CC BY
16
НАНОТЕРРОРИЗМ: НОВЫЕ ВОЗМОЖНОСТИ И СОЦИАЛЬНЫЕ УГРОЗЫ
И. В. Владленова, Э. А. Кальницкий
Рассмотрены феномен терроризма и социальные опасности, к которым могут привести нанотехнологии. Все это ставит перед международным сообществом проблему применения не только антитеррористических мероприятий, но и исследований гуманитарного аспекта этой проблемы. Отмечено, что все те проблемы, к которым приводят ныне террористы, с развитием и внедрением нанотехнологий могут существенно увеличиться.
Ключевые слова: нанотерроризм, оружие, нанотехнологии, общество, опасность.
NANO-TERRORISM: NEW POSSIBILITIES AND SOCIAL THREATS
Vladlenova I. V., Kalnitsky E. A.
The phenomenon of terrorism and social dangers to which can bring nano- technologies over is examined in the article. All of it puts before an international association the problem of application of not only counterterrorist measures but also researches of humanitarian aspect of this problem. It is marked that all those problems to which terrorists lead today, with development and introduction of nano- technologies can be substantially increased.
Keywords: nano- terrorism, weapon, nano- technologies, society, danger.
УДК 130.2 :141.32
Городиська О. М., кандидат фшософських наук, доцент
ПРО ДЕЯК1 СПОСОБИ БУТТЯ ЛЮДИНИ, АБО БУТТЯ ЯК ЗА-БУТТЯ
Розглянуто деяк своeрiднi способи буття сучасноI европейсъкоЧ людини, як суттево змтилися протягом сусптъноI еволюцп. Алкоголь i наркотики визначаютъся не як зрозумШ та сумт сощалът явища. Авторка намагаетъся осмислити Их як фор-ми рацiоналъностi. Показано неможливктъ традицШного використання та тлума-чення цих явищ через суттсну трансформащю екзистенцИ сучасноI людини.
Ключовi слова: людсъке буття, традищя, сучасна кулътура, рацiоналiзацiя.
Актуальтсть проблеми. Буття сучасно! людини давно набуло найрiзно-маштшших форм та cnoco6iB, iнодi ми навггь не можемо впевнено говорити,
© Городиська О. М., 2011 73
а чи знайомi ми iз умма ними. Будь-яка форма буття е перш за все способом самовираження, самореалiзацil, можливiстю стати собою, вiдрiзнитися серед безкрайнього моря облич, що часто залишаються невизначеними. Проте не усякий спосiб буття можна однозначно тлумачити як власне шлях до себе, iнодi спосiб буття фактично визначаеться лише однiею метою: зникнути, роз-порошитися, розчинитися, не бути зовмм. Йдеться не про умисне перериван-ня життя, що було б зрозумшим; у певних випадках неможливiсть самови-значення, болюний процес становлення закiнчуються саме щею формою буття — за-буттям, яке в сучаснш культурi зазвичай приймае форму алкоголю та наркотиков.
Фшософська традищя практично не цiкавилася алкоголем та наркотиками як особливими формами буття, осюльки досить слушно можна стверджувати, що цi «стимулятори» використовувалися людиною завжди, й визначати !х як окремi способи самовираження не було сенсу. Однак при бшьш докладному вивченнi цього питання з'являеться досить природна думка про те, що саме розумшня, навггь мета використання алкоголю та наркотиков з часом суттево змiнювалися, i врештьрешт вони перетворилися на страшну форму буття, яка через свою характерну спустошешсть стала однiею з найважчих сощальних проблем сучасностi. Саме цим обумовлюеться актуальн^ть вивчення дано! теми: вивчення не просто особистюних причин, що призвели до важко! хво-роби алкоголiзму-наркоманil у кожному окремому випадку, а розумiння зна-чення, якого набули цi форми буття у культурi в цiлому, розумшня, чому ж можна говорити, що це не просто сощальна проблема, а певний виверт буття, його витончення, настшьки, що фактично йдеться вже про за-буття. Це е метою статп.
Не можна сказати, що визначена проблема не вивчалася, проте зазвичай дослщження торкалися саме вивчення питання у межах сусшльства суто традицшного типу (О. Лосев, В. 1ванов, М. Бахтш), але що стосуеться сучас-ного етапу, то вш залишаеться фактично невивченим, хоча саме новий час дав нове розумшня алкоголю-наркотиюв, перетворив колись дшсно стимулюючу функцию на повне швелювання людсько! особистостi.
Протягом уае! европейсько! традицЦ алкоголь та наркотики були складовою всiх обрядiв та техшк, як1 вели людину до стану деперсонал!зацп, що, вочевидь, було пов'язано iз сакралiзацiею обох «стимуляторiв». Найбiльш вiдомим прикладом такого виходу людини за межi власних меж було сп'яншня вином, Д1-онiсом. Така втрата себе мала очевидний екстатичний вигляд. Наркотичнi ре-човини використовувалися для тих самих цшей практично в усiх европейських традиц1ях, у тому числ! грецькш. Вони сприймалися скорiше як благо, а вино було людям як лжи, щоб душа очистилася, щоб людина усвщомила себе, а и тшо знайшло силу [1, с. 137]. Грецьке вино, що було тотожне ф^ур! Дiонiса, бога родючосп, можна спiввiднести !з природними наркотиками, i обидва сп'ян!ння були станом виходу людини за власш меж^ що в першу чергу озна-
чало руйнування та зняття щдивщуально1 самоiдентичностi. Крш того, будь-яке сп'яшння у дiонiсiйському мiфi позначае внутршнш жах особистюного зв!ль-нення i поринання до едностi та першооснови сущого [2, с. 316]. Подобне ро-зумiння сп'янiння взагалi радикально змшюеться лише iз початком Нового часу, iз посиленням рацiоналiстично! традици в цiлому.
У Новий час ситуащя духовного здоров'я европейсько1 людини починае принципово змiнюватися. Це не попршення, принаймнi — не одразу, проте вже виникаютъ шдстави майбутнього нездоров'я. Першою причиною попршення стае посилення тенденци до об' ективаци та рацiоналiзацi! життевого простору, й особливо болюно це позначаетъся у внутршньому вимiрi людини. Найб^-шою небезпекою стала об'ективацiя людсъких вщчутпв та переживанъ, при-чому в подальшому це стало навiтъ одним з об'екпв наукового вивчення. Це, безумовно, призвело до перенапруження емоцшного вимiру життя европейця. До цъого часу юнувала лише едина сфера, що була спроможна об'ективувати почуття, до того ж, виправданими у такому випадку символiчними засобами, — це було мистецтво. Його перевага була у тому, що будь-яке вираження тут — це лише суб'ективний варiант розумiння почуттiв, а це дозволяе розкривати 1х, не оголюючи. Такий самий принцип дiяв також у межах традици, особливо в екстатичних культах. Тут звичайно не можна було обходитися без певних речовин, як! стимулювали як фiзичнi можливостi, так i уяву, бо це дозволяло зливатися iз предметом поклонiння. Багато з наркотичних речовин слугували хоча й своерщним, але необхщним сполучником мiж божеством та людиною: на Критi використовували опiум, в 1нди, Кита! та Сюфп — коноплю, в Греци — отруйну спорин'ю або нерозбавлене вино; арабська культура виробила при-страсть до гашишу. Не викликае сумнiвiв, що використання наркотичних речовин у традици було викликано людською потребою у вiдчуттi безкшечносп, вiдчуттi власно! безмежностi через злиття з усiм.
Подальша рацiоналiзацiя життевого простору людини, що бшьш за все виявилося у прагненнi до контрольованого порядку та доцшьносп власного буття, призвела до незворотно! трансформаци людсько! екзистенци та й самого використання алкоголю i наркотиков. Як не дивно, залишаючись одними з найбшьш небезпечних у сощальному планi явищ, алкоголь та наркотики не просто пережили болюний процес рацiоналiзацil, а й органiчно адаптувалися до нових умов, повнiстю змшивши свою мету. Тепер вони стали лише способами самознищення людини, причому абсолютно вiрними. Свого часу Теренс Маккенна говорив про «невiрний» розвиток людства, причиною якого вш прямо називав в1дмову вiд використання рослинних наркотиков. Навiтъ якщо не сприймати подiбнi заяви серйозно, не можна не помгтити, що вщбуваеться iз людьми зараз, коли вони використовують неймовiрну колькость синтетичних препарапв, як! незмiнно ведуть до швидко1 загибелi, а у багатьох крашах алкоголь та тютюн залишаються узаконеними наркотиками, як! менш помгт-но, але також неухильно руйнують людину.
Сучасна людина грае !з наркотиками, виршивши, що вони допоможуть !й вщкрити оч!, розширити горизонти. Частше за все це усвiдомлений виб!р, бо не можна припустити, що людина, навгть дитина, школи не чула про за-грозлив! наслтдки наркотично! залежностi будь-якого типу. Дуже точну характеристику цьому дав Чарльз Буковськи: «Схщ тдйв на наркотики ранше, нгж винайшов порох. Вони помнили, що стали менше страждати та частiше помирати» [3, с. 242]. Ця сумна думка дшсно е одним !з пояснень: людина робить вщчайдушну спробу поглибитися в себе, вiдокремитися. Це е безумов-ною спробою знайти себе серед велико! кшькосп розумових структур, серед яких людина виявилася лише одшею з них. Людина природним чином шукае вихщ до неусвщомленого минулого, до глибин нерозумового, «до пастки пам'ятi та мук галюцинацп» [4, с. 411]. По суп це спроба реалiзувати себе у тому, що не вщбулося й не вщбудеться школи. Встановлений зовншнш порядок свгту душить внутршнш особистюний вим!р людини, i це змушуе II йти до зламу свого «Я», яке не е не чим, кр!м як достатньо викривленим воображениям оточуючо! дшсносп. На жаль, найпростiшим засобом перетворен-ня цього вакууму на яскравий новий свгт е наркотики.
На цьому шляху кожна под!я реалiзуеться хоча б у форм! галюцинацш. Под!бний стан призводить до збшьшення ступеня справжносп будь-яко! под!!, що вщбуваеться !з людиною. Проте легко здогадатися, що навгть коли вщчуття надлому швелюеться ! людина вщчувае свою безкшечшсть, цей шлях веде прямюшько до божевшьш чи смерть На жаль, на вщм!ну вщ традицшного значення сакрального сп'яншня консервоваш образи сучасних наркотиюв розкривають людиш Г! зворотний бж, ус! Г! нездшснеш плани, нереал!зоваш можливост!, увесь жах рацюнально! пустел!. Поглиблення у такий спотворений свгт виявляеться надто небезпечним для крихкого люд-ського шдивща. З другого боку, под!бш побоювання також не безперечш. Загроза душевному здоров'ю е одшею з головних причин заборони вмх наркотиков, але розум можна втратити також вщ «збирання буряюв, загвин-чування болт!в на завод! Дженерал Моторс, миття посуду або викладання англшсько! в одному з мюцевих ушверситепв...» [5, с. 217]. Звичайна рутина приводить до повно! несамовитост!, що вже говорити про комп'ютерних монстр!в, як! здатш випалити людський мозок. Можна без перебшьшення стверджувати, що чудовиська вiртуальноI реальност будуть не менш жах-ливими ! не менш руйшвними, шж наркотичш марення. Свгт, в якому ви-мушена жити людина, безнадшно спотворено. Це свгт, в якому категор!я необхщного повшстю заметила категор!ю можливого [4, с. 421], а наука обгрунтовуе расизм як «ютину» [6, с. 152]. Привабливють наркотиков у такш ситуацп е запорукою того, що людство давно вже заблукало у тих сферах психжи, як! ранше могли адекватно використовуватися лише в межах тра-дицп; тепер жодного шшого результату, кр!м повного знищення, оч!кувати не можна.
Так! небезпечш метаморфози свгту приводить до такого висновку: те, що ми називаемо нерозумним, божевшьним, просто започаткувало гру, дозволивши розуму придумати свш всесвгт. Саме давне божев!лля, яке так виправдано, оргашчно та плщно юнувало в межах традицп, опинилося в !золяци, станов-лячи постшну загрозу розуму. Розум справедливо побоюеться цього визво-лення, бо десь за маскою безперечно! правоти криеться просто слабкий людський розум, що прийняв чергову дозу стимулятора з! страху залишитися самому. Для того щоб реальшсть стала реальною, необхщш були два голоси, ! щоб не збожеволгти, розум знайшов соб! пару у вигляд! розуму, послаблено-го надм!рним використанням наркотиюв та алкоголю.
Що стосуеться алкоголю, то тут юнують певш нюанси, хоча фактично значення цього явища у культур! близьке до значення наркотичних речовин. Як уже зазначалося, вино здавна слугувало найр!зномаштншим людським потребам ! школи не було предметом презирства та побоювання. В усякому раз! можна стверджувати, що вино, як ! рослинш галюциногени, було незмш-ною частиною традицп. Найвщомшим виробником та користувачем вина був Дюшс, який сам мав !м'я Ойнос, тобто Вино. Проте тут вино розумшося скорше духовно, оскшьки воно руйнувало усередиш людини ус! титашчш складов!, повертаючи И до всезагального Дюшса [7, с. 158]. Судячи з усього, под!бне розумшня вина збер!гаеться протягом усього Середньов!ччя, що пов'язано !з символжою Христа. Бшьше того, поеднання мюцевих язичниць-ких кульпв !з християнськими ритуалами також сприяло шанобливому став-ленню до вина. Так, середньов!чш свята св. Мартина та св. Михайла незмш-но приймали вакх!чне забарвлення, а сам! свят! вщкрито вшановувалися покровителями виноробства [8, с. 90]. Тут сп'яшння та давне божев!лля (неро-зумшсть) е неподшьною едшстю давнього екзистенцшного простору людини, яка лише так могла конституювати себе, вид!лити себе як особливу, але не-вщокремлену вщ всесвгту одиницю.
Ситуащя суттево зм!нюеться, коли вино у культур! замщуеться чистим алкоголем — вщбуваеться та ж сама метаморфоза, що ! з замшою наркотичних речовин рослинного походження на штучш препарати, чия руйшвна д1я одразу позначилася на загальному розумшш шдивщуального буття. Тепер важко з'ясувати, чому чистий алкоголь у XIV ст., набув такого поширення як предмет внутршнього використання. Можливо, це було пов'язано саме !з виникненням поля сильно! емоцшно! напруги у культур!, яка все бшьше рацюнал!зувалася та впорядковувалася, ! цей процес постшно прискорювався. У повсякденному житп це виявлялося через певш нервов! розлади (психози), а от на особистю-ному р!вш алкоголь став засобом зняття ще! напруги. Таким чином, алкоголтзм лежить в основ! поведшки сучасно! европейсько! людини, залишаючись остан-ньою можлив!стю врегулювання !! непереборного внутршнього розладу.
Доречним буде згадати, яке значення алкоголь з!грав у дол! автохтонно! американсько! культури. Дуже показово, наприклад, закшчували життя останш
представники великих iндiанських цивМзацш — вони «потопали» у «вогня-нш вод!», про це можна дiзнатися вщ геро1в Д. Ф. Купера або К. К!зг I це при тому, що вм iндiанськi культури мали колосальний досвщ використання рослинних галюциногенiв. Це лише шдтверджуе, наскшьки вбивчою була рiдина, що и завезли европейцi, а отже, наскшьки ефективнiшою вона була для швидко1 деградаци. Певною м!рою останш iндiанцi поводилися як меш-канщ божевiлъних будинюв шсля застосування до них електрошоку, коли можна було декшька тижшв ходити у нашвсвщомому станi, на меж сну та реальности м!ж життям та смертю, «коли ти знаеш, що вже прокинувся, але не знаеш, який сьогодш день, й хто ти, й навщо взагалi повертатися» [9, с. 343]. Це, мабуть, i е найголовшше i найстрашнiше запитання: «Навiщо повертатися туди, де для тебе немае мюця?». Алкоголь, як i наркотики, створюе свш проспр, в якому можливою е !люз!я життя, саме тому останш iндiанцi гинули з його допомогою, через повне знеособлення.
Висновок видаеться очевидним: алкоголь та наркотики Нового часу — це зовмм не нерозумшсть. Це практична форма розуму, який придушуе усе нав-круги, перетворюючи навгть власну сутшсть на предмет згубних досладв з алкоголем та наркотиками. Забуття, повна втрата пам'ят — природний та оч!куваний наслщок алкоголiзму та наркоманп, бо це стало способом життя. Для людини розумного свгту виб!р невеликий: збожеволти, стати наркоманом або спитися. Буття сучасно1 людини схоже на електричне свгтло, таке яскраве та просте у застосуванш. Проте за щею простотою стоять порожнеча та власне безсилля, бо це електричне свгтло «шби нъютонiансъкий безкшечний всесвгт, у якому, хоча й усю в!чтсть скачеш, до жодного атому не доскачеш. При елек-тричному свпш не можна любити, при ньому можна лише виглядати жертву» [10, с. 59]. Для традици алкоголь та наркотики були лише засобом еднання ш-дивдав у однш оргiастичнiй несамовитосп, що було ознакою i формою вселен-ського здоров'я — як сощуму, так i окремо1 людини. Сучасна ж людини, нав-паки, за допомогою стимулятор!в намагаеться розширити свш власний свгт, не усвщомлюючи, що цим лише активiзуе т штучш культурш форми, як! давно вже зам!стили вс первюш вияви життя. Реальне значения алкоголю та наркотиков виявилося лише тод!, коли безкшечний життевий проспр традици було замшено на досить обмежений свгт достатньо автономних, самощентичних ГндивГдов, для яких сама специфжа традицшного виходу за власш меж! через сп'яншня та одурманювання стала вже незрозумша та неможлива. У Новий час алкоголь та наркотики е безумовним злом, осмисленим, переведеним у поле етично1 думки, засудженим, але непереможеним.
Л1ТЕРАТУРА
1. Лосев А. Ф. Эстетика хороводов в «Законах» Платона / А. Ф. Лосев // Античность и современность. — М., 1972. — С. 133-153.
2. Иванов В. И. Эллинская религия страдающего бога / В. И. Иванов // Эсхил. Трагедии. — М., 1989. — С. 307-350.
3. Буковски Ч. Рисковая игра в марихуану // Буковски Ч. Истории обыкновенного безумия / Чарльз Буковски : пер. с англ. — М., 1999. — С. 238-243.
4. Делез Ж. Фантазм и современная литература / Жиль Делёз // Делез Ж. Логика смысла. Фуко М. Theatrum philisophicum : пер. с франц. — М., Екатеринбург, 1998. — С. 366-437.
5. Буковски Ч. Неудачный полет // Буковски Ч. Истории обыкновенного безумия / Ч. Буковски : пер. с англ. — М., 1999. — С. 217-221.
6. Фуко М. Воля к истине: по ту сторону знания, власти и сексуальности / М. Фуко : пер. с франц. — М. : Касталь, 1996.
7. Лосев А. Ф. Античная мифология: в ее историческом развитии / А. Ф. Лосев. — М. : Гос. Уч.-пед. изд-во Мин-ва. просвещения РСФСР, 1957.
8. Бахтин М. М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура Средневековья и Возрождения / М. М. Бахтин. — М. : Худ. лит., 1965.
9. Кизи К. Над кукушкиным гнездом / К. Кизи // Берджесс Э. Механический апельсин. Кизи К. Над кукушкиным гнездом : пер. с англ. — М., 1993. — 183-375.
10. Лосев А.Ф. Диалектика мифа / А. Ф. Лосев // Лосев А. Ф. Философия. Мифология. Культура. — М., 1991. — С. 21-186.
О НЕКОТОРЫХ СПОСОБАХ БЫТИЯ ЧЕЛОВЕКА, ИЛИ БЫТИЕ КАК ЗА-БЫТИЕ
Городыская О. Н.
Рассмотрены некоторые своеобразные способы бытия современного европейского человека, которые существенно изменились в ходе общественной эволюции. Алкоголь и наркотики определяются не как понятные и печальные социальные явления. Автор пытается осмыслить их как формы рациональности. Показана невозможность традиционного использования и толкования этих явлений из-за сущностной трансформации экзистенции современного человека.
Ключевые слова: бытие человека, традиция, современная культура, рационализация.
ABOUT SOME KINDS OF HUMAN BEING, OR BEING AS NO-BEING
Gorodiskaya O. М.
Some specific kinds of modern European human's being fundamentally changed during social evolution were considered in the article. Alcohol and drugs are defined not as understandable and sad social phenomena but author tries to comprehend them as the rational forms. The impossibility of traditional using and interpreting of the phenomena by the reason of modern human existence transformation was shown.
Keywords: human being, tradition, modern culture, rationalisation.
