CC BY
18
УДК 339.137:330.341.1:658
Л. I. Ковчуга,
1нститут економ1ки промисловост1 НАН Украгни, м. Кигв
ПРО ВЗАСМООБУМОВЛЕШСТЬ КОНКУРЕНЦ11, 1ННОВАЦ1Й ТА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТ1 ШДПРИеМСТВ
Постановка проблеми. У сучасних умовах eKOHOMi4HOi нестабiльностi, жорстко! мiжнародноi конкуренци, коли пiдприeмстБам доводиться по-стiйно виживати та пiдтримувати ефективнють 6i3-нес-процесiв, шноваци стають ключовим фактором, який забезпечуе !х конкурентоспроможнють та кон-курентнi позици на ринку. За висловом Д. Тюа, Г. Шзано i Е. Шуен, наразi конкуренцiя е «innovation-based competition», тобто конкуренщею, що ба-зуеться на iнновацiях [1].
Ана^з останнiх досл1джень i публiкацiй. Представники рiзних економiчних шкiл i напрямiв, починаючи з часiв А. Смгта (друга половина XVIII столiття) аж до сьогодш, вивчають характеристики i властивост конкурендii. Пiд конкуренцiею (ввд лат. concurrentia - «стикатися») розумiеться супер-ництво у будь-якiй сферi мiж юридичними ^зич-ними) особами - конкурентами, защкавленими в до-сягненнi однiеi i тте! ж мети [2].
Конкуренция е одшею з основних категорiй, що визначають соцiально-економiчну основу розвитку сучасного сустльства. На цьому, зокрема, наголо-шують автори статп [3], в якш уточнюеться сутнiсть конкуренцii i змагання пiдприемств в умовах iнно-вацшно! економiки. Iншi вiтчизнянi дослiдники роз-глядають конкуренцiю як морально-етичну катего-рiю в економiчнiй науцi та як один з чиннишв на-уково-технiчного прогресу [4].
У своему розвитку теория конкуренцii пройшла чотири етапи, на кожному з яких iстотно змiнюва-лися усталенi погляди на не! та ii роль в економщ. Аналiз змiсту основних наукових пiдходiв до визна-чення конкуренцii узагальнено на рис. 1. Деяк вченi [5] розглядають конкуренщю тд кутом зору вiдразу декшькох економiчних напрямiв, що представля-еться доцшьним, оскiльки дозволяе бiльш грунтовно визначати сутнiсть i функцii конкуренци, форми ii впливу на економiчнi процеси.
Разом iз тим бшьш ретельного дослiдження по-требуе аналiз зв'язку мiж конкуренцiею, шноващ-ями та конкурентоспроможшстю як основа для об-грунтування такого феномену, як шновацшна кон-курентоспроможнiсть пiдприемства, що i е головною метою даноТ статтi.
Виклад основного матерiалу. В останне деся-тилiття дослвдники придiляють пiдвищену увагу пи-танням спiввiдношення конкуренцii та iнновацiй (зокрема, у формi «причина - наслщок»), !х впливу на зростання продуктивности та конкурентоспро-можност! Професор Манчестерського унiверситету Д. С. Меткалф зазначае, що конкуренщя, пов'язана з
iнновацiями на рiвнi пiдприемств, з одного боку, зростання i розвиток економiки, з шшого боку, «сплетет в едине полотно змш» [6, с. 105].
Конкуренция, поеднана з iнновацiями, призво-дить до трансформацii економiчноi системи, ство-рюе стимули для отримання практичних знань, вть лення !х у продуктах i подальшого !х використання; конкуренцiя е процесом, ввд якого залежить еконо-мiчний добробут i рiвень життя населення [6, с. 114].
Тривалий час у науковому середовищi домiну-вали спрощеш погляди на зв'язок конкуренцii та шновацш, якi грунтувалися переважно на роботах Й. Шумпетера i К. Ерроу. Й. Шумпетер, зокрема, стверджував, що iнновацii е основою конкуренци -динамiчного процесу, який призводить до появи та утвердження на ринку нових продуктов, технологiй та iнших типiв iнновацiй i супроводжуеться руйну-ванням «старих» i появою нових, бшьш прогресив-них, тдприемств. Таких оновлень уникнути немож-ливо, а тому стан сформованих ринкових сил буде постшно змiнюватися по мiрi того, як з'являти-муться iнновацii - безлiч пiдприемств буде утворю-ватися та припиняти свою дiяльнiсть [7, с. 128]. У свою чергу представник нового iнституцiоналiзму К. Ерроу [8] вважав, що конкуренщя виключно позитивно впливае на iнновацiйну д^яльшсть тдпри-емств, забезпечуючи бiльшi стимули до здшснення iнновацiй. Однак щ теорii мали важливий недолiк -вони не враховували початковий рiвень штенсивно-ст конкурендii, що згодом обмежило !х практичну цiннiсть.
Помгтне зрушення в домiнуючих теоретичних концепциях вiдбулося пiсля опублiкування у 2005 р. до^дження «Competition and Innovation: An Inverted-U Relationship» колективу американських i британських вчених Ф. Агюна, Н. Блума, Р. Блан-делла, Р. ^ффгта, П. Хоувiтта [9]. У ньому вони представили аналгтичну модель залежносп шнова-цiй ввд конкурендii у формi перевернутоi U. Зпдно цiеi моделi, якщо початковий рiвень конкуренцii е низьким, тдвищення конкурентного тиску до пев-но! «критично! межi» позитивно впливае на iннова-цiйну активнiсть тдприемств. I навпаки, при висо-ких рiвнях початково! конкуренцii подальше ii зростання знижуе стимули до шновацш, що обумовлено необхвднютю збереження набутого тдприемствами виключного права на iнновацiю, стрiмкого тиражу-вання та поширення iнновацii.
Численнi емпiричнi данi також сввдчать про певну обмеженiсть шумпетерiвського погляду на провiдну роль шдприемств-монополют1в в iннова-
ЕТАП ПЕРЮДИЗАЦ1Я ЕКОНОМ1ЧН1 ТЕОРП (ШКОЛИ, НАПРЯМП), ПРЕДСТАВНИКИ ТРАКТУВАННЯ КОНКУРЕНЦП
I етап Друга половина XVIII -друга половина XIX столптя Класична еконолтна теоргя (А. Сми, Д. Ркардо, Дж. С. Млль) Неокласична еконолтна теоргя (А. Маршал) «Невидима рука» ринку, яка зр1внюе норму прибутку та забезпечуе оптималь- ний розподш пращ та каппалу, вр1вноважуе приватш штереси та виключае втручання держави. Конкуренщя зводилась до щново! конкуренщ!. Досконала (чиста) конкуренщя, закони гранично! корисноста та гранично! продуктивносп автоматично встановлюють р1вновагу на ринку
II етап
Друга половина XIX столптя - середина XX столптя
Теорп недосконало! та монополистично! конкуренцп (А. О. Курно, Ф.1. Еджуорт, Дж. Робшсон, Е. Чемберлш, Дж. М. Кейнс)
Проявляеться в чотирьох моделях, яи визначають тип ринку - досконало! (чисто!) конкуренцп, монополютично! конкуренцп, олкоштстично! конкуренцп [ чисто! монополп, залежно вщ кшькосп продавщв, характеру продукцп, контролю щн, еластичносп попиту, свободи входу в галузевий ринок та ш. Обгрунтовано нещнов1 форми конкуренцп
III етап
Початок-середина XX столптя
Теория тновацтного розвитку (И. Шумпетер) 1нституцюнал1зм (Дж. Кларк, К. Ерроу, Р. Коуз) Австршська еконолтна школа (Ф.А. фон Хайек)
Диналпчний процес, що постшно розвиваеться та веде до появи на ринку нових продукпв, технолопй, джерел сировини, тишв оргашзацп та е умовою економ1-чного розвитку. Конкуренщя сприяе створенню нових знань, наукових вщкрит-т1в, забезпечуе стимули до здшснення шновацш; обумовлюе суттеве скоро-чення витрат \ шдвищення якосп продукщ!
IV етап
Кшець XX столптя -початок XXI столптя
Теория конкурентних переваг (М. Портер) Концепция «тдприелтицъких екосистем» (Дж. Ф. Мур) Концепция «ключових компетенцш» (Г. Хамел, К.Прахалад) Концепция «стратеги блакитного океану» (В. Чан Кш, Р. Моборн)
Конкуренщя розглядаеться через призму взаемовипдного сшвробиництва ви-робниюв, споживач1в \ постачальниюв з метою ефективного запровадження шновацш, завоювання шдприемствами нових географ1чних ринюв збуту, за-няття та утримання лщируючих позищй в галузг Усшх у конкуренцп Грунту-еться на вмшш розробляти прогресивш стратеги розвитку, в основу яких покла-дено шновацп, нестандартш ршення, ушкальш компетенцп (навики 1 технологи), результатом яких мае бути створення нових галузей [ ринкових шш
* Складено автором.
Рис. 1. Еволющя та характеристика теоретичних noi .isi.iiii на конкуренцио*
о
(Я 05
щйному процесс Австршський вчений вважав, що переваги та стимули у здшсненш iнновацiй мають пiдприeмства-монополiсти чи олiгополiсти, як утвердились на ринку та володтоть в«ма необхщ-ними ресурсами. Вони конкурують за тимчасову мо-нополiю завдяки iнновацiям, до яких ïx спонукае очiкування отримати певну ринкову владу [7, с. 128146]. Однак за спостереженнями Нацiонального на-укового фонду (США), малi та середн пiдприемства (МСП) е бiльш активними у здiйсненнi iнновацiй. Наприклад, за перюд 1985-1995 рр. у США загальш витрати на промисловi до^дження i розробки МСП збiльшились майже в три рази, тодi як у великих тд-приемствах це збшьшення склало лише близько 20%. 1снують докази того, що схильшсть до патен-тування (яка е воображениям активности у ство-ренш нових теxнологiчииx знань) мае тенденщю до пiдвищеиня по мiрi зменшення розмiру тдприем-ства [10, с. 6-7].
На виключну роль малого i середнього бiзнесу в забезпеченн стабiльного розвитку економiки вка-зують i вiтчизияиi вчен [11; 12]. У пращ [13, с. 4-5] B.I. Ляшенко зазначае, що завдяки високш конку-ренцiï малi тдприемства краще забезпечують мю-цевi ринки товарами i послугами, «е значним джере-лом поповнення мiсцевиx бюджетов, якi часто бе-руть участь у спонсоруванш мiсцевиx програм, будучи защкавленими в економiчному розвитку тери-торiï, на якiй вони знаходяться». За результатами аналiзу свтових тендеидiй реформування державного регулювання малого i середнього пiдприемства у пращ [14] ïï автори надають пропозицiï щодо фор-мування основних напрямшв тдтримки малого i середнього тдприемництва в Украш!
Важливо зазначити, що результати досль дження Ф. Агiона та iишиx вчених показали [9; 15], що iнноващйна активнiсть тдприемств не залежить виключно вiд 1'х розмiру, а визначаеться багатьма факторами, серед яких провщне мюце посiдае рiвеиь розвиненост краши. Так, для риикiв розвинених краш i тих краш, що розвиваються, характер впливу конкуреидiï на шноващйну поведiику тдприемств вiдрiзияеться. У розвинених крашах коикуреидiя серед дточих тдприемств, якi знаходяться ближче до «передових теxнологiчииx рубежiв» («the technology frontier»), не стимулюе iииовацiï. Що стосуеться менш розвинених краш, конкурентний тиск веде до зростання iииовацiй як у дiючиx, так i в нових, у тому чи^ малих i середтх, тдприемствах. Так ви-сновки були пiдтверджеиi австршським i швейцар-ським вченими М. Пенедером i М. Уортером [16]. За результатами обстеження (протягом 1999-2008 рр.) вибiрки пiдприемств Швейцарiï вчен показали, що «креативнi» («creative») тдприемства, ям займа-ються дослiджениями i розробками та продукують власн iииовацiï, е бiльш чутливими до змш штенси-вност коикуреидiï, тж «адаптивш» («adaptive») пiдприемства, якi або використовують новi техноло-гй' iз зовтштх джерел, або взагалi не впроваджують
iнновацii. Вченi роблять висновок, що ан досконала конкурендiя, анi повна монополiя не можуть забез-печити оптимальн ринковi умови для iнновацiйноi дiяльностi, i що замiсть цього якась промiжна сту-тнь конкуренци е найбшьш сприятливою для inro-вацiй [16, с. 5].
Розглядаючи фактори устху пiдприемств в умовах глобалiзацii та зростання рiвня мiжнародноi конкурендii, iнша група вчених виходила зi складности процесу створення та розповсюдження iннова-цiй, який потребуе участi значно! кшькостг суб'ек-■пв - представнишв влади, науки, освгти, промисло-восп, фiнансових установ, громадянського сустльства. Кожний з цих суб'екпв, дiючи поодиндi, навряд чи досягне довгостроково! конкурентно! переваги, але !х шанси на устх зростатимуть, якщо вони поеднають сво! зусилля.
Серед прибiчникiв тако! думки професор Гар-вардського утверситету Дж. Ф. Мур, який вважав, що тдприемства можуть одержати висом прибутки, якщо !х продукция чи послуги будуть кращими, тж у iнших тдприемств, що потребуе запровадження iнновацiй. На думку Дж. Ф. Мура, для здшснення будь-яко! шноваци потрiбнi партнери-споживачi та партнери-постачальники, причому, чим радикальт-шою е iнновацiя, тим бiльшими, глибшими i шир-шими мають бути зв'язки мiж учасниками [17]. Як результат, утворюеться мережа оргашзацш, об'ед-нана единою метою - ефективного запровадження шноваци. Таку мережу вiн назвав «тдприемни-цькою екосистемою» на кшталт природно! екосис-теми i вважав, що розвиток ii вщбуваеться через бо-ротьбу, взаемозалежнiсть та ствробгтництво, де по-еднуеться еволюцiя та конкуренция - так звана «ко-еволющя» («co-evolution»). Аналогiчноi точки зору дотримуються автори теорii «спiвконкуренцii» А.М. Бранденбургер i Б. Дж. Нейлбафф, ям вважа-ють, що пiдприемства можуть бути бшьш конкурен-тоспроможними, ствпрацюючи один з одним, тому !м необхiдно обрати стратегiю конкурентного ств-робiтництва замiсть стратегii знищення конкурентов. Звiдси випливае неологiзм «ствконкуренщя» («co-opetition») [18].
Аналогiчноi думки - щодо важливост ствро-бiтництва при створенн iнновацiй - дотримуються американськ вченi А. МакКормак, Т. Форбат, П. Брукс i П. Калаер. Вони зазначають, що iнновацii все часпше виводяться на ринок мережами фiрм, якi координують спiльнi ди, мають доступ до кращих навишв i знань, що зрештою стае джерелом !хньо! унiкальностi та дозволяе досягати високо! продуктивности в iнновацiйнiй дiяльностi. За висловом вчених, ствробгтництво в сучасних умовах глобалiза-uji - це вже не те, що «приемно мати», це стае необ-хiднiстю, новим i важливим джерелом конкурент-них переваг [19, с. 3-4].
Представник сучасно! школи менеджменту Г. Хамел робить акцент на вмiннi тдприемств роз-робляти стратегii розвитку не один раз на десять ро-
ив або в кризовi роки, а безперервно, з року в рш. Це, як вважае вчений, обумовлено викликами ново! «Епохи Революци» (вимагае вiд тдприемств ста-вати радикально iншими), що змiнила «Епоху Про-гресу» (вимагала вiд пiдприемств ставати кращими, розумтшими та швидшими) [20]. На його переко-нання, лiнiйнi стратеги вже не здатт пiдтримувати пiдприемства в сучасному нелiнiйному турбулентному свт. Тому, якщо пiдприемства не змiнятъ свого бачення на користъ радикальних iнновацiй, вони будуть «не життездатними» [21].
У робот [22] Г. Хамел стльно з К. Прахалaдом вводять в науковий обiг поняття «ключово! компе-тенци» i зазначають, що саме вони е головним фактором успiху пiдприемств в конкурентнш боротъбi i представляють собою набор взаемозалежних нави-чок i технологiй, якi дозволяють створювати спо-живчi цiнностi. Причому найцштшими е т компе-тенци, завдяки яким формуються ринки майбут-нього - принципово нових продуктов i послуг, якi ба-зуються на «нестандартних ршеннях» i «нелiнiйних iнновацiях».
Приблизно у цьому ж напрямi мiркують В. Чан Кiм i Р. Моборн, пропонуючи компанiям ввдмови-тись ввд конкуренцп та сфокусуватись на створент абсолютно нових ринив, вшьних вiд суперництва. Таку стратегiю вони назвали «стратепею блакит-ного океану», яка нацшена на спонукання тдприемств йти з «червоного океану конкуренцп» шляхом створення ново! ринково! нiшi, де можна не боятися конкурентов [23, с. 14].
В обох концепщях - Г. Хамела, К. Прахалада i В. Чан Юма, Р. Моборн - переможцями у конкурентной боротьбi стануть т тдприемства, як1 будуть спроможт сформувати абсолютно новО ринковО («ринки майбутнього») та домОнувати на них, а, отже, здшснюватимуть безперервну Онноватйну дь яльтсть. При цьому, як зазначають В. Чан Юм О Р. Моборн [23], поки конкурентн1 переваги е утка-льними створювати нов1 ринковО тшО («нов1 бла-китт океани») не варто, потрОбно максимально ви-користати юнуюч1 можливосп. Сигналом для по-шуку О створення нового блакитного океану буде по-силення конкуренцп на ринку, перевищення пропо-зицл на попитом.
Таким чином, тдприемствам необхвдно безперервно мотторити рОвень економОчно! конкуренцп, витрачати кошти на розвиток технологш, удоскона-лювати виробничО, управлшсьш, оргатзатйт, мар-кетинговО процеси, аби, як мшмум, зберегти та, як максимум, посилити сво! конкурентно позицл на ринку. При цьому, чим ближче технолопя, яку ви-користовуе тдприемство, буде знаходитися до меж1 вичерпання сво!х можливостей, тим бшьш значу-щими ставатимуть ОншО фактори розвитку тдприем-ства.
Як зазначае Р. Фостер [24], близьшсть до техно-лопчно! межО означае, що в« можливост полш-шення дОяльност тдприемства завдяки технолопям
вже використат. Для того, щоб пiдприeмство не припиняло свого зростання та досягло ycnixy в май-бутньому, воно мае придiляти бiльше уваги не тех-нологiчнiй, а «iншим службам ... збутовш, виробни-чiй або постачання». «Зрiлiсть технологiï» робить тдприемство «вразливим» на ринку, надае можли-вiсть конкурентам його наздогнати або навгть випе-редити, якщо вони точтше визначать фактори кон-кyрентноï переваги. Пiдприемства, yсвiдомлюючи, що потенщал технологiï, яка застосовуеться ïx конкурентами, вже незначний, а нова технолопя значно виграе на фот «староЬ>, можуть спрогнозувати на-стання теxнологiчноï межi i вчасно цим скориста-тися.
Наприклад, у 1946 р. Procter&Gamble розпо-чала виробництво, а у 1947 р. - випустила перший синтетичний пральний порошок тд брендом «Tide». За сво1'ми властивостями вiн перевершував натуральт миючi засоби, оскшьки мiстив компо-ненти фосфату. Лвдером ринку на той час була Lever Brothers. З появою «Tide» все змшилося, продажi його с^мко зростали i згодом Procter&Gamble пов-тстю захопила ринкову тшу. Lever Brothers не вря-тувала навiть розробка власного синтетичного продукту «Surf», який був представлений споживачам у 1952 р.
На сьогодтшнш день Procter&Gamble нале-жить до числа найбшьших i найвпливовших у свiтi компанiй, як виробляють споживчi товари. Розу-мiння того, як цщ компанiï вдалося досягти yспixiв, представляе значний iнтерес для тдприемств, як прагнуть пiдвищити свою обiзнанiсть щодо кращих свiтовиx практик у протистоянт глобальним викли-кам, розбyдовi ефективних стратегiй, пов'язаних з виведенням на ринок нових продуктов, захопленням нових ринкових тш, удосконаленням методiв уп-равлiння та нарощенням iнновацiйного потенцiалy.
З iнформацiï, наведено1' на офiцiйномy сайт Procter&Gamble, можна зробити висновок, що з моменту створення у 1837 р. в Цинциннап (штат Огайо, США) i до наших дтв компатя нiколи не стояла на мют, нiколи не намагалася копiювати сво1'х конкурентов, завжди прагнула винайти утка-льт можливост задоволення споживчих потреб. Показовим з цього приводу е вислiв одного з ко-лишнix керiвникiв Procter&Gamble В.Р. Чейза, озву-ченого ним ще у 1964 р. Його слова не втратили свое1' актуальност до сих пiр i в цшому ввдобража-ють бачення компанп: «Коли ми зашнчуемо роботу над полiпшенням чогось, ми починаемо удоскона-лювати це полiпшення. Даний принцип стосуеться всього: продуктов, системи yправлiння, зниження витрат, реклами i багато шшого. 1накше, переваги вiд наших досягнень вичерпали б себе досить швид-ко» [25].
У mroi [26, с. 15-20], присвяченiй юторн Procter&Gamble, виокремлено п'ять ключових тен-денцiй, як вiдiграли провiднy роль в ïï yспixy:
1) незмшна увага до брендiв споживчих това-рiв: незважаючи на складнощi та невдач^ компанiя не змiнила свое! первюно! спецiалiзацii як вироб-ника споживчих товарiв;
2) застосування системного тдходу до побу-дови персонального бренду - ввд запровадження iнновацiй, безперервного вдосконалення дiяльностi компанп в цшому до активного використання засо-бiв маркетингу у просуванн товарiв;
3) прихильшсть до проведения систематичних до^джень, що призвело до появи револющйних продуктов (наприклад, мила Ivory, на розробку якого компанiя витратила бшьше десяти рокiв, - першого в свт мила, яке не тонуло та за сво!ми яшсними характеристиками i цiною перевершувало свiтовi аналоги того часу);
4) завзятють при реалiзацii стратегiй, що проявлялось у дисциплшованому пiдходi, витримцi та тертнш пiд час втiлення рiшень у життя, пошуку формули устху конкретного продукту; це просте-жуеться, зокрема, у надзвичайно довгих перiодах розробки деяких найбiльш успiшних продуктов компанп;
5) здатшсть до збер^ання рiвноваги мiж ефек-тивним використанням набутого значного досвiду та знань i новаторським пiдходом, заохоченням змш та iнновацiй.
Розглядаючи установки Procter&Gamble й ш-ших компанiй-лiдерiв в сво!х галузях, Р. Фостер на-голошуе на тому [24], що вони багато в чому схожi та базуються на розумiннi динамiки конкурендii. Ii можна усвiдомити через три ключовi iдеi: S-подiб-но! криво!, переваги атакуючого i технолопчних розривiв.
S-подiбна крива вiдображае залежнють мiж ви-тратами, пов'язаними з удосконаленням продукту (процесу), тобто iнновацiйними витратами, i результатами, отриманими вiд вкладених коштгв. З рис. 2 видно, що спочатку iнновацiйнi витрати не супрово-джуються значними устхами, але потОм спостер^а-еться рiзкий стрибок. По мiрi iнвестування в продукт (процес) додаткових коштгв досягти позитив-них результатов стае все складшше та дорожче, що обумовлено межею технолопчних можливостей. Обiйти ii неможливо, наближаючись до меж^ тд-приемство буде нести все бiльшi витрати, але не просуватиметься вперед, тому необхiдно або зупи-нитись, або змiнити траекторто розвитку. Вирша-льне значення для устху пiдприемства вiдiграе здатнiсть керiвництва вчасно розпiзнати техноло-гiчну межу та бути готовими до змш.
Шдприемства можуть використовувати S-по-дiбну криву не лише як «андикатор» вичерпання можливостей технологii, а ще в якост пiдстави для устшних атак конкурентов. За спостереженнями Р. Фостера [24], компанп-лвдери, технологiчна межа яких наближаеться, часто не володтоть вичерпною та достовiрною iнформацiею щодо можливостей но-вих технологiй, вони «заколисаш почуттям безпеки,
навiяним гарними економiчними результатами про-тягом тривалого часу та управлiнською мудрютю», яка спонукае 1х «йти старою дорогою i вiрити в ево-люцшний характер змш>. У результат^ реакщя тд-приемств на змiни затзнюеться, лiдери втрачають переваги та програють. I лише вчасне привнесення в дгяльшсть чогось принципово нового може вряту-вати пiдприемство вiд поразки.
-►
Витрати (зусилля)
Рис. 2. S-подiбна крива залежностi мiж шнова-цiйними витратами та результатами, ними обумовленими [24]
Випадкам того, як компанп втрачають лвдер-CbKi позицiï в сво!х галузях, коли на ринку з'явля-ються TOBi технологiï присвячена праця К. Крютен-сена «Дилема iнноватора» («The Innovator's Dilemma») [27]. В нш вчений розглядав невдачi не просто звичайних компанiй, а лише компанiй-лiдерiв, як мали ефективну систему управлiння, систематично iнвестували в технологiчний розвиток, були добре обiзнанi з сильними i слабкими сторонами сво!х конкурентов, вмiли вiдслiдковувати настрiй спожи-вачiв i чуйно реагувати на нього. Вони були зразком для на^дування конкурентов i викликали загальне захоплення, але, незважаючи на це, все ж таки втра-тили проввдне положення на ринку.
К. Крютенсен наводить цитату з авторитетного видання «Business Week» (1986 р.), в якому йшлося про Digital Equipment Corporation (DEC) - тодш-нього лiдера ринку мiнi-комп'ютерiв: «Конкурувати з Digital Equipment Corporation у нашi часи - все одно що стояти на шляху локомотиву, що мчить. Цей виробник комп'ютерiв, вартють якого сягае 7,6 млрд дол., набирае швидкiсть, поки бiльшiсть його супернишв топчуться на стартi» [27, с. 9]. Але вже через декшька рошв обсяг продаж rnm-комп'ютерiв DEC катастрофiчно знизився, реоргаш-зацiя компанiï зазнала невдачi, система планування себе не виправдала, а зниження витрат не вiдбилося на прибутковосп. К. Крiстенсен зазначае, що рь шення, якi привели DEC до колапсу, приймалися у той час, коли компашю вважали непереможною,
хоча саме в той час ттьки-но почали з'являтися персональн1 комп'ютери, як стрОмко завойовували ринок i на як керОвництво DEC нОяк не вОдреагувало. Саме ця обставина - прийняття помилкових рiшень на тку розвитку - поеднуе всi компанп, ям втратили свое виключне ринкове лiдерство. Причому кожного разу, за спостереженнями К. Крiстенсена, рь шення приймалися на користь «старих» технологiй, поява ж на ринку «тдривних» iнновацiй просто ir-норувалася.
Таку поведiнку пiдприемств, за термiнологiею Р. Нельсона i С. Уштера, можна ще назвати «рутинною», у тому сена, що, приймаючи ршення, еконо-мiчний суб'ект бiльш схильний «плити за течiею», використовуючи добре вiдомi йому прийоми та на-вички, засвоенО в процесi дiяльностi (так зване «remember by doing» - «запам'ятовування шляхом роботи») [28, с. 142]. Ввддаючи перевагу стабшьно-стi, органiзацiï, по суп, залишаються в статичному станi i для того, щоб вийти з нього ш потрiбно змь нити рутинний характер дiяльностi на iнновацiйний. У процеа iнновацiйноï дiяльностi «рутини» ввдби-раються, модифiкуються i критерiем для цього ви-ступае прибуток. У кОнцевому пiдсумку рентабельнi пiдприемства зростають, а нерентабельно закрива-ються. З часом рентабельно пiдприемства будуть вь дiгравати все бшьш значущу роль в галузг Важли-вий висновок, який роблять вченО, полягае в тому, що оргатзацл мають у своему розпоряджент «рутини», якО забезпечують пОдтримку iнновацiйних зу-силь i керОвництво ними, а, отже, iнновацiï можна «рутинОзувати» [28, с. 179-185].
Позитя Р. Фостера, К. Крютенсена, Р. Нельсона i С. Уштера з цих питань у цшому узгоджуеться з точкою зору Й. Шумпетера [29], який стверджував, що в економщ дiе еволюцiйний процес ввдбору тд-приемств, який проявляеться в такому. Коли на ринку з'являеться нова технология пОдприемства мають два виходи: або впровадити ïï шляхом iмiтацiï дш пОдприемств-новаторОв, або пОти з ринку, оскО-льки, чим довше «старЬ» технологи спОвюнують з «новими», тим менш ефективними, а згодом неза-требуваними, вони стають.
Отже, тдприемствам важливо вчасно усввдо-мити межу технолопчних можливостей, щоб уник-нути невиправданих витрат, встигнути переорОенту-ватись на бшьш досконалО технологи та зрештою не втратити конкурентно позицл на ринку. Виключно тдтримуючими ¡нновацОями, невеличкими та про-стими удосконаленнями тдприемствам не вдасться втримати лвдерство, потрОбно ризикувати i здшсню-вати «тдривнО» шновацп, виводячи на ринок прин-ципово новО продукти з новими властивостями.
Шдтвердженням цього тдходу можуть слугу-вати бренди компанп Procter&Gamble - мило Ivory, пральний порошок Tide, одноразовО тдгузки Pampers, чшси Pringles, якО сьогодт стали ¡менами загальними по всьому свгту, але на розробку яких свого часу компанОя витратила чималО кошти i дов-
гий час. Як сходяться на думцО дослiдники, органО-затя буде здатна здiйснювати такi ризикованО за-думи тальки за умови грамотного керОвництва, яке вчасно «переключиться з удосконалення старого на пошук шляxiв пiдвищення конкурентоспроможно-стi» [24], буде здатне розробити та реалiзовyвати чгтку стратегiю розвитку компанiï на тдставО визна-чення та змiцнення ïï ymкальноï' позицiï на ринку [30, с. 102], яке орiентоване не просто на виживання, а на створення компанп майбутнього [22, с. 14]. За-порука yспiшного зростання компанiï, на думку автора теори конкурентних переваг, професора Гар-вардськоï школи бiзнесy М. Портера полягае в тому, щоб «заявити своï права на позицОю, менш вразливу для атак безпосередтх конкурентов ..., а також з боку впливу покyпцiв, постачальникiв i товарОв-за-мiнникiв» [30, с. 62-63].
Усе вищевикладене дае пiдстави стверджувати, що теорiя конкyренцiï переходить до новоï стадiï розвитку - iнновацiйноï, коли конкурента переваги пiдприемства визначаються його технолопчним рiвнем, здатнОстю створювати новi знання та Оннова-uiï, освоювати та адаптувати ïx ззовнi. Стутнь заць кавленостО пiдприемства в iнновацiяx залежатиме вiд того, якою мiрою останнi впливають на конку-рентоспроможнють пiдприемства. Якщо результат дiяльностi тдприемства (у виглядi прибутку або частки ринку) залежить виключно вiд доступу до природних ресyрсiв i дешевоï робочоï сили, Оннова-uiï виявляться незатребуваними. I, навпаки, тдпри-емства, якО цiлком залежать вiд рiвня iнновацiйностi своïx продyктiв ( послуг), будуть витрачати кошти на дослОдження i розробки, пошук «зовнiшнix» знань, освоения сучасних зарyбiжниx теxнологiй тощо. Така ситуацОя пояснюеться характером шституцш-ного та регуляторного середовища [31] тiеï краïни, де фyнкцiонyе тдприемство, рiвнем стабiльностi ïï полiтичноï системи, станом i ввдкритютю економiки та iнтеграцiею ïï у свiтове господарство.
Так, тсля пiдписання Угоди про асотацто мiж Украïною та Свропейським Союзом вiтчизнянi ви-робники набули значних переваг, але в той же час зiткнyлися з глобальною конкурентею в обох на-прямках - як на мОжнародному, так i на внутрш-ньому ринках. У результат!, з одного боку, вони отримали бiльше можливостей для реалiзацiï влас-ноï продукцп на европейських ринках, а, з шшого боку, на украшський ринок зайшли новi конкуренти з розвинених краш Це змушуе украшськО тдприемства дотримуватись загальних принципiв ринковоï економiки та пiдвищyвати власну конкурентоспро-можнОсть, що потребуе запровадження шновацш. По суп, iнновацiйна дiяльнiсть е единим гарантова-ним засобом, який дозволить украшським тдприем-ствам вистояти в конкурентной боротьбi та посилити своï позицiï на мiжнародномy ринку.
З цього можна заключит, що конкуренция не-розривно пов'язана з конкурентоспроможнОстю та
шновацшною дОяльтстю. Конкуренцiя спонукае пiдприемства вдосконалювати продукщю (послуги), знижувати 11 собiвартiсть, розробляли новi бренди, пiдвищувати квалiфiкацiю персоналу, ефективтсть бiзнес-процесiв, надiйнiсть системи управлiння, аби досягати конкурентних переваг у виробничш, орга-нiзацiйнiй, маркетинговш та iнших сферах дОяльно-сп. Конкурентнi переваги можуть проявлятися у бшьш високiй рентабельности, частцi ринку, стрiм-шших темпах зростання тдприемства порiвняно з його конкурентами. Як вiдмiчають у монографп [2, с. 48] Г. Л. Азоев i О. П.Челенков, конкурента переваги е основою забезпечення конкурентоспроможносп, iншими словами, без конкурентних переваг неможлива конкурентоспроможнють - вона е результатом, який свiдчить про наявшсть конкурентних переваг [2, с.60]. Разом iз тим наявнiсть окремих конкурентних переваг зовсiм не означае, що тдпри-емство автоматично матиме перевагу над сво1ми конкурентами. Важливо мати комплекс таких переваг i враховувати вплив чиннишв зовшшнього сере-довища.
Незважаючи на поширетсть, термш «конкурентоспроможнють» не мае усталеного визначення. В лiтературi сформувалося комплексне уявлення про конкурентоспроможнiсть, яке охоплюе носив конкурентних переваг рiзних рiвнiв - вiд нано- до мегарiвня - товари (послуги), тдприемства, галуз^ регiони, кра1ни, iнтеграцiйнi об'еднання кра1н.
Норвезький економiст Е. Райнерт стверджуе, що на рiвнi пiдприемств термш «конкурентоспроможнють» мае найбшьшу прямолшйнють та яс-тсть - це «здатнють пiдприемства зростати, змага-тися i бути прибутковим на ринку» [32, с. 2]. Таке трактування конкурентоспроможносп по ввдно-шенню до суб'ектОв мiкрорiвня вважаемо найбiльш емним. Проте, серед науковцiв досi не вироблено единого погляду на сутнють цього поняття.
1снуе декiлька пiдходiв до розумiння конкурен-тоспроможностi тдприемства. Прихильники одного ототожнюють 11 з конкурентоспроможтстю продукцп (послуг). Так, В. I. Коршунов тд конку-рентоспроможнiстю пiдприемства розумiе його здатнють проектувати, виробляти i збувати товари, ям «за цiновими i нецшовими характеристиками е бiльш привабливими для споживачiв, тж товари конкурентов» [33, с. 38]. Такий пiдхiд вважаемо об-меженим, оскшьки вiн не враховуе в«х сторiн дОя-льносп пiдприемства, i певною мiрою е ризикова-ним, бо пiдвищення конкурентоспроможносп продукт! (послуг) може ввдбуватися за рахунок зни-ження 1х цiн, що негативно позначиться на л^вдно-стi та платоспроможностi тдприемства ^ зрештою, може призвести до банкрутства. Конкурентоспро-можнiсть продукцп слад розглядати лише одшею з умов забезпечення конкурентоспроможносп тдприемства.
Слад зазначити, що деякО вченО зводять конку-рентоспроможнiсть пОдприемства до показнишв його фiнансового стану. Так, на думку М.1. Круг-лова [34], показовим для конкурентоспроможностi пiдприемства е ефективнОсть фшансово-господарсь-ко! дiяльностi. Така точка зору оцшюе скорiше ста-тичний стан результативностi дiяльностi тдприемства, грунтуючись на даних бухгалтерського балансу i не враховуе стратепчних перспектив i дина-мши розвитку суб'екта господарювання.
Представники iншого пОдходу [35-37] розши-рюють розушння дослiджуваного поняття та роз-глядають конкурентоспроможнють тдприемства як штегральну характеристику, що включае спромож-нОсть тдприемства виробляти продукщю, яка бiльш повно ввдповшае потребам споживачiв, та тдтри-мувати ефективнОсть виробничо!, логiстичноi, збу-тово!, управлшсько! дiяльностi. Як вiдмiчають Г.Л. Азоев i О. П.Челенков, «для забезпечення конкурентоспроможносп необхОдна систематична робота по всьому виробничо-господарського циклу», яка приводить до конкурентних переваг у виробни-цтвО, управлшнО, сферi дослiджень i розробок, маркетингу, фшанав тощо. Отже, конкурентоспромож-нОсть пiдприемства е результатом його конкурентних переваг по всьому спектру проблем управлiння [2, с. 60-61].
З позицл системного тдходу розглядають кон-курентоспроможнiсть тдприемства Р. Каплан i Д. Нортон [38]. Вчет дотримуються думки, що в су-часних умовах глобалОзацп здатнiсть пiдприемства досягати успiху на висококонкурентному ринку за-лежить не стшьки вiд ефективностО фiнансового менеджменту, скОльки вiд зваженого стратепчного уп-равлiння, вмiння використовувати знання i квалОфь кацiю кадрiв, корпоративно! культури, що стимулюе iнновацii та iнвестицii в новi технологii.
У доповвд Свропейського iнвестицiйного банку (€1Б) «Restoring European Union Competitiveness» [39, с. 11] конкурентоспроможнють визначаеться як «здатнють тдприемств мобшзувати та ефективно використовувати виробничi ресурси, необхщнО для успiшного надання сво!х товарiв i послуг у глобальному економiчному середовищi». В основу цього визначення покладено ресурсну теорiю («resource-based view»), зпдно яко! конкурентно переваги тдприемства визначаються наявнОстю унОкальних ресурсОв i здатнОстю до !х ефективного використання та комбшування [40].
ФахОвц С1Б [39, с. 11] вважають, що конкурен-тоспроможнОсть е умовою досягнення високого рОвня життя населення, забезпечення довгостроко-вого сталого економОчного розвитку кра!ни та базу-еться на пОдвищент продуктивности. Через катего-рОю продуктивности розглядае конкурентоспромож-нОсть i М. Портер. «Основна мета будь-яко! кра-!ни, - зазначае у книзО «КонкуренцОя» М. Портер, -полягае в досягненнО високого i поспйно зростаю-
чого р1вня життя сво1'х громадян». Досягнення цОе1'
Висновки та перспективи подальших досл^
мети залежить в1д продуктивности, яку забезпечу- джень. Узагальнюючи наведет тдходи, можна тд-
ють трудовО ресурси i каптал краши. ЗдатнОсть на-цюнальних компанш досягти високого р1вня продуктивной! та постОйно ïï тдвищувати безпосеред-ньо впливае на р1вень життя в конкретнш краïнi [30, с. 212].
сумувати, що конкурентоспроможтсть е складною категорОею, тюно пов'язаною з конкурентею та кон-курентними перевагами (рис. 3).
1нновацшна конкуренщя
Конкурентш переваги
1нновацшна конкуренц1я
переваги тдприемства над конкурентами у технолопч-н1й, орган1зац1йн1й, управлшсьюй та Онших сферах д1яльност1
V
Реальт
здатшсть ефективно викорис-товувати власш та залучеш ресурси та ïx комбшувати
V
Потенцшш
наявшсть ресурс1в, використанню яких заважають фактори внутрОш-нього 1 зовн1шнього середовища пОдприемства
V_У
V
Абсолютш
здатнОсть виробляти продукти (нада-вати послуги), як1 мають ушкальш споживчО ц1нност1 та дозволяють на деякий час долати конкуренцОю
1нновацшна сприйнятливкть тдприемства
- I-F -
1нновацшна конкурентоспроможтсть
f Л
спроможнОсть пОдприемства працювати ефективно протягом тривалого часу завдяки створенню, збереженню та посиленню конкурентних переваг, обумовлених 1нновац1йною д1яльн1стю, п1д впливом взаемодй' чинниюв внутрОшнього та зовн1шнього середовища
V__У
Рис. 3. Формування шновацшноТ конкурентоспроможност п1дприемства на ochobï його конкурентних переваг в умовах шновацшно!' конкуренцп *
* Розроблено автором.
Нацтена на
Для забезпечення конкурентоспроможносп пОдприемства необхвдт конкурентно переваги, якО утворюються та розвиваються лише в умовах конку-ренцл. НаразО конкуренцОя переходить до новоï ста-дОО' розвитку, коли конкурентт переваги пОдприемства визначаються його Онновацшною сприйнятли-вютю - здатнОстю створювати та впроваджувати iнновацiï.
Конкурентоспроможтсть позначае одночасно результат - наявнОсть реальних i абсолютних конкурентних переваг, як1 утворилися завдяки спро-можностО пОдприемства ефективно використовувати наявнО ресурси та втОлювати ïx в продуктах (послу-гах), у тому числ1 з унОкальними характеристиками - i процес, який сприяе перетворенню потен-цгйних конкурентних переваг, втшених в невикорис-
таних ресурсах, у довгостроковО вигоди - частку ринка, рентабельнОсть, темпи зростання пОдприемства.
Конкурентоспроможтсть вОдображае спро-можнють пОдприемства працювати ефективно про-тягом тривалого часу завдяки створенню, збере-женню та посиленню конкурентних переваг тд впливом взаемодiï чинникОв внутрОшнього та зов-нОшнього середовища. КонкурентоспроможнОсть, обумовлена Онновацшною дОяльнютю, виступае кри-тичним фактором довгострокового зростання пОдприемства в умовах жорсткоï глобальноï конкуренцп. При цьому сила зв'язкОв м1ж конкурентоспроможнОстю та Онновацшною дОяльнОстю може бути р1зною, залежно в1д характеру останньоï - чим ради-кальнОше ОнновацОя, тим уткальнОшими е конку-
рентш переваги тдприемства, як дозволяють йому на деякий час долати конкуренцiю. Таким чином, в умовах шноватйно! конкуренцп правомiрно вести мову про iнновацiйну конкурентоспроможнють тд-приемства.
У межах подальших дослiджень актуальним е розроблення методики ощнювання шноватйно! дь яльност тдприемств як передумови забезпечення íx конкурентоспроможност у конкурентному шно-вацiйному середовищг
Лiтература
1. Teece David J., Pisano Gary, Shuen Amy. Dynamic Capabilities and Strategic Management. Strategic Management Journal. 1997. Vol. 18. №. 7. Р. 509-533. URL: https://www.business.illinois.edu/iosephm/BA54 5 Fall%202015/Teece,%20Pisano%20and%20Shuen% 20(1997).pdf. 2. Азоев Г.Л., Челенков А.П. Конкурентные преимущества фирмы. Москва: ОАО «Новости», 2000. 255 с. 3. Булеев И.П., Брюховецкая
H.Ю. Конкуренция и соревнование в условиях инновационного развития предприятий. Вгсник еко-ном1чно1 науки Украти. 2017. № 1. С. 7-15. 4. Кулш
I.М. Конкуренция як морально-етична категория в пострадянськш державг Економгчний вгсник Дон-басу. 2014. № 1. С. 34-37. 5. Кузьмшов С.В. Егоютичний та iнтегративний тдходи до визна-чення мети i критерпв ефективност конкуренци. Академгчний огляд. 2009. № 2. С. 24-28. 6. Metcalfe J. Stanley Innovation, Competition, and Enterprise: Foundations for Economic Evolution in Learning Economies / Innovation, Science and Institutional Change: A Research Handbook; Edited by J. Hage and M. Meeus / Oxford University Press. New York, 2006. 590 p. 7. Шумпетер Й. А. Капитализм, Социализм и Демократия / пер. с англ. ; предисл. и общ. ред. В.С. Ав-тономова. Москва: Экономика, 1995. 540 с. 8. Arrow K. J. Economic Welfare and the Allocation of Resources for Invention. URL: https://www.rand.org/con-tent/dam/rand/pubs/papers/ 2006/P1856.pdf/. 9. Competition and Innovation: An Inverted-U Relationship / P. Aghion, N. Bloom, R. Blundell, R. Griffith, P. Howitt. Quarterly Journal of Economics. 2005. Vol. 120. № 2. Р. 701-728. URL: http://www.ucl.ac.uk/ ~uctp39aMBBGH_QJE_2005.pdf. 10. Enhancing the Competitiveness of SMEs through Innovation / Conference for Ministers responsible for SMEs and Industry Ministers. Bologna, Italy, 14-15 June 2000. 36 р. URL: http://www.oecd.org/cfe/smes/2010176.pdf. 11. Мо-дершзащя меxанiзмiв розвитку малого та середнь-ого бiзнесу: моногр. / А.1. Бутенко, М.П. Война-ренко, В.1. Ляшенко та ш.; НАН Украши, 1н-т еко-номiки пром-сп. Донецьк, 2011. 326 с. 12. Жалшо Я.А. Розвиток малого i середнього бiзнесу як скла-дова стратеги економiчного зростання в Украшг Стратег1чна панорама. 2002. № 2. С. 105-111. 13. Ляшенко В. I. Регуляторна полпика стимулю-вання розвитку малого тдприемництва в умовах трансформацл виробничо! сфери старопромислових регюшв. Управлтня економжою: теоргя та практика. 2012. № 2012. С. 3-25. 14. Ляшенко B.I., Тол-
мачова Г.Ф. CBiTOBi тенденцл реформування державного регулювання малого i середнього тдприемництва. Управлтня економжою: теоргя та практика. 2015. 2015. С. 52-79. 15. Competition, Innovation and Growth in Transition: Exploring the Interactions between Policies: William Davidson Working Paper 501 / P. Aghion, W. Carlin, M. Schaffer. The William Davidson Institute, University of Michigan Business School, 2002. 32 р. URL: http://www.ucl.ac.uk/ ~uctpa36/acsmar28.pdf. 16. Peneder M., Wörter M. Competition, R&D and innovation: testing the inverted-U in a simultaneous system: WIFO Working Papers, No. 448. WIFO Working Papers, 2013. 49 р. URL: http://www.wifo.ac.at/iart/pri3/wifo/resources/person dokument/person dokument.jart?publikationsid=46652 &mime_type=application/pdf. 17. Moore J. E. The Death of Competition: Leadership and Strategy in the Age of Business Ecosystems. Book Review and Commentary by Herb Rubenstein. Harper Business, 1996. URL: http://www.herbrubenstein.com/articles/THE-DEATH-OF-COMPETITION.pdf. 18. Brandenburger
A.M., Nalebuff B.G. Coopetition. NY.: Doubleday, 1996. 290 р. 19. Innovation through Global Collaboration: A New Source of Competitive Advantage / Alan MacCormack, Theodore Forbath, Peter Brooks, Patrick Kalaher // Harvard Business School; Wipro Technologies. 2007. 23 р. URL: http://moderntimesworkplace. com/good reading/GRColInnov/Collaborative. Innova-tion.HBR07.pdf. 20. Hamel G. Leading the Revolution: How to Thrive in Turbulent Times by Making Innovation a Way of Life. Boston: Harvard Business School Press, 2000. 333 р. 21. Leading the Revolution: A conversation with Gary Hamel author of Leading the Revolution, HBS Press, 2000. URL: https://hbswk.hbs.edu/archive/leading-the-revolution. 22. Хамел Г., Прахалад К. Конкурируя за будуще. Создания рынков завтрашнего дня / пер. с англ.-Москва : ЗАО «Олимп-Бизнес», 2002. 288 с. 23. Ким
B. Чан, Моборн Рене. Стратегия голубого океана. Как найти или создать рынок, свободный от других игроков / пер. в англ. И. Ющенко. 4-е изд. Москва: Манн, Иванов, Фербер, 2014. 304 с. 24. Фостер Р. Обновление производства: атакующие выигрывают. Москва: Прогрес, 1987. 272 c. 25. Iсторiя шноващй Велию iнновацii // Офщйний сайт компанл Procter&Gamble. URL: http://www.pg.com.ua/uk-UA/ who-we-are/heritage/history-of-innovation. 26. Procter & Gamble. Путь к успеху: 165-летний опыт построения брендов / Д. Дайер, Ф. Далзелл, Р. Олегарио; пер. с англ. 3-е изд. Москва: Альпина Паблишерз, 2010. 524 с. 27. Кристенсен К.М. Дилемма иннова-тора. Как из-за новых технологий погибают сильные компании. Москва: Альпина Паблишер. 2012. 240 с. 28. Нельсон Ричард Р., Уинтер Сидней Дж. Эволюционная теория экономических изменений / пер. с англ. Москва: Дело, 2002. 536 с. 29. Шумпетер Й. Теория экономического развития. Москва: Дирек-тмедиа Паблишинг, 2008. 401 с. 30. Портер М. Конкуренция. Москва: Вильямс, 2005. 608 с. 31. Ляшенко В.1. Регуляторна полггика в Украш: методо-лопя формування та режими реалiзацii в сферi ма-
лого тдприемництва: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра екон. наук: за спец. 08.00.03 «Економша та управлiння нацюнальним господар-ством». Донецьк, 2008. 34 с. 32. Reinert Erik S. Competitiveness and its predecessors - a 500-year cross-national perspective // Business History Conference, Williamsburg, Virginia. 1994 (March 11-13). 22 р. URL: https://mpra.ub.uni-muenchen.de/48155/1/MPRA_pap er_48155.pdf. 33. Коршунов В. I. Мехатзм марке-тингових до^джень ринку. Харшв: Основа, 2000. 352 с. 34. Круглов М.И. Стратегическое управление компанией. Москва: Русская Деловая Литература, 1998. 768 с. 35. Воронкова А.Э. Стратегическое управление конкурентоспособным потенциалом предприятия: диагностика и организация. Луганск: Изд-во Восточноукраинского национального университета, 2000. 310 с. 36. Продiус Ю.1. Фор-мування системи забезпечення конкурентоспро-можност промисловост : монография. Одесса: Аст-ропринт, 1999. 72 с. 37. Ермолов М.О. Чем отличается конкурентоспособность фирмы от конкурентоспособности товара. Москва: Мысль, 1990. 229 с. 38. Kaplan R., Norton D. How Balanced Scorecard Companies Thrive in the New Business Environment. The Summary in Brief. URL: https://pdfs.seman-ticscholar.org/9817/14611e0ceb115001c1a32e4df1352 6ecd5b2.pdf. 39. Restoring EU competitiveness: 2016 updated version / European Investment Bank. URL: http://www. eib. org/attachments/efs/restoring_eu_comp etitiveness_en.pdf. 40. Conner K.R., Prahalad C.K. A resource-based theory of the firm: knowledge versus opportunism. Organization Science. 1996. Vol. 7. No 5. P. 477-501.
Ковчуга Л. I. Про взаемообумовлешсть конкуренции шновацш та конкурентоспроможносп пщприемств
Розглянуто еволюцто теорп конкуренцп, охарактеризовано теоретичт погляди на ii трактування представниками рiзних економiчних шкiл (напря-мiв). Обгрунтовано, що в сучасних умовах теоргя конкуренцii переходить до ново! стадп розвитку -iнновацiйноi, коли конкурента переваги тдпри-емств визначаються !х спроможтстю здiйснювати та впроваджувати iнновацii. Доведено, що мiж iнно-вацшною дгяльнютю, конкуренцiею та конкуренто-спроможтстю пiдприемства iснуе тюний зв'язок. Конкурентоспроможтсть, обумовлена шновацш-ною дгяльтстю, виступае критичним фактором дов-гострокового зростання пiдприемства в умовах жорстко! мiжнародноi конкуренцii. Конкуренто-спроможнiсть вiдображае наявнють у пiдприемства конкурентних переваг, як утворилися завдяки спро-можност тдприемства ефективно використовувати наявнi ресурси та втшювати !х в продуктах (послу-гах). З'ясовано, що обов'язковою умовою збере-ження та нарощення конкурентних переваг тдприемства е постшний мотторинг рiвня економiчноi конкуренцii та здшснення iнновацiйноi дiяльностi.
Ключовi слова: конкуренция, iнновацii, конку-рентоспроможнiсть, конкурента переваги, тдпри-емство, ресурси.
Ковчуга Л. И. О взаимообусловленности конкуренции, инноваций и конкурентоспособности предприятий
Рассмотрена эволюция теории конкуренции, охарактеризованы теоретические взгляды на ее трактование представителями различных экономических школ (направлений). Обосновано, что в современных условиях теория конкуренции переходит к новой стадии развития - инновационной, когда конкурентные преимущества предприятий определяются их способностью осуществлять и внедрять инновации. Доказано, что между инновационной деятельностью, конкуренцией и конкурентоспособностью предприятия существует тесная связь. Конкурентоспособность, обусловленная инновационной деятельностью, выступает критическим фактором долгосрочного роста предприятия в условиях жесткой международной конкуренции. Конкурентоспособность отражает наличие у предприятия конкурентных преимуществ, которые образовались благодаря способности предприятия эффективно использовать имеющиеся ресурсы и воплощать их в продуктах (услугах). Определено, что обязательным условием сохранения и наращивания конкурентных преимуществ предприятия является постоянный мониторинг уровня экономической конкуренции и осуществление инновационной деятельности.
Ключевые слова: конкуренция, инновации, конкурентоспособность, конкурентные преимущества, предприятие, ресурсы.
Kovchuga L. On the interdependence of competition, innovation, and competitiveness of enterprises
The evolution of the theory of competition is considered, theoretical views on its interpretation by representatives of various economic schools (directions) are characterized. It is substantiated that in modern conditions the theory of competition enters a new stage of development - innovative when the competitive advantages of enterprises are determined by their ability to create and implement innovations. It is proved that there is a close connection between innovation activity, competition, and competitiveness of the enterprise. Competitiveness, caused by innovation, is a critical factor in the enterprise's long-term growth under stiff international competition. Competitiveness reflects the existence of enterprise's competitive advantages, which are formed due to its ability to effectively use available resources and to implement them in products (services). It is determined that the constant monitoring of the level of economic competition and enterprises' innovative activity are prerequisite conditions for sustaining and building the competitive advantages of the enterprise.
Keywords: competition, innovation, competitiveness, competitive advantages, enterprise, resources.
Стаття надшшла до редакцл 06.03.2018
Прийнято до друку 19.06.2018
