CC BY
26
УкраТнський державний лкотехшчний унiверситет
УДК: 630*187+502*7 1.М. Пацура, канд. с.-г. наук - УкрДЛТУ
ПРОБЛЕМА ОХОРОНИ ТА В1ДТВОРЕННЯ Р1ДК1СНИХ
Л1СОВИХ УГРУПОВАНЬ
Актуальним завданням сьогодення е проблема охорони та вщтворення рщюс-них люових угруповань. Видiлення таких угруповань, ix категоризацiя та розробка практичних заходiв з охорони та вiдтворення потребують поглиблених дослiджень, зокрема вивчення особливостей ix генези, сучасного стану та динамiчних тенденцiй.
Ключов1 слова: лiсовi угрупування, охорона бiорiзноманiття.
I.M. Patsura - USUFWT Problem of guard and renewal of rare forest communities
The problem of protection and renewal of rare forest communities is the actual task of the present. The selection of such communities, their categorizing and development of practical measures for protection and renewal require more deep researches, in particular study of features of their genesis, dynamic tendencies and modern state.
Keywords: forest communities, protection biodiversity.
Конференщею ООН з1 сталого розвитку у Рю-де-Жанейро (1992) виз-нано, що збереження лшв е одшею з важливих сучасних проблем людства, адже л1сов1 екосистеми е одним з найважливших джерел вщновних ресурЫв бюсфери, а тому здатш стабшзувати та вщновлювати ii природну р1вновагу. Отже, питання охорони лшв планети, зокрема стабшзацп люистост^ збереження бюр1зномашття набули св1тового, континентального та регюнального значення i повинш виршуватися на р1вш мiжнародноi сшвпращ (Страсбург, 1990, Хельсшю, 1993). Тому для бшьшосл краiн, у тому числi i для Украiни, вони мають прюритетний нацiональний статус.
У спецiальному роздш "Порядок денний на 21 столггтя та iншi доку-менти конференци в Рiо-де-Жанейро у доступнiй формГ' [14] вiдзначено, що бiотичне рiзноманiття е великою цiннiстю з еколопчних, генетичних, соць альних, економiчниx, наукових, освггшх, культурних, рекреацiйниx та есте-тичних причин. Тому завдання збереження бютичного розмаiття, яке полягае у термшових дiяx для збереження i пiдтримання генетичного фонду, видiв та екосистем, поставлено на рiвень глобального значення. Вщ цього залежить "бютична еволюцiя i життезабезпечення бюсфери" [5]. Отже, завданням охорони бюрозмаггтя е збереження його на видовому, популяцшному та цено-тичному (бюгеоценотичному) рiвняx.
Протягом останнix столiть люи Украши мали переважно сировинне значення як джерело високояюсно1" деревини для внутршшх потреб госпо-дарства та експорту. Внаслщок цього вiдбулося значне скорочення плошд ль сiв переважно у густонаселених районах. Надмiрне використання деревних ресурЫв та орiентацiя люового господарства на вiдтворення високопродук-тивних монокультур призвели до втрат природно!" родючост лiсовиx грунтiв та формування непропорцшно1' вiковоi структури лiсiв (на користь молодих деревосташв). Запровадження вщновлення лiсiв переважно у напрямку виро-щування монокультур смереки, сосни та дуба зумовило скорочення площ складних мшаних деревостанiв i, зокрема, популяцш цiнниx деревних порiд:
рiзних видiв в'яза, ясена звичайного, клена-явора, ялищ бшо!, сосни кедрово! тощо. Крiм того монокультури виявилися еколопчно нестiйкими, вразливи-ми до ди несприятливих стихiйних процесiв, захворювань тощо.
Сучасна нацiональна лiсова полiтика Укра!ни як люодефщитно! дер-жави спрямована на збереження та розширене вщтворення лiсiв [16]. Особли-ве значення мае шдвищення саштарно-еколопчно! та сощально! !х функцп, збереження !х бiорiзноманiття, що е надбанням украшського народу, його природною спадщиною i мае слугувати нишшньому та майбутнiм поколш-ням [6], а також формування яюсних деревних ресурсiв. Поряд з проблемою вирощування високопродуктивних деревостанiв найбшьш поширених деревних порiд, особливо гостро постае питання збереження i вiдтворення малопо-ширених автохтонних люових фiтоценозiв, у складi яких, зокрема, присутш рiдкiснi види рослин та види, що зникають [7].
Орiентацiя лiсового господарства на високопродуктивш монокультури i навiть вирощування змшаних деревостанiв спрощено1 видово! та вшово! структури призвели до втрати шформацп про поширення у минулому i сьогоднi складних мiшаних деревосташв, схожих за структурою до автохтонних люових угруповань. Ведення господарства за породами, що переважа-ють, призвело до втрати ценопопуляцiй щнних лiсових порiд, що природно формують домiшку у складi деревостанiв. У минулому зовЫм не надавалося значення комплексу бiорiзноманiття лiсових екосистем, особливо недеревних компоненлв, лiкарських та рщюсних рослин.
Зараз ряд лiсових рослинних угруповань набули статусу рщюсних i таких, що зникають [19]. Бшьшють з них уже е ушкальними, оскiльки трап-ляються тiльки винятково в окремих маловщомих мiсцях i на незначних пло-щах [10, 19]. Вони потребують виявлення, негайно! швентаризацп, перюдич-ного монiторингового контролю i наукового вивчення з метою розробки на-укових основ !х збереження, розширення та впровадження у практику штучного лiсовiдновлення.
Актуальш цi питання i для люових природних комплексiв карпатсько-го регюну, зокрема басейну р. Днiстер. Вони вщзначаються ландшафтною та бiогеографiчною оригшальшстю в межах не тiльки Украши, але й континенту в цшому. Тому рiдкiснi автохтоннi рослинш угруповання краю, якi е нас-лiдком складного еволюцiйного процесу та тривалого антропогенного впли-ву, також потребують виявлення, всебiчного вивчення.
На жаль, вщомостей про автохтоннi люи регiону вiтчизняна наука мае небагато. Адже освоення лiсiв передгiр,я розпочалося з виникненням великих населених пунк^в, тобто десь у ХУ-ХУ1 ст. [20]. Природнича наука, у тому чи^ й лiсiвнича, в Укршт бере свiй початок у XVIII ст., зокрема в Галичиш з середини XIX ст. [1, 2]. Отже, бшьшють автохтонних лiсiв регюну на цей час вже було знищено, а колишш лiсовi землi перетворенi в агрокультурнi угiддя. Штучне лiсовiдновлення велося у напрямку створення монокультур популярних у комерцшному вщношенш деревних видiв: дуба звичайного, сосни звичайно!, смереки тощо.
Украшський державши лiсoтeхнiчний унiвeрситeт
Cеpед нау^вих poбiт кiнця XIX ст. - ^чатку XX ст. пеpеважають, ro-лoвним чинoм, флopистичнi та геoбoтанiчнi [25-27 та iн.]. Найпoвнiшi шиpo-кopегioнальнi вiдoмoстi пpo лiси минyлoгo знахoдимo тiльки y пpацях Е. To-лoвкевича [23] та Я. М^ашев^гаго стoсoвнo теpитopiï дoвoeннoï ^льшд [24], а такoж y poбoтах Б.1. Iваницькoгo [8], С.А. ^^ipyra [1], А. Coлдатoва, С. Тю^ва i M. Тypкевича [17] стошв^ теpитopiï Укpаïни. ToMy вiдтвopити сьoгoднi стpyктypy лiсiв Kаpпатськoгo pегioнy y Х1Х ст. i pанiше дoсить складнo, oскiльки вiдсyтнi спецiальнi pегioнальнi узагальнення з цьoгo питання.
Осoбливoгo poзвиткy набула лiсiвнича наука в pегioнi y ХХ ст. Велика кoгopта вчених вивчала питання бioлoгiï та екoлoгiï лiсy y Kаpпатах, poзpoб-ляла наyкoвi oснoви лiсoкopистyвання, пiдвишення пpoдyктивнoстi та захис-них функцш лiсiв [1, 4, 10, 12, 15, 22 та ш.]. За pекoмендацiями вчених тут бyлo ствopенo шиpoкy меpежy запoвiдних oб,eктiв. Звеpтаeться увага на не-oбхiднiсть oхopoни лiсoвих yгpyпoвань за участю piдкiсних видiв, зoкpема сoсни кедpoвoï' [7].
У пoвoeнний пеpioд лiсiвники та бoтанiки пpидiляли увагу, гoлoвним чинoм, poзpoбцi oснoв ведення лiсoвoгo гoспoдаpства й агpoлiсoмелiopацiï' в У^шт, вивчали лiсoвi фунти, кpyгooбiг pечoвин y лiсi, спoсoби залюення пiскiв, poзpoбляли pекoмендацiï' шoдo pyбань дoглядy i гoлoвнoгo кopистy-вання, селекци деpевних пopiд, бopoтьби зi шкiдниками лiсy, ствopення шле-захисних л^вих смуг, закpiплення i залюення яpiв, балoк, беpегiв piчoк, вo-дoйм тoшo. Питанням бioлoгiчнoгo piзнoманiття, йoгo oхopoнi пoчали ^идь ляти увагу тшьки на пoчаткy 90-х po^ минyлoгo стoлiття.
Пpoтягoм oстанньoгo десятиpiччя бoтанiки Укpаïни пpoвели спещаль-нi дoслiдження для виявлення pаpитетних фiтoценoзiв pезyльтати яких o^6-л^ваш в "Зеленш книзi Укpаïнськoï PCP" [7] та "Регюнальнш "Зеленш кни-зГ Захiднoгo pегioнy Укpаïни" [19].
Вpахoвyючи зpoстання масштабiв тpансфopмацiï poслиннoгo пoкpивy та наявнoï небезпеки збщнення фiтoценoфoндy, актуальними e пoдальшi на-yкoвi пoшyки шoдo виявлення та всебiчнoгo вивчення piдкiсних лiсoвих po^ линних yгpyпoвань, визначення кpитеpiïв pаpитетнoстi фiтoценoзiв й oбгpyн-тування системи дифеpенцiйoваних захoдiв шoдo ïx oхopoни та вiднoвлення.
Саме видiлення pаpитетниx фiтoценoзiв та ïx категopизацiя ^сить дискyсiйний xаpактеp. Так, напpиклад, G.M. Лавpенкo [9] oдним iз пеpшиx даe теopетичнi oбгpyнтyвання неoбxiднoстi збеpеження як pаpитетниx, так й еталoнниx кopiнниx типiв poслиннoстi. Пpoпoзицiï G.M. Лавpенка були вpа-xoванi ЮР. Шелягoм-Coсoнкoм та С.М. Cтoйкoм ^и пiдгoтoвцi "Зеленoï книги Укpаïнськoï PCT" та львiвськими вченими, poзpoбляючи Pегioнальнy "Зелену книгу".
Пpoблематичними бачаться й тдаоди дo вiднесення видiв poслин дo piзниx категopiй piдкiснoстi. Так, на^иклад, В.Н. Гoлyбeвим та Т.В. Py^-нoю [3] була запpoпoнoвана шкала категopiй piдкiснoстi видiв, шр базyeться на даних пoпyляцiйнo-кiлькiснoгo oблiкy.
Окpемими автopами запpoпoнoванo метoди iнтегpальнoï oцiнки p№ кoстi фiтoценoзiв. Зoкpема, впеpше це бyлo запpoпoнoванo ЮР. Шелягом-
Сосонком [7]. Шзшше С.М. Стойком [19] удосконалено цю методику на прикладi захiдного регiону Украши.
Однак наведет вище теоретичнi обгрунтування та критери виявлення рiдкiсних рослинних угруповань i таких, що потребують охорони виявилися малопридатними з практичного боку для люового покриву, оскiльки вони не грунтувалися на аналiзi його ресуршв. Тому в цiлому проблема ощнки рари-тетностi фiтоценозiв залишаеться невиршеною.
Практична реалiзацiя видiлення та охорони рщюсних рослинних угруповань дос е нерозв'язаною через недостатне дослщження бiорiзноманiття на нацiональному рiвнi. Зрештою, в цiлому проблема дослiдження та охорони бiорiзноманiття в Украïнi та й у свгговому масштабi перебувае на еташ ста-новлення, уточнення, збору та узагальнення шформаци.
Виршення питань охорони бiологiчного розмаïття, як i природного середовища взагалi, передбачене законодавчими актами Украши, зокрема Законами Украши "Про охорону навколишнього природного середовища" (1991), "Про природно-заповщний фонд Украши" (1992), "Про Загальнодер-жавну програму формування нацiональноï екологiчноï мережi Украïни на 2000-2015 роки)" (2000), постановами Кабшету Мiнiстрiв Украши, зокрема, одшею з них вщ 12 травня 1997 р. затверджено "Концепщю збереження 6ï-ологiчного розмаггтя Украïни".
Особливе практичне значення для охорони нащонального бiорiзнома-нiття мае мережа об'еклв природно-заповiдного фонду. Вона е складовою частиною свiтовоï системи природних територш та об,ектiв, що перебувають пiд особливою охороною.
Зараз в Укра1'ш мережа природно-заповiдного фонду налiчуе що-найменше 5 тис. об'еклв, якi охоплюють 3,8 % ïï площi [11]. На жаль, вона малорепрезентативна, оскшьки тiльки частково представляе ценотичне розмаггтя нашо1' держави, наприклад, охоплюе угруповання, що вщносяться тiльки до 19 % наявних люових i 9 % люостепових асоцiацiй [13]. Досi не з'ясованим е питання про повноту охоплення щею мережею видового бюроз-малтя органiзмiв.
Вирiшення цих проблем вимагае спещального наукового швентариза-цшного дослiдження [21]. Стосовно лiсових екосистем, на наш погляд, на-самперед необхщно провести просторовий i структурний аналiз лiсових ре-сурсiв в яюсному i кiлькiсному вимiрах. Тшьки на його основi можна видши-ти рiдкiснi лiсовi природнi комплекси рiзного ступеня. Практичнi заходи з ix охорони та розширення, штучного вiдтворення можуть бути запропонованi тшьки на основi ïx всебiчного наукового дослщження, вивчення особливос-тей ïx генези, сучасного стану та динамiчниx тенденцiй, вразливостi до ди несприятливих природних та антропогенних факторiв.
Вс цi питання досi е вивченими недостатньо, оскшьки у науковш ль тературi ïx висвiтленню присвячено досить мало публшацш. Практичне люо-ве господарство друго! половини ХХ ст. орiентувалося, головним чином, на штенсивне використання лiсовиx ресурсiв та вщтворення широкозональних автохтонних лiсовиx угруповань. Охорош та вiдтворенню деревостанiв за
Украшський державний лкотехшчний ушверситет
участю рщюсних деревних видiв придiлялося недостатньо уваги. Практична охорона всього комплексу бюлопчного рiзноманiття лiсових екосистем носила здебшьшого декларативний характер.
Отже, актуальним завданням сьогодення глобального, нацiонального та регюнального масштабiв е проблема охорони та вщтворення рiдкiсних ль сових угруповань. Iснуючi теоретичнi обгрунтування та критери виявлення рiдкiсних рослинних угруповань i таких, що потребують охорони, виявилися малопридатними для аналiзу люового покриву, оскiльки вони не базувалися на аналiзi його ресурсiв. Тому, ïx видiлення, категоризацiя та розробка прак-тичних заxодiв з охорони та вщтворення потребують поглиблених дослщ-жень. Насамперед необxiдним е просторовий i структурний аналiз лiсовиx ресурЫв в яюсному i кшьюсному вимiраx. Це дасть змогу видшити лiсовi при-роднi комплекси рiзного ступеня поширення. Практичнi заходи з ïx охорони та розширення, штучного вщтворення потребують вивчення особливостей ïx генези, сучасного стану та тенденцш розвитку, вразливостi до дiï несприятли-вих природних та антропогенних факторiв.
Л1тература
1. Генс1рук С А. Люи Украïнськиx Карпат та ïx використання. - К. : Урожай, 1964. - 291 с.
2. Генс1рук С. А., Фурдичко О.1., Бондар В.С. 1стор1я лювництва в Украïнi. - Льв1в: Свгг, 1995. - 422 с.
3. Голубев В.Н., Русина Т.В. Состояние ценопопуляций редких, исчезающих и эндемичных видов растений в Горном Крыму и их охрана. - Ялта, 1987. - 207 с.
4. Голубец М.А. Ельники Украинских Карпат. - К.: Наук. думка, 1978. - 254 с.
5. Голубець М.А. Пшвка життя. - Львiв: Полш, 1997. - 186 с.
6. Закон Украши "Про Загальнодержавну програму формування нацюнально'1' еко-лопчжл мережi Украши на 2000-2015 роки". 21 вересня 2000 року № 1989-III// Урядовий кур'ер "Ор1ентир", № 207. - 8 листоп., 2000 р. - С. 3-16.
7. Зеленая книга Украинской ССР: Редкие, исчезающие и типичные, нуждающиеся в охране растительные сообщества/ Под общ. ред. Шеляга-Сосонко Ю.Р. - К.: Наук. думка, 1987. - 216 с.
8. ¡ваницький Б. Л1си i люове господарство на УкраЫ. - Варшава, 1936, т. 2. - 120 с.
9. Лавренко Е.М. Об охране ботанических объектов в СССР// Вопросы охраны ботанических объектов. - Л.: Наука, 1971. - С. 6-13.
10. Милкина Л.И. Растительный покров центральной части Украинских Карпат и некоторые вопросы его восстановления и охраны: Автореф. дисс. ... канд. биол. наук. - К.: Наука, 1972. - 23 с.
11. Мовчан Я.1., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Сьогодтшнш день мати завтрашнш день// Жива Украша. - 1998, № 15. - С. 1-2.
12. Молотков П.И. Буковые леса Карпат и хозяйство в них. - М. : Лесная пром-сть, 1966. - 244 с.
13. Попович С.Ю., Устименко П.М. Ф^оценофонд заповщниюв Украши// Роль охоронювальних природних територш у збереженш бiорiзноманiття. - Кашв, 1998. - С. 97-99.
14. Программа действий. Повестка дня на 21 век и другие документы конференции в Рио-де-Жанейро в популярном изложении. Женева: Центр "За наше общее будущее", 1993. - 70 с.
15. Сабан Я. А. Экология горных лесов. - М.: Лесная пром-сть, 1982. - 168 с.
16. Самоплавський В.1. Люове господарство Украши на початку третього тисячо-лптя. - Львiв: ЛАНУ, 2002, вип. 1. - С. 6-11.
17. Солдатов А.Г., Тюков С.Ю., Туркевич М.В. Люи Украши. - К.: Вид-во Укр. акад. сшьськогосп. наук, 1969. - 461 с.
18. Стойко С.М. Экологические основы охраны редких, уникальных и типичных фи-тоценозов// Ботан. журнал. - 1983, т. 68, № 11. - С. 1574-1583.
19. Стойко С.М., Мшкша Л.1., Ященко П.Т., Кагало О.О., Тасенкевич Л.О. Рари-тетш фiтоценози захiдних репошв Украши (Регiональна "Зелена книга"). - Львiв: Полл^ 1997. - 190 с.
20. Третяк П., Криницький Г., Дейнека А. Стан лiсiв та еколопчш проблеми люо-вого господарства Львiвщини// Еколопчний збiрник: Еколопчш проблеми природокористу-вання та бioрiзнoмаïття Львiвщини. - Працi Наук. т-ва iM. Шевченка, т. 7. - Львiв: НТШ, 2001. - С. 43-52.
21. Третяк П.Р. Св^ове бioрiзнoманiття: iнтeграцiя знань в мереж iнтeрнeт// Наук. вiсник УкрДЛТУ: Охорона бioрiзнoманiття: тeoрeтичнi та прикладнi аспекти - Львiв: УкрДЛТУ. - 2000, вип. 10.3. - С. 20-29.
22. Тышкевич Г.Л. Еловые леса Советских Карпат. - М.: АН СССР, 1962. - 175 с.
23. Holowkiewicz E. Studya historyczne z zycia lasu// Sylwan. - 1883, т.10. - S. 4-33, 69-105, 153-81, 217-253, 353-400.
24. Miklaszewski J. Lasy i lesnictwo w Polsce, т.1. - Warszawa, 1928. - 629 s.
25. Srodon A. Rozmieszczenie limby w Polskich Karpatach i jej ochrona// Ochrona przyrody. - 1936. - 16. - S. 22-42.
26. Woloszczak E. O roslinnosci Karpat miçdzy Lomnic^. i Oporem// SKF, т. XXVII. -1892. - S. 183-229.
27. Zapatowicz H. Roslinna szata gor Pokucko-Marmaroskich. Sprawozd. Kom. Fiziogr, т. 24. - 1889. - S. 1-389.
УДК 630*181.28:630*181.29 Ст. наук. стерев. А.1.1вченко,
канд. с.-г. наук - Ботатчний сад УкрДЛТУ
В1Д МАЛОПОШИРЕНИХ ДЕРЕВНИХ РОСЛИН 1НТРОДУКОВАНИХ ВИД1В ДО 1НВАЗ1ЙНОГО СТАНУ IX ПОПУЛЯЦ1Й: ПРОБЛЕМИ I ЗАСТЕРЕЖЕННЯ
Вказано на трансформацп вiд малопоширених рослин iнтродукованих видiв до iнвазiйного стану ix популяцш. Пропонуеться ботанiчнi дослiдження iнтродуцентiв закшчувати не рекомендацiями про впровадження у виробництво, а, принаймш, ре-комендащями про виробничi випробування чи створення експериментальних культур з подальшим вивченням ф^оценотично'1' ролi iнтродуцентiв ще до ix широкого впровадження.
Ключов1 слова: штродукщя, популяцiя, iнвазiя.
A.I. Ivchenko - Botanical garden of USUFWT
From not enough widespread arboreal plants of introduction kinds to the invasion being of their populations: problems and warnings
It is indicated on transformation from not enough widespread plants of introduction kinds to the invasion being of their populations. It is offered to conclude botanical researches of introduction by no recommendations about implantation in production, and, at least, by recommendations about the production tests or creations of experimental cultures with the subsequent study of phytocoenotic role of introduction kinds yet to their wide implantation.
Keywords: introduction, population, invasion.
Бшьше 200 роюв пройшло з часу, коли на територда Украши у помгг-них кшькостях почали завозити деревш штродуценти. Спочатку ix висаджу-вали виключно у парках та на шших об'ектах озеленення. Згодом, ознайомив-шись з особливостями ix росту, швидкоросл1ш1 види поступово почали вво-дити в люове господарство. 1з шпилькових, у першу чергу, були сосна вейму-
