CC BY
12Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 24 (63). № 1. 2011 г. С. 47-58.
УДК 343.98
ПРОФЕСОР ТАВРШСЬКОГО УН1ВЕРСИТЕТУ О. Д. К1С1ЛЬОВ: НЕВ1ДОМ1 СТОР1НКИ БЮГРАФП
Чисшков В. М.
Державний науково-дослдний шститут МВС УкраТни, м. КиТв, УкраТна
Висвгглюеться життевий шлях i наукова дшльшсть професора кримшального права Харювського та Таврiйського утверсите'пв А. Д. Кiсiльова (1867-1926). Наводяться нов1 факти щодо його дiяльностi в Укрцентророзшуку Головмшщи НКВС УСРР в 1921-1922 роках.
Ключов1 слова: професор Кюшьов О. Д., iсторiя кримшалгстики, Харювський [ Тавршський уш-верситети, Укрцентророзшук, бригада „Мобшь", вщомча освгга.
Особа укра1нського вченого i педагога, екстраординарного професора Харювського та Тавршського ушверситепв Кiсiльова Олександра Дмитровича, як справедливо зазначають його сучаст бiографи, вiдома лише невеликому колу спещатспв. Правознавцям Берзiну П. В. та Михайлову М. А., яю першими з сучасних дослщни-кiв почали вивчати бiографiю вченого, вдалося бiльш - менш виважено зютрукту-рувати дореволюцiйний перiод життя вченого, але пiсля 1917 року, за словами самих авторiв, бiографiчнi данi про Кiсiльова „виглядають вельми „туманними" [ 1, с. 107]. Тому автор дано1 статп, на пiдставi ранiше невiдомих архiвних документiв, ставить за мету внести деяю уточнення i доповнення до бюграфп вченого, якi, голо-вним чином, стосуються його дiяльностi в Укрцентророзшуку Головмшщи НКВС УСРР в 1921-1922 роках.
Майбутнш екстрародинарний професор кримшального права Харювського уш-верситета Кюшьов Олександр Дмитрович [2] народився 26 липня (за ст. ст.) 1867 року у Харков^ в им'1 вченого-медика. Його батько, Дмитро 1ванович, походив з родини купщв, мав вчену ступiнь доктора медицини, працював доцентом по кафедрi лшарсько! дiагностики Харкiвського унiверситету i за сумюництвом виконував обов'язки унiверситетського лшаря [3, с. 134]. Олександр початкову осв^у отримав вдома, а у 1886 рощ тсля закiнчення з срiбною медаллю 3-1 мюько1 пмназп поступив до iмператорського Харювського ушверситету на юридичний факультет. Студентом вш був запопадливим, багато читав i майже зразу з поважшстю зацiкавився кримiнальним правом. На питливого студента звернув увагу професор кримшального права Владимиров Л. С., тд керiвництвом якого той шдготував твiр „ Клевета в печати по уложению и кассационным решениям" (1889 р.). За цю роботу ршенням юридичного факультету студент Кюшьов отримав премда iм. Зарудного С. I.
У 1890 рощ Олександр Дмитрович з вщзнакою заюнчив ушверситет i був за-лишений стипещщантом по кафедрi кримiнального права i кримiнального судочинс-тва для тдготовки до професорського звання. Для отримання звання магiстра вiн у 1892 рощ шдготував два реферати „О преступлениях против веры и церкви в древней Руси" та „О философии уголовного права Тарда", а у травш 1894 року витримав
магютерсью юпити i отримав посаду приват-доцента вказано! кафедри. Починаючи з 1895 року, читав лекци з невеликих курсiв „Вчення про покарання i кримiнальний судоустрш", „Про злочини проти вiри, держави i суспшьства" та „Кримшальне су-дочинство", допомогаючи ординарному професору кафедри Даневському В. П.
Восени 1897 року Кюшьов О. Д. за рахунок ушверситету та Мiнiстерства народно! осв^и був направлений у дворiчне наукове вiдрядження до Нiмеччини. Во-лодiючи досконально двома iноземними мовами: шмецькою та французькою, вiн спещально вивчав психологiю пiд керiвництвом професора Вундта В. i слухав лекци з кримшального права професорiв Берлiнського унiверситету Карла Бiндiнга i Франца фон Лiста. На одному з семинарiв молодий росiйський вчений виступив з науковою доповiддю на тему " О преступнике в трудах Ф. М. Достоевского".
У березш 1898 року Олександр Дмитрович змушений був перервати закордон-не вщрядження i повернутисяся до Харкова. Причиною тому була смерть ординарного професора Даневського В. П. Рада юридичного факультету запропонувала молодому приват-доценту зайняти вакантну посаду i той майже чотири роки читав студентам повний курс кримшального права, а починаючи з 1902 року ще й вчення про покарання та кримшальне судочинство.
Ул^ку 1899 року Кюшьов О. Д. за власний кошт знову побував за кордоном (Шмеччина, Франщя) з метою продовження наукових занять i збору матерiалiв для магютерсько! дисертаци. У Париж вiн особисто зустрiчаeться з вiдомим французь-ким кримшалютом Альфонсом Бертiльйоном, вивчае його пращ i дуже ретельно знайомиться з його системою щентифшаци особи - антропометрiею (бертильйона-жем). З цього часу проблеми „науково! полщ1" (кримшалютики) стануть для Олек-сандра Дмитровича предметом дослщження майже всього його життя.
У 1901 роцi Кюшьов О. Д. пiдготував свою першу монографда „Личность, как объект карательных отношений", яка через два роки переробленою i доповненою вийшла друком шд назвою „Психологическое отношение уголовной ответственности" i була представлена автором до Кшвського унiверситетуу св. Володимира для отримання наукового ступеня магiстра кримiнального права.
Пiсля усшшного публiчного захисту магютерсько! дисертаци у грудш 1903 року, Кюшьов О. Д. призначаеться в.о. екстраординарного професора по кафедрi кримшального права i судочинства, а через декшька рокiв вiн стае ординарним профе-сором [4, с. 225 - 226].
Прид^ючи основну увагу кримшально-процессуальним дисциплiнам, Олександр Дмитрович продовжував вивчати проблеми ново! науки кримшалютики, щка-витися працями захщноевропейських вчених-кримiналiстiв. На початку ХХ столггтя вiн стае членом росшсько! групи Мiжнародно! спiлки кримiналiстiв, приймае участь у робот И з'1здв. В цей час професор Кюшьов ставить перед керiвництвом Харюв-ського ушверситету питання про необхiднiсть включення кримшалютики до про-грами пiдготовки студенив-юрисив, посилаючись на рiшення Мiжнародного кон-гресу кримiналiстiв (1896 р.). Ушверситетське керiвництво декiлька рокiв „вивчало" пропозищю вченого i тiльки при безпосереднш пiдтримцi професора судово! меди-цини ушверситету Бокарiуса М. С., у 1910-1911 навчальному роцi курс кримшалютики був започаткований студентам юридичного факультету [5, с. 34].
Таким чином, ординарний професор iмператорського Харювського ушверсите-ту Олександр Дмитрович Кiсiльов став першим ушверситетським викладачем кри-мiналiстики в Росшськш iмперil. Тому слiд заперечити деяким сучасним росшським i укра1нським дослiдникам ютори кримiналiстики, якi безшдставно вiддають цей прiоритет петербурзькому професору Трегубову С. М. [6].
Як свщчать архiвнi та лiтературнi джерела, професор кримшального права Тре-губов С. М. розпочав читати у С.-Петербурзi курс лекцш з кримшалютики слухачам Олексащ^всько1 Вшськово-юридично1 академи та iмператорського Училища пра-вознавства у навчальному 1912-1913 роцi, тобто двома роками шзшше за Кiсiльова. Про те, що харювський професор кримшального права Кюшьов О. Д. „у 1910 рощ почав знайомити студенев юридичного факультету з практичними методами кримшалютики" першим засвщчив ще у 1912 рощ вщомий росшський кримiналiст Лебедев В. I. [7, с. 1Х].
Влiтку 1913 року Олександр Дмитрович знову за власний кошт здшснив по1зд-ку за кордон з метою вивчення досвщу оргашзщи та дiяльностi кримшально! полщи захiдноевропейських держав. Вiн побував у Н1меччиш, Австри, Швейцари та Фран-ци, де, зокрема, ознайомився з нормативними актами, що регламентували оргашза-щю та дiяльнiсть кримшально! полщи, пiдготовкою кадрiв для 11 шдроздшв, практикою розкриття злочишв, зустрiчався з вiдомими кримiналiстами професорами Францем фон Лютом (Берлш), Гансом Гроссом (Грац), Рудольфом Рейсом (Лозанна), доктором Гейндлем (Дрезден) та ш. У Париж вiн бачився з Бертшьйоном А., вiдвiдав Бюро судово! iдентифiкацi1' мiсько1' полiцейсько1' префектури, де помiчники Бертiльона А. (в той день самого директора не було) зробили на память росшському професору його вшзнавальний фотозшмок, який був шзшше вщтворений ленiн-градським професором Криловим I. Ф. в книзi „В мире криминалистики". При цьо-му автор помилково наголошуе, що цей фотозшмок був зроблений самим Бертшьо-ном А. [8, с. 71], хоча це не вщповщае дшсносп.
Перебуваючи у французькш столищ, професор Кюшьов О. Д. оглянув також центральне мiсце попереднього увязнення арештованих за добу в Париж1, ознайомився з оргашзащею полiцейських пiдроздiлiв швидкого реагування для розкриття резонансних злочинiв - „бригадами-мобшь" та дiяльнiстю прокурорського нагляду за дiзнанням [9, с. 1-10].
На посадi екстраодинарного професора Харкiвського ушверситету Олександр Дмитрович перебував до середини 1918 року. У цей перюд виходять друком його монографiя „Популярний курс кримiнального права", а також статп „Поняття зло-чину", ,Дро покарання", „Про смертну кару", „Раскольшков Достоевського як зло-чинець" тощо [10, арк. 2 зв.]. Крiм науково-педагогiчноl дiяльностi професор Кiсi-льов приймав активну участь у громадському життi мiста i у 1912 рощ балатувався кандидатом в депутати IV Державно1 думи [11, с. 29 ].
Пюля закриття Харювського унiверситету Олександр Дмитрович змушений був ви1хати до Симферополя, де понад два роки працював професором Тавршського унiверситету, викладаючи курс кримiнального права та судочинства. Пюля захоп-лення Криму бшьшовиками вiн разом з декшькома викладачами Таврiйського унi-верситету був у середиш грудня 1920 року заарештований i утримувався в Литовсь-
ких казармах. Дякуючи клопотанням ректора ушверситету Вернадського В. I., аре-штованих невдовзi звiльнили [12, с. 197] i за ршенням Кримського ревкому деяких професорiв факультету суспшьних наук унiверситету вислали „на север". У списку висилаючих значилося i прiзвище професора Кiсiльова О. Д. [13, с. 38].
„Севером" для Олександра Дмитровича став рщний Харюв - на той час столиця радянсько! Украши. Невдовзi знання i досвiд професора Кiсiльова в галузi кримша-лiстики були затребуваш новою владою i 15 червня 1921 року вiн приступив до ви-конання обов'язкiв завiдувача вщдшом технiки i розшуку Укрцентророзшуку Голо-вмшщи НКВС УСРР [14, арк. 2].
Зазначимо, що на той час центральний апарат карного розшуку республши тшьки починав формуватися i його особовий склад нараховував всьго 11 сшвробгг-никiв. Структурно Укрцентророзшук складався з п'яти вiддiлiв: 1) дшоводства ( канцелярий, 2) техшки i розшуку, 3) реестрацп, 4) водного i залiзничного карного розшуку та 5) таемного [15, арк. 55]. В кшщ року почали функцюнувати новi шдрозд> ли: iнспекторський вiддiл, музей наочних посiбникiв i знарядь злочинiв, центральний розплщник собак-шукачiв, кабiнет судово! експертизи та бригада „Мобiль", яка була створена на базi таемного вщдшу [16, арк.131].
Згiдно пояснювально! записки начальника Укрцентророзшуку вiд 1 липня 1921 року, на вщдш технiки i розшуку покладалися наступи функцп: 1) складання, реда-гування i видання iнструкцiй, положень, циркулярiв, якi вiдображають технiчну, професiональну i юридичну сторону дiяльностi органiв карного розшуку; 2) шдго-товка проектов наказiв, що вiдображають, як позитивш так i негативнi сторони, що мають принципове значення в дiяльностi окремих працiвникiв карного розшуку; 3) ведення облiку технiчного та шшого складу вiддiлення; складання проектiв щодо методiв технiчно- розшуково! роботи; роз'яснення i дача вказiвок щодо поступаю-чих з мiсць доповiдей ; 4) проведення iнструктажiв i ревiзiй через iнспекторський вiддiл Головмшщи губернських вщдшень карного розшуку та здшснення управлш-ня останнiми безпосередньо i через начальника губернсько! мшщи; 5) равномiрне розмiщення спецiалiстiв з техшки розшуку на мюцях; публiкацiя законоположень щодо боротьби зi злочиннiстю i порядку направлення слiдчого матерiалу та речових доказiв по пiдсудностi; 6) нагляд за своечасним опублшуванням в губершях вщомо-стей про розшук ошб i предметiв та доставлення !х у вiддiл карного розшуку Голов-мiлiцil для публiкацil в масштабах республши ; 7) ведення в алфав^ному порядку облiку засуджених ошб i видання довiдок при запросах з мюць, публiкацiя цих спи-скiв в масштабах республши. [16, арк. 167].
Структурно вщдш технiки розшуку складався з двох столiв: 1) технiчно-розшукового i 2) загального. На останнiй покладалося управлiння виключно губерн-ськими вщдшеннями карного розшуку. Згiдно встановлених шта^в, особовий склад пiдроздiлу складався з 6 сшвроб^ниюв: завiдувача, дiловода 1-го розряду, дшовода 2-го розряду i трьох конторщикiв [15, арк. 71-зв.]. В дiйсностi, на момент зайняття посади Кiсiльовим, у штатi вiддiлу працювало два спiвробiтника: завiдувач Юс> льов О. Д. i переписувач Коротков О. I., який незабаром був призначений його по-мiчником.
Роботу на новш посавд Олександр Дмитрович розпочав з ознайомлення поло-ження справ карного розшуку як в центр^ так i на мiсцях i прийшов до висновку, що „...технiка самого карного розшуку знаходиться у примитивному сташ". Виявилося, що у бшьшосп пiдроздiлiв карного розшуку вiдсутнi фотографiчнi, антропометрич-нi та дактилоскопiчнi прилади, а також бракуе досвiдчених кадрiв. З присутньою йому енергiею професор Кiсiльов розпочинае бурхливу дiяльнiсть. У своему звт вiд 31 жовтня 1921 року вiн, зокрема, писав: „...прийшлося ужити перший час на оргашзащю техшчно! пiдготовки робiтникiв карного розшуку щодо виконання сво!х обов'язюв, i, насамперед, на придбання необхщних для цього засобiв: фотографiч-них належностей, антропометричних iнструментiв i дактилоскошчних прила-дiв...Попутно, вiдвiдуючи щоденно Центророзшук, я проглядаю супроводжуючi ме-ш для висновку доповiдi i накази з мюць, приймаю участь у нарадах, у складаннi рiзних шструкцш на мiсця з Центру тощо" [14, арк. 2-3 зв.].
Як свщчать архiвнi матерiали, у другш половинi 1921 року дiяльнiсть центрального апарату карного розшуку УСРР пом^но активiзувалася. Якщо за першi чо-тири мiсяцi мiсцевi органи карного розшуку отримали з центру лише один наказ, то у другш половиш року вже було видано 25 наказiв i 32 циркуляри шструктивного i розпоряджувального характеру. [15, арк. 14].
Восени 1921 року керманичем вщдшу технiки i розшуку Кiсiльовим особисто та його тдлеглими були пiдготовленi i об'явлеш наказом Укрцентророзшуку насту-пнi нормативш акти: Iнструкцiя щодо провадження дiзнань при складаннi протоко-лiв, яка мала XII роздшв, присв'ячених проведенню дiзнання з певного виду злочи-ну (розбою i грабежу, крадiжкам, пiдпалам, нанесенню тiлесних ушкоджень, тдро-бцi грошових знакiв тощо); Ыстукщя з оргашзаци технiчних прийомiв розшуку; Те-хнiчнi прийоми обшукiв для агента карного розшуку; Iнструкцiя з оргашзаци карного розшуку, яка складалася з двох роздiлiв: 1). Мистецтво карного розшуку i 2). Сискна дiяльнiсть i органи карного сиску та додатку: Особи, яких належить реест-рувати при затриманш обов'язково, професiйних злочинцiв або злочинщв-спецiалiстiв i тримати таких тд суворим наглядом, (додаток нараховував 56 катего-рiй злочинцiв) [17, с. 3-22].
Олександр Дмитрович також ставив перед керiвництвом питання про створен-ня при Укрцентророзшуку спецiальних куршв для пiдготовки майбутнiх спецiалiс-пв карного розшуку, а також залучення до роботи у карно-розшукових установах колишшх спецiалiстiв царського карного сиску. У своему звт професор Юсшьов, зокрема, писав, що вш мае на увазi прийняти саму дшову участь у створеннi курсiв, що мають вщкритися у найближчий час у м. Харковь „ Мною вже намiченi викла-дачi для цих куршв з складу професорiв, - писав вiн, - а також я зайнятий пшготов-кою шдручниюв, багато з яких приходиться складати знову" [14, арк. 3 зв.].
Пропозищя вченого була прийнята i за дорученням начальника Укрцентророзшуку Фшшова О. В. вш розробив необхiднi органiзацiйнi документи: положення, програму i штат курсiв.
Заслуговуе на увагу розроблена Олександром Дмитровичем „Програма курсiв для Вищо! школи командного складу з карного розшуку i при губмшщях для агента". Щоб мати уявлення про коло питань, яю передбачалося вивчати майбутшм ке-
piBH^aM карного розшуку молодо! радянсько! республiки, розглянемо цей документ бшьш доклaднiше.
Программа складалася з чотирьох pоздiлiв, що подшялися на двi частини : за-гальну i особливу.
Перший роздш (А) „Оргашзащя i побудова мшщи" мав тiльки Загальну части-ну, до яко! належали нaступнi шдроздши: I. Про мiлiцiю взaгaлi. II. Установи мш-цi!, III. Власш особливостi пpaцiвникiв мiлiцi!. IV. Умови прийому на службу. V. Права i обов'язки службовцiв мiлiцi!. VI. Службова роль мшщи. VII. Найбшьш важ-ливi приписи про вуличний рух. VIII. Службова роль мшщи в найбшьш важливих випадках. IX. Письмова робота мшщи. Х. Дисциплшарш стягнення. XI. Собаки -шукaчi : 1). Призначення i головш особливостi собак - шукaчiв. 2). 1х дресування). X. Рiзнi способи боротьби та захисту: бокс, джиу - джитсу та ш.
Другий pоздiл (Б) „Кримшальне право" передбачав у Загальнш чaстинi розгля-дати таю питання, як поняття про злочин i покарання, значення згоди потерпшого, необхiднa оборона, крайня необхщшсть, нaмip i необеpежнiсть, приготування, замах i виконання злочину, спiвучaсть, повторшсть, окpемi види покарання. В особливш чaстинi зазначалося вивчення окремих вцщв особистих i майнових злочинiв: вбивс-тво,тiлеснi пошкодження, позбавлення свободи, ображення честi, злочини проти циотливостi, викрадення, присвоення i пошкодження чужого майна, тдробка тощо.
У третьому роздш (В) „ Кpимiнaльний процес" передбачалися питання : орга-нiзaцiя суду, судовi органи, попередне провадження по справ^ обшук, ви!мка, арешт та провадження справ в судах 1-! шстанци.
Четвертий pоздiл (Г) присв'ячувався карному розшуку i по обсягу був майже таким, як i 1-й роздш. Складався вiн з загально! i особливо! частин, IV-х пiдpоздiлiв i 42 пунктiв. Для наглядносп наведемо цей pоздiл повшстю:
(...) Г. КАРНА М1Л1Ц1Я.
А. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА.
I. Органи карного розшуку. 1) Центральш вiддiлення. 2) Мiсцевi вiддiлення.3) Зaлiзничний i Водний вщдш карного розшуку.
II. Умови служби у карному розшуку. 1). Особливост роботи карного розшуку. 2). Права i обов'язки. 3). Техшчш прийоми служби: грим, переодягання, знання зло-чинного свiту тощо.
III. Найважливш види карно-розшуковог д1яльностИ). Приймання заяв про злочини. 2). Пеpшi кроки при розслщуванш. 3). Огляд мюцевосп, збеpiгaння слiдiв злочинiв. 4). Допит шдозрюваного. 5). Встановлення особи i впiзнaння злочинця. 6). Арешт.7). Попередження зговору впiвучaсникiв i приховування слiдiв злочину. 8). Мiлiцейське спостереження. 9). Кого потpiбно допитувати як свщюв. 10). Допит свiдкiв. 11). Експертиза (свiдучi особи). 12). Обшук. 13). Накладення заборони на переписку.14). Поновлення i pозбip пошкоджених докуменпв. 15). Розбip шифру тайнопису злочинщв. 16). Встановлення невiдомого винного шдроблених докумен-тiв. 17). Поpiвняння почерюв.
IV. Виявлення i викривання злочинця по слгдам та гншим доказам.
1). Способи встановлення винного. 2). Свщки. 3). Предмети залищеш злочин-цем. 4) Слщи що доказують перебування злочинця на мющ злочину. 5). Яким шляхом йшов злочинець. 6). Яким чином roTpi6ro дослiджувати докази атбь 7). Якостi злочинця, професiйна спритшсть. 8). Знання i характер злочинця. 9) Засоби i способи. 10). Мотив злочину. 11). Намiр скогги злочин. 12). Зiзнання свое! вини. 13). Знання обставин злочину.
Б. ОСОБОВА ЧАСТИНА.
1. КласифЫащя профеаональних злочинщв. 1). Крадiжки. 2). Приховування. 3) Шахрайство. 4). Щцпал. 5). Фальсифiкацiя документiв. 6). Вбивство.
Останнш п'ятий роздiл (Д) „ТехникареестрацИ' i втзнання злочинщв" складав-ся з чотирьох шдроздшв : I. Антропометричнi вимiри i словесний портрет. II. Дак-тилоскотя. III. Фотографування. IV. Складання реестрацшно! картки i классифша-цiя !х [16., арк. 183-184].
Як бачимо, змiст програми передбачав широке коло питань, як з загальних так i спецiальних юридичних дисциплiн. Через чотири мюяця, у лютому 1922 року, курси по шдготовщ оперативних пращвниюв карного розшуку i дактилоскошв при Укр-центророзшуку розпочали свою дiяльнiсть [18, арк. 120].
Олександром Дмитровичем також була пiдготовлена „Програма випробування для бажаючих зайняти посаду начальника карного розшуку". Зпдно цього документу, кандидат на вказану посаду повинен був знати:
1) загальш вiдомостi про оргашзащю карного розшуку в УСРР i РСФРР, взае-мовiдносини з загальною мiлiцiею, Надзвичайною комiсiею та шшими органами виконавчо! влади; 2) коротю вiдомостi про устрiй суду i розподiл кримiнальних справ по шдсудносп ( якому суду i яку справу потрiбно передати); 3) необхщш в> домостi про оргашзащю губернських i повiтових вiддiлень карного розшуку; 4) призначення карно-розшуково! мшщп; 5) вiдомостi про огляд мюця поди, слiдiв злочину, часу i порядку проведення обшукiв, вшмки i арешту пiдозрюваного , допи-ту потерпшого та iнших осiб; 6) вщомосп з складання протоколiв i веденню дiзнан-ня та направленню справи пiсля закiнчення дiзнання; 7) загальш знання про реест-ращю злочинного елементу, що пiдлягають фотографуванню, антропометричнiй та дактилоскопiчнiй реестрацп; 8) загальш вщомосп про
складання реестрацшних карток, розподiл !х по розрядам, збершання i переси-лання до Центрального управлшня карного розшуку [16, арк. 148-149]
Таким чином, ми з впевнютю можемо зтверджувати, що професор Krci-льов О. Д. був одним iз фундаторiв вщомчо! освiти системи МВС Укра!ни з шдгото-вки працiвникiв радянського карного розшуку.
Слщ також зазначити, що в Укрцентророзшуку крiм Кiсiльова О. Д. також пра-цював колишнш професор Харкiвського унiверситету професор Покровський Олек-сандр Михайлович, обiймаючи посаду заступника завщувача вiддiлу реестрацп, що складався з двох столiв: 1) фотографп i дактилоскопи та 2) статистики. За свог'ми функцiональними обов'язками Олександр Михайлович „розробляв тi або iншi ш-струкци з метою бшьш посилено! боротьби з кримшальною злочиннiстю [19 , арк.7]. У другш половинi 1921 року вщдшом реестрацИ' були виданi: Iнструкцiя з
провадження антропометричних вимiрювань затриманих ошб злочинних професiй, Iнструкцiя з провадження дактилоскопи, Iнструкцiя з складання словестного портрету, Ыстукщя з реестраци злочинцiв, а також наказ, в якому наводилося описання антропометричних шструмента i дактилоскопiчних приладiв, необхщних для реестраци слочинцiв [16, с. 45-50].
Про професора Покровського О. М. вщомо, що вш народився 18 лютого 1868 року в с. Медяни Симбiрсько! губерни. Його батьки були простими селянами. У 1892 роцi вiн заюнчив природознавче вiддiлення фiзико-математичного вiддiлення Ки!вського унiверситету св. Володимира, а через шють рокiв захистив магiстерську дисертащю. У 1900 роцi молодий вчений став працювати у Харювському ушверси-тетi, де читав лекци з антропологи i археологи [21, арк.1].
Щодо залучення до роботи у карно-розшукових установах „старих спецiв", то 1 листопада 1921 року Рада Народних Комiсарiв УСРР прийняла постанову про взяття на облш ушх спецiалiстiв дореволюцiйного карного сиску. Облшу пiдлягали колишнi службовцi сискних вщдшень: начальники i !х помiчники, агенти ушх роз-рядiв, дактилоскопи, завiдувачi реестрацiйними бюро, пiдкладчики реестрацiйних карток, судовi фотографи, завiдувачi розплiдниками i дресерувальники собак - шу-качiв, секретарi, а також агенти таемно! залiзнично! полщи.
30 листопада того ж року, з метою виконання ще! постанови, уповноваженним Наркомпрацi УСРР був направлений на мюця циркуляр, який зобов'язував вщдши працi губернських виконкомiв у вiдношеннi вищеназвано! категори осiб „прийняти усi рiщучi заходи до !х вилучення i направлення до вiдповiдних органiв карного ро-зшуку [19., арк. 87]. Особи що ухилялися вщ облiку i приховували свою спещаль-нiсть, а також т1, хто !х приховував, пiдлягали притягненню до кримшально! вщпо-вiдальностi за злiсне дезертирство i приховування таких [22, арк. 5].
Але, як показала практика, постанова укра!нського уряду щодо мобшзаци „старих спещв" карного сиску не досягла бажаних результата. Як зазначав у жовтш 1922 року начальник Головмшщи республши, у мiсцевi вiддiли пращ з'явився „над-то низький вщсоток пiдлягаючих мобiлiзацil" [23, арк. 2 зв.].
Вiддiл технiки розшуку Укрцентророзшуку професор Кiсiльов очолював до 7 грудня 1921 року, коли наказом Головного управлшня мiлiцil УСРР № 15/ 280 його було призначено начальником бригади „Мобшь" або „рухливо! бригади" [24, арк. 13]. Цей новий шдроздш створювався при Укрцентророзшуку для розкриття злочи-нiв, що мали важливе суспiльне або державне значення, зокрема, вбивство вщомих громадських i полiтичних дiячiв, пограбування складiв i сховищ, що мають державне значення, боротьба з найбшьш значними посадовими злочинами, кримiнально-злочинними оргашзащями, що прикривалися маскою пол^ичного бандитизму то-що.
Згiдно Положенню про бригаду "Мобшь", И дiяльнiсть полягала у вiдрядженнi на мюця частини сво!х спiвробiтникiв для сприяння у розкриттi справ, у випадках недостатньо! кiлькостi мiсцевих сил. При цьому вони повиннi були: 1) приймати вш необхiднi заходи, щоб шхто з постороннiх осiб i вiдомств не передшкоджав правильному розкриттю злочинiв i виявленню причин !х скоення; 2) за точною iнформа-цiею свое! таемно! освщомчо! агентури приймати екстреннi заходи до бистро! i пов-
но! лшвщаци „видатних кримшальних злочинiв"; 3) в особливо важливих випадках допомогати на мюцях у проведеннi технiчних дослiджень.
На бригаду також покладалися завдання щодо раптових ревiзiй таемно-оперативних частин губенських розшукiв, !х iнструктаж i iнспектування. В той же час вони повинш були бути „школою з шдготовки досвiдчених працiвникiв сиску, вербуючи i наставляючи таемних агента iнформаторiв" [25, с. 182-183]
Чому саме професора Юсшьова було призначено керiвником „рухливо! брига-ди" ? Справа в тому, що Олександр Дмитрович ще у липш 1921 року шдготував для начальника Центророзшуку республши доповiдну записку
„Замiтка про доцшьшсть передачi Вiддiлу карного розшуку вщ НКВС до НКЮ", в якш описував досвiд дiяльностi кримшально! полiцi! в захщноевропейсь-ких кра!нах (Нiмеччинi, Австрi!, Францi!, Англi!, Ггали тощо), де кримiнальна пол> щя видiлена зi складу загально! полщп i знаходиться у веденнi МВС. Але одночасно вона тдпорядкована щодо питань карного розшуку прокурорам судiв i судовим слi-дчим.
Автор доповщно! записки також пропонував органiзувати при прокурорах на-гляду так зваш „мобiльнi бригади" кримiнально! мiлiцi!,." яю б дiяли, роз'!зжаючи на велию вiдстанi для розслiдування особливо важливих злочишв i стежили за про-фесiональними злочинцями" [14, арк. 31]. Гадаемо, що Кiсiльов О. Д. приймав без-посередню участь у редагуванш Положення про органiзацiю рухомо! бригади „Мо-бiль", а також розробляв компетенщю i порядок !! дiяльностi, якi були об'явленi наказом Головного начальника мшщи УСРР вщ 20 сiчня 1920 року [26, арк. 49].
Згщно вишеназваного наказу, особовий склад бригади „Мобшь" нараховував 19 сшвроб^ниюв: 1. Начальник - Юсельов О. Д. 2. Помiчник начальника з шспектор-сько! частини - вакансiя. 3. Помiчник начальника з оперативно! частини - ваканшя. 4. Iнспекторiв - 6 - Рабинович С. С. i !озефе М. К. 5. Субiнспекторiв - 12 - усi вака-нсiя. 6. Ст. дiловод - 1 - ваканшя. 7. Машинют - палiтурник 1 - ваканшя. [24. арк. 13].
Як бачимо, на момент створення цього пiдроздiлу його особовий склад склада-вся з трьох сшвроб^ниюв. Перед професором Юсшьовим стояло непросте завдання: укомплектувати бригаду „Мобшь" i зробити !! „бойовою одиницею". Як в подаль-шому здюнювалася дiяльнiсть Олександра Дмитровича на цш посадi нам, нажаль, невщомо. Серед архiвних матерiалiв вдалося знайти лише документ, який свщчить, що у травш 1922 року бригаду „Мобшь" вже очолював Мартинов Ф. Я. [18, арк. 4].
Таким чином, професор Юсшьов О. Д. був одним з засновниюв i органiзоторiв, а також першим керiвником бригади „Мобшь" - спещального шдроздшу мiлiцi! швидкого реагування в радянськш Укра!нi i, на нашу думку, його слщ вважати „ба-тьком" укра!нського ОМОНу.
Слiд припустити, що саме весною 1922 року вш залишив цю посаду i очолив секщю кримiнального права на кафедрi проблем сучасного права Xаркiвського ш-ституту нородного господарства (XIНГ). Про цей перюд життя та науково-педагогiчну дiяльность Олександра Дмитровича майже шчого невiдомо. Нам вдалося знайти в архiвi особисту карточку вченого, яку наводимо повшстю [ 10, арк. 1-2 зв.]:
НАРОДН1Й КОМ1САР1ЯТ ОСВ1ТИ УПРАВЛЕНИЯ НАУКОВИМИ УСТАНОВАМИ НА УКРА1Н1
Науково-дослвд(на) кафедра Проблем сучасного права Мтсто Хартв Секцiя Кримтальне право ВУЗ ХаркАвський). 1нст(итут) Нар(одного). Господар(ства)
О С О Б И С Т А К А Р Т О Ч К А
керiвника секцн кримтального права кафедри Проблеми сучасного права
1. Прiзвище , 1м'я та по-батьковi
2. Нацюнальшсть i рщна мова
3. Рж, мгсяць i мiсце народження
4. Родинний стан
5. Хто на Вашому утриманнi
6. Сощальне походження
7. Член яко! спшки
8. Де й на якш посадi працював або вчився :
а) до Лютнево! революцй;
б) до Жовтнево! революцй;
9. Вщношення до вшськово! служби, Не служив де рахуеться на учотi i № учотно!
карточки.
10. Стушнь i службове заняття в арми до Жовтнево! революцй пiсля Жовтнево! революцй.
11. Партшшсть Позапарттний
12. Де i як працюете зараз Пенсюнер i керiвник секцн
Кримтального права Н. Д. кафедри Проблеми сучасного права
13. Що доручив Вам ВУЗ: лекцп, практичш заняття, як i скiльки годин
14. Постшне мiсце проживання й адреса Хартв, Чорноглазiвська вул., 13
15. Освгга - вища, середня, нижча Вища
16. Який факультет, вiддiл, чи спецiальнiсть закiнчили Ви та з якою ступiнню
...20. Суспiльна праця
21. В яких наукових та спещальних гуртках i товариствах працював та яю обов'язки виконував
22. Чи працював у маркавських гуртках, де i якi обов'язки
23.Науюж доклади й теми i мюце !х читання або зложення
Шстьов Олександр Митрович Украшець, укратська мова 1867, липень, Харьюв Одружений Дружина
(громадянин) син лжаря Стлка робтниюв освти СРСР В Харковi професором Утверситету
Юридичний фак(ультет) Керiвник секци сустльства боротьби з хул^анством
В юридичному суспiльствi
т
В юридичному суспiльствi. В iсторiко - фiлологiчному сусп(ыьствг). На з Ъдах кримналiстiв.За кордоном, в тiмеччинi
24. Науков1 пращ, переклади, популярш показчики й шше
25. Яку чужу мову знаете й скшьки
Психологическое основание
уголовной ответственности. Популярный курс уголовного права В Народн(ой) Энциклопедии. Статьи в журналах: Понятие преступления. О наказании. О смертной казни. Раскольников Достоевского, как преступник и другие. Нжецьку. Французьку.
Проф(есор) О. Шстьов
Як свщчать нов^ш джерела, професор Юсшьов О. Д. очолював кафедру крим> нального права ХШГ до 1925 року, приймав участь в написанш коментарiв до Кри-мшального кодексу УСРР та Кримшального кодексу РСФРР. Помер вчений у Хар-ковi у 1926 рощ, де i похований [11, с. 30, 373].
Список л^ератури
1. Берзш П. Олександр Дмитрович Кисельов - екстраординарний професор !мператорського Ха-ркiвського [ Тавршського ушверситетав / П. Берзш, М. Михайлов // Кримшальне право Украши. -2006. - № 1. - С. 107-115.
2. Професори Нацюнально! юридично! академл Украши 1м. Ярослава Мудрого / [Ред. кол. В. Я. Тацш та iн.]. - Х. : Право, 2004. - 345 с.
3. Биографический Словарь профессоров медицинского факультета // Медицинский факультет Харьковского университета за первые сто лет его существования (1805-1905). - Х., 1905-1906.
4. Юридический факультет Харьковского университета за первые сто лет его существования (1805-1905) / [Под ред. проф. М. П. Чубинского и проф. Д. И. Багалея] - Х., 1908. - 310 с.
5. Отчет о состоянии и деятельности Императорского Харьковского Университета за 1910-й год // Записки Императорского Харьковского Университета. - 1911. - Книга 3 - «Я».
6. Белкин Р. С. История отечественной криминалистики / Р. С. Белкин. - М. : Изд-во НОРМА, 1999. - 448 с.
7. Лебедев В. И. Искусство раскрытия престулений. 1. Дактилоскопия (Пальцепечатание) /
B. И. Лебедев. - Спб., 1912.
8. Крылов И. Ф. В мире криминалистики / И. Ф. Крылов. - Л. : Изд -во ЛГУ, 1980. - 279 с.
9. Киселев А. Д. Отчет о командировке за границу на лето 1913 г. / А. Д. Киселев // Записки Харьковского университета. - 1913. - Кн. 4.
10. Центральний державний архш вищих оргашв влади [ управлшня Укра!ни (Дал1 ЦДАВО Украши) - Ф. 166. - Оп.12. - Спр. 3259.
11. Павлова Т. Г. Сто лет спустя после юбилея / Т. Г. Павлова // Юридический факультет Харьковского университета за первые сто лет его существования (1805-1905)
/ [Под ред. проф. М. П. Чубинского и проф. Д. И. Багалея]. - Х. : Изд - во САГА, 2007. - 378 с.
12. Лавров В. В. , Ишин А. В. В. И. Вернадский и Таврический университет /В. В. Лавров, А. В. Ишин // Крымский архив. - 2000. - № 6.
13. Лавров В. В. , Бобков В. В. Юридическое образование в Крымском университете им.
М. В. Фрунзе : факультет общественных наук / В. В. Лавров , В. В. Бобков // Ученые записки Таврического Национального университета им. В.И. Вернадского. - Т. 19 ( 58). - № 2. Юридические науки. -
C. 36-52.
14. ЦДАВО Украши . - Ф.6. - Оп. 1. - Спр. 927.
15. ЦДАВО Украши. - Ф.6. - Оп. 1. - Спр. 905.
16. ЦДАВО Украши. - Ф.6. - Оп. - 1. - Спр. 906.
17. Инструкция о разграничении и вместе с сим координации деятельности уголовного розыска и наружной милиции. - Х., 1923. - 32 с.
18. ЦДАВО Украши. - Ф.6. - Оп. 1. - Спр. 959.
19. ЦДАВО Украши. - Ф.6. - Оп. 1. - Спр. 1000.
20. Рассейкин Д. П. Очерки истории уголовной регистрации / Д. П. Рассейкин. -Саратов, 1976.
21. ЦДАВО Украши. - Ф.166. - Оп. 12. - Спр. 6041.
22. Державний архш Лугансько! област! - Ф. 1171. - Оп. 2. - Спр.15.
23. ЦДАВО Украши. - Ф.5. - Оп. 1. - Спр. 1165.
24. ЦДАВО Укра!ни. - Ф.6. - Оп. 1. - Спр. 910.
25. Михайленко П. П., Кондратьев Я. Ю. 1стор1я мшщи Украши / А. П. Михайленко, Я. Ю. Кондратьев . - К. : Атжа, 1998. - 345 с.
26. ЦДАВО Украши. - Ф.6. - Оп. 1. - Спр. 925.
Чисников В. М. Профессор Таврического университета О. Д. Киселев: неизвестные страницы биографии// Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия : Юридические науки. - 2010. - Т. 24 (63). № 1. 2011. - С. 47-58.
Освещается жизненный путь и научная деятельность профессора уголовного права Харьковского и Таврического университетов Киселева А. Д. (1867-1926). Сообщаются навые факты его деятельности в Укрцентророзыске Главмилиции НКВД УССР в 1921 - 1922 годах.
Ключевые слова: профессор Кисельов А. Д., история криминалистики, Таврический и Харьковский университеты, Укрцентророзыск, бригада „Мобиль", ведомственное образование.
Chisnikov V. Tauride University Professor A. Kiselev: Unknown pages of the biography / V. Chisnikov// Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2011. - Vol. 24 (63). № 1. 2011. - Р. 47-58.
Covers his life and scientific activity of Professor of Criminal Law and Kharkov universities Tauride Kiselev AD (1867-1926). We report the facts navye its activities in Ukrtsentrorozyske Glavmilitsii NKVD USSR in 1921-1922, respectively.
Keywords: Professor Kiselev A. D., the history of criminology, Tavrida and Kharkov universities Ukrtsentrorozysk, the brigade "Mobile", institutional education.
Поступила в редакцию 15.02.2011 г.
