CC BY
556
УДК 349.6 А. К. Соколова,
д-р юрид. наук,доцент Нацюнальний утверситет «Юридична академ1я Укран ¡мет Ярослава Мудрого», м. Харюв
ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОДАВЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТ1 НА ПРИРОДН1 РЕСУРСИ ТА КОМПЛЕКСИ
У статп проведено комплексне дослщження правових категорш i проблем, пов'язаних iз законодавчим забезпеченням права власносп на природш ресурси й комплекси, зроблено висновок про необхщшсть удосконалення еколопчного законодавства у сферi здiйснення права власносп на цi об'екти.
Ключовг слова: еколопчне право, екологiчне законодавство, право власносп на природнi ресурси й комплекси.
Законодавче визначення природних ресурав (земл^ вод, надр, рослинного i тваринного свiту, атмосферного повiтря) i природних комплексiв (ландшафтiв, об'eктiв i територiй природно-заповiдного фонду тощо) як основних елементсв довкiлля, вiдносини з приводу використання, вщтворення й охорони яких регулюються екологiчним законодавством, викликають необхiднiсть дослiдження питань, пов'язаних з належшстю цих об'екпв.
Проблеми права власносп завжди були в центрi уваги науковцiв. Рiзнi елементи ще'1 проблеми знайшли свое вiдбиття у працях учених-цившспв (Г. Ф. Шершеневича, I. О. Покровського, С. О. Суханова) [17;10; 13], а також у фахiвцiв у галузi еколопчного права (I. I. Каракаша, Ю. С. Шемшученка, М. В. Шульги) [4; 16; 11]. Останнiм часом проблемы питання цього права дослщжувалися стосовно певних природних ресурсiв земл^ рослинного свiту (А. П. Гетьманом, В. В. Ноаком, М. В. Шульгою, А. К. Соколовою) [5; 8; 18; 12]. Але потреба в сучасному аналiзi чинного еколопчного законодавства на сьогодш залишаеться нагальною.
Серед багатьох питань юридично! науки за своею актуальшстю, практичною значущютю i складнiстю особливе мiсце посщае право власностi. За сучасних ринкових умов це стосуеться також i сукупностi питань права власностi на природш ресурси й комплекси, що становить собою доволi розгалужену й комплексну проблему, яку можна розглядати за багатьма напрямками й у рiзних аспектах.
Метою дано! публшацп е комплексний теоретичний аналiз правово! природи i специфiки вказаного права власносп. Для п досягнення слщ перш за все визначити стан законодавчого забезпечення права власносп на природш ресурси й комплекси, визначити об'екти й суб'екти цього права, форми права власносп, перспективи подальшого розвитку останнього на зазначеш об'екти та ш.
Виршення проблеми цього права власносп передуам пов'язано з визнанням його таким безпосередньо чинним законодавством. Але приписи вщповщних нормативних акпв щодо нього досить непослщовш, в деяких випадках неоднозначш, навт суперечать один одному, а школи !х взагалi бракуе.
Ускладнюеться розв'язання цих питань ще й тим, що ст. 13 Конституци Украши встановлюе, що земля, 11 надра, атмосферне пов^ря, воднi та iншi природнi ресурси, якi знаходяться в межах територп Украши, 11 континентального шельфу, виключно! (морсько!) економiчноi зони,
е об'ектами права власносп Украшського народу. Рослинний i тваринний св^ та iншi природнi ресурси як об'екти права власносп у статп не згадуються. Право власносп на них
можливо вщнести до питань власносп на так зваш «iншi природнi ресурси». Але в даному випадку конкретизащя повного перелiку природних ресурсiв i природних комплексiв як об'eктiв права власносп саме в основному нормативному акт Украши дозволила б уникнути неоднозначних висновюв iз цього приводу.
У зв'язку з наведеними мiркуваннями особливий штерес становлять питання, що стосуються подальшого законодавчого закрiплення в еколопчному законодавствi приписiв щодо реалiзацii права власностi на певнi види природних ресурав i комплексiв. Згщно iз Законом Украши «Про рослинний свгг» вiд 9 квiтня 1999 р. [2; 1999. - № 22-23. - Ст. 198] рослинний св^ належить до основних природних об'екпв. Що ж до вщнесення його до об'ектсв права власносп, тут треба констатувати, що жодних вщповщних припиав цей нормативний акт не мютить. Цим можна пояснити i брак донедавна спецiальних теоретичних розробок з дано'1 проблеми.
Аналогична ситуацiя склалася в атмосфероповiтряному законодавст. Основний законодавчий акт у цш царинi - Закон Украши «Про охорону атмосферного пов^ря» вiд 16 жовтня 1992 р. [2; 2001. - № 48. - Ст. 252], приписи якого спрямоваш на збереження й вщновлення природного стану атмосферного пов^ря, створення сприятливих умов для життeдiяльносri, забезпечення еколопчно'1 безпеки й запоб^ання його шкiдливому впливу на здоров'я людей i навколишне природне середовище, теж обiйшов мовчанкою питання власностi на цей об'ект. У Закон бракуе приписiв не тшьки щодо реалiзацii цього права, а й визнання об'ектом права власносп атмосферного пов^ря, що закршлено у ст. 13 Конституцп Украши.
Iнодi у правовiй науковiй лiтературi зустрiчаються хибнi твердження щодо цього питання. Так, зазначаеться, що вщповщно до Ршення Конституцiйного Суду Украши вщ 22 вересня 2005 р. правовий режим власносп на природш ресурси визначаеться законами Украши. Стверджуеться, що до останшх можна вщнести Конститущю Украши, ЦК Украши, природоресурсовi кодекси (Земельний, Водний, Люовий, Про надра) й поресурсш закони («Про рослинний свт>, «Про тваринний свт>, «Про атмосферне повiтря», «Про природно-заповщний фонд») [5, с. 95].
Разом iз тим певна увага науковщв стосовно зазначеного складного питання висв^люеться в юридичних джерелах. Наприклад, стверджуеться, що Конститущя закрiплюе право власносп Украшського народу на атмосферне пов^ря. 1з традицiйного трактування ознак цього права вщомо, що воно може встановлюватися на об'екти, надiленi шдивщуально визначеними ознаками. На об'екти права, надшеш ознаками родовими, право власносп не може бути встановлено. Якщо таю природш об'екти, як земля, надра, води та шш^ певною мiрою iндивiдуалiзуються межами розташування на територп чи акваторп держави, що дозволяе вщокремлювати 1'х вiд аналопчних природних об'ектiв iнших держав, то для атмосферного пов^ря така iндивiдуалiзацiя е умовною. Атмосферне повiтря Украши шчим не вiдрiзняеться вiд атмосферного пов^ря iнших краш, крiм впливу на нього наслщюв Чорнобильсько'1 катастрофи. Тому його iндивiдуалiзацiя, а значить, i конституцiйне встановлення права народно'1 власностi на нього, е умовними [4, с. 114].
Зважаючи на висловлене, зупинимося на змют права власносп на природш ресурси й комплекси. Останнш становить собою правомочности по володшню, користуванню й розпорядженню вiдповiдними природними ресурсами та комплексами. Ось чому доволi спiрним вбачаеться питання щодо можливосп реалiзацii саме таких правомочностей, як володшня й розпорядження цими об'ектами.
Таким чином, ураховуючи наведен положення ст. 13 Конституцп Украши щодо визначення атмосферного пов^ря об'ектом права власносп Украшського народу, слщ внести до не'1 вщповщш змiни. Особливо при цьому варто звернути увагу на те, що спещальний закон стосовно регулювання атмосфернопов^ряних вщносин («Про охорону атмосферного пов^ря») взагалi не мiстить вщповщних положень щодо права власносп.
Правники зазначають, що юридичний аналiз порушених питань надае пщстави для висновку, що вщнесення природних багатств до категорп об'екпв права власностi в
конституцшному акт нацiонального законодавства е щонайменше некоректним. А формальне визнання Украшського народу суб'ектом цього права у ст. 318 Цившьного кодексу фактично шчого не змiнюе [4, с. 115].
Наведене викликае потребу у внесення змш i доповнень до чинного еколопчного законодавства. Його вдосконалення е сьогодш доволi актуальним з огляду на необхщшсть упорядкування вщносин у нових сферах. Як пщкреслюе В. М. Комарницький, окремо треба звернути увагу на питання права власносп, що виникае у зв'язку з використанням альтернативних джерел енергп [7, с. 170]. У науковш правовш лiтературi висловлено рiзнi судження щодо можливостi визнання окремих вщновних джерел енергп самостiйними об'ектами права власносп. Так, О. Б. Кишко-€рлi вважае: оскшьки сонячна й в^рова енергiя е природними ресурсами, яю пiдлягають використанню й облiку людиною, мають бути визнанi об'ектами права власносп [6]. Також в учбових юридичних джерелах при встановленш особливостей права власносп на природш ресурси правильно зазначаеться, що це право перш за все не е всеосяжним, бо не вс природш ресурси за сво'1'ми властивостями можуть перебувати у власносп, а тшьки вщносно стабшьш, як пщлягають iндивiдуалiзацiï. До них належать земля, надра, води, люи, рослинний i тваринний св^ природно-заповiднi об'екти. Iншi елементи природного середовища не здатнi за об'ективними властивостями бути об'ектами власносп (наприклад, вгтрова й сонячна енерпя, ^матичш ресурси та iн.), бо не можуть служити об'ектом привласнення з боку людини й суспшьства з метою перетворення ïx на свою власшсть [5, с. 93, 94]. Також стверджуеться, що викликае сумнiвiв природне походження зазначених видiв енергп. Проте вони не можуть вщокремлюватися вщ тих природних об'екпв, з якими пов'язанi. Щодо останшх iснуе усталена думка про неможливють ïx привласнення. Це стосуеться насамперед атмосферного пов^ря, що е нематерiальним субстратом, енергiя природного руху якого утворюе енергiю вiтрову. I важко уявити, яким же чином можна здшснювати облш останньо'1'. 1нша рiч, коли йдеться про перетворення в^ово'1 енергп за допомогою спецiальниx установок на електричну чи iншi види енергп, якi можна використовувати у виробнищв й побутi. Така енерпя (зокрема електрична) е результатом пращ й може бути ощнена за витратами на ïï виробництво, облшовуватися за обсягами виробництва й за об'ектами, що ïï виробляють. Завжди е можливють установити i власника об'екта, який перетворюе вгтрову енерпю на електричну. Отже, про право власносп можна вести мову щодо результатв перетворення альтернативних джерел енергп на конкретний ïï вид -електричну, теплову й мехашчну й тшьки тод^ коли вони можуть виступати товарною продукщею, призначеною для купiвлi-продажу [7; с. 170, 171]. Що стосуеться шших природних ресурав - земл^ надр, вод, тваринного св^у, наголосимо на наявносп певного правового пщгрунтя права власностi на них.
Дещо iншу ситуацiю спостер^аемо у вiдповiдниx пiдгалузяx екологiчного законодавства Украши, зокрема у природно-заповщнш. У чинному законодавствi - Законi Украши вщ 16 червня 1992 р. «Про природно-заповщний фонд Укра'1'ни» [2; 1992. - № 34. - Ст. 502] закршлено тлумачення цього природного комплексу: це дшянки сушi й водного простору, природш комплекси й об'екти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреацшну та шшу цшшсть i видшеш з метою збереження природно'1' рiзноманiтностi ландшаф^в, генофонду тваринного й рослинного св^у, пiдтримання загального екологiчного балансу й забезпечення фонового мошторингу навколишнього природного середовища. Цей Закон мютить положення, присвячеш регулюванню права власностi на нього. Ним установлено, що територп природних заповщниюв, заповiднi зони бюсферних заповiдникiв, землi та iншi природш ресурси, надаш нацiональним природним паркам, е власшстю Укра'1'нського народу; боташчш ж сади, дендрологiчнi й зоолопчш парки, створенi до прийняття цього Закону, не пщлягають приватизацiï.
Що ж до шших територш та об'екпв природно-заповiдного фонду, то законодавство обмежуеться вказiвкою щодо можливостi ïx перебування у вах формах власносп,
передбачених законом. Це неможливо визнати достатшм для надежного впорядкування вiдносин власносп на цей важливий природний комплекс.
До природних комплекав законодавством, а саме Правилами утримання зелених насаджень у населених пунктах Украши, затверджених наказом Мшютерства будiвництва, архiтектури та житлово-комунального господарства Украши вщ 10 кв^ня 2006 р., № 105, вщнесено й ландшафт, що становить собою природний територiальний комплекс, обмежену дшянку земно! поверхнi, у межах яко'1 компоненти природнi (рельеф, грунт, рослиншсть, водойми, клiмат, тваринний св^), а також штучнi або антропогенш (забудова, дороги, сiльгоспугiддя тощо) перебувають у взаемодп i пристосованi один до одного [9; 2006. - № 31. - Ст. 2276]. З огляду на вщсутшсть закону, який регулював би вщносини щодо використання, належносп, вщтворення й охорони цього комплексу, стан законодавчого забезпечення в цш цариш теж необхщно визнати незадовiльним.
Вважаемо за доцшьне внести вiдповiднi змiни й доповнення до нормативно-правових актiв на рiвнi законiв з метою створення належного правового фундаменту регламентування вщносин власносп на природш ресурси й комплекси.
Одним зi складних завдань виступае визначення й законодавче закршлення системи форм права власносп, що забезпечуе усшшне функцюнування економши нашого суспiльства.
На вiдмiну вiд законодавства Украши, яке ш в Конституцп, ш в iнших нормативних актах не мютить категорп «публiчна власшсть», у деяких зарубiжних крашах вона закршлена законодавчо. Так, у Болгарп офiцiйно встановлено, що власнiсть може бути приватною або публiчною. В Узбекистан публiчна власнiсть складаеться iз власностi республшансько! й мунщипально! (адмiнiстративно-територiальних утворень) [1, с. 506]. У Росшськш Федерацп поеднання державно! й мунщипально! власностi в одну загальну категорп «публiчна власнiсть» зустрiчаеться лише в теорп цивiльного права.
Повертаючись до проблеми належностi природних об'екпв, доцiльно було б установити, що право власносп на природш об'екти й комплекси може бути у формi -публiчнiй (Украшського народу, державнш i комунальнш) i приватнш. При цьому, як вбачаеться, що стосуеться зазначених об'екпв i комплекав, перша повинна бути домiнуючою. Такий висновок зробимо, виходячи з того, що щ об'екти передовым становлять собою основш екологiчнi чинники, бо та чи шша форма власносп може вплинути на стан еколопчних вщносин, покращуючи 1'х змiст або, навпаки, перешкоджаючи ïx розвитку. Було б варто при виршенш цього питання брати до уваги не тшьки сощальне й економiчне значення об'екпв, а перш за все ïx екологiчну важдивiсть.
Реформування украшсько! економiки на ринкових засадах значно звузило коло об'екпв цившьних прав, перебування яких у цившьному оборот не допускаеться, тобто це об'екти, вилучеш з нього, а тому вони мають бути прямо встановлеш законом. Якщо рашше до таких об'екпв належали земля, надра тощо, то ниш земля та iншi природш ресурси можуть вщчужуватися або в шший споаб переходити вщ однiеï особи до iншоï вщповщно до закону, яким визначаеться певний правовий режим ïx обороту [15, с. 110].
Серед головних еколого-правових проблем, що й сьогодш залишаються в полi зору правознавцiв, вирiзняються декiлька. До найактуальнiшиx iз них належать т!, що стосуються права власносп на природш ресурси [16, с. 523], а також на природш комплекси, що пов'язано зi змшами в чинному еколопчному законодавст.
У ст. 4 Закону Украши «Про охорону навколишнього природного середовища» вщ 25 червня 1991 р. було встановлено, що повновладдя Украшського народу в сферi охорони довкшля й використання природних ресурав реалiзуються на засадах Конституцп як безпосередньо шляхом проведення референдумiв, так i через республшансью органи державноï влади згщно iз законодавством Укра1ни [3; 1991.- № 41. - Ст. 546].
В Укршш було сформовано вщповщне правове пщгрунтя щодо проведення референдумiв. Це насамперед положення Конституцп Украши 1996 р. й Закону Украши «Про всеукрашський i мiсцевi референдуми» вiд 3 липня 1991 р. [3; 1991. - № 33. - Ст. 443].
У правових джерелах зазначаеться, що в процес пщготовки нового Основного Закону краши деякими вченими було запропоновано спочатку винести на всенародний референдум концептуальш положення майбутньо'1 Конституци, як-от: структура парламенту, форма державного устрою, питання, чи може земля бути об'ектом кутвльпродажу, та ш. Ця щея, на жаль, не була реалiзована [14, с. 297]. Як бачимо, на референдумi передбачалося розглянути в тому чист i проблему власносп на природнi ресурси. У цшому ж це не суперечило на той час чинному законодавству.
У вказаному Закош були названi питання, яю не повиннi виноситися на референдум. Серед них - вжиття державними органами Украши надзвичайних i невщкладних заxодiв стосовно охорони громадського порядку, захисту здоров'я й безпеки громадян. Що ж до шших питань, яю не можуть бути предметом референдуму i яю стосуються еколопчних проблем, то шших винятюв у законодавствi не передбачено.
Мiж тим, щодо цього питання в еколопчному законодавствi на даний час вщбулися суттевi змiни. Так, чинна редакщя вiд 16 жовтня 2012 р. статп 4 Закону Украши «Про охорону навколишнього природного середовища» мае такий змют:
«Природш ресурси Украши е власшстю Украшського народу.
Вщ iменi Украшського народу права власника здшснюють органи державно'1 влади та органи мюцевого самоврядування у межах, визначених Конституцiею Украши, цим та шшими законами Украши.
Громадяни Украши мають право користуватися природними ресурсами Украши вщповщно до цього та шших закошв».
Таким чином, змши торкнулися визначення шляxiв реалiзацiï права власностi такого суб'екта цього права, як Украшський народ. Вщповщно передбачено опосередкована реалiзацiя розглядуваного права.
Разом iз тим, новий Закон Украши «Про всеукрашський референдум» вщ 6 листопада 2012 р. не мютить заборони на проведення саме еколопчних референдумiв [9; 2012. - № 92. - Ст. 3729].
Тому, коли йдеться про прийняття ршення про приватизащю природних ресурав, необxiдно враховувати публiчнi iнтереси — як економiчнi, так i еколопчш. Потенцiйно корисним iнструментом забезпечення такого врахування е еколопчний референдум. Як уже зазначалося, свого часу було запропоновано проведення подiбниx референдумiв (примiром, щодо права власностi на землю). Виходячи з викладеного робимо висновок, що предметом всенародного обговорення могли бути питання, пов'язаш з правом власносп й на певш природш об'екти та комплекси - як у цшому, так i на окремi ïx складники - певш категорп об'ектв, занесен до Червоно'1' книги Украши.
Але варто вказати на те, що шститут еколопчних референдумiв в Укрш'ш, на вщмшу вщ деяких зарубiжниx краш, поки що вщносно новий, хоча можливють створення правових пщвалин проведення всенародного обговорення в чинному законодавствi було певним чином реалiзована.
Дослiдження розглядуваного аспекту проблеми права власносп щодо ч^кого визначення об'ектв цього права, безумовно, е перспективним з огляду на розвиток вщносин права власносп не тшьки на зазначеш в робот, а й на iншi види природних об'ектв. А це, у свою чергу, викликано реформами, що провадяться в Укрш'ш, яю неможливо здшснити без змши вщносин власносп на природш ресурси й комплекси.
З питанням щодо форм власносп на об'екти рослинного св^у безпосередньо пов'язано з'ясування об'ектного й суб'ектного складу цього права, а також виршення низки актуальних на сьогодш проблем, що мають не тшьки теоретичне, а й практичне значення. Проте це вже е завданням подальших дослщжень.
Список лтератури: 1. Большой юридический словарь / под ред. А. Я. Сухарева, В. Е. Крутских. - [2-е изд., перераб. и доп.]. - М. : ИНФРА, 2002. - 704 с. 2. Вщомосп Верxовноï Ради Украши. 3. Вщомосп Верxовноï Ради УРСР. 4. Еколопчне право Украши:
пщруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / за ред. 1.1. Каракаша. — Одеса : Фешкс, 2012. — 788 с. 5. Еколопчне право Украши: пщруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / за ред. А. П. Гетьмана.
— Х.: Право, 2013. — 432 с. 6. Кишко-€рл1 О. Б. Правове регулювання використання вщновлюваних джерел енергл: автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук / О. Б. Кишко-€рлi . - К., 2010 . - 16 с. 7. Комарницький В. М. Право спещального природокористування: моногр. / В. М. Комарницький. — Луганськ : РВВ ЛДУВС, 2011. — 424 с. 8. Нос1к В. В. Право власносп на землю Украшського народу: моногр. / В. В. Ноак.
— К. : Юршком 1нтер, 2006. — 554 с. 9. Офщшний вюник Украши. 10. Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права: моногр. / И. А. Покровский. - М. : Статут, 1998.
— 353 с. 11. Правове регулювання еколопчних, аграрних та земельних вщносин в Укрш'ш: сучасний стан i напрямки вдосконалення: моногр. / А. П. Гетьман, М. В. Шульга, А. М. Стат1вка та ш.; за ред. А. П. Гетьмана та В. Ю. Уркевича. — X.: Право, 2012. — 448 с. 12. Соколова А. К. Флористичне право Украши: проблеми формування та розвитку: моногр. / А. К. Соколова. — X. : Право, 2009. — 288 с. 13. Суханов Е. А. Лекции о праве собственности / Е. А. Суханов. - М. : Юрид. лит., 1991. - 240 с. 14. Тодыка Ю. Н. Конституция Украины - Основной Закон государства и общества: учеб. пособ. / Ю. Н. Тодыка. - Х.: Факт, 2001. - 382 с. 15. Цившьне право Украши: акад. курс: пщруч. -[У 2-х т. - Т. 1: Заг. ч.] / за заг. ред. Я. М. Шевченка. - К. : 1н Юре, 2003.- 520 с. 16. Шемшученко Ю. С. В цен^ уваги вщдшення - проблеми еколопчного, господарського, аграрного та земельного права / Ю. С. Шемшученко // Вюн. Акад. прав. наук Украши. - Х.: Право, 2003. - № 2/3. - С. 521-534. 17. Шершеневич Г. Ф. Учебник русского гражданского права / Г. Ф. Шершеневич. - [9-е изд.]. - М. : Изд. бр. Башмаковых, 1911. - 852 с. 18. Шульга М. В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях: моногр. / М. В. Шульга ; Нац. юрид. акад. Украины им. Ярослава Мудрого. -Харьков : Консум, 1998. - 224 с.
ПРОБЛЕМЫ ЗАКОНОДАТЕЛЬНОГО ОБЕСПЕЧЕНИЯ ПРАВА СОБСТВЕННОСТИ НА ПРИРОДНЫЕ РЕСУРСЫ И КОМПЛЕКСЫ
Соколова А. К.
В статье проведено комплексное исследование правовых категорий и проблем, связанных с законодательным обеспечением права собственности на природные ресурсы и комплексы, сделан вывод о необходимости совершенствования экологического законодательства в сфере осуществления права собственности на природные ресурсы и комплексы.
Ключевые слова: экологическое право, экологическое законодательство, право собственности на природные ресурсы и комплексы.
PROBLEMS OF LEGISLATIVE SECURITY OWNERSHIP ON NATURAL RESOURCES AND SYSTEMS Sokolovа A. K.
The author conducted a comprehensive study of the legal categories and the problems associated with the provision of legal ownership on natural resources and systems in paper, manes conclusion that it is necessary to improve the environmental legislation in the field of exercise of the right of ownership of natural resources and systems.
Key words: environmental law, environmental legislation, the ownership on natural resources and systems.
Надшшла до редакцп 22.10.2013 р.
