CC BY
18
УДК 340.12
В. А. Трофименко, кандидат юридичних наук, доцент
ПРАВОВИХОВНА Д1ЯЛЬН1СТЬ ЯК ОДИН З ОСНОВНИХ НАПРЯМ1В Д1ЯЛЬНОСТ1 ПРАВООХОРОННО1 СИСТЕМИ
Статтю присвячено анал1зу правовиховног складовог правоохоронних оргатв на приклад! нащональног полщп. Наголошуеться на певних недолжах нормативно-правового закртлення цього виду д1яльност1 7 недостатност1 практичних знань право-охоронщв. На приклад7 ¡ноземних держав пропонуються певм зм1ни в тдготовц пращвниюв нащональног полщп, окреслюеться м1сце юридичног осв1ти.
Ключовi слова: национальна полщ^я, правове виховання, правовиховна д^яльтсть, юридична осв1та.
Актуальтсть теми. Реформа правоохоронно'' системи мае своею метою не тшьки оновлення законодавства про силовi структури, а й трансформащю розумшня громадянами нового особливого мюця нащонально'' полщп в сус-пшьста. Оновлений статус полщп вимагае п переорiентащi з карально'' ро-боти на профшактично-виховну. На етат формування нового законодавства про нацiональну полщю дуже важливо не забути про це i на законодавчому рiвнi закрiпити основнi принципи правовиховно'' роботи пращвниюв право-охоронно'' системи. Цим i пояснюеться актуальнiсть теоретичного опрацю-вання правовиховно'' функцп правоохоронних оргашв, пiдготовки правоохо-ронцiв до правовиховно'1' роботи.
Аналiз джерел i публЫацш показуе юнування велико'' кiлькостi джерел iз загально'' проблематики правового виховання i правового виховання право-охоронщв. Розробка правовиховного аспекту дiяльностi правоохоронних структур на системнш основi лише розпочинаеться.
Мета роботи - показати, чи врахований новий статус нащонально! полщп в новому законодавста та порядку тдготовки правоохоронщв.
Кра'на та 1'1' громадяни потребують захисту вiд злочинностi. Головним суб'ектом боротьби з нею е силовi структури або правоохоронна система, яка надшена вам необхщним. Вдала боротьба зi злочиннiстю залежить, зокрема, вiд ступеня взаемодп та довiри суспiльства i правоохоронцiв. Усе це базуеть-ся на рiвнi освiченостi, правово'' культури та правосвiдомостi. I хоча кажуть, що силовики - це таю ж люди, 'хнш статус висувае до них тдвищеш вимоги
98
© Трофименко В. А., 2017
з позицш морал^ моральностi, правово!' культури. Але силовi структури в останш роки все бiльше i бiльше втрачають повагу i довiру населення нашо!' краши. Про це свщчать красномовнi статистичнi данi: 1994 р. - повнютю до-вiряють мшцл 3 % громадян, 2008 р. - 1%, 2012 р. - 0,8 % населення; 1994 р. -зовам не довiряють мшцл 28% людей, 2008 р. - 23 % громадян, 2012 р. - 31%. Якщо порахувати взагалi тих, хто повнютю довiряe та переважно довiряe правоохоронним органам, то 1х набереться лише близько 9% вщ населення нашо!' краши [1, с. 26-29]. Причин цьому забагато. Серед зовшшшх можна назвати економiчний стан уае!' краши, полiтичну нестабшьшсть, уже побу-доване декiлькома десятил^ями ставлення до правоохоронця як такого, хто захищае державу вiд громадян, тощо. Внутрiшнi причини мають морально-етичну та психологiчну базу: самовпевнешсть у безкарностi, розгляд зловжи-вання посадовими обов'язками як норми в робот^ використання посади для збагачення тощо. З метою подолання вах негативних явищ у правоохороннiй системi сьогоднi держава намагаеться провести жорстку реформу. За початок прийнято ту частину правоохоронщв, якi переважно стикаються та зустрiча-ються на вулищ з громадянами та 1'хшми проблемами. На основi патрульно!' мшцл на пiдставi Постанови Кабiнету Мiнiстрiв Украши вiд 2 вересня 2015 р. за № 641 [7] було утворено нащональну полщш. 7 листопада 2015 р. набрав чинност Закон Украши «Про Нащональну полщю» [8]. Чи е рiзниця мiж новим Законом та попередшм Законом Украши «Про мшщю» вiд 20 грудня 1990 р. [9] з точки зору статусу правоохоронця та його основних функщональ-них обов'язюв? Чи закршлено законодавчо правовиховну функцiю у новому закош? Чи закладенi в новому закош норми, якi цементують взаемодiю сус-пiльства та правоохоронщв?
Для вщповвд на поставленi вище питання необхiдно провести порiвняння вказаних нормативних актiв з точки зору взаемоди правоохоронцiв iз суспiль-ством та 1'хньо'1 участi у правовому вихованнi. Стаття 1 Закону «Про мшщю» визначае: «Мшщя в Укрш'ш - державний озброений орган виконавчо'1 влади, який захищае життя, здоров'я, права i свободи громадян, власнють, природне середовище, iнтереси суспiльства i держави вiд протиправних посягань». Далi ч. 1 ст. 7 Закону встановлюе: «Мiлiцiя е единою системою оргашв, яка входить до структури Мшютерства внутрiшнiх справ Укра'1'ни, виконуе адмшютратив-ну, профiлактичну, оперативно-розшукову, кримшальну процесуальну, ви-конавчу та охоронну (на договiрних засадах) функцii». Тобто мшщя - державний силовий орган, який захищае суспшьство, громадян i державу, вико-нуючи низку функцш. На рiвнi центрального Закону вже проголошуеться, що фактично мшщя створена державою для не'1 само'1. Мета 11 iснування - по-передження i покарання вчинкiв, яю визнанi злочинними тiею ж державою.
Спробуемо вщшукати норму, яка б показала зв'язок мшцп та суспшьства не тшьки в ру^ боротьби зi злочиншстю. Найближча до цього норма мютиться в абз. 10 ст. 2 Закону - одним iз завдань мшцп прописуеться: «участь у по-данш соцiальноi та правово!' допомоги громадянам, сприяння у межах свое!' компетенцп державним органам, пiдприемствам, установам i органiзацiям у виконаннi покладених на них законом обов'язюв». Аналiз ща норми по-казуе, що мшщя на основi цього положення повинна була брати лише опо-середковану участь у наданш певнох допомоги. Звернемось до визначення соцiальноi та правовоi допомоги.
У науцi права сощального забезпечення категорiя «соцiальна допомога» розглядаеться в широкому та вузькому значенш. Так, соцiальна допомога в широкому розумшш - це вс види державного соцiального забезпечення, яю виплачуються в грошовiй або натуральнш формi. У вузькому розумiннi сощальна допомога - це виключно грошова виплата, одноразова чи перю-дична, яка призначаеться окремим катеп^ям громадян у порядку i розмiрах, передбачених законодавством [12, с. 717-724]. З цього бачимо, що при наданш соцiальноi допомоги населенню пряма участь мшцп була вщсутня. Сощальна сфера не входила в коло обов'язюв мшцп. Звернемось до по-няття правовоi допомоги. Незважаючи на велику кшькють визначень право-во! допомоги [3, с. 527-534], у наущ можна вiднайти таке п поняття - це «будь-який вид чи сукупшсть видiв юридично! допомоги, спрямованих на забезпечення реалiзацii прав i свобод людини, особи, громадянина, захисту цих прав i свобод, !х вiдновлення у разi порушення» [11, с. 143-149]. Але така допомога може бути надана лише в межах компетенцп мшцп. Можна констатувати, що мшщя на законодавчому рiвнi не мала обов'язку надання допомоги поза злочином.
Тепер треба подивитись, чи зобов'язана була мшщя брати участь у правовому вихованш Пункт 6 ч. 1 ст. 10 «Обов'язки мшцп» мютить такий обов'язок: «виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вжива-ти в межах своа компетенцп заходiв до !х усунення; брати участь у правовому вихованш населення...». Таким чином, правове виховання - один iз пря-мих обов'язюв попереднього правоохоронного органу. Але варто вщм^ити, що така робота проводилась переважно зi специфiчним контингентом (гро-мадяни, яю повернулись iз мюць позбавлення волi, пiдлiтки, група ризику (наркомани тощо) та ш.).
Звернемось до нового законодавства. Одним iз перших нормативних акпв, який поставив проблему реформування правоохоронноi системи на новий лад, е Концепщя першочергових заходiв реформування системи Мiнiстерства внутршшх справ, яка схвалена розпорядженням Кабшету Мiнiстрiв Укра-
1ни 22 жовтня 2014 р. № 1118-р [2]. Концепщя встановлюе так причини необхiдностi реформування у МВС: «.. .правоохоронш органи, виконуючи ïx основне завдання з охорони правопорядку, повинш у свош дiяльностi надавати перевагу робот з населенням, оскшьки без aктивноï та заштересо-вaноï пiдтримки громадян розкриття i профшактика злочинiв та iншиx правопорушень е малоефективними... Сприйняття громадян як кшенпв i пaртнерiв вимагае вiд МВС оновлення оргашзацшно'1' структури, вiдмiнноï вщ вшськово!...».
Серед низки шляxiв i способiв реформування, зокрема, пропонуються таю: упровадження сучасно'1 европейсько'1 моделi освпи, ступенево'1 пiдготовки прaцiвникiв оргaнiв внутршшх справ та оптимiзaцiï мереж шдпорядкованих МВС навчальних зaклaдiв з дотриманням принципу ïx репонального та про-порцiйного розмiщення, переxiд оргaнiв внутршшх справ до виконання со-шально-сервюних функцiй пiд час провадження ïx дiяльностi, упровадження сучасних професiйниx стандартв службово'1' дiяльностi та професiйноï тдготовки пращвниюв оргaнiв внутрiшнix справ, упровадження сучасно'1' европейсько'1' моделi осв^и, ступеневоï пiдготовки прaцiвникiв оргашв внутршшх справ та оптимiзaцiï мереж пiдпорядковaниx МВС навчальних зaклaдiв з дотриманням принципу ïx репонального та пропорцшного розмiщення, мшмь зацп упередженого ставлення прaцiвникiв оргaнiв внутршшх справ до на-селення, забезпечення зворотного зв'язку з рiзними верствами населення (листування, особист прийоми, сощальш мережi, електронне листування, телефоннi консультацп, гaрячi лшп тощо), що сприятиме дотриманню закон-ностi та прозорост пiд час прийняття прaцiвникaми оргашв внутршшх справ вiдповiдниx рiшень, створення сприятливих правових умов для максимально широкого залучення населення та шститутв громадянського суспшьства до прийняття управлшських ршень, а також розвитку форм демократичного цившьного контролю. Як можна прочитати, наведен способи та шляхи реформування складають основу розгляду майбутнього полщейського як висо-коосвiченого суб'екта правового виховання.
I нарешт, зaклaденi в Концепцп результати (вибiрково-необxiднi для meï роботи): демiлiтaризaцiя МВС та перехщ до виконання сошально-сервюних функцiй правоохоронними органами з метою розв'язання проблем населення, пiдвищення якост надання правоохоронних послуг, формування яюсно нового пiдxоду до тдготовки прашвниюв оргaнiв внутрiшнix справ, спрямова-ного на розвиток у них шщативи, сaмостiйностi в прийняттi ршень та по-чуття особиста! вщповщальносп, пiдвищення авторитету прaцiвникa оргaнiв внутршшх справ та престижу служби в зазначених органах, тдвищення рiвня довiри населення до правоохоронних оргaнiв, визначення громадсько!
думки одним Ï3 основних критерпв оцшки дiяльностi оргашв внутршшх справ.
Таким чином, ми бачимо, що реформа передбачае фактично вщмову вiд статусу военiзованого державного органу з метою створення полщп як сер-вюно'1' служби, яка надае певш послуги. Звернемось тепер до Закону «Про Нащональну полщю».
Стаття 1 Закону дае розумшня полщп - це «центральний орган виконавчо'1' влади, який служить суспшьству шляхом забезпечення охорони прав i свобод людини, протиди злочинностi, пщтримання публiчного порядку та громадсько'1' безпеки».
Попередньо бачимо, що новий Закон вже не наголошуе на збройному ста-тусi оновлено'1' правоохоронно'1' структури, акцентуючи увагу бiльшою мiрою на ïï службовiй вiдносно суспiльства та громадян мюп. У цьому ми можемо побачити перший позитив нового законодавства, коли держава вщмовляеться розглядати правоохоронш структури переважно як силовь Полщя вже не повинна захищати громадян, суспшьство, державу лише вiд протиправних дш. Якщо казати про iншi позитивнi моменти нового Закону, варто вщм^ити позицiю законодавця: намагання закршити в самому Законi якомога бшьше норм, якi ранiше були закршлеш в пiдзаконних нормативно-правових актах та ш. Але повернемось до правового виховання.
На сьогодш iснуе декшька розумiнь правового виховання. «У широкому значенш правове виховання особистосп - це багатобiчний процес впливу на ïï правосвщомють i правову культуру, який включае вплив суспiльного устрою життя, чинного законодавства, юридично'1' практики, морально'1' атмосфери, традицiй суспiльства, осв^и та соцiального навчання... У вузькому розумш-нi правове виховання - це спещальний, органiзований i щлеспрямований вплив на правосвiдомiсть особи, пщвищення рiвня правово'1' культури людини, групи людей, суспшьства в цiлому» [6, с. 31]. Тепер необхщно навести змют ст. 10 Закону «Про Нащональну полщю»: «1. Дiяльнiсть полщп здшснюеть-ся в тiснiй ствпращ та взаемодп з населенням, територiальними громадами та громадськими об'еднаннями на засадах партнерства i спрямована на ви-ршення 1'хшх потреб. 2. З метою визначення причин та/або умов учинення правопорушень планування службово'1' дiяльностi органiв i пiдроздiлiв полщп здшснюеться з урахуванням специфiки регюну та проблем територiальних громад...». Аналiзуючи цю норму, зазначимо, що чи не вперше в нашiй кра-rni з'явилась певна кореляцiя розумшня правового виховання зi статтею нормативно-правового акта. Ствпраця полщп з населенням на засадах партнерства створюе фундамент статусу правоохоронця як суб'екта правового виховання, який реалiзуе його цш безпосередньо через спшкування з грома-
дянином. Варто вщм^ити, що, знов-таки, недарма реформа у МВС почалася з патрульно! полщп: ïï представники поряд з дшьничними iнспекторaми най-чaстiше спiлкуються з громадянами у звичайнш обстaновцi (на вулицi, гро-мадських мiсцяx, мiсцяx скупчення людей, автошляхах тощо). Тим бiльше -i це дуже важливо для нашох краши - нова полiцiя повинна враховувати регiонaльнi особливостi рiзниx регiонiв. З iншого боку, постае питання: чи здатен новий полщейський зрозумiти полiтичнi, етичнi, культурологiчнi, ре-лiгiйнi, звичaевi i, нaвiть, економiчнi особливостi регiону, де вiн служить?
Створивши фундамент правовиховнох дiяльностi, Закон не тшов дaлi. Полiцейський цим нормативним актом розглядаеться як представник вико-нaвчоï влади, який пройшов доволi невеликий термiн навчання. Звюно, така швидкiсть пояснюеться потребою. Але, на жаль, новий Закон дещо дублюе Закон «Про мшщю»: вш вимагае нaявнiсть лише середньоï осв^и (ч. 1 ст. 48). Звюно, автор не вимагае вiд майбутнього патрульного повноï юридичноï освiти, термш отримання якоï у нас у кра^-Ш сягае бiльше п'яти роюв. Тут постае таке питання: як i чому можна навчити майбутнього правоохоронця за два-три мюящ? Чи достатньо цього часу?
Звернемось до досвщу розвинених кран. Пщготовка полщейських у цих крaïнax мае одну вагому порiвняно з украшською системою ознаку: мaйбутнiй полiцейський, який пройшов теоретичну тдготовку, ще не отримуе звання правоохоронця, а певний час проходить практичне пристосування до роботи, пiсля чого складае юпит на звання полiцейського.
Фшансування укрaïнськоï полщп проводиться в тому чи^ за рахунок Сполучених Штатв Америки. Звертаючись до розгляду пол^ейсь^ системи США, перш за все варто вщм^ити: професiя полiцейського в цш крaïнi одна з найбшьш популярних та поважних. Полiцейськi кадри США готуються для роботи в умовах всеосяжного контролю з боку спещальних агентств, вщпо-вiдaльниx за законшсть i глaснiсть у робот правоохоронних оргaнiв, виконав-чих оргашв, суддiв, прокуратури, адвокатури, бюро присяжних. Це вимагае особливого професiонaлiзму, а також, що е дуже важливим, високих особис-тих моральних якостей. Особливютю системи пiдготовки прaвооxоронцiв США е те, що полщейська система фактично не мае системи власних навчальних зaклaдiв, а проводить добiр на посади полщейських з випускниюв коледжiв та унiверситетiв. Другою особливютю, що iнодi розглядаеться як негативна, е децентрaлiзaцiя крaïни.
У США юнують двi пaрaлельнi системи тдготовки правоохороншв - добору агентв ФБР та добору офiцерiв полiцiï. Загальною рисою цих двох систем тдготовки е те, що обов'язковою умовою для здобувача е закшчення курав з такими обов'язковими дисциплшами, як психолопя, прaвовi вщно-
сини, основи правознавства та ш. Тобто претендент вже мае вщповщати певному рiвню прaвовоï культури, претендуючи бути правоохоронцем. Тим бшьше цей рiвень перевiряеться спецiaлiзовaними рекрутинговими aгенцiями. Термiн пiдготовки полщейських у рiзниx штатах сягае вщ 88 до 400 годин та обов'язково включае навчальш дисциплiни, яю формують та впливають на рiвень прaвовоï культури. Також варто вщзначити нaявнiсть навчальних дис-циплiн про правильш способи i методи спшкування з громадянами.
У США випускники, прийшовши на службу, проходять сувору й ретельну пщготовку, через те що ^м навичок, отриманих у навчальному заклад^ по-лiцейський повинен знати пол^ику, методику, правила, шструкци i повною мiрою уявляти соб^ як правильно виконувати свою роботу. Тому випускникам академп дають 2 тижш, щоб «призвичштися», перш шж вони пройдуть спе-цiaльний курс «Пщготовча програма ствроб^ниюв». За два тижш новачки пристосовуються до новоï обстановки, знайомляться з шструкторами-настав-никами, яю готуватимуть ïx до ^aRraHroï роботи. Пiдготовкa розпочинаеть-ся з того, що весь керiвний склад вщдшу полщп знайомиться з новоприбули-ми. Новачки отримують «Практичний поабник з пiдготовки полщейських» i «Щоденник-довщник з тдготовки», в якому фшсуються xiд пiдготовки, успixи i невдач^ звiт про обсяг отриманих знань. Полщейськьстажисти вiд-вiдують мiсця, де ïм доведеться бувати пiд час виконання службових обов'язкiв (лiкaрнi, установи, суди), знайомляться з ïx роботою та документащею, вчать-ся складати документи. Двотижнева тдготовка служить «мютком» для переходу до 16-тижневоï (640 годин) програми практичних тренувань. Прaктичнi заняття полегшують переxiд вщ статусу випускника полiцейськоï aкaдемiï до посади ствроб^ника правоохоронних оргaнiв [10].
Шсля цього фактично в кожному штат США полщейсью беруть участь у програмах взaемодiï полiцiï з населенням, наприклад: «Я хочу вам допо-могти», «Зустрiчi з громадянами», «Перетворення полiцейськиx на соцiaльниx вчених», «Полiцейськa робота на змiшaнiй, транзитнш студентськiй терито-р^», «Активна участь громадян завдяки використанню необxiдноï осв^и» та iн. [5].
Пiдготовкa полщейського у Нiмеччинi тривае 2,5 року та коштуе 60 тисяч евро. Перший рш направлений на вивчення основ теори i практики полщей-ськоï дiяльностi, за ним ще рiк служби в дiючиx тдроздшах пiд керiвництвом досвiдчениx нaстaвникiв, тсля цього ще пiвроку теоретичного навчання, яке завершуеться iспитом на звання полщейського. Ще з кшця 60-х рр. ХХ ст. у Имеччиш у зв'язку зi змiною соцiaльноï ролi оргaнiв полiцiï i впроваджен-ням у ïxню дiяльнiсть новiтньоï теxнiки постала необxiднiсть для ствроб^-никiв полiцiï мати новий рiвень освiти, новi вмiння, наприклад дослщницью,
комушкативш, критично мислити, розум^и рiзноманiтнi соцiальнi проблеми i вмiти ïx вирiшувати.
Як можна побачити на прикладах Имеччини та США, юнують рiзнi тд-ходи до навчання майбутшх правоохоронцiв. Але цi краши об'еднуе те, що при пвдготовщ правоохоронщв придшяеться велика увага не тшьки специфiч-ним полiцейським навичкам, а й комушкацшним здiбностям майбутнього полщянта: умiння провести бесiду, умшня спiлкуватися з людьми iз рiзних прошаркiв, умiння влагоджувати конфлiктнi ситуацп без спецiальних поль цейських заходiв тощо. При цьому наголошуеться на необхщносп виховання у правоохоронця певного рiвня правово'1' культури та правосвщомосп. Вщ-мiтимо, що модель тдготовки в Нацiональнiй полщп Украши бшьше схожа на американську. Але, на жаль, американська модель тдготовки охоплюе лише перший рiвень формування одного структурного тдроздшу.
На думку автора, майбутшм полiцейським потрiбно давати бшьше знань про права та обов'язки громадян, бшьш широкий спектр знань про систему законодавства. На сьогодш стан довiри до ново'1' полщейсько'1' служби доволi високий, тому ним потрiбно скористатися. Полiцейських, крiм патрулювання, потрiбно направляти для проведення саме роз'яснювально-профшактично'1' роботи в дитячi та молодiжнi установи, навчальнi заклади вах рiвнiв тощо. Це допоможе громадянам зрозумiти, що статус полiцейського змшено: вiн не стiльки охоронець порядку, скшьки допомагае його створювати, тобто, як прописано в закош, служить суспшьству.
У майбутньому потрiбно звернути увагу на досвщ тих краш, якi придь ляють пiдготовцi правоохоронця декшька роюв. Освiта та правове виховання майбутнього правоохоронця повинш йти паралельно. Цей процес можна по-дшити на два рiвнi.
Перший рiвень освiти та правового виховання ще не враховуе особливос-ri професiï правоохоронця, але вiн формуе глибиннi базовi засади правосвi-домосп громадянина. Формуються основнi правовi цшносп та оцiнки, опра-цьовуеться ставлення до правово'1 системи кра'1'ни. На цьому рiвнi важливе значення мае безпосередня рефлекая права. Ïï можна роздшити на три основ-них етапи: накопичення правового матерiалу, формування власного погляду на право, рефлекая свого ставлення до юнуючих правових шститупв.
Накопичення правовоï iнформацiï йде декшькома шляхами: засоби масовоï шформацп, спiлкування з оточуючими людьми, власш думки, родиннi вiд-носини, осв^а, державна полiтика у сферi права та щеолопя. Це найбiльш важливий момент: якють правовоï iнформацiï впливатиме на ïï розумшня. Вплинути на процес мислення людини фактично неможливо. Кожна людина сама обирае свое право. Головне, щоб ïï розумшня зб^лося хоча б з мшмаль-ною справедливютю, яка юнуе в суспшьсга.
Правова поведшка е головним вщображенням ставлення людини до ю-нуючого правопорядку. В iдеaлi вона повинна вщповщати принципам право-воï держaвноï полiтики. А в ситуацп зi студентом-юристом немае права каза-ти, що вона взaгaлi може бути хибною! Уже на цьому рiвнi виховання повинне робити свою справу. Майбутнш правоохоронець, а поки звичайний громадя-нин, зобов'язаний засвогги мiнiмaльний рiвень прaвовоï поведшки.
Другий рiвень повинен сформувати спещалюта-правоохоронця. Цей рiвень правового виховання направлений на обмежене коло оаб, яю будуть нaдiленi статусом правоохоронця. Автор пропонуе до таких оаб вщнести робiтникiв Мiнiстерствa внутрiшнix справ, нaцiонaльноï полщп, судiв, прокуратури, Служби безпеки Украши, частково вшськовослужбовщв. Мета цього рiвня: показати, що правоохоронець захищае не державу, а громадянина вщ рiзниx проявiв свaвiлля. СвоТми дiями правоохоронець повинен не обмежувати жит-тя громадян, а протистояти негативному втручанню в повсякденне юнування людини. Тому процес правового виховання правоохоронця не може бути одно-бiчним.
Повага до громадян, до свого однострою, до держави, необхщшсть та обов'язковють дотримання всix законодавчих норм, неможливють проявiв неправового свaвiлля - усе це повинен засвогти правоохоронець. Головним шститутом правового виховання на цьому рiвнi е спецiaльний навчальний заклад, якими сьогодш багата Украша.
У юридичнiй освiтi головну увагу необxiдно придiлити прогрaмi навчання правоохоронщв. Вiдомо, що до ша програми включеш гaлузевi прaвовi навчальш дисциплiни (конституцiйне право, цивiльне право, кримшальне право, aдмiнiстрaтивне право тощо), гумаштарш дисциплiни загального циклу (пол^олопя, соцiологiя, фiлософiя, iноземнa мова i т. д.) i дисциплши мiж-галузевого характеру (фiлософiя права, соцюлопя права та iн.). На думку автора, саме мiжгaлузевi навчальш дисциплши бшьшою мiрою формують правосвщомють та правову культуру представника правоохоронного органу.
У чому недолiк викладання галузевих правових навчальних дисциплш? Головний ухил у викладанш йде до aнaлiзу та тлумачення галузевих норма-тивно-правових aктiв. Головнi моменти: об'екти та суб'екти тих чи шших правовщносин, його права i обов'язки, вщповщальшсть за порушення галу-зевого законодавства. Фактично пропагуеться цiннiсно-нейтрaльне ставлення до прaвовоï норми, коли правник не замислюеться, справедлива вона чи ш, i не повинен цього робити. Готуеться «прямий» прaвореaлiзaтор.
Гумаштарш науки загального циклу бшьшою мiрою направлеш на фор-мування св^огляду студента як iнтелiгентa. При цьому дуже слабо прослщ-ковуеться зв'язок iз майбутньою професiею тaкоï молодоï людини. Розширю-
ючи загальносв^оглядш елементи особистосп, гумаштарш науки звертають невелику увагу на правосввдомють. Хоча при цьому не варто занижувати роль цих навчальних дисциплш для правника. Це вже зрозумши у розвинених крашах [4].
Сполучною ланкою мiж правовими та загальними навчальними дисципль нами саме i виступають мiжгалузевi. Як приклад, ус правовi навчальнi дис-циплши оперують термiном «права i свободи людини i громадянина», але фактично жодна правова наука не дае единого розумшня цього важливого правового шституту, витлумачуючи його тд сво! потреби. Та ж фiлософiя права е наукою, яка робить квштесенщю розумшня базових правових фено-мешв i цiнностей. Це чи не найедина наука, яка найближче стоЛть до виршен-ня питання про едине ушверсальне розумiння категорп «право». Жоден студент не може, вивчаючи галузевi правовi науки, сказати, що ж таке головна правова цшшсть - справедливють, чому необхщно робити правову оцiнку, як працюють правовi цiнностi. Як наслiдок, ш один студент не може сказати, у чому цшшсть права. Право для нього - це лише законодавство, а юрист -лише застосовуе право. Бачимо, що потрiбно опрацювати виважену систему навчальних дисциплш, а юридична осв^а повинна стати через певний час обов'язковою для кожного правоохоронця.
На думку автора, на сучаснш стадп формування сучасноï украш^т! пра-воохоронноï системи необхщно пвдготувати та прийняти якщо не нормативно-правовий акт, то хоча б Кодекс етичноï поведшки, в якому б розкривались основш принципи роботи правоохоронця, закрiплювались i розкривались гаранта професiйного зростання, закршлювались певнi моделi поведiнки та сшлкування з громадянами. До речi, подiбнi кодекси розробленi i е обов'язковими в багатьох розвинутих крашах. Дуже добре, коли вже в закош прописан правила користування всiма спещальними засобами, але ж полi-цейський мае своïм головним обов'язком усе ж таки профшактику правопо-рушень шляхом власного прикладу, роз'яснення i т. im Будемо сподiватись, що сучасна украшська влада зверне увагу сьогодш на те, що полщейський повинен не тшьки охороняти, а й займатись правовим вихованням, що дуже важливо закршити нормативно.
Висновок. В Украш чи не вперше робиться спроба переосмислити статус правоохоронця як помiчника суспшьства, що, у свою чергу, вимагае вщ нього певного рiвня правовоï культури та правосвщомосп. Розумiючи складнiсть суспiльноï ситуацп i потребу у правоохоронцях сьогодш, у майбутньому по-трiбно вибудувати систему тдготовки полщейських на базi вищих юридичних навчальних закладiв. На глибоке переконання автора, навт патрульний полщейський повинен мати базову (на рiвнi бакалаврiату) юридичну осв^.
Поряд i3 нормативними актами, що регулюють дiяльнiсть полщп, залучивши провщних науковщв, необхщно створити документи, яю регламенту-
ють етичнi питання дiяльностi правоохоронцiв. Нова патрульна полщя i на-
цюнальна полiцiя поки таких документiв не мають.
Л1ТЕРАТУРА
1. Иванова Е. Страх порядка / Е. Иванова // Корреспондент. - 2013. - № 20 (550). -С.26-29.
2. Концепщя першочергових заход1в реформування системи Мшютерства внутрш-шх справ [Електронний ресурс] : розпорядж. Каб. М1н1стр1в № 1118-р вщ 22 жовт. 2014 р. - Режим доступу: http://police-reform.org/Hbrary/rozporyadzhennya-kmu-v-d-22.10.2014-1118-r-schodo-pitannya-reform.
3. Личко В. С. Правова допомога та li особливосп в цившьних справах / В. С. Лич-ко // Актуал. проблеми держави i права. - 2012. - Вип. 63. - С. 527-534.
4. Нуссбаум М. Не ради прибыли. Зачем демократии нужны гуманитарные науки / Марта Нуссбаум. - М. : Изд. дом Высш. шк. экономики, 2014. - 192 с.
5. Огляд програм взаемодп полщп з населенням (полщейська д1яльн1сть ор1енто-вана на громадсьмсть) [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.khisr.kharkov.ua/index.php?id=1430217233&w=%EF%EE%EB %B3%F6%B3%BF.
6. Правове виховання в сучаснш Украш : монограф1я / А. П. Гетьман, Л. М. Гера-сша, О. Г. Данильян та ш. ; за ред. В. Я. Тащя, А. П. Гетьмана, О. Г. Данильяна. -2-ге вид., перероб. i допов. - Харюв : Право, 2013. - С. 31.
7. Про утворення Нацюнально! полщп Укра1ни [Електронний ресурс] : Постанова Каб. Мшс^в Украши № 641 вщ 2 верес. 2015 р. - Режим доступу: http://search. ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KP150641.html.
8. Про Нацюнальну полщю : Закон Украши № 580-VIII вiд 2 лип. 2015 р. // Вщом. Верхов. Ради Украши. - 2015. - № 40-41. - Ст. 379. - С. 1970.
9. Про мшщю : Закон Украши № 565-Х11 вщ 20 грудня 1990 р. // Вщом. Верхов. Ради УРСР. - 1991. - № 4. - Ст. 20. - С. 95.
10. Савченко А. Система тдготовки полщейських у США [Електронний ресурс] / А. Савченко. - Режим доступу: http://police-reform.org/articles/sistema_pidgotovki_ policejskih_u_ssha.
11. Хмелевська Н. В. Розмежування понять «правова допомога» i «юридична допомога» як основа цшсно! системи правово! допомоги / Н. В. Хмелевська // Вюн. Акад. адвокатури Украши. - 2012. - № 3 (25). - С. 143-149.
12. Хомич I. Ю. Особливосп сощально! допомоги як форми сощального забезпечен-ня населення Укра!ни / I. Ю. Хомич // Форум права. - 2013. - № 3. - С. 717-724.
REFERENCES
1. Ivanova E. Strakh poriadka / E. Ivanova // Korrespondent. - 2013. - № 20 (550).
2. Kontseptsiia ре^оЛеЛоуу^ zakhodiv reformuvannia systemy Ministerstva vnutrishnikh sprav: Rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv № 1118-г vid 22 zhovtnia 2014 roku. URL: http://police-reform.org/library/rozporyadzhennya-kmu-v-d-22.10.2014-1118-r-schodo-pitannya-reform
3. Lychko V. S. Pravova dopomoha ta yii osoblyvosti v tsyvilnykh spravakh / V. S. Lychko// АЙн^т problemy derzhavy i prava. - 2012. - Vyp. 63.
4. Nussbaum М. Ne rady ргуЬУЙУ. Zachem demokratyy nuzhnyi hummanytarnyie nauky / Marta Nussbaum. - М. : Yzd. dom Vyisshei shkolyi еkonomyky, 2014.
5. Ohliad рю^ят vzaiemodii politsii z naselenniam (politseiska diialnist oriientovana na hromadskist). иКЬ: http://www.khisr.kharkov.ua/index.php?id=1430217233&w= %EF%EE%EB%B3 %F6 %В3 %BF
6. Pravove vykhovannia v suchasnii Ukraini : monohrafiia / А. Р. Hetman, L. М. Herasina, О. Н. Danylian ta т.; za red. V. Ya. Tatsiia, А. Р. Hetmana, О. Н. Danyliana. - 2-he vyd., регегоЫ. i dopov. - КЪ. : Pravo, 2013.
7. Pro ^^КП^Я Natsionalnoi politsii Ukrainy : Postanova КМи № 641 vid 2 veresnia 195 roku. URL: Rezhym dostupu: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ KP150641.html
8. Рго Natsionalnu politsiiu: Zakon Ukrainy № 580^Ш vid 2 lypnia 2015 го^ // Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. - 2015. - № 40-41.
9. Рго тй^пи: Zakon Ukrainy № 565-КЪП vid 20 1990 roku // Vidomosti Verkhovnoi Rady URSR. - 1991. - № 4.
10. Savchenko А. Systema pidhotovky politseiskykh и SShA. URL: http://police-reform.org/ articles/sistema_pidgotovki_policejskih_u_ssha
11. Khmelevska N. V. Rozmezhuvannia poniat «pravova dopomoha» i «iurydychna dopomoha» yak osnova tsilisnoi systemy pravovoi dopomohy / N. V. Khmelevska // Visnyk Akademii advokatury Штату - 2012. - № 3(25).
12. Khomych I. Yu. Osoblyvosti sotsialnoi dopomohy yak ЙЭ1ШУ sotsialnoho zabezpechennia naselennia Ukrainy / I. Yu. Khomych // Forum prava. - 2013. - № 3.
ПРАВОВОСПИТАТЕЛЬНАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ КАК ОДНО ИЗ ОСНОВНЫХ НАПРАВЛЕНИЙ РАБОТЫ ПРАВООХРАНИТЕЛЬНОЙ СИСТЕМЫ
Трофименко В. А.
Статья посвящена анализу правовоспитательной работы правоохранительных органов на примере национальной полиции. Акцентируется внимание на определенных недостатках нормативно-правового закрепления этого вида деятельности и недостаточности практических знаний правоохранителей. На примере иностранных государств предлагается внести определенные изменения
в подготовку работников национальной полиции, определяется место юридического образования.
Ключевые слова: национальная полиция, правовое воспитание, правовоспитательная деятельность, юридическое образование.
LEGAL EDUCATION AS ONE OF THE MAIN ASPECTS OF THE LAW
ENFORCEMENT SYSTEM
Trofimenko V A.
The law enforcement system in Ukraine is currently at the stage of reformation. The Ukrainian government has taken significant efforts to achieve first positive results. 7 November 2016 the Law of Ukraine on «The National Police» came into force. In comparison with the previous Law «On Militia» the status of law enforcement officers has been changed. And if previously it was emphasized on the police arming as a public authority, then nowadays the attention is paid to the official function of this body.
The author provides a comparative analysis of the laws mentioned above. The negative conclusion such as a lack ofnew legal regulation of officers' orientation to legal education is made through the comparison of the notions of a «law enforcement body» and «functional obligations of the law enforcement officers». Thus, it is proposed to prepare ethical codes which might be a kind of work guide. Also it is accented on the insufficiency of the time for the preparation of our police officers. Three of four months is obviously not enough for a full and qualitative preparation.
With the reference to the international experience, the author illustrates a high level of attention which is dedicated to the preparation of officers in Germany and the U. S. It is also emphasized on the high cost of the preparation of only one police officer. So, it is suggested that the time and quality of the preparation of a police officer should be raised.
The article also proposes to change the legal education in a certain way. And there is a high need in a greater teaching of inter-sectoral law disciplines such as Philosophy of Law which form valuable attitude to law and humane respect to citizens.
The author also offers to carry out work with the society for the popularization of the police activity. The main focus should be on the police officers (patrol, district) who most of their time deal with ordinary people.
All in all, despite the fact that the great steps were made, the author states on their insufficiency and expresses his hope to further police reformation.
Key words: national police, legal education, law-making activity.
