CC BY
61
УДК 6616. 594.12-092-08
Причини виникнення, розвитку вогнищевоУ алопещУ та методи i"i лжування
Больбот Г. Ю., Дюдюн А. Д., Коса Н. В.
Днтропетровська державна медична академ1я
ПРИЧИНЫ ВОЗНИКНОВЕНИЯ, РАЗВИТИЯ ОЧАГОВОЙ АЛОПЕЦИИ И МЕТОДЫ ЕЕ ЛЕЧЕНИЯ
Больбот А. Ю., Дюдюн А. Д., Косая Н. В.
CAUSES OF BEGINNINGS, DEVELOPMENT OF ALOPECIA AREATA AND METHODS OF ITS TREATMENT
Bolbot A. Yu., Dyudyun A. D., Kosa N. V.
Одним iз захворювань, що часто зустрiча-ються в практищ дерматолопв, е вогнищева алопецiя (ВА). Проблема випадання волосся е одшею з актуальних у практичнiй дерматовенерологи. Проблема ВА обумовлена недостатньою шформащею про етiологiю, патогенез даного захворювання, а також малою ефектившстю iснуючих методiв лiкування хворих. Причина розвитку ВА залишаеться невiдомою; разом з тим генетичш i iмунологiчнi чинники розвитку ВА е одними з центральних.
Нервово-трофiчна теорiя, яка сформульована ще в 1858 р. шмецькими ученими i пiдтримана втизняними дерматологами, не втрачае свого значення як така, що мае експериментальш тдтвердження на тваринах, в яких виявленi па-томорфологiчнi змiни в нервах i судинах шкiри при вогнищевому випаданнi волосся [2, 8-14, 20, 22]. Про це також свщчать численш клiнiчнi спостереження виникнення ВА тсля черепно-мозково! травми, емоцiйного стресу та при дея-ких захворюваннях центрально! i периферично! нервово! системи.
Велика кiлькiсть публшацш присвячена ролi ендокринних порушень у виникненш i розвитку ВА. Так, виявлеш змiни показникiв функцп кори надниркових залоз, щитовидно! залози, гiпоталамо-гiпофiзарной системи, яю проявляються зниженням рiвня рiзних гормо-нiв. Корекцiя гормонального дисбалансу, яка супроводжуеться зростанням волосся у вогнищах враження, також служить тдтвердженням причинного зв'язку мiж ендокринною патологiею й алопецiею [8, 11, 13, 22, 23, 27].
Дослщниками особливу увагу звернуто на стан судин головного мозку i функщонування
мшроциркуляторно! системи; у хворих на ВА виявлено:
- зниження еластичностi стiнки судин головного мозку, !х гiпотонус;
- розширення шлуночкiв мозку;
- порушення венозного вщтоку з подальшим пiдвищенням внутрiчерепного тиску;
- змiна рiвня артерiального кровонаповнення;
- пiдвищення периферичного опору судин, -
а також посилення агрегащних властивостей
кровi, зменшення деформуючо! властивостi ери-троцитiв, ознаки синдрому тдвищено! в'язкостi кровi. У тдтвердження дисциркуляторной теорi!' указують результати дослщжень, якi свiдчать, що у хворих на ВА у вогнищах ураження зменшена кiлькiсть дрiбних артерiй, венул, прекапiлярiв, розташованих поряд з волосяними фолшула-ми. Дистрофiчний процес у вогнищi враження розповсюджуеться на вс структури фолiкула i перифолiкулярную судинну мережу.
Одним iз тригерних факторiв у розвитку ВА може стати також фiзична травма [11, 23]. У дослщженнях показано корелятивний зв'язок мiж завданою травмою i розвитком аугамунних станiв. Пiд впливом фiзичного стресу клiтини можуть виробляти бшки теплового шоку, якi виконують важливу роль у розвитку iмунно! вщповщ i беруть участь у багатьох аутоiмунних захворюваннях, таких як ревмато!дний артрит, системний червоний вовчак та ш. [30].
У серединi XX столотя одержала широке визнання теорiя «вогнищевого сепсису». Навiть найконсервативнiшi клшщисти визнавали, що в бiльшостi випадюв розвитку ВА сприяють вогнища хрошчно! iнфекцi! порожнини рота, верхнiх дихальних шляхiв та травно! системи.
Описаш випадки ВА тсля перенесених шфекцш-них захворювань, зокрема шюрних iнфекцiй, що пояснюеться розвитком iмунноl реакцл у вiдповiдь на чужорщний антиген. Зв'язок виникнення ВА з наявнютю в органiзмi цитомегаловiруса - це одна з сучасних гiпотез, що дискутуеться [2]. У даний час широке визнання одержала iмунологiчна те-орiя виникнення ВА [3, 5, 8-11, 15, 18, 19, 22, 26, 29]. Непрямi i прямi свiдоцтва, якi вказують на аутоiмунну природу ВА, одержат при вивченш поеднань ВА з аутоiмунними захворюваннями; та-кож це тдтверджуеться наявнiстю у хворих на ВА порушень гуморально! i клггинно! ланок iмунiтету.
Непрямi свiдоцтва випливають iз схожостi галлотипу ИЬЛ-комплексу при ВА з таким при шших аутоiмунних захворюваннях i ефектив-ностi iмуносупресiвноl терапн при ВА. 1снують публшацн про зв'язок ВА з класичними ауто> мунними захворюваннями [1]. У 1980 р. Brown описано поеднання ВА з:
- аутоiмунною патолопею яечок;
- в^итго;
- хворобою Адисона;
- цукровим дiабетом;
- пернщюзною анемiею;
- системним червоним вовчаком;
- виразковим колiтом;
- мiастенiею Гравiса;
- ревмато1дною полiмiалгiею;
- синдромом Шегрена;
- склероатрофiчним лiхеном;
- аутоiмунною ендокринопатiею;
- ектодермальною дистрофiею (полiендокрин-ний синдром).
У частини хворих на ВА виявлеш антиядерш антитша до щитовидно1 залози { тканини яечок та вщкладення 1мунних комплекав { С3-компоненту комплементу в нижнш частиш волосяного фолщула.
Пiд час дослiджень гуморального iмунiтету iз застосуванням прямо1 реакцп iмунофлюоресцецil у хворих на ВА не вдавалося виявити аутоан-титiла проти кл^ок епiдермiсу i компонентiв волосяних фолiкулiв. Проте останнiми роками встановлено, що в сироватщ здорових людей спостер^аеться низький рiвень специфiчних аутоантитш до клiтинних компонентiв волосяних фолiкулiв, як не спричиняють пошкоджуючо1 ди.
Значення цих аутоантитiл дотепер залишаеть-ся не ясним. При iмуноблотингу плазми кровi в усiх пащенпв, страждаючих на ВА, були зна-йденi антитiла до клiтинних структур фолiкулiв пiгментованого волосся [1, 2, 8, 13, 19, 22]. Серед здорових ошб антитша до кттинних структур фолiкулiв пiгментованого волосся виявляються
тiльки у 44 %. При непрямш iмунофлюоресцен-цп у хворих на ВА виявлеш антитша до рiзних структур волосся, що знаходиться у фазi анагену. У хворих на ВА вiдмiчена гетерогеннють iмунноl вiдповiдi антитiл на структури волосяних фол^-лiв, що обумовлене виробленням рiзних антитiл !ё&) до рiзних структур волосяного фол> кула [9, 16, 26]. При дослщженш кштинно1 ланки iмунiтету у хворих на ВА виявили зменшену або нормальну загальну кiлькiсть циркулюючих ан-титiл, Т^мфоципв, функцiональнi змши серед Т-хелперiв. Як показали результати проведених дослiджень, рiвень цих порушень залежить вiд тяжкостi захворювання. Пщвищення концен-трацп Т-хелперiв (С^4+) i зниження вмiсту Т-супресорiв (С08+) приводить до шдвищення спiввiдношення С^4+/С^8+ [26, 28].
Лiмфогiстоцитарна iнтра- i перифол^лярна iнфiльтрацiя, яка ушкоджуе волосся у фазi анагену, вiдображае ауггамунний характер захворювання, а скупчення iмунокомпетентних клiтин Лангерганса в перибульбарнш зонi свiдчать про втрату цими зонами iмунологiчноl толерант-ностi, що е одним з патогенетичних механiзмiв ВА. 1нфшьтращя найбiльш виражена в активнш фазi процесу i зникае при вщновленш зростання волоса [9]. У активних вогнищах алопецн визна-чаеться експресiя ИЬЛ-ОЯ-антигетв рецепторiв iнтерлейкiну 1Л-2, спiввiдношення С^4+/С^8+ коливаеться вщ 2:1 до 4:1. Розвиток iмунноl вщ-повiдi можливий як на антигени нижньо1 частини волосяних фолшутв, так i на периваскулярш тка-нинi. Наявнiсть лiмфогiстiоцитарних шфшьтра-тiв навколо непошкоджених фолiкулiв свщчить про те, що патологiчний процес мае бiльшу мiру вираженостi, шж клiнiчнi прояви пошкодження волосяних фолшутв. При пересадцi уражено1 дiлянки скальпа вщ людини, хворо1 на ВА, до мишей з вираженим iмунодефiцитом спостериа-ються вiдновлення волосся на дшянщ i зникнен-ня Т-кттинних iнфiльтратiв та кiлькостi С08+. Останне свщчить про бiльш значиму важливють експресп СБ8+ при ВА. Крiм того, ВА може бути викликана у цих мишей шляхом перенесення аутолопчних Т^мфоципв, видiлених вiд хворого i культивованих з гомогенатом волосяного фолила людини разом з антигенпрезетуючими кл^инами i бiлками, пов'язаними з синтезом мелашну. Т-клгшни, якi не культивувалися разом з фолiкулярним гомогенатом, виявилися не здатнi викликати ВА. На пiдставi цього можна припус-тити, що iндукцiя ВА вщбуваеться за рахунок взаемодп Т-клiтин з аутоантигенами волосяного
3-4 2010
фолшула. KpiM того, початок ВА вщбуваеться тшьки при ш'екци CD8+, культивованих з го-могенатiв фолiкулiв, але не при ш'екци самих культивованих кл^ок фолшула.
У пошкоджених волосяних фолшушв, якi представляють епiтопи перибульбарних лiмфо-цитiв, депонуеться велика кiлькiсть клггин Лан-герганса, що веде до каскаду iмунологiчних про-цесiв з тдвищенням змiсту 1Л-2, y-iнтерферону (1ФН-у) i молекул клiтинноï адгезiï. Цей каскад провокуе випадання волосся. Таким чином, мае мюце клiтинна вщповщь 1-го типу з участю Г-клггин (Th1), яка лежить в основi ВА. Вва-жають, що цитокши, якi продукуються епiдер-мальними кератиноцитами, виконують важливу роль у розвитку ВА. ïх синтез регулюеться 1Л-1 а, 1Л-1Р, чинником некрозу пухлини-а, якi е потен-цiйними iнгiбiторaми зростання волосся in vitro i призводять до морфолопчних змiн волосяних фолiкулiв, aнaлогiчних таким при ВА. Th1 про-дукуе ЩФ-у, а Th2 продукуе 1Л-4 i 1Л-5. При вiдновленнi волосся в ходi мiсцевоï iмунотерaпiï профш даних цитокiнiв змiнюються.
До цього часу не знайдено ушверсального методу лшування, проте волосся здiбне до вщ-новлення нaвiть пiсля бaгaторiчного перебiгу захворювання. У багатьох пащенпв, особливо з невираженою формою хвороби, можливе спон-танне вiдновлення волосся. 1снують випадки, коли зростання волосся вщновлюеться тiльки при безперервнiй постшнш терaпiï, а при ïï припиненш вони знов випадають за декшька днiв. У деяких хворих, незважаючи на л^ван-ня, вiдбувaеться рецидив захворювання. Часто торшднють до терапи i несприятливий прогноз залежать вщ ряду обставин:
- сiмейного анамнезу захворювання;
- супутнього aтонiчного стану;
- поеднання з aутоiмунними захворюваннями;
- дебюту захворювання до настання статево1' зрiлостi;
- частих рецидивiв;
- тотально1' та унiверсaльноï форм алопеци;
- поеднання з важким дистрофiчним уражен-ням нiгтьових пластин;
- випадання пушкового волосся, яке тшьки виростало.
Лшування ВА повинне бути комплексним i максимально шдивщуальним; вцщляють:
- засоби базово1' терaпiï, яка направлена на ко-рекцiю виявлених у пaцiентa фонових порушень i супутшх захворювань:
1) судинорозширювaльнi препарати;
2) седативш, дегiдрaтуючi засоби;
3) центральш метаболии aмiнокислоти;
4) ноотропи;
5) комплекси мшроелемеипв i вiтaмiнiв;
6) бюгенш стимулятори;
7) aнaболiки;
- засоби патогенетично1' терaпiï.
Крiм того, призначають:
- препарати, полiпшуючi трофiку тканин:
1) Пантенол;
2) Актовегш;
3) Солкосерил;
- препарати, полшшукта мшроциркулящю;
- кремнiйутримуючi препарати, що полшшу-ють структуру волосся;
- стимулятори пролiферaцiï керaтиноцитiв.
У даний час у комплексному лшуванш хворих на ВА використовують таю засоби i методи л^вання ВА:
- неспецифiчнi подразнюкта засоби:
1) Дитранол;
2) антралш;
3) кротонову олда;
4) 10-вiдсоткову настоянку червоного
перцю, бодягу;
5) реп'яхову олда;
6) 20-вщсотковий розчин скипидару в
касторовш олiï;
7) свiжий сiк лука, часнику, редьки та ш;
- контакты алергени:
1) динiтрохлорбензол (ДНХБ);
2) дифенiлциклопропенол (ДФЦП);
3) дибутиловий ефiр скварово1' кислоти
(ДБЕСК) та ш;
- неспецифiчнi iмуносупресори - глюкокор-тiкостероïди (ГКС);
- ПУВА-тератю;
- специфiчнi iмуносупресoри - циклоспорш А;
- засоби прямо1' ди на волосянi структури (стимулюючi зростання волосся):
1) мшоксидил;
2) Регейн;
- фiзiотерaпевтичнi методи.
Глюкокортикостерощи займають важливе
мюце в дермaтологiчнiй практищ, зокрема в л> кувaннi хворих на ВА. Основним мехашзмом ди дано1' групи препaрaтiв е мюцева iмуносупресiя. Хворi на ВА мають вiдхилення в функцiï рецеп-торiв до ГКС, якi впливають на повшьш тривaлi процеси зростання кттин.
Топiчнi ГКС призначають у вигщщ лосьйо-нiв, кремiв i мазей [17, 20], а також внутршньо-шюрного введення у вогнище ураження. Вони е стандартним методом терапи при одиночному вогнищi облисiння, а також для шдтримки зростання брiв. Iн'екцiï ГКС вважають методом л^вання першо1' черги для дорослих пащенпв
при залученш в патолопчний процес менше 50 % площi скальпа [3, 8, 11, 13, 14, 20]; при залученш в патолопчний процес бшьше 50 % площi волосисто! частини голови даний метод не показаний. Початкове вщновлення волосся спостершаеться через 4-8 тижшв тсля початого лшування. Курс терапй повторюють через 4-6 тижнiв. Основним небажаним ефектом цього методу е транзиторна атрофiя; цього можна уникнути шляхом мш> мального об'ему введення препарату в кожне з мiсць ш'екцп, а також виключення дуже частих
1 поверхневих внутршньо-ешдермальних його введень. Якщо через 6 мюящв терапп даний ефект вщсутнш, iн'екцiйне застосування ГКС слщ припинити, оскiльки це свiдчить про недо-статньо хороший стан кортикостеро!дних рецеп-торiв шкiри даного хворого [6, 7, 11]. Системш ГКС часто ефективш при ВА i використовуються в рутиннiй практицi, але викликають велику кшькють побiчних ефекпв i не покращують вiдстрочений прогноз захворювання. ГКС ви-користовують у виглядi короткочасного курсу, пульс-терапп або перманентного застосування на протязi до 6 мюящв.
Призначення низьких доз предшзолону (30-40 мг/добу) паралельно з мюцевим та ш'екцшним введенням ГКС часто приводить до добрих результата при мшмальному ризику розвитку побiчних ефекгiв. Частiше пропонують таку схему л^вання хворих на ВА: хворим з прогресуючим перебшом ВА i масою тiла бiльше 60 кг призначають:
- 40 мг/добу на протязi 1 тижня;
- 35 мг/добу - 1 тиждень;
- 30 мг/добу - 1 тиждень;
- 25 мг/ добу - 1 тиждень;
- далi дозу знижують на 5 мг/добу що три дня.
Дану комбшащю використовують у поеднанш з:
- 5-вщсотковим розчином мшоксидилу -
2 рази на день;
- мюцевим введенням ГКС кожного 4-6-го тижня (або без нього).
При активному проце^ ВА з незначною втратою волосся пропоновано використовувати ГКС по 20 мг кожну добу або ту ж дозу - через день; дози поступово знижують до 1 мг/добу по мiрi стабМзацп патолопчного стану. Так, у деяких дорослих хворих предшзолон, який вводять в добовш дозi вiд 20 до 40 мг протягом 1-2 мюящв, може бути необхвдний для контролю випадання волосся. Системш ГКС показаш па-цiентам з прогресуючою ВА як для припинення прогресування, так i для подальшого вiдновлення зростання волосся.
Для лшування хворих, страждаючих ушвер-сальною або тотальною алопещею, використовують пульс-тератю [2, 11, 22]:
- 4-мюячт курси перорального прийому пред-
шзолону в дозi 300 мг на мюяць (10 мг на день) з штервалом мiж курсами 4 тижш;
- або 4-мюячш курси преднiзолону в дозi 1000 мг на мюяць (32 мг на день) з штервалом мiж курсами 4 тижня.
Початкова терапевтична ефективтсть розвива-еться в середньому через 2,5 мiсяця, а косметично достатне вiдновлення волосся досягаеться у 60-80 % пащенпв у середньому через 4 мюящ застосування предшзолону. Проте безпека пульс-терапп при тривалому прийомi ще до кшця не з'ясована.
Перманентне лiкування предшзолоном три-валiстю до 6 мюящв проводять по 20-40 мг/добу протягом 1-2 мюяця з подальшим зниженням дози до тдтримуючо! в поеднанш iз зовнiшнiм застосуванням мiноксидилу. Крiм того, у складi комплексно! терапй на тривалий термiн призначають малi дози дексаметазону (1-1,5 мг/добу).
Проте, незважаючи на позитивний терапев-тичний ефект, призначення системное' ГКС-терапi! викликае цiлий ряд загальних поважних ускладнень, найважчi з яких можуть призвести до летального наслщку. За даними зарубiжних i в> тчизняних дослiдникiв, рецидиви захворювання виникають у 50-70 % випадюв тсля лшування хворих на ВА тсля вщмши ГКС, а iнодi i в перiод зниження !х дози [2, 18, 22].
Фотохiмiотерапiя (ФХТ) або ПУВА-тератя - це л^вання хворих з використанням ультра-фюлетового промiння типу А (УФ-А) з довжиною хвилi 320-400 нм i фотосенсибiлiзатору (препарат з групи псоралешв). Застосовуеться локальне або загальне опромшювання УФ-А. В якостi фото-сенсибiлiзаторiв використовують:
- для перорального прийому
1) 5-, 8-метоксипсорален (5-МОП, 8-МОП);
2) Аммiфурин;
3) Оксорален;
4) Бероксан;
- для зовшшнього застосування:
1) 1-вщсоткову масляну емульсiю 8-МОП;
2) 1-вщсоткову метоксипсораленову мазь.
Механiзм дп цього методу реалiзуеться шляхом дп на Т-лiмфоцити i придушення мiсцево! iмунологiчно! агресй проти кл^ин волосяних фолiкулiв, яка пiдтримуеться i здiйснюеться клiтинами Лангерганса [1, 9. 22].
Застосовують загальну i локальну ПУВА-терапiю за наступною методикою - опромшю-вання проводять 4-5 раз на тиждень, усього на курс лiкування - 20-40 процедур. При появi зростання волосся ПУВА-терапiю припиняють. Через 1-3 мюящ можливе проведення повторного курсу локально! ПУВА-терапп.
Дослiдники повiдомляють про усшшш резуль-тати ПУВА-терапп в 60-66 % випадюв [11, 21]. Кращi результати досягаються при застосуванш загально! ПУВА-терапй. При тотальнiй алопецп
3-4 2010
ФХТ тератя недоцшьна.
Основною проблемою ПУВА-терат! е част рецидиви захворювання (у 50-90 % хворих), у середньому, через 8-12 тижшв, а iнодi й вщразу тсля !! закiнчення. Необхщтсть тривало! терапй при л^вання хворих на ВА i можливють розвитку раку шкiри i меланоми при тривалому використовуваннi ПУВА-терапй дають пiдставу вважати даний метод л^вання небезпечним i малоефективним.
1муносупресивний препарат циклоспорин А (Сандимун) шпбуе вiдповiдь ТН 1-клiтин волосяного фолiкула, вибiрково ддачи на рiвнi цитокiнiв, порушуючи кооперащю iмунокомпе-тентних клiтин. Як i системнi ГКС, циклоспорин А вiдрiзняеться великою кiлькiстю побiчних ефектiв, високою частотою рецидивiв ВА пiсля припинення його застосування, а також трива-лим перюдом лiкування. Тому тимчасовий по-зитивний ефект терапй ВА циклоспорином мае, швидше, теоретичне значення, тдтверджуючи iмуннi механiзми розвитку ВА, i вiн для широкого використовування не рекомендований.
До групи подразнюючих засобiв, викорис-товуваних для лшування ВА, вiдносять, як вже мовилося вище:
- 10-вщсоткову настойку червоного перцю, бодягу;
- свiжий сш часнику, хрону;
- настоянку лимоннику, евкалшту, календули;
- 20-вiдсотковий розчин скипидару в касто-ровiй олй;
- 30-вiдсоткову прополiсову мазь та ш.
Подразнюючi засоби призначають у стацю-
нарнiй стадй ВА, яка характеризуемся припи-ненням випадання волосся. При зовтшньому застосуваннi неспецифiчних подразниюв на мiсцi контакту розвиваеться контактний дерматит з проявами гiперемй, набряку, свербшня, запален-ня. Цi засоби провокують запальну реакцiю на-вколо волосяних фолiкулiв, тим самим частково вщволшаючи iмуннi клiтини вiд фолiкулiв, та розширяють судини.
У даний час частше використовують гру-пу синтетичних пдрок^антрошв - дитранол i антралiн, якi мають неспецифiчну iмуномо-делюючу дiю (пригнiчують активнiсть клпок Лангерганса). При дерматитi, спричиненому синтетичними пдрокшантронами, головну роль виконують медiатори, вiдмiннi вiд таких при дерматип, що розвиваеться при застосуваннi шших неспецифiчних подразникiв, що доводиться зростанням волосся в осередку ураження без клшчних проявiв дерматиту [30]. Переважним методом локально! терапй коротко! тривалост е застосування антратну (дитранолу), який наноситься на вогнища ураження на 20-30 хвилин на день протягом 2 тижшв i на 45 хвилин в подальшi
2 тижня до досягнення максимального часу екс-позицй (1 година на день). Проте з урахуванням iндивiдуально! реакцй iнтервали нанесення i час експозицй препарату можуть варiювати в широких межах. Не рекомендуються застосування антралшу (дитранолу) на областi брiв i бороди, а також його тривале використовування на крупш вогнища шд час вагiтностi. Вiдновлення волосся звичайно настае через 3 мюяця лiкування, кос-метично прийнятне вщновлення волосся - через твроку. Найбшьший ефект спостерiгаеться при невеликих вогнищах ВА. При тотальнш i ушвер-сальнiй алопецй цi препарати не ефективш. По-бiчнi ефекти виявляються мiсцевим запаленням, лущенням, розвитком фол^лтв i регiонарно! лiмфаденопатй. Пiд час терапй необхвдно попе-редити хворого про необхщнють захисту очей i оброблено! шкiри вiд надмiрно! шсоляцй.
Мiсцева iмунотерапiя найбiльш ефективна при тривалому перебйу ВА [5, 10, 11, 18, 20, 22]. Основними препаратами вибору е ДНХБ, ДБЕСК, ДФЦП. Щ препарати е контактними алергенами або тотчними сенсибшзаторами, яю викликають контактний алергiчний дерматит i вже бiльше 30 роюв застосовуються при лiкуваннi ВА. 1муномодулюючий ефект топiчних сенсибiлiзуючих препаратiв супроводжуеться зниженням вiдношення CD4+/CD8+-лимфоцитiв у перибульбарнш дiлянцi, а також мiграцiею Т^мфоципв з перифолiкулярно! дiлянки у мiж-фолiкулярну зону i дерму. 1муногенш чинники можуть впливати на початкове або тривале ви-дiлення прозапальних цитокiнiв фолiкулярними кератиноцитами.
Передбачаеться, що препарати ще! групи можуть привертати новi популяцй Т-клiток у зону впливу тотчних сенсибiлiзаторiв, що сприяе елiмiнацй антигенних стимулiв, якi виконують важливу роль у патогенезi ВА.
Контактш алергени застосовуються при вог-нищевiй i субтотальнiй алопецiях, тортдних до iнших методiв лiкування. При тотальнш i унi-версальнiй алопецй ефектившсть застосуваннi контактних алергенiв не вiдмiчена.
Ефекгивнiсть застосування ДНХБ у комплек-снiй терапй хворих на ВА вардае в межах вщ 25 до 90 %. Препарат досить швидко всмоктуеться пiсля мюцевого застосування, його екскрецiя здiйснюеться переважно через нирки, перюд на-шввиведення з плазми складае 4 години. Даш про безпеку застосування ДНХБ та його мутагенш властивостi суперечлив^ Тривалiсть лiкування становить вiд 3 до 12 мюящв. Ефективнють мю-цевого застосування ДБЕСК при ВА становить 20-70 %, а ДФЦП - 30-100 % [11, 18, 20]. Проте описаш випадки рецидиву ВА з подальшим формуванням толерантносп i резистентностi до терапй, а також одиничш випадки парадоксаль-
ного посилення зростання волосся на нелшованш сторош скальпа. У середньому, зростання волосся виникае через 3 мiсяцi вiд початку л^вання. На ефективнiсть терапи ютотно впливае ступiнь тяжкостi захворювання. Тривалють перебiгу за-хворювання, наявнiсть атошчних захворювань i змiна нiгтiв не впливають на терапевтичну вщпо-вщь. У експериментах на мишах i курячих емб-рiонах ДФЦП виявився безпечним (не вiдмiчено тератогенностi i специфiчно! токсичностi). Його мутагеннiсть також не тдтверджуеться. Про-те, незважаючи на експерименти, питання про безпеку цього препарату до кшця не визначено. ДФЦП не всмоктуеться через шюру в системний кровотiк. Серед побiчних результатiв лiкування:
- виникнення екземи;
- утворення везикульозних та бульозних ви-сипань;
- лiмфаденопатiя;
- виражений дерматит;
- дисхромп шкiри (вггктго, гiпер- та гшошг-ментацп).
Засоби прямо! ди на волосянi луковищ для стимуляци зростання волосся, по сут^ пред-ставленi одним мшоксидилом, який е дериватом пiперидинопиридамiну. Препарат застосовують перорально та мiсцево. При системному вико-ристовуваннi вiн дае могутнш вазодилятуючий ефект. Мiноксидил стимулюе синтез ДНК у волосяних фолшулах, пролiферацiю i диферен-цiювання фолшулярних кератиноцитiв в умовах in vitro, а також регулюе фiзiологiчнi процеси, що протiкають у волоссi, незалежно вщ особливос-тей кровопостачання дано! д^нки. При викорис-товуваннi препарату припиняеться мшатюри-зацiя волосяного фолшула, нормалiзуеться його цикл розвитку, що веде до збшьшення дiаметру волосся, а також довжини фолшула. Методика л^вання ВА з застосуванням мшоксидилу все ще знаходиться у стади вдосконалення. За дани-ми ктшчних дослiджень, косметично прийнятне вiдновлення зростання волосся при зовшшньо-му використовуванш 5-вiдсоткового розчину мiноксидилу досягаеться у 45 % пащенпв при початковому залученш в патологiчний процес 20-99 % поверхш скальпа на протязi одного року. При менш важких формах ураження лшування звичайно бшьш успiшне. Проте у випадках на-явностi обширних дiлянок облисiння мшоксидил не надае ютотно! ди. Препарат застосовують 2 рази на день (вранщ i ввечерi) по 1 мл на ретельно висушену шюру волосисто! частини голови. По-чатковi вiдновлення зростання волосся спостер> гаються через 12-15 мiсяцiв. Слiд зазначити, що мшоксидил мае дозозалежний ефект. Його слщ застосовувати до досягнення повно! ремiсi!. Препарат можна використовувати як на волосянш частит голови, так i на дшянщ брiв та бороди.
Мiноксидил часто призначають у поеднаннi з шшими методами терапi! - ГКС i речовинами, що спричиняють контактний дерматит. Така комбiнацiя набагато ефективнiша, шж кожний з методiв, якщо застосовувати !х окремо Топiчнi ГКС наносять на вогнища ураження 2 рази на день через 30 хв. шсля кожного iз застосувань мiноксидiлу. Побiчнi ефекти при призначенш мiноксидилу зустрiчаються рiдко; серед них алерпчний контактний дерматит i рiст волосся на обличчi, який зникае шсля припинення курсу л^вання. Системна адсорбцiя мiноксидилу практично вщсутня [8, 10, 11, 15, 22].
У комплекснш терапi! ВА широко застосовують фiзiотерапевтичнi процедури. При ви-борi фiзiотерапевтичних процедур необхщна консультацiя лiкаря-фiзiотерапевта. У стадда прогресування ВА використовують методи реф-лекторно! дi!:
- дарсонвалiзацiю i ультратон-терапiю комiр-но! зони;
- дiадинамотерапiю, амплшульс;
- гальванiчний комiр за Щербаковим;
- рефлексотерапiю;
- електротрихогенез.
У стащонарну стадiю ВА призначають методи мюцево! дi!:
- рiзнi види масажу (крiо-, вакуумний i ма-нуальний масаж1);
- парафiновi аплшацп;
- УФО;
- терапiю струмами д'Арсонваля та iн. [2, 8, 10, 20, 22].
Переб^ ВА абсолютно непередбачуваний. У хворих, як правило, мае мюце декшька ешзо-дiв втрати волосся та !х вiдновлення протягом життя. Вiдновлення волосся може бути повним або частковим i мае залежшсть вiд типа ВА i пов'язаних з ВА шших розладiв. Також на переб^ захворювання впливають рiзнi гормональнi пе-ребудови (вагiтнiсть, пубертатний перiод тощо), стать пащента. Наприклад, при ваптносп може спостерiгатися вiдновлення зростання волосся в тривало iснуючих вогнищах облисшня, проте одужання звичайно носить тимчасовий характер. У бшьшосп хворих повне вщновлення волосся продовжуеться протягом 1 року без лшування. У той же час у 7-10 % спостер^аеться хрошчний важкий перебiг захворювання.
Поганими прогностичними ознаками вважа-ються:
- атошя або iншi патолопчш становища з боку iмунно! системи;
- спадковють по ВА, ранньому дебюту за-хворювання;
- наявшсть дистрофи нiгтiв;
- ознаки вираженого облисшня
- офiаз.
3-4 2010
Таким чином, аналiзуючи л^ературш даш щодо виникнення i розвитку ВА, а також методiв лiкування хворих, можна зробити висновок про те, що дослщження, яю проводились, носять дуже суперечливий характер. Тому проблема
Л1ТЕРАТУРА
1. Авербах Е. В. Фотохимиотерапия больных оча-
говой алопецией. Клинико-иммунологическое, иммуногенетическое исследование: Автореф. дис. ... канд. мед. наук. : 14.00.11 / Е. В. Авербах ; Центр. науч.-иссл. кожно-венерол. ин-т.
- М., 1985. - 15 с.
2. Аравийская Е. Р., Михеев Т. Н., Мошкалова И. А., Соколовский Е. В. Облысение. Дифференциальный диагноз. Методы терапии / Под ред. Е. В. Соколовского. - СПб.: Сотис, 2003. - 176 с.
3. Аствацатуров К.Р. Лечение некоторых форм
алопеции внутрикожным введением кор-тикостероидов при помощи безигольчатого инъектора // Вестн. дерматол. - 1972. - № 3.
- С. 74-76.
4. Владимиров В. В. Диагностика и лечение кож-
ных болезней. - М., 1995. - 192 с.
5. Гаджигороева А. Т. Топическая иммуно-супрессивная терапия гнездной алопеции в комплексных методиках с даларгином и электропунктурой: Автореф. дис. ... канд. мед. наук. - М., 1999. - 15 с.
6. Григорьев П. С. Краткий курс венерических и
кожных болезней. - М.: Медгиз, 1946. - 363 с.
7. Дифференциальная диагностика кожных болезней: Руковод. для врачей / Под ред. Б. А. Беренбейна, А. А. Студницина. - М.: Медицина, 1989. - 672 с.
8. Костина С. В., Хорева М. В., Варивода А. С., Короткий Н. Г. и др. Клиническое значение цитокинов при различных формах очаговой алопеции у детей // Современные проблемы дерматовенерологии. - 2009. - № 2 (5). - С. 5-9.
9. Кожные и венерические болезни: Руковод. для
врачей В 2-х т. - Т. 2. / Под ред. Ю. К. Скрип-кина, В. Н. Мордовцева. - М.:Медицина, 1999. - 880 с.
10. Кулагин В. И. Современные особенности клиники, нейро-эндокринные, сосудистые, иммунные механизмы патогенеза гнездной алопеции и дифференцированные методы терапии больных: Автореф. дис. ... д-ра мед. наук: 14.00.11 / Центр. науч.-иссл. кожно-венерол. ин-т. - Москва, 1992. - 35 с.
11. ПальцевМ.А., ПотекаевН.Н., КазанцеваИ.А., Кряжева С.С. Клинико-морфологическая диагностика и принципы лечения кожных
етюпатогенезу алопецп i методи лшування хворих не втрачае свое! актуальносп i потребуе вивчення причинно-наслщкових чинниюв та удосконалення метсдов терапи.
болезней: Руковод. для врачей. - М.: ОАО «Изд-во „Медицина"», 2006. - 512 с.
12. Рациональная фармакотерапия заболеваний кожи и инфекций, передаваемых половым путем: Руковод. для практикующ. врачей / А.А. Кубанова, В.И. Кисина, Л.А. Блатун, A.M. Вавилов и др.; под общ. ред. А. А. Кубановой, В. И. Кисиной. - М.: Литтерра, 2005. - 882 с.
13. Рук А., Даубер Р. Болезни волос и волосистой части головы. - М.: Медицина, 1985. - 528 с.
14. СкрипкинЮ.К., ВинокуровИ.Н. Комплексное лечение кортикостероидными и анаболическими гормонами больных тяжелыми формами гнездной алопеции // Советская медицина. - 1973.- № 2.- С. 121-122.
15. Скрипкин Ю.К., Зверькова Ф.А., Шарапова Г.Я., Студницин А.А. Руководство по детской дерматовенерологии. - Л.: Медицина, 1983. - 480 с.
16. Кожные и венерические болезни: Справочник / Под ред. О. Л. Иванова. - М., 2007. - 352 с.
17. Тихоновская, И.В. Клиническая, патоморфо-логическая характеристика гнездной алопеции и новый метод лечения тяжелых форм заболевания / И.В. Тихоновская // Трихоло-гический ежегодник. - 2004. - № 1. - С.16-17.
18. Кожные и венерические болезни: Атлас / Под ред. Н. М. Туранова, А. А. Студницина, Н. С. Смелова. - М. Медицина, 1977. - 412 с
19. Charuwichitratana S, Wattanakrai P, Tanrat-tanakorn S. Randomized doubleblind placebo-controlled trial in the treatment of alopecia areata with 0,25% desoximetasone cream // Arch. Dermatol. - 2000. - Vol. 136. - Р. 1276-1277.
20. Di Prima Т., Claudatus J., D'Ovidio R. The therapy of alopecia areata: what, who, when, why and how? // J. Eur. Acad. Dermat. - 2003. -Vol. 17, No 3. - P. 251.
21. Gilhar A., Ullmann Y., Berkutzki T., Assy B., Kalish R. S. Autoimmune hair loss (alopecia areata) transferred by T lymphocytes to human scalp explants on SCID mice // J. Clin. Invest. -1998. - Vol. 101. - Issue 1. - Р. 62-67
22. Happle R. Алопеция гнездная. Европейское руководство по лечению дерматологических болезней / Под ред. А. Д. Кацамбаса, Т. М. Лотти. - М. МЕДпресс- информ, 2008. - 736 с.
