CC BY
30
УДК 616.379-008.65-092-02
ЧЕРНОБРОВА О.1.1, Л1ТВНОВА С.В.2, ЧЕРНОБРОВА В.1.2, ФЕРУБКО А.С.2, МАРУА ХАЮК1, ПАЛАМАРЧУК А.В.1
1 Вiнницький нацюнальний медичний унверситет iM. M.I. Пирогова
2 Вiнницький обласний ендокринолопчний диспансер
ЗАСТОСУВАННЯ ПУЛЬС-ТЕРАПП МЕТИЛПРЕДЫЗОЛОНОМ ТА ПЛАЗМАФЕРЕЗУ В Л^УВАНЫ АВТОiМУННОÏ ОФТАЛЬМОПАТП, АСОШЙОВАНО!' З ППЕРТИРЕОЗОМ
Резюме. У статт наведенi результати K0M6ÎH0BaH0rn лiкування активноÏ фази авто>мунно^ офтальмопатй' у 8 хворих на ппертиреоз (дифузний та змiшаний токсичний зоб) i3 застосуванням пульс-терапи метил-преднiзолоном та плазмаферезу.
Ключовi слова: автоiмунна офтальмопаля, ппертиреоз, пульс-терапт метилпреднiзолоном, плазма-ферез.
<—ь .—> .— ® Оригинальные исследования
1—1 /Original Researches/
International journal of endocrinology
Автоiмунна офтальмопапя (АО) характеризуемся хрошчним рецидивуючим переб^ом, може ускладню-ватись кератитом, глаукомою, атрофiею зорового нерва та втратою гостроти зору, особливо за вщсутносп адекватно! терапи [2, 3, 8]. У л^вант АО застосову-ються медикаментозш, променевi та хiрургiчнi мето-ди [1, 4—7], у випадку порушено! тирео!дно! функци обов'язковим е досягнення еутирео!дного стану. Однак терапiя саме активно! фази АО залишаеться складним завданням i потребуе чiтко! взаемоди ендокринолога й офтальмолога. З метою впливу на iмунний процес в орбт застосовуються iмуносупресивнi засоби, серед яких найчастше використовують системнi глюкокор-тикостеро!ди (ГКС). Однак враховуючи безлiч !х побiч-них ефектiв, перевагу надають не традицшнш тривалш щоденнiй пероральнш терапи ГКС, а альтернативнш терапи чи пульс-терапи ГКС [3, 5, 6]. Сеанси плазмаферезу покращують переби активно! фази АО, оскшь-ки призводять до механiчного видалення з кровотоку антитiл, циркулюючих iмунних комплексiв та iмуно-генних плазмових бiлкiв [1, 3].
Мета дослщження — оцiнити ефективнiсть комбь нованого застосування пульс-терапи метилпредшзо-лоном та плазмаферезу в л^вант активно! фази АО у хворих на ппертиреоз.
Матерiали та методи досл^дження
У дослiдження було включено 8 хворих вшом вiд 18 до 67 роыв (середнiй вiк — 42,50 ± 5,78 року), з них 3 чоловiки та 5 жшок з активною фазою АО на фот п-пертиреозу (у 6 хворих АО асоцшвалась з дифузним токсичним зобом та у двох хворих — зi змшаним ток-сичним зобом): 3 хворих iз них мали тиреотоксикоз се-
реднього ступеня i 5 хворих — тяжкого. Bci пацieнти перебували на стацюнарному лiкуваннi в терапевтич-ному вщдтенш Вiнницького обласного ендокриноло-пчного диспансеру в перiод з 2011 по 2013 рш
Хворим здшснювали офтальмолопчний огляд: ощ-нювали зовшшнш вигляд очних яблук i перюрбгталь-них тканин, стан оптичних середовищ i поля зору, стутнь координат! i конвергенци' очних яблук, гостроту зору, проводили екзофтальмометрш та офтальмоско-пiю з оглядом очного дна. При проведент ультразвукового дослщження орбiт визначали змiни розмiрiв, щiльностi та структури окорухових м'язiв, об'ему та структури ретробульбарно! кштковини.
Для оцiнки ступеня тяжкостi АО застосовували класифiкацiю В.Г. Баранова (1971) [2]. I стутнь (не-значний екзофтальм, пастознiсть повiк, незначна ri-перемiя кон'юнктиви, однак змiни з боку окорухових м'язiв вiдсутнi) виявлено в одного хворого (12,5 %). II стутнь (помiрний екзофтальм, вщчуття «шску» в очах, сльозотеча, набряк та шфтьтращя повiк, гiперемiя та набряк кон'юнктиви, нестшка диплопiя) виявлено у 6 хворих (75 %). III стутнь (виражений екзофтальм з незмиканням очно! щтини, стшка диплотя, атрофiя зорового нерва) виявлено в одного хворого (12,5 %). Також стутнь тяжкост АО визначали за сучасною мо-дифiкованою класифiкацieю NOSPECS на основi кла-сифiкацiï, що була запропонована G. Werner i прийнята Американською тирео!дною асоцiацieю в 1977 рот [2]. Зпдно з нею видтяють 6 класiв (N — патолопчних змiн
© Черноброва O.I., Лпшнова С.В., Черноброва B.I.,
Ферубко А.С., Маруа Хаюк, Паламарчук А.В., 2013 © «Мiжнародний ендокринолопчний журнал», 2013 © Заславський О.Ю., 2013
не виявлено, О — тльки суб'ективш ознаки (вiдчуття «шску» в очах, сльозотеча, фотофобiя), S — залучення м'яких тканин, Р — протрузiя (екзофтальм), Е — ура-ження окорухових м'язiв (диплопiя, обмеження руху очей, фiксоване очне яблуко), С — ураження ропвки (сухiсть, виразки, помутнiння, некрози), S — ураження n^pticus зi зниженням гостроти зору нижче 0,67) та оцшюють ступiнь вираженостi симптомiв усере-диш кожного класу (0 — вщсутнють ознаки, а — мшь мальш прояви, b — середнi, с — максимальш). Згiдно з нею у 5 хворих (62,5 %) виявлено тяжку АО: у 4 хворих за рахунок зниження гостроти зору ^а — у дiапазонi 0,67—0,33), у трьох хворих за рахунок середнього (РЬ — 25—27 мм) та максимального екзофтальму (Рс — понад 28 мм), в одного хворого за рахунок вираженого набря-ку повк: та карункули, хемозу, ш'екци' склер бтьше 3 квадранпв (симптом «кролячих» очей) ^с).
Згiдно зi шк^ою клiнiчноï активност (CAS — Clinical Activity Score) АО [2], що оцiнюеться в балах (1 симптом дорiвнюе 1 балу) (спонтанна ретробульбар-на болючють, бiль при рухах очей в боки та вгору-вниз, еритема повш, набряк повш, гiперемiя кон'юнктиви бтьше одного квадранту, хемоз, набряк карункули) у вшх хворих була тдтверджена активна фаза АО: у двох хворих — 4 бали, у 5 хворих — 5 балiв, в одного хворого — 7 бал1в.
Для оцшки динамки тиреотно!' функци' на тлi ти-реостатично!' та iмуносупресивноï терапй' визначали рiвнi вiльних трийодтиронiну (Т3) та тироксину (Т4), тиреотропного гормону (ТТГ), а для оцшки динамiки автоiмунноï агреси' — титри антитiл до рецепторiв ТТГ та тиреотно!' пероксидази (ТПО).
Хворi отримували тиреостатичну терапш памазо-лом згiдно зi ступенем тяжкостi гiпертиреозу та дина-мiки рiвнiв вiльних Т3, Т4 та ТТГ.
З метою супреси' автоiмунного процесу в орбiтi всiм хворим спочатку застосовували плазмаферез у ктькос-тi вiд 1 до 3 через день (середньооб'емний плазмаферез виконували апаратним методом на апарат Hemonetic чи методом седиментаци'), а потам проводили пульс-терапiю метилпреднiзолону натрш сукцинатом. Ме-тилпреднiзолон розчиняли у 250 мл iзотонiчного роз-чину хлориду натрш та вводили шляхом повтьно!' 60-хвилинно1 внутрiшньовенноï краплинно!' шфузи'. Для попередження гiперкоагуляцiйного синдрому од-ночасно з застосуванням метилпреднiзолону вводили 5000 ОД гепарину внутршньовенно краплинно. Спочатку проводили 2 класичш триденнi (три днi пiдряд) курси пульс-терапй' метилпреднiзолоном у добовiй дозi 1000 мг, потiм один триденний (три днi пiдряд) курс у добовш дозi 500 мг, поим один триденний (три дш шд-ряд) курс у добовiй дозi 250 мг. Сумарна доза — 8250 мг. 1нтервал мiж курсами пульс-терапй' становив 2 тижнi. Але у трьох хворих з дуже тяжкою формою АО та ви-соким ступенем активностi (5—7 бал1в) схема пульс-терапй' була штенсифшована: 2 триденнi цикли по 1000 мг, 2 триденш цикли по 500 мг та 2 триденш цикли по 250 мг з штервалами мiж циклами також 2 тижш. Сумарна доза — 10 500 мг.
Вищенаведеш дослiдження виконувались тричi: при первинному 3BepHeHHi та двiчi для оцiнки ефектив-ност лiкування — на другому-третьому тижш терапй' (пiсля закiнчення другого триденного циклу метилп-реднiзолоном у добовш дозi 1000 мг) та тсля повно-го зак1нчення лiкування (на 8-12-му тижнях терапй' у рiзних хворих). Частоту виявлення побiчних ефеклв реестрували у вiдсотках.
Статистичну обробку отриманих даних проводили з використанням стандартного програмного пакета Statistica version 5,5a (фiрми Statsoft Inc., USA, лщензшний № AX908A290603AL) для Windows XP. За величинами ексцесу та асиметрп' визначали характер розподшу отриманих даних (пара- чи непа-раметричний), використовували методи варiацiйноï статистики. Оскшьки отримаш даш мали непара-метричний характер розподшу, то для оцшки вiро-пдносп рiзницi показникiв у динамiцi лшування використовували непараметричний критерiй Вш-коксона, а для даних, представлених у вщсотках, — точний метод Фшера. Вiрогiдними вважали вщмш-ностi при р < 0,05.
Результати дослiдження та ïx обговорення
Результати вивчення динамши клiнiчних проявiв АО, що включали суб'ективш, об'ективш ознаки, у т.ч. розмiри екзофтальму, на xni комбiнованого застосуван-ня пульс-терапй' метилпредшзолоном та плазмаферезу наведенi в табл. 1.
У хворих на АО, що була асоцшована з гшертирео-зом, комбшована iмуносупресивна терапiя iз застосуванням плазмаферезу та пульс-терапй' метилпредшзолоном спричиняла вiрогiдне (р < 0,05) значне суб'ективне покращення (табл. 1) вже на другому-третьому тижш терапй' (тсля двох триденних куршв метилпредшзолону в дозi 1000 мг/добу), адже частота суб'ективних ознак мала тенденцш до зниження. А шсля закшчення терапй' (на 8-12-му тижнях) суб'ективш ознаки повшстю зникли в ушх хворих (за винятком диплопй' в одного хворого).
Частота таких об'ективних ознак, як еритема та набряк повш, ш'екщя кон'юнктиви, що займае бтьше одного квадранту, хемоз, набряк карункули мали тенденцш до зниження на другому-третьому тижш терапй' та вiрогiдно (р < 0,05) знижувались аж до повного зникнення на 8-12-му тижнях терапй' в ушх хворих (за винятком набряку повк: в одного хворого) (табл. 1). Отже, можна констатувати, що проведене лшування призвело у вшх без винятку хворих до переходу АО з активно!' в неактивну фазу, адже середня кшьысть ба-лiв зпдно зi шкалою ктшчно!' активност (CAS) вiро-пдно (р < 0,05) знизилась iз 5,00 ± 0,25 до 0,12 ± 0,02 на 8-12-му тижш лкування.
Розмiри екзофтальму OD та OS знижувались не-значно i навiть пiсля закiнчення лшування не було отримано 1'х вiрогiдного зменшення (табл. 1). Ана-лопчш результати спостерiгаються i при ощнщ гостроти зору в процес лiкування. Отриманi нами данi
Таблиця 1. Динамка кл1н1чних прояв1в АО у хворих на ппертиреоз на тл'1 комб1нованого застосування
пульс-терапн метилпредшзолоном та плазмаферезу
KniHi4Hi прояви До початку терапГГ На 2-3-му тижш терапГГ Пюля закшчення терапГГ (на 8-12-му тижш)
Частота суб'ективних ознак, %
Вщчуття «пюку» в очах 100 75 0*
Сльозотеча 100 50* 0*
Фотофобiя 62,5 37,5* 0*
Ретробульбарний бть 100 87,5 0*
Бть при рухах очей 75 62,5 0*
Диплотя 87,5 62,5 12,5*
Об'ективш ознаки
Еритема повк, % 87,5 50 0*
Набряк повк, % 100 62,5 12,5*
1н'екщя кон'юнктиви, % 75 37,5* 0*
Хемоз, % 12,5 12,5 0
Набряк карункули, % 37,5 25 0*
Ктькють балiв згщно 3i шкалою кл^чно'| активност (CAS) (М ± m, min-max) 5,00 ± 0,25 4-7 3,00 ± 0,75 2-4 0,12 ± 0,02* 0-1
Екзофтальм OD, мм (М ± m, min-max) 25,5 ± 5,2 23,1-28,3 23,8 ± 2,5 21,5-25,2 23,5 ± 2,2 21,6-24,8
Екзофтальм OS, мм (М ± m, min-max) 23,9 ± 4,2 22,0-26,2 23,0 ± 1,3 21,5-25,2 22,8 ± 3,4 20,8-24,7
Гострота зору — Vis OD (М ± m, min-max) 0,80 ± 0,06 1,00-0,35 0,90 ± 0,05 1,00-0,40 0,90 ± 0,01 1,00-0,42
Гострота зору — Vis OS (М ± m, min-max) 0,89 ± 0,04 1,00-0,34 0,91 ± 0,03 1,00-0,39 0,93 ± 0,02 1,0-0,5
Примтка: * — в1рогщн1 вщмшност пор1вняно з кл1н1чними проявами АО до початку терапИ'.
Таблиця 2. Динам1ка даних, отриманих при сонографй орбт у хворих на АО на тл'1 комб1нованого застосування пульс-терапн метилпредн1золоном та плазмаферезу
Сонографiчнi дан До початку терапГГ На 2-3-му тижш терапГГ Пюля закшчення терапГГ (на 8-12-му тижш)
Передньозаднш розмiр OD, мм (М ± m, min-max) 25,5 ± 5,2 23,1-28,3 23,8 ± 2,5 21,5-25,2 23,5 ± 2,2 21,6-24,8
Передньозаднш розмiр OS, мм (М ± m, min-max) 23,9 ± 4,2 22,0-26,2 23,0 ± 1,3 21,5-25,2 22,8 ± 3,4 20,8-24,7
Ретробульбарний простiр OD, мм (М ± m, min-max) 17,8 ± 3,8 16,0-19,8 17,3 ± 3,5 16,0-19,2 15,1 ± 2,3 14,0-16,2
Ретробульбарний прос^р OS, мм (М ± m, min-max) 18,2 ± 3,5 16,0-19,5 17,7 ± 2,4 15,3-18,0 14,5 ± 2,4* 14-15,5
Товщина латерального прямого м'яза OD, мм (М ± m, min-max) 4,61 ± 1,40 3,0-6,0 4,30 ± 1,23 3,0-5,3 3,20 ± 0,56* 2,8-3,6
Товщина латерального прямого м'яза OS, мм (М ± m, min-max) 4,33 ± 1,98 3,0-6,5 3,90 ± 1,32 3,0-4,7 3,01 ± 0,24 2,5-3,5
Товщина медiального прямого м'яза OD, мм (М ± m, min-max) 5,96 ± 2,02 3,0-7,7 5,20 ± 1,56 3,0-6,4 3,00 ± 0,25* 2,4-3,5
Товщина медiального прямого м'яза OS, мм (М ± m, min-max) 5,82 ± 3,02 3,0-8,2 5,10 ± 1,23 3,0-6,3 2,96 ± 0,32* 2,5-3,3
Примтка: * — в1рогщн1 вщмшност пор1вняно з кл1н1чними проявами АО до початку терапИ'.
збтаються з результатами дослщження Е.В. Бого-мазово! та ТВ. Мохорт [1], яш також не отримали статистично значущих вiдмiнностей в зменшеннi розмiрiв екзофтальму в жоднiй з трьох груп хворих, яы застосовували рiзнi види iмуносупресивного лiкування АО (перша — ГКС у дозi 1 мг/кг за альтернативною схемою з поступовим зниженням дози протягом 16—24 тижшв, друга — комбшашя ГКС за альтернативною схемою та трьох курав плазмафе-резу, третя — комбшащя пульс-тераш! ГКС та трьох курав плазмаферезу). Пiдсумовуючи наведене, мож-на констатувати, що для оцiнки ефективност пато-генетичного лiкування АО слщ орieнтуватись не на зменшення розмiрiв екзофтальму, а на iншi показни-ки, що характеризують активнiсть запального проце-су (ретробульбарний бiль, бшь при рухах очей, ери-тема та набряк повш, iн'eкцiя кон'юнктиви, хемоз, набряк карункули тощо).
Що стосуеться ступеня тяжкост АО, то пiсля закшчення лiкування у всiх хворих був зафшсований I ступiнь згiдно з класифшащею В.Г. Баранова, а зпдно з сучасною модифiкованою класифiкацieю NOSPECS на момент закшчення лiкування спостер^ались S, Р, Е та S класи зi ступенем вираженостi симптомiв усере-динi кожного класу.
Результати динамши даних, отриманих при соно-графи орбiт, на тлi комбшованого застосування пульс-терапи метилпреднiзолоном та плазмаферезу наведеш в табл. 2.
У хворих на АО, що була асоцшована з гшерти-реозом, при проведенш сонографи орбiт при пер-винному зверненнi спостерiгались таы ультразвуковi ознаки: розширення передньозаднього розмiру ока (екзофтальм), розширення (за рахунок набряку) iзо-ехогенно! структури ретробульбарно! клiтковини, по-товщення медiальних та латеральних прямих м'язiв ока з гшоехогенною неоднорiдною структурою та втратою !х характерно! поздовжньо! посмугованостi. Як свщчать данi, наведенi в табл. 2, комбшована патогенетична те-ратя iз застосуванням плазмаферезу та пульс-тераш! метилпредшзолоном спричиняла повiльне, проте впевнене зниження передньозадшх розмiрiв очей, роз-мiрiв ретробульбарних просторiв, товщини латеральних та медiальних прямих м'язiв очей з вiдновленням !х iзоехогенно!' структури та поздовжньо! смугастостi. Адже на 8-12-му тижнях (пiсля закшчення лiкування) отриманi вiрогiднi (р < 0,05) статистичш вiдмiнностi в зменшенш розмiрiв ретробульбарного простору OS (з 18,2 ± 3,5 мм до 14,5 ± 2,4 мм), зменшенш товщини латеральних прямих м'язiв OD та OS (з 4,61 ± 1,40 мм до 3,20 ± 0,56 мм та 4,33 ± 1,98 мм до 3,01 ± 0,24 мм вщпо-вщно), зменшеннi товщини медiальних прямих м'язiв OD та OS (з 5,96 ± 2,02 мм до 3,00 ± 0,25 мм та 5,82 ± ± 3,02 мм до 2,96 ± 0,32 мм вщповщно).
Пiсля завершення патогенетичного лiкування АО у вих хворих було констатовано на фош прийо-му тиреостатично! терапi! медикаментозний еути-реоз (нормалiзацiя рiвнiв вiльних Т3 та Т4, а у трьох хворих (37,5 %) — нормалiзацiя також рiвня ТТГ).
Слiд вiдмiтити, що час досягнення еутиреозу у хворих, як отримували тиреостатичну терашю ть амазолом та пульс-терашю ГКС з плазмаферезом, був бшьш коротким на вщмшу вiд загальновiдомих термiнiв досягнення еутиреозу на фош тераш! ти-реостатиками. Це вказуе на необхщшсть бшьш ре-тельного контролю за функшею щитоподiбно! за-лози у хворих на гшертиреоз, асоцiйований з АО, як отримують як патогенетичне лшування тиреотоксикозу, так i комбшоване патогенетичне лшу-вання АО.
Дослщженнями останнiх рокiв [3, 8] встановлено, що у хворих на АО, асоцшовану з дифузним токсич-ним зобом, вiдмiчаeться пряма кореляцiя мiж рiв-нем антитiл до рецепторiв ТТГ та тяжкiстю АО. Па-цieнти з високим титром антитш до рецептора ТТГ на тлi прийому тиреостатикiв мають високий ризик рецидиву тиреотоксикозу шсля завершення консервативного лшування, а пiсля тирео!дектомп у таких хворих можливе попршення перебiгу АО. Серед-нiй рiвень титру антитiл до рецептора ТТГ у хворих на АО в нашому дослщженш до початку лшування становив 31,82 ± 8,97 (шш-шах — 19,74-44,77), а пiсля завершення комбшованого iмуносупресив-ного лiкування iз застосуванням плазмаферезу та пульс-терапГ! метилпредшзолоном спостерталося вiрогiдне (р < 0,05) зниження до 15,70 ± 10,50 (ш1п-шах — 2,30-46,22), що свщчить в цiлому по груш про достатш гальмування автоiмунного процесу в орбт i щитоподiбнiй залозi на тлi тиреостатично! та ком-бiновано! iмуносупресивно! терапГ! з використанням плазмаферезу та пульс-тераш! метилпредшзолоном. Однак у трьох хворих титр антитш до рецептора ТТГ шсля закшчення лшування (на 8-12-му тижнях) не знизився на 50 % вщ початкового i залишався зна-чно пщвищеним, що вказуe на високу вiрогiднiсть рецидиву дифузного токсичного зоба та активацп АО. Такi пацieнти потребують подальшого нагляду ендокринолога та виршення iндивiдуально! тактики лiкування цих патологш.
Процедура середньооб'eмного плазмаферезу добре переносилась хворими, лише в одного хворого спостертався головний бiль. Серед побiчних ефек-тiв пiд час введення метилпредшзолону: 6 хворих (75 %) вiдмiчали металевий присмак у роп, 5 хворих (62,5 %) вiдмiчали гiперемiю та вiдчуття жару облич-чя, у трьох хворих (37,5 %) зафшсовано серцебиття та артерiальну гiпертензiю, що потребувала вико-ристання антигшертензивних засобiв. Вказанi симп-томи мали транзиторний характер (зникали через кшька годин пiсля припинення введення метилпредшзолону) i спостерiгались частiше при застосуваннi великих доз (1000 мг/добу та 500 мг/добу). У той же час транзиторна гiперглiкемiя була зафшсована у трьох хворих (37,5 %) i виникала при тривалому за-стосуванш (пiсля третього-четвертого-п'ятого кур-ав). У цiлому можемо зауважити, що пульс-терашя метилпреднiзолону натрiю сукцинатом e безпечною i добре переносилась хворими.
Висновки
1. У хворих на aBToiMyHHy офтальмопатш, асоцшо-вану з гшертиреозом, KOM6iHOBaHa патогенетична те-рашя i3 застосуванням плазмаферезу та пульс-терапп' метилпредшзолоном призводила на другому-третьо-му тижш терапй' до вiрогiдного (р < 0,05) значно-го суб'ективного та об'ективного покращення, а на 8-12-му тижнях терапй' — до практично повного зник-нення всiх суб'ективних та таких об'ективних ознак, як еритема i набряк повш, ш'екщя кон'юнктиви, хе-моз, набряк карункули.
2. Комбшована iмуносупресивнa терaпiя авто-iмунноï офтальмопатй' спричинила у 100 % хворих переход з активно!' в неактивну фазу (середня кшьысть батв згiдно зi шкалою ктшчно!' aктивностi вiрогiдно (р < 0,05) знизилась з 5,00 ± 0,25 на початку лiкувaння до 0,12 ± 0,02 на 8-12-му тижнях лшування).
3. Розмiри екзофтальму OD та OS знижувались у процеш лiкувaння незначно, i навггь пiсля закшчен-ня терапй' не було отримано ix вiрогiдного зменшення (р > 0,05).
4. У хворих на АО комбшована патогенетична те-ратя з застосуванням плазмаферезу та пульс-терапй' метилпредшзолоном спричиняла позитивш соногра-фiчнi змiни в орбггах, адже на 8-12-му тижнях лшу-вання отримано вiрогiдне (р < 0,05) зменшення розмь рiв ретробульбарного простору OS (з 18,2 ± 3,5 мм до 14,5 ± 2,4 мм), зменшення товщини латеральних пря-мих м'язiв OD та OS (з 4,61 ± 1,40 мм до 3,20 ± 0,56 мм та 4,33 ± 1,98 мм до 3,01 ± 0,24 мм вщповщно), зменшення товщини медiaльниx прямих м'язiв OD та OS (з 5,96 ± 2,02 мм до 3,00 ± 0,25 мм та 5,82 ± 3,02 мм до 2,96 ± 0,32 мм вщповщно).
5. Процедура плазмаферезу переносилась хвори-ми добре. Пульс-тератя метилпредшзолоном е без-печною i в щлому добре переносилась хворими, були зафшсоваш незнaчнi побiчнi ефекти, яю мали транзи-торний характер: у 75 % — металевий присмак у ротi,
у 62,5 % — rinepeMiH та жар обличчя, у 37,5 % — тран-зиторна гiперглiкемiя, серцебиття та артерiальна rinep-тeнзiя.
Список лператури
1. Богомазова Е.В., Мохорт Т.В. Эффективность пульс-терапии глюкокортикоидами у пациентов с аутоиммунной офтальмопатией//Клиническая и экспериментальная тире-оидология. — 2008. — № 3. — С. 44-49.
2. Бровкина А.Ф., Стоюхина А.С. Классификация эндокринной офтальмопатии и ее значение в выборе лечения и оценке его прогноза // Проблемы эндокринологии. — 2006. — Т. 52, № 5. — С. 11-14.
3. Крассас Г., Вирсинга Г.В. Современные концепции диагностики и лечения эндокринной офтальмопатии // Международный эндокринологический журнал. — 2007. — № 3(9). — С. 54-58.
4. Bradley E.A., Bartley G.B., Garrity J.A. Surgical management of Graves' ophthalmopathy // Bahn R.S. (Ed). Thyroid Eye Disease. — Kluwer Academic Publishers, Boston, 2001. — P. 219-34.
5. Marcocci C, Bartalena L, Tanda M.L. et al. Comparison of the effectiveness and tolerability ofintravenous ororal glucocorticoids associated with orbital radiotherapy in the management of severe Graves' ophthalmopathy: results of a prospective, single-blind, randomized study // J. Clin. Endocrinol. Metab. — 2001. — Vol. 86. — P. 3562-3567.
6. Marino M, Morabito E, Brunetto M.R. et al. Acute and severe liver damage associated with intravenous glucocorticoid pulse therapy in patients with Graves' ophthalmopathy // Thyroid. — 2004. — Vol. 14. — P. 403-406.
7. Perros P., Krassas G.E. Orbital irradiation for thyroid-associated orbitopathy: conventional dose, low dose or no dose?// Clin. Endocrinol. (Oxf). — 2002. — Vol. 56. — P. 689-691.
8. Wiersinga W.M., Prummel M.F. Pathogenesis of Graves' ophthalmopathy — current understanding // J. Clin. Endocrinol. Metab. — 2001. — Vol. 86. — P. 501-503.
Отримано 10.10.13 П
Чернобровая Е.И.1, Литвинова С.В.2, Чернобровая В.И.2, Ферубко А.С.2, МаруаХаюк1, ПаламарчукА.В.1
1 Винницкий национальный медицинский университет им. Н.И. Пирогова
2 Винницкий областной эндокринологический диспансер
ПРИМЕНЕНИЕ ПУЛЬС-ТЕРАПИИ МЕТИЛПРЕДНИЗОЛОНОМ И ПЛАЗМАФЕРЕЗА В ЛЕЧЕНИИ АУТОИММУННОЙ ОФТАЛЬМОПАТИИ, АССОЦИИРОВАННОЙ С ГИПЕРТИРЕОЗОМ
Резюме. В статье приведены результаты комбинированного лечения активной фазы аутоиммунной офтальмопатии у 8 больных гипертиреозом (диффузный и смешанный токсический зоб) с применением пульс-терапии метилпреднизолоном и плазмафереза.
Ключевые слова: аутоиммунная офтальмопатия, гипертире-оз, пульс-терапия метилпреднизолоном, плазмаферез.
Chernobrova O.I.1, Litvinova S.V.2, Chernobrova V.I.2, Ferubko A.S.2, Marua Xayuk1, Palamarchuk A.V.1
1 Vinnytsya National Medical University named after M.I. Pyrogov
2 Vinnytsya Regional Endocrinological Dispensary, Vinnytsya, Ukraine
USE OF PULSE THERAPY WITH METHYLPREDNISOLONE
AND PLASMAPHERESIS IN TREATMENT OF AUTOIMMUNE OPHTHALMOPATHY ASSOCIATED WITH HYPERTHYROIDISM
Summary. Results of combination treatment of active phase of autoimmune ophthalmopathy using pulse therapy with methylprednisolone and plasmaspheresis in 8 patients with hyperthyroidism (diffuse and mixed toxic goiter) are described in this article.
Key words: autoimmune ophthalmopathy, hyperthyroidism, pulse therapy with methylprednisolone, plasmaspheresis.
