСКОГО НАСЕЛЕНИЯ раторні центри. У наказ|

Ивахно А.П., Козярин И.П., Немцева Ю.В. М°З України № 976 шд

30.11.2012 р. подано "При-

Целью исследования определена роль доктора по гигиене мірні штатні нормативи т-детей и подростков в условиях реформирования бораторного центру Держ-

Государственной санэпидслужбы Украины. санепідслужби України

Материалы и методы. Проведен анализ (республіканський, обла-

реформирования Государственной санэпидслужбы сний, міський, на водному,

в Украине с позиций сохранения и укрепления здоровья залізничному та повітряно-детского населения, определены задания, которые му транспорті)". Внесено

необходимо решить в ближайшее время, в том числе відповідні зміни і до спе-

включение специальности "Гигиена детей и подростков" ціальної терміно.попї Держ-в перечень врачебных. санепідслужби. Постановою КМ України від

Ключевые слова: реформирование санэпидслужбы, врач 17 12 2012 р №1181 тер погигиенедетейиподростков. мін "санітарно-епідеміоло-

--------------------------------------------------------- гічні заклади" замінено на

© Івахно О.П., Козярін І.П., Нємцева Ю.В. СТАТТЯ, 2014. "установи з проведення ла-

№ 2 2014 Environment & Health 70

бораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальні органи Держсанепідслужби" [4].

До функціональних обов'язків фахівців головних управлінь належить здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, але таких повноважень донині не мають фахівці лабораторного центру.

При аналізі завдань з сан-епіднагляду за об'єктами для дітей, покладених на Держ-санепідслужбу України, тільки у відділеннях організації санітарно-гігієнічних досліджень лабораторних центрів введено штатні посади лікарів з гігієни дітей та підлітків, але без вказівки на їхню чисельність. Штати відділення подані загалом, суміжно з іншими гігієнічними профілями, у кількості 10-8-6 одиниць за категорією центрів —

І, ІІ, ІІІ, відповідно до чисельності населення конкретної адміністративно-територіальної одиниці — понад 1,5 млн., 1,5-0,5 та до 0,5 млн. осіб. Загальна кількість штатних посад лабораторного центру визначається головою Державної санітарної служби України пропорційно до чисельності населення відповідної адміністративної території. Передбачено також, що у разі потреби у складі відокремленого структурного підрозділу лабораторного центру, у межах загальної чисельності штатних посад, за пропозицією керівника центру та рішенням голови Держсанепідслужби України можуть створюватися районні відділення лабораторних досліджень у кількості одно-го-двох лікарів з загальної гігієни, у тому числі й за фахом гігієна дітей та підлітків. Розрахунком посад не передбачено ні чисельність дітей, ні кількість об'єктів для дітей на визначеній території.

Донині немає відповідного та чіткого розподілу функцій між головними управліннями

РЕФОРМУВАННЯ МЕДИЦИНИ —

і лабораторними центрами територіальних органів Держсанепідслужби України та їх взаємозв'язку у виробничих умовах. Разом з тим Постановою КМ України від

30.11.2011 р. № 1405 (зі змінами і доповненнями,внесеними Постановою КМ України від 19.09.2012 р. за № 869) затверджено критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності для санітарного та епідемічного благополуччя населення і визначено періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) саме Державною санепідслужбою та її територіальними органами, які виконуються тільки фахівцями управлінь, але як будуть за-діяні лабораторні центри — не вказано [5]. До критеріїв ступенів ризику включено можливість завдання шкоди здоров'ю, працездатності та життю людини чи здоров'ю майбутніх поколінь, зумовлену впливом біологічних, фізичних, хімічних чи соціальних факторів середовища життєдіяльності; виникнення і поширення інфекційних хвороб, масових не-інфекційних захворювань (отруєнь) та радіаційних уражень серед населення; масштаби можливих негативних наслідків для життя та/або здоров'я населення.

Корективи у функції санітарно-епідеміологічної служби, внесені ст. 31 Закону України № 3038^1 від

17.02.2011 р. "Про регулювання містобудівної діяльності", за якими проекти будівництва та проектна докумен-

тація на відведення земельних ділянок, виключені з об'єктів державної санітарно-епідеміологічної експертизи (ст. 12 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення").

Постановою КМ України від

11.05.2011 р. № 560 визначено "Порядок затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи", за якої втратили чинність постанови КМ України від 05.04.2002 р. № 427 "Питання комплексної державної експертизи проектів будівництва" та від 31.10.2007 р. № 1269 "Про порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх державної експертизи", якими передбачалося проведення комплексної державної експертизи проектів будівництва та визначення її вартості. Процедура проведення експертизи проектів будівництва проводиться за критеріями наказу Мінрегіонбуду України від 23.05.2011 р. № 53 (зареєстрованому у Мінюстиції України 16.06.2011 р. за № 719/19457). За ст. 31 Закону 3038^1 тільки для проведення експертизи об'єктів IV і V категорій складності, до яких не належать заклади для дітей та підлітків, залучають експертів з питань санітарного та епідемічного благополуччя населення, які пройшли професійну атестацію та отримали відповідний кваліфікаційний сертифікат. Професійну атестацію експертів зі створення об'єктів архітектури затверджено Постановою КМ України від 23.05.2011 р. № 554.

Згідно з частиною 6 ст. 31 Закону 3038-VI проектна документація на будівництво об'єктів не потребує погодження, у тому числі санітарно-епідеміологічної оцінки, що не дає можливості виділити запобіжні заходи на етапі проектування закладів для дітей.

Відповідно до вимог ст. 186-1 Земельного кодексу України та Постанови КМ України від 23.12.2009 р. № 1420 "Деякі питання реалізації ст. 186-1 Земельного кодексу України" представники Державної санепід-служби входять до складу Комісії з розгляду питань про погодження документації з землеустрою, яка розглядає таку протягом трьох тижнів з дня надходження та надає висновки про її погодження або відмову у погодженні. Підстав для надання самостійних висновків Держсанепідслужби на відведення земельних ділянок нині також немає.

Ст. 15 Закону 4004-ХІІ зобов'язує розробників, які використовують нові технології, форми проектування та будівництва, реконструкції, технічного переобладнання об'єктів будь-якого призначення, дотримуватися вимог санітарного законодавства, що вказує на цілковиту їхню відповідальність за об'єкт, а враховуючи сучасні підходи до розробки лише індивідуальних проектів будівництва закладів для дітей та підлітків, питання є проблематичним. Лише у випадку відступу від вимог санітарного законодавства головний державний санітарний лікар по-

винен вживати заходи згідно зі ст. 42 Закону 4004-Хіі, який може бути виявлений на етапі прийому об'єкта в експлуатацію.

На жаль, у жодному з вказаних документів не акцентується увага на обслуговуванні дитячого населення, а зміст роботи Держсанепідслужби з даного питання подано в узагальненій формі.

Згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 1405 від 30.11.2011 р. та № 869 від 19.09.2012 р. суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності, належать до високого, середнього або незначного ступенів ризику. Об'єкти для дітей та підлітків розподілено таким чином: до першої групи об'єктів (високий ступінь ризику) належать заклади, які проводять виховання та навчання дітей у дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах, забезпечують оздоровлення дітей; до суб'єктів з середнім ступенем ризику включено об'єкти, що забезпечують відпочинок дітей; до третьої групи — ті, що здійснюють виховання та навчання дітей у дошкільних навчальних закладах з короткотривалим (до 3-х годин) перебуванням кожної дитини, позашкільні навчально-виховні заклади, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, професійно-технічні навчальні заклади, вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації.

Планові заходи державного нагляду (контролю) над діяльністю суб'єктів господарювання здійснюються з високим ступенем ризику — не частіше, ніж один раз на рік, з середнім — один раз на три роки, з незначним — один раз на п'ять років. У випадку, коли за результатами двох останніх планових перевірок не виявлено фактів порушення вимог законодавства у сфері санепідбла-гополуччя населення, наступна планова перевірка такого суб'єкта господарювання проводиться не рані-

ше, ніж через встановлений для відповідної групи ризику період, збільшений в 1,5 рази. Дія цього пункту не поширюється на суб'єкти господарювання з високим ступенем ризику. Якщо функції санепіднагляду покладено на фахівців управлінь, то їхні плани мають узгоджуватися з фахівцями лабораторних центрів, а не бути ізольованими один від одного.

Вказані зміни у системі охорони здоров'я не зменшили значимості гігієни дитинства у питаннях збереження і зміцнення здоров'я підростаючого покоління. Тільки завдяки вивченню закономірностей взаємодії біологічних і середовищних факторів на етапі дозрівання організму реалізується комплекс профілактичних заходів з метою досягнення санітарно-епідеміологічного благополуччя дитячого населення [6-І9].

Основне завдання гігієни дитинства — не порушуючи природний процес розвитку організму дитини, цілеспрямовано впливати на формування її здоров'я, удосконалення функціональних можливостей, фізичної підготовленості через виховання і середовище, яке її оточує.

Тісний зв'язок гігієни дитинства з педіатрією, педагогікою, психологією, освітою, будівельними і проектними організаціями, індустрією випуску товарів дитячого вжитку, організацією охорони здоров'я, гігієнічними дисциплінами, батьками дітей не викликає сумніву. У сучасних умовах особливо тісна співпраця об'єднує гігієну дітей та підлітків з сімейною медициною, яка перебуває на початковому етапі становлення. Значний відсоток гігієнічних питань має значення для формування здоров'я дитячого населення або профілактики поширення порушень у стані здоров'я (раннє їх виявлення з метою визначення причин та умов виникнення і розвитку).

REFORMING OF SANITARY AND EPIDEMIOLOGICAL SERVICE IN UKRAINE,

ITS POSITION IN THE FIELD OF CHILD HEALTH PROTECTION Ivakhno O.P., Koziarin I.P.,

Niemtseva Yu.V.

We determined a role of children's and adolescents' hygiene doctor in the reforming^ of sanitary and epidemiological service of Ukraine. Materials and Methods. We performed the analysis of the reforming of Sanitary

and Epidemiological Service in Ukraine from the standpoint of preserving and strengthening of the health of the child population and identified the tasks for urgent solution in the near future, including ncorporation of the speciality "Hygiene of children and adolescents" in the list of medical specialities.

Keywords: reforming of sanitary and epidemiological service, children's and adolescents' hygiene doctor.

Прикладом може служити увага, що приділяється гігієні дитинства у Російській Федерації (РФ), де вперше у практиці охорони здоров'я з

2012 року введено посаду лікаря з гігієни дітей та підлітків до штату лікарів дитячої поліклініки [20], на якого покладено функції з вирішення таких сучасних проблем освітньої сфери:

□ гігієнічна безпека використання сучасних архітектурно-планувальних рішень закладів для дітей та підлітків;

□ фізико-гігієнічна оцінка нових педагогічних технологій та їх супровід;

□ гігієнічна безпечність використання інформацій-нокомунікаційних засобів навчання (комп'ютерів нового покоління, електронних підручників, інтерактивних дошок, Internet, Wi-Fi та мобільного зв'язку).

Аналіз стану здоров'я дітей, встановлення при-чинно-наслідкових зв'язків між показниками здоров'я і навколишнім середовищем, розробка на їх базі профілактичних програм з метою забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя щодо умов виховання, навчання, організації харчування, фізичного виховання і відпочинку є найважливішими напрямками діяльності фахівців-профілактиків, які обслуговують дитячі колективи. Формування здорового способу життя, попередження виникнення і поширення захворювань, раннє їх виявлення та зниження частоти ускладнень складають провідні завдання профілактичних заходів у

реаліях сучасної еколого-економічної ситуації.

Нині у зв'язку зі створенням в Україні центрів первинної медико-санітарної допомоги діє дільничний принцип охоплення дітей медичною допомогою. Територіальні центри обслуговують усіх дітей, які мешкають, навчаються, виховуються у закладах освіти на відповідних територіях.

Щодо лікаря з гігієни дитинства, то санітарно-просвітня робота з батьками, педагогічним колективом з питань створення безпечних умов життєдіяльності, корекції процесу адаптації дитини у переломні періоди перебування в освітніх закладах, надання лікарської професійної консультації підліткам при виборі професії набули особливої актуальності [21]. Важливу роль лікаря-гігієніста визначено також організацією протиепідемічних і профілактичних заходів з попередження і поширення інфекційних і паразитарних захворювань в освітньому закладі, оцінкою фізкультурно-оздоровчої роботи, харчування, трудового навчання дітей, усунення шкідливого впливу на здоров'я учнів факторів внутріш-ньошкільного середовища, який становить не менше 50% в інтегральному показнику їхнього здоров'я.

Таким чином, це вказує на затребуваність практичною охороною здоров'я, суспільством спеціалістів гігієнічного профілю за фахом гігієна дітей та підлітків, яка потребує підтримки на державно-

му рівні, а не ставлення до неї як до другорядної спеціальності лікарів. Така думка сформувалась у результаті сучасних подій щодо затвердження нормативів виховання дітей у дошкільних навчальних закладах. Протиріччя, висловлені деякими фахівцями та державними посадовцями, пояснюються саме негараздами, які виникли останніми роками у суспільстві щодо вказаної ситуації, не знаходять свого вирішення шляхом вдумливого, обґрунтованого прийняття дієвих, розумних рішень, скасування попередніх — здачу в оренду, приватну власність дошкільних закладів (під офіси, інші державні установи, вищі навчальні заклади) не за призначенням базового об'єкта.

Тому внесення до переліку лікарських спеціальностей фаху "Гігієна дітей та підлітків" є вимогою часу. Лікар з фаху "Гігієна дітей та підлітків" опікується умовами життєдіяльності майже чверті населення України, майбутнього та надії нашої нації, і це необхідно ставити на чільне місце під час вирішення державних завдань реформуючого плану.

ЛІТЕРАТУРА

1. Про Положення про Державну санітарно-епідеміологічну службу України: Указ президента України № 400/ 2011 від 06.04.2011 р.

2. Про затвердження граничної чисельності працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади: Постанова КМ

-Q-

України від 14.11.2011 р. № 1184.

3. Про затвердження Положення про територіальні органи Держсанепідслужби України: наказ МОЗ України № 34 від 19.01.2012 р. Зареєстровано у Мін'юстиції України 16.03.2012 р. за № 413/20726.

4. Про затвердження при-мірних штатних нормативів лабораторного центру Держ-санепідслужби України: наказ МОЗ України № 976 від

30.11.2012 р.

5. Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності для санітарного та епідемічного благополуччя населення та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) Державною санітарно-епідеміологічною службою та її територіальними органами (назва зі змінами, внесеними згідно з Постановою КМ України від 19.09.2012 р. № 869): Постанова КМ України від

30.11.2011 р. № 1405.

6. Про внесення змін до де-

яких законодавчих актів України щодо усунення обмежень у провадженні господарської діяльності: Закон України № 353^11 від

20.06.2013 р.

7. Лист № 01.03/1458 від

15.08.2011 р. / Державна санітарно-епідеміологічна служба України.

8. Про затвердження державних санітарних норм та правил "Полімерні та полі-мервмісні матеріали, вироби і конструкції, що застосовуються у будівництві та вироб-

ництві меблів. Гігієнічні вимоги": наказ МОЗ України № 1139 від 29.12.2012 р.; зареєстровано у Мін'юсті України 09.01.2013 р. за № 87/22619.

9. Про затвердження державних санітарних норм та правил "Матеріали та вироби текстильні, шкіряні і хутрові. Основні гігієнічні вимоги": наказ МОЗ України № 1138 від 29.12.2012 р.; зареєстровано у Мін'юсті України

09.01.2013 р. за № 86/22618.

10. Про затвердження державних санітарних норм та правил "Санітарно-епідеміологічні вимоги до закладів охорони здоров'я, що надають первинну медичну (медико-санітарну) допомогу": наказ МОЗ України № 259 від

02.04.2013 р.; зареєстровано у Мін'юсті України 08.04.2013 р. за № 570/23102.

11. Про затвердження уніфікованих форм актів, які складаються за результатами перевірок суб'єктів господарювання у частині дотримання вимог санітарного законодавства: наказ МОЗ України № 287 від 10.10.2013; зареєстровано у Мін'юсті України 19.04.2013 р. за № 651/23183.

12. Про затвердження Інструкції про порядок надання і стягнення штрафів за порушення санітарного законодавства: наказ МОЗ України № 64 від 14.04.1995 р.; зареєстровано у Мін'юсті України 10.08.1995 р. за № 291/827 (зі змінами, внесеними згідно з наказами МОЗ України №316 від 11.10.1996 р., № 543 від 30.08.2011 р.).

13. Про заходи щодо впорядкування видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності: Постанова КМ України № 526 від 21.05.2009 р. (зі змінами 2009-2011 рр.).

14. Про організацію роботи з державної реєстрації (перереєстрації) деззасобів, віднесення харчових продуктів до категорії харчових продуктів спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтич-

них добавок і проведення їх держаної реєстрації: наказ МОЗ України № 739 від 06.11.2006 р.; зареєстровано у Мін'юсті України 17.11.2006 за № 1213/13087 (зі змінами, внесеними згідно з наказом МОЗ України № 654 від

10.10.2011 р.).

15. Кримінальний кодекс

України: Закон України

№ 2341 -ІІІ від 05.04.2001 р. (зі змінами 2002-2012 рр.).

16. Про забезпечення сані-

тарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України № 4004-ХІІ від

24.02.1994 р. (зі змінами 1996-2012 рр.).

17. Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності: Закон України № 877^ від 05.04.2007 р. (зі змінами 2007-2013 рр.).

18. Про затвердження державних санітарних норм та правил "Гігієнічні вимоги до улаштування, утримання і режиму спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей, які потребують корекції фізичного та /або розумового розвитку, та навчально-реабілітаційних центрів": наказ МОЗ України № 144 від

20.02.2013 р.; зареєстровано у Мін'юсті України 14.03.2013 за № 410/22942.

19. Про затвердження Типового положення про будинок дитини при виправній колонії: наказ Мін'юсті і МОЗ України № 500/5/219 від 21.03.2013 р.; зареєстр. у Мінюсті України

22.03.2013 за № 471/23003.

20. Про затвердження державних санітарних норм та правил "Медичні вимоги до якості та безпечності харчових продуктів та продовольчої сировини": наказ МОЗ України № 1140 від 29.12.2012 р.; зареєстровано у Мін'юсті України

09.01.2013 р. за № 88/22620.

21. Кучма В.Р Научно-методические основы деятельности врача по гигиене детей и подростков детской поликлиники (отделения) / В.Р Кучма, А.Г. Сухарев // Российский педиатрический журнал. — 2013. — № 2. — С. 44-47.

Надійшла до редакції 08.08.2013.