CC BY
29
УДК 340.113
I. Ю. Сковронська
Львiвський державний ушверситет внутрiшнiх справ, завщувач кафедри iноземних мов, канд. фшол. наук, доцент
ПРАВНИЧИЙ МЕД1А-ДИСКУРС У ДВОМОВНОМУ МЕД1А-ПРОСТОР1
© Сковронська I. Ю., 2015
Дослщжено правничий дискурс, який мктить прагматичнi, етичнi, етшчш, соцiальнi, психолiнгвiстичнi моменти. Лiнгвiстика та граматичш особливостi дискурсу мають схожi завдання з риторикою, оскiльки лшгвктичний i риторичний аналпи мови грунтуються на позамовних моментах.
Мистецтво мовного спшкування в усiх наукових сферах бере початок вщ риторики, яка пов'язана з шшими науками. Найближчою риторика е до фшософп i е и складовою. Зважаючи на те, що красномовство е комушкативним феноменом, воно шдпадае пщ двд законiв комушкацп. Нинi поширеним е розумшня публiчного мовлення як того чи шшого виду дискурсу. Поняття дискурсу часто використовуеться поряд, а школи й синонiмiчно з такими поняттями, як комушкащя, мова певних вид1в дiяльностi, мовна поведiнка та iн. Кдтак дискурсивна парадигма дослщження мови становить певний ракурс описання й аналiзу останньоТ. Дискурсивна парадигма грунтуеться на роботах французьких структуралк™, якi придшяли певну увагу риторищ, розрiзняючи й" лiнгвокультурнi модуси. У такому вимiрi риторика стае предметом культуролопчного аналiзу.
Ключовi слова: риторична майстершсть, сталi словоспролучення, рекурентний ужиток, правник, правова культура, комушкатившсть, адресат, адресант.
И. Ю. Сковронская
ПРАВОВОЙ МЕДИА-ДИСКУРС В ДВУЯЗЫЧНОМ МЕДИА-ПРОСТРАНСТВЕ
Исследуется правовой дискурс, который содержит прагматические, этические, этнические, социальные, психолингвистических моменты. Лингвистика и грамматические особенности дискурса имеют схожие задачи с риторикой, поскольку лингвистический и риторический анализы языка опираются на внеязыковые моменты.
Искусство речевого общения во всех научных сферах берет начало от риторики, которая связана с другими науками. Ближе всего риторика к философии как ее составляющая. Несмотря на то, что красноречие является коммуникативным феноменом, оно подпадает под действие законов коммуникации. Сейчас распространено понимание публичной речи как того или иного вида дискурса. Понятие дискурса часто используется наряду, а иногда и синонимично с такими понятиями, как коммуникация, язык определенных видов деятельности, речевое поведение и др. Поэтому дискурсивная парадигма исследования языка представляет определенный ракурс описания и анализа последней. Дискурсивная парадигма основывается на работах французских структуралистов, которые уделяли определенное внимание риторике, различая ее лингвокультурные модусы. В таком измерении риторика становится предметом культурологического анализа.
Ключевые слова: риторическая мастерство, стойкие сочетания, рекуррентный обиход, юрист, правовая культура, коммуникабельность, адресат, адресант.
I. Y. Skovronska
MEDIA RIGHTS DISCOURSE IN THE MEDIA SPACE BILINGUAL
The article deals with the rights discourse that includes pragmatic, ethical, ethnic, social, psycholinguistic points. The closest rhetoric associated with philosophy and is part of it. Philosophy studies the general laws of human nature, society and shaping the outlook of man; rhetoric studies and describes specific law effective mental-verbal activity produces rules of verbal communication and promotes holistic moral rules and human ethics. In modern science, there was quite a classification of genera and species of eloquence: socio-political, academic, social, judicial, theological and ecclesiastical eloquence (G. Apresyan, M. Kohtyev, L. Pavlov, L Vvedenskaya). L. Hraudina outlined the social, academic and lecture, discussion, polemical, judicial, military, spiritual eloquence. T.Kuznetsova uses the concept of practical and ceremonial eloquence. The researcher does not provide definitions, but contextually "practical rhetoric" means training, and "smart" - in the sense of a literary genre. Domestic scientist V.Moldovan is talking about rhetoric genres such as socio-political, academic, lectures, legal, social, military, diplomatic, church and theological. G. Sagach highlights the socio-political rhetoric with species and subspecies as political speech, speech rally, parliamentary eloquence. Eloquence is a communicative phenomena, it is subject to the laws of communication. Today there is widespread understanding of public broadcasting as a particular type of discourse. The concept of discourse is often used along and sometimes synonymous with such concepts as communication, certain activities, language and other behavior.
According to R. Warta, rhetoric can be considered as ideology, in this case it appears connotative determinate totality. In such rhetoric dimension becomes the subject of cultural analysis. Legal discourse includes pragmatic, ethical, ethnic, social, psycholinguistic points. The grammar of discourse has similar problem with rhetoric as linguistic and rhetorical analyzes language based on extra-linguistic aspects.
Key words: rhetorical skill, steel word combinations, recurrent use, lawyer, legal culture, communicative, addressee, sender.
Постановка науковоТ проблеми та ТТ значення. Одшею з важливих тенденцш у розвитку сучасно! лшгвютики вважасться тенденщя, основою яко! е усвщомлення того, що тзнання мови бере початок вщ тзнання !! ношя - реального i дшсного користувача. Такий погляд на цю проблему у сучасному мовознавсга належить насамперед О. Потебш. Вш зазначав, що знання людей про свгг не е тотожними, i це вщображаеться у тому змютг який вони вкладають у слова. Слово е зашб, який виходить з глибини людсько! природи. Як у словi вперше людина усвщомлюе свою думку, так i в ньому ж насамперед вона бачить ту закономiрнiсть, яку по^м переносить на свгг [4, с. 124].
Мета i завдання дослщження. Вщомо, що процеси породження мовно! свщомосп та мовного висловлювання е об'ектом вивчення у психологи та лшгвютищ. Сучасний погляд на мову та способи змши переконань за допомогою психолшгвютичного програмування належить Робертовi Дштсу. Вш збудував власну теорда того, яким чином умше використання мови та мовлення дае можливють впливати на шших людей, узагальнивши досвщ вчених-психолiнгвiстiв Д. Гршдера, Н. Хомського, М. Ершсона, А. Кожибсью, Дж. Лаборде. Мова е одним ¡з ключових компонента, з яких ми будуемо власш моделi свпу. Вона здатна значно впливати на те, як ми сприймаемо реальнють i реагуемо на не! [2, с. 21].
Характеристика сучасно! комушкативно! лшгвютики, об'ектом яко! е комушкативна дГяльнють, зводиться до аналiзу дослщження невербально! та мовно! комушкацп, що виходить за межi комушкативно! лшгвютики i стае ще й об'ектом дослщження у когштологи, риторищ,
психологи, прагматищ та шших науках. Така важлива особливють комушкацп, як И ефективнють, характеризуеться безпосередньою змiною суб'екта впливу, його емоцiйного стану, його знань про свгг, ставлення до тих чи шших реалш свпу, оцiнок, тобто змiною його особистюного змiсту. Ця перспективна, на думку О. Селiваново!, складна проблема комушкативно! лiнгвiстики потребуе глибоких дослiджень i у галузi риторики, зокрема вщображено! у правничому медiа-дискурсi. Вiдомо, що в центрi комунiкативного акту перебувае людина, а поверхневе сприймання ефективносп "як максимального наближення штенци до штерпретанти вiдображае лише гносеологiчний аспект комушкацш, тобто оптимальне передавання шформацп" [9, с. 121], на жаль, не створюе професiйного пiдходу до виршення проблеми досягнення комунiкативного щеалу у межах формування риторично! майстерносп будь-якого фахiвця.
Конкретнi обставини мовного спшкування творять систему значень елеменпв висловлю-вання, якi у конкретнш мовi реалiзуються визначеною кiлькiстю значень граматичних категорш, i в морфолопчнш теори позначаються вiдповiдними формальними конструкщями [2, с. 45].
Аналiз дослщжень щеТ проблеми. Псхологiя мовно! особистосп у комушкацп стала об'ектом вивчення для В.фон Гумбольдта (вчення про духовну енерпю мови), О. Потебш (про зв'язок думки та мовлення), Х. Штейнталя та К. Бюлера (етнопсихологiчний розвиток), В. Вундта (експериментальна психолопя мови).
Людське сприйняття багатовимiрне. Воно охоплюе поняття зумовленостi, операцшш механiзми та iншi явища, над якими домшуе концептуальнiсть. Результатом концептуального сприйняття е формування звикло! здатносп абстрагуватися, узагальнювати i розвивати поняття.
Вщтворюючи концепт зовнiшнього свiту, його лопчш поняття i категори, людський iндивiд виявляе одночасно i "здатнють сприймання" [2, с. 32]. Видшяючи у сприйнятому суттеве, вiн полегшуе собi сприйняття через готовi формули, утримуючи уявлення та ще! у своему внутршньому свiтi, - "здатнють пам'ятi" [2, с. 32].
Щоби правильно передати iнформацiю про свгг, бути адекватно сприйнятим i зрозумшим для оточуючих, людина надае думкам словесних форм.Такими формами у мовi загалом i у мовi права зокрема е рiзноманiтнi лiнгвiстичнi засоби, найпоширенiшi з яких - стат словосполучення -поеднання, якi вийшли за межi вiльного сполучення ^в i до певно! мiри набули ознак сталосп, однак ще не стали стшкими, тому !х не фшсуе жоден з фразеологiчних словниюв.
Дослiдниця мовно! компетенцi! та дiяльностi людини О. Селiванова крiзь призму психолшгвютики наголошуе на перспективностi та монодослщженосп у зв'язку з проблемою породження мовлення, питань "коректування та корегування комушкаци, !! складностi, недбалосп, частковостi iнтелектуалiзацi! мовлення, рекурсивностi сприймання, пошуку iстини, умовиводiв, паратексту, контролю мовця за процесом спшкування ..." [9, с. 51]. Увагу науковця (цшком закономiрно) звернено на ще три надзвичайно актуальш проблеми: розроблення функщонального напряму в сучаснш лшгвютищ; сучаснiй лiнгвiстицi; сучаснiй теорi! тексту та сучаснш комунiкативнiй лiнгвiстицi.
Щодо оцiнювання сучасно! теорi! тексту, О. Селiванова зазначае, що "перехiд вщ вивчення текстово! iнтегровано! структури до аналiзу тексту як комунiкативно! системи, детермшовано! такими !! складовими, як особистють мовця, у сукупностi його психолопчних, ментальних, соцiально-культурних, етнiчних та шших властивостей". На думку дослщнищ, саме "лiнгвiстика тексту може найближче пiдiйти до вирiшення глобально! мовознавчо! проблеми - дослiдження мовного вщображення менталiтету ..." [9, с. 122].
Виклад основного матерiалу й обгрунтування отриманих результатiв дослiдження.
Кожна людина прагне, аби !! адекватно сприймали i розумiли. При бажаннi передати шформащю про свiт ми надаемо думкам словесних форм. Такими формами у мовi загалом i у мовi права зокрема е стат словосполучення. За допомогою заздалегiдь вщомого змiсту, вкладеного в !х форму, стат словосполучення зумовлюють ставлення слухача або читача до почутого або побаченого.
У сучаснш наущ iснуe доволi стала класифшащя родiв i видiв красномовства. Г. Апресян, М. Кохтев, Л. Введенська i Л. Павлова розрiзняють соцiально-полiтичне, академiчне, сощально-побутове, судове, богословсько-церковне красномовство. Л. Граудша окреслила сощально-побутове, академiчне i лекцшне, дискусiйно-полемiчне, судове, вiйськове, духовне красномовство. Т. Кузнецова використовуе поняття практичного i парадного красномовства. Дослiдниця не наводить визначень, але контекстуально "практичне красномовство" вживаеться у значенш навчального, а "парадне" - у значенш лггературного жанру. Укра!нський вчений В. Молдован окреслюе такi жанри красномовства, як сощально-полггичне, академiчне, лекцiйне, судове, сощально-побутове, вiйськове, дипломатичне, церковно-богословське. Г. Сагач видшяе сощально-полiтичне красномовство з такими видами i шдвидами, як полiтична промова, мiтингова промова, парламентське красномовство [10, с.28].
Правничий текст, на вщмшу вiд наукового чи художнього, характеризуеться специфiчними ознаками. Це насамперед практична спрямованють, строгий докумешатзм, лаконiчнiсть, чiткiсть, адже, як зазначають упорядники "Словника термiнiв i понять, що вживаються в чинних нормативно-правових актах Укра!ни" В. ^ренко, О. Менюк, С. Станiк, "для правничо! реалiзащ! правових норм необхщно знати, яке значення вкладае в те чи шше поняття законодавець, правник". Кожен вираз на означення того чи шшого поняття у мовi правникiв е сталим словосполученням, оскiльки характеризуеться не оказiональним, а рекурентним ужитком i мае заздалепдь вiдоме значення.
Важливу роль стат словосполучення вiдiграють з позици герменевтики правничого тексту, оскшьки вони е цшсними лексичними сполученнями, що передають певнi поняття, однаково вiдомi ушм носiям мови. Саме вони допомагають реципiентам адекватно сприймати авторський правничий чи то усний, чи то писемний текст, що е надзвичайно важливо для формування риторично! майстерносп правника.
З огляду на те, якого типу шформащю подае правник, використовуються т стат словосполучення, яю стосуються цiе! галузi чи подiево! ланки. Глибина риторично! майстерностi та вщображувально! свiдомостi правника е основними чинниками, яю шляхом синтезу стилютичних засобiв якнайкраще вiдтворюють хiд подш в уявi реципiента.
Вiдомо, що за рiвнем розвитку мови можемо судити i про рiвень розвитку суспшьства. Основна функцiя мови - комушкативна. Мова повинна обслуговувати суспшьство. З !! допомогою члени суспшьства спшкуються i отримують iнформацiю. "Саме визначення комушкативно! функцi! мови як !! суттево! характеристики, в явнш або завуальованiй формi, подане у переважнш бiльшостi праць, i дозволяе звести до не! таю, часто видшюваш функцп мови, як експресивну (вираження думок), акумулятивну (нагромадження суспшьного досвщу i знань)" [5, с. 15] . Ц функцi! настшьки тiсно пов'язанi, що дiють як одне цше. А "однiею з фундаментальних функцш мови, яку вона виконуе за допомогою ^в i словосполучень, е номiнативна. Адже все, тзнане людиною,.. тiльки тодi стае фактом свщомосп народу, коли одержуе назву. Саме тому мови сучасних розвинених народiв мають у своему словниковому складi до мiльйона тшьки загальновживаних слiв" [1, с. 3].
Отже, стат словосполучення полегшують сприйняття викладеного матерiалу, викликаючи вже вщомими мовними сигналами вiдповiднi реакцi! у читача або слухача. Образш засоби метафоризацп, пiдпорядкованi яскравому зображенню подш, сприяють створенню певного настрою. Тобто для увиразнення сво!х почутпв та думок у тексп автор використовуе стат словосполучення, якi стають знаковими для описувано! ситуацi!. Наприклад, для опису скоення злочину: умисне вбивство; легке (важке) ттесне ушкодження, неумисне вбивство, умисне тяжке ттесне ушкодження, необережне вод1ння, яке спричинило смерть та /н.; для характеристики валютних операцш: валютний дериватив, валютш цтност1, валовий прибуток, валютш кошти, об1г валюти та т.; для характеристики договiрноi системи: догов1р страхування, догов1р схову, догов1р оренди земл1, догов1р позики та т.; для характеристики дiяльностi тдприемств: тдприемство зв 'язку, тдприемство з обмеженими инвестициями, тдприемство поштового зв 'язку та т.
Сталi словосполучення, умiло введенi в правовий медiа-дискурс, допомагають формувати потужне асощативне поле, яке продукуе в свщомосп людини конкретнi чугтевi образи. Працюючи над текстом, усним чи писемним, правник повинен ретельно добирати рiзноманiтнi мовш засоби, враховуючи при цьому штелектуальш особливосп адресата. Таким чином текст стае насамперед продуктом мовноетично! i розумово! активностi й дiяльностi правника. Ступiнь же сприйняття й розумшня думок з боку аудиторп залежить вiд усiх компонентiв мовного повщомлення: ситуацi! мовного спiлкування , адресата, адресанта, прсткання мовного повщомлення i самого мовного повiдомлення. Будь-який текст, зокрема й правовий медiа-дискурс, - це система знаюв, у яких закодована iнформацiя, а знак е символом, що вщтворений у процес пiзнавально! дiяльностi людини. Саме стал словосполучення полегшують процес сприйняття й осмислення шформацп, оскiльки вико-нують роль своерiдних iнформацiйних кодiв. "Процес декодування буде настiльки легшим, наскшьки знайомий читачевi або слухачевi код, а повторюванiсть е безумовна властивють знаку" [3, с. 9].
Одну i ту саму думку можна передати рiзними словами i способами, актуалiзовуючи тi сталi словосполучення, яю автор видiляе як ключовг Водночас рiзнi за своею формою висловлювання можуть передавати одну i ту саму думку, проте фрагмент тзнання слухач буде виводити все ж на основi ключових понять, яю вкладенi у стале словосполучення. Результативнють розумiння залежить також вщ iнтелектуальних можливостей i вмiнь рецитента, його навичок видiляти у текст опорнi лексеми, якi е нолями основного змiсту тексту. Якiсть сприйняття залежить також i вiд обiзнаностi реципiента з тiею проблемою, яка висвгтлюеться.
Специфiка мови правникiв робить можливим використання у нш не лише експресивно забарвлених стшких комплекшв, але й експресивно нейтральних. Вщповщно до визначено! тематики правники використовують стат словосполучення не лише суто правового характеру, але й т^ яю е найбiльш виразно шформативними. Отже, у процесi побудови правового дискурсу автор насамперед звертаеться до використання сталих словосполучень рiзних тематичних груп.
Важливим i необхiдним чинником творення правово! держави е правова культура громадян. "Правова культура засвоюеться особою шляхом набуття знань про право, про сво! права, свободи, обов'язки, способи та методи !х захисту та гарантп для особи !! недоторканостi, недоторканостi !! ам'! та власностi" [8, с.25].
Мова правниюв лаконiчна та чiтка. У рiзноманiтнiй фаховiй лiтературi, а також у фахових юридичних виданнях використовуються т стат словосполучення, якi е поширеними у статтях Кримiнального кодексу Укра!ни. Значна частина таких сталих словосполучень позбавлена образносп, що виразною ознакою офщшно-дшового стилю правникiв. Наприклад: правова основа, притягати до суду, крим1нальна в1дпов1дальтсть, обстоювати р1вт права, крим1нальне пересл1-дування, оскаржувати результат в суд1, порушувати карну справу, крим1ногенна ситуация, брати тд варту, визнавати правом1рним, об 'ект пересл1дувань та ш.
Значна частина сталих словосполучень правового характеру тяжiе до номшацш i термшо-лексики кримшалтного права. Наприклад, викриваючи злочинш дп окремих ошб, правники активiзують у вжитку вiдомi широкому загаловi сталi словосполучення на зразок: карна справа, порушити справу, службове розсл1дування та ш. Найчаспше пересiчний читач зустрiчаеться з повiдомленнями правничо! i юридично! тематики на шпальтах газет. Наприклад: Суд розглядае справу про позбавлення його депутатських повноважень як сум1сника.У зв'язку з цим депутати погодились скасувати сво1 ршення. Верховний суд пропонуе не кидати таких злочинщв за грати, а накласти на них економiчнi санкци. Суд визнав винним у скоенш вбивства групу оаб. Суд не повертатиме справу на повторний розгляд, ухвалить остаточне ршення, яке оскарженню не тдлягае (з! судових матер1ал1в).
Сталi словосполучення наявш i у виступах суддiв, прокурорiв. Викладаючи фактичну суть справи, правознавщ та правники дотримуються певно! структури промови. Оскшьки !! змют i побудова не можуть бути однаковими, правник повинен умгти не лише правильно встановити пропорци промови, але й добирати вщповщш мовш засоби, яю найкраще б допомогли окреслити обставини i хщ справи. У цьому випадку, на вщмшу вщ повщомлень на правничу тематику у преш, маемо значну кшьюсть експресивно забарвлених сталих словосполучень. Наприклад: Наш суд,
покликаний вести боротьбу з будь-якими кримшальними елементами, що порушують правопорядок, не може розглядати справу лише в межах чисто юридичного анал1зу, не до^дивши тих причин, яю привели на лаву тдсудних поряд i3 граб1жниками-рецидив1стами ш1стнад-цятир1чних дiвчаток - учениць середньог школи [11, с. 207]. На лавi тдсудних сидить 20 морально зламаних людей. Вiдчуваючи докори тих, ким вони керували,... ц люди назавжди тепер позбавлен можливостi особисто творити зло [7, с. 101].
Сталi словосполученняна позначення понять юриспруденцИ та права е часто вживаними в англомовних медiа-дискурсах США i Канади i становлять значний вщсоток вщ усього фразеолопчного фонду, використовуваного також у двомовнш дiаспорнiй перюдичнш пресг Наприклад: How shocking Israel would not allow for the extradition of a communist mass murderer but insist on the west of the world bringing alleged Nazi war criminals to Justice .
Bring to account - притягати до вiдповiдальностi; bring to justice - притягати до правосуддя; criminal situation - кримтальна ситуащя; violate the law - порушувати закон; shadow capital-ттьовий каптал ; the arm of the law - рука закону; judicial process - судовий процес; shadow sector-ттьовий сектор та ш.
Для устшного виконання завдань, яю стоять перед правником у процес формування його риторично! майстерносп, творення правничого дискурсу одним з основних е завдання впливу на всю аудитора. Для цього варто не лише добре знати аудиторда, !! мотиви, штереси, переконання, але й враховувати вш, емоцшний стан, рiвень уваги, защкавленють слухачiв [6, с. 41]. Правник -промовець повинен спонукати слухати себе. Цього можна досягти, використовуючи голосовГ прийоми, зверненнями до слухачiв з прямими запитаннями, пов'язаними зГ змютом промови, жестами, мГмГкою, а також за допомогою засобГв мовно! та мовленнево! виразносп (прислГв'!в, приказок, гумору, яскравих образГв). Поряд з прийомами стилютичного синтаксису у правничих дискурсах використовуються i фразеолопчш одинищ (крилат вирази, афоризми, примовки, приказки, прислГв'я), а також сталГ словосполучення. Слщ також пам'ятати, що правничий текст виконуе комушкативну й шформативну функцп. Кожен правник , "вщповщно до свое! поцесуаль-но! позицп, аналГзуе i дае ощнку зГбраним доказам, формулюе сво! висновки i обгрунтовуе !х тими даними, яю були здобуп у процесГ розслщування i судового розгляду справи" [6, с. 40].
Поряд ¡з юридичними поняттями у мовГ правникГв застосовують сталГ словосполучення на позначення економiчного життя держави. Наприклад: На зааданш Кабiнету Мiнiстрiв...було зазначено, що вна^док недосконалого податкового законодавства Украгни 40 % вiд уах грошей в УкраМ обертаеться поза бантвською системою, обслуговуючи ттьову економшу... .Перший платiж в рахунок погашення протермтованог заборгованостi i штрафних санкцШ було здтс-нено у жовтн минулогороку... .Грошей, щоб вилiзти з борговог ями, вМтоборони просто немае.
ОкрГм зазначених, широковживаними у мовГ правниюв е таю сталГ словосполучення: доброчинний фонд, ринкова економта, державна казна, фтансова тдтримка, торгова втна, штрафн санкцИ, пакет акцт та т.
СталГ словосполучення на позначення дiяльностi парламенту та уряду також становлять чималий вщсоток у мовГ правниюв та правовому медГа-дискурсг Найчастше ця тематична група використовуеться у повщомленнях про дiяльнiсть урядових оргатв законодавчог i виконавчог влади, офщшш переговори та ш. Наприклад: У Верховмй радi фактично збер^ся статус-кво. Засобами актуалГзацп викладу е й таю сталГ словосполучення: законодавчий фундамент, накладати вето, скасовувати ршення, ухвалювати постанову, приймати закон, накладати мораторт та т.
Стосунки нашо! держави з мГжнародним ствтовариством, яю на цьому юторичному етат набули стратепчно важливого значення, також знаходять свое вщображення у мовГ правниюв, зокрема через сталГ словосполучення, пов'язаш з описом подт i фактiв мiжнародного життя. Наприклад: Екс-президента 1талИ треба оголосити персоною нон-грата. Наведемо приклади сталих словосполучень цього типу поза контекстом: чужоземн iнвестори, тдписувати угоду, нота протесту, двосторонтй зв 'язок, стратегiчне партнерство, зустрiч на найвищому рiвнi та т.
Незначний вщсоток становить тематична група сталих словосполучень, спорщнених з терм!нолог1ею соцгально-економгчних наук. Наприклад: Факти будуть найретельншим чином nepeeipeHi i винт у злочинах проти людства будуть притягнутi до eidnoeidaMbHocmi. 100 тисяч израильтян провели бтя стт старого Mi^a в Срусaлимi демонстрацт на знак протесту щодо роздтення суверентету над Срусалимом мiж 1зраглем i Палестиною. Сюди ж належать i стат словосолучення сощальне становище, eкономiчнa експаная, нота протесту та iн.
Вщомо, що цшком позбавленими емоцшно-експресивного забарвлення е штампи та клше. Саме вони становлять значний вщсоток у мовi правникiв. Прикладом клiше е сполучення слiв на зразок: ця довiдкa видана, документ посвiдчуe, довiдку видано для пред'явлення та т. Через багаторазове мехашчне використання чимало сталих словосполучень правово! сфери втратили свою експресивнють, внаслщок чого послабилося !х лексичне значення. Так, заштампованими можна вважати словосполучення: питання надання допомоги, тiснa ствпраця, виршення питання, конструктивний пiдхiд, надавати ширю можливостi, обговорювати широке коло питань та т.
У риторичних медiа-дискурсах правниюв мають мюце i нейтральнi звороти на зразок: мати нaмiр, висловлювати нeдовiру, приходити до висновку, накладати стягнення, записати до протоколу, подавати позов та т.
В англомовному медiа-дискурсi загалом також чимало сталих словосполучень, як торкаються рiзних сфер життя суспшьства, але водночас мають високий вщсоток використання у правничому англомовному медiа-дискурсi. А саме: на позначення дiяльностi парламенту та уряду. 1х частотшсть використання найвища порiвняно з iншими тематичними групами. Це пояснюеться потребою дохiдливо iнформувати читачiв про ди парламенту, високих посадових ошб, у короткiй i стислш формi акцентувати увагу на суп, змiстi подiй, а не на формi подачi матерiалу. Досягненню ще! мети сприяють загальновживанi i вiдомi широкому колу читачiв фразеологiчнi одинищ. Наприклад: State language - державна мова; political doctrine - полтична доктрина; political elite -полтична елта; intellectual elite - ттелектуальна елта. Наведемо кшька прикладiв з англомовного медiа-дискурсу: The magazine issued by immigration has changed a foreign political doctrine of the state and the mentality of the state's political elite. In order this to happen, he says that government cannot interfere with business, and that the City could become more user friendly by getting rid of the "red tape". An agreement was signed with the Investment Guarantee Agency that operates under the auspices of the World Bank . Parties that failed to pass the barrier included the pro-government Agrarians with 3,6 % the Reforms and Order bloc with 3,13 % and the Democratic Party bloc with 1,23 %. President, who was present in the Rada when the constitution was passed, called the occasion an historical event which will occupy, one of the main places in the recent history of Ukraine . Rada adopts law on presidential elections.
Часто вживаними у правничому медiа-дискурсi е лексичш словосполучення на зразок: right of negative vote - право негативного голосу ; right of veto- право вето, make a decision- приймати ршення, виносити ршення; the final decision - ктцеве рiшeння; structural reforms - структурш реформи; official status - офщйний статус; to be the head- бути на чолi, очолювати ; social orientation - сощальна орieнтaцiя; national problem- нащональна проблема; political figure-полтична фiгурa; initiative - тщативний комтет committee; he current reforms- сучасн (поточт) реформи; to occupy the place- поадати мiсцe; structural changes - структурн змти; electoral machine - виборча машина; political crisis - полтична криза; crimes against humanity - злочини проти людства; our force is in our unity - наша сила в eдностi; human rights - права людини; social interests - сощалью ттереси; to compete for place in the life- змагатися за мiсцe в життi^; to keep in mind - зберегти в пам 'ятi ; first Lady - перша лeдi; health care system - система охорони здоров 'я ; nuclear disaster - атомна катастрофа; fair play - гра за правилами; key issues - ключовi питання; to find out the truth- виявляти iстину; to ruin a reputation - руйнувати репута^ю; a matter of speculation - предмет спекуляцИ'; behind closed doors - за закритими дверима; to wash smbs. Hands -
вмивати руки; strong stand - сильна пропозищя; a sphere of influence - сфера впливу; lose credit with somebody - вийти з довiри, втратити свою репутацию в очах когось; state administration -державна адмiнiстрацiя; carry conviction - бути переконливим, переконувати, вселяти переконамсть; come to the point - доходити до виршального моменту; bring into accord -погоджуватись, дтти до згоди; turn the balance - виршити ктець справи balance та ш.
Висновки. Отже, риторична майстернють правниюв, правничий медiа-дискурс як украшо-мовний, так i англомовний не можуть бути вщокремлеш чи протиставлеш загальномовним процесам, адже вони становлять едину систему, единий неподшьний оргашзм, у якому, поряд з професшними, збережеш уш норми загальнонародного мовлення. Аналiз лшгвютичних особли-востей дискурсу, семантично! наповненосп сталими словосполученнями дають можливють найпов-шше реалiзувати комунiкативнi задуми автора, виконати рiзнi комунiкативнi функцiï - не лише подавати шформащю про щось, але й впливати на розум, емоци, почуття людини. Тобто одшею з лiнгвiстичних особливостей правничого тексту е сталi словосполучення, якi також стають дiевим засобом у процес формування риторичноï майстерностi правника загалом та украшомовного i англомовного правничого медiа-дискурсу зокрема.
1. Демський М. Украгнсью фразеологiзми й особливостi ïx творення. - Львiв, 1994. - 62 с.
2. Дилтс Р. Фокусы языка. Изменение убеждений с помощью НЛИ. - СПб., 2000. - 245 с.
3. Крупський I. Украгнська газета, як xудожньо-полiграфiчний феномен: iсторiя, сучасний стан, перспективи розвитку. - Львiв, 1994. - 101 с. 4. Потебня А. Полное собрание сочинений. Мысль и язык, 1924. - Т. 1. - 208 с. 5. Мецлер А., Скиба В. Деяю аспекти функцюнально-комуткативного аналiзу мови // Мовознавство. - 1988. - № 3. - С. 15-20. 6. Молдован В. Судова риторика: навч. поаб. - К.: Кондор, 2006. - 328 с. 7. Нюрнбергский процесс. Сб. материалов. - Т. 1. - М., 1955. -С. 101-102. 8. Грицаенко Л. М. Основи красномовства [Текст]: навч. поаб. /Л. М. Грицaeнко. - К.: Нац. ун-т технологт та дизайну. - К. : КНУТД, 2013. - 245 с. 9. Селиванова Е. Когнитивная ономасиология. - К., 2000. - 248 с. 10. Риторика загальна та судова: навч. поаб. / С. Д. Абрамович, В. В. Молдован, М. Ю. Чикарькова. - К.: Юртком 1нтер. 2002. - 416 с. 11. Судебные речи прокуроров. Сб. 1. - М., 1956. - 349 с.
