CC BY
78Фізика живого, Т. 1S, No 2, 2011. С.146-152.
© Головчак Н.П., Коцюмбас Г.І., Бішко О.І., Санагурський Д.І.
Physics of the Alive
И W И.|Ш.Ч0ІІЧНЧ'ЧЧ‘І|(1‘Г.1К‘І
УДК 577.3 + 615.9
ПРООКСИДАНТНО-АНТИОКСИДАНТНИЙ ГОМЕОСТАЗ ПЕЧІНКИ ПТИЦІ ЗА ДІЇ ГІПОХЛОРИТУ НАТРІЮ РІЗНИХ КОНЦЕНТРАЦІЙ
*Головчак Н.П., 2Коцюмбас Г.І., *Бішко О.І., *Санагурський Д.І.
1 Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна e-mail: [email protected] 2Львівська національна академія ветеринарної медицини імені С.З. Ґжицького, Львів, Україна
e-mail: [email protected]
Надійшла до редакції 09.03.20110
На підставі проведених досліджень встановлено, що дія розчину гіпохлориту натрію призводить до порушення прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу печінки птиці. Встановлено, що за дії досліджуваного детоксикаційного розчину відбувається пригнічення активності ферментів системи антиоксидантного захисту. Проте, показано, що дія гіпохлориту натрію в концентрації 5 мг/л зумовлює менш негативний вплив порівняно з концентрацією 10 мг/л.
Ключові слова: перекисне окиснення ліпідів, супероксиддисмутаза, каталаза, печінка.
ВСТУП
Одним із актуальних питань сучасної біофізики є дослідження процесів пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) та вплив деяких чинників на їх інтенсивність [1, 16]. Пероксидне вільнорадикальне окиснення ліпідів, яке відбувається в організмі, є життєво важливою ланкою в регуляції ліпідного складу біомембран і мембранасоційованих ферментів, приймає участь у регуляції проникності і транспорті речовин через мембрану, у синтезі простагландинів, лейкотрієнів, тромбоксанів, простациклінів, стероїдних гормонів, метаболізмі катехоламінів. За фізіологічних умов рівень ПОЛ підтримується завдяки рівновазі про- і антиоксидантів, а вони, у свою чергу, є важливими складовими гомеостазу організму. Активація ПОЛ викликає значні зміни в клітинному обміні і функціонуванні біомембран, є важливою ланкою патогенезу багатьох захворювань
[7].
Однією із причин ушкодження клітинних мембран є надмірна активація вільнорадикального окиснення. Порушення окисного гомеостазу характеризується підвищенням вмісту продуктів ПОЛ на фоні зниження функціональних можливостей антиоксидантної системи. Пероксиди, радикали ненасичених жирних кислот, пошкоджують мамбрану гепатоцитів та інших клітин, що викликає появу додаткових каналів у мембрані через які здійснюється обмін електролітами і водою з міжклітинною рідиною, порушується доступ субстрату до ферментів локалізованих у мембранах, а також відбувається порушення регуляції внутрішньоклітинного обміну,
що може призвести до роз’єднання фосфорилювання і загибелі клітини [14].
За дії активних форм кисню в клітинах відбувається також експресія редокс-чутливих генів, більшість з яких необхідні для захисту клітини від токсичних ефектів, зокрема, генів каталази, супероксиддисмутази, глутатіон-пероксидази.
Відомо, що ферменти супероксиддисмутаза, глутатіонпероксидаза і каталаза визначають стійкість гепатоцитів до дії вільних радикалів у різних зонах печінки.
Останнім часом у медицині для детоксикації організму почали застосовувати розчин гіпохлориту натрію (ГХН), отриманий електрохімічним методом, який в невеликих концентраціях є нетоксичним та легко виводиться з організму [2]. Проте, на сьогодні залишається невідомою дія ГХН на тканини здорового організму. З огляду на це вивчення впливу даного розчину на прооксидантно-антиоксидантний стан печінки, нирки, серця, селезінки та ін. органів є актуальною проблемою сьогодення.
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ
Дослідження проводили на курах породи «Легор» віком 140-145 днів. Кури домашні (ваііш §а11ш ^те8йсш) відносяться до класу Птахів, ряду Куриних.
Клінічні дослідження піддослідних та контрольних тварин проводили за загальноприйнятими методами, враховуючи фізіологічний стан.
Дослідження відбувалося за наступною схемою. Тварин розділили на 3 групи по 15 голів в кожній.
Першій групі (контрольній) згодовували доброякісний, повноцінний корм і випоювали воду. Тваринам другої групи 14 днів випоювали розчин ГХН («Септокс») у дозі З мг/л. Тваринам третьої групи 14 днів поспіль згодовували повноцінний комбікорм і задавали розчин ГХН у дозі 10 мг/л. Після 14-го дня досліду по З тварин з кожної групи залишали на реабілітацію, яка тривала б днів.
На 7, 14 та 20 доби досліду по З тварин з першої, другої та третьої груп забивали, швидко видаляли печінку, відмивали у фізіологічному розчині і заморожували у рідкому азоті, де зберігали до проведення досліджень. Наважки тканин (~ 1 г) гомогенізували при низькій температурі на гомогенізаторі в присутності буферного розчину А (0,32 М сахароза, 1 мМ ЕДТА, З0 мМ трис-НО, рН = 7,4) [1, В]. По 1 мл гомогенату кожної проби заморожували в морозильній камері при -20 °С, які в подальшому використовували для дослідження. Кількість білка в кожному зразку визначали за методом Лоурі.
У відібраних зразках визначали інтенсивність процесів ПОЛ за вмістом вторинного продукту ліпопероксидації - малонового диальдегіду (МДА) використовуючи метод Р.Р. Тимирбулатова [11]. Також визначали активність ферментів антиоксидантної системи - супероксиддисмутази (СОД) за методом В.А. Костюка [б] та каталази (КАТ) за методом М.А. Королюка [З].
Для визначеня вмісту МДА до 0,1 мл гомогенату зародків (розведення 1:1) додавали 3 мл 10 мМ К-Na фосфатного буфера, приготованого на 12З мМ KCl (pH=7,4) та 0,З мл 1 мМ KMnO4. Для індукції ПОЛ двічі з інтервалом у 10 хв додавали 10 мМ FeSO4. Реакцію припиняли за допомогою 20 % ТХО, відцентрифуговували. До 2 мл супернатанту додавали 0,З мл 1н НО і 1 мл 0,7 мМ ТБК та інкубували на водяній бані при температурі 9З-100 °С протягом 20 хв. Після охолодження додавали 3 мл бутанолу, центрифугували протягом 10 хв при 1 З00 g [9, 11]. Екстинкцію вимірювали у верхньому бутаноловому шарі при Х=З32 нм. Обчислення виконували за формулою:
г і E - V -V
Ітл ]=-jfc
мкмоль/мг білка;
де [МДА] - вміст МДА; Е - екстинкція дослідної проби; є - молярний коефіцієнт екстинкції, рівний 156000 М- -см- , в розрахунках використовували значення мілімолярного коєфіцієнта екстинкції, виражене як 156 см2/мкмоль; V1 - об’єм бутанолу; У2 -об’єм проби; V - об’єм супернатанту; С -концентрація білка в супернатанті.
Активність СОД вимірювали додаючи у дослідну пробу 1 мл реактиву С, який містив рівні об’єми 0,08 мМ ЕДТА та 0,1 М фосфатного буферу (рН=7,8) доведеного до рН>10 ТЕМЕДом; 2,3 мл
дистильованої Н20; 0,1 мл гомогенату (розведеного 1:1000) та 0,1 мл 1,4мкМ кверцетину приготований на диметилсульфоксиді та розведеним у гарячій дистильованій воді у відношенні 1:10. Контрольна проба містила 1 мл реактиву С, 2,4 мл дистильованої Н20, 0,1 мл кверцетину [6]. Вимірювання проводили на спектрофотометрі при Х=406 нм зразу після додавання кверцетину та через 20 хв. Розрахунок здійснювали за формулою:
АКТсод = [(О’ - 0’’/0’)-100] -29,49 од.акт/хв мг білка;
де АКТсОд - активність супероксиддисмутази, О’
Ек вих. Едослід 20 хв D Едосл вих. Ед
20 хв, D
- значення оптичної густини; Е - екстинкція.
При визначенні активності КАТ каталазну реакцію запускали додаванням 0,1 мл гомогенату (розведеним у відношенні 1:10) та 2 мл 0,03 % розчину Н202. Контрольна проба містила 1 мл 4 % розчину молібдату амонію та 2 мл 0,03 % мл Н202, 1 мл 0,25н Н2Б04 та 0,1 мл гомогенату. Реакцію у дослідній пробі припиняли через 10 хв додаванням 1 мл 0,25н Н2Б04 та 1 мл 4% розчину молібдату амонію, приготованого на 0,025н Н2Б04. Проби центрифугували 10 хв при 10 000 §. Кількість утвореного забарвленого комплексу у холостій та дослідній пробах визначали фотометрично при довжині хвилі 410 нм [5]. Активність КАТ визначали за формулою:
A
КЛТ
AE - V - n є-C -1-а-1
мкмоль Н2О2/хв мг
білка,
де АкАт - активність КАТ, А Е - різниця екстинкції холостої та дослідної проб; V - загальний об’єм суміші в кюветі; п — розведення вихідного екстракту; є - молярний коефіцієнт екстинкції комплексу Н202 з молібдатом амонію рівний 22200 М" -см" , в розрахунках використовували значення
мілімолярного коєфіцієнта екстинкції 22,2 см2/мкмоль; С - концентрація білка в гомогенатах; ? -час реакції; а - об’єм екстракту; І - довжина оптичного шляху.
Дані досліджень обробляли статистично з вираховуванням середніх арифметичних величин М, середньої квадратичної похибки о та відхилення від середнього арифметичного т між показниками. Статистичну обробку усіх даних результатів досліджень проводили з використанням програми „Ехсе1-2003” для Windows.
Для оцінки достовірності різниці між статистичними характеристиками двох
альтернативних сукупностей даних обраховували коефіцієнт Стьюдента. Достовірною вважалася різниця при показнику достовірності р>0,95 (або рівні значущості Р<0,05), р>0,99 (або рівні значимості
Р<0,01), р>0,999 (або рівні значимості Р<0,001). Результати обробки представлені у вигляді рисунків.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
Нами встановлено, що на 7 добу досліду за дії ГХН у концентрації 5 мг/л відбувається зростання інтенсивності процесів ліпопероксидації на 24 % відносно контрольних значень, а за дії ГХН у концентрації 10 мг/л - на 53 %. На 14 добу дія розчину ГХН у концентрації 10 мг/л призводить до зростання інтенсивності процесів П0Л на 34 % (рис.
1, 2). Отже, дія досліджуваного розчину зумовлює посилення інтенсивності процесів ліпопероксидації як на 7, так і на 14 доби досліду [4]. Відомо, що ГХН в організмі проявляє сильну окисну дію, який у високих концентраціях здійснює руйнування різноманітних тканин, тому, ймовірно, ГХН у концентрації 5 мг/л впливає на тканину печінки менш негативно порівняно з концентрацією 10 мг/л. Дія ГХН у вищій досліджуваній концентрації призводить до значного посилення процесів ліпопероксидації на 7 та 14 доби досліду. За даними літератури відомо, що продукти ліпопероксидації слугують інгібіторами метаболізму, клітинного поділу та росту. Зважаючи на те можна твердити, що дія розчину ГХН пригнічує поновлення клітин печінки, а також негативно впливає на клітинні мембрани.
При припиненні введення в організм курей розчину ГХН в концентрації 5 мг/л на 6 добу реабілітації (20 доба досліду) відбувається підвищення продуктів ліпопероксидації на 27 %, тоді як після введення розчину ГХН у концентрації 10 мг/л
- на 95 % (рис. 1, 2). Ймовірно, за період дії розчину ГХН в організмі курей розвивається стрес. Відомо, що у фазах тривоги і виснаження при стресі відбувається активація реакцій процесів П0Л і тому навіть за час реабілітації процеси ліпопероксидації не повертаються до контрольного рівня, а, навпаки, ще інтенсивніше посилюються [3]. Це дає змогу припускати, що система прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу виходить з рівноваги. Відомо, що неконтрольовані процеси П0Л спричинюють активацію ліпаз, появу в клітині великих крапель жиру, деформацію, набрякання, злипання, а в деяких випадках і повне руйнування мітохондрій, активацію автолітичних процесів і, як наслідок, загальний дисбаланс метаболізму клітини [10, 12]. У печінці мітохондрії працюють на високому рівні, вони використовують велику кількість кисню загального споживання організму (близько 10 %) і тому додаткове внесення активного кисню у великих концентраціях негативно впливає на тканину печінки.
Відомо, що печінка в організмі виконує бар’єрну функцію при якій відбувається нейтралізація отруйних продуктів білкового обміну; фагоцитарну функцію, де відбувається знешкодження непотрібних для організму речовин, що всмоктуються в кишківнику. Цю функцію виконує фермент цитохром
р-450, який знаходиться в мітохондріях клітин печінки. Отже, печінка містить закладений в неї природою механізм знешкодження токсинів. Дія ГХН модулює цитохром р-450, тому, ймовірно, відбувається неконтрольована реакція окислення компонентів клітин здорового організму.
Відомо також, що екстремальні чинники є своєрідними тригерами (“пусковий фактор”)
утворення ендогенного кисню і його значної генерації при активації вільнорадикального
окислення і процесів ПОЛ мембранних стуктур, які розгортаються у відповідь на будь-який пошкоджуючий чи стимулюючий вплив. У свою чергу, саме процеси генерації ендогенного О2 формують активні кисневі режими в клітинах організму, що необхідні для збереження
прооксидантної і антиоксидантної рівноваги, підтримання оптимальної напруженості О2 в окисно-відновних мітохондріальних процесах і забезпечення умов функціонування на вищих рівнях.
Гепатоцити становлять 60 % усіх клітинних елементів печінки. Кров у класичній часточці тече від периферії до центру, а жовч - у зворотному напрямку, тобто від центру до периферії. Жовчні капіляри не
мають власної стінки. їх стінка утворена
плазмолемою біліарної поверхні двох сусідніх гепатоцитів. Просвіт жовчного капіляра відокремлений від міжклітинного простору, і жовч у нормальних умовах не потрапляє у цей простір і далі у кров. При захворюваннях, пов’язаних із пошкодженням і загибеллю частини печінкових клітин, жовч надходить у кровоносні капіляри, розноситься кров’ю по всьому організму і забарвлює його тканини у жовтий колір - виникає жовтяниця [13]. Постає питання, як діє ГХН на утворення і викидання жовчі? Чи у випадку підвищення процесів ПОЛ у кров викидається потрібна кількість жовчі, чи ГХН окислює її?
Крім визначення вмісту вторинного продукту ліпопероксидації нами було досліджено активність ферментів антиоксидантного захисту організму -СОД та КАТ у досліджуваних зразках. Нами показано, що щоденне введення курам розчину ГХН, у концентрації 5 мг/л на 7 добу досліду у печінці призводить до інтенсифікації процесів ПОЛ, тоді як активність ферменту СОД спадає на 14 %, а КАТ на 38 % відносно контролю. Проте, вже на 14 добу інтенсивність вільнорадикальних реакцій та активність СОД повертаються до контрольних позначок, а активність КАТ навіть зростає на 19 %. Потрібно відмітити, що під час реабілітаційного періоду вміст МДА зріс на 27 %, активність СОД - на 178 %, а активність КАТ спала на 43 %. Відомо, що ГХН окислює сульфгідрильні групи ферментів за допомогою іонів хлору, що призводить до інактивації СОД та КАТ на 7 та 14 доби досліду. Крім того є відомості, що НОСІ має пошкоджуючу дію на амінокислотні залишки білків плазми і тканин при патологічних станах. Після припинення введення ГХН
у організм птиці, ймовірно, відбувається повторне порушення прооксидантно-антиоксидантної
рівноваги. Відомо, що висока активність ферменту СОД призводить до ініціації вільнорадикальних реакцій, що в свою чергу інактивує фермент КАТ.
При випоюванні птиці ГХН у концентрації 10 мг/л інтенсивність процесів ПОЛ зростає як на 7, так і на 14 доби досліду, тоді як активність ферментів на протязі цього часу була нижче контрольних позначок. Після припинення введення розчину ГХН на 20 добу досліду інтенсивність процесів ліпопероксидації різко зросла на 95 %. Така ж тенденція нами зафіксована і при дослідженні активності СОД (зростання на 99 %). Проте активність КАТ спала на 47 %. Різке зростання активності ферменту СОД та значне підвищення вмісту МДА під час реабілітаційного періоду ймовірно пов’язано з тим, що за 14-денного введення птиці розчину ГХН відбулося суттєве пригнічення природного ферменту печінки - цитохрому р-450, -який відповідає за детоксикацію, а відповідно і за пригнічення надмірного процесу ПОЛ у даному органі.
Відомо, що розчин ГХН є електрохімічною моделлю цитохрому р-450, яка дозволяє гідрофобні токсичні сполуки шляхом окислення трансформувати в гідрофільні, що легко виводяться з організму органами виділення. За даними літератури відомо, що ГХН пригнічує активність ферментів АОС, взаємодіючи з сульфгідрильними та дисульфідними групами амінокислот. У літературі зустрічаються дані про інгібування основних ферментів
антиоксидантного захисту клітини печінки гіпохлорною кислотою. У випадку КАТ була запропонована схема процесу, яка включала аксіальне лігандування одного або двох іонів ОСі- іоном заліза гема з подальшим розчепленням О-С1 зв’язку. ГХН є природною сполукою, яка постійно присутня в організмі людини, оскільки є продуктом активних фагоцитів. Це один з основних компонентів природних факторів дезінтеграції інфекційного агента в лейкоциті. В процесі фагоцитозу відбувається викид у міжклітинне середовище активних форм кисню, а також ферменту мієлопероксидази. Основний продукт каталітичної дії мієлопероксидази - гіпохлорит-аніон
- має виражену бактерицидну дію і є основним компонентом лейкоцитарного захисту людини від бактерій і вірусів [2]. Під його впливом відбувається хлорування мікробних мембран, які при цьому порушуються і мікроби гинуть. У дослідах з
пероксидазою і каталазою було показано, що ГХН може окислювати і, тим самим, пригнічувати активність пероксидази, а при взаємодії з каталазою викликати зменшення каталазної активності й проявляти пероксидазну активність. Посилення пероксидазної активності гемових ферментів лежить в основі одного з механізмів детоксикуючого впливу ГХН. ГХН може реагувати з багатьма хімічними сполуками, зокрема він взаємодіє з аміногрупами, органічними амідами, амінами, пуриновими і піримідиновими основами, фенолами, карбоновими кислотами, бензохіноном, сульфгідрильними і дисульфідними группами. Під дією ГХН змінюються не тільки білкові, але й ліпідні компоненти мембрани. Модифікація їх лежить в основі порушень мембранної проникності, пригнічення чи активації різних ферментних систем.
Висока реактивна здатність ГХН визначає його роль у виникненні низки патологічних станів, пов’язаних з розвитком вільнорадикальних процесів [15]. Проте все залежить від локальної концентрації препарату. Тому і масштаби впливу сягають від модифікації та трансформації до деградації субстрату взаємодії. Нашими дослідженнями підтверджено, що нижча концентрація ГХН зумовлює менш негативний вплив на інтенсивність процесів ліпопероксидації печінки порівняно з вищою концентрацією.
ГХН є донором активного кисню і стимулює в організмі процес окислення екзо- і ендогенних токсичних речовин - таких як продукти розпаду тканин, токсини мікроорганізмів, лікарські препарати, середні молекули, продукти ПОЛ, білірубін, сечовини крові.
При припиненні введення розчину ГХН у організм птиці нами було зафіксовано різке підвищення вторинних продуктів ПОЛ - МДА. Це ми пояснюємо тим, що ГХН виступає сам потужним окисником, який призводить до підвищення процесів ПОЛ. При введенні ГХН поряд із зумовленням інтенсифікації процесів ліпопероксидації відбувається руйнування продуктів ПОЛ (МДА). Після припинення подачі в організм птиці ГХН зупиняється штучне знешкодження МДА, тоді як процеси
вільнорадикальних реакцій продовжуються.
Отже, нами встановлено, що введення в здоровий організм розчину ГХН негативно впливає на процеси ПОЛ, а також пригнічує активність ферментів системи АОС організму.
0,2500
0,2000
ге
ы
е;
«5 0,1500
и
Л
Л
§ 0,1000
г
ы
г
0,0500
0,0000
Ж
4
С
о
а
н
х
о
*
2 X
7 доба
л
с
о
а
н
X
о
2 X
л
С
о
а
н
X
о
14 доба
Реабілітація, 20 доба
Рис. 1. Інтенсивність процесів ПОЛ (за кількістю МДА) печінки в контролі та за дії ГХН у концентрації 5 мг/л та 10 мг/л на 7-му, 14-ту та 20-ту доби досліду (** - р>0,99).
220
200
180
160
140
120
100
80
5мг/л ГХН 10 мг/л
ГХН
7 доба
5 мг/л
10 мг/л
ГХН
ГХН
14 доба
5мг/л
ГХН,
реабіліт
10мг/л
ГХН,
реабіліт
Реабілітація, 20 доба
Рис. 2. Інтенсивність процесів ПОЛ (за кількістю МДА) в печінці порівняно з контролем (контроль прийнято за 100 %) за дії ГХН у концентраціях 5 мг/л та 10 мг/л на 7-му, 14-ту та 20-ту доби досліду (реабілітація) (** - р>0,99).
ж х
хх
н
о
о
X
ш
X
н
їй
те
СІ
о
12000 10000 8000 6000 4000 2000 0
-^нтть -ТН
.0
ц
о
&
і-
х
о
і
X X |_ 5 ю нхл ч/л« 01. ЯПОСІІНО» 5 мг/л ГХН 10 мг/л ГХН Контроль Н є £ /г мг 5 її о ■—
7 доба 14 доба Реабілітація, 20 доба
хх
X
Рис. 3. Активність СОД у печінці курей в контролі та за дії ГХН у концентрації 5 мг/л та 10 мг/л на 7-му, 14-ту та 20-ту доби досліду (* - р>0,95; ** - р>0,99).
300
280
260
240
220
200
180
160
140
120
100
80
60
*
1 1 1 1
5мг/л ГХН 10 мг/л ГХН Г5 н і 10 мг/л ГХН 5 мг/л ГХН, реабіліт 10мг/л ГХН, реабіліт
**
Рис. 4. Активність СОД у печінці курей порівняно з контролем (контроль прийнято за 100 %) за дії ГХН у концентраціях 5 мг/л та 10 мг/л на 7-му, 14-ту та 20-ту доби досліду (реабілітація) (* - р>0,95; ** - р>0,99).
0,3500
0,3000
то
.Е 0,2500 ю
2
Ю 0,2000 х
О
■і 0,1000 Е
0,0500
0,0000
_ а П
*
*** Iі! *** ***
Контроль 5мг ГХН 10 мг ГХН Контроль 5 мг ГХН 10 мг ГХН Контроль 5мг ГХН 10мг ГХН
7 доба 14 доба Реабілітація, 20 доба
Рис. 5. Активність КАТ у печінці курей в контролі та за дії ГХН у концентрації 5 мг/л та 10 мг/л на 7-му, 14-ту та 20-ту доби
досліду (*** - р>0,999).
130
90
50
10
5 іг ГХ
0 м ГХН
5 мг ГХН------«Ямг-
ГХН
7 доба
14 доба
5мг ГХ
реабіл іт
10мі-"ХН рЄабтіт
Реабілітація
Рис. 6. Активність КАТ у печінці курей порівняно з контролем (контроль прийнято за 100 %) за дії ГХН у концентраціях 5 мг/л та 10 мг/л на 7-му, 14-ту та 20-ту доби досліду (реабілітація) (*** - р>0,999).
0,1500
о 70
30
ВИСНОВКИ
1. Дія ГХН у концентрації 10 мг/л призводить до значного зростання інтенсивності процесів ПОЛ та зниження активності СОД, КАТ як на 7, так і на 14 добу досліду.
2. Концентрація розчину ГХН 5 мг/л призводить до підвищення вмісту МДА та зниження активності СОД на 7 добу досліду з наступним поверненням до рівня контролю на 14 добу досліду.
3. За час реабілітаційного періоду відбувається підвищення вмісту продуктів ліпопероксидації із
значним зростанням активності СОД та спаданням
активності ферменту КАТ.
Література
1. Борисюк М.В., Зинчук В. В.,Корнейчик В.Н. Кислород и свободные радикалы. - Гродно, 1996. - С. 4 - 7.
2. Величенко А.Б., Гиренко Д.В., Лукьяненко Т.В. Растворы гипохлорита натрия для медицины и ветеринарии // Вопр. химии и хим. технологии. - 2006.
- № 6. - С. 160-164.
3. Говта Л. Загальний механізм патології // Донецький вісник наукового товариства ім. Шевченка. Т. 20. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Медико-біологічні студії екосистем», 4-5 січня 2008 р, Донецьк. - С. 6-24.
4. Головчак Н. П. Зміна інтенсивності процесів перекисного окиснення ліпідів у печінці курей за дії гіпохлориту натрію / Н. П. Головчак, А. В. Тарновська, Г. І. Коцюмбас, О.І. Бішко, Д. І. Санагурський // Міжнародна наукова конференція студентів та молодих вчених, присвячена 200-річчю з дня народження М. І. Пирогова «Молодь - медицині майбутнього» (Одеса, 22-23 квітня 2010 р.): тези доповідей. - Одеса, 2010. -С. 46.
5. Королюк М.А., Иванова Л.И., Майорова И.Г. Метод определения активности каталазы // Лаб. дело. - 1988. -№ 1. - С. 16-19.
6. Костюк В.А., Потапович А.И., Ковалева Ж.М. Простой и чувствительной метод определения СОД, основаный на реакции окисления кверцитина // Вопросы мед. химии. - 1990. - Т. 36, № 2. - С. 88-91.
7. Меньщикова Е.Б. Окислительный стресс.
Прооксиданты и антиоксиданты. - М.: Фирма «Слово», 2006. - 556 с.
8. Нестерова Л. А., Смурова Е.А., Манухин Б.Н. Характеристика связывания специфического блокатора [+Н]-хинуклидинилбензилата М-холинорецепторами мембран корымозга крыс // Докл. Ак. Наук, І995, том 343, № 2, С. 268-2ТІ.
9. Сибірна Н.О. Маєвська О.М., Барська М.Л.
Дослідження окремих біохімічних показників за умов оксидативного стресу Навчально-методичний
посібник. - Л.: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006. - 58 с.
10. Скляров О.Я. Клінічна біохімія: Підручник. - К.: Медицина, 2006. - 432 с.
11. Тимирбулатов Р.Р., Селезнев Е.И. Метод повышения интенсивности свободнорадикального окисления липидосодержащих компонентов крови и его диагностическое значение // Лаб. дело. - 1981. - № 4. -С. 209-211.
12. Тимочко М.Ф., Єлісєєва О. П., Кобилінська Л. І., Тимочко І.Ф. Метаболічні аспекти формування кисневого гомеостазу в екстремальних умовах. Львів. -1998. - 140 с.
13. Федонюк Я.І., Білик Л.С., Микула Н.Х. Анатомія та фізіологія з патологією. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. - 680 с.
14. Buddi R, Lin B., Atilano S.R., Zorapapel N.C., Kenney M.C., Brown D.J.. Evidence of oxidative stress in human corneal diseases // J. Histochem. Cytochem. - 2002ю -Vol.50, N 3. - P. 341-351.
15. Eduard Hidalgo, Rosa Bartolome, Carmen Dominguez Cytotoxicity mechanisms of sodium hypochlorite in cultured human dermal fibroblasts and its bactericidal effectiveness // Chemico-Biological Interactions. - 2002.-Vol.139, - P. 265-282.
16. Halliwell B., Gutteridge J.M.C. Lipid peroxidation, oxygen radicals, cell damage, and antioxidant therapy // Lancet. -1984. - Р. 1396-1398.
ПРООКСИДАНТНО-АНТИОКСИДАНТНЫЙ ГОМЕОСТАЗ ПЕЧЕНИ ПТИЦЫ ПРИ ДЕЙСТВИИ ГИПОХЛОРИТА НАТРИЯ РАЗНЫХ КОНЦЕНТРАЦИЙ
Головчак Н.П., Коцюмбас Г.И., Бишко О.И., Санагурский Д.И.
На основании проведенных исследований установлено, что действие раствора гипохлорита натрия ведет к нарушению прооксидантно-антиоксидантного равновесия печени птицы. Установлено, что при действии исследуемого детоксикационного расствора происходит понижение активности ферментов системы антиоксидантной защиты. Однако, показано, что гипохлорит натрия в концентрации 5 мг/л обусловливает менее негативное влияние в сравнении с концентрацией 10 мг/л.
Ключевые слова: перекисное окисление липидов, супероксиддисмутаза, каталаза, печень.
PROOXIDANT-ANTIOXIDANT HOMOEOSTASIS OF BIRD LIVER AT THE ACTIONS OF SODIUM HYPOCHLORITE OF DIFFERENT CONCENTRATIONS
Holovchak N.P., Kotsiumbas H.I., Bishko O.I., Sanahursky D.I.
It is set on the basis of the conducted researches, that the action of sodium hypochlorite results in violation of prooxidant-antioxidant homoeostasis of liver of bird. It is set that for the actions of the investigated detoxication solution there is oppression of activity of enzymes of the antioxidant system defence. However, it is shown that the action of hypochlorite of sodium in the concentration of 5 mg/l predetermines less negative influence comparatively with the concentration of 10 mg/l.
Key words: peroxidation of lipid, superoxide dismutase, catalase, liver.
