CC BY
31
С.М. Черенько, О.С. Ларш, Р.М. Очинава, В.Г. Хопер1я, Б.Д. Черпак
ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПООПЕРАЦ1ЙНОГО Г1ПОПАРАТИРЕОЗУ У ТИРЕО1ДНШ Х1РУРГП ЗА ДОПОМОГОЮ НОВОГО МЕТОДУ АВТОТРАНСПЛАНТАЦП ПРИЩИТОПОД1БНО1 ЗАЛОЗИ
Украгнський науково-практичний центр ендокринног xipypeii, трансплантацп ендокринних оргатв i тканин МОЗ Украгни, Кигв
ВСТУП
Проблема специфiчних ускладнень у тиреощшй xipyprii сто'ть дуже гостро як в УкраТы, так i у CBiTi. Це пов'язано з великою абсолютною ктькктю операцш на щитоподiбнiй залозi (в УкраТы - 11-12 тисяч операцiй на рк) i невпинною тенденцiю до зростання частоти захворювань, якi вимагають втручань на щитоподiбнiй залозi (так, рак щито-подiбно''' залози посщае перше мiсце серед солiдних раюв людини за темпами щорiчного приросту, а ав^мунний тиреотоксикоз дедалi часлше роз-цiнюeться як хiрyргiчна проблема через лтше розyмiння патогенезу хвороби). Серед основних специфiчних ускладнень у тиреощнш хiрyргi''' (по-шкодження гортанних нервiв iз наступним парезом гортан та гiпопаратиреоз iз гiпокальцieмiчним синдромом) саме пооперацмне зниження секрецп па-ратгормону е найчастiшим рiзновидом небажаних наслiдкiв операцiй, що трапляеться у 20-60% па-цiентiв i викликае суттеве погiршання якостi та три-валостi 'х життя. На щастя, лише на 1-5% пащетчв очiкyватиме постiйний гiпопаратиреоз iз поганою компенсащею синдрому ппокальфемп [1, 2, 4], проте у масштабах кра'ни це становить серйозну медико-соцiальнy проблему через накопичення таких хворих у сусптьс^ та складнкть i високу варткть медикаментозних методiв лiкyвання. Таке л^ування носить характер довiчно''' пщтримуючоТ терапп або препаратами вiтамiнy D i кальцiю, або рекомбiнантним паратгормоном [1, 5]. Останнш показав себе високоефективним методом патоге-нетичного л^ування, але його висока вартiсть i необхiднiсть кiлькаразового парентерального вве-дення суттево знижують можливiсть широкого кли нiчного застосування навiть у розвинутих кра'нах (до того ж, в УкраТы вiн ще не зареестрований).
Методи органно''' трупно''' алотрансплантацп прищитоподiбних залоз на судинних нiжках або втьноТ пересадки шматочкiв паратиреощноТ паренхiми не набули розповсюдження через дрiбний калiбр живлячих судин, швидке автоiмyнне
руйнування трансплантатiв i необхiднiсть застосування постмних режимiв iмуносупреdí.
Анато1^чне розташування впритул до щито-подiбноí залози та кiнцеве кровопостачання при-щитоподiбних залоз робить Тх вкрай вразливими до хiрургiчних дiй на шиТ та щитоподiбнiй залозi, надто пщ час цiлковитого видалення органа (тиреоТд-ектомп) та систематичного вирiзання лiмфатичних вузлiв центрально! дiлянки шиТ, чого вимагае онко-логiчний протокол л^ування тиреоТдного раку. Найбiльш слушним методом профiлактики по-операцiйного ппопаратиреозу визнано преци-зiйний характер хiрургiчних манiпуляцiй iз ретель-ним дотриманням тактико-техычних вимог до оператора: вчасно щентифкуй прищитоподiбнi залози, делкатно мобiлiзуй, збережи Тх кровопостачання. Водночас малi розмiри прищитоподiбних залоз та Тх судин, труднощi щентиф^ацп, анатомiчнi та емб-рiологiчнi особливостi локалiзацií цих органiв, системна гiперкоагуляцiя часто роблять неможли-вим Тх збереження цЫсними структурно та без шемп [1, 4, 5].
Ще на початку ХХ сторiччя Р. ЬаИеу було запро-поновано метод автотрансплантацп прищитопо-дiбних залоз (залози) пщ час тиреоТдних операцiй, коли прищитоподiбнi залози неможливо вщокре-мити вщ щитоподiбноí без порушення кровопостачання, або коли Тх було випадково чи свщомо вщачено вiд живлячих судин [3]. Метод полягае у подрiбненнi прищитоподiбноí залози на маленьк (1x1x0,5 мм) шматочки з негайним наступним втьним пiдсадженням Тх до м'язових кишеньок у дiлянцi шиТ (претиреоТдн м'язи, груднино-ключице-сосцеподiбний м'яз) [1, 3]. Найчаспше це стосуеться нижых прищитоподiбних залоз, якi можуть розта-шовуватись у паратрахеальнiй кл^ковиы або тимусi та видаляються пщ час центральной лiмфатичноí дисекцп шиТ. Ефективнкть такоТ втьноТ автотрансплантацп прищитоподiбних залоз рiзниться за даними окремих авторiв вiд високоТ [2, 8] до вкрай низькоТ, що нав^ь вимусило багатьох дослiдникiв
наголошувати, що лiпше залишати ше1^зоваш прищитоподiбнi залози in situ, ыж видаляти та пере-саджувати [6].
Низка дослщниюв пропонували pi3Hi методи пiдвищення ефективностi вшьно'Г штраоперацшно''' автотрансплантацП' прищитоподiбних залоз, напри-клад, подрiбнення ix паренхiми ножицями у склянш пробiрцi та iн'eкцiю тако''' маси, розбавленоТ фiзiо-логiчним розчином, шприцом у товщу м'язiв ши'Т [9]. Iншi пропонують попередню спробу «реаымувати» iшемiзованi залози iн'eкцieю 2% розчину лщока'Гну перед тим, як виршувати питання про видалення та автотрансплантаци одша або кiлькоx залоз [7]. Для визначення необхщносп трансплантацГТ де-васкуляризовано'Т прищитоподiбно''' залози обгово-рюеться питання доцiльностi iнтраоперацiйного визначення концентрацп паратгормону в кровi та виконання автотрансплантаци лише якщо рiвень паратгормону падае нижче вiд 10 нг/л через 1020 хвилин пкля тиреощектомП' [10].
Недостатне вiдновлення та регенера^ю пара-тиреощно''' тканини пов'язують iз малою поверхнею контакту паренxiми залози з капiлярами, процеса-ми запалення, склерозу та некрозу паратиреоци^в, перехресними автоiмунними реакцiями з тиреощ-ними антигенами [1, 4, 5].
Найбтьшу iнформацiю про здатнiсть прищи-топодiбниx залоз до регенерацГ'' у разi втьно'Г трансплантацГ'' 'х фрагмен^в дали спостереження пацiентiв iз вторинним пперпаратиреозом, де найбiльш поширеними методами xiрургiчного лiкування е субтотальна пaрaтиреощектомiя та тотальна пaрaтиреощектомiязaвтотрaнсплaнтaцiею фрагмента одша залози у м'язи передплiччя або ши'''. Було доведено високу функцiональну актив-нiсть трансплантатiв вже через ктька тижнiв пiсля пiдсадки у м'язи, хоча максимум регенерацП' та се-крецГ'' паратгормону може спостерiгатися i через 2-4 роки [11].
Для 10-20% пащен^в iз вторинним пперпаратиреозом регенера^я автотрансплантовано''' при-щитоподiбноТ залози стае навiть надмiрною та викликае рецидив захворювання, що вимагае повторного втручання [11, 12].
У процес xiрургiчного лiкувaння спадкових форм первинного пперпаратиреозу в обсязi субтотально''' паратиреощектоми (насамперед синдрому МЕН I) або вторинного пперпаратиреозу шляхом субтотально''' або тотально''' паратиреощектоми пропонуеться збер^ати видален при-щитоподiбнi залози шляхом крiоконсервaцí'' протя-гом ктькох тижнiв-мiсяцiв для втьно'Г пщсадки
подрiбнених шматочкiв залози у м'язи у випадку розвитку стшкого тяжкого ппопаратиреозу [12]. Така процедура виконуеться пiсля розморожуван-ня тканини та вщмивання вiд поживного або крю-протекторного середовища. Клiнiко-лабораторна ефективнiсть тако'Г автотрансплантаци становить 2-90% i залежить вщ термiнiв зберiгання тканини, 'Г'' подрiбнення та адекватно''' васкуляризаци мкця пiдсадки. Загалом визнано, що автотранспланта^я пiзнiше 24 мiсяцiв зберiгання паратиреощно''' тканини мае мiзернi шанси на функцiональну вiдповiдь [1, 12].
Неможливiсть провести рандомiзованi клiнiчнi дослщження ефективностi автотрансплантацП' при-щитоподiбних залоз через складшсть добору груп порiвняння робить висновки щодо доцiльностi та надшносл подiбно'Г процедури прерогативою окремих кл^чних серiй або персонально''' думки експер^в.
Отже, проблема залишаеться невиршеною, а ризик пооперацiйного гiпопаратиреозу - стабтьно високим попри вдосконалення хiрургiчно''' технiки.
Мета роботи - полтшити функцiональнi резуль-тати автотрансплантаци прищитоподiбних залоз у випадку визнання 'х нежиттездатними пiд час операцiй на щитоподiбнiй залозi.
МАТЕР1АЛ I МЕТОДИ
Як робочу ппотезу недостатньо''' ефективносп штраоперацшно''' автотрансплантаци прищито-подiбних залоз у тиреощнш хiрургГ'' було прийнято невизначенкть критерив нежиттездатностi при-щитоподiбних залоз i недостатнiсть площi контакту трабекул паратиреоцилв iз капiлярним руслом i позаклiтинною рiдиною в умовах втьноТ трансплантацГ'' шматочкiв паренхiми.
Було розроблено оригiнальний спосiб паратиреощно''' автотрансплантаци, який полягае у пщ-готовц суспензГ'' з прищитоподiбно'!' залози, яку протягом операцГ'' на щитоподiбнiй залозi визнано за комплексом ознак нежиттездатною, культивуваннi впродовж 1-1,5 годин мехаычно подрiбнено''' паратиреощно''' паренхiми з розчином колагенази та подальшш вiльнiй автотрансплантаци ща суспензГ'' шляхом ш'екци шприцом до груднино-ключице-сосцеподiбного м'яза ши'''.
Спосiб виршуе декiлька завдань, об'еднаних однiею метою - збтьшення секрецП' паратгормону власною паратиреощною тканиною, а саме: 1) визначення нежиттездатносп одше''' або бтьше при-щитоподiбних залоз (випадково видалених, iшемiзованих, позбавлених власного природного
кровопостачання) за умов залишення in situ пщ час проведення операцш на щитоподiбнiй залозi або центрально!' лiмфатичноУ дисекцП' шиУ; 2) видалення нежиттездатноУ прищитоподiбноУ залози, подрiб-нення та культива^я iï паренхiми зi 100 КОд кола-генази в 1 мл фiзiологiчного розчину протягом 1-1,5 години для зменшення ктькосп сполучнотка-нинних мiжтрабекулярних перетинок i збiльшення площi контакту паратиреоцитiв; 3) втьна автотранс-плантацiя вщмитоУ фiзiологiчним розчином сус-пензП' паренхiми прищитоподiбноУ залози шляхом ш'екцП" шприцом через товсту голку у м'язи шиУ.
За найближчий аналог запропонованоУ методики (традицшний метод профiлактики ппопаратиреозу у разi пошкодження прищитоподiбних залоз) взято спосiб автотрансплантаци нативноУ паренхiми прищитоподiбноï залози, який здш-снюеться шляхом подрiбнення ножицями парен-хiми прищитоподiбноï залози, розбавленнi ïï 1-2 мл фiзiологiчного розчину, астрацп вмiсту пробiрки 3 мл шприцом iз наступною iн'екцiею вмiсту до м'язових структур ши, великого грудного м'язу або м^в передплiччя [8]. Недолгом цих методiв е неможливкть передбачити адекватнiсть живлення паратиреоцитiв iз капiлярного русла м'язовоУ тканини через недостатню площу контакту пара-тирео'щних клiтинних трабекул iз поза^тинною рiдиною, що пов'язано з неможливктю суто меха-нiчного вiдокремлення трабекул еттелю вiд спо-лучнотканинних перетинок.
Для практичного застосування способу було опрацьовано методику культивацп подрiбненоï паренхiми прищитоподiбноï залози зi 100 Од кола-генази (розчиненоУ в 1 мл фiзiологiчного розчину) в 5 мл пробiрцi протягом 1-1,5 години за юмнатноУ температури з дотриманням умов стерильносп на операцiйному столi пiд час проведення тирео'щних операцш. Метою було отримання ефекту дезш-теграцп щiльного розташування трабекул у парен-хiмi залози для бтьшого контакту Ух з позаклiтинною рщиною та капiлярами пiсля автотрансплантацй'. Експериментальним шляхом було визначено опти-мальну концентрацю колагенази для руйнування мiжтрабекулярних сполучнотканинних оболонок, а також оптимальний час культивацП': 1-1,5 години. Меншi концентрацiя та час культивацп не дають достатнього вiдокремлення трабекул паратирео-цитiв, а бiльша концентрацiя або експозищя не полiпшують суттево результати в межах 2-3 годин. Результати рiзних концентрацш та експозицiй наведено на фотографiях гiстологiчних препаралв (рис. 1-4).
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ОБГОВОРЕННЯ
Споаб здiйснюють таким чином. Пщ час вико-нання тирео'щектомп або втручання на лiмфатичних вузлах центрального (VI) колектора шиУ вiзуалiзують ус чотири прищитоподiбнi залози, оцiнюють Ух колiр (у нормi вiн коливаеться вщ нiжно-жовтуватого до свiтло-брунатного) та форму (у нормi вона на-гадуе сплюснуту краплю з малою товщиною порiв-няно з шириною). Якщо пiсля мобiлiзацiï при-щитоподiбних залоз одна або кiлька з них були випадково вщокремленими вщ живлячих судин, або якщо ц судини були пошкодженими (тромбо-ваними), то внаслщок шемП' органа спостер^аеться потемнiння кольору аж до темно-брунатного, май-же чорного, що свщчить про нежиттездатнiсть залози та малу ймовiрнiсть вiдновлення функцп. Доцiльно ввести в зону судинноУ нiжки прищи-топодiбно'l' залози 2% розчин лщокаУну для можли-вого розширення судин i полтшення кровопостачання. Якщо через 15-20 хвилин колiр залози не посв^лшав, надсiкання капсули скальпелем не викликае каптярноУ кровотечi, то вона визнаеться нежиттездатною. 1ншим варiантом пошкодження е набухання залози з потовщенням и" та набуттям синюшно-багрового кольору внаслщок порушення венозного вщтоку. У такому разi доцiльно надакти капсулу залози для декомпресп паренхiми та спостерiгання каптярноУ кровотечi. Вщновлення форми та свiтло-брунатного кольору протягом 15-20 хвилин вказуе на полтшення кровопостачання та венозного вщтоку. Якщо цього не спо-стер^аеться, залоза також визнаеться нежиттездатною. Так само це стосуеться прищитоподiбних залоз, знайдених у видаленому препарат щито-подiбно'l' залози або кл^ковини, що оточуе трахею, гортань, тимус, i видалених у рамках проведення центрально!' дисекцП' шиУ. Пiсля визнання при-щитоподiбно'l' залози (одшеУ або ктькох) нежиттездатною 'и в стерильних умовах вщокремлюють вiд оточуючоУ жировоУ клiтковини та судин, по-мiщують в низьку скляну пробiрку мiсткiстю 5 мл i подрiбнюбть гострими тонкими ножицями на шма-точки, меншi вiд 1x1x1 мм. У пробiрку додають розчин 100 КОд кристалiчноУ колагенази в 1 мл фiзiологiчного розчину, перемшують i витримують за юмнатноУ температурi протягом 1-1,5 години (як правило - до кшця операцп). Пкля зазначеноУ експозицп у пробiрку додають 4-5 мл фiзiологiчного розчину для вимивання залишку ферменту, шприцом видаляють надосадову рщину. Залишену суспензГ паратиреоУдноУ паренхiми об'емом близько 1 мл вщбирають 2-5 мл стерильним шпри-
Рис. 1. Пстологiчний препарат napeHxiMU прищитопод'бноУзалози, культивованоУ3i 100 Од колагенази протягом 0,5 години. Трабекули розташован щ'!льно,утримуються нiжними сполучнотканинними перетинками.
•У . . |
*-ж *•
Т « '
г
•I
ГУ?
f. i •
J&
4 'чг
л- ' "л
& * -г*
И
V . V
% « .
Г ' '
#
N
-
»v
."А'
J **
М -Л ' > W •
г л Щ' VT
V- " f • * 'li
.Лч 4Af
(i 4 A
ш 4
Рис. 2. Пстолог'чний препарат паренх'!ми прищитопод'бноУзалози, культивованоУ3i 100 Од колагенази протягом 1 години. Трабекули паратиреоцит'!в в'докремлюються, сполучна тканина розрихлена.
цом (рис. 5) i через товсту голку (10-14 G) вводять у товщу груднино-ключице-сосцеподiбного м'яза (m.sternocleidomastoideus) переважно з боку, про-тилежного розташуванню пухлини щитоподГ6но''' залози.
Контроль функцюнально''' ефективностi авто-трансплантовано''' прищитоподГ6но''' залози здш-снюють лабораторним шляхом через ви1^рювання концентрацп паратгормону та юшзованого кальцiю у кровi через 1-2, 6-7, 28-30 i 150-180 дшв по операцп.
Клiнiчнi приклади запропонованого та традицшного методiв автотрансплантацм Пацieнтка С., 57 рокiв, перебувала на лiкуваннi в хiрургiчному вщдтены УкраТ'нського науково-прак-тичного центру ендокринно''' хГрургГ'', трансплантацГ''
Рис. 3. Пстологiчний препарат паренх'ти прищитопод'1бно'Узалози, культивованоУзi 100 Од колагенази протягом 1,5 години. Трабекули паратиреоцит'!в розташован крихко, часом розпадаються на групи кл'!тин. Сполучна тканина розрихлена.
Рис. 4. Пстолог'1чний препарат паренхiми прищитопод'бноУзалози, культивованоУзi 100 Од колагенази протягом 3 годин. Трабекули дез'!нтегроваш, сполучна тканина уривчаста, спостер'!гаеться подекуди л'!зис кл'!тин.
г i
Ч- 5
С
S
ь
6-
~~" \ и
Рис. 5. В'дбирання суспенз'УУпаренх'!ми прищитопод'бно'У залози шсля культивац'УУз розчином колагенази шприцом через товсту голку для введення в м'язи.
ендокринних оргашв i тканин МОЗ УкраУни з 21 по 28 кв^ня 2013 року з приводу паптярного раку щитоподiбноï залози. Пщ час проведення тирео'щ-ектомп одну прищитоподiбну залозу (лiву нижню) було вимушено видалено у рамках центрально!' перед- i паратрахеальноУ дисекцп жировоУ кл^-ковини з лiмфатичними вузлами. Було виконано автотрансплантацй паренхiми залози за описаним вище способом. Пооперацшний перюд перебiгав без ускладнень. Рiвень паратгормону 18 нг/л, Са++ 1,08 ммоль/л (на 6-й день по операцп). Ппопара-тиреозу та ппокальщеми протягом 6 мкящв спосте-реження не заф^совано.
Пацiентка Р., 53 роки, перенесла хiрургiчне втру-чання з приводу нешвазшного папiлярного раку щитоподiбноï залози з центральною дисекщею шиУ. Обидвi нижнi прищитоподiбнi залози дещо потем-нiшали, лiву визнано нежиттездатною та проведено ïï втьну трансплантацiю пiсля подрiбнення нативноУ паренхiми до груднино-ключице-сосцеподiбного м'яза. У пооперацшний перюд спостер^ались тривалi явища гiпокальцiемiчного синдрому, якi вимагали внутрiшньовенного введення розчину кальщю та призначення препаралв активного вiтамiну D3 iз препаратами каль^ю. Рiвнi паратгормону та юшзованого кальцiю у кровi були зни-женими: 9 нг/л i 0,89 ммоль/л; 12 нг/л i 0,93 ммоль/л; 15 нг/л i 0,97 ммоль/л через 1, 4 i 12 тижшв вщпо-вщно.
Запропонований споаб було застосовано у 23 пащешчв iз 47 хворих, як потребували пара-тирео'щноУ автотрансплантацй' за даними штра-операцiйного спостереження прищитоподiбних залоз пiд час операцш в обсязi тотально!' тиреоУд-ектомП' з приводу раку щитоподiбноУ залози та бага-товузлового зоба, що складае 12% пащешчв, якi л^увались у хiрургiчнiй клiнiцi впродовж дослщно-го перiоду 2013-2014 рр. Явища тимчасовоУ ппо-кальфемп з падшням рiвня паратгормону нижче вiд 16 нг/л i каль^ю нижче вщ 1,0 ммоль/л мали мiсце у 4 па^енлв (17,4%) i тривали 4-27 дiб (6,6±-±2,3 доби у середньому). Випадюв постiйного ппо-паратиреозу та тривалоУ ппокальщеми не спо-стерiгали.
Серед 24 па^енлв, яким виконували транс-плантацiю нативноУ подрiбненоУ тканини при-щитоподiбноУ залози без попередньоУ обробки колагеназою, гiпокальцiемiчний синдром був бiльш вираженим i тривалшим (вiд 9 дiб до 4-37 тижшв; 19,8±3,7 доби у середньому) та розвинувся у 15 хворих (62,5%), що вiрогiдно бтьше, шж у дослiднiй груш (р<0,05). В однiе'l' особи (4,2%) вщновлення
нормальних рiвнiв паратгормону та каль^ю не вiдбулося навiть через 6 мкя^в, хоча й спосте-рiгаеться позитивна динамiка зростання цих по-казникiв. Пацiентка продовжуе приймати препара-ти кальцитрiолу та кальцю.
ВИСНОВКИ
1. На вiдмiну вщ традицiйного способу поперед-ження ппопаратиреозу шляхом паратиреоУдноУ автотрансплантацй', запропонований споаб автотрансплантацй' обробленоУ колагеназою суспензй' паренхiми прищитоподiбно'l' залози дозволяе забезпечити значно бтьшу площу контакту трабекул паратиреоцилв iз капiлярами та тканинною рщиною, полтшити Ух живлення, прискорити регенера^ю та функцiональну активнiсть щодо секрецП' паратгормону та вiдновлення нормокальцiемi'l'.
2. Застосування способу дозволило значно змен-шити частоту тимчасовоУ та тривалоУ ппо-каль^емП', зменшити термiн перебування хворих у л^арш та на л^арняному листi.
3. Впровадження даного способу в протокол хiрургiчного лкування пацiентiв iз тиреоУдною хiрургiчною патологiею дасть змогу суттево пщвищити ефективнiсть та безпеку операцiй.
Л1ТЕРАТУРА
1. MoffettJ.M., SuliburkJ. Parathyroid autotransplantation // Endocr Pract. - 2011. - Vol. 17, Suppl. 1. - P. 83-89.
2. Ahmed N., Aurangzeb M., Muslim M., Zarin M. Routine parathyroid autotransplantation during total thyroidectomy: a procedure with predictable outcome // J. Pak. Med. Assoc. - 2013. - Vol. 63 (2). - P. 190-193.
3. Lahey F.H. The transplantation of parathyroids in partial thryoidectomy // Surg. Gynecol. Obstet. - 1926. -Vol. 62. - P. 508-509.
4. Saxe A., Gibson G. Cryopreservation of parathyroid tissue. In: Clark O.H., Duh Q.Y., Kebebew E., eds. / Textbook of Endocrine Surgery. - Vol. 1. Philadelphia, PA: Elsevier Saunders, 2005. - P. 530-535.
5. Randolph G.W. Surgery of the thyroid and parathyroid glands. - Elsevier Science (USA), 2003. - 620 p.
6. Promberger R., Ott J., Kober F., Mikola B., Karik M., Freissmuth M., Hermann M. Intra- and postoperative parathyroid hormone-kinetics do not advocate for autotransplantation of discolored parathyroid glands during thyroidectomy // Thyroid. - 2010. - Vol. 20 (12). - P. 1371-1375.
7. Kuriloff D.B., Kizhner V. Parathyroid gland preservation and selective autotransplantation utilizing topical lidocaine in total thyroidectomy // Laryngoscope. -2010. - Vol. 120 (7). - P.1342-1344.
8. Palazzo F.F., Sywak M.S., Sidhu S.B., Barraclough B.H., Delbridge L.W. Parathyroid autotransplantation during
total thyroidectomy - does the number of glands transplanted affect outcome? // World J Surg. -2005. - Vol. 29 (5). - P. 629-631.
9. Gauger P.G., Reeve T.S., Wilkinson M., Delbridge L.W. Routine parathyroid autotransplantation during total thyroidectomy: the influence of technique // Eur. J. Surg. - 2000. - Vol. 166. - P. 605-609.
10. Barczyhski M., Cichoh S., Konturek A., Cichoh W. Applicability of intraoperative parathyroid hormone assay during total thyroidectomy as a guide for the surgeon to selective parathyroid tissue autotransplantation // World J. Surg. - 2008. - Vol. 32(5). -P. 822-828.
11. Tominaga Y., Uchida K., Haba T., et al. More than 1,000 cases of total parathyroidectomy with forearm autograft for renal hyperparathyroidism // Am. J. Kidney Dis. - 2001. Vol. 38 (Suppl. 1). - S. 168-171.
12. Guerrero M.A., Evans D.B., Lee J.E., et al. Viability of cryopreserved parathyroid tissue: When is continued storage versus disposal indicated? // World J. Surg. -2008. - Vol. 32. - P. 836-839.
РЕЗЮМЕ
Предупреждение послеоперационного гипопаратиреоза в тиреоидной хирургии при помощи нового метода аутотрансплантации паращитовидной железы С.М. Черенько, А.С. Ларин, Р.М. Сичинава, В.Г. Хоперия, Б.Д. Черпак
В статье проведен комплексный анализ способов предотвращения послеоперационного гипопаратиреоза, а также трудностей, возникающих при применении общепринятой методики аутотрансплантации паращитовидной железы. Авторы предлагают новый метод аутотрансплантации паращи-товидных желез, основанный на культивировании с коллагеназой измельченной ткани паращитовид-ной железы при проведении операции на щитовид-
ной железе с повреждением паращитовидной железы. Клинические наблюдения и отдаленные результаты лечения 23 пациентов, получавших терапию по предложенной методике, продемонстрировали значительно более высокую эффективность в предупреждении временного и постоянного гипопаратиреоза и гипокальциемии по сравнению с общепринятым методом аутотрансплантации паращитовидных желез.
Ключевые слова: аутотрансплантация паращи-товидной железы, послеоперационный гипопара-тиреоз, гипокальциемия.
SUMMARY
Postoperative hypoparathyroidism prevention in thyroid surgery using a new method of parathyroid autotransplantation S. Cherenko, O. Larin, R. Sichinava, V. Hoperia, B. Cherpak
Comprehensive analysis of ways to prevent of postoperative hypoparathyroidism was done in the article as well as obstacles of conventional mode of parathyroid autotransplantation. Authors propose a new method of parathyroid autotransplantation based on cultivation of minced tissue with collagenase in case of thyroid surgery accomplished with parathyroid damage. Clinical observation and follow-up of 23 patients treated by proposed methodic demonstrated significantly higher efficacy to prevent temporary and permanent hypoparathyroidism and hypocalcaemia comparing with conventional parathyroid autotransplantation.
Key words: parathyroid autotransplantation, postoperative hypoparathyroidism, hypocalcaemia.
Дата надходження до редакцп 07.08.2014 р.
