CC BY
56Розвиток фізичної культури та спорту в українському селі в 1920-ті роки (на прикладі Донбасу)
Гальченко О.М.
Донецький національний університет
Анотації:
Розглянуто культурний процес на селі в контексті розвитку його фізкультурно-спортивної складової. Показано специфіку розгортання та становлення фізичної культури на сільських теренах Донбасу, з'ясовано місце фізкультурно-спортивного чинника у соціально-культурному розвитку села, наведено динаміку, висвітлено проблеми та здобутки. Даними для дослідження слугували архівні та матеріали друкованих видань. Встановлено, що системні зрушення у фізкультурній роботі на селі означились лише наприкінці розглядуваного періоду.
Ключові слова:
фізична культура, спорт, село, Донбас, молодь.
Гальченко А.Н. Развитие физической культуры и спорта в украинском селе в 1920-е годы (на примере Донбасса).
Рассмотрен культурный процесс на селе в контексте развития его физкультурноспортивной составляющей. Показано специфику развертывания и становления физической культуры на сельских территориях Донбасса, выяснено место физкультурноспортивного фактора в социальнокультурном развитии села, приведена динамика, освещены проблемы и достижения. Данными для исследования служили архивные и материалы печатных изданий. Установлено, что системные сдвиги в физкультурной работе на селе обозначились только к концу рассматриваемого периода.
физическая культура, спорт, село, Донбасс, молодежь.
Galchenko A.N. Development of physical culture and sports in Ukrainian village in 1920-ies (for example Donbass). Considered the cultural process of rural development in the context of its sports component. The specificity of the deployment and establishment of physical culture in rural areas of Donbass, found a place of sports factor in the socio-cultural development of the village, shows the dynamics, highlights the problems and achievements. Data for the study were archival materials and publications. It was established that the systemic changes in physical work in the village to designate only the end of the period.
physical culture, sports, village, Donbass, youth.
Вступ.
Роки незалежності помітно збагатили регіональну історію вітчизняного фізкультурно-спортивного руху. Втім білих плям на мапі спортивної історії України вистачить ще не одному поколінню дослідників. Чимало перспективних дослідних напрямів залишаються поза увагою науковців. Серед таких - історія фізкультурно-спортивного процесу в українському селі.
Примітно, що одна з перших дисертацій, виконана вітчизняними істориками спорту (М. Бунчук, 1956 р.) [1], мала саме сільську проблематику, проте вона жодним чином не торкнулася предмету нашого дослідження. Наступні десятиліття ліченими епізодами від Є.Розанова [2] закріпили посталу проблему.
Робота виконана за планом НДР Донецького національного університету.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Відтак вивчення витоків, специфіки розгортання та становлення фізичної культури на сільських теренах Донбасу, одного з вузлових регіонів держави, - на часі. Саме таким чином, але з урахуванням окресленого відтинку, ми визначаємо мету даної розвідки.
Завдання дослідження полягають у з’ясуванні місця фізкультурно-спортивного чинника у соціально-культурному розвитку села, встановленні особливостей процесу, відстеженні його динаміки, висвітленні здобутків. Праця стала можливою завдяки вивченню та аналізу архівних збережень та матеріалів друкованих видань.
Результати дослідження.
За підсумками суцільного подвірного перепису 1923 р. 74% населення (близько 1.850.000 осіб) Донецької
© Гальченко О.М. , 2011
губернії* складали сільські жителі, однак лише 171 особу з цього числа наявна статистика визначає учасником регіонального фізкультурно-спортивного процесу. Попри стійке зменшення в наступні роки частки сільського населення в регіоні (1926 р. - близько 60%, кінець 1930 р. - близько 53% (1.259.226 осіб з загальних 2.386.642) [3]), питання укорінення фізкультурної ідеї на селі становили помітну проблему на шляху до масовості фізкультурно-спортивного руху.
Ініціаторами спортивної роботи на селі виступили робітничі комсомольські та фізкультурні організації регіону. Так, протягом липня-жовтня 1924 р. гуртки фізкультури луганських заводів “Жовтневої революції” та “Оборона Червоного Луганська” здійснили низку поїздок до підшефних сіл, де за участі місцевої молоді провели гімнастичні виступи та колективні ігри [4]. Такі відвідини слугували поштовхом до створення при хатах-читальнях та сільбудах спортивних осередків, що організовувались селянами “...за гарячої участі сільських осередків ЛКСМУ...” [5].
Вказані ініціативи, очевидно, вже мали певну практику, адже за деякими даними число охоплених фізкультурою по селах Луганщини на 1 січня 1924 р. становило 1.538 осіб (1.031 ч. та 507 ж.), або ж 58 % від загального числа охоплених по округу [6]. Близько 1.500 осіб сільської молоді протягом року було втягнуто, переважно стихійним чином, по Артемівському округу [7]. В селах Сталінського округу в літньому сезоні 1924 р. фізичним розвитком займалось 600-700 осіб [8]. 1924 р. бере відлік і фізкультурна робота в приміських селах (10 верст від міста) Маріупольського округу - Сартані та Волонтерівці. Рушієм
* У 1920-1930 рр. територія сучасного українського Донбасу входила спочатку до складу Донецької губернії (1920-1925 рр.), а потім п’яти округів (1925-1930 рр.): Артемівського (до 1924 р. Бахмутського), Луганського, Маріупольського, Сталінського (до 1924 р. Юзівського) та Старобільського.
проблеми фізичного виховання і спорту № 1 / 2011
тут виступила футбольна гра, до якої згодом додалися гандбол та легка атлетика. Відзначимо, що того року Маріупольська округова рада фізкультури (далі
- ОРФК) отримала ще низку заяв від сіл, бажаючих отримати дозвіл на відкриття у себе спортивних секцій [9]. Попри відсутність статистичного матеріалу по Старобільському округу, нами зафіксовані факти фізкультурної діяльності (футбольної гри) в значній його частині - Біловодському, Мостовському, Стрілецькому, Марковському та Деркульському районах [10]. Набуті показники були, до певної міри, наслідком загального повороту “обличчям до села”, до здійснення якого приступила комуністична партія та радянська громадськість - фізична культура на селі розглядалась як одна з форм культурного будівництва [11].
Ріст сільських спортивних осередків та їх масовості відбувався вкрай натужно, а часом, набирав зворотних тенденцій. На 3 лютого 1925 р. по Луганському округу фізкультурою було охоплено лише 155 селян
[12], а найвищий показник року був на рівні 319 осіб
[13]. На 15 травня 1926 р. при 6 сільбудах, які мали майданчики, фізичною культурою займалось 216 осіб, а кращий показник року - 285. 490 луганських селян вдалось охопити фізкультурою у 1927 р., однак і тоді у більшості сіл округу фізкультурні гуртки, як такі, не існували, а “...лише в літній сезон організовувались спортивні команди: футбольні, городошні. Легка атлетика розвивається слабо” [14].
В маріупольських селах на кінець 1925 р. фізкультурним процесом було охоплено близько 600 осіб (разом зі школярами) [15], а головним його змістом був футбол. Зазначимо, що й у 1927 р. прихильники фізкультури тут, у більшості своїй, “...на майданчиках з ранку до вечора ганяють м’яча” [16].
Цікаво, що ОРФК регіону у діяльності сільських осередків намагались врахувати особливості саме сільських запитів з фізкультури. Так, у 1926 р. серед завдань інструкторів Сталінщини значилось збирання місцевих побутових ігор та розваг, що містять елементи фізичної культури. Ця ініціатива, між тим, не дала очікуваного результату, “...оскільки населення округу не корінне - змішане, і всі розваги та ігри є тільки варіантами вже відомих ігор (городки, лапта російська, «горєлка» та ін.)” [17].
До речі, саме в Сталінському округу перебіг процесу в розглядуваний проміжок часу був найбільш жвавим. На 1 жовтня 1925 р. охоплення тут складало 5% (близько 210 осіб) від загального числа охоплених дорослих [18]. Впродовж 1926 р. на теренах округу було організовано відразу 6 сільських РРФК. Протягом літа тут працювало 16 сільських гуртків фізкультури з загальною кількістю дорослих учасників (від 16 років і старших) - 598 осіб (селяни - 70%, решта
- службовці виконкому) [19]. Дані жовтня 1927 р. дають збільшення кількості дорослих фізкультурників у округу до 648, щоправда, на тлі зменшення до 9 числа селянських гуртків фізичної культури [16]. Головним чинником такого поступу слід вважати короткотермінові курси (192 год.), які в травні організувала Сталінська ОРФК. По їх закінченню села Сталінщини
отримали 23 груповоди з фізкультури та 2 помічника інструктора [15]. Започаткування в регіоні процесу підготовки кадрів для села було вчасним і жаданим, адже сільські спортивні осередки в масі своїй були позбавлені керівної одиниці або ж ними керували особи низької кваліфікації, а почасти, й взагалі незнайомі з фізичним вихованням особи.
Незважаючи на те, що ще влітку 1924 р. село вперше було представлено в низці спортивних стартів, проведених ОРФК регіону, дебюту в офіційному змагальному процесі довелось зачекати. Вірогідно, це трапилось 1926 р., коли першість Маріуполя з футболу[20]) виборювали і дві сільські команди. Відомо, зокрема, що 22 серпня у змаганнях серед команд класу “Б” І “Червона Волонтерівка” поступилася ІІ порту - 1:2, а 29 серпня, вже серед команд класу “А”, ялтинська “Червона зірка” поступилася “Кожевнику”
- 0:5 [21].
А вперше серйозну увагу на розвиток сільського фізкультурно-спортивного руху галузева влада звернула у 1927 р., коли ввела до програми тогорічної Всеукраїнської спартакіади змагання трудівників села [13]. Донбас у цих стартах, принаймні у легкоатлетичній їх частині, був представлений селянським колективом Сталінського округу, який з 37,5 очками (27,5 чол. + 10 жін.) здобув V місце серед загалом 8 районів-учасників [22]. І якщо вибір округу, що мав репрезентувати селянський спортивний рух Донбасу, було вирішено розпорядженням зверху, то безпосередньо принципи та методи добору команди невідомі.
Спортивні події 1927 р. стали поворотними у зміні ставлення до селянського фізкультурно-спортивного руху, своєрідною крапкою відліку нового етапу у його просуванні. Наступного року цей факт вустами Голови ВУЦВК Буценка отримав офіційне звучання: “... лише у 1928 р. серед 24 млн. селян масову фізкультурну роботу тільки починаємо” [23].
Найбільш активної динаміки, за наявною статистикою, вказана тенденція набула в Сталінському округу, де у 1928-29 рр. кожен (21 - 26,9% від загалу) селянський гурток вже мав штатного інструктора, а фізичним розвитком було охоплено 1.619 осіб (26,2%) [24]. Мало змінилася впродовж 1928 р. динаміка фізкультурного процесу на Луганщині - лише 8 сільських гуртків та 400 фізкультурників [25]. Проте, продовжували зберігатись в регіоні місця, де спортивний рух був відсутнім. Зокрема, Старокерменчикський РВК Маріупольського округу наприкінці 1928 р. не рахував необхідним звітувати ОРФК, позаяк “...у районі ніякої роботи з фізичної культури не ведеться, тому й відомість не надається” [26].
Головним каталізатором фізкультурного процесу на селі, як і раніше, виступали спортивні змагання. У 1929 р. Донбас отримав перші районні та округові селянські спартакіади - започаткували процес луганчани. Зазначимо, що їх організації та проведенню передував чималий обсяг роботи, адже районні РФК існували лише при 5 ра йвиконкомах та й матеріальної бази, окрім утримання райінструкто-ра, не мали.
Святом для луганського селянина стала І Луганська окрсільспартакіада, терміни якої (27-29 вересня) були приурочені “Святу врожаю”. Для преміювання селянських колективів 12 округових установ виділили призи на загальну суму 1.700 крб.: головний приз
- устаткування на селі медпункту вартістю до 1.000 крб., на решту - роздача спортприладдя. Спартакіада пройшла за участі 8 колективів та 127 учасників. Загальні наслідки змагань з легкої атлетики, шахів та дамок, волейболу та футболу виявились наступними: І місце - Дмитрівський р-н (49,75 очок), ІІ - Лугано-Станичний (53), ІІІ - Ровенецький (73,5) [27].
Від 1930 р. селянські спартакіади міцно увійшли до спортивних календарів усіх рівнів. Програма та норми представництва районів в округових змаганнях того сезону повністю відповідали майбутній І Всеукраїнській селянській спартакіаді [28], фінальні старти якої пройшли 15-17 вересня 1930 р. на Червоному стадіоні Києва [29]. Наслідки виступу округів Донбасу наразі невідомі.
Заради справедливості слід вказати, що впродовж 1920-х рр. якихось помітних результатів у фізкультурній роботі на селі все ж не було. Лише 1929-1930 рр., за великим рахунком, можна занести в актив сільському спортивному руху. Активно сприяв фізкультурно-спортивному рухові на селі щойно розпочатий процес колективізації сільського господарства.
В 1930 р. ВРФК СРСР провела Всеросійську нараду з сільської роботи. Найважливішим на ній було питання про підготовку громадських фізкультурних кадрів для села. Основам фізичного виховання передбачалося навчити педагогів сільських шкіл, “избачей”, політпросвітпрацівників, медичних працівників, спеціалістів сільського господарства, мобілізованих червоноармійців. Сільські ж фізкультурники, у свою чергу, під керівництвом комсомольських осередків та спираючись на шефську допомогу міських організацій, мали посилити власний вплив на громадсько-політичне та культурне життя села [30].
Висновки.
Таким чином, культурний розвиток села в контексті його фізкультурно-спортивної складової органічним чином вписувався в комплексний процес вирішення масових завдань, що стояли перед галузевою владою. Втім, брак належного галузевого ресурсу відчутно обмежив можливість необхідного впливу на процес, надавши селянському фізкультурному руху помітної стихійності, територіальної нерівномірності та виразних футбольних ознак.
Подальші перспективи лежать в площині розширення хронологічних меж дослідження, звуженням предмету вивчення (сільське шкільництво, інтелігенція, жіноцтво тощо).
Література:
1. Бунчук М.Ф. Основные этапы развития физической культуры в колхозах Украинской ССР (в годы довоенных пятилеток): Ав-тореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.04 / ГЦОЛИФК. - М., 1954.
- 15 с.
2. Розанов Е.Д. Спорт нашего города: Записки из истории Донецкого спорта (1900-1965 годы). Донецк: Облполиграфиздат, 1990.
- 134 с.
3. Итоги сплошной подворной переписи Донецкой губернии (январь - февраль 1923 г.). - Харьков, 1923. - Т.2. - С.92-99; Донбасс // Вестник физической культуры (далі - ВФК). - 1924. -№2. - С.13; Население и трудовые ресурсы Донбасса / А.Д. Смалько, В.И. Докшевич, Я.И. Бондаренко и др. - К.: “Наукова думка”, 1974. - С.170.
4. ЦДАВОВУ - Ф.1. - Оп.6, спр.51, 131 арк.
5. Донбасс. Луганск.// ВФК. - 1924. - №17. - С.17.
6. ДАЛО. - Ф. Р-691. - Оп.1. -Спр.16. - 10 арк.
7. Первое спортивно-техническое совещание по физкультуре // ВФК. - 1924. - №17-18. - С.15.
8. Герасимов. Сталино // ВФК. - 1924. - №14-15. - С.21.
9. ЦДАВОВУ - Ф.1. - Оп.2. - Спр.1904А. - 130 арк.
10. Донбасс // Донецкий профессионалист. - 1924. - №14-15. -С.21.
11. Физическая культура в деревне / Сборник статей под ред. Н.А. Семашко. М., 1925. - 68 с.
12. ДАЛО. - Ф.Р-243. - Оп.1. - Спр.535. - 20 арк.
13. Там само. - Ф.Р-164. - Оп.1. - Спр.177. - 335 арк.
14. ДАДО. - Ф.Р-1244. - Оп.1. - Спр.23. - 129 арк.
15. Остапенко. Мариуполь // ВФК. - 1927. - №6. - С.18.
16. ДАДО. - Ф.Р-2. - Оп.1. - Спр.750. - 1025 арк.
17. Там само. - Ф.Р-837. - Оп.1. - Спр.82. - 535 арк.
18. Там само. - Спр.195. - 21 арк.
19. Там само. - Спр.303. - 257 арк.
20. ДАДО. - Ф.Р-1244. - Оп.1. - Спр.20. - 57 арк.
21. Там само. - Спр.15. - 461 арк.
22. ДАДО. - Ф.Р-837. - Оп.1. - Спр.303. - 257 арк.
23. ДАДО. - Ф.Р-2. - Оп.1. - Спр.868. - 101 арк.
24. Луганск // ВФК. - 1928. - №12. - С.22.
25. ДАДО. - Ф.Р-1244. - Оп.1. - Спр.7. - 62 арк.
26. Там само. - Спр.45. - 133 арк.
27. ДАЛО. - Ф.Р-243. - Оп.1. - Спр.662. - 311 арк.
28. ДАДО. - Ф.Р-1244. - Оп.1. - Спр.63. - 217 арк.
29. ДАЛО. - Ф.Р-243. - Оп.1. - Спр.1214. - 153 арк.
30. История физической культуры и спорта. Учебник для учащихся средних физкультурных учебных заведений //Под ред. В.В. Столбова - М.: «Физкультура и спорт», 1977. - С.113.
Надійшла до редакції 01.12.2010р. Гальченко Александр Николаевич [email protected]
