CC BY
0Мойсей А.
доктор iсторичних наук, професор, завгдувач кафедри сустльних наук та укратознавства ВДНЗ
Украши «Буковинський державний медичний унiверситет».
Скрицька Н.В.
викладач кафедри сустльних наук та укратознавства, ВДНЗ Украти "Буковинський державний
медичний унiверситет ", Украша, Чертвщ
РАЦЮНАЛЬШ ОСНОВИ ПОЛ1ТИКИ, ПРАВА ТА ВЛАДИ У ФШОСОФП ФРЕНС1СА БЕКОНА
RATIONAL BASES OF THE POLICY, LAW AND POWER IN PHOLOSOPHY OF FRANCIS BACON
Moysey A.
Doctor of Historical Sciences, Chief of the of the department of Social Sciences and Ukrainian Studies in Higher State Educational Establishment of Ukraine «Bukovinian State Medical University».
Skrytska N.
Assistant of the Department of Social Sciences and Ukrainian Studies
of Bukovinian State Medical University.
ABSTRACT
This article considers social and political views of English philosopher Francis Bacon. He laid the foundations of the new philosophy of rationalism and initiated the theoretical foundations of political and legal relations which has based on the freedom and mind. Only law has supreme power and it should define the human freedom. Society has to meet the demands of citizens.
Referring to the ancient thinkers Fr. Bacon creates new concept of ethics. The subject of ethics is the human freedom and morality. But ethical principles should always proceed from the practical life.
The aim of article is to research social and political views of Francis Bacon on the base of policy, law and power as the main concepts of formation of the rightful society.
АНОТАЦ1Я
У статп дослщжуються сусшльно-полггичш погляди англшського фшософа, представника емтризму Френаса Бекона. Ф. Бекон, будучи представником емтричного методу шзнання, заклав рацюналютичш традици ново! науки та водночас започаткував теоретичш основи полггико-правових вшносин, що грунту-ються на свободi та розумг Лише закон мае найвищу силу та повинен визначати свободу людини. Суст-льство з необхшшстю мае вшповшати запитам громадян.
Звертаючись до сустльних поглядiв античних мислителiв, Ф. Бекон створюе новий "концепт" етики. Предметом етики е людська воля та мораль. Однак етичш принципи завжди повинт виходити з основ практичного життя. Передумовою ютинного знання е об'ективне сприйняття дшсносп на основi розуму. Суспшьш штереси ставляться вище iндивiдуальних. Лише на основi сустльно! моралi створюються зага-льш основи полiтики та влади.
Об 'ектом дослiдження виступають поняття полiтики, права та влади у фшософп Френсiса Бекона.
Предметом дослвдження е взаемозв'язок мiж суспiльними поняттями на основi моралi та рацюналь-ного сприйняття дiйсностi.
Ключовi слова: мораль, право, природне право, правовi норми, полiтика, влада, суспiльство, розум, етика, людина.
Keywords: morality, law, natural law, policy, power, society, mind, ethics, person.
Мета роботи: дослшити сусшльно-полггичш погляди Френсюа Бекона на основi понять поль тики, права га влади як основних концеппв форму-вання справедливого суспшьства.
Актуальнiсть теми дослiдження. Полiгичнi реалл епохи Нового часу XVII - XVIII столиъ зму-шували ввднаходження рацiоналъних основ суст-лъного бутгя, створення ефективно! полiгичноi влади, закошв, якi б стояли на сторожi людсъких прав та свобод. Виникае потреба у створеннi абсолютно нового ращонального способу осягнення дшсносп, новоi системи полiтичних знанъ, яш б сприяли розвитку тогочасного буржуазного суст-льства.
Одним iз перших б™ витокiв сустльно-поль тичних поглядiв XVII - XVIII столиъ стояв англш-
съкий фiлософ, представник емпiризму Френсю Бекон. Саме вiн вперше в iсторii сощально1' фiлософii широко вшстоював вде1' приватно1' власностi, силу розуму, розвиток техшчного прогресу та вважав, що лише внаслiдок роздшення працi можна ство-рити шеальне суспiлъство. Однак, створення нових сусшльно-полггачних теорiй е неможливим без зве-рнення до методу iндукцii, засновником якого i вва-жаеться Френас Бекон, та iдеi "природно1' фшософп". Створення нового аналiтичного методу досль дження явищ природи було використано в концепци розвитку прагматично1' iстини у фшософп науки XX столитя.
Джерельна база дослщження. Перш за все джерельну базу дослщження становлять самi працi фшософа, до яких належить "Новий Органон",
"Нова Атлантида", а також "Про громадянську му-дрють" та "Про розширення влади".
Так, в свош основнiй працi "Новий Органон", опублжованш 1620 року, Френсiс Бекон аналiзуe важливiсть окремих явищ пiзнавального процесу, як1 мають безпосереднiй вплив на розвиток поль тично! влади, створення законiв в суспiльствi. "Хи-мери" чи "примари" людського розуму стоять на за-вадi людського тзнання, оск1льки пов'язанi як i з народженням людини, так i з досввдом, набутим впродовж життя (мова, звича!, суспiльна думка тощо). Завдяки цьому суспiльство теж розвиваеться в неправильному напрямку. Зввдси - вшни, голод, несправедливiсть, страждання.
Державу майбутнього, в яшй суспiльство розвиваеться завдяки новим досягненням в галузi тех-нiки i науки, фшософ зобразив у працi "Нова Атлантида", опублшэванш посмертно в 1627 рощ. Саме тут наука та техтка виступають джерелом суспiль-ного прогресу.
Очолюючи рiзнi державнi посади, Френсiс Бекон тзнав полiтичне життя зi середини. Вiн писав та ухвалював закони, вершив судочинство, однак через рiзнi полiтичнi iнтриги та чвари був зв№не-ний з усiх посад та почав займатися фiлософiею. Фь лософськ iнтереси Ф. Бекона рiзноманiтнi - вiд на-турфшософи до етики, релМ та полiтики. Мистец-тво полиики фiлософ розглядае у працях "Про громадянську мудрiсть" та "Про розширення влади". Погляди Макiавеллi були найбiльш Бекону, адже мислитель теж розглядав полiтику з точки зору буденного життя.
Шд впливом "Дослiдiв" Монтеня у 1597 рощ Френасом Беконом була видана збiрка есе "Мора-льш i полiтичнi нариси", в яких проявляеться осо-бистiсне релiгiйне бачення фiлософа, розмежу-вання ним одкровення та розуму. Бекон демонструе глибоку фiлософську ерудищю, знання юторп, ре-л1гй", культури.
До критично! лтгератури можна вiднести вче-них сучасно! укра1нсько! соцiально! фшософи В. Андрущенка, В. Михальченка, В. Денисенка, В. Ляха, яш займаються вивченням генезису суст-льно-полиично! думки з часiв античносп та впливом полiтичних теорш на сучаснi свiтовi полiтичнi процеси i формаци.
Виклад основного MaTepia^y. Полiтичнi реа-лл в юторп фшософи Нового часу - це поглиблене розмежування синкретичних основ ращонального та iррацiонального, на пiдставi чого формуються два напрями суспiльно-полiтичного тзнання дшс-ностi - рацiональний з його обгрунтуванням об'ективних законiв буття людини, а також iррацi-ональний, який дослiджуе утопiчнi теорп. Епоха Нового часу вимагае абсолютно нового ращонального способу осягнення дшсносп, нового методу, завдяки якому могла б бути створена нова система наукових знань, у тому чи^ й полиичних. А тому фшософсьш 1де! Ф. Бекона вщграли значну роль в створенш нових полiтичних поглядiв та чгтко окре-слили вiдлiк нового напрямку - европейського ра-цiоналiзму.
Ф. Бекон, будучи представником eMnipH4Horo методу тзнання, заклав ращоналютичт традицп ново! науки та водночас започаткував теоретичнi основи полiтико-правових ввдносин, що грунту-ються на свободi та розумi. Як вiдзначаe В. Денисенко "в сво!х поглядах англшський фiлософ став класичним взiрцем ращонально! децентралiзацü людсько! позицп, коли макросвгг дослiджуeться таким, яким вiн е сам по соб^ без найменших виявiв ознак суб'екта тзнавально! до" [5, с. 118].
Основою розвитку держави, сустльства, права, влади, вае! системи соцiальних ввдносин е природне право. Свободу людини мислитель розу-мiе як володарювання над природою на засадах т-знаваних нею законiв.
Ще в свш час Арiстотель стверджував, що держава - це продукт природи. Природний шлях вини-кнення державно! влади Ф. Бекон розумiе через збь льшення сiмей (роду) або завдяки завоюванню нових територш. Юридичне право, на яких базуеться сустльство, тiсно спорвднене з природним правом, а основою його виступае справедливють. Справед-ливiсть же полягае в тому, щоб "не робити шшому того, чого не бажаеш собi" [3]. Крiм того, основою права буржуазного сустльства була рiвнiсть уах перед законом. Закони служать для захисту вiд несправедливости Лише закон може регулювати ввд-носини м1ж королем та тдлеглими. Разом з тим ко-ролiвська влада мае бути обмежена законом. Такими положенными в полиичну науку були закладенi двi рацiональнi думки, як1 з ходом пос-тупу суспiльних норм набудуть практичного результату - розмежування властей та статус консти-туцiйно! монархи. Уа учасники суспiльного процесу повинн завжди стояти на сторожi закону та приймати новi закони, якщо старi себе вичерпали чи не вщповвдають дiйсностi. Лише парламент мае право приймати закони та лшвщовувати старi порядки. Рiч в пм, що в Англл в XVII - XVIII столп'-тях мщшшала сила буржуазп i "нового" дворянства, яш представляли нижню палату парламенту. Саме представники цього парламенту володши свободою особи, тобто недоторкатстю, правом вшь-но! торгiвлi, власно! думки та формували нову "центральну" владу в кра!т - законодавчу та част-ково судову.
Ф. Бекон цшком пiдтримував дiяльнiсть парламенту, осшльки вiн виступав проти королiвського абсолютизму та формував новi права для людей. З цього приводу мислитель навиъ створив таке гасло: "Боговi вiддайте Боже, а цезарю - цезареве, а тдле-глим - те, що !м належить". Отже, не король, зпдно фiлософа, а iстина е на першому мiсцi.
Спираючись на фшософсьш вде! давньогрець-ких мислителiв Демосфена та Платона, яш ствер-джували, що мiж державам не юнуе реального миру, а лише прихована або реальна вiйна, Ф. Бекон проповвдуе стан суспiльства "вiйни вах проти всiх". Лише сила може стояти в основi закону та м1жнародного права. Порушення суспiльного порядку вшбуваеться внаслiдок втрати ще! сили, а в суспiльствi, вшповвдно, породжуються несправед-
ливГсть та свавшля. Вiйни висвилюють стввгдно-шення сил мiж державами i тому вони - найвище випробування права. Так1 погляди фшософа лягли в основу концептуальних та практичних правових дiй в мiжнародних вщносинах. Разом iз поняттям сили Ф. Бекон в сво!х поглядах посилаеться на за-кони суспiлъного буття, як завжди дшть та форму-ють людську свiдомiстъ. Опосередковуючу функ-цш м1ж силою та правом виконуе етика. Предметом етики, згiдно фiлософа, е людська воля. Адже воля, яка визначае мораль, не вимiрюеться користю чи вигодою. Моральнють стае визначним фактором формування волi i е основою полггачних вiдносин.
Ф. Бекон, живучи в епоху Нового часу, де на першому мiсцi були розум, експеримент, досвщ не мiг щлком вгднести мораль до метафГзично].', ба, й наыть теолопчно].' сфери. Вш вважав, що мораль-нiстъ людсько!' поведiнки тiсно пов'язана з рацюна-лънiстю практики. Принципом етики е користь, що стосуеться практичного життя. Так, щоб оволодiти пристрастями, людина мусить шдкорятися розуму, тодi вони не будуть дезорганiзовувати людську по-ведiнку. Внаслiдок цього утворюеться надшна основа моральних вчинк1в та надежно].' суспiлъноi по-ведiнки. Однак людина часто здатна породжувати вчинки, що далеко виходять за меж1 рацiоналъного буття. Тому тут Ф. Бекон створюе теорш "щолГв" -роду, печери, ринку, театру, - яш сковують людсь-кий розум та е помилками, що виходять зi самоЛ людсько!' природи.
Вгдомий американський соцiолог К. Маннгейм вважае, що теорiя 'ТдолГв" Ф. Бекона може слугу-вати сучасному поняттю "щеолопя", яке широко використовуеться в полггачних i суспiлъних науках. Хоча "доли" стоять на завадi пiзнання Гстини та походять зГ самоЛ людсько!' природи, все ж !х мо-жна вщнести до суспшьства чи до традицш. В цьому руслГ фшософ характеризуе людський розум як "подГбний до викривленого дзеркала, яке, дода-ючи до природи речей свою природу, вгдображае речГ у викривленому, спотвореному виглядГ' [8, с. 121]. В чому е значения Гдеологи? РГч у тш, що те-орш "щолГв" Ф. Бекона можна розглядати в русл Грреального та позарацюнального подвоення соща-льно-полГтично1' дшсностг Таким чином, вгдносини дшсносл в 1'х вдображенш постають як певний си-мволГчний ряд, який не несе в собГ лопки, сили, а постае над дшсшстю як певна трансцендентна сила. Така сила вщображаеться не в символах, культур^ а як вважае К. Маннгейм, мае практично значиму нацшешсть, що е найважлившою ознакою будь-яко!' щеологп. ВгдповГдно, така модель вгдобра-ження дшсносп не "шдшмаеться" над нею, а мае безпосереднш зв'язок з предметно-практичною дь яльнютю людини. Адже в сучасному розумшш по-няття "гдеолопя" ми швидше за все стввгдносимо з Гррацюнально символГчними нормативами практично!' дшсносп, а не з и науково-практичним вгдо-браженням.
1ншим чинником, що визначае "взаемш конта-кти людського роду", зпдно Ф. Бекона, е рГвень ви-ховання людини та вплив сформованих уже людсь-ких звичок, традицш на дшсшсть. РГвень виховання
один i3 перших пов'язаний з "щолами" людського розуму та впливае на природнiй та моральний роз-виток суспiльства. Суттевою особливютю формування щеологп, зпдно Ф. Бекона, е постшна ввдкри-псть людського розуму перед вiрою та догматизмом. Саме традицп та "слша безпечна вiра" належить до "щол1в" людського розуму. 1ншим ви-явом духовно-практично! дiйсностi та належшсть до "iдолiв" е спiлкування мiж людьми. Адже саме слова "змiщують все та ведуть людей до порожшх та неск1нченних суперечок i трактувань" [3].
Очищене ввд уах iдолiв об'ективне сприйняття i становить, зпдно поглядiв Ф. Бекона, чистий дос-ввд. Вiн i стае передумовою iстинного знання з вра-хуванням всiх причинних зв'язк1в. Знання - не са-моцiль, а лише зааб, за допомогою якого людина може виршувати проблеми, яш постають перед нею. "Знання е сила" - славнозвюний афоризм Бекона, який ввдображае його погляди на значения на-укового шзнання в людському життi. Прагматичнi цш людини залежать вiд досягнення нею ютини.
Чимало дослвднишв констатують, що саме з Ф. Бекона бере свш початок новоевропейська рацюна-лютична лiнiя полiтичноi науки, в яшй людський розум стае вiдлiком ново! системи цшностей. В1д-значимо лише, що суб'ект ввд об'екта розглядаеться окремо, а тому держава, органи державно! влади теж розглядаються окремо, вщмежовано одна вiд одно!; створюються новi структурнi одиницi соща-льного середовища. Соцiальна диференцiацiя в епоху Нового часу починае вiдiгравати бшьш сут-теву роль та впливае на трансформацш всiх основ життедiяльностi людини, адже суспiльство створюе абсолютно новi вимоги стосовно простору та часу.
Ф. Бекон також б№ш грунтовно розробив тео-рiю природного права як позарацюнально! основи, з яко! свiдомо можуть формуватися рацюнальш су-спiльно-правовi принципи буржуазного сустльс-тва.
Слiд ввдзначити, що беконiвськi сустльно-по-лiтичнi погляди тiсно перепл1таються етикою. Етика це мистецтвом, яке вчить дiяти i дiяти на благо людства. Благо, добро, людське щастя е по-няттями, як1 належать етищ та е незмiнними в поль тицi та державному управлшнг Дiяльнiсть правителя повинна бути доброю та спрямовуватись для досягнення щастя громадянами. "Вона (етика, авт.) нацiлена на матерiал людсько! дiяльностi i прагне проникнути в нього з тим же штересом, з яким фь зика проникае в матерiю тш" [3].
Добро, як вважае Ф. Бекон, е те, що корисно людинi, а також всьому людству. Добро фiлософ розрiзняе як шдиввдуальне, так i загальне. Однак сусшльш iнтереси, загальне ставить вище iндивiду-ального. Кожен iндивiд повинен дбати про суст-льне благо. "Загальнокорисна дiяльнiсть е вищою з-посеред усiх людських обов'язк1в", - пише Ф. Бекон [3].
Етика е практичною наукою i займаеться ви-вченням душi. Ф. Бекон часто порiвнюе етику Арiстотеля iз етикою Нового часу i вважае, що по-переднi етичнi принципи не вказували на те, як до-
сягнути людиш щастя та як зробити нашу дiяль-нiсть доброю. Попередня етика була швидше мис-тецтвом мови, слiв, анiж практично! дiяльностi. "I вона, - продовжуе мислитель, - була настiльки без-корисною, як вчитель чистописання, який лише вказуе нам правила, але не направляе нашу руку i не вчить нас, як слщ виконувати цi правила" [3]. Метою етика мае бути людська користь, добро в практичному значенш цього слова.
Ф. Бекон як справжнш мислитель свого часу порiвнюе етику з фiзикою та вказуе на едину мету цих двох наук. Стльним предметом виступае про-цес пiзнання. I якщо фiзика пiзнае закони природи, то етика мае за мету тзнавати людей. Фiзика повинна сприяти матерiальному благу людей, а етика на основi пiзнання людей, суспшьства повинна ро-звивати благочиннiсть, яка була б корисною для всього людства.
Як уже було вщзначено, те, що сто!ть на заващ пiзнання природи, сустльних законiв, е пристрастi людсько! душi, як1 Ф. Бекон ще називае "прима-рами". Примар е чотири i всi вони беруть початок або ввд окремого шдиввда, або ввд суспiльства, люд-ства. Пристрасл рухають душею та не дозволяють !й рухатися правильною дорогою. Який же вихвд пропонуе фшософ? Пристрастi повиннi тдкоря-тися розуму, бо лише розум здатен дати людиш ю-тинне пiзнання та створити "правильш" закони у суспшьств^ якi допоможуть вижити людству.
Душевна рiвновага е душевним спокоем, поз-бавлених афектiв. Душевна рiвновага наближаеться до природного стану людей i прирiвнюеться, згiдно фiлософа, до друго! iстинно! природи.
Часто етику Бекона трактують як мораль, нада-ючи !й синонiмi!. Мораль асоцiюеться з абсолютною справедливою у сусшльствг Моральний сус-пiльний порядок завжди визначаеться як правовий порядок. Вища сустльна мораль може трактува-тися як per excellence. Адже будь-яке право завжди формуеться в певнш моральнiй системi, яка асощ-юеться з добром та справедлив^™. Поняття суст-льного добра можна визначити не шакше, як "обов'язкове", тобто таке, що ввдповщае певнiй правовш нормi. "А коли право визначають як норму, то мають на увазi, що те, що узгоджуеться з правом, i е добром" [4, с. 82].
В той же час досить поширеною е релятивют-ська теорiя щнностей, яка сввдчить про те, що немае жодних абсолютних цiнностей, а лише ввдносш. Отже, цiнностi, як ми встановлюемо за допомогою наших нормотворчих акпв, не можуть претенду-вати на абсолютнiсть та не виключають можливостi протилежних цiнностей. Ганс Кельзен з цього приводу пише так: "... i що, коли ми, вимiрюючи правопорядок мiрилом одше! морально! системи, ви-значаемо його як несправедливий, то, вимiряний мiрилом котро!-небудь iншо! морально! системи, вш може здобути ощнку справедливого" [4, с. 83]. З цього слщуе, що iснуе багато моральних систем, як1 вiдмiннi одна ввд одно! i мiж якими е багато су-перечностей. Позитивний правопорядок часто-густо вщповвдае моральним поглядам панiвно! групи чи верстви певно! частини населення, але водночас
може суперечити моральним поглядам шшо! групи населення. Те, що з морально! точки зору е добром, а що - злом, що морально виправдано, а що не ви-правдано, увесь час змiнюеться, i правовий суспшь-ний порядок теж тддаеться змiнам.
Зрозумшо, що беконiвська етика створена в дуй ново! фшософи XVII - XVIII столлъ. I! основою виступае знання людей, яке досягаеться за-вдяки досвiду та методу iндукцi!'. При цьому фшо-соф розглядае етику з точки зору фiзики, тобто мо-ральнi норми часто асощюються iз фiзичними законами.
Полiтику Ф. Бекон визначае як етику, спрямо-ваною на вдосконалення суспiльного життя. Однак, якщо етику можна розглядати по ввдношенню як до одного вдиввда, так i до групи людей, людства в щ-лому, то полиика завжди спрямована на досяг-нення загальносуспiльних цiлей. В той же час за-вдання полггики е легше по вiдношенню до етики, так як спрямувати групу людей зажди легше, ашж окремого шдиввда. В основi етики сто!ть доброчин-нiсть, в основi полиики - мудрiсть.
Вiдзначимо, що Бекон дивився на полиику не очима вченого, фшософа, а очима людини чи суст-льного дiяча, яш розумшть полiтику як мистецтво, яке змiнюеться в залежностi вiд обставин. Суст-льно-полiтичнi iде! Ф. Бекона були використанi фi-лософами, сощологами, полiтологами для подаль-ших дослвджень.
Висновки. Основою фiлософських поглядiв Нового часу були знання, досвiд, розум, експе-римент, досвiд в уйх сферах людського життя. Сила розуму була основою ращонального сприй-няття дiйсностi, створення нових концептiв морал^ влади, правових норм. Ф. Бекон, який впродовж до-вгого часу займав певнi державш посади, впливав на ухвалення закошв, створював новi полiтичнi до-ктрини, намагався розробити таку суспiльну модель, яка б идеально щдходила для тогочасного буржуазного сустльства. А тому беконiвська "кри-тично-реалютична соцiальна утопiя" - це модель гармоншного iдеального суспiльства, побудова-ного на засадах приватно! власносп та подшу працi.
Важливу роль при створенш идеального суспi-льства, нових полиичних норм вiдiграе мораль, яка повинна мати практичне втiлення та ввдповщати за-питам суспiльства.
Список лггератури
1. Андрущенко В.П., Михальченко М.1. Су-часна соцiальна фiлософiя: курс лекцiй / В. Андрущенко, М. Михальченко. - Ки!в: Генеза, 1996. - 368 с.
2. Аристотель. Политика / Аристотель. Соч. в 4 т. - М., 1983. - Т.4. - С. 496.
3. Бекон Френсис. Нова Атлантида [Електрон-
ний ресурс: royallib.com / book/ bekon ввд 23.05.17 р]
4. Кельзен Г. Чисте правознавство / Ганс Кельзен. - Ки!в: Юшверс, 2004. - 495 с.
5. Денисенко В.М. Проблеми рацiоналiзму та iррацiоналiзму в полиичних теорiях Нового часу
европейсько! фшософп / В. Денисенко. - Львiв: ПА1С, 1997 . - 274 с.
6. Спиркин А. Г. Философия: Учеб. Издание / А. Спиркин. - М: Гардарики, 2003. - 568 с.
7. Сучасна зарубiжна сощальна фшософ1я. Хрестомат: Навч. посiбник / В. Лях. - К.: Либщь, 1996. - 384 с.
8. Фишер Куно. История новой философии: Ведение в историю новой философии. Фрэнсис Бэкон Веруламский: Пер. с нем. / К. Фишер. - М.: ООО "Изд-во АСТ", 2003. - 541 с.
9. Франкл В. Человек в поисках смысла / В. Франкл. - М., 1990. - 77 с.
10. Швырев В. С. Рациональность как ценность культуры / В. Швырев // Вопросы философии. - 1992. - №6. - С. 94- 98.
11. subjectcom.ш/pЫlosophy/... [Електронний ресурс вщ 20.05.17р.].
12. scibook.net/obschaya.filosofiya/. [Електронний ресурс вГд 18.05.17 р.]
Надолинська А. С.
Державний заклад «Швденноукратсъкий нацюналъний педагогiчний университет имени К. Д. Ушинсъкого», викладач кафедри укратсъкоХ филологи i методики навчання фахових дисциплiн, кандидат пeдагогiчних наук
УКРАШСЬКЕ СЛОВНИКАРСТВО: СТАН, ЗДОБУТКИ Й ПЕРСПЕКТИВИ UKRAINIAN LEXICOGRAPHIC: CONDITION, ACHIEVEMENTS AND PROSPECTS
Nadolynska A.
State institution "South Ukrainian National Pedagogical University named after K. D. Ushynsky", lecturer of department of Ukrainian philology and methods of teaching professional disciplines, Ph. D. (Pedagogy)
АНОТАЦ1Я
У статп розглянуто стан украшсько! лексикографiчноi науки, охарактеризовано типи словнишв, а та-кож перспективш напрями корпусно! лшгвютики: комп'ютерна й корпусна лексикография; проаналiзовано електронш словники, корпуси текспв свггового й укра!нського масштабу.
ABSTRACT
The state of the Ukrainian lexicographic science was considered, the types of dictionaries and perspective directions of corpus linguistics: computer and corpus lexicography were described, electronic dictionaries and texts housing Ukrainian and world scale were analized in the article.
Ключовi слова: лексикографгя, комп'ютерна й корпусна лексикографгя, комп'ютерш (електронш) словники, корпуси текслв.
Keywords: lexicography, computer and corpus lexicography, computer (electronic) dictionaries, corpus of texts.
Постановка проблеми. Про важливу роль словниково-довГдникових джерел у формуванш культурно! та штелектуальнох' спадщини певного народу сввдчить защкавлешсть людства лексикогра-фГчною наукою. Вивчення лексикографп сягае дав-шх часГв: вщ найперших лексикографГчних пам'яток шнця XVI столптя - «Лексисъ, Сиреньре-ченiя, ВъкратцЪ, събранъны и из словенскаго языка на простый рускш дiалектъ истолъкованы», «Грамматика словенска» Лавренпя Зизашя, що стали взГрцями для подальших лексикографГчних праць: «Лексиконъ славенорохскш и именъ тлъковате» Памва Беринди, «Лексиконъ латинскт» £шфашя Славинецького, «Словарь малороссшскаго нар■kчiя» Олександра Павловського тощо. Давня та сучасна лексикографгя мають спшьну мету та за-вдання, основними з яких е пояснення незрозумь лих слГв, розробка теоретичних Г практичних засад утворення словнишв та укладання словниково-до-вщниково!' лггератури. Основною вщмшною рисою давнъоi' вгд сучасно!.' лексикографп' е «синтез фшо-логп та культури в широкому розумшш цього слова» [1, 21].
Аналiз актуальних дослiджень. Основн за-вдання та проблеми лексикографп здавна були в
полГ зору науковщв, про що сввдчать грунтовн пращ Ю. Д. Апресяна, В. В. Виноградова, Б. Ю. Го-родецького, Б. Д. Гршченка, О. М. ДемськоьКуль-чинсько!', £. А. Карпiловсъкоi, В. В. Морковина, В. В. Шмчука, Л. С. Паламарчука, М. М. Пещак, В. Пютровського, О. О. Тараненка, В. А. Широкова, Л. В. Щерби тощо. Сьогодш мовознавщ наголошу-ють на важливосп реформування вичизняно!' тео-ретичноi' й навчальноi лексикографп, створеннГ словнишв нового типу. КрГм того, на час релеван-тне вивчення адресноi спрямованосп лексикографь чно! продукцп: для широкого кола користувачГв, учшв, учителГв, студенпв, лггературних редакторГв Г фшолопв, для тих, хто вивчае украшську мову як рщну чи шоземну тощо (В. О. Балог, Я. В. Галас, А. П.Загнп'ко, О. В. Кровицька, Т. Ю. Кульчицька, Л. М. Полюга, О. О. Семеног, О. А. Стишов, Л. В. Струганець, В. В. Шляхова).
Мета запропонованоi' розвГдки полягае в ана-лГзГ стану лексикографiчноi' науки, характеристик комп'ютерноi та корпусно! лексикографп', елект-ронних словнишв Г корпуав текспв укранського та свггового масштабу.
Виклад основного матерiалу. В укранському мовознавствГ лексикографш традицшно тлумачать
