Пространственно-часовые характеристики структуры движения рывка у тяжелоатлеток с учетом антропометрических показателей Текст научной статьи по специальности «Науки о здоровье»

Просторово-часові характеристики структури руху ривка у важкоатлеток з урахуванням антропометричних показників

Антонюк О.В., Пуцов С.О., Кононець Б.В.

Національний університет фізичного виховання і спорту України

Анотації:

Вивчено особливості технічної підготовленості у ривку важкоатлеток високої кваліфікації з різною масою тіла з урахуванням соматотипу. Визначено модельні величини просторово-часових показників структури руху ривка. Проведено аналіз та встановлено відмінності у біокінематич-ній структурі руху у змагальній вправі «ривок» у спортсменок з урахуванням антропометричних показників у різних групах вагових категорій. У дослідженнях брали участь 116 найсильніших важкоатлеток світу.

Ключові слова:

важкоатлетки, просторово-часових показники, соматотип, ривок.

Антонюк О.В., Пуцов С.О., Кононец Б.В. Пространственно-часовые характеристики структуры движения рывка у тяжелоат-леток с учетом антропометрических показателей. Изучены особенности технической подготовленности в рывке тяжелоатлеток высокой квалификации с различной массой тела с учётом соматотипа. Определены модельные величины пространственновременных показателей структуры движения в рывке. Проведен анализ и выявлены отличия в биокинематической структуре движения в соревновательном упражнении «рывок» у спортсменок с учётом антропометрических показателей в разных группах весовых категорий. В исследованиях принимали участие 116 самых сильных тяжелоатлеток мира.

тяжелоатлетки, пространственно-

временных показатели, соматотип, рывок.

Antonyuk O.V., Putsov S.O., Kononets B.V. Spatiotemporal characteristics in the structure of jerk motion at female weight-lifters according to anthropometric indexes. The features of technical preparedness are studied in the jerk of highly qualified female weightlifters with different body mass according to somatotype. The model values of spatiotemporal indices of motion structure in the jerk are determined. The analysis is conducted and differences are exposed in the biokinematics motion structure in competition exercise «jerk» of female athletes taking into account anthropometric indices in the different weight categories groups. In research took part the 116 strongest female weightlifters of the world.

female weightlifters, spatiotemporal indices, somatotype, jerk.

Вступ.

В даний час у більшості видів спорту ріст спортивних результатів в значній мірі зумовлений удосконаленням технічної підготовленості [1, 2, 6].

У наукових роботах з теорії і методики технічної підготовки важкоатлетів достатньо глибоко вивчені питання удосконалення рухових дій спортсменів при виконані змагальних вправ [2, 5, 6].

Однак, як показав аналіз спеціальної літератури, досліджень, присвячених вивченню впливу антропометричних показників (соматотипу) на техніку рухових дій у жінок-важкоатлеток, не було виявлено. Оскільки важка атлетика серед жінок відносно молодий вид спорту, в науковій літературі існують не числені дані, що стосуються досліджень процесу технічної підготовки жінок-важкоатлеток. Пріоритет в цій галузі належить російським фахівцям [2, 7], які проводили дослідження кінематичних характеристик руху і динаміки сили дії спортсменок на снаряд, у різних фазах руху, під час виконання змагальних вправ. Потрібно враховувати також те, що у їхніх дослідженнях не ставилась задача побудови моделей технічної підготовленості.

Передбачалося, що визначення індивідуальних особливостей технічної підготовленості важкоатлеток з урахуванням антропометричних показників дозволить створити більш точні моделі структури руху, а також оптимізувати процес вдосконалення та стабілізації рухових навиків на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей.

Дослідження виконане згідно із Зведеним планом НДР НУФВСУ на 20011-2015 рр. за темою 2.16. «Вдосконалення засобів технічної та тактичної підготовки кваліфікованих спортсменів з використанням сучасних технологій вимірювання, аналізу та моделювання рухів».

© Антонюк О.В., Пуцов С.О., Кононець Б.В. , 2011

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Мета дослідження - визначити просторово-часові характеристики структури руху ривка у найсильніших важкоатлеток світу з урахуванням антропометричних показників.

Задачі дослідження:

1. Дослідити техніку ривка у важкоатлеток різних вагових груп.

2. Визначити просторово-часові характеристики структури руху ривка.

3. Виявити відмінно сті про сторово-часових показників у ривку залежно від антропометричних показників.

Методи дослідження:

• аналіз спеціально-наукової і навчально-методичної літератури;

• педагогічні спостереження;

• відеокомп'ютерна зйомка змагальної діяльності важкоатлетів здійснювалася на міжнародних змаганнях з використанням апа-ратурно-компютерного комплексу «Weightlifting analyzer 3.0» (Німеччина). Цей комплекс дозволяє відразу ж після відеозапису рухових дій спортсмена отримати на ПК графічні і числові характеристики структури руху системи «спортсмен-штанга»;

• математичне моделювання;

• методи математичної статистики.

Результати дослідження.

У дослідженнях брали участь 116 найсильніших важкоатлеток світу. Всього проаналізовано 232 піднімань штанги. З метою порівняння спортивної майстерності важкоатлеток з різними тотальними розмірами і затратами енергії на протидію силам гравітації було розділені на три групи вагових категорій: перша - 48, 53; 58; друга - 63, 69, і третя - 75; понад 75 кг. Розподіл руху штанги на фази здійснювався згідно фазовій структурі руху штанги, викладеної в роботах А.А. Лукашева [3] і В.І.Фролова [8].

При досліджені просторово-часової структури ривка. Нами використовувалися вісім показників (табл. 1).

Нижче представлені результати досліджень просторово-часових показників у найсильніших важкоатлеток світу.

Дослідження у першій групі вагових категорій показують, що найвищою вертикальною швидкістю руху штанги у фазі попереднього розгону в момент першого максимуму прикладання зусиль до снаряду (V при F1) володіють спортсменки брахіморфного типу будови тіла - 0,35 м-с-1 (табл. 2). Нижчою, за величиною, швидкість володіють спортсменки доліхоморфного типу - 0,34 м-с-1 і мезоморфного -0,3 м-с-1 відповідно. Достовірність відмінностей у вертикальній швидкості у фазі попереднього розгону спостерігається між спортсменками мезоморфного і брахіморфного типу (P < 0,05).

При аналізі максимальної швидкості в фазі попереднього розгону (V1) в першій групі отримано наступні показники: у важкоатлеток брахіморфного типу будови тіла - 1,08 м-с-1; у спортсменок доліхоморфного і мезоморфного типу - 1,02 м-с-1 і 1,01 м-с-1 відповідно. Достовірність відмінностей між спортсменками різних типів будови тіла не спостерігається (P > 0,05).

У момент першого максимуму розгинання ніг в колінних суглобах (V при K) вертикальна швидкість штанги у ривку змінюється у межах 1,02 м-с-1 - у мезоморфній групі і 1,08 - 1,09 м-с-1 у доліхоморфній і брахіморфній групах відповідно. Достовірності відмінностей між даними не спостерігається.

При досліджені нами швидкості в момент максимуму прикладання зусиль спортсменками до штанги в фазі амортизації (V при F2) вдалося отримати різні за величиною показники у трьох групах. Так, у групі доліхоморфного типу будови тіла вертикальна швидкість становить - 1,02 м-с-1, у мезоморфного типу - 0,99 м-с-1 а в брахіморфного - 1,08 м-с-1. Pізниця між даними значна у групах доліхоморфного і брахіморфного типу (t = 1,1) та мезоморфного і брахіморфного типу (t = 1,5), але недостатня для достовірності (P > 0,05).

Аналіз вертикальної швидкості у фазі амортизації (V2) свідчить про зниження швидкості у всіх групах: у брахіморфного типу на - 2 % до 1,04 м-с-1 , у доліхоморфного на - 1 % до 1,02 м-с-1 а у мезоморфного на - 5 % до 0,96 м-с-1. Достовірність відмінностей між вертикальною швидкістю у фазі амортизації спостерігається у спортсменок мезоморфного і брахіморфного типу (P < 0,05).

Показники швидкості руху штанги у ривку в момент максимуму прикладання зусиль спортсменками до штанги в фазі фінального розгону (V при F3) свідчать про достовірні відмінності між групами доліхоморфного і мезоморфного типу відповідно 1,56 м-с-1 та 1,50 м-с-1 (P < 0,05) та доліхоморфного і брахіморфного типу також 1,56 - 1,50 м-с-1 (P < 0,05).

У фазі фінального розгону найвищий показник вертикальної швидкості (V max) має група

доліхоморфної будови тіла - 1,93 м-с-1 тоді, як у мезоморфної групи - 1,90 м-с-1, а в брахіморфної -1,84 м-с-1. Показники вертикальної швидкості руху штанги у фазі фінального розгону мають достовірні відмінності між доліхоморфною і брахіморфною групами (P < 0,01) та мезоморфною і брахіморфною (P < 0,05) групами.

Таким чином, встановлено, що найбільші величини у показниках V при F1 та V2 отримано у важкоатлеток брахіморфного типу, а у показниках V при F3 та V max у важкоатлеток доліхоморфного типу, що свідчить про особливості та відмінності виконання цієї змагальної вправи спортсменками першої групи вагових категорій різного соматотипу.

Аналіз даних у ривку важкоатлеток першої групи вагових категорій виявив відмінності у 50 % просторово-часових показників, що свідчить про значні відмінності у техніці виконання цієї вправи спортсменками з різними антропометричними показниками.

Дослідження у другій групі вагових категорій показують, що найвищою вертикальною швидкістю руху штанги у фазі попереднього розгону в момент першого максимуму прикладання зусиль до снаряду (V при F1) володіють спортсменки мезоморфного типу будови тіла - 0,36 м-с-1 (табл. 3). Нижчою, за величиною, швидкість володіють спортсменки доліхоморфного типу - 0,32 м-с-1 і брахіморфного -

0,28 м-с-1 відповідно. Достовірність відмінностей у вертикальній швидкості у фазі попереднього розгону спостерігається між спортсменками мезоморфного і брахіморфного типу (P < 0,01).

Під час аналізу максимальної швидкості в фазі попереднього розгону (V1) у другій групі отримано наступні показники: у важкоатлеток доліхоморфного типу будови тіла - 1,23 м-с-1; у спортсменок брахіморфного і мезоморфного типу - 1,21 м-с-1 і 1,19 м-с-1 відповідно. Достовірність відмінностей між спортсменками різних типів будови тіла не спостерігається (P > 0,05).

У момент першого максимуму розгинання ніг в колінних суглобах (V при K) вертикальна швидкість штанги у ривку змінюється у межах 1,16 м-с-1 - у мезоморфній групі і 1,21 м-с-1 у доліхоморфній і брахіморфній групах. Достовірності відмінностей між даними не спостерігається.

При досліджені нами швидкості в момент максимуму прикладання зусиль спортсменками до штанги в фазі амортизації (V при F2) вдалося отримати різні за величиною показники у трьох групах. Так, у групі доліхоморфно типу будови тіла вертикальна швидкість становить - 1,22 м-с-1, у мезоморфного типу - 1,17 м-с-1 а в брахіморфного - 1,18 м-с-1. Між групами достовірно відмінних показників не виявлено (P > 0,05).

Аналіз вертикальної швидкості у фазі амортизації (V2) свідчить про зниження швидкості у всіх групах: у доліхоморфного типу на - 1 % до 1,21 м-с-1 , у мезоморфного на - 4 % до 1,14 м-с-1 а у брахіморфного на - 6 % до 1,13 м-с-1. Достовірність відмінностей

Таблиця 1

Просторово-часові показники ривка

Показник Пояснення

V при F1 Швидкість в момент першого максимуму прикладання зусиль спортсменкою до штанги

V1 Максимальна швидкість в фазі попереднього розгону

V при K Момент першого максимуму розгинання ніг в колінних суглобах

V при F2 Швидкість в момент максимуму прикладання зусиль спортсменкою до штанги в фазі амортизації

V2 Максимальна швидкість в фазі амортизації

V2 -% Величина зниження швидкості у фазі амортизації порівняно з фазою попереднього розгону

V при F3 Швидкість в момент максимуму прикладання зусиль спортсменом до штанги в фазі фінального розгону

V max Максимальна швидкість у фазі фінального розгону

Таблиця 2

Просторово-часові характеристики у ривку важкоатлеток першої групи в зоні інтенсивності 92-100 %

Показник I група

Доліхоморфи Мезоморфи Брахіморфи

т m т m т m

V при F1 0,33 0,017 0,3 0,014 0,35 0,015

V1 1,02 0,04 1,01 0,033 1,08 0,042

V при K 1,08 0,031 1,02 0,027 1,09 0,026

V при F2 1,02 0,039 0,99 0,034 1,08 0,040

V2 1,02 0,038 0,96 0,035 1,04 0,041

V2 -% - 1 0,004 - 5 0,01 - 2 0,01

V при F3 1,56 0,017 1,50 0,017 1,50 0,022

V max 1,93 0,020 1,90 0,018 1,84 0,020

Таблиця 3

Просторово-часові характеристики у ривку важкоатлеток другої групи в зоні інтенсивності 92-100 %

Показник II група

Доліхоморфи Мезоморфи Брахіморфи

X m т m т m

V при F1 0,32 0,029 0,36 0,022 0,28 0,014

V1 1,23 0,05 1,19 0,03 1,21 0,04

V при K 1,21 0,04 1,16 0,03 1,21 0,03

V при F2 1,22 0,05 1,17 0,03 1,18 0,04

V2 1,21 0,05 1,14 0,03 1,13 0,04

V2 -% - 1 0,006 - 4 0,01 - 6 0,02

V при F3 1,62 0,02 1,55 0,02 1,55 0,02

V max 1,94 0,028 1,91 0,02 1,90 0,02

між вертикальною швидкістю у фазі амортизації не спостерігається (P > 0,05).

Показники швидкості руху штанги у ривку в момент максимуму прикладання зусиль спортсменками до штанги в фазі фінального розгону (V при F3) свідчать про значну різницю між даними у групах доліхоморфного і брахіморфного типу (t = 1,8) та доліхоморфного і мезоморфного типу (t = 1,8), але недостатня для достовірності (P > 0,05).

У фазі фінального розгону найвищий показник вертикальної швидкості (V max) має група доліхоморфної будови тіла - 1,94 м-с-1 тоді, як у мезоморфної групи - 1,91 м-с-1 а у брахіморфної - 1,90 м-с-1. Показники вертикальної швидкості руху штанги у фазі фінального розгону у другій групі не мають достовірних відмінностей.

Аналіз даних у ривку важкоатлеток другої групи вагових категорій не виявив велику кількість відмінностей у просторово-часових показниках за виключенням показника V при F1 (швидкість в момент першого максимуму прикладання зусиль спортсменкою до штанги).

Проведене нами дослідження в, найважчій, третій групі вагових категорій, дозволило отримати наступні показники.

Так, найвищою вертикальною швидкістю руху штанги у фазі попереднього розгону в момент першого максимуму прикладання зусиль до снаряду (V при F1) володіють спортсменки брахіморфного типу будови тіла - 0,44 м-с-1 (табл. 4). Нижчою, за величиною, швидкість володіють спортсменки мезоморфного типу

- 0,37 м-с-1 і доліхоморфного - 0,29 м-с-1 відповідно. Достовірність відмінностей у вертикальній швидкості у фазі попереднього розгону спостерігається між спортсменками усіх типу (P < 0,01).

При аналізі максимальної швидкості в фазі попереднього розгону (V1) в третій групі отримано наступні показники: у важкоатлеток брахіморфного типу будови тіла - 1,34 м-с-1; у спортсменок доліхоморфного і мезоморфного типу - 1,30 м-с-1 і 1,23 м-с-1 відповідно. Достовірність відмінностей у вертикальній швидкості спостерігається між спортсменками мезоморфного і брахіморфного типу (P > 0,05).

У момент першого максимуму розгинання ніг в колінних суглобах (V при K) вертикальна швидкість штанги у ривку змінюється у межах 1,18 м-с-1 - у мезоморфній групі і 1,25 м-с-1 у доліхоморфній і брахіморфній групах. Достовірності відмінностей між даними не спостерігається.

При досліджені нами швидкості в момент максимуму прикладання зусиль спортсменками до штанги в фазі амортизації (V при F2) вдалося отримати різні за величиною показники у трьох групах. Так, у групі доліхоморфно типу будови тіла вертикальна швидкість становить - 1,30 м-с-1, у мезоморфного типу - 1,23 м-с-1 а у брахіморфного - 1,31 м-с-1. Pізниця між даними значна у групах доліхоморфного і мезоморфного типу (t = 1,5) та мезоморфного і брахіморфного типу (t = 1,7), але недостатня для

достовірності (P > 0,05).

Аналіз вертикальної швидкості у фазі амортизації (V2) свідчить про зниження швидкості у всіх групах: у брахіморфного типу на - 6 % до 1,25 м-с-1 , у доліхоморфного на - 0 % до 1,30 м-с-1 а у мезоморфного на - 1 % до 1,22 м-с-1. Pізниця між даними значна у групах доліхоморфного і мезоморфного типу (t = 1,7), але недостатня для достовірності (P > 0,05).

Показники швидкості руху штанги у ривку в момент максимуму прикладання зусиль спортсменками до штанги в фазі фінального розгону (V при F3) свідчать, про не значну відмінність між групами доліхоморфного і мезоморфного типу відповідно 1,60

- 1,59 м-с-1 (P < 0,05) та брахіморфного типу - 1,64 м-с-1 (P < 0,05).

У фазі фінального розгону найвищий показник вертикальної швидкості (V max) має група брахіморфної будови тіла - 1,98 м-с-1 тоді, як у мезоморфної групи - 1,92 м-с-1 а доліхоморфної -1,91 м-с-1. Показники вертикальної швидкості руху штанги у фазі фінального розгону мають достовірні відмінності між доліхоморфною і брахіморфною групами (P < 0,05) та мезоморфною і брахіморфною (P < 0,05) групами.

Таким чином, встановлено, що найбільші величини у показниках V при F1, V2, F3, V max отримано у важкоатлеток брахіморфного типу, що свідчить про певну тенденцію, що спортсменки саме цього соматотипу у третій групі вагових категорій мають більш сприятливі морфологічні умови для ефективного виконання ривка.

Аналіз даних у ривку важкоатлеток третьої групи вагових категорій також виявив відмінності у 50 % просторово-часових показників, що свідчить про значні відмінності у техніці виконання цієї вправи спортсменками з різними антропометричними показниками.

Висновки.

1. Аналіз передового досвіду підготовки важкоатлеток високої кваліфікації свідчить про те, що проблема вдосконалення технічної підготовленості залишається актуальною, а питання оптимізації техніки змагальних вправ з урахуванням особливостей соматотипу залишається до кінця не вивченим та потребує подальшої розробки.

2. У першій групі вагових категорій найбільші величини у показниках V при F1 та V2 отримано у важкоатлеток брахіморфного типу, а у показниках V при F3 та V max у важкоатлеток доліхоморфного типу (P < 0,05), що свідчить про особливості та відмінності виконання цієї змагальної вправи спортсменками різного соматотипу.

3. У другій групі вагових категорій не виявлено значних відмінностей у просторово-часових показниках за виключенням показника V при F1 (швидкість в момент першого максимуму прикладання зусиль спортсменкою до штанги). Необхідне подальше більш глибоке дослідження особливостей технічної підготовленості спортсменок цієї групи вагових категорій.

Таблиця 4

Просторово-часові характеристики важкоатлеток третьої групи в зоні інтенсивності 92-100 %

Показник III група

Доліхоморфи Мезоморфи Брахіморфи

т m т m т m

V при F1 0,29 0,01 0,37 0,02 0,44 0,02

V1 1,30 0,05 1,23 0,03 1,34 0,04

V при K 1,25 0,05 1,18 0,04 1,25 0,05

V при F2 1,30 0,05 1,23 0,03 1,31 0,03

V2 1,30 0,04 1,22 0,03 1,25 0,03

V2 -% 0 0,001 - 1 0,004 - 6 0,01

V при F3 1,60 0,03 1,59 0,01 1,64 0,02

V max 1,91 0,01 1,92 0,01 1,98 0,02

4. У спортсменок третьої групи вагових категорій найбільші величини у ривку отримано у показниках V при F1, V2, F3, V max у важкоатлеток брахіморфного типу, що, на наш погляд, свідчить про певну тенденцію: спортсменки саме цього соматотипу у третій групі вагових категорій мають більш сприятливі морфологічні умови для ефективного виконання ривка.

5. Виявлено відмінності у 50 % просторово-часових показників у ривку у першій та третій групах вагових категорій (P < 0,05), що свідчить про значні відмінності у техніці виконання цієї вправи спортсменками різного соматотипу.

Перспективи подальших досліджень полягають у вивченні особливостей технічної підготовленості у поштовху важкоатлеток високої кваліфікації різного соматотипу з різною масою тіла.

Література:

1. Гамалий В.В. Спортивная техника как объект изучения в теории спорта / В.В. Гамалій //Наука в олимпийском спорте. - 2004. - N° 1. - С. 23-28.

2. Дворкин Л.С. Тяжелая атлетика: [учебник для вузов] / Л.С. Дворкин, А.П. Слободян; 1-я и 2-я главы. - М.: Советский спорт, 2005. - 600 с.

3. Лукашев А.А. Анализ техники выполнения рывка тяжелоатлетами высокой квалификации: Автореф. Дис... канд.пед.наук: спец. 13.00.04 - “теория и методика физического воспитания и спортивной тренировки” / А.А. Лукашев ВНИИФК. - М., 1972. - 35 с.

4. Малютина А.Н. Значение ритмо-временой структуры в технике рывка у женщин-тяжелоатлеток: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.04 - “Теория и методика физического воспитания и спортивной тренировки” / А.Н. Малютина. - Малаховка, 2008. - 24 с.

5. Медведев А.С. Многолетняя динамика спортивного мастерства в рывке и толчке у сильнейших тяжелоатлеток мира / А.С. Медведев //Теория и практика физ. культуры. - 1997. - № 3. - С. 9-12.

6. Олешко В.Г Швидкісна характеристика структури руху системи “спортсмен-штанга” у важкоатлетів різної статі / В.Г. Олешко, О.В. Антонюк //Педагогіка, психологія та медико-бюлогічш проблеми фізичного виховання і спорту. - 2010. - № 1. - С. 95-100.

7. Полетаев П.А. Моделирование кинематических характеристик соревновательного упражнения «рывок» у тяжелоатлетов высокой квалификации : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. пед. наук: 13.00.04. - “теория и методика физического воспитания и спортивной тренировки” / П.А. Полетаев. - М.: P^, 2006.

8. Фролов В. И. Анализ координационной структуры соревновательных и специально-вспомогательных тяжелоатлетических упражнений: Автореф. дис. ...канд. пед. наук: спец. 13.00.04 - “теория и методика физического воспитания и спортивной тренировки” / Фролов Валентин Иванович; [Гос. Центр. Ордена Ленина ин-т физ. культуры]. - М., 1976. 29 с.

Надійшла до редакції 08.04.2011 р.

Антонюк Александр Васильевич Пуцов Сергей Александрович Кононець Богдан Васильевич [email protected]