CC BY
63
1СТОР1Я ПЕДАГОГ1КИ
УДК : 37.013.42 (477) «18/19»
О. М. ВАСИЛЕНКО
ПРОБЛЕМА СОЦ1АЛЬНО1 В1ДПОВ1ДАЛЬНОСТ1 В УКРА1НСЬК1Й ПЕДАГОГ1Ц1 (СЕРЕДИНА Х1Х - ПОЧАТОК ХХ СТОЛ1ТТЯ)
На ocHoei aHani3y втчизняних iсторично-педагогiчних джерел середини Х1Х — початку ХХ ст. встановлено, що питання eidnoeidmbHocmi учтв розглядалось як проблема морально-етичного, на^онального, патрютичного та Ымейного виховання. Вияснено, що у працях видатних укратських дiячiв, педaгогiв виховання вiдповiдaльностi як якостi особистостi спрямовано на aктуaлiзaцiю почуття обов'язку перед Богом, людством, Батьювщиною. Узагальнено шляхи формування вiдповiдaльностi учтв: духовно-моральне удосконалення дитини; розумне поеднання внутрштх i зовтштх форм шмльно1 дисциплти (правил та обов'язюв у навчант); формування постшного самоконтролю та готовностi до вiдповiдaльностi за власт ди; введення у шкыьний курс спещальних предметiв, що вивчають рiдну мову, iсторiю, словестсть, яю е джерелом на^онального духу i культури, засобом для формування виразу цтностей та iдеaлiв наци.
Ключовi слова: со^альна вiдповiдaльнiсть, вiдповiдaльнiсть, педагоги, iсторично-педaгогiчний aнaлiз, виховання, моральне, пaтрiотичне, нацюнальне.
О. Н. ВАСИЛЕНКО
ПРОБЛЕМА СОЦИАЛЬНОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТИ В УКРАИРСКОЙ ПЕДАГОГИКЕ (СЕРЕДИНА XIX - НАЧАЛО ХХ ВЕКА)
Анализ отечественной историко-педагогической литературы середины XIX — начала ХХ века показал, что вопрос ответственности учеников рассматривался как проблема нравственно-этического, национального, патриотического и семейного воспитания. Установлено, что в научном наследии выдающихся украинских деятелей, педагогов воспитание ответственности как качества личности направлено на актуализацию чувство долга перед Богом, человечеством, Родиной. Охарактеризованы пути формирования ответственности учащихся: духовно-нравственное воспитание ребенка; разумное сочетание внутренних и внешних форм школьной дисциплины (правил и обязанностей в обучении); формирование постоянного самоконтроля и готовности к ответственности за свои действия; введение в школьный курс специальных предметов, где изучают родной язык, историю, словесность, которые являются источником национального духа и культуры, средством для формирования выражения ценностей и идеалов нации.
Ключевые слова: социальная ответственность, ответственность, педагоги, историко-педагогический анализ, воспитание, нравственное, патриотическое, национальное.
O. M. VASYLENKO
THE PROBLEM OF SOCIAL RESPONSIBILITY IN UKRAINIAN PEDAGOGY (THE MIDDLE OF THE XIX - THE BEGINNING OF XX CENTURY)
Based on the analysis of historical and pedagogical sources of the middle XX - the beginning of the XX centuries has been established that the pupils' responsibility was described as the problem of moral, ethical, national, patriotic and family education. In the prominent Ukrainian teachers' works have been defined that the training of responsibility as personal qualities was aimed at actualization of a sense of duty to God, the humanity and the motherland. The ways of formation pupils' responsibility have been summarized: spiritual and moral development of the child; reasonable combination of internal and external forms of school discipline (rules and responsibilities in teaching); formation of self-control and readiness to answer for ones' actions;
introduction of special subjects into the school course that deal with the native language, history, literature, which are a source of national spirit and culture and a means of forming an expression of values and ideals of the nation.
Keywords: social responsibility, responsibility, teachers, historical and pedagogical analysis, education, moral, patriotic, national.
В умовах демократизацп сощуму проблема сощального виховання тдростаючого поколшня школи не втратить свое! актуальности адже дии - гарант самозбереження, здоров'я i розвитку наци. Виховуючи особислсть, здатну користуватися громадянськими правами, усвiдомлено брати на себе обов'язки i зобов'язання, дотримуватись !х виконання та вiдповiдати за власш дЦ, суспiльство змiнюе майбутш продуктивнi сили, забезпечуе стабiльнiсть добробуту, готовить активних громадян, здатних творчо перетворити дшсшсть, орiентуватися на свiтовi цiнностi.
У Концепци громадянського виховання особистосп в умовах розвитку украшсько! державноси важливим завданням визначаеться формування сощально1 активноси особистосп, здатно! до спшьного життя та спiвпрацi у громадянському суспiльствi, готовнiсть взяти на себе вщповвдальшсть. Згiдно з Концепщею патрiотичного виховання дiтей та учшвсько! молодi нацiональне, громадянське, моральне, родинно-амейне виховання базуеться на нацiональнiй юторп, дотриманнi прав людини, виконаннi конституцшних i громадянських обов'язк1в, пiдготовцi ввдповвдально! особистостi за власне майбутне, добробут та долю кра!ни.
Разом з цим сучасна педагогична наука i школьна виховна практика характеризуються ввдсуттстю сталих органiзацiйних i змютово-методичних важелш виховання сощально вiдповiдальноl особистостi учня як носiя надбань нацюнально1 i свггово1 культури. Доцiльнiсть роботи посилюеться необхвдтстю вирiшення суперечносл мiж значенням сощально1 вiдповiдальностi в контекст! виховання та недостатшм насиченням змiсту навчально-виховного процесу вичизняно1 загальноосв^ьо1 школи щодо виховання обов'язку вiдповiдати за сво! до i вчинки. Подолання цих негативних тенденцiй допоможе детальна розробка теоретичних засад й обгрунтування вторично складеного досвiду виховання сощально1 вщповщальносп датей в Укра1т.
У педагопчних дослiдженнях I. Беха, Т. Веретенко, I. Зязюна, Н. Кузьмшо1, М. Левшвського, О. Мороза, Н. Ничкало, В. Оржеховсько1, В. Савченка, О. Сухомлинсько1, В. Тернопшьсько1, Р. Хмелюк та шших вчених придiляеться велика увага питанням вiдповiдальностi. Цiй проблемi присвяченi дисертацiйнi дослiдження Р. Буре, Г. Васяновича, В. Горовенко, О. Гусева, П. Дворова, Л. Кургансько1, К. Клiмовоl, Л. Пашко, В. Сазоново1, М. Сметанського, Ю. Тамбовшна, Н. Шевченко, О. Юринець та ш. Усi дослiдники на основi ретроспективного аналiзу стверджують, що проблема ввдповвдальносп зростаючо1 особистостi, хоча й поставлена у педагопчнш науцi давно, актуальною е i нинi. Саме юторичний пiдхiд у педагогiцi дае можливють уникнути однобiчностi, передбачае врахування позитивних характеристик i недолiкiв, яю були властивi при формуваннi ввдповвдальносп особистостi у рiзних аспектах, дае змогу не лише ширше використовувати вде1 у галузi педагогiчноl думки та практики, а й визначати новi завдання соцiальноl вiдповiдальностi учшв загальноосвiтнiх навчальних закладiв.
Мета статп - провести ретроспективний аналiз проблеми формування вiдповiдальностi учнiв в творах видатних укра1нських дiячiв i педагопв середини XIX - початку ХХ ст.
Перюд XIX i початок XX ст. для украшських земель, що перебували у складi Росшсько1 iмперil, позначений в освiтнiй сферi формуванням станово1 системи освiти, яка не передбачала украшсько1 школи. Однак у цей перюд починае створюватися та дiяти оргашзацп, об'еднання, громади, учасники яких порушують питання про нацюнальну освiту, навчання в школах дией усiх верств населення, видання навчально1 лiтератури укра1нською мовою. Плеяда ввдомих громадських дiячiв i педагопв середини XIX - початку XX ст. висунули й обгрунтували вде1 соборностi Укра1ни, що сприяло одному з «найбiльших сплеск1в самоусвiдомлення наци, розвитку суспшьних наук, публiцистики, мистецтва й педагогiчноl думки» [8, с. 3].
Зпдно з аналiзом юторично-педагопчних джерел [3; 4; 8; 10; 11], можна стверджувати, що у до^джуваний перiод в зв'язку з громадсько-педагопчним рухом значно активiзувалася нацюнальна педагогiчна думка стосовно виховання в дуй християнських iдеалiв i моральности
у контекстi натурфшософп, до яких входили питання вiдповiдальностi за вчинки перед народом та Богом. Найбшьш виразними представниками впчизняно! педагопчно! думки в контекстi проблеми до^дження були Б. Грiнченко, О. Духнович, М. Коцюбинський, М. Корф, С. Миропольський, М. Пирогов, С. Русова, Леся Укра!нка, К. Ушинський, I. Франко та ш Аналiз педагопчно! спадщини видатних укра!нських просвiтникiв з огляду на проблему показав, що в дослщженш багатьох питань школознавства, всi вони своею увагою до рiзноаспектних питань вiдповiдальностi вчителя, учшв, батьшв значною мiрою сприяли розвитку вде! вщповвдально! взаемодп головних суб'екпв навчально-виховного процесу.
З середини XIX i до початку ХХ ст. серед прюритетних педагогiчних цiнностей (укра!нська мова, патрiотизм, iсторизм, морально-етичнi постулати) вiдповiдальнiсть, як один з аспекпв духовно-морального виховання, у вiтчизнянiй педагопчнш спадщинi розглядалась дуже широко. Так, у щншсш орiентири входили тзнання моральностi через осмислення таких категорш: доброта, поряднiсть, чеснiсть, працьовипсть, ввдповвдальшсть, гiднiсть [8].
О. Духнович у «Народнш педагопщ» (1857) називае загальнi правила наставляння щодо досконалого виконання свого обов'язку перед учнями: наявнiсть справжнього покликання та добрих до знань i вiдомостей з предмета; володпи легким, зрозумiлим способом викладання i мати засоби для навчання й наставляння; процвiтання доброчесностями та мати ввд природи лапдний характер; любити сво!х учнiв та заслуговувати !хню любов; поважати добрий порядок [4]. Отже, природне покликання бути вчителем детермiнуе вплив не тшьки на його якостi, виконання ним професшних обов'язкш, а й псно пов'язано з формуванням особистосп вчителя як ввдповвдально! за результат свое! дiяльностi.
Значно! уваги питанням вiдповiдальностi учителя придiляв основоположник науково! педагогiки К. Ушинський. Запоруку устху видатний педагог вбачав, з одного боку, в усввдомленш вчителем суспшьно! значущостi свое! пращ, вiдповiдальностi за И результати, а з шшого - у великш шайнi й повазi суспiльства до особи вчителя. Вш сформулював головне завдання виховання особистосп «впливи моральш» [9, с. 431], а саме: обов'язку i ввдповвдальносп перед народом, перед державою, ам'ею i самим собою; тобто громадське виховання спрямовано на тдготовку громадянина свое! держави з високим почуттям обов'язку й вiдповiдальностi.
Укра!нський мислитель П. Юркевич з позицп фшософсько! концепцп гармонiйного спiвiснування «серця» та «розуму» визначив мету виховання, що грунтуеться на врахуваннi «трьох начал вихованцiв»: особливостей духу вихованщв; необхiдностi виконання !м обов'язку стосовно церкви, родини, держави; його майбутнього покликання [8, с. 295]. У такому контексп виховання i навчання поеднуються у спiльнiй вiдповiдальнiй дiяльностi учня та вчителя. 1стинне знання не може здобуватися абстрактною, ввдрваною вiд життя людиною, адже «правда падае нам у серце» [10, с. 66-67].
Науково виважеш твердження про значення сощально! вiдповiдальностi педагога, як народного вчителя, представлено у працях Б. Грiнченка. Вiн стверджував, що педагог може виявити ввдповвдальшсть перед суспiльством тiльки за умови свободи i належного матерiального становища. Ввдстоюючи iдею нацiональноl украгнсько! школи та освiти, Б. Грiнченко ввдзначав, що педагог мае вагоме мюце в житт1 суспiльства, адже на нього покладаеться вiдповiдальнiсть за просв^ народу, а це -збереження i розвиток творчих сил, духовностi, морального здоров'я останнього. Вш писав, що високе почуття вiдповiдальностi педагога виявляеться в тому, наск1льки вiн керуеться у свош дiяльностi принципами добра, справедливости гуманного ставлення до дпей, умiнням зацiкавити !х у навчанш та вихованнi. Це можливо, якщо, з одного боку, педагог виховав у самому собi чуйнiсть, милосердя, вмшня очищати душу дитини добрим словом, а з шшого - вш постшно працюе над систематизащею сво!х знань, здiйснюе пошук нових форм i методiв навчання [3].
Д. Багалш, В. Бузескул, I. Нетушш, М. Сумцов, О. Сфименко та iншi вченi в свош науково-педагопчнш i практичнiй дiяльностi серед актуальних проблем виховання учшвсько! молодi вважали формування вiдповiдальностi. Для и досягнення рекомендувалося ставити на перше мiсце моральне вдосконалення дитини шляхом розумного поеднання внутрiшнiх i зовшшшх форм школьно! дисциплiни (правил та обов'язшв у навчаннi); вводити у шкшьний курс спецiальнi предмети, що вивчають рiдну мову, iсторiю, словесшсть, як1 е джерелом
нацiонального духу та культури, засобом для формування виразу цшностей та iдеалiв наци. Так, I. Нетушш, розробляючи етику школьно! дисциплши, вiдзначав, що для стимулювання i мотиваци обов'язку та вiдповiдальностi пмназиспв у процесi навчання необхiдно: чпко сформувати правила дисциплiни (вимоги до учшв стосовно учiння); переконання учшв до свiдомого виконання правил, активно! учасп на уроках; виправлення поведшки учшв завдяки залученню !х до тзнавально! дiяльностi [5]. Спираючись на фiзiологiчнi дослiдження дiтей школьного вшу, науковець стверджував, що фiзичнi й духовш здiбностi в цей перюд потребують гармонiйного розвитку, а дисциплша волi i почуттiв облагороджуе характер, що формуе вiдповiдальну особистiсть [5, с. 4].
Д. Багалш, надаючи великого значення юторп, «щоб сввдомо працювати на користь народовi, його державЬ» [1, с. 59.], радив ввести у шкшьний курс спещальш предмети, що вивчають Укра!ну; це дозволить виховувати серед нащадшв почуття поваги до народу, вiдповiдальностi за майбутне свое! кра!ни та обов'язку.
М. Сумцов стверджував, що система виховання, яка би враховувала нацюнальш особливосп i базувалася на загальнолюдських цiнностях, повинна мiстити вивчення народно! творчосп (казок, народних дум, повiр'!в, билин i народних обрядiв, традицш, звича1в), яка не тiльки передае досввд свого народу, а й втшюе кращi надбання морального, трудового, естетичного життя людей. Учений був переконаний, що в багатовшових звичаях, обрядах традицiях народу мiстяться ушкальт виховнi можливостi: прийоми сiмейного виховання, навички вiдповiдально! поведiнки [6].
Здшснюючи дослiдження проблеми вiдповiдальностi, спираемося на iде! нацiонального виховання С. Русово!. I! погляди щодо укра!нсько! нацiонально! школи спрямованi на створення ново! школи, яка з повагою ставиться до дитини, розвивае вс !! активнi творчi сили, етичну й громадську свiдомiсть, щоб «вихованщ зробились би, дiйшовши зросту, добрими, корисними, а отже, i ввдповвдальними громадянами свое! Батьшвщини» [7, с. 30]. С. Русова характеризуе гумант щнносп (людянiсть, доброту, милосердя) як найвищi духовнi надбання народу. На думку педагога, дуже важливо розвивати у дiтей i такi якосп, як вiдповiдальнiсть, працелюбнiсть, сумлiннiсть, охайшсть, а також скромнiсть, повагу до старших, пдшсть i доброзичливе ставлення до iнших людей. «Розумiння ввдповвдальносп» видiлялося С. Русовою як одна з дев'ятьох головшших цiнностей навчання. У формуванш вiдповiдальностi вона рекомендувала дотримуватися наступностi та послiдовностi, тобто вихователь мае формувати у дией потребу в дотриманнi обов'язку щодо виконання ними малих справ.
Проблемою сощально! ввдповщальносп вчителя займався Г. Ващенко. На його думку, головне покликання педагога - виховання громадянина, патрюта наци. Плекаючи вдею про виховний вдеал, пiд яким розумiв «образ iдеально! людини, на який повинен орiентуватися педагог, виховуючи молоде поколшня» [2, с. 41], вш розглядав виховання щеально! людини як виховання вщповвдального громадянина свое! кра!ни з добре розвиненими моральними якостями, а саме вольову, ввдповвдальну, духовно i фiзично досконалу особистiсть. В цьому Г. Ващенко покладав велику ввдповщальшсть на плечi вчителя, основним обов'язком якого вш вважав навчання молодi зразково служити Боговi й Батьшвщиш.
Пiд моральним вихованням М. Демков розумiв цiлеспрямовану дiяльнiсть, що передбачае прилучення людини до суспшьства, поступове становления системи цiнностей добродшно! людини, яка прагне самовдосконалення i виправлення. На його думку, морально вихована людина вiдкрита i налаштована на добро, вiдчувае близьк1сть душi до вищого свiту, осмислюе iерархiчнiсть ставлення до людей, оптимiстично сприймае себе i довк1лля. Ознакою духовно-морального виховання педагог визначае ствчуття, патрютизм, прагнення служити Вiтчизнi, ввдповвдальшсть i працьовитiсть. Прогресивною iдеею М. Демкова, яка i нинi актуальна, було те, що духовне збагачення, удосконалення i зростання людини досягаеться формуванням християнського свiтогляду i ввдповвдних рис характеру, а також через залучення людини до конкретних дш, активно! доброчинно! дiяльностi [8].
У цей перюд розвитку укра!нсько! педагопчно! думки вiдповiдальнiсть розглядалася крiзь призму моральних обов'язюв перед нинiшнiми i наступними поколiннями, перед Богом, а також сформованого потягу до постшного духовно-морального вдосконалення завдяки
активним дiям, доброчинностi. Однак, поняття «вiдповiдальнiсть» розкривалося i як синошм совiстi, тобто вiдповiдальнiсть перед самим собою, що сучасною наукою трактуеться як внутршня вiдповiдальнiсть особистосп.
З середини XIX до початку XX ст. оновлювалися не тшьки теоретичн положения морального виховання. Змши виявлялися i в нормативних документах. Мета виховання як усввдомлення учшв дiяти вiдповiдно до установлених цшностей суспiльства визначалася так: «утверджувати ... релшйш i моральнi поняття» (Положення про початковi народнi училища, 1864 р.), «вшьний розвиток вiдповiдно до природи людини для подальшого И самовизначення» (Статут гiмназiй, 1864 р.). Це ввдображае цiнностi народу, сустльт норми, тому в дослiджуваний перюд у формулюваннi мети виховання акцент було змщено з формальних цшностей (пристойшсть, ввiчливiсть, серйозне ставлення до сво!х обов'язкiв) на свiтогляднi (релтйш i моральнi почуття спiвчуття, милосердя, совiсть, доброта, вiдповiдальнiсть, смиреннiсть, шляхетшсть, самоспонукання).
Конкретизацiя мети на ввдповвдальну особистiсть у зазначений перiод ввдображена в завданнях виховання учшвсько! молодо знання, щоб вберегти людину ввд лиха; спрямувати дух на осмислення мети життя, формування сили волi (циркуляр мiнiстерства народно! освiти Росп про надання вiдомостей про моральш якосп деяких осiб, 1866 р.; Правила для учнш народних училищ, 1884 р.); утвердити в сввдомосп учншсько! молодi любов до людей i рiдно! землi, почуття обов'язку та ввдповщальносп у навчаннi (Б. Грiнченко, I. Нетушiл та ш).
До характерних ознак формування ввдповвдальносп в учнiв у закладах народно! освгги вiдносили: збагачення цшностей (духовних, моральних, сiмейних, патрiотичних); удосконалення таких сощальних якостей, як наполегливiсть у навчант, виконання обов'язку перед громадою, повага до людсько! пдносп, толерантнють; створення умов для вiдповiдально! поведанки, яка сприяла реалiзацi! зазначених цшностей, сощальних якостей у громадянському сощум^
Зазначимо, що i в працях дiячiв педагогiки, i в офщшних документах (середини XIX-початку XX столтя) вiдповiдальнiсть учнiв представлено як яшсть, що характеризуе особистiсть в !! здатностi дотримуватися у сво!й поведiнцi й дiяльностi загальноприйнятих у суспiльствi соцiальних норм, виконувати обов'язки громадянина та вiдповiдати за власн дi!. Це характеризуе дефiнiцiю «ввдповвдальшсть» як соцiальну.
Таким чином, ретроспективний аналiз iсторично-педагогiчних джерел дав шдстави стверджувати, що питання вiдповiдальностi учшв належало до актуальних проблем морального, етичного, нацiонального, патрiотичного та имейного виховання в Укра!нi вiд середини XIX до початку XX ст. Формування вщповвдальносп як якосп особистосп було спрямовано на: актуалiзацiю почуття обов'язку перед Богом, Батьшвщиною, нишшшм i наступними поколiниями; розвиток якостей характеру, що охоплюе усввдомлеш ди вiдповiдно до вимог i норм як сощально! цшностей, передбачае наслвдки вибору ршення i потребуе постшного контролю та готовност1 до вiдповiдальностi за власнi дi!. Дефiнiцiю «ввдповвдальшсть» видатнi вiтчизиянi дiячi, педагоги вказаного перюду розглядали, з одного боку, як обов'язок, покладений суспiльними вимогами на суб'екта, а з шшого - як суб'ективне розумшня нести ввдповвдальшсть, на основi волi, сввдомосп та усвiдомлення особистостi. Отже вщповвдальшсть розглядалась як об'ективна соцiальна вимога до формування особистосп учшв тодшшх закладiв освiти в Укра!нi.
Л1ТЕРАТУРА
1. Багалiй Д. I. Вибраш працi: в 6 т. / Д. I. Багалш. - X.: XГI «НУА», «Золотi сторiнки», 1999. - Т. 1. -600 с.
2. Ващенко Г. Виховний вдеал: пiдручник для педагог1в, вихователiв, молодi i батькiв. - 3-е вид. / Г. Ващенко. - Полтава: Полтавський вюник, 1994. - 191 с.
3. Гршченко Б. Д. Народш вчителi i вкра!нська школа / Б. Грiнченко. - К., 1906. - 50 с.
4. Iсторiя укра!нсько! школи i педагогiки: хрестоматiя / упоряд. О. О. Любар; за заг. ред. В. Г. Кременя. - К.: Знання, КОО, 2003. - 460 с.
5. Нетушил И. В. Этика в дисциплине / И. В. Нетушил. - X.: Тип. губ. правления, 1902. - 8 с.
6. Пособие для устройства общедоступных научных и литературных чтений (хрестоматия для семьи и школы) / под ред. Н. Ф. Сумцова. - X., 1895. - 264 с.
7. Русова С. Ф. Нова школа / С. Ф. Русова. - К.: Укра!нська школа, 1917. - 123 с.
8. Укра1нська педагогiка в персоналiях: у 2-х кн.: навч. поЫбник / за ред. О. В. Сухомлинсько!. -
К.: Либвдь, 2005. - Кн.1. - 642 с.
9. Ушинський К. Д. Педагогические сочинения: в 6 т. / К. Д. Ушинский. - М.: Педагогика, 1988. -
Т. 2. - 492 с.
10. Юркевич П. Д. Философские произведения / П. Д. Юркевич. - М.: Правда, 1990. - 420 с. УДК 37.01
I. В. СТРАЖН1КОВА
ВИВЧЕННЯ 1СТОРИЧНО-ПЕДАГОГ1ЧНИХ АСПЕКТ1В Ф1ЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧН1ВСЬКО1 МОЛОД1 В ЗАХ1ДНОМУ РЕГ1ОН1 УКРА1НИ В1ТЧИЗНЯНИМИ ДОСЛ1ДНИКАМИ В К1НЦ1 ХХ - НА ПОЧАТКУ ХХ1
СТОЛ1ТТЯ
Розкрито науковий доробок сучасних науков^в з проблеми фiзичного виховання молодi в 3axidHOMy регiонi Украти. Доведено, що передумови його розвитку визначаються сукуптстю широкого кола чиннитв, науковц розглядають фiзичне виховання як загальнодержавну проблему. Висвiтлено методи i форми масовостi фiзкультурно-спортивного руху та його роль у розвитку професшного спорту й оздоровленш молодi. Проаналiзовано узагальнення iдей i nоглядiв втчизняних педагогiв щодо виховання здорового способу життя в учтвськоiмолодi.
Ключовi слова: фiзичне виховання, Захiдний регiон Украши, науковi студи.
И. В. СТРАЖНИКОВА
ИЗУЧЕНИЕ ИСТОРИКО-ПЕДАГОГИЧЕСКИХ АСПЕКТОВ ФИЗИЧЕСКОГО ВОСПИТАНИЯ УЧЕНИЧЕСКОЙ МОЛОДЕЖИ В ЗАПАДНОМ РЕГИОНЕ УКРАИНЫ ОТЕЧЕСТВЕННЫМИ ИССЛЕДОВАТЕЛЯМИ В КОНЦЕ ХХ -
НАЧАЛЕ ХХ1 ВЕКА
Раскрыты научные достижения современных ученых по проблеме физического воспитания молодежи в Западном регионе Украины. Доказано, что предпосылки его развития определяются совокупностью широкого круга факторов, ученые рассматривают физическое воспитание как общегосударственную проблему. Освещены методы и формы массовости физкультурно-спортивного движения и его роль в развитии профессионального спорта и оздоровления молодежи. Проанализированы обобщения идей и взглядов отечественных педагогов относительно воспитания здорового образа жизни в ученической молодежи.
Ключевые слова: физическое воспитание, Западный регион Украины, научные студии.
I. V. STRAZHNIKOVA
THE STUDING OF HISTORICAL AND PEDAGOGICAL ASPECTS OF PHYSICAL
EDUCATION IN THE WESTERN REGION OF UKRAINE BY NATIVE SCIENTISTS AT THE END OF ХХ - THE BEGINNING OF ХХ1 OF CENTURIES
The article reveals the scientific studies of the modern researchers on issue of physical education of Ukrainian youth in Western region. It is proved that preconditions of its development are determined by different factors; researchers study the physical education as national problem. The methods and forms of mass character of sporting motion and its role in the development of professional sport and the improvement of youth's health are presented. The author's generalizations of ideas of training the youth's healthy way of life are analyzed.
Keywords: physical education, Western region of Ukraine, scientific studios.
Тематика i дослвдний процес бшьшосп юторично-педагопчних студш визначаються i будуються на основi змютових i цшнюних критерпв градацп системи виховання, котрi дозволяють визначати виховання розумове, моральне, громадянське, трудове, естетичне,
