CC BY
23%
ПЕРЕВАЖНА СПРЯМОВАНІСТЬ ТРЕНУВАЛЬНИХ ВПРАВ ФОРМУВАННЯ ТЕХНІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ЛЕГКО А ТЛЕТІВ-СТРИБУНІВ
БобровникВ.І.
Національний університет фізичного виховання і спорту У країни
Анотація. Досягнення високих спортивних результатів у легкоатлетичних змагальних стрибках залежить: від збільшення потужності відштовхування кута вильоту ЗЦМ тіла; швидкості вильоту ЗЦМ тіла у момент відриву від опори; середньої повної енергії руху тіла спортсмена під час відштовхування від опори; результуючо їсили реакції опори у фазі відштовхування швидкості розбігу перед відштовхуванням від опори; кутової швидкості згинання і розгинання у суглобах середньої горизонтальної складової швидкості ЦМ махової ноги у фазі відштовхування роботи, виконаної спортсменом під час відштовхування від опори, довжини тіла і зменшення тривалості фази відштовхування і маси тіла спортсмена.
Ключові слова: технічна майстерність, легкоатлети-стрибуни, вправи, вестибуломоторнасистема.
Аннотация. Бобровник В.И. Преобладающая направленность тренировочных упражнений формирования технического мастерства легкоатлетов-прыгунов. Достижение высоких спортивных результатов в лег-коатлетическихсоревновательных прыжках зависит: от увеличения мощности отталкивания; угла вылета ОЦМ тела; скорости вылета ОЦМ тела в момент отрыва от опоры; средней полной энергии движения тела спортсмена во время отталкивания от опоры; результирующейсилы реакции сопротивления в фазе отталкивания; скорости разбега перед отталкиванием от опоры; угловой скорости сгибания и разгибания в суставах, средней горизонтальной составляющей скорости ЦМ маховой ноги в фазе отталкивания; работы, выполненной спортсменом во время отталкивания от опоры, длины тела и уменьшение продолжительности фазы отталкивания и массы тела спортсмена.
Ключевые слова: техническое мастерство, легкоатлеты-прыгуны, упражнения, вестибуломоторнаясистема. Annotation. Bobrovnik V.I. The training exercises predominant trend of track and field athlete-jumpers technique skills formation. Reaching of tall sports results in track and field athletics competitive leaps depends: from augmentation of vigor of a repulsion; an angle of embarkation of the common center of masses of a body; rates of embarkation of the common center of masses of a body at the moment of a tear from a support; an average total energy of locomotion of a body of the sportsman in a time of a repulsion from a support; a resultant force of reaction of resistance in a phase of a repulsion; rates of take-off run before a repulsion from a support; an angular velocity of an inflection and an extension in joints, average horizontal amounting rate of the center of masses flapping foots in a phase of a repulsion; the work executed by the sportsman in a time of a repulsion from a support, length of a body and decrease of duration of a phase of a repulsion and masses of a body of the sportsman.
Key words: technique skills, track and field athlete-jumpers, exercises, vestibulomotor system.
Вступ.
Технічна майстерність, як високе мистецтво виконання спортсменом системи рухів, є основним системоутворюючим чинником, що впливає на підготовку легкоатлетів-стрибунів високої кваліфікації та відіграє вирішальну роль для досягнення високих спортивних результатів [1]. Основи технічної майстерності закладаються на ранніх етапах спортивного вдосконалення [3], що у подальшому визначає ступінь освоєння рухової навички на етапах максимальної реалізації індивідуальних спроможностей і збереження вищої спортивної майстерності. Правильність освоєння техніки сприяє не тільки зменшенню енергетичних витрат, пов'язаних з необхідністю перенавчання, але й є найважливішим чинником успішних виступів легкоатлетів-стрибунів високої кваліфікації, демонстрації високих спортивних результатів Тому нині проблема формування технічної майстерності залишається актуальною на всіх етапах багаторічної підготовки, а ефективність використання високих технологій може вирішити суперечність між підготовкою на ранніх та завершальних етапах спортивного вдосконалення.
Раніше різні аспекти формування технічної майстерності широко розглядалися у спеціальній науково-методичній літературі вітчизняними та зарубіжними фахівцями [4-9]. Проте, виходячи з існуючого практичного досвіду підготовки вітчизняних і зарубіжних легкоатлетів-стрибунів, процес формування технічної майстерності не досяг належного рівня розвитку. Саме тому подальше його вивчення є актуальним науковим напрямом.
Дослідження виконане згідно зі «Зведеним планом науково-дослідної роботиу сфері фізичної культуриі спорту на 2001-2005 рр.» Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України за темою 1.4.7 «Вдосконалення технічної майстерності легкоатлетів-стрибунів у процесі багаторічної підготовки) і «Зведеним планом науково-дослідної роботи у сфері фізичної культуриі спорту на 2006-2010 рр.» Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту за темою 2.1.4 «Удосконаленняспортивного тренування легкоатлетів на етапах багаторічної підготовки».
Формулювання цілей роботи.
Формування технічної майстерності легкоатлетів-стрибунів на основі використання вправ різної переважної спрямованості.
Методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури і передового практичного досвіду; відеоз-йомка; методи математичної статистики.
Результати досліджень.
Досягнення високих спортивних результатів у легкоатлетичних змагальних стрибках залежить: від збільшення потужності відштовхування; кута вильоту ЗЦМ тіла; швидкості вильоту ЗЦМ тіла у момент відриву від опори; середньої повної енергії руху тіла спортсмена під час відштовхуванні від опори; результуючо їсили реакції опори у фазі відштовхування швидкості розбігу перед відштовхуванням від опори; кутової швидкості згинання гомілковостопногосуглоба опорної ноги під час відштовхування від опори; середньої горизонтальної складової швидкості ЦМ махової ноги у фазі відштовхування кутової швидкості розгинання колінного суглоба опорної ноги під час відштовхування від опори; кутової швидкості розгинання кульшового суглоба опорної ноги під час відштовхування від опори; роботи, виконаної спортсменом під час відштовхування від опори; кута розгинання тазостегнового суглоба опорної ноги у момент відриву від опори; мінімального кута в колінному суглобі опорної ноги при відштовхуванні від опори, довжини тіла та зменшення тривалості фази відштовхування і маси тіла спортсмена [2].
Формування названих біомеханічних характеристик починаєтьсяна етапі поглибленої спортивної спеціалізації, а процес становлення технічної майстерності залежить від раціонального застосуванняспеціальних вправ різної переважної спрямованості, що сприяють досягненню модельних біомеханічних показників техніки на етапах максимальної реалізації індивідуальних та збереження вищої спортивної майстерності. Тому доцільно розглянути вправи різної переважної спрямованості та їх вплив на формування технічної майстерності лег-коатлетів-стрибунів.
Змагальні вправи (стрибки у висоту, з жердиною, у довжину, потрійний стрибок) відіграють важливу роль для формування технічної майстерності легкоатлетів-стрибунів Виконання у тренувальному процесі змагальних вправ дозволяє ефективно вирішувати завдання функціонального, технічного, тактичного і психічного вдосконалення Ці вправи сприяють удосконаленню техніки легкоатлетичних змагальних стрибків у необхідному режимі нервово-м'язових зусиль. Коли спеціалізація остаточно визначена, то виникає необхідність збільшити у тренувальному процесі на 50 % виконання змагальних вправ для формування технічної майстерності.
У процесі становлення технічної майстерності вже на ранніх етапах спортивного вдосконалення важливо сприяти формуванню спеціалізованої рухової навички, що можливо за допомогою застосування вправ, спрямованих на формування високого рівня функціонального стану вестибуломоторноїсистеми. Їх застосування сприяє розвитку і вдосконаленню орієнтації у просторі та координації рухів і пов'язано з тим, що у процесі вибору рішень і реалізації рухових програм провідна роль належить вестибулярній сенсорній системі, яка забезпечує орієнтацію у просторі, визначає величини лінійних і кутових швидкостей, прискорень, а також пройденого шляху [1, 2]. Характерними ознаками цих вправ є: значні зміни лінійних і кутових переміщень; значний прояв відцентрової і доцентрової сил. Орієнтовано такими вправами можуть бути
• лежачи на спині з опорою руками за головою підняти ноги вгору, сгинаючи-разгинаючи ноги у кульшових суглобах війти у стійку на лопатках;
• те саме, зактивним розгинанням у стійку на руках;
• з невеликого розбігу поштовхом двох ніг перекидання назад на високу опору з перекидом через голову з опорою руками;
• з одного-трьох кроків розбігу відштовхування однією ногою з поворотом та вильотом спиною угору-вперед з приземленням на мати на руки;
• поштовхом двох ніг і з махом рук стрибок зпереворотом назад і приземлення на мати на руки;
• біг по колу (різного діаметру) за годинниковою стрілкою і проти неї;
• розгойдування на пружному канаті з використанням його властивостей (розтягнення-стиснення) та подоланням планки: стоячи на , відштовхнутися і повиснути, зігнувши ноги, до нижньої точки качу підняти високо таз, утримуючи руки у хваті, потім випрямити ноги, підтягуючисьі повертаючись, відштовхнутися руками і перелетіти через планку з приземленням на м'які мати на ноги або зна спину;
• з трьох-чотирьох кроків розбігу відштовхування з на канат у крайній передній точці качу, відпустити канат
та продовжити політ прогнувшись з м'яким приземленням на мати на дві ноги;
• змагальна вправа з попереднім виконанням фляка в розбігу;
• з одного-трьох кроків розбігу у вис на перекладені змахом ногою і качем широкому кроці;
• з одного-трьох кроків розбігу відштовхування і вистрибування на канат підйомом таза і ніг вище хвату
руками;
• темповий переворот назад (фляк);
• % сальто назад прогнувшись в упор лежачи;
• фляк-фляк-сальто назад у групуванні,
• рондат-фляк-сальто назад прогнувшись
З
Особливістю вправ, спрямованих на формування високого рівня функціонального стану вестибуломото рної системи є їх координаційна складність, неспецифічність, новизна. Особливо цінні у цьому відношенні комбінації гімнастичних і акробатичних вправ, що виконуються в ускладнених умовах Істотне значення має введення чинника незвичності під час виконанні звичних для легкоатлетів-стрибунів вправ стрибкового, бігового характеру.
Названі вправи виконуються серіями - 2-5 вправ по 4-6 разів кожна залежно від рівня спеціальної підготовленості легкоатлетів-стрибунів, ступеня освоєння вправи. Вони максимально наближені до специфіки змагальної діяльності. Інтенсивність виконання вправ має бути на рівні, не менше 90-100 % максимальної величини та збільшуватися поступово разом з координаційною складністю. У процесі багаторічного вдосконалення вправи виконуються послідовно - від простих, що стимулюють діяльність вестибулярногоаналізатора і нервово-м'язового апарату до складних, що вимагають повної мобілізації функціональних . Слід зазначити, що технічна майстерність формується на основі переважного використання вправ, схожих за структурою з елементами техніки легкоатлетичних змагальних стрибків у динамічному режимі, що зумовлене специфікою змагальної діяльності. Систематичне застосування вправ цієї групи, не менше 5 разів на тиждень, їх індивідуальний добір дозволяють удосконалюватине тільки орієнтацію у просторі та координацію рухів, але й сприяють формуванню технічної майстерності легкоатлетів-стрибунів Під час освоєння групи вправ необхідно змінювати положення, темп виконання; можна варіювати амплітуду рухів; збільшувати їх складність, а також виконувати вправи без зорового контролю.
У тренувальному процесі під час формування технічної майстерності важливо враховувати те, що удосконалення стану вестибуломоторнойсистеми здійснюється у єдності з підвищенням рівня швидкісно-силових здатностей легкоатлетів-стрибунів
Вправи слід за принципом адекватності до легкоатлетичних змагальних стрибків. Їх доцільно застосовувати у процесі технічного вдосконалення. Подані нижче вправи відповідають за кінематико-динамічними характеристиках легкоатлетичним змагальним стрибкам.
• стрибки вгору з 5-7 бігових кроків розбігу з торканням рукою підвішеного орієнтиру;
• зістрибування на одну ногу з висоти 50-70 см з швидким відштовхуванням вгору;
• стрибки через бар'єри висотою 91-106,7 см на відстані 200-220 см;
• підскоки на стопі зі штангою на плечах (вага 50 % максимального особистого результату у присіданні зі-штангою);
• скачки на одній нозі з 2-6 кроків розбігу;
• підскоки на поштовховій нозі, махова - на опорі;
• біг з штангою на плечах (вага 20 %);
• стрибки з ноги на ногу з 2-6 кроків розбігу (різнойменна робота рук);
• біг 30-60 м з ходу;
• біг під с хил 2-5°;
• стрибки у випаді зі штангою на плечах зі зміною положення ніг в польотній фазі (вага обтяження 30 % максимального особистого результатуу присіданні з штангою);
• вистрибування з напівприсіду зі штангою на плечах (вага 50 %);
• стрибки зіштангою на плечах на зігнутих ногах в колінних суглобах до 150° (вага 40 %);
Окрім формування швидкісно-силової підготовленості спортсмена, вони сприяють закріпленню адекватних координаційних зв'язків. У разі варіювання навантаження та зовнішніх умов виконання ці вправи єважли-вимзасобом тренування легкоатлетів-стрибунів за принципом сполученої дії. Більшою мірою вони застосовуються у змагальний період, коли необхідно реалізувати рівень спеціальної фізичної підготовленості у змагальній діяльності.
Ці вправи виконуються серіями по 2-10 разів залежно від рівня підготовленості спортсмена, періоду підготовки.
Таким чином, формування технічної майстерності легкоатлетів стрибунів - це складний багатогранний процес, що припускає використання різноманітних тренувальних засобів вже на ранніх етапах спортивного вдосконалення.
Висновки
1. Аналіз науково-методичної літератури і передової спортивної практики свідчить про те, що проблема формування технічної майстерності, як високого мистецтва виконання спортсменом системи рухів, залишається актуальною на всіх етапах багаторічної підготовки Її практичне вирішення пов'язане з дослідженням вправ різної переважної спрямованості, що сприяють становленню і формуванню технічної майстерності спортсменів, які спеціалізуються з легкоатлетичних змагальних стрибків.
2. Досягнення високих спортивних результатів у легкоатлетичних змагальних стрибках залежить: від збільшення потужності відштовхування кута вильоту ЗЦМ тіла; швидкості вильоту ЗЦМ тіла у момент відриву від опори; середньої повної енергії руху тіла спортсмена під час відштовхування від опори; результуючо їсили реакції опори у фазі відштовхування швидкості розбігу перед відштовхуванням від опори; кутової швидкості згинання і розгинання у суглобах середньої горизонтальної складової швидкості ЦМ махової ноги у фазі від-
штовхування; роботи, виконаної спортсменом під час відштовхування від опори, довжини тіла і зменшення тривалості фази відштовхування і маси тіла спортсмена.
3. Результати дослідження дають підставу вважати, що для формування технічної майстерності легкоат-летів-стрибунів у тренувальному процесі необхідно використовувативправи різної переважної спрямованості: змагальні вправи, вправи, спрямовані на формування високого рівня функціонального стану вестибуломоторної системи, що характеризуються значними змінами лінійних і кутових переміщень, проявом відцентрової і доцентрової сил та схожі за механізмами управління і регуляції з боку ЦНС з легкоатлетичними змагальними стрибками, а також вправи, що сприяють підвищенню рівня швидкісно-силових здатностей, адекватні за кінематико-динамічними характеристиками до легкоатлетичних змагальних стрибків.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем визначення спрямованість тренувальних вправ формування технічної майстерності легкоатлетів-стрибунів
Література
1. Бобровник В.И. Совершенствование технического мастерства спортсменов высокой квалификации в легкоатлетических соревновательных прыжках. Монография I В.И. Бобровник - К.: Наук, світ, 2005. - 322 с.
2. Бобровник В.И. Современные методологические подходы формирования технического мастерства легко-атлетов-прыгунов высокой квалификации I В.И.Бобровник, Е.К. Козлова II Вісник Чернігівського педагогічного університету. - Чернігів, 2008. - № 54. - С. 389-403.
3. Платонов В.Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее практические приложения I В.Н. Платонов - К.: Олимпийская литература, 2004. - 808 с.
4. Шестаков М.П. Моделирование управления движениями человека I М.П. Шестаков, А.Н. Аверкин!Сб. науч. трудов - М.: СпортАкадемПресс, 2003. - 360 с.
5. Jacoby E. Complete Book of jumps I E. Jacoby, B. Fraley. — Human Kinetics, 1998. — P. 89-109.
6. Knudson D. Qualitative Analysis of Human Movement-2nd EditionI D. Knudson, C. Morrison.— Human Kinetics, 2002. — 264 p.
7. Koh T.J. Active landings and performance in the Long Jump I T.J., Koh J.G. Hay II Track T ech., Los Altos. — 1991. — № 118. — P. 3756— 3758.
8. Nigg B.Biomechanics and Biology of Movement! B. Nigg, B Macintosh, J. Mester. — Human Kinetics, 2000. — 488 p.
9. Stergiou N. innovative Analyses of Human Movement I N. Stergiou — Human Kinetics, 2004. —344 p.
Надійшла до редакції 25.09.2008 р.
