CC BY
463
УДК 340.13 В. Г. Клочков,
канд. юрид. наук, ст. радник юстици, прокурор вгддту Головного сл1дчого управлтня Генпрокуратури Украгни, м. Кигв
ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ У ЗАКОНАХ I НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТАХ
У статп дослщжуються проблеми визначення понять у законах i тдзаконних актах Укра!ни.
Ключовг слова: визначення понять, закони, нормативы правовi акти, точшсть, зрозумшсть, стислють термшв.
Визначення понять у законах, ршеннях Конституцiйного Суду й у постановах Пленумiв Верховного й Вищого господарського суду Укра!ни, постановах i розпорядженнях уряду, методичних рекомендацiях та шших нормативних правових актах рiзних органiв державно! влади мае велике значення у сферi сучасних наукових дослщжень. Удосконалення правово! термшологл й виршення 11 проблем неможливi без глибокого розроблення юридичних понять, !х аналiзу й точного визначення. Якщо закони й нормативно-правовi акти будуть високо! якостi, безперечного виконання, то краще буде забезпечення й дотриманням прав i свобод людини й пдних умов !! життя.
Метою ще! публшацп е розкриття важливих теоретичних i практичних проблем удосконалювання правил i способiв визначення критерпв понять у законах i нормативно-правових актах.
Багаторiчна робота над законопроектами, нормативно-правовими актами, методичними рекомендащями i внесення до них пропозицш i зауважень, вивчення i спостереження за змшами й доповненнями до закошв i пiдзаконних нормативних акпв, участь у роботi семiнарiв i конференцiй, у тому числi мiжнародних, у дiяльностi робочих груп з розроблення законопроекпв, пiдготовка наукових праць дають пiдстави зробити певнi висновки.
Прогалини в законодавсга й нормативно-правових актах, що виявляються в неточности, брак чiткостi, зрозумiлостi емкостi i простоти понятiйних конструкцiй, суперечливiсть, непогоджешсть деяких правових норм, що мютяться в законах i нормативних правових актах, невщповщшсть низки норм сформованим реалiям життя в державi й суспiльствi ускладнюють виконання органами державно! влади, в тому чист правоохоронними, покладених на них функщональних обов'язюв. Правильне визначення правових понять необхщно для того, щоб виключити як необгрунтоване розширення, так i невиправдане звуження !х змiсту, що мае важливе значення [8, с. 154].
Дуже важливим е дотримання понятшно-термшолопчно! визначеносп. Це означае, що термши й поняття в нових актах не повинш вiдрiзнятися вiд тих, що вживаються в Конституцii й законах Укра!ни, в нормативно-правових актах, що регулюють вщповщну сферу дiяльностi i знаходяться в !х системному зв'язку. Науковий термш — це втшення сутностi того чи шшого явища. Тому добирати i трактувати !х необхiдно дуже уважно й точно. Кожна галузь науки i права мае свою спещальну, притаманну тшьки !й термiнологiчну систему.
Слщ мати на увазi, що суттевим для будь-якого поняття е його значення, що розкривае змют. Тому треба знати етимолопю й сутшсть кожного термiна. Якщо дотримуватися правил лшгвютики, то будь-яке слово мае власний змют. Порушення цього
правила призводить до ототожнення кшькох понять (ошв) i рiзного !х тлумачення [7, с. 204]. Брак единих однозначних пiдходiв до законодавчо'1 техшки призводять до рiзночитання, розбiжностi у тлумаченш нормативно-правових актiв, а отже, й до неоднакового !х застосування рiзними органами державно! влади.
Для переачних громадян розумiння законiв i пiдзаконних актiв складне заняття. Так, власник тдприемства звернувся в редакщю газети, де розповiв, що щоденно, а iнодi й по декшька разiв на день, його магазини перевiряють посадовi особи 7-ми правоохоронних служб. А пращвники мшцп без згоди його як власника й без ордера на обшук змусили вщчинити вс склади, погрожуючи тим, що вони мають право посадить його. Власник просив допомогти йому розiбратися в тому, яким органам надано право перевiряти, як часто, чи правомiрнi дп цих пращвниюв мшци? У зв'язку iз цим автором була тдготована й опублшовано стаття [11, с. 4].
Помилки, яких припускаються при пiдготовки проекпв законiв i нормативно-правових акпв, методичних рекомендацiй тощо, зводяться до порушення вимог того чи шшого правила лопки - тотожностi, протирiччя, достатньо! пiдстави тощо. Забезпечення правотворчо! дiяльностi мае вiдбуватися на пiдставi методолопчних принципiв -модершзацп, системности, якостi й ефективностi законодавства.
З метою пщвищення ефективностi роботи в цьому напрямку потрiбно домагатися термшолопчно! точностi й чистоти, зрозумiлостi, простоти i стислостi законiв i нормативно-правових актiв. Необхiдно прагнути до правильного передбачення результат прийнятих рiшень i попередження негативних соцiальних наслiдкiв, до приведення пщготовлених рiшень у вщповщшсть iз принципами й вимогами законодавчо! полiтики. Тому ця дiяльнiсть повинна бути комплексною, системною й науково обгрунтованою.
Однак юнують факти, коли допускаються помилки у тлумаченнi юридичних термiнiв. Аналiз прокурорсько!, слщчо!' практики i юридично! лiтератури дае змогу зробити висновок, що поняття «права людини» i «права громадянина» ототожнюються. Але ж щ категорп не можуть бути тотожними.
Конститущя Украши (як i конституцп багатьох держав) окремо визначила права та свободи людини i громадянина. Звернiмо увагу на те, що права i свободи людини в Основному Закош держави постають на першому мющ. Уперше в юторп визначено нормативну рiзницю мiж поняттями «природш права людини» i «права громадянина». Це свщчить про те, що Украша вiдповiдно до положень Мiжнародного пакту про цившьш й полiтичнi права, закршлених Загальною декларацiею прав людини, на конституцшному рiвнi запровадила в нащональне законодавство норми забезпечення прав i свобод людини.
На територп Украши можуть перебувати особи, яю мають громадянство iноземних держав або взагалi не мають його. Незважаючи на це, Конститущею 1м гарантуються основш права i свободи людини. При цьому термши «кожна людина», «кожен громадянин» мiстяться в бшьшосп статей II роздiлу Основного Закону краши.
Людина (iндивiд) - бюсощальна iстота. II права та свободи е природними й невщчужуваними, вони надаш 1и вiд народження, визнаються найвищою соцiальною i юридичною щншстю. У суспiльствi й державi людина може виступати як особа без громадянства, iноземець.
Громадянство — це постшний полiтико-правовий зв'язок особи з державою, що виражаеться у здшсненш прав, свобод, законних iнтересiв i зобов'язань людини як у держав^ так i за 11 межами [4, с. 153]. Громадянство Украши — це належшсть фiзичноi особи до Украши, що знаходить свш прояв у стшкому правовому зв'язку з крашою, завдяки чому ця особа здобувае права i свободи громадянина Украши, виконуе ва обов'язки громадянина зпдно з И законодавством, а також здобувае право на захист себе i власних штереав з боку держави як у межах украшсько'х територii, так i поза ними. Про правовий статус людини йдеться в Закош Украши «Про громадянство Украши». Цившьш права i свободи — це права i свободи, що визначають правовий статус громадянина з урахуванням
можливостей його участ у вах сферах життя держави й суспiльства. До того ж вищевказаш поняття свщчать про рiзне юридичне положення прав.
У ст. 65 Конституцп Украши передбачено, що громадянин вiдбуваe вшськову службу, чого позбавленi людина без громадянства й шоземець. Вiдповiдно до ст. 70 Основного Закону держави право голосу на виборах i референдумах мають громадяни Украши, в тому чист при обраннi п Президента. За ст. 76 Конституцп народним депутатом може бути тшьки громадянин Украши. Людина без громадянства й шоземець не мають права працювати суддею загально'' юрисдикцп й суддею Конституцiйного Суду Украши, в органах прокуратури, Службi безпеки i Службi зовшшньо'' розвiдки Украши, в органах внутршшх справ, iнших органах державно'' влади.
Звернiмо увагу на те, що положення людини в суспшьст характеризуеться поняттям «особа», що пов'язано переважно з загальнолюдськими сощальними цiнностями. Особа в суспiльствi може виступати громадянином держави, особою без громадянства, шоземцем.
Резюмуючи вищевикладене, констатуемо, що мiж категорiями «права людини» i «права громадянина» iснують певш розходження. Цi поняття знаходяться в Ясному взаемозв'язку, а права i свободи громадянина будуть надалi розширюватись. У зв'язку iз цим вважаемо за необхщне внести доповнення до назв i редакцiй статей 1, 2, 7, 8, 11, 13, 14 та шших статей Закону Украши «Про звернення громадян», де тсля слова «звернення» мае стояти слово «людини i», а далi - за текстом. Наголосимо, що з назви зазначеного Закону та його змюту виходить, що суб'ектом звернень е громадяни, тобто фiзичнi особи. Однак у ньому не передбачено право звернення юридичних оаб рiзних форм власносп, зокрема тдприемщв, що може спричинити виникнення проблем у правозастосовнш практицi й рiзне тлумачення в юриспруденци.
На пiдставi вищевикладеного для вдосконалення процедури реалiзацii юридичними особами права, передбаченого ст. 40 Конституцп, пропонуемо ст. 1 цього Закону тсля слова «громадяни Украши» доповнити словами «а також юридичш особи, зокрема пщприемщ» ( а далi - за текстом).
Стаття 3 розглядуваного Закону йменуеться «Основш термши, що вживаються в цьому Законi». У нiй щеться про слова або словосполучення, якими називають певш поняття, що е правильним. Однак у назвi ст. 17 «Термш напряму скарги», у п текстi i в текст ст. 20 Закону слово «термш» вживаеться неправильно. Адже зпдно з тлумачним словником «термш» у першому значенш означае слово або словосполучення, що е назвою певного поняття будь-яко'' спещально'' галузi науки, техшки, мистецтва [3, с. 779]. Тому пропонуемо в назвах та у вщповщних частинах статей 17 i 20 слово «термш» замшити словом «строк», а далi - за текстом.
Пункт 2 ст. 301 КПК Украши термшом «строки» визначаються особливосп закшчення досудового розслiдування кримшальних проступкiв. Водночас, у п. 3 ще'' ж статтi мiстяться словосполучення «тридцятиденний термiн», що, звичайно, неправильно з точки зору семантики, а тому в ньому слово «термш» треба замшити на слово «строк» (а далi - за текстом).
1з науково'' i практично'' точок зору виникае й така проблема. Вивчення матерiалiв прокурорсько-слщчо'' практики, акпв прокурорського реагування, довiдок, публiкацiй у засобах масово'1' iнформацii, юридично'1' науково'1' й навчально'1' лiтератури свiдчить, що часто поняття «закон», «нормативно-правовий акт» i «правовий акт» (зокрема вщомчий) вживаються як тотожнi, однаковi за своею юридичною силою. Як бачимо, юнують неоднозначш пiдходи в теорп й у практицi юридично'1 дiяльностi до розумiння вказаних понять.
У науковш юридичнiй лiтературi зроблено висновок, що нормативно-правовий акт — це офщшний письмовий документ, що приймаеться уповноваженим органом держави i встановлюе, змшюе, припиняе чи конкретизуе певну норму права. Таю акти знаходяться мiж собою в iерархiчнiй тдпорядкованосп, яка й визначае юридичну силу документа. До
них належать закони й пщзаконш акти: укази й розпорядження глави держави, постанови уряду, акти центральних оргашв виконавчо'1' влади та ш. [1, с. 192].
Заслуговуе на увагу те, що закони в державi мають вищу юридичну силу стосовно шших нормативно-правових актiв. Усi нормативно-правовi акти е пiдзаконними, повиннi вщповщати Конституцп i прийматися на виконання закошв [12, с. 352]. Слщ розумiти, що пiдзаконний правовий акт мае меншу юридичну силу порiвняно iз законом. Приймаеться вiн на пiдставi законiв, на 1'х виконання й не повинен суперечити 1'м. Нормативы акти встановлюють, змiнюють або припиняють дiю норм права, мають локальний характер, розраховаш на широке коло осiб i застосовуються неодноразово. Якщо iснують суперечностi, перевага надаеться закону.
До тдзаконних нормативних правових актив належать укази Президента Украши, постанови й розпорядження Кабiнету Мшс^в Украши, накази мiнiстерств i вщомств, розпорядження мiсцевих державних адмiнiстрацiй, ршення органiв мiсцевого самоврядування тощо. Можна дшти висновку, що доцiльнiше в актах прокурорського реагування, у доповщних записках, довiдках, iнформацiях, повiдомленнях, актах управлшня, де йдеться про прокурорський нагляд за додержанням i застосуванням закошв, посилатися на конструкщю «закони й нормативно-правовi акти». У вщповщних галузевих наказах Генерального прокурора Украши необхщно вказувати, що органи прокуратури здшснюють нагляд за дотримання i застосуванням законiв i нормативно-правових актив.
У статтях 1 - 3 Закону Украши «Про прокуратуру», в актах прокурорського реагування та шших вищевказаних документах мютяться словосполучення «про прокурорський нагляд за додержанням i застосовуванням закошв», яке вважаемо неповним. Адже прокурорський нагляд стосуеться також додержання й тдзаконних актсв - постанов i розпоряджень Кабшету Мшс^в Украши, наказiв мiнiстерств i вiдомств, розпоряджень мюцевих державних адмiнiстрацiй, рiшень оргашв мюцевого самоврядування, рiзних договорiв, положень, шструкцш тощо. Тому в указаних статтях цього Закону тсля ошв «застосуванням законiв» треба додати «та нормативно-правових актив» (далi - за текстом).
Реалiзацiя конституцшно'1' функцп представництва штереав громадянина або держави в судi - один iз д^чих засобiв затвердження верховенства права, змщнення правопорядку, захисту й вiдновлення порушених прав i законних iнтересiв громадян. Але гострою й дискусiйною залишаеться проблема понятiйного апарату: що саме слщ розумiти пiд функцiею представництва штереав громадян або держави [9, с. 27]? У п. 2 ст. 121 Конституцп Украши зазначено, що на прокуратуру покладаеться представництво штереав громадянина або держави в судi у випадках, визначених законом. Однак термш «представництво» тут вибрано не зовам точно. Це слово означае: (а) виконання обов'язюв представника; (б) установу, що представляе штереси кого-небудь; (в) вибори, а також право, порядок виборiв представниюв у якьнебудь органи [3, с. 570].
Згщно з нормами цившьного права Украши представництво — це правовщносини, у яких одна сторона (представник) зобов'язана або мае право робити правочин вщ iменi шшо'1' сторони, яку вона представляе. Вони повинш виникати на пiдставi договору, закону, акта органу юридично'1' особи. Вщповщно до з ч. 2 ст. 45 ЦПК Украши представництво означае дiяльнiсть вiд iменi кого-небудь, за дорученням певно'1' особи. За своею юридичною природою представником може бути уповноважений лише на тг правочини, право на здшснення яких мае особа, яку вш представляе. Представницька дiяльнiсть прокуратури в судi е специфiчною, оскiльки 1'й не потрiбнi доручення, договори чи iншi документи. Тому прокурор або його заступник мае дiяти вщ iменi не когось, а держави на користь людини i громадянина, держави чи суспшьства в установлених законодавством межах. Викладене дае тдставу зробити висновок, що в законодавствi мае мюце конфлшт, колiзiя у правi. Для усунення цих протирiч рекомендуемо в проекп нового Закону Укра'1'ни «Про прокуратуру» у гл. 9 i вiдповiдних статтях термiн «представництво» замшити на «захист», (далi - за текстом). У п. 2 ст. 121 Конституцп Украши термш «представництво» теж необхщно замшити на «захист» (далi - за текстом).
Варто тдкреслити, що в актах прокурорського реагування, а також у науковш юридичнш лiтературi нерiдко вживаються поняття «захист» i «охорона», якi за сво'1'м смисловим навантаженням ототожнюються. 1х вiдокремлення вважаемо цiлком обгрунтованим, що дозволить бшьш поглиблено вивчати вщповщну дiяльнiсть державних органiв, яку мають здiйснювати взагалi всi державнi органи i правоохороннi, зокрема.
Як зазначаеться в наукових джерелах, охорона охоплюе заходи, застосованi до моменту порушення прав i свобод, а захист — заходи, вжит пiсля вчинення правопорушення для вiдновлення порушеного права [13, с. 1-15]. Слово (поняття) «охороняти» тлумачиться як стерегти, берегти, оберiгати, сторожити, вартувати, тримати в цшсносп [2, с. 774].
Вищевикладене дозволяе пiдсумувати: розглядуванi термiни за змютом близькi мiж собою, але все ж таки мають вщмшш ознаки. На наше переконання, вони рiзняться насамперед за смисловим обсягом. Поняття «охорона» ширше шж «захист», воно охоплюе комплекс правових заходiв, дiй, заходiв, спрямованих на припинення правопорушуючих дiй.
За своею суттю захист — це наступний етап тсля охорони, коли вжитi з охорони права заходи виявилися марними для людини i громадянина. Захист застосовуеться, коли правоохоронш органи, зокрема прокуратура, мають справу з правопорушеннями, що вщбулися, i з особами, права яких порушен [10, с. 52]. Захисш правовiдносини виникають як реакщя державних i суспiльних оргашв на протиправне поводження суб'екта права.
Захист порушених або заперечуваних прав, здшснюеться шляхом визнання права, поновлення положення, що юнувало до правопорушення, припинення незаконних дiй i забезпечення оаб !х правами. Форми i способи охорони й захисту залежать вщ повноважень правоохоронного органу й оргашв прокуратури зокрема. Ц та iншi пропозицп й зауваження до Закону Украши «Про прокуратуру» свщчать про потребу його суттевого доопрацювання з урахуванням реформування оргашв прокуратури.
Важливим е те, що кожен заголовок, назва законопроекту i проекту нормативно-правового акта мають по можливост бути короткими, хоча й надмiрна його стислють не е бажаною. Чим коротше заголовок, назва законопроекту чи нормативно-правового акта, тим вш ширше за сво'1'м змютом. Однак i це твердження можна вважати проблематичним.
Визнавши необхщшсть експертних висновюв у кримшальному провадженнi, слщчий або прокурор виносить умотивовану постанову, а слщчий суддя чи суд - ухвалу, яю i е пщставою для проведення експертизи. Зазначеш акти мають вiдповiдати основним вимогам: бути правовими, конкретними й лакошчними. Указан особи (за старим КПК -слщчий, орган дiзнання, прокурор i суд) призначають судово-авторознавчу, судово-акустичну, судово-бухгалтерську, судово-економiчну, судово-товарознавчу, судово-дактилоскопiчну, судову залiзнично-транспортну, судово-iмунологiчну, судово-психiатричну, судово-трасологiчну, судово-фонетичну та iншi експертизи з указiвкою «судово-». Про призначення таких експертиз щеться i в методичних рекомендацiях, i в юридичнш л^ературь
У той же час призначаються й автотехшчна, кримшалютична, комп'ютерно-технiчна, почеркознавча, фототехнiчна, фiнансово-економiчна та iншi види експертиз без слова «судово-», що свщчить про неоднозначшсть пiдходу до 1'х назви. Бшьшють експертиз призначаеться на стадп досудового розслiдування, а деякi з них слщством закриваються. Судами при розглядi кримiнального провадження експертизи призначаються набагато рщше. Ця процедура проводиться в експертних установах МВС, охорони здоров'я та шших, яю не належать до системи оргашв судово'1' влади. Друкування слова «судово-» займае певний час, створюе громiздкiсть у текстах процесуальних i службових докумешив, а за своею суттю воно е зайвим. Бшьше того, деяю норми КПК Укра'1'ни взагалi не оперують ним при призначенш вщповщних експертиз. Так, п. 2 ст. 197 КПК Украши передбачае проведення псииатрично'1' експертизи, а п. 3 ст. 242 - залучення особи для проведення експертизи медично'1' або психiатричноi.
За п. 8 ч. 1 ст. 309 КПК передбачасться направлення особи до медичного закладу для проведення психiатричноi експертизи. Проте п. 3 ст. 238 i п. 1 ст. 241 КПК вживають, вщповщно, конструкцп «призначення судово-медичноi й судово-психiатричноi експертиз», що не повнiстю вщповщае вищевказаним статтям Кодексу стосовно назв експертиз i 1х призначенню.
З метою мimмiзащi зайвих термiнiв, економп часу для друкування, точного й одностайного пщходу щодо призначення експертиз у п. 3 ст. 238 КПК Украши тсля слiв «для проведення» слово «судово-» треба виключити (дат - за текстом). У п. 1 ст. 241 КПК Украши тсля словосполучення «не потрiбно проводити» пропонуемо слово «судово-» теж виключити (далi - за текстом).
З врахуванням вищевикладеного й можливого рiзного тлумачення в назвi Закону Украши «Про судову експертизу» слово «судову» пропонуемо усунути. Вiдповiднi змiни необхщно внести й у назви проекту Закону Украши «Про судово-експертну дiяльнiсть». У статтях 1 i 7 цього Закону слово «судова», а також у ч. 2 ст. 15 та в шших статтях слово «судових» теж виключити (далi - за текстом).
Ось чому в назвi й у текст наказу Мiнiстерства юстицп Украши «Про затвердження 1нструкцп про призначення та проведення судових експертиз» й Науково-методичних рекомендацш з питань пщготовки та призначення судових експертиз та експертних дослщжень вiд 8 жовтня 1998 р. термши «судових» i «науково-» рекомендуемо усунути.
У Перелiку регюнальних зон обслуговування науково-дослiдними установами судових експертиз (ще'1 1нструкцп), наприклад, у назвi «Харкiвський науково-дослiдний iнститут судових експертиз iменi заслуженого професора М. С. Бокарiуса» та iнших установ слова «судових» треба виключити.
У назвi «Науково-методичнi рекомендацп з питань пщготовки та призначення судових експертиз та експертних дослщжень» слова «науково-» й «судових» слщ усунути, а термш «питання» замшити на «щодо» чи «про» (дат - за текстом), що зменшить громiздкiсть ще'1 назви, адже в дiяльностi правоохоронних та iнших органiв юнуе практика складання таких документiв пщ назвою «Методичнi рекомендацп щодо ...», в текстах яких iдеться про науковють.
У зв'язку iз введенням в дш нового КПК Украши i прийняттям законiв i нормативних правових акпв, що регулюють функщонування досудового розслiдування, виникла потреба внесення вщповщних змiн до Конституцп Украши або прийняття ново!. Так, у ст. 31 Основного Закону тсля словосполучення «пщ час розслщування» стоять слова «кримшальних справ». Таке викладення слщ визнати неправильним, адже вщповщно до норм украхнськох (чи росшсько:1) мови розслiдуеться саме злочин, а не кримшальна справа.
У п. 4 Положення про порядок проведення атестацп прокурорсько-слщчих працiвникiв органiв прокуратури вiд 12 вересня 2005 р. передбачено, що атестащя прокурорiв, слiдчих i пращвниюв навчальних закладiв, яким присвоено класт чини, здiйснюеться один раз у 5 роюв, що можна розум^и по-рiзному. 1снують факти, коли пращвника з районнох, мюцево:1, обласнох прокуратури чи з Академп переводять на службу в Генеральну прокуратуру Украши на вищу посаду. Тому цей пункт Положення можна розум^и так, що для атестацп строк мае спливати з призначенням пращвника на конкретну посаду. Згодом, пропрацювавши декшька мюящв (або роюв), пращвникам стае вщомо, що стосовно них готуються документи для проведення атестацii, що, звичайно, викликае у них заперечення й навт обурення. ^ пращвники пояснювали, що ранiше атестацiя вже проводилась, а на новш посадi в Генеральнiй прокуратурi вони працюють лише деякий час, а тому атестащя повинна проводитися через 5 роюв. Однак, незважаючи на це, щодо таких пращвниюв здiйснюеться атестацп, що можна розщнювати як порушення 1'х прав i свобод.
Для недопущення рiзного тлумачення й конфл^у iнтересiв важливо вдосконалити цей пункт зазначеного Положення, а також деяю словосполучення, що мютяться в ньому. До того ж до Закону Украши «Про прокуратуру» внесено суш^ змши й доповнення,
пщготовлено новий його проект, а тому слщ розробити i ввести в д^ i бiльш якiсне Положення.
В 1нструкцп з дiловодства в органах прокуратури Укра!ни, затверджено! наказом Генерального прокурора вщ 15 сiчня 2013 р., пп. 1.6 мае назву «Тлумачення термшв», якi використовуються у цш 1нструкцп. ..». У графi «Додаток 1 до п.1.6» е назва «Термши, якi використовуються у межах 1нструкцп, вживаються у такому значенш». Однак пiдпункти 2.2, 2.11, 3.2, 4.1.11. 5.8, 8.11 цього документа мютять слово «термши», яке за змютом вживаеться як час (строк) виконання роботи, тому це слово треба замшити на «строк». В абз. 4 пп. 9.2.4 «Складання наказiв» (щеться про цю ж 1нструкщю) указано, що текст наказу складаеться з параграфiв (пунктсв). У змсп й по тексту деяких наукових праць мають мюце параграфи. Ось термiн «параграф» слщ усунути як застарший, про що вже вказувалося рашше.
Нерiдко термши «аналiз» i «узагальнення» ототожнюються, чого не можна робити [5, с. 35; 6, с. 47].
У пп. 16.4.2 ще! 1нструкцп читаемо: «Пщ час транспортування документи вмщуються у валiзи, чемодани... ». Проте останш 2 слова е тотожним, а тому одне е зайвим. Так, вщповщно до нового росшсько-украшського словника-довщника слово «чемодан» по-укра!нськи означае чемодан, валiза.
Розглядувана нами 1нструкщя з дiловодства в органах прокуратури Укра!ни за змiстом та обсягом е доволi об'емна i складна. Щоб зручнiше було !! використовувати, треба !! змiст, що знаходитися наприкшщ документа, помiстити на початку, як це передбачено в методичних рекомендащях, а також деяких пщручниках i монографiях.
Вивчення Регламенту Генерально! прокуратури Укра!ни, наказiв i вказiвок Генерального прокурора показало, що вони не мютять дефiнiцiй конструкци «форми й методи прокурорсько! дiяльностi». Брак обгрунтування наукових понять i методичних пiдходiв до них призводить до рiзного !х тлумачення в теори й у практицi прокурорського нагляду. У зв'язку iз цим у проект Закону Укра!ни «Про прокуратуру» або в указаних нормативно-правових актах потрiбно помютити формулювання поняття «форми й методи прокурорського нагляду».
1з фшософп вiдомо, що форма повинна вщповщати змiсту. Отже, форми прокурорського нагляду - це правовi засоби реалiзацii повноважень прокурора, визначенi законом, наказами i вказiвками Генерального прокурора Укра!ни. Методика - це способи, прийоми, шляхи здшснення нагляду його повноважень.
Як уже зазначалося, кожен заголовок i назва законопроекту i проекту пщзаконного акта мають бути по можливосп короткими. На наше переконання, велику назву «Кодекс закошв про працю Укра!ни» варто замшити на «Трудовий кодекс Укра!ни», а «Кодекс Укра!ни про адмiнiстративнi правопорушення» замiнити на «Адмiнiстративний кодекс Укра!ни».
На пiдставi Конституцii Укра!ни втшюються в життя й розвиваються права, що становлять юридичш гарантii права на працю. Посиленням останнiх повинно бути вдосконалення правових норм, яю реалiзуються на пiдставi вiдповiдних статей трудового законодавства. Якщо ж вони порушеш, то захищаються шляхом розгляду трудових спорiв. На жаль, у теорп i практицi ця актуальна проблема залишаеться невирiшеною.
Працiвник установи в ходi трудово! дiяльностi домовився з роботодавцем (керiвником) або його заступником шшо! установи про прийняття його на роботу. Для цього вш звiльнився з попередньо! роботи на пiдставi припинення дii трудового договору (за угодою сторш) i розiрвання з його iнiцiативи договору, укладеного на невизначений або визначений строк. По^м керiвник цiеi установи або його заступник (далi - роботодавець) вщмовив у прийняттi колишнього працiвника, бо взяли на роботу шшого. Такi факти е й будуть. Нерщко мають мiсце факти, коли пращвник пiдприемства, установи чи оргашзацп домовляеться з роботодавцем, що тсля його звiльнення вiн знову буде працевлаштований. Причини можуть бути рiзнi, у тому числi звшьнення у зв'язку з виходом на пенаю, догляд
за хворим близьким родичем тощо. Пюля звшьнення цi особи звертаються до керiвництва стосовно працевлаштування, однак !м теж вiдмовляють у прийняттi на роботу. Для пщтвердження цього факту доказами можуть бути заява особи до роботодавця або усш пояснення.
З метою реалГзацГ! конституцшного права громадянина на працю пропонуемо у вщповщно! статтi проекту закону про працю передбачити обов'язок роботодавця прийняти на роботу особу, з якою рашше була домовлешсть про працевлаштування.
Актуальною залишаеться проблема оформлення пщручниюв, навчальних поабниюв, монографш. Вивчення зазначених публшацш, а також наукових праць показуе, що майже вс вони оформляються по-рГзному. Наприклад, рiзняться 1'х структуры частини: у деяких наукових працях у змютГ вказано глави арабськими або римськими цифрами, у видi певного знаку мютяться параграфи й, вщповщно, заголовки, що зустрiчаються навГть без параграфiв. 1снують науковi роботи, змют яких помiщено наприкiнцi, а структура пращ складаеться з передмови, роздшв, списку рекомендовано! лггератури. Змют навчального посiбника складаеться з передмови, роздшв, глав, параграфiв, додаткiв, списюв використано! й рекомендовано! лiтератури. Примiром, змiст вiдповiдного навчального посiбника з кримшального процесу Укра!ни становлять передмова, загальна й особливi частини, теми з номерами й параграфами.
1снують навчальш посiбники, де i у змютГ вказанi роздiли i глави, як об'еднанi в параграфи. Змiст одного з навчальних поабниюв (2007 р.) складаеться зi вступу, глав, цифрових знакiв в арифметично! прогресГ! (якГ можна зрозумiти як пiдглави), параграфiв i списку рекомендовано! лiтератури. У деяких з них росшською мовою змют (оглавление) помiщено наприкiнцi i складаеться з глав i параграфiв. У наукових виданнях у змютГ наприкiнцi роботи iнодi немае ш глав, нi роздiлiв, нi параграфiв. Природно, виникае запитання: чому така несистемшсть у рубрикацiях?
Звертають на себе увагу й таю факти. На кожну цитату в робот даеться посилання на джерело, яке розмщуеться в нижнш частиш сторшки або наприкiнцi науково! працi у списку використано! лiтератури. Нумерацiя сторшок проставляеться в центрi або у правому нижньому кутку сторшки, в центрi або у правому верхньому кутку, iнодi з прочерками. У деяких працях внизу сторшки перед кожним посиланням на цитоване джерело вказано: «Див.:» або «Див., напр.:». Виникае запитання: навщо створювати таку громiздкiсть? Бшьше того, в одному з аналiзованих поабниюв у посиланш на автора пращ вказано спочатку шщали, потГм прiзвище, що, звичайно, неправильно, оскшьки останне завжди передуе шщалам. У багатьох працях посилання на джерело вказуеться у списку рекомендовано! лГтератури або просто лГтератури, звичайно, неправильно. Це можна пояснити тим, що в публшащях посилання на наукову працю, закон або пщзаконний акт е фактом використання джерел як доказ для пщтвердження тези, а не як рекомендащя до використання. У таких працях е чимало посилань на конститущю, закони й пщзаконш нормативш правовi акп, яю не слщ ототожнювати з л^ературою. У деяких виданнях указуються й iншi елементи оформлення, яю явно е зайвими.
На пiдставi викладеного можна зробити висновок, що до структури оформлення змюту пщручниюв, навчальних посiбникiв i монографш немае одностайного пщходу. Вимоги ж до таких видань не ушфшоваш й не врегульоваш нормативно-правовим актом, а визначаються самим автором.
Для точного й однозначного оформлення публшацш, мiнiмiзацii зайвих термшв, економГ! часу в пошуках шформацп до таких видань повиннi бути встановлеш певнi вимоги. 1х змют мае складатися зГ вступу, роздшв, пщроздшв, якГ мають заголовки; нумерують !х арабськими цифрами в межах усГе! працГ. Вступ як роздш не нумеруеться. Номера роздГлу й пщроздшв вщокремлюються крапкою. З метою пщвищення оперативностГ для пошукГв шформацГ! та ознайомлення з нею потрГбно змГст розмГщувати на початку роботи. Вш повинен мГстити найменування й нумеращю арабськими цифрами всГх роздшв, пщроздшв, список використаних джерел, додатки, а в монографГях також
висновки. Порядковий номер сторшки проставляеться арабськими цифрами у правому верхньому куту без крапки i прочерюв. Така структура змюту наукового видання мае точно вщповщати тексту. Для виршення ще'1 проблеми Мiнiстерству освiти та науки Украши необхщно доповнити свш вщповщний наказ, у якому окреслити порядок оформлення структури i змюту наукових i навчальних видань.
Досить часто в новинах по телебаченню й у засобах масово'1 шформацп, коли йдеться про вбивство, загибель людей, про постраждалих, оперують термшом «жертва». У деяких проектах закошв Украши, методичних рекомендащях, статтях та шших наукових працях також зустрiчаеться цей термш, який е неточним, абстрактним i розумiеться по-рiзному. Так, один iз журналiстiв у новинах на телеканалi сказав про под^: «Жертв немае, але е постраждалЬ». У титрах новин 5-го каналу були таю слова: «У Криму л^ак приземлився й перекинувся. Жертв i потерпших немае». Останне речення розпливчате, а одне слово е зайвим. На комп'ютерi у програмi «Яндекс» читаемо: «Жертвами ДТП у Запорiзькiй област стало трое людей». Тому обгрунтовано виникае запитання: щ люди е загиблими чи постраждалими?
На нашу думку, в подiбних передачах, у публшащях чи документах для правильного розумшня i юридично'1 квалiфiкацii мае йтися про вбитих, загиблих або постраждалих (вщповщно до обставин).
Термш «резолющя» походить вщ лат. resolutio — розв'язання, дозвiл. Вш тлумачиться як напис службово'1 особи на дшовому паперi зi стислим викладенням ршення щодо питань, порушених у даному документi. До оргашзацшно-розпорядчих форм дiяльностi, якi регулюють вщносини керiвника й пiдлеглих йому пращвниюв належать письмовi резолюци на документах, що стосуються дiяльностi всiх оргашв державно'1 влади, пiдприемств, органiзацiй та установ рiзних форм власностi. Зазначимо, що в порушення понятшно-термшолопчно'1 визначеносп, закону логiки тотожностi указане слово («резолющя») вживаеться по^зному. Наприклад: «Резолющя зЧ'зду громадських органiзацiй Дарницького району м. Киева про пщтримку на парламентських виборах 28 жовтня 2012 р. вщповщного кандидата у народш депутати Украши». А за змютом цей документ повинен мати назву «Звернення».
Викладене дозволяе зробити висновок, що запропоноване буде позитивно сприйняте при виршенш зазначених проблем, що стосуються пщготовки проектiв закошв i пiдзаконних актiв.
Список лтератури: 1. Бобровник С. В. Нормативно-правовий акт: моногр. / С. В. Бобровник, В. П. Нагребельний. - К.: Юрид. енцикл. - 2002. - 250 с. 2. Даль В. И. Толковый словарь великорусского языка. - [Изд. 2-е, «испр. и значит. умноженное по рукописи автора»] / В. И. Даль - Спб. - М.: Изд. М. О. Вольфа, 1881. - Т. 2. 3. Ожегов С. И. Словарь русского языка / под общ. ред. Л. И. Скворцова. - [24 - е изд., испр.] - М. : ОНИКС 21 век : Мир и образование, 2005. - 894 с. 4. Клочков В. Г. Концептуальная сущность и роль прокурорського надзора по охране и защите прав и свобод человека и гражданина / В. Г. Клочков // Пщпр-во, госп-во i право. - 2005. - № 10. - С. 153. 5. Клочков В. Г. Проблеми шформацшного забезпечення дiяльностi оргашв прокуратури / В. Г. Клочков // Мшщя. - 2010. - № 9-10. - С. 35. 6. Клочков В. Г. Проблеми шформацшного забезпечення дiяльностi оргашв прокуратури / В. Г. Клочков // Мшщя. - 2010. - № 3-4. - С. 47.
7. Клочков В. Г. Система оргашв державного нагляду та контролю (порядок створення та розмежування повноважень) / В. Г. Клочков // Право Украши. - 2010. - С. 204.
8. Клочков В. Г. Сшввщношення прокурорського нагляду та державного контролю за дотриманням закошв проблеми теорп та практики) // Пщпр-во, госп-во i право. - 2010. - № 4. - С. 154. 9. Клочков В. Г. Становлення i розвиток прокуратури суверенно'1 Украши / В. Г. Клочков // Весы Фемиды. - 2004. - № 3 - 4. - С. 27. 10. Клочков В. Г. Сущность и значение прокурорского надзора за соблюдением прав и свобод гражданина и человека / В. Г. Клочков // Весы Фемиды. - 2001 - № 1. - С. 52. 11. Клочков В. Г. У нас прав - нуль, а
в когось - немiряно / В. Г. Клочков // Юрид. вюн. Украши. - 2007. - № 9. - С. 4. 12. Теория государства и права : учебник / под. ред. Рассолова М. М., Лучина В. О., Эбзеева Б. С. - М.: ЮНИТИ ДАНА; Закон и право. - 2001. - 640 с. 13. Тихомирова Л. В. Юридическая энциклопедия. - [4 -е изд.] / Л. В. Тихомирова, М. Ю. Тихомиров. - М.: Юринформцентр, 1998. - 526 с.
ПРОБЛЕМЫ ОПРЕДЕЛЕНИЯ ПОНЯТИЙ В ЗАКОНАХ И НОРМАТИВНО-ПРАВОВЫХ АКТАХ Клочков В. Г.
В статье исследуются проблемы определения понятий в законах и нормативно-правовых актах Украины.
Ключевые слова: определение понятий, законы, нормативно-правовые акты, точность, ясность, краткость терминов.
THE PROBLEMS OF DEFINITION IN LAWS AND REGULATIONS
Klochkov V. G.
In this article an author studies the problems of definition in laws and regulations.
Key words: the primary words are definition, laws, regulations, accuracy, clearness, brevity of terms.
Надтшла до редакцИ 12.11.2013 р.
