CC BY
38Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского
Серия «Исторические науки». Том 24 (63), № 2 : спецвыпуск «История Украины». 2011 г. С. 31-45.
УДК 929.732 (440.248)
ПРАВЛЯЧИЙ ГЕРЦОГ ФЕРДИНАНД ФРИДРИХ АНГАЛЬТ-КЕТЕН-ПЛЕССЬКИЙ - ЗАСНОВНИК КОЛОНИ АСКАН1Я-НОВА
Ганкевич В. Ю.
TaepiOcbKuO нац/ональний утверситет iM. В. I. Вернадського, Омферополь, Украна E-mail: prgankiewiczw@yandex.ru
Стаття присвячена бюграфи засновника колони Аскашя-Нова на Ивдш Укра!-ни герцога Фердинанда Фридриха Ангальт-Кетен-Плесського (1769-1830). На осно-Bi маловщомих джерел вщновлеш основш вiхи його життя та дiяльностi. Окремо висвiчуeться питання про процес заснування Аскани-Нова.
Ключовi слова: Асканiя-Нова, Ангальт-Кетен.
Знаменитий заповедник Асканiя-Нова на Херсонщинi е одним з найбiльш привабливих об'екпв для вiдвiдин туристiв, мандрiвникiв, вчених. Але його iсторiя зазвичай обмежуеться внеском родини Фальц-Фейн у розвиток сшьського господарства П1вдня Укра!ни. На цьому rai широко розповсюджена шформащя про заснування самого заповiдника одним iз представникiв славетно! фамши -Фридрихом Едуардовичем Фальц-Фейном (1863-1920) [1].
Менше вiдомо - чому поселення мае таку незвичайну назву - Аскашя-Нова. Дещо вщомо i про те, що li заснували яюсь нiмецькi герцоги, а назва якось пов'язана iз !хшми маетностями. Майже зовшм невiдомо про обставини створення поселення та його засновника [2].
Тому, е ус передумови для висв^лення основних етапiв життя i дiяльностi людини, яка добилася створення колони сво!х пiдданних на Ивдш Укра!ни. Саме вона з плином часу отримала назву - Аскашя-Нова.
Такою людиною став герцог Фердинанд Фридрих Ангальт-Кетен-Плесський (1769-1830). Вш був представником одше! з найстарiших та найаристократичнiших родин Шмеччини - Асканив.
Його батьком був князь Фридрих Ердман Ангальт-Кетенський (1731-1797), а маир'ю Лу!за Фердинанда (1744-1784) з родини графа Штольберг-Вершгероде [3]. У 1765 р. князь отримав вщ свого дядька Йоганна Ердмана Промницького верхньосшезький Плесс. В ньому знаходилися 2 мюта та 91 село, в яких мешкало 32 тисячi тдданих. З цього часу виникла побiчна лiнiя - Ангальт-Кетен-Плесс.
Саме у Плессi 25 червня 1769 р. у княжш им'1 народився другий син - принц Фердинанд Фридрих1. Свое дитинство до семи роюв принц провiв не тiльки у
1 В родит ангальт-кетен-плесського князя Фридриха Ердмана старшим сином був Ернст Емануель Ердман (1768-1808), третьою дитиною була донька Анна Амал1я (1770-1830), четвертою - син Бенедикт (1771-1773), п'ятою - син Християн (1774-1783), шостою - син Георг (1776-1777), сьомою -син Хайнрих (1778-1847), восьмою - син Християн Фридрих (1780-1806) та дев'ятою - син Людв^ (1783-1830). Див.: Matthias G. Wappen-Almanach der souverainen Regenten Europa's / G. Matthias, C. Masch. - 1842. - S. 5.
Плеса, але й у Бюдiнзi та Ганновер^ де родина мешкала до 1776 р. [4, s. 11]. З десятирiчного вшу меленького принца виховував пруський гауптман Дедденрот [5].
Батьювсью володшня, очевидно, не приносили достатнiх прибутюв для велико1 родини. Тому молодий принц був змушений шукати кар'ери в iнших краях, що було традицшним для високородних нащадкiв збщншо1 нiмецькоï аристократiï. Вiдомо, що у вересш 1786 р. сiмнадцятирiчного принца Фердинанда було приписано до прусського 15 гвардшського полку в чиш молодшого лейтенанта. 19 березня 1788 р. вш вже штабс-капiтан 28 шхотного полку Калькштайна. А 25 травня каштан принц Ангальт-Кетен-Плесський отримав тд команду власну роту. З 6 травня 1792 р. майор принц Фердинанд командував батальйоном фузелерiв у пiдпорядкуваннi генерала фон Форкаде [6]. З 1793 по 1795 р. вш 3i своïм пiдроздiлом приймав участь у Рейнському похода Фердинанд бився тд Хохаймом, при Альсхаймi, Лiмбаху, Тан-нi, Штайнберзi, Хузенберзi, Тюркхаймi, Обернхайм^ Нойштадтi, Киррвайлерi, пе-ребував тд бомбардировкою Вердену. Пiд час тяжких битв його кшька разiв було поранено (при Хохаймi та Альсхайм^. Але найбiльш тяжке поранення Фердинанд отримав у бою при Лаутеш, коли йому було прострелено праве стегно. В такому сташ з 17 липня по 15 вересня 1794 р. принц перебував на лшуванш в лазарет у Франкфурта 6 березня 1795 р. майора Ангальт-Кетен-Плесського було призначено командиром стршецького батальйону Мартiнi № 15. За бойовi заслуги 6 сiчня 1796 р. принца Фердинанда Ангальт-Кетен-Плесс було нагороджено прусським вшсько-вим орденом «Pour le mérite» («За заслуги») [7]. Отже, з визнанням бойових заслуг, принц отримав i службове шдвищення. Так, 12 вересня 1797 р. вш очолив верхньо-сшезьку стрiлецьку бригаду.
Невдовзi вiдбулися суттeвi династичнi змiни. 12 грудня 1797 р. ангальт-кетен-плесський князь Фридрих Ердман помер. На той час саме Фердинанд був законним спадкоемцем. I вш очолив цю свою маленьку державу.
Але князю Фердинанду Фридриху Ангальт-Кетен-Плесському довелося продо-вжити службу в прусськш армiï. Очевидно, служба проходила добре, бо 1 липня 1798 р. його було нагороджено орденом «Roter Adler-Orden» («Червоного Орла»). А 17 травня вш отримав черговий вшськовий чин - шдполковника.
Тшьки 8 травня 1802 року князя було переведено командиром 2 батальйону до гусарського № 6 полку генерала Шиммельпфешга фон дер Ойе. А 21 серпня 1802 р. Фердинанду було надано вщпустку для того, аби вщвщати в Австрп огляд ерцгерцо-гом Карлом гусарського полку князя Лiхтенштейна поблизу Троппау. Пюля цього вш мав шдлшуватися в Теплiцi та Вармбруннi, бо дошкуляли старi поранення.
17 лютого 1803 р. князь Фердинанд отримав дозвш на шлюб iз принцесою Ма-рiею Доротеею Луïзою Генрiеттою Шлезвiг-Гольштейн-Зондербург-Бекською. Наречена була на 14 роюв молодше князя i походила iз аристократично!' родини зi Схщно1' Пруссiï. Напередоднi шлюбу молодий отримав нове шдвищення; 26 травня 1803 р. йому вручили полковницью еполети.
Шлюбна церемошя вiдбулася 20 серпня 1803 р. Але молода княгиня Лу1за, очевидно, мала брак здоров'я. Вона померла 24 листопада 1803 р. у Плесс вщ «нервовоï гарячки» [8].
32
В цих умовах ангальт-кетен-плесський князь продовжив вшськову службу. Вщомо, що з 13 квггня 1805 р. вш перебував у вiдпусцi. Князь мав намiр вiдвiдати Польщу, Молдавiю, Валахда та Туреччину [9]. 6 мюящв вiн вiдпочивав в Укра1ш.
20 жовтня 1805 р. вiн отримав нове призначення - командиром гусарського полку генерала Шиммельпфешга фон дер Ойе. У грудш 1805 року в Бухарест знову загострилися колишш рани на нозi. Вiд плану рушити з вiдтiля до Константинополя iз дипломатичним завданням короля довелося вщмовитися. 14 жовтня 1806 р йому до-велося прийняти участь у бшта пiд Йеною шд загальним командуванням князя Ф.Л. Гогенлое-Енгельфшгена. У наступнiй битвi iз переважаючими силами противника князь Фердинанд бився на чолi свого полку при Зьомерде. Пюля катастрофiчноl пора-зки прусських вiйськ пiд Йеною та Ауерштедтом князь Фердинанд зiбрав у Померани 3000 кiннотникiв з розбито! пруссько! кавалери та привiв 1х до короля.
Фридрих Вiльгельм III був у захватi вiд цих оргашзаторських дiй князя. 21 листопада 1806 р. вш шдвищив Фердинанда до чину генерал-майора. Бшьше того, князя було призначено губернатором в Сшези та у графствi Глатц. Недовге керiвництво князя Фердинанда в Сшези на фош вшськово-пол^ично1 катастрофи було малоефе-ктивним. Оргашзувавши невеликий корпус князь намагався звшьнити обложений Бреслау. Обложенi не наважилися на вилазку i вшсько генерал-майора Ангальт-Кетен-Плесського пiд тиском ворога було змушене вiдступити через Швайнщ на Несе. Бреслау каттулював...
25 сiчня 1807 року його було поновлено в командуванш гусарського полку генерала Шиммельпфеншга фон дер Ойе. Пюля падшня Брига князь на початку лютого розпочав переговори про перемир'я з принцем Жеромом Бонапартом, маючи на увазi виграти час. Але переговори не вдалися. Швайднщ було захоплено французами. Князь Фердинанд був змушений пробиватися бшя Цеденiка через Глац до Боге-ми та скласти зброю перед австршцям. Його було вщсторонено вiд правлiння Сше-зiею. На мiсце князя Ангальт-Кетен-Плесського було призначено графа Гетцена. Щею вiдставкою князь був глибоко ображений. На той час навт рщний Плесс було окуповано французами.
П1сля пiдписання Тшьзитського миру князь Фердинанд Ангальт-Кетен-Плесський настшливо попросився у вiдставку. Невдовзi 16 жовтня 1807 року вш звiльнився iз збройних сил розгромлено1 Прусси з правом користування мундиром. Через графа Фшкенштайна князь навт отримав рекомендацп до австрiйського iм-ператора у Вiдень. Вступити до австршсько1 арми не вдалося. Не зм^ вiдновитися князь i в прусських збройних силах.
У 1808 р. вш вщгукнувся на запрошення свого брата герцога Августа Христия-на Фридриха Ангальт-Кетенського (1769-1812) вщвщати його володiння. Весною наступного 1809 р. князь супроводжував герцога у подорожi Рейном до Голланди та Франци. У французькiй столицi князь був присутшм на одруженнi Наполеона з Ма-рiею-Луlзою Австрiйською. Щд час жахливо1 пожежi на весшьному балу в палацi австрiйського посла князя Карла Фшша цу Шварценберга князь Ангальт-Кетен-Плесський геро1чно вщзначився спасiнням багатьох осiб. Отже, тшьки у 1810 р. князь Фердинанд вирушив з Парижу до рщного Плессу через Страсбург, Мюнхен та Вщень [10]. Пюля прибуття додому, у листопад^ князь присвятив себе свош рiднiй
33
земль Сво! оргашзаторсью та економ1чн1 зд1бност1 вш спрямував на розвиток бать-ювщини. Князь Фердинанд займався сшьським господарством та захопився буд1в-ництвом. Вш щкавився прничою та металургшною справою.
З часом знову вщбулися династичш змши. 5 травня 1812 р. безд^ним помер Ангальт-Кетенський герцог Август Християн Фридрих. Його спадок отримав мало-л^нш племшник принц Людв1г Август Фридрих Емшь (1803-1818).
У лютому 1813 року князь Фердинанд озбро!в кшька вершниюв та направився до прусського короля. Фридрих Вшьгельм III зарахував !х до свое! гварди, а у травш виступив ¡з вщозвою до тдданих прийняти участь у спротив1 французьким окупан-там. На заклик вщкликнувся i князь Фердинанд Ангальт-Кетен-Плеський. Йому бу-ло доручено сiлезький ландштурм (ополчення), яким вш командував пiд час бо!в шосто! анти-наполеошвсько! коалщи. Спроба вщновитися у прусськiй арми весною 1815 року знову виявилася невдалою. Вже шсля заюнчення вiйни, 20 травня 1816 р. князь Фердинанд став рицарем вищого прусського ордену «Das Schwarzen Adler» («Чорного Орла») [11].
Через 10 дшв князь Фердинанд Ангальт-Кетен-Плесський одружився. Його обранницею стала Юлiя Софiя графиня Бранденбурзька (1793-1848). Цього разу вшова рiзниця мiж одруженими склала 24 роки. Молода була незаконнонародженною донькою пруського короля Фридриха Вшьгельма II та графит Софи фон Дьонхоф. Таким чином наречена ангальт-кетен-плесського князя була зведеною сестрою правлячого прусського короля Фридриха Вшьгельма III. Графиня Юлiя була i зведеною пткою Фредерики Шарлотти Вшьгельмши Пруссько!, яка у 1817 р. стала дружиною росшського великого князя Миколи Павловича. У майбутньому ця родина буде вщома як iмператорська: (Микола I та Олександра Федорiвна). Замолоду при королiвському дворi свого брата графиня Юлiя Бранденбурзька вважалася дуже привабливою дамою. Вона була обдарована природою, мала красиву зовшшшсть, витончену ф^уру та струнку статуру. Але Юлiя Софiя мала слабке здоров'я. Нажаль вщ цього шлюбу не було спадкоемцiв.
Князь Фердинанд Ангальт-Кетен-Плесський прийняв активну участь у створенш прусського ландверу. 30 березня 1817 рощ вш став командиром 22 полку та ландратом округу Плесс. Але невдовзi вшськову кар'еру довелося зупинити.
16 грудня 1818 року в Кетеш вщбулися черговi династичш змiни. Помер чотирнадцятилiтнiй герцог Людвиг. Першим претендентом за замщення ангальт-кетенського престолу став двоюрiдний дядько покшного - князь Фердинанд. В цих умовах йому довелося передати брату принцу Хайнриху рщне князiвство Плесське.
Пiд час свого правлшня в Ангальт-Кетенi герцог Фердинанд вважався покровителем наук та мистецтв. Вщомо, що вiн пiдтримував дослiдження засновника гомеопати - Саму!ла Фридриха Християна Ганеманна (1755-1843) [12]. Вчений, перебуваючи на посадi лейб-медика, з 1821 р. навггь консультував монарха [13].
Ангальт-Кетенський герцог Фердинанд сприяв дiяльностi фундатора науково! орнiтологi! Iоганна Фридриха Науманна (1780-1857). У 1821 р. вш продав Фердинанду велику колекщю таксидермованих птахiв за 2000 талерiв. 3i свого боку герцог, визнаючи заслуги вченого, призначив його шспектором орштолопчного музею у збудованому столичному замку «Фердинандсбау».
34
не печатать
rriiicrmörv 1ifr»:ici j.iiiwll
Фердинанд-Фридрих правлячнн герцог Ангальт-Кетенський
з гравюри Фр. Больта
Schulte Fr. Herzog Ferdinand und Herzogin Julie von Anhalt-Cöthen. — Göthen7 Verlag des Sächsischen Tageblattes, 1925
35
не печатать
Державин ff герб герцогства Ангальт-Деесау-Кетен
Siebmacher./. Hefnet' von О. Т. J.Siebmacher's grosses und allgemeines Wappenbuch in einer neuen vollständig geordneten und reich vermehrten Auflage in Verbindung mit Mehreren. Band: I. he/t: 5. - Nürnberg, 1857
36
37
Вид Кетена
Hoffmann Fr. Das malerische und romantische Anhalt. Dessau, [1853]
не печатать
SajiisHH^na CTaHuia B KeTem
Hoffmann Fr. Das malerische und romantische Anhalt. - Dessau, f1853]
38
Придворним архитектором герцога Фердинанда був знаменитий творець «кетенського стилю» в будiвництвi - Християн Готфрид Хайнрих Бандхауер (17901837). За його проектами було зведено багато будiвель громадського, культового та господарського призначення: тронний зал в Фердинандсбау, храм Св. Якова, пивоваренний завод в Рослау, казарми у Дюссельдорф^ житловi будинки тощо.
Отже, держава, яку довелося очолити Фердинанду мала площу у 15 квадратных миль [14]. На територп герцогства нараховувалося 4 мiста, 1 мютечко та 93 села. На початку 20-х роив ХГХ ст. населення Ангальт-Кетена складало близько 32.000 оаб [15], з них у столичному Кетеш мешкало вiд 5.000 до 5.500 мщан у 740 будинках [16].
Невдовзi пiсля отримання ангальт-кетенського престолу, 23 березня 1819 року герцога Фердинанда Ангальт-Кетенського було нагороджено прусським вшськовим орденом «Eisernes Kreuz» («Залiзного Хреста») 2 ступеню [17]. Одночасно йому було надано i чергове вiйськове звання - генерал-лейтенант.
У зв'язку iз станом здоров'я герцогиш Юли того ж року герцог Фердинанд вщ-вщав Карлсбад, де поруч iз лшуванням дружини йому довелося займатися i вир> шенням полiтичних проблем. Наступного року подружжя знову при!хало на цей в> домий курорт. У 1821 р. ангальт-кетенська герцогська родина вщпочивала на узбе-режжi рiчки Емс. А у 1822 та 1823 рр. Юлiя та Фридрих вщвщали купальнi у знаменитому курортному Алексисбад^ який знаходиться в ангальтському окрузi Баллен-штедт. По^м лiкарi порекомендували !м подорож Рейнською областю та Франщею [18].
Але Ангальт-Кетенське герцогство, яке дiсталося Фердинанду, перебувало у дуже несприятливих пол^ичних та економiчних умовах. Вiдомо, що пiсля Вщен-ського конгресу Саксонське герцогство перейшло у власшсть королiвства Пруссь-кого. Через це бшьша частина Ангальтсько! держави опинилася оточеною сусщшми потужними державами. Головною помилкою ангальтсько! дипломати на конгресi було те, що не були забезпечеш з'еднувальш шляхи сполучення iз державами поза Прусшею. В цих умовах прусський уряд перейшов до системи митниць. А Ангальт разом iз кшькома малими нiмецькими державами став вважатися частиною Прусси i навт був обкладений податками. Ангальтських монархiв прусськi вельможi навiть не попередили, чим, зрозумшо, глибоко образили !хш сувереннi почуття.
Протести до Берлiну виявилися неефективними. У 1819 р. герцог Фердинанд iз дружиною особисто представляв штереси свое! держави та всього монаршого дому1 на важких переговорах у Карлсбадт Вш ч^ко висловлював свою анти-прусську по-зищю i вiдкрито виступав проти Митного Союзу [19, s. 569]. У лисп до австршсько-го державного канцлера князя К. В. Л. Меттершха герцог Фердинанд називав прус-ську митну пол^ику загрозою найсвятшим та найважливiшим законам [20]. Тому герцог Фердинанд Ангальт-Кетенський звернувся за допомогою до Вщня, де i пере-бував до травня 1820 року [21]. Император Австрй' Франц II бачив в особi герцога Фердинанда свого важливого союзника у протистоянш просуванню Пруссй' в на-
1 Герцог Фердинанд Фридрих правив Ангальт-Кетеном; представники iнших ангальтських гшок дина-стil Асканiiв, вiдповiдно, Леопольд IV Фридрих (1794-1871) - герцогством Ангальт-Дессау, Алекиус Фридрих Християн (1767-1834) - герцогством Ангальт-Бернбург. Разом уи три незалежнi герцогства складали едину державу - Ангальт.
39
прямку створення власного рейху. Показово, що ангальт-кетенського монарх отри-мав великий хрест «Königlich-Ungarische Sankt Stephans-Orden» («Угорського Ордена Св. Стефана»). Невдовзi з рук короля Вшлема I герцог Фердинанд отримав знаки рицаря «De Orde van de Nederlandse Leeuw» («Великого Хреста Ордена Щцерланд-ського Лева») [22].
Безпосередтм приводом для протистояння з Пруссieю стали митш збори за прохiд рiчкових суден Ельбою [23]. Як вiдомо, це була головна водна артерiя, до басейну яко! належало усе герцогство Ангальтське. Вона перерiзувала головну схщну частину у напрямку зi сходу на захщ протягом 26 км., а поим слугувала !й кордоном протягом 18,5 км. Нижче Дессау у Ельбу впадала Мульда. А з правого боку вона вбирала в себе Дольвщ, Рослау та Нуту.
Йому вдалося добитися вшьного руху суден Ельбою, що обумовлювалося окремою статтею в заключному акт конференцп. Цим герцог Фердинанд був задо-волений на початковому етат митно! боротьби. З часом протистояння загострилося i тривало майже 10 роюв. Боротьба була шаленою. Ангальт-Кетенська держава у порiвняннi iз Прусським королiвством складала спiввiдношення 1:526, а !! населення близько 0,3 вщсотка [24]. Але полiтичне протистояння з Прусшею продо-вжувалося. Тшьки 27 серпня 1828 р. за посередництва iмператора Франца II герцог Фердинанд, iз певними поступками, затвердив митш тарифи з Прусшею.
В цих умовах ангальт-кетенська пол^ика все бшьше i бiльше орieнтувалася на вщенський двiр. Цьому процесу активно сприяв австрiйський генеральний консул Адам Мюллер, який переймався бшьш глибоким вщносинам мiж Вiднем та Кете-ном. Характерно, що 22 травня 1830 р. Фердинанд став рицарем австршського «Orden vom Goldenen Vlies» ордену («Золотого Руна»).
Довготривале пол^ичне та економiчне протистояння Ангальт-Кетенського герцогства та Прусського королiвства призвело до двох кардинальних крокiв Фердинанда та Юли. Перший - змша конфесшно! приналежностi правлячо! верхiвки держави. Другий - активний пошук шляхiв посилення економiчно! i, бажано, вшськово-пол^ично! незалежност Ангальт-Кетена.
Перший крок завершився тд час перебування герцога iз дружиною у Парижа 24 жовтня 1825 р. Фердинанд та Юлiя тд впливом езутв i, зокрема, панотця Петруса Ронзша таемно повернулися до лона Римо-Католицько! Церкви [25]. Офщшно пiдданим про перехiд правлячого герцога з дружиною до римо-католицтва в Ангальт-Кетеш було оголошено пiд час святкування «Трьох королiв» - 13 шчня 1826 р. Це була найбшьша перемога ордену за останш 35 рокiв.
Причинами, якi призвели до ще! ситуацп стали наступш чинники. По-перше, ще у Плесс iснувало досить потужна католицька громада, яка мала сво!х представникiв насамперед серед князiвського оточення. Вона церковно тдпорядковувалася Бреслау та Кракову. По-друге, вшськовий досвiд та мандри Свропою не викликали у Фердинанда рiзко! та принципово! вiдрази до католицизму. По-трете, навт у Кетенi впливовим теж було католицьке релтйне лоббт Особливо це стосувалося придворного штату. Наприклад, до католицько! громади входили iмена 14 державних дiячiв, яю перебували на високих посадах при герцогському дворi - оберхофмейстера, гофмаршала, камергера, кабшет-секретаря, фiнансрата та
40
шших [26]. По-трете, полiтично-економiчний тиск та нищення основ державност активно використовувалися лщером «протестантських держав» - Прусського королiвства. Одночасно, з боку форпосту католицизму серед, принаймш, нiмецьких держав - Австршсько1 iмперil вiдчувалися полничне покровительство, дипломатична пiдтримка та ствчуття.
До того ж, поголоси того часу свщчили, що «спонукальними причинами до премши вiросповiдування ангальт-кетенського герцога витшали просто iз непомiрно великих витрат, яю вiн робив не за станом та статками» [27]. Мабуть подiбнi витрати, насамперед, були викликаш шаленою митною вiйною iз Пруссiею.
Придворним капелланом став майбутнш двадцять другий генерал ордену езутв Петер Ян Беккс (1795-1887). Вш же очолив i орденську мюю у Кетенi, яка зазвичай складалася iз чотирьох-п'яти членiв. Його полум'яш проповiдi та бурхлива дiяльнiсть навернули до римо-католицизму бшьше двох сотень ангальтщв.
Склалася кумедна ситуацiя, яка викликала серед шдданних непорозумiння власне церковного напрямку. Справа полягала у тому, що як володарюючий князь, герцог Фердинанд мав виконувати i обов'язки протестантського епископа. Тому, будучи перконаним римо-католиком вш одночасно вважався главою €вангелiчноl Церкви Ангальт-Кетена [28]. I ця ситуащя склалася при тому, що з 33.500 шдданих приблизно 33.000 були протестантами [29].
Однак, цей крок герцога та герцогиш Ангальт-Кетенських викликав бурю невдоволення та роздратування при прусському дворi. (I це не дивлячись на згоду короля на змшу вiри принцесою Шарлоттою, яка, як вiдомо, перейшла у Православ'я).
Другий крок, який здшснив герцог Фердинанд у напрямку вщродження ангальтсько1 державностi, було заснування сшьськогосподарсько1 колони на Пiвднi Укра1ни. Отже, уряд герцога Фердинанда постшно шукав новi шляхи розвитку свое1 економши.
Один з перспективних проектiв запропонували високi ангальт-кетенськi чиновники - амтсрат Людвиг Альберт та фшансротен Август Людвиг фон Бер. Вони намагалися перехопити шщативу у Саксонського королiвства, до якого звернулася Росiя з пропозищею допомогти у розвитку мериносового вiвчарства. 30 листопада 1826 р. Л. Альберт за дорученням герцога Фердинанда звернувся iз листом-пропозицiею до росшського генерального консула в Лейпцизi Вiльгельма фон Фрейганга.
На початку 1827 р. росшський консул повщомив ангальт-кетенський уряд про принципову згоду Санкт-Петербургу на заснування в однш iз пiвденних губернiй сшьськогосподарсько1 колони.
Розумдачи перспективи та вiдчуваючи тдтримку, герцог Фердинанд письмово зв'язався безпосередньо iз iмператором Миколою I. У лисп герцог звертався iз про-ханням пiдтримати план його уряду i висловився iз формальною пропозищею за-снувати «маленьку колонiю мо1х пiдданих, головною турботою яко! буде культура чистокровних овець та 1хне розповсюдження» [30]. Бiльше того, вже 7 квння 1827 року герцог запропонував iмператору бiльш докладний «план створення та розвитку вiвчарних господарств в Роси». Герцог Фердинанд просив шдтримати прагнення
41
ангальтських BiB4apiB та схвалити план, переданий його чиновниками мшютру ф> наншв Росп Г. Л. Д. фон Канкрину. Вщомий нiмецький дослiдник цiлком справедливо зазначав, що «ангальт-кетенський дiм розраховував, що цieю пропозицieю вiн посилить стосунки i3 спорiдненою росiйською динаспею та вiдкриe прибуткове джерело доходiв» [31].
25 липня 1827 р. ангальт-кетенський герцог отримав позитивну вщповщь росш-ського iмператора. В нш Микола I дав найсприятливiший вщгук, стверджуючи, що такий план викликае дуже великий штерес. Тому мшютру фшаншв було доручено якомога прискшливше розглянути запропонований проект [32]. Обидва уряди до-мовилися створити спшьну комiсiю. З ангальт-кетенського боку були призначеш А. фон Бер та Л. Альберт. Изшше до них приеднався оберамтман Август Брауманн, до обов'язюв якого входило управлiння майбутньою колонiею. 14 вересня 1827 р. комюя вирушила з Кетену. Через Лейпциг, Левщ, Варшаву, Брест-Литовський, Житомир, Бердичiв, Тульчин, Балту, Дубоссари, Одесу, Микола1'в, Херсон вона добра-лася до мiсця, яке було обране в якост територп майбутньо! колони. Далi через ш-мецьку колошю Молочна, Харкiв, Курськ, Орел i Тулу комiсiя досягла Москви. I тшьки 31 жовтня вона прибула до Санкт-Петербургу.
Ангальт-Кетенську делегащю приймали дуже прихильно. Розпочалися мiждер-жавнi переговори. Герцог Фердинанд прагнув через створення колони посилити економiчну ситуацiю в крашц стан держави на европейськш полiтичнiй аренi; отримати письмовi гарант щодо вiйськово-полiтичного захисту та, навнь, створити окреме князiвство iз власним гербом. Але росшська сторона наполягала на суто економiчнiй складовiй угоди i унеможливила прагнення залучення зовнiшньо пол> тичних чинниюв з боку ангальт-кетенсько! дипломати. Пюля проведення складних переговорiв, угода була тдготовлена.
В результатi узгодження ушх протирiч, 3 березня 1828 року було тдписано iменний Указ iмператора Миколи I «Об учреждении в Таврической губернии колонии из Ангальтских поселенцев» [33]. В ньому визначалися ус чшьш позици створення та розвитку ангальт-кетенсько! колони на Ивдш Укра!ни. Невдовзi надвiрний радник Карл Християн фон Кистер був призначений повiреним у справах герцогства Ангальт-Кетен при росшському iмператорському дворi [34].
28 квння 1828 року герцог Фердинанд тдписав документ про створення «Головного управлшня Таврiйських поселень». Герцог Фердинанд вважав, що його но-ве володшня мало визначатися абсолютною самостшнютю [35]. Саме чиновники А. фон Бер та Л. Альберт очолили цей заклад, на яке уряд покладав велик економ> чш та, навнь, полiтичнi нади [36]. Крiм того, безпосередньо на мiсцях було створено «Правлшня Таврiйських поселень», яку очолив Август Брауманн. Помiчником адмшютраци та керiвництвом будiвельних робгг став архiтектор Вельс. 15 грудня 1828 року керiвником перевалочно! бази для отар в с. Кисляк Гайсинського старост-ва був призначений Франц Теецманн [37].
Проводи першого транспорту з Кетену були урочистими. На церемонп були присутшми навнь герцог Фердинанд та герцогиня Юлiя. Заходи вщбувалися при великому скупчеш народу [38]. Сучасна подiям «Anhalt-Cöthensche Zeitung» писала: «11 серпня ц<ього> р<оку> ми бачили рiдкiсне для мюцевих мешканцiв явище; пер-
42
ший головний караван, який складався iз 3000 овець рушив у новi володшня його св^лост герцога Ангальтського у швденнш Роси. Багато чисельний натовп зiбрався з цього приводу, присутшми були також !хш свгтлосп герцог та герцогиня. Через те, що такi транспорти овець будуть вщходити щорiчно, кра!на наша може розрахову-вати на прибуток» [39]. Лише наприкшщ лiта 1828 року перший транспорт вщпра-вився в дорогу з Кетену, зазначав П. Козлов [40].
На чолi перших трьох транспорт стояв комюар-агроном Пiхт. На територiю новостворено! колони прибуло 25 ошб (15 чоловшв, 4 жiнки та 6 дгтей). Колонiсти супроводжували 2886 голiв овець (серед них 50 барашв), 2 швейцарських буга!в, 8 корiв (3 фрисландсью, 3 гарцькi та 2 швейцарсью), а також 8 коней [41].
25 жовтня 1829 року в Таврда прибув другий транспорт. До нього увшшло 47 ошб [42]. Серед нових колонiстiв опинився син фшансового радника економ Брау-ман, ремiсники з родинами, а також 24 пастуха та шдпаска. В транспорт знаходило-ся бшьше 5000 голiв овець [43], 100 козлiв та 10 коней [44].
13 липня 1830 року з Кетену вирушив третiй транспорт. Цього разу звщтшя ви-!хало 50 ошб, у тому числi 23 чоловшв, 6 жiнок та 21 дитина. Серед колошспв зна-ходилися висококвалiфiкованi спецiалiсти: сортувальник вовни, шчник, виноградар, муляр, коваль, чоботар та вчитель. До цього транспорту увшшли 2500 вiвцематок, 130 баранiв, 15 коней та 12 вiвчарських собак [45]. Транспорт традицшним шляхом прибув до тавршських володiнь 31 вересня 1830 року хоча й «без значних втрат» [46], але вже шсля смертi герцога Фердинанда Фридриха Ангальт-Кетенського.
Отже, основу для розвитку колони було закладено. Поселення почало динамiч-но розбудовуватися. Стало налагоджуватися господарство.
Сам герцог Фердинанд покладав велик надп на полiтичне та економiчне вiдродження свое! держави. Перспективи вш пов'язував саме iз сшьськогосподарським розвитком, якi широко розкривалося б саме в його твденно-укра!нських маетностях [47]. Без сумнiву, герцог Фердинанд дуже хотв вiдвiдати сво! володiння в Таври. Але цьому бажанню не склалося збутися. Вш помер у Кетенi 26 серпня 1830 р. i був урочисто похований у склепi Марiенкiрхе.
Пщ час правлiння герцога Хайнрiха - брата покшного колонiя отримала назву Аскашя-Нова. Це було зроблено у пам'ять про колись втрачене графство Аскашя, що належало ангальтськш династи. Назва ж збереглася лише у титулатурi герцогiв. Цiкаво, що два хутори в колони отримали назви Фердшацщвка та Юлiанiвка на честь попередшх правителiв Ангальт-Кетена.
Список використаних джерел i лiтератури:
1. Задерейчук А. А. Фальц-Фейны в Таврии / А. А. Задерейчук. - Симферополь : Доля, 2010. -190 с.
2. Weiner D.R. Models of nature : ecology, conservation, and cultural revolution in Soviet Russia / D.R. Weiner. - Pittsburg: University of Pittsburg Press, 2000. - P. 71.
3. Masch G. M. C. Wappen-Almanach der souverainen Regenten Europa's / G. M. C. Masch / D. R. Weiner. - 1842. - S. 5.
4. Shulte Fr. Herzog Ferdinand und herzogin Julie von Anhalt-Cöthen. Eine religionsgeschichtliche und religionspsichologische Studie / Fr. Shulte. - Cöthen : Ver. des Sachsischen Tageblattes, 1925. - 140 s.
5. Der Staatsmann : Zeitschrift für politik und geschichte. - Offenbach am Main: Ferdinand Hauch, 1828. - S. 2.
43
6. Там же, 1828. - Bid. - S. 3.
7. Schöning K. W. Die Generale der chur-brandenburgischen und königlich Preußischen Armee von 1640-1840 / K. W. Schöning. - 1840. - S. 200.
8. Shulte Fr. Вказ. тв. - S. 12.
9. Der Staatsmann. Zeitschrift für politik und geschichte. - Offenbach am Main: Ferdinand Hauch, 1828. - S. 6.
10. Der Staatsmann : Zeitschrift für politik und geschichte. - Offenbach am Main: Ferdinand Hauch, 1828. - S. 9.
11. Schöning K.W. Вказ. тв. - 1840. - S. 200.
12. Epps J. Homoeopathy and its principles explained / J. Epps. - London, 1850. - P. 39.
13. Psychiatry & Homoeopathy / F. Risquez. - Dehli: Wazirpur Printing Press Area, 1995. - 287 p.
14. Statistique générale de l'Europe l'Asie, l'Afrique, l'Amérique et l'Océanie. Tome Premier. L'Univers, la Terre, l'Europe. - Paris: Au Bureau de la société de statistique, 1838. - Р. 365; Encyclopœdia americana: A popular dictionary of arts, sciences, literature, history, politics and biography. Vol. 3. - Boston:
B.B. Mussey & C°, 1830. - P. 570.
15. Elements Geography, Ancient and Modern; with an atlas. - Boston: Published by Cummings and Hil-liard, 1822. - P. 130.
16. Статистическое обозрение Света : Европа // Московский телеграф. - 1826. - Ч. 7. - С. 141.
17. Schöning K.W. Вказ. тв. - S. 200.
18. Der Staatsmann... - S. 17.
19. Zimmermann H.-P. Ästhetische Aufklärung: zur Revision der Romantik in volkskundlicher Absicht / H.-P. Zimmermann. - Würzburg: Königshaus & Neumann GmbH, 2001. - 647 s.
20. Shulte Fr. Вказ. тв. - S. 16.
21. Der Staatsmann. - S. 16.
22. Там же. - S. 17.
23. Chronik von Askania Nova in der Zeit des anhaltischen Besitzes // Аскания-Нова в исторических планах и рисунках 1828 - 1856 гг. - СПб. ; Магдебург ; Кетен, 2008. - Рис. 3 [С. 12].
24. Kiesewetter H. Industrielle Revolution in Deutschland: Regionen als Wachstumsmotoren / H. Kiesewetter. - München: Franz Steiner Verlag, 2004. - S. 45.
25. The American Almanac and repository of useful knowledge, for the year 1831. - Boston, 1831. -P. 263; A History of popery; containing an account of the origin, growth and progress of the papal power. -London: John W. Parker, M.DCCC.XXXVIII [1838]. - P. 445; Ангальт-Кетенский герцог// Справочный энциклопедический словарь. - СПб., 1847. - Т. 1. - С. 292.
26. Shulte Fr. Вказ. тв. - S. 18.
27. Иезуиты в Западной Европе, с начала до половины текущего столетия // Отечественные записки. - 1861. - Авг. - С. 491.
28. Chronik von Askania Вказ. тв. - Рис. 17 [С. 34].
29. Статистическое обозрение Света : Европа // Московский телеграф. - 1826. - Ч. 7. - С. 141.
30. Козлов П. Аскания-Нова в ея прошлом и настоящем. История Ангальтской колонии в Южной России / П. Козлов // Русская Старина. - 1914. - Май. - С. 358.
31. Brandes D. Von den Zaren adoptiert: die deutschen Kolonisten und die Balkansiedler in Neurussland und Bessarabien 1751-1914 / D. Brandes. - Mmchen: Oldenbourg, 1993. - S. 402.
32. Chronik von Askania Nova. 2008. - [С. 7].
33. II ПСЗ, т. III, 1828, № 1841; Кёппен П. Хронологический указатель материалов для истории инородцев европейской России / П. Кёппен. - СПб.: Тип. императорской Академии Наук, 1861. -
C. 398.
34. Chronik von Askania Nova. Указ. соч. - [С. 7].
35. Державний архш Херсонсьюл обласи, ф. 250, оп. 1, спр. 3 «Диссертационные черновые рукописи об истории возникновения овцеводства в Аскании-Нова (в переводе Чаплинского)», арк. 10 ; Фальц-Фейн В. Э. Аскания-Нова / В. Э. Фальц-Фейн. - К. : Аграрная наука, 1997. - С. 24.
36. Козлов П. Вказ. тв. - С. 362-363.
37. Дрогобыч Н. Е. Франц Тецманн - первый исследователь Асканийской степи / Н. Е. Дрогобыч // Актуальш питання збереження i вдаовлення степових екосистем: Матерiали мйжнародшл науковоï
44
конференцп, присвячено! 100-р1ччю заповвдання асканшського степу (Аскашя-Нова, 21-23 травня 1998 р.). - Аскашя-Нова, 1998. - С. 114.
38. Данилевич Н. Барон Фальц-Фейн. Жизнь русского аристократа / Н. Данилевич. - М. : Изобразительное искусство, 2000. - С. 17.
39. Козлов П. Вказ. тв. - С. 363.
40. Там же.
41. Державний архив Херсонсько! обласл, ф. 250, оп. 1, спр. 3 «Диссертационные черновые рукописи об истории возникновения овцеводства в Аскании-Нова (в переводе Чаплинского)», арк. 11.
42. Фальц-Фейн В.Э. Аскания-Нова / В.Э. Фальц-Фейн. - К.: Аграрная наука, 1997. - С. 25; Chronik von Askania Nova... - [С. 6].
43. Chronik von Askania Nova... Вказ. тв. - [С. 6.].
44. Фальц-Фейн В.Э. Вказ. тв. - С. 25.
45. Державний архив Херсонсько! обласл, ф. 250, оп. 1, спр. 3 «Диссертационные черновые рукописи об истории возникновения овцеводства в Аскании-Нова (в переводе Чаплинского)», арк. 12.
46. Козлов П. Вказ. тв. - С. 364.
47. Schulte Fr. Вказ. тв. - S. 136-137.
Ганкевич В. Ю. Правящий герцог Фердинанд Фридрих Ангальт-Кетен-Плесский - основатель колонии Аскания-Нова / В. Ю. Ганкевич // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия «Исторические науки». - 2011. - Т. 24 (63), № 2 : спецвыпуск «История Украины». - С. 31-45.
Статья посвящена биографии основателя колонии Аскания-Нова на Юге Украины герцога Фердинанда Фридриха Ангальт-Кетен-Плесского (1769 - 1830). На основе малоизвестных источников восстановлены основные вехи его жизни и деятельности. Отдельно освещается вопрос о процессе основания Аскании-Нова.
Ключевые слова: Аскания-Нова, Ангальт-Кетен.
Gankiewicz W. The ruling Duke Ferdinand Friedrich of Anhalt-Kothen-Pless: the founder of the Askania-Nova colony / W. Gankiewicz // Scientific Notes of Taurida V. I. Vernadsky National University. -Series: Historical Scince. - 2011. - Vol. 24 (63), No 2 : "History of Ukraine". - P. 31-45.
The article is devoted to the biography of Duke Ferdinand Friedrich of Anhalt-Kothen-Pless (17691830), who was the founder of Askania-Nova colony in the South of Ukraine. On the basis of little-known sources the so called «milestones» of his life and work have been disclosed. Apart from that, the process of founding of Askania-Nova is highlighted.
Keywords: Askania-Nova, Anhalt-Kothen.
Поступила в редакцию 01.11.2011 г.
45
