CC BY
131ПРОФЕСІЙНА КУЛЬТУРАВЧИТЕЛЯ ЯК ОСОБИСТІСНИЙ І СОЦІАЛЬНИЙ ФЕНОМЕН
Г орбачоваГ. В.
Донецький інститут соціальної освіти
Анотація. У статті обґрунтована неподільність професійної культури вчителя на загальну і спеціальну. Полемізуючи з відомими дослідниками проблеми професійного становлення педагога, автор пропонує її тлумачення з огляду на необхідність розвитку аксіологічних та рефлексивних механізмів свідомості фахівця. Професійна культура вчителя - це складне, інтегративне соціально-психологічне утворення в структурі особистості педагога. Воно зароджується в системі відношень до природи і соціального середовища, визначає світоглядні орієнтири, ціннісні установки, загальну концепцію життєвих прагнень і позицій.
Ключові слова: професійна діяльність, професійна культура соціальний та особистісний феномен Аннотация. Горбачова А.В. Профессиональная культура учителя как личностный и социальный феномен. В статье обосновывается неделимость профессиональной культуры учителя на общую и специальную. Полемизируя с известными исследователями проблемы профессионального становления педагога, автор предлагает ее интерпретацию с точки зрения необходимости развития аксиологических и рефлексивных механизмов создания специалиста. Профессиональная культура учителя - это сложное, интегративное социально-психологическое образование в структуре личности педагога Оно зарождается в системе отношений к природе и социальной среде, определяет мировоззренческие ориентиры, ценностные установки, общую концепцию жизненных стремлений и позиций.
Ключевые слова: профессиональная деятельность, профессиональная культура социальный и личностный феномен.
Annotation. Gorbachova A.V. Professional crop of the teacher as a personal and social phenomenon. In the article is proved the indivisibility of teacher's professional culture into a general and a special one. Polemizing with the well-know researchers of the problem of teachers professional forming, the author offers its interpretation on the assumption of necessary development of value and reflexive mechanisms of specialist's consciousness. The professional crop of the teacher is complex, integrative social - psychologic education in frame of the person of the teacher. It germs in system of attitudes to the nature and social medium, defines world outlook landmarks, valuable installations, the common concept of zoetic tendencies and positions.
Key words: рrofessional activity, professional culture, personal and social phenomena.
Вступ.
Педагогічна діяльність у суспільній ієрархії професій за складністю та відповідальністю виконуваної роботи належить до найбільш значущих. Її престиж залежить не стільки від матеріально-грошового еквіваленту, скільки від соціальної культурі, яка нагороджує й стверджує істинний сенс людського буття. Поза культурологічнимпідходом суспільна оцінка професії педагога неминуче примітивізується і набуває банальнопрагматичного звучання. Як наслідок, учительська професія помітно втрачає звичний рейтинг, що негативно впливає на професійне самовизначення навіть тієї частки молоді, для якої педагогічна праця, за Г. Сковородок, мала б стати « спорідненою». Тому вивчати, пропагувати, удосконалюватипрофесійну діяльність педагога варто лише в контексті культурологічнихкоординат
Робота виконана за планом НДР Донецького інституту соціальної освіти.
Формулювання цілей роботи.
Метою пропонованої статті є аналіз професійної культури педагога як особистісного і соціального феномену.
Результати дослідження.
Таким чином, професійна культура вчителя, на нашу думку, є репрезентом не лише міцної системи знань, що утворює належний тезаурус педагога Це й гуманістично спрямована система ціннісних орієнтацій та переконань, що забезпечують успішну аксіологічну діяльність вчителя і формування його світоглядних позицій. Сюди обов'язково входить і система соціальних почуттів, що обумовлює емоційно-творчу активність вчителя, визначає особистісний зміст педагогічної діяльність, формує її індивідуальні методи. Так чи інакше результативність професійно-педагогічної діяльності вчителя потрібно ставити в безпосередню залежність від розвитку його духовного світу.
Сьогодні перед наукою стоїть фундаментальне завдання - визначити, як зміст духовного розвитку педагога перетворюється на форми розвитку його професійної культурі, а присвоєння цих норм обумовлює розвиток педагогічної свідомості. На мою думку багатьох дослідників (Т. Браже, С. Іванова, А. Маркова, Д. Познер, Г. Сухобська та ін.), особливого значення в цьому процесі набуває педагогічна рефлексія - діяльність самопізнання. Педагогічна рефлексія відображає специфіку духовного світу вчителя, адже психологічна структура педагогічної діяльності - це процес рефлексивного управління діяльністю іншого, тобто процес взаємного відображення в системі «вчитель-учень» (Ю. Кулюткін). Рефлексія забезпечує народження в педагогічній свідомості сукупності чуттєвих та розумових образів, що безперервно змінюються, безпосередньо існуючи у внутрішньому досвіді й зумовлюючи професійну діяльність. Їй притаманні мотиваційно-ціннісний характер, внутрішній діалогізм; опосередкованість знаковим (вербальним та символічними) структурами що діють на свідомість вчителя.
Розвинена педагогічна рефлексія зумовлює усвідомлення власної соціально-педагогічної позиції щодо розв'язання глобальних проблем людства Візьмемо, для прикладу, екологічну проблему та усвідомлення її вчителем. На основі співставлення власного життя з результатами діяльно-чуттєвого контакту із світом народжується усвідомлення природи й її самоцінності, з одного боку, усвідомлення себе (людини) в природі, з другого боку, усвідомлення своєї педагогічної місії щодо гармонізації відносин між людиною і природою, з третього боку, педагогічна рефлексія розгортається в суміжних системах «я та інші форми життя в природі», «я та мої вихованці /учні/». Сприйняття, переживання, оцінювання природи та паралельне самоспостереження, самоаналіз власних виявів ставлення до світу, з одного боку, забезпечує рефлексію над власною виховною діяльністю на основі «знання про незнання», «знання про невміння», з іншого боку.
Самоаналіз власного чуттєвого сприймання світу через співставлення його контекстом культурі, вияв особистісного світовідношення, що спирається на свідому рефлексію, обов'язково зумовлює професійне самовдосконалення вчителя, оскільки постійно підвищує рівень складності педагогічних завдань, який в результаті перевершує рівень актуальної готовності вчителя до їх розв'язання. Це призводить до ретельного осмислення педагогом механізмів власної діяльності, індивідуального і соціального способу існування в професії. В результаті відбувається заміна старих парадигм досконалішими, народжується професійно значущі концептуальні структури більш високого порядку осмислення. Це зумовлює осмислення принципів світовідношення, інтроспекцію власного педагогічного досвіду, аналіз власного духовного потенціалу, у досконаленнянавчально-виховної стратегії.
Педагогічна рефлексія, як вказує Д. Познер, утворюється за рахунок досвіду, що зумовлює розвиток професійної майстерності. Постійне осмислення, аналіз учителем свого досвіду, підкреслює дослідник, є необхідною умовою формування професійної культури [12]. Розвиток педагогічної рефлексії виявляється в нормальній двоїстості свідомості-вчитель по відношенню до самого себе одночасно є і об'єктом рефлексії (я -виконавець) і її субєктом (я - контролер). Ця здатність, що ґрунтується на процесах взаємовідображення, є однаково цінною для реалізації вчителем як навчальних, так і виховних функцій [5, с.71-73].
У той же час формування виховного потенціалу вчителя чітко корелюється розвитком педагогічної рефлексії, адже, як вказують спеціальні дослідження, структури педагогічного мислення, обумовлені розв'язанням виховних завдань, формуються пізніше, ніж - освітніх [8, с.38]. У зв'язку з цим А. Маркова пропонує модель підготовки педагога підпорядкувати спочатку рефлексивно-особистісному, а вже потім власне професійному розвитку [3, с.67], адже, на думку дослідниці, сучасна педагогічна освіта акцентує увагу на розвиткові предметних знань, але не забезпечує особистісної рефлексивної зрілості. З цим не можна не погодитись. Проте рефлексивно-особистісний розвиток педагога, на нашу думку, не можна здійснити «раніше» чи «пізніше» - це наскрізний процес, який проймає абсолютно всі етапи формування професійної культури вчителя І це добре забезпечується, на наш погляд, типологічним розмаїттям видів загальної культурипедагога, в межах функціонування яких педагогічна рефлексія отримує адекватні імпульси для розвитку Типологічне розмаїття видів культури (моральна, естетична, екологічну правова тощо) є здоровою основою успішного розвитку професійно значущих якостей в структурі особистості вчителя.
Професійна культуравчителя завжди перебуває в центрі уваги наукових досліджень як неоднозначний особистісний і соціальний феномен. На мою думку багатьох учених, що так чи інакше вивчали особистість учителя та особливості його професійного самовираження (О. Абдуліна В. Бондар, Я. Бурлака, І. Зязюн, О. Киричук, Л. Кондрашова, Н. Крилова, А. Маркова, О. Мороз, О. Рудницька С. Сисоєва, В. Сластьонін, Н. Тарасевич, О. Щербаков та ін.), суспільство цілеспрямовано ускладнює вимоги до професійної культури вчителя, адже хоче бачити в ньому не лише носія окремих педагогічних функцій, але й гармонійно розвинену соціально активну особистість з конкретно визначеним духовно-творчим потенціалом
Дослідники неодноразово підкреслювали неабиякий соціальний статус професійної культури як адекватної і дієвої реакції на глобальні проблеми людства. Так, з метою визначення соціокультурнихаспектів професійної діяльності Н. Кирилова поділяє професійну культуру на загальну і спеціальну [2, с.57-58], вважаючи усвідомлення суспільної значущості професії однією з провідних соціальних якостей спеціаліста. А. Маркова розрізняє вузькопрофесійну й особистісну компетентність педагога (усвідомлення соціальної відповідальності, саморефлексія, самопрогнозування), що на мою думку дослідника, зумовлює зрілість професійної культури [3, с.65]. О. Рудницька справедливо підкреслює, що «звичний для інших галузей діяльності розподіл культури на загальну і професійну виявляється неперспективним по відношенню до вчителя Для педагога оволодіння загальною культурою становить найважливішу ознаку професійної діяльності» [9, с.7]. О. Газман пропонує поняття «базової культурі», що визначала б оптимальний набір ціннісних орієнтацій для гармонічного розвитку професійної культури в контексті загальної культури суспільства [7, с.227]. Але так чи інакше всі дослідники наголошують на пріоритеті розвитку потребово-мотиваційної сфери спеціаліста, що визначатиме професійну стратегію, тобто соціально-моральні координати професійної діяльності.
Підхід до вчителя як до суб'єкта педагогічної діяльності і до об'єкта професійної підготовки зумовив створення певних нормативних моделей спеціаліста- професіограм, кваліфікаційних характеристик, бальних методик (Ф. Г оноболін Н. Кузьміна, М. Риков, В. Стастьонін, О. Щербаков, М. Шкіль, В. Сагатовський, Д. Ніколенко Р. Скульськиц С. Єлканов та ін.), що містять інтегративні професійно-особистісні якості, які моделюють результат професійного становлення вчителя Всі спроби такого моделювання спираються на визнання того факту, що умовний «стандарт» вчителя ґрунтується не лише на спеціальних знаннях та
практичних уміннях і навичках, але й на досвіді творчої діяльності, на досвіді емоційно-вольового ставлення до світу. С. Єлканов, характеризуючи професійну культуру, зокрема, називає такі її ознаки, як: гармонічний розумовий, моральний та естетичний розвиток, широкий науковий і художньо-естетичний кругозір, здатність легко і природно входити в творчий стан, уміння аналізувати власні емоційні, вольові процеси [1, с.19-20]. Д. Ніколенко і М. Шкіль пропонують професіограму вчителя, в якій серед вимог до емоційно-вольової сфери педагога на перше місце ставлять виразність і яскравість почуттів, «осердеченість» розуму [6, с.21].
Отже, всі дослідники підкреслюють особливу роль особистісного розвитку вчителя, що зумовлює розвиток професійний. Ми поділяємо позицію О. Рудницько} яка безпосередньо тлумачить педагогічну культуру як сукупність сформованих особистісних якостей учителя, які знаходять своє відображення у педагогічних уміннях і проявляються в різних аспектах професійних відносин і діяльності [9, с.7]. Саме особистісний розвиток забезпечує глибоке ціннісно- вмотивоване ставлення вчителя до професійних обов'язків, обумовлює адекватне переживання процесів педагогічної діяльності.
Аналізуючи функції діяльності вчителя, дослідники слушно видокремлюють орієнтаційну - вплив на ціннісне ставлення вихованців до світу (І. Зязюн, М. Риков, О. Щербаков та ін.). Це зумовлює неабияку роль механізмів аксіологічної діяльності в процесі формування професійної культурипедагога Саме ці механізми допомагають розвитку духовно-ціннісної сфери вчителя, врешті-решт формують стійкі світоглядні позиції, що визначають опанування вчителем своєї власної природи, розвиток власне людського у собі. Недарма світоглід (як вираження духовності) дослідники вважають суттєвим чинником педагогічної культурі, що визначає спрямованість і якість професійної майстерності вчителя [9, с.9].
Отже, аналіз існуючих підходів до професійної культури вчителя переконує в тому, що сучасна педагогічна наука філософськи осмислено трактує цей суспільний феномен як результат не лише вузькопрофесійноїпідготовки педагога, а як сукупний вияв його світоглядної зрілості й розвитку всіх соціально значущих особистісних якостей, як інтегральний показник творчої спрямованості, активної моральності й духовної значущості поведінки й діяльності вчителя Висновки.
Отже, професійна культуравчителя, на наш погляд, - це складне, інтегративне соціально-психологічне утворення в структурі особистості педагога, яке зароджується в системі відношень до природи і соціального середовища, визначає світоглядні орієнтири, ціннісні установки, загальну «концепцік» життєвих прагнень і позицій. Розвинена професійна культура є гарантом виправдання соціальних сподівань - лише завдяки їй вчитель може здійснити той тип діяльності, якого потребує від нього суспільство. Тому професійну культуру вчителя ніяк не можна спрощувати до системи спеціальних, вузькопрофесійних знань, умінь і навичок. Це поняття є ширшим і включає в себе весь духовний потенціал особистості педагога, інтелектуальні емоційні і практично-дійові компоненти його свідомості.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем професійної культуривчителя
Література
1. Елканов С. Б. Профессиональное самовоспитание учителя- М.: Просвещение, 1986.- 143 с.
2. Крылова Н. Б. Формирование культурыбудущегоспециалиста.- М.: Высш. школа,1990.- 142 с.
3. Маркова Б. С. Психологические проблемы повышения квалификации // М.:Педагогика,1993.- № 9-10.-С.64-67.
4. Мороз О. Г. Професійна адаптація молодого вчителя.- К.,1980.- 95с
5. Мышление учителя: Личностные механизмы и понятийный аппарат / Под ред. Ю. Н. Кулюткина Г. С.
Сухобской- М.: Педагогика, 1990.- 104 с.
6. НиколенкоД. Ф., Шкиль Н. И. Становление учителя- К.: Знание, 1986.- 47 с.
7. Новое педагогическое мышление / под ред. А. В. Петровского- М.: Педагогика, 1989.- 280 с.
8. Осипова Е. К. Психологические основы формирования професионального мышления учителя- Автореф. дис. ... докт. психол наук,- М., 1988.- 41 с.
9. РудницькаО. П. Сприйняття музики і педагогічна культураучителя- К.: КДПІ, 1992.- 96 с.
10. Сластенин В. А., Тамарин В. Э. Методологическая культура учителя: Педагогические кадры // Сов. педагогика- 1990.- № 7.- С.82-88.
11. Соціолого-педагогічний словник / Укл Г ончаренко С. У., Радул В. В. та ін.- К.: Ексоб, 2004.- 304 с.
12. Posner G. J. Field Experience: A Guide to Reflective Teaching.- N.Y. and L., 1985.- 245 р.
Надійшла до редакції 03.04.2008 р.
