CC BY
43
ПЕДАГОГ1ЧНА ПСИХОЛОГ1Я
Оксана СТЕПАНЮК
ПСИХОЛОГ1ЧН1 ОСОБЛИВОСТ1 ПРОЦЕСУ АДАПТАЦИ ДИТИНИ ДО ДОШК1ЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
Устатт1 розкриеаеться проблема адаптаци дитини до дошкольного закладу. Характеризуютъся психолопчш особливосгт процесу адаптаци дитини до дитячого садка. Адаптащя визначасться як пристосування оргашзму, особистост1х систем, до характеру окремих вплиегв чи умов життя, ят зм1нилися.
Процес становления особистосп людини дуже складиий [ тривалий. Вш иочинаеться з пфших роюв й' жигтя [ мае на кожному в ¡ков ому етага певну свофщшсть. Тому одшсю з найважлившшх умов формування особистосп людини е повноцшне прожиття нею кожного впсового перюду.
Початок вдащування дошюльного закладу - це дуже напружений ифюд, що потребуе вщ кожного малюка активних психолопчних 1 ф1зичних форм пристосування. Сощально-психолопчна адаптация у р1зних Д1тей вщбуваеться по-рнному, вщповщно до в1ку, типу вищо! нервово1 д1яльносп, стану здоров'я, стилю виховання в ¿м'1, родинних взаемин, ршня розвитку у дитини ¡фових навичок, й контактносп, доброзичливосп, емоцшно1залежнасп вщ матф1 тощо.
Мета нашоТ статп - з'ясування змкчу поняття «адаптащя» та ана.шз психолопчних особливостей процесу адаптаци дитини до дитячого садка.
Поняття «адаптащя» виникло в XX ст. [ використовувалось сиочатку переважно в бюлогп. Згодом його почали застосовувати не тшьки щодо р1зномаштних сторш житдаяльносп оргашзм1в, а й до особистосп людини I навггь колективно1 поведшки в нових умовах. Завдяки адаптаци створю ються можливосп прискорення оптимального функщонування оргашзму, особистосп в незвичшй обстановщ [2].
Адаптащя пов'язана з перебудовою функщонування тих чи ¡нших оргашв, властивостей, механгтпв, з вироблення нових навичок, звичок, що приводить органпм, особиспсгь у вщповщшсть з серед овищем. Регуляторами адаптаци людини е мотив и, мислення, воля, здабносп, знания, досвщ. В процеа адаптаци не спльки набуваються нов1 властивосп, якосп, скшьки пфелаштовуються вже наявш, а ефективна д1яльшсть збер1гаеться переважно завдяки готовность звиканню до нових умов та 1х засвоенню. Адаптащя людини виражаеться не стшьки в пристосуванш П до нових умов, сильки у виробленш фжсованих спосоСне поведшки, яю дозволяють справлятися з труднощами.
Залежно вщ того, в яких умовах [ на основ1 яких меха1пзшв людина иристосовуеться до середовища, визначають певш види адаптаци: ф1зюлопчна (взаемод1я р1зних систем оргашзму), бюлопчна (змши в обм1ш речовин I функщях оргашв вщповщно до життевого значения вплив1в), психолопчна (пристосування людини до умов, завдань на ршш псшачних процеав, властивостей, сташв), сощальна (пристосування до взаемовщношень у новому колективО. Ц1 види адаптаци можугь взаемод1яти \ проявлятись одночасно.
Процес адаптащ! до нових умов прискорюеться, якщо людина попфедньо ознакомлена з можливими ситуащями майбутныи д1яльносп, стримала знания 1 вщомосп, яю необхщш для правильного ор1ентування. Для усшшноГ адаптаци необхщно вчитись управляти своею поведшкою, вмгги виробляти готовшсть до цшеспрямованих дш в нових умовах життя.
Адаптащя е одним з основних сощально-психолопчних мехашзм1в сощал1защ! особистосп [11]. Це поняття дедал1 ширше використовуеться у психологи та сощальнш психологи для означення пристосування ¡ндивща до фупових норм I с о шаль но! фуии до окремого ¡ндивща. При цьому визначаються специф1чш ироцеси адаптаци', ям вщбуваюгься на р1вн1 ¡ндивща чи особистосп, а не лише оргашзму. Сощально-психолопчна адаптащя
особистосп в rpyni або колекпш забезпечуеться завдяки функцюиуванню певно1 системи мехашзм1в (рефлекс»', емпати, прийому сощального зворотного зв'язкутощо).
Сощальна адаптащя (вщ лат. adapto - пристосовую i socialis - суспшьний) - це
1) постшний процес активного пристосування ¡ндивща до умов сощального середовища;
2) результат цього процесу [9]. Сшввщношения цих компонента, яи визначаютьхарактер поведшки, залежить вщ цшей i цшшсних ор1ентацш ¡ндивща, можливостей ix досягнення в сощальному середовипц. Незважаючи на безпфервний характф адаптацп, ¡1 пов'язують, зазвичай, з nepiодами кардинально! змии Д1я.иьнисп ¡ндивща i його сощального оточення. Основними типами адаптации о го процесу е: тип, який характеризуемся пфевагою активного впливу на сощальне сфедовище; тип, який визначаеться пасивним, конформним прийнятгям щлей i щншсних ор1ентацш фупи. Обидва вони формуються залежно вщ структури потреб i мотив1в ¡ндивща. Важливим аспектом адаптацп е прийняття ¡ндивщом сощально1 po.ni. Eфeктивнicтъ адаптацп' залежить значною шрою вщ того, насюльки адекватно ¡ндивщ сприймае себе i cboi сощальш зв'язки.
Проблема адаптацп дитини до дошкшьного закладу була i залишаеться актуальною. Деяю автори (О. В. Запорожець, О. М. Леонтьев, С. Л. Рубшштейн, Д. Б. Ельконш та ¡н.) вщзначали роль сшвробтшцгва дитини з оточуючими людьми у засвоенш нею досягнень сощального досвщу, оволодшш моральними нормами i правилами поведшки [1]. Про трудногщ адаптацшного пер ¡од у ствфджують вггчизняш i заруСпжш науковщ (Н. М. Аскарша, Р. В. Тонкова-Ямпольська, G. Шмщт-Кольмф, В. Манова-Томовай ¡н.).
Проблема адаптацп до умов дошкшьного закладу стосуеться дитини будь-якого в1ку, кстра впфше переступае його nopir. Ниш сфед новачюв у дитячому садку найбшьша частина трир1чних малят, тому мова пще про адаптащю до нього саме дп~ей цього вжу.
До кшця раинього BiKy в дитини з'являеться прагнення до самоспйносп, п ¡нтереси псремщаються вщ свггу прсдмспв до св1ту сгалкування з дорослими. Супфечносп mi ж сформованими в дггей формами взаемин з оточуючими та з ix новими можливостями можуть супроводжуватися нетривалим загостренням стосунюв ¡з близькими дорослими. 1нколи це виявляеться у свавши, конфл1ктносп, негатив1зм1, впертосп. Все це говорить про те, що дитина пфеживае «кризу 3 роив». Вважаеться, що криза, непов'язана 3i стшкими негативними природженими чи набугами поведшковими проявами i не обтяжена помилками виховання, при сприятливш амейнш ситуацп може стати позитивним фактором для психоемощйного розвитку. Змша сощального статусу дитини дае ш широкий спектр можливостей вибудовування взаемодп з дорослими та одио.штками.
1снуе обфуитована думка про позитивну ощнку «влаштувания» дитини в дитячий садок у трир1чному в1щ. За умови нормального емощйного спшкуваиня дитини з мапр'ю до 3 роив у Hei формуеться усвщомлення мвого «Я», тобто сприйнятгя себе як окремого ¡ндивща, поступово ослаблюеться вщчуття залежносп вщ батыав. У сфедньому лише на повних 3 роки в дитини з'являеться бажання «розлучитися» з ма-пр'ю i стати бшьш незалежною.
Однак нфщко ситуащя розвиваеться для дитини несприятливо. Занурення в агмосффу дитсадивськоГ спшьнсти сприймаеться як насильсгоо над особиспсгю, втрата власно! ¡ндивщуальносп. Тягар пфеживань веде за собою юяву протестних форм поведшки: ¡сгерик, капргйв, вфедувань, постшного рюмсання у вихщш, a iHOfli i соматичних порушень - пщвищення темпфатури. Вщзначено, що коли малюк вщ природи боязкий, не любить гучно! KOMnaHii д1тей, не BMie захистити себе, то дитяча установа стае для його ще несформовано! нфвовоГ системи тяжким випробуванням. BiH не тшьки не навчиться пристосовуватися в дитячому садку, а, иавпаки, може ще бшыпе замкнутись у co6i, що призводигь до порушень психолопчного комфорту [14].
Процес адаптацп ше глобальний характер. BiH не обмежуеться змшами, що вщбуваються у сфср1 емэщй, як це мэже здатися на пфший погляд. При повфхневому бачснн1 адаптащя протткае в танй nocrriдовноси: «Дитина ninrna в дитячий садок - зрадша. 3 другого дня почала плаката i так протягом 2-х м1сящв. Ну а пстм, звичайно, звикла. Зараз ходить споийно, тшьки от XBopie часто...».
Насправд1 «плакав-перестав» е тшьки частиною пщевщомо зад ¡я них у дитиш складних та ¡нтенсивних процес1в психоф1зично1 пфебудови. Це потребуе значних зусиль, тому i'x не вистачае на забезпечення ¡нших звичних cropiH життед1яльносп оргашзму: pi3KO падае ¡муштет, знижуеться пашчна ст1йысть, дитина втомлюеться, погано i'cTb i спить, багато
вередуе I плаче. У не! з'являються звички, яких, як нам здавалося, вона позбулася.
Дитина знову, як маленька, не вщиускае маму, хвилюеться 1 плаче, коли и немае поруч, починае боятися чужих, незнайомих дорослих. Наполеглившть I прагнення досягти свого змшюються уже виражеиою впер-пстю, нфщко - агреаею. Одш д1ти иочинають без причини битися, в ¡нших з'являються страхи, а деяи стають неуважними 1 некфованими. Батьки ж дивуються, як це дитячий садок так швидко вплинув на дитину. Насправд1 саме так дитина пережив ае труднопц адаптацшного пер ¡оду.
Н. Д. Ватупна умовно виокремлюе три фуии д1тей залежно вщ вщмшностей в поведшщ дггей [ потреби в епшкувашн [3]. Перша фупа - це дгги, в яких переважае потреба в епшкуванш з близькими дорослими, в очпеуванш тшьки вщ них уваги, ласки, доброта, зиань про навколишне. Друга - це д1ти, в яких уже сформувалася потреба у епшкуванш не тшьки з близькими, а й з шшими дорослими, в епшьних з ними д1ях й отриманш вщ них факпв про навколишне. Третя фупа - це дгш, котр1 вщчуваютъ потребу в активних самоспйних д1ях I епшкуванш з дорослими.
Плач при розпученш з близькою людиною, негативне сгавлення до пфеоналу, дп~ей фупи, до заклиив пофатися \ бурхлива радклъ при повфненш тми (тата чи ¡ншого члена ймЧ) е яскравим виявомтого, що у дитини нфозвинуга потреба епшкування з стороншми дорослими 1 дпъми.
При встуш у дитячий садок плачуть пфеважно дгги, яких можна умовно вщнести до першо! фупи. Вони глибоко иереживають розлучення з близькими, оскшьки доевщу епшкування ¡з стороншми не мають, не готов 1 вступати з ними в контакт. Ж правило, чим вужче коло епшкування в ам'1, там довше тривае адаптування дитини в дитячому садку. Неспоий, плаксив1сть збфшаються в 1х повед1нщ довол1 довго. Сформована в замкнугих умовах йм! 1 навичка сгалкування призводить до того, що дитина з труднощами пфеносить наявний в не! доевщ епшьних дпт з дорослими в нов1 умов и, а це поглиблюе ¡'х розгублешеть.
Д1ти, умовно вщнесеш до друго! фупи, до приходу в дитячий садок набули доевщу епшкування з дорослими, яы не е членами с1м'1. Це доевщ епшкування з сусщами, далекими родичами. Прийшовши в фупу, вони постшно спостф1гають за вихователем, повторюють йога дп, задають запитання. Вш зам1нюе Гм близьких члешв с1м'1, вщ нього вони дпнаготься, як д1яти в тому чи ¡ншому раз1, з там чи ¡ншим предметом. У дггей третьо! фупи ч1тко виявляються потреби в активних самоспйних д1ях \ епшкуванш з дорослими.
У практищ часто зустр1чаються вииадки, коли дитина в перил дш приходить в фупу споийно, самоспйно вибирае ¡фашки I починае з ними фатися. Але, отримавши, наириклад, зауваження вщ вихователя, р1зко I в негативний б1к мняе свою иоведшку. Ж наслщок, коли зм1ст сгалкування вихователя з дитиною задовольняе потреби в ньому, це сгалкування формуеться усгашно, дитина без проблем звикае до умов життя в дитячому садку. Трудногщ адаптацп виникають тодк коли дитина стикаеться з нерозушнням, и намагаються втягнути у епшкування, змкт якого не вщиовщае и ¡нтфесам, бажанням, наявному в не! доевщу. Вихователю вярто знати, що з\пст потреби Д1тей у спшкуванн1 в процес! звикання до дитячога садка яысно зшнюсться. Д1ти, умовно вщнесеш до пфшо1 фупи, за сприятливих умов можуть швидко досягнуги р1вня епшкування, характерного для друго! 1 нав1ть третьо! фупи.
Пщ час звикання дитини до умов дитячого садка вщбуваеться розширення зшегу \ навичок епшкування. Змна змсту потреби в епшкуванш в перюд звикання прот1кае ириблизно в межах трьох етап1в:
I - потреба в епшкуванш з близькими дорослими як потреба в отриманш вщ них ласки, уваги 1 факпв про навколишне;
II - потреба в епшкуванш з дорослими як потреба у взаемоди та отриманш нових фак-пв про навколишне сфедовище;
III - потреба у епшкуванш з дорослими на газнавальш теми 1 в активних самоспйних д1ях.
Дпи першо! фупи практично повинш пройти вс1 три етапи. 1х потребу на пфшому еташ
звикання в ласщ, уваз1, прохання взята на руки тощо важко задовольнити в умовах фупи. Тому адаптащя таких д1тей тривае довго, з ускладненням (вщ 20 днгв до 2-3 мсящв). Завдання вихователя - сшорити максимум умов для того, щоб гадвести дитину до другого етапу звикання.
3 пфеходом на другий етаи для дитини бшьш характфною стае потреба у взаемоди з дорослими й отриманш вщ них факт про навколишне. Тривалкть цього етапу також залежить
вщ того, наскшьки повно i своечасно буде задоволена ця потреба.
Tperift етап звикання для дпей nepnioi фупи характфизуеться тим, що спшкування набувае ¡гащативного характфу. Дитина постшно звертаеться до дорослого, самостшно вибирае ¡фашки i фаеться з ними. На цьому пфюд адаптацп дитини до умов суспшьного виховання заюнчуеться.
Дгга друга групи проходять два етапи в процеа звикання (в1д 7 до 10-20 дшв). А для дггей третьо! фупи, яи з пфших дшв вщчувають потребу в активних самостшних д1ях i спшкуванш з дороошми на газнавальш теми, инцевий етап стае пфшим i тому вони звикають швидшевщ ¡нших (вщ 2-3 до 7-10 дшв).
Якщо не буде оргашзовано спшкування та ¡фова д1яльшсть «hoboi» дитини, звикання П не "пльки затримаеться, а й ускладниться, тобто якщо у Hei гад час приходу в садок були сформоваш навички сгалкування, хронометраж методиста дозволяе правильно i'x виявити. Ось чому вихователев1 необхщно знати характеры! особливосп дпей, етапи i'x звикання. Вщ того, наскшьки правильно вш визначить потребу, що зумовлюе поведшку дитини, створить необхщга умови, KOTpi сприяють задоволенню потреби, буде залежати характф i триватсть адаптацп дитини. Якщо вихователь не враховуе цього, то йога педагопчга впливи будуть безсистемними, випадковими.
Отже, для побудови cipaieni адаптацп д1тей до дошкшьного закладу дуже важливо знати BiKOBi та ¡ндивщуальга особливосп дошильнят. Адже нав1ть у Bini 2-3 роки малюк вже мае власний ¡ндивщуальний досвщ поведшки, спшкування з оточуючими, CBoi' потреби i бажання, звички, вмння i навички. Все це необхщно брати до уваги в npoi;eci виховання, особливо в пер ¡од звикання малюка до життя в дитячому садку.
Л1ТЕРАТУРА
1. Алексеенко Т. Первинна еощалзащя днтанн у родннному еередовищ1 // Дошкшьне виховання. -
1997. — № 6. — С. 12-13.
2. Большой толковый психологический словарь / Сост. С. Ребер - М., 2003.
3. Ватутина Н. Д. Ребёнок поступает в детский сад. -М., 1983.
4. Галанов А. С. Я иду в детский сад: Пособие для родителей и воспитателей. -М., 2002.
5. Гурковська Т. Вперше до дитячого садка // Дошкшьне виховання. - 1998. - № 11-12. - С. 8-9;
1999. — № 2. — С. 18-19.
6. Закон Украши «Про дошюльну освггу» // Дошкшьне виховання. - 1998. - № 9,- С. 3-7.
7. Захарова Н. Адаптащя дпей до дитсадка // Дошкшьне виховання. - 2006. - №4. - С. 8-10.
Б. Клименкова О. Делимся опьпом организации работы с родителями // Дошкольное воспитание. -
2005. -№ 3. - С. 45^16.
9. Кордуэлл М. Психология: А -Я. Словарь-справочник. - М., 2000.
10. Костина В. Новые подходы к адаптации детей раннего возраста // Дошкольное воспитание. - 2006.
- № 1. - С. 34-36.
П.Кузьменко В. Словничок психолога. Адаптащя// Дошкшьне виховання. -1995. -№8. - С. 18-19.
12. MapiHyniKiHa О. С. Порадник практичного психолога. -Харюв: Основа, 2008.
13. Маценко Ж. Незабаром у дитячий садок // Психолог. - 2003. -№ 17. - вкладка.
14. Мушинський В. Психолопчна адаптащя дпей до умов дошкшьного закладу // Психолог. - 2004. -
№25-26. - С. 12-14.
15. Опанасенко Л. Адаптащя малюка в дитячому садку // Психолог. -2004. - № 25-26. - С. 15-17.
Олена ХОПТЯНА
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГ1ЧН1 УМОВИ ЕФЕКТИВНОСТ1 ПРАВОВОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ П1ДЛ1ТК1В ШК1Л-1НТЕРНАТ1В
У cmamrni euceimneno апробацй деяких психолого-педагогёчних умов ефектиеност1 правового виховання у wie 5-6 macie загапьноосв1ттх шкшннтернагтв. Розкрито психосощааьш зшни, ят вгдбуваються в тдштковому nepiodi. Подано рекомендацй стосовно правовиховно! роботи з шэпадшшш тдттками, ят автор умовно öinumb на тши: актшно-позитшш, позшпивш, шдиферентш.
На вах етапах розвигку суспшьства особливу значупцстъ мае правове виховання пщростаючого поколшня, формування його правово! вихованосп. У наукових роботах з фшософп,
