CC BY
36
УДК 719 Асист С.М. Мельничук - НЛТУ Украти, м. Львiв
ПРОБЛЕМИ ОХОРОНИ ТА ВИКОРИСТАННЯ 1СТОРИЧНИХ
ЛАНДШАФТ1В
Проаналiзовано причини руйнування iсторичних ландшафтiв у сучасних умо-вах, а також проблеми ix охорони. Запропоновано методи збереження та шляхи ви-користання iсторичних ландшафтiв у сучасному урбашзованому середовищi.
Ключов1 слова: iсторичний ландшафт, збереження юторичних ландшафтiв, експлуатацiя юторичних ландшафтiв.
Assist. S.M. Melnychuk-NUFWTof Ukraine, L'viv Problems of protection and use of historical landscapes
Reasons of historical landscapes destruction and problems of their protection in modern terms are analysed. The methods of historical landscapes preservation and ways of their use in the modern urbanized environment are offered.
Keywords: historical landscape, preservation of historical landscapes, exploitation of historical landscapes.
Роль юторичних ландшафт1в у формуванш сучасного середовища життя людини е одшею з головних. Разом з пам'ятками арх^ектури i мютобу-дування вони втшюють саму юторда, i водночас - т вироблеш столотями прийоми гармошзаци суперечливих процесiв розвитку середовища, як так необхiднi у сьогодшшнш практицi. Iсторичнi ландшафти можуть створити ю-тотний резерв територiй для оргашзаци вiдпочинку. Нерiдко iсторичнi ландшафти е поеднанням пам'яток археологи, ютори, мiстобудування й арх^ек-тури, тому ix охорона i вiдновлення мають особливе значення.
На сьогодш у мiжнароднiй практицi прийнято визначення юторичного ландшафту, затверджене на нарадi Мiжнародноi федераци ландшафтних ар-xiтекторiв, яка вiдбулася за сприяння ЮНЕСКО в 1977 р. у Кюто (Япошя) [4]: iсторичний ландшафт е результатом поди чи низки подш юторичного значення, iсторичним ландшафтом може також бути вираження певного перь оду в розвитку цившзаци чи певного стилю життя, що сприймаеться вiзуаль-но. Отже, юторичт ландшафти е рiзновидом антропогенних ландшафтiв. Вони - слщ певних юторичних процеЫв, якi колись видозмiнили дану природну основу.
1сторичш ландшафти подiляють на декшька типiв вiдповiдно до видiв дiяльностi, якi стали причиною ix формування: садово-парковi, сшьськогос-подарськi, iнженерно-теxнiчнi, военнi, меморiальнi. Серед них найбшьш вив-ченою е група садово-паркових ландшаф^в, якi створювалися як специфiч-ний вид художнього твору, i часто були частиною арxiтектурниx чи мютобу-дiвельниx комплексiв.
Згiдно з чинним законом Украши "Про охорону культурноi' спадщи-ни" [1], шд об'ектами садово-паркового мистецтва розумiють поеднання паркового будiвництва з природними або створеними людиною ландшафтами. Об'екти арxiтектури та мiстобудування охоплюють окремi арxiтектурнi спо-руди, а також пов'язаш з ними твори монументального, декоративного та об-разотворчого мистецтва, яю характеризуються вiдзнаками певноi' культури,
Нащональний лкотехшчний унiверситет УкраТни
епохи, певних сташв, традицiй або авторiв; природно-арх^ектурш комплекси (ансамблi), iсторичнi центри, вулищ, квартали, площi, залишки давнього роз-планування та забудови, що е ноЫем певних мiстобудiвних iдей.
Проблема полягае в тому, що багато юторичних ландшаф^в перебува-ють у незадовшьному станi. Однi з них давно забут^ занедбанi, iншi активно використовують, але не за призначенням - забудовують випадковими спору-дами, або шддаються негативним антропогенним впливам: витоптують неор-ганiзованi маси вiдвiдувачiв, iнодi вирубують, водойми засипають i зрiвню-ються зi землею.
Аналiз стану iсторичних ландшафтiв у рiзних районах кра!ни дають змогу назвати найбшьш загальнi причини !х руйнування:
1. Мюта, як ратше розросталися повшьними темпами, тепер за декшька роюв буквально "ковтають" прилегл територп, а юторичт ландшафти при цьому зникають безслщно;
2. 1сторичт ландшафти, збережет в процес росту мюта, опинившись у новому оточент, не можуть пристосуватися до змшених умов { швидко деградують;
3. Велиш територп, в тому числ1 I парков1, розподшяються м1ж р1зними вь домствами, частково забудовуються { втрачають свою композицшну щ-лютсть;
4. Стр1мкий рют автомобтзацп призводить до розширення наявних дор1г { прокладання нових мапстралей, яю, переважно, проходять через терито-р11 юторичних ландшафтов;
5. Збшьшення кшькосп населення { актив1защя вс1х вид1в туризму призводить до значного зростання вщвщуваносп, котре без попередньо! подготовки юторичних територш завдае 1м значно! шкоди;
6. За загально! нестач1 територш для вщпочинку багато юторичних ландшафтов (особливо парки), як опинилися у склад1 нових житлових утво-рень, стихшно пристосовують для спорту, масових розваг; це непоправ-но деформуе юторичну структуру;
7. Забруднення повгтря, води { Грунту - найновша, однак досить небезпеч-на причина, яка призводить до поступового руйнування вшх компонентов вторичного ландшафту.
Значною проблемою залишаеться неможливiсть визначити межi юто-ричного ландшафту. Здебшьшого iсторичнi межi ландшаф^в пiддавалися ба-гатократним змiнам, тобто, вони, наче "розмитГ в процес змiни землекорис-тування, а тому дуже часто трапляються випадки, коли границ юторичного ландшафту урiзанi вщповщно до сучасних потреб i визначаються просто за залишеними територiями. Яскравим прикладом такого явища е змша меж територп мiського парку в м. Сокалi Львiвськоl обл. У середиш Х1Х ст. зелеш територп простягалися довгою смугою вздовж р. Захщний Буг i слугували повноцiнним мiсцем вiдпочинку мiського населення. До наших дшв дiйшов невеличкий клаптик парково! зеленi, який i надалi продовжуе зменшуватись.
Крiм перелiчених зовнiшнiх причин, зумовлених змiною середовища, ю-нують i внутрiшнi причини. Так, у мюьких умовах частше виникають рiзнi хво-роби насаджень, не говорячи уже про природне фiзичне старшня насаджень, яке вимагае !х перюдично! замiни. Все це змiнюе вигляд iсторичного ландшаф-
ту, знижуе його щншсть в очах сучасно! людини. Вплив часу вщбиваеться i на бiльш стiйких елементах - руйнуються будiвлi, видозмшюеться рельеф, водш системи. Всi цi причини призводять до того, що iсторичний характер ландшафту потребуе на кожному етат розвитку середовища виявлення заново, тдтвер-дження свое! еколопчно!, юторико-культурно! i естетично! цiнностi.
Рис. Втрата територи мкького парку у м. Сокалi Львiвськоi обл.
Найкрашд умови збереження юторичних ландшаф^в складаються в межах великих охоронних територш - природних парюв, заповiдникiв, заказ-ниюв. Тут практично вiдсутнi всi види шюдливих впливiв урбанiзованого середовища, i до того ж часто зберiгаетъся можливiстъ пiдтримувати наявний стан ландшафту в процес традищйно! експлуатацп. Однак природнi законо-мiрностi розвитку, яким шдвладш й iсторичнi ландшафти, поступово змшю-ють 1х, деформуючи особливо просторову композищю. Тому першочергово постае завдання виявлення архiтектурно-ландшафтних комплекшв, як компо-зицшно! основи системи юторичних ландшафтiв, i об'еднання 1х за допомо-гою чiтко органiзованих маршрутiв, якi забезпечуватимуть i обслуговування територи, i 11 сприйняття туристами, i регулювання вiдвiдуваностi.
У великих мiстах iсторичнi ландшафти, навпаки, перебувають тд найбiлъшим тиском з боку урбашзованого оточення. Вiн виражаеться i в тому, що територiя iсторичного ландшафту, зазвичай, бувае урiзана до мМму-му, i в тому, що постшний вплив нового еколопчного середовища видозмь нюе ландшафт у вЫх його характеристиках. При цьому важливо вiдзначити, що нове оточення може бути цшком сприятливим у саштарно-гтешчному аспектi - на юторичний ландшафт впливае сама змша цього середовища, ос-кiлъки в ньому, зпдно з природними закономiрностями, починають дiяти процеси, якi пристосовують його до нового середовища, об'еднуючи 1х в еко-логiчне цше. Тому штучний характер iсторичного ландшафту, який охоро-няеться у великому мют1, зростае в тому розумшш, що вiн потребуе постшно! шдтримки з боку людини, потребуе особливого режиму експлуатацп. К^м
Нащональний лкотехшчний ушверситет УкраТни
того, юторичний ландшафт у великому мiстi може юнувати лише в умовах обмеження функцш - в його межах допустимий лише пасивний вщпочинок -прогулянки, огляд експозицш. Тому анашз таких об,ектiв, який здiйснюеться з метою виявлення проблем охорони i можливостей !х використання, потрiб-но провадити одночасно для самого юторичного ландшафту i для його ото-чення. Це дае змогу вибрати напрямок вщновлення iсторичного ландшафту, визначити його функцп i передбачити додатковi дiлянки в оточуючiй забудо-в^ здатнi взяти на себе рекреацшш функци, вилученi з територп самого об'екта. Основне завдання аналiзу, таким чином, полягае у виршенш функщ-ональних зв,язкiв iсторичного ландшафту з оточенням великого мюта.
Використання ландшаф^в в умовах малих i середшх мiст i в умовах примюько1 зони мае багато спiльних рис. У цих умовах збер^аеться можли-вiсть вiдновлення композицшно1 едностi юторичного ландшафту i оточення, що в попередньо описаних випадках е неможливим. Тому аналiз в обох ви-падках спрямований передусiм на виявлення меж юторичного ландшафту i порiвняння його положення в iсторичнiй системi освоення i розселення та в сучаснш. I в мiстi середшх розмiрiв, i в примiськiй зош часто зберiгаеться можливiсть встановити для юторичного ландшафту екологiчнi охороннi зони i зони регулювання забудови, що сприяе гармонiйному розвитку iсторичного ландшафту разом з оточенням. У цих ситуащях найважлившим е виявлення просторового каркасу, який визначае композицшну та еколопчну едшсть ландшафту, i його зв'язку з оточенням.
Таким чином, незважаючи на значнi вiдмiнностi у завданнях збере-ження i використання юторичних ландшафтiв у рiзних умовах, 1хне основне призначення полягае у забезпеченш послiдовностi розвитку середовища жит-тя людини. Основний теоретичний принцип збереження вторичного ландшафту полягае у виявленш iсторико-культурного каркасу, втшеного у вщ-носно стабiльних елементах ландшафту i пам'ятних споруд, i охорона цшс-ностi його об'емно-просторово1 структури на фонi ландшафтiв, як постiйно змiнюються згiдно з природними закономiрностями.
Фрагментарне збереження iсторичних ландшаф^в як напрямок е без-перспективним, оскшьки рано чи пiзно щ вiдокремленi дiлянки неминуче зруйнуються i спотворяться пiд впливом змiненого оточення. Перспективним сучасним напрямком е видшення зон охоронних ландшафтiв, до яких входили би т iсторичнi ландшафти, котрi i сьогоднi ще мають природоохоронне зна-чення для мюта, е частиною системи, яка регулюе стан мюького середовища.
Особливою проблемою залишаеться пiдбiр вiдповiдного функцюналь-ного використання, оскшьки лише обгрунтований i цiлеспрямований характер пристосування i експлуатаци може забезпечити подальше юнування юто-ричного ландшафту в умовах сучасного оточуючого середовища.
Завдання збереження юторичних ландшаф^в, як i завдання збереження природного середовища, перебувають у постшному протирiччi iз завдан-нями освоення i використання природних ресурЫв. Протирiччя це носить принциповий характер i в кожному окремому випадку повинно виршуватись шляхом особливого комплексу заходiв, якi дають змогу досягнути стану антропогенно: рiвноваги.
Лггература
1. Закон УкраТни "Про охорону культурно! спадщини" // Вiдомостi Верховно! Ради (ВВР), 2000. - № 39.
2. Микулина Е.М. Исторические ландшафты в градостроительном проектировании : учебное пособ. - М. : Изд -во МАРХИ, 1983. - 106 с.
3. Микулина Е.М., Барсова И.В., Баулина В.В. Использование исторических ландшафтов для отдыха. - М. : Знание, 1975. - 74 с.
4. ICOMOS Newsletter - Autumn 1977, Number 11.
УДК 85.110.5 А.И. Залевский - Городкоммунхоз, г. Киев
КРАСОТА - МОГУЩЕСТВЕННЫЙ ФАКТОР ОХРАНЫ ПРИРОДЫ
Рассматриваются основные постулаты эстетического начала, способы формирования декоративных насаждений с точки зрения художников и искусствоведов, а также рассматривается роль будущих специалистов - садоводов, ландшафтных архитекторов в создании садов и парков будущего.
Ключевые слова, садоводство, ландшафтная архитектура, искусство, сады, парки.
A.I. Zalevskiy - Municipal service, Kyiv Beauty as a mighty factor of nature protection
Basic postulates of the aesthetic beginning and methods of the decorative planting forming are examined from point of artists and art critics, and also the role of future specialists - fruit-growers, landscape architects in creation of gardens and parks of the future is examined in this publication.
Keywords. gardening, landscape architecture, art, garden and parks.
Целью науки является познание действительности. Её возможности бесконечны, а главным орудием является логическое мышление. Однако мир мы также познаем через чувства, ощущения, которые у человека опосредованы с логикой и возможности здесь также безграничны. Наивысшего уровня в этом мы достигли в отражении мира через произведения искусства. Не требует подтверждения то, что создание садов и парков - это искусство, потому что таким образом мы приумножаем красоту природы. Но многие считают, что природа сама по себе красива, что собственно искусство в парки привносит архитектурная планировка и другие элементы архитектуры, что синтез архитектуры и природы составляет суть ландшафтной архитектуры. С этим можно согласится, но частично.
Дело в том, что в парках не просто участки леса и не естественные фи-тоценозы, а культурфитоценозы. В одних случаях они создаются методами лесоводства в загущенных молодых посадках, в других - садовыми, сразу на постоянные места. Что касается цветников и газонов, то это агрономия в чистом виде. В создании пейзажей применяются все методы одновременно. В этом состоит особое пейзажное искусство.
Так что же в этом искусстве является главным?
Известно, что в искусстве акценты - один из главных инструментов, приемов. Мы, природоведы, должны ставить акцент на природе. Совершенно
