CC BY
25Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 23 (62). № 1. 2010 г. С.420-428.
УДК (477)327»1923/1929»
ПРАВОВИЙ СТАТУС УПОВНОВАЖЕНОГО НАРОДНОГО КОМ1САР1АТУ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ СРСР ПРИ РАД1 НАРОДНИХ КОМ1САР1В УСРР
(1923-1929 р.р.)
Стрельникова I. Ю.
Кримський юридичний тститут Нащональноi юридичног академи Украгни мет Ярослава Мудрого, Смферополь, Украгна E-mail: [email protected]
Дослщжуються правовi засади дiяльностi Уповноваженого Народного комiсарiату закордонних справ СРСР при Радi народних комгсарш УСРР, порядок його призначення, компетенщя, а також структура Управлшня Уповноваженого НКЗС СРСР при РНК УСРР. Висвплюються спроби УСРР закрши-ти на законодавчому рiвнi бшьш широкi права за Уповноваженим НКЗС СРСР при РНК УСРР.
Ключовi слова: Народний комiсарiат закордонних справ, Уповноважений НКЗС СРСР при урядi УСРР, органи зовнiшнiх зносин.
Зовнiшнi зносини складають важливу сферу дiяльностi кожно! держави. Зовш-шня полiтика й зовшшньопол^ичш вiдносини нашо! держави е предметом досль дження наукових праць багатьох вчених. Так, участi УСРР у мiжнародних вщноси-нах у дослщжуваний перiод присвячена низка праць радянських вчених (Безродного Е. Ф. [1], Василенка В. А. [2], Воробйова О. I. [3], Карпенка Ф. П. [4], Хворостяного I. М. [5]). Серед праць радянських вчених знаходимо й спещальш роботи з ор-гашзацп i дiяльностi зовшшньопол^ичних оргашв на територп УСРР (Василенка В. А. [6] i Ткачово! Н. О. [7]). Але слщ зазначити, що всi цi працi е занадто заще-ологiзованими. Дiяльнiсть радянських оргашв висвгшювалася в них однобiчно, ува-га зосереджувалася лише на позитивних моментах, а критика була вщсутня. Серед праць сучасних науковцiв, присвячених зовнiшньополiтичному аспектовi дiяльностi Укра!ни у 1923-1929 роках, слщ видiлити пращ Кульчицького С. В. [8], Головка В. О. [9]. Цшсну картину юторп дипломатп Укра!ни з найдавшших часiв до су-часносп дае колективна праця пiд керiвництвом Смолiя В. [10]. В той же час у су-часнш юторюграфп обмаль праць, предметом дослщження яких е правовий статус, дiяльнiсть Уповноваженого НКЗС СРСР при урядi УСРР й агентств НКЗС СРСР на територп УСРР у 1923-1929 роках.
Таким чином, огляд стану науково! розробки дано! проблеми дозволяе ствер-джувати актуальнють обрано! теми. Метою статп е висвiтлення правового статусу Уповноваженого НКЗС СРСР при урядi УСРР у 1923-1929 роках (далi - Уповноважений), И новизна полягае у визначенш статусу Уповноваженого з обмеженим колом повноважень, що не забезпечили УСРР можливост виршувати важливi зовш-шньополгшчш питання; висвiтленнi протистояння мiж РНК УСРР i НКЗС СРСР у питанш закрiплення на правовому рiвнi за Уповноваженим бiльш широких прав у зовшшньопол^ичнш дiяльностi.
Пюля утворення Союзу РСР Народний KOMicapiaT закордонних справ став зага-льносоюзним органом. Зaмicть НКЗС УСРР було створено Управлшня Уповнова-женого НКЗС СРСР при уpядi УСРР, а уповновaженi НКЗС УСРР в Киeвi та Одеci перетворилися на агент1в НКЗС СРСР у Киeвi та Одеci. Тобто з 1923 р. УСРР утратила власний повноцшний зовшшньопол^ичний орган.
Правовий статус Уповноваженого НКЗС СРСР при уpядi УСРР визначався «Положенням про Народний комicapiaт закордонних справ СРСР», затвердженим постановою третьо1 cеciï ЦВК СРСР першого скликання 12 листопада 1923 р. з на-ступними змшами та доповненнями [11, ст. 1033; 12, ст. 448], «Загальним положенням про народш комicapiaти СРСР», затвердженим цieю ж постановою [13, ст. 1031]. «Загальне положення про нapоднi комicapiaти СРСР» визначило порядок призначення уповноважених народних комicapiaтiв та ïхнiх зacтупникiв, звiтувaння, ïx статус в уpядi союзних республш. У cтaттi 4 «Загального положення про народш комicapiaти УСРР», затвердженого третьою cеcieю ВУЦВК восьмого скликання 12 жовтня 1924 р., шлося лише про те, що уповноважеш загальносоюзних народних комicapiaтiв при УСРР провадять свою дiяльнicть на пiдcтaвi особливих про них положень, затверджених законодавчими органами СРСР [14, ст. 273]. «Положення про Народний комicapiaт закордонних справ СРСР» окреслило компетенщю уповноважених НКЗС при урядах союзних республш.
Уповноважений НКЗС СРСР при уpядi УСРР затверджувався та вщкликався постановою РНК СРСР за поданням НКЗС СРСР та попередшм погодженням з ВУЦВК. Вщносно вшх кандидатур ВУЦВК мусив надати вщгук i мав право вiдве-дення Уповноваженого, який призначався. Заступники Уповноваженого затверджу-вались у тому ж порядку, що й Уповноважений. Склад Управлшня Уповноваженого НКЗС СРСР при уpядi УСРР призначався та звшьнявся Уповноваженим, а кеpiвний персонал - за попередшм погодженням з колепею НКЗС СРСР [12, ст. 448].
Вщповщно до Конституци СРСР 1924 р., а також статп 12 «Загального положення про народш комicapiaти СРСР», уповноважеш загальносоюзних народних комicapiaтiв входили до складу уpядiв союзних республш iз правом ухвального або дорадчого голосу за piшенням ЦВК cоюзноï pеcпублiки або його Пpезидiï. Уповноважеш народних комicapiaтiв СРСР при УСРР входили до складу РНК УСРР з правом ухвального голосу в тих випадках, коли особливою постановою ВУЦВК 1'м було надане таке право [15, ст. 277].
Уповноважений НКЗС СРСР при уpядi УСРР мав шформувати ВУЦВК, його Президда й РНК УСРР про дiяльнicть загальносоюзного НКЗС та зв^увати про свою дiяльнicть як перед НКЗС СРСР, так i перед РНК УСРР i ВУЦВК. При цьому вщповщно до змш, що були внесеш в 1926 р. до Положення про НКЗС СРСР, про сво1' доповщ Раднаркому УСРР i ВУЦВК Уповноважений зобов'язаний був негайно повщомляти комicapiaт [12, ст. 448].
Також «Загальне положення про народш комicapiaти СРСР» визначило загальне правило, що розпорядження загальносоюзних наркоман, як е обов'язковими для виконання на територи Союзу РСР, проводяться через вщповщних уповноважених при урядах союзних республш. Якщо Уповноважений отримував розпорядження, що суперечило законов^ вш зобов'язаний був зробити подання Народному ком>
сару закордонних справ i доповюти про отримане розпорядження Раднаркомовi УСРР. Постанови ВУЦВК, його Президи, РНК УСРР у межах 1хньо! компетенци i такi, що не суперечили загальносоюзному законодавству, мали обов'язковий характер для виконання Уповноваженим НКЗС СРСР при РНК УСРР.
Уповноважений був зв'язуючою ланкою мiж УСРР i СРСР у здшсненш зовш-шньо! полiтики. Уповноваженому належала роль «виконавця», завдання диктували-ся зверху. Безпосередне вiдання зовшшньопол^ичною дiяльнiстю на всiй територи Союзу РСР покладалося на загальносоюзний Народний комiсарiат закордонних справ. Отже, Уповноважений НКЗС Союзу РСР при урядi УСРР безпосередньо тд-порядковувався загальносоюзному Наркомату закордонних справ та зв^ував перед вищими органами республiки.
Структурна оргашзащя Управлiння Уповноваженого НКЗС СРСР при урядi УСРР у 1923 р. мала такий вигляд: Уповноважений, його заступник, загальна кан-целярiя, економшо-правовий вiддiл, бюро друку, вщдш зв'язку, господарська части-на, бухгалтерiя [16, арк. 3]. 15 серпня 1923 р. Президiя ВУЦВК затвердила Уповноваженим НКЗС СРСР при урядi УСРР Олександра Григоровича Шлiхтера [17, арк. 312об.], а 20 ачня 1924 р. вiн був затверджений постановою першо! сеси ВУЦВК восьмого скликання [18, ст. 22]. Територiально Управлшня Уповноваженого пере-бувало в м. Харковi. Штати Управлшня Уповноваженого затверджувалися колегieю НКЗС СРСР i пiсля утворення СРСР налiчували 34 спiвробiтники: 26 штатних та 8 позаштатних [19, с. 13 прилож.]. На сiчень мiсяць 1924 р. кшьюсть спiвробiтникiв Управлiння Уповноваженого збшьшилась на 2 штатних сшвроб^ники [20, арк. 7об.]. Але разом зi змiцненням радянсько! влади остання намагалася скоротити апа-рат Управлшня Уповноваженого та урiзати його повноваження. Якщо у 1924 р. в Управлшш Уповноваженого НКЗС при урядi СРСР у Харковi працювало 36 ствро-бiтникiв, то восени 1925 р. - вже 20.
Компетенщя Уповноваженого НКЗС СРСР при урядi УСРР визначалася «По-ложенням про НКЗС СРСР» вщ 12 листопада 1923 р. з наступними змшами та допо-вненнями [11, ст. 1033; 12, ст. 448]. Так, на Уповноваженого покладалося шформу-вання ВУЦВК i РНК про дiяльнiсть НКЗС СРСР, шформування НКЗС СРСР про внутршне життя та заходи Украшсько! СРР, що мали значення у вiдносинах Созу РСР з шоземними державами; спостереження за правильним втiленням у життя союзного та республшанського законодавства вiдносно шоземщв; спостереження за правильним виконанням органами республши договорiв i угод, укладених СРСР з iноземними державами; зносини з центральними та мюцевими установами на територи УСРР з питань щодо iноземних консульств та шших iноземних представництв, iноземних морських i рiчкових суден, становища шоземних громадян та з iнших питань, що були вщнесеш до компетенци НКЗС i виникали в УСРР; порушення перед НКЗС питань зовшшньо! полiтики Союзу РСР, що висувалися Укра!нською СРР; керiвництво органами НКЗС СРСР на територи УСРР; зносини вщ iменi НКЗС з консульськими та шшими офiцiйними представниками шоземних держав, яю пе-ребували на територil УСРР; видача дипломатичних i службових паспортiв грома-дянам СРСР, вiз iноземним громадянам, посвщчення документiв для пред'явлення !х в шоземних державах; призначення та звшьнення агентiв НКЗС СРСР за попере-
дньою згодою колегп НКЗС, призначення та звiльнення спiвробiтникiв Управлшня Уповноваженого, а керiвного персоналу - за попередньою згодою колегп НКЗС; здшснення зв'язку з радниками i секретарями повноважних представництв СРСР з питань шформацп i завдань у галузi спецiальних iнтересiв УСРР; отримання шформацп вiд НКЗС СРСР, а також радниюв i секретарiв повноважних представництв СРСР з ушх поточних питань, що прямо чи опосередковано зачшають iнтереси УСРР; сприяння вщповщним установам СРСР i УСРР у здшсненш ними на територп УСРР прав, що встановлеш укладеними з iноземними державами договорами й угодами; подання колегп НКЗС кандидатур радниюв i секретарiв та шше [12, ст. 448].
Протягом 1924-1925 роюв вiдбувалась активна робота з приводу прийняття по-ложення про права та обов'язки уповноважених i агентiв НКЗС СРСР при урядах союзних республiк. 11 квггня 1925 р. Постiйне представництво УСРР при урядi СРСР направило до Раднаркому УСРР та Уповноваженому Наркомзаксправ СРСР при укра!нському урядi для надання висновку зазначений проект положення [21, арк. 19]. Разом з проектом положення була надюлана пояснювальна записка НКЗС СРСР, у якш зазначалося, що наданий на затвердження Раднаркому СРСР проект положення попередньо погоджувався з урядами БСРР, ЗСФРР, РСФРР та УСРР, причому уряди зазначених радянських республш, за винятком уряду УСРР, погоди-лися з проектом НКЗС СРСР. А Раднарком УСРР надав щлу низку поправок як ре-дакцшного характеру, так i за змiстом проекту [21, арк. 22].
Основш розбiжностi мiж редакцiями РНК УСРР та НКЗС СРСР зводилися до такого:
1. РНК УСРР пропонувала закршити в проект те, що Уповноважений НКЗС СРСР при урядi УСРР за сво!м становищем е членом колегп НКЗС СРСР. Наркомзаксправ визначив неприпустимим поширювати дане положення на вшх уповноважених, вважаючи, що питання вiдносно введення уповноваженого в колепю НКЗС повинно вирiшуватись у кожному окремому випадку. Таким чином, НКЗС СРСР залишав за собою право виршувати наскшьки дiйовим бути тому чи шшому уповноваженому, а отже, i вiдповiднiй республщ, а також залишатись единим зовшш-ньополiтичним органом з усiею повнотою влади в данiй сферi та незалежним вiд окремих позицiй радянських республш iз зовнiшньополiтичних питань.
2. Раднарком УСРР пропонував, щоб особистий склад Управлшня Уповноваженого призначався та звшьнявся розпорядженням Уповноваженого НКЗС СРСР при урядi УСРР у загальному порядку. На дану пропозищю НКЗС СРСР вiдповiв, що призначення та звшьнення особистого складу Управлшня Уповноваженого Наркоматом закордонних справ бшьше вщповщае структурi та практищ НКЗС СРСР.
3. В украшськш редакцп уряд УСРР наполягав на закршленш за Уповноваже-ним Наркомзаксправ права призначення агенпв НКЗС у райони найважливших морських портiв УСРР та в iншi пункти значного скупчення iноземцiв на територil Украшсько! радянсько! республiки. НКЗС СРСР надавав таке право Уповноваженому, але iз затвердженням колегiею НКЗС кандидатур агенпв, представлених Упов-новаженим Наркомзаксправ при урядi радянських республiк. При цьому зазначало-ся, що агенти призначаються в порти не УСРР, а СРСР.
4. Украшський уряд прагнув закршити за собою право призначати за пого-дженням з НКЗС СРСР радниюв i перших секретарiв повноважних представництв Союзу РСР у кра!нах, що становлять особливий штерес для УСРР i щоб дане право здiйснювалося через Уповноваженого Наркомзаксправ. Але НКЗС СРСР погодився лише на закршлення за Уповноваженим права представляти колеги НКЗС ошб, яким за згодою уряду республши доручено спецiально вiдати справами дано! кра!ни в повноважному представництвi або консульств СРСР.
5. РНК УСРР запропонувала включити до компетенци Уповноваженого також право безпосередшх зносин з укра!нськими вiддiленнями консульських вiддiлiв при постшних представництвах i консульствах СРСР. Вщносно цього пункту НКЗС СРСР зазначив, що вш не мае сенсу, оскшьки «укра!нських вiддiлень консульських вщдшв при повпредствах i консульствах» не юнуе.
6. У редакцп украшського уряду Уповноважений мав надавати звiт про свою дiяльнiсть, ^м НКЗС СРСР, також ВУЦВК i РНК УСРР. Але союзний Наркомат закордонних справ iз даним пунктом не погодився, спираючись на те, що уповноважений знаходиться в його шдпорядкуванш i лише перед ним вщповщальний, а тому зв^уе виключно перед НКЗС СРСР, а на вимогу уряду вщповщно! радянсько! рес-публiки iнформуе останнiй про свою дiяльнiсть i мiжнародне становище СРСР. При чому про вш сво! такi доповiдi уповноважений мае негайно сповютити НКЗС СРСР. Загальносоюзний Наркомзаксправ вiдхилив запропоновану РНК УСРР редакщю стосовно даного питання, незважаючи на те, що п. 12 «Загального положення про народш комiсарiати СРСР» визначав: «Уповноваженi народних комiсарiатiв шфор-мують центральнi виконавчi комггети, !х президи та ради народних комiсарiатiв со-юзних республiк про дiяльнiсть загальносоюзного народного комiсарiату i звiтують у сво1й дiяльностi як перед вщповщними народними комiсарiатами СРСР, так i перед радами народних комiсарiв i центральними виконавчими комтетами вщповщ-них союзних республш» [13, ст. 1031]. Отже, НКЗС СРСР вщхилив право органiв союзних республiк на отримання звiту вщ уповноваженого, право, яке вже було за-крiплено за ними на законодавчому рiвнi.
Таким чином, з аналiзу вищезазначених розбiжностей редакцiй проекту положення про права й обов'язки уповноважених НКЗС при урядах союзних республш, наданих укра1нським урядом i Наркоматом закордонних справ СРСР, ми бачимо, що уряд УСРР прагнув закршити за Уповноваженим НКЗС СРСР при урядi УСРР певш права та обов'язки, що надали б йому можливють забезпечити реальну участь у здiйсненнi зовнiшньополiтичних функцш, а вищим органам влади УСРР - здшсню-вати контроль за дiяльнiстю уповноваженого. Але НКЗС СРСР категорично висту-пив проти вшх пропозицiй уряду УСРР. Бiльше того, у вщповда Наркомзаксправ пролунала нота обурення вiдносно того, що украшський уряд висунув цiлу низку поправок, на вщмшу вiд урядiв шших радянських республiк. НКЗС СРСР наполягав на затвердженш проекту в його редакци.
Але уряд УСРР 18 травня 1925 р. знову виклав сво! поправки до положення про уповноважених НКЗС СРСР при союзних республшах Постшному представництву УСРР при урядi СРСР [21, арк. 14]. 1з вищерозглянутих залишилася лише одна ви-мога, на якiй продовжував наполягати укра!нський уряд, - Уповноважений НКЗС
СРСР при урядi УСРР мае бути одночасно членом колегп НКЗС СРСР. При цьому РНК УСРР не наполягала вже на включены даного пункту в положення про упов-новажених, а пропонувала прийняти окрему постанову стосовно Уповноваженого НКЗС СРСР при украшському урядь Крiм того, Раднарком УСРР висунув новi про-позици, але вже не настiльки категоричнi та «самостiйницькi». По-перше, РНК УСРР запропонувала викласти п. «з» ст. 4 положення в новiй редакци, а саме: до компетенци уповноваженого входить «безпосереднш зв'язок iз радниками та секретарями повноважних представництв СРСР, яю призначаються Наркоматом закор-донних справ СРСР за згодою уряду радянсько1 республiки, з питань шформаци i технiчних завдань у галузi спецiальних iнтересiв союзних республш. Примiтка: рад-ники i секретарi виконують спецiальнi завдання союзних республш пiд контролем повноважного представництва СРСР» [21, арк. 14]. Принциповим моментом у да-ному пункт було те, що радники i секретарi виконують спецiальнi завдання саме союзних республш. По-друге, Раднарком УСРР розширив повноваження Уповноваженого, закрiпив за ним право видавати дозволи на в'1зд у радянську республiку шоземщв та осiб, прийнятих у громадянство республiки. По-третте, у проект положення була включена нова стаття, зпдно з якою при окремих уповноважених могли створюватися колеги за погодженням НКЗС iз союзною республшою. Члени колеги висувалися Уповноваженим i призначалися урядом союзно1 республiки. По-четверте, РНК УСРР наполягала на закршлент за Уповноваженим права визначати мюцевосп за погодженням iз Наркоматом закордонних справ, у якi призначалися б агенти НКЗС.
Паралельно в союзних законодавчих органах шла тдготовка змш до Положення про НКЗС СРСР. У листопадi 1925 р. Постшне представництво УСРР при урядi СРСР звернулося до ВУЦВК з проханням надати йому для передачi в комюю з пiдготовки проектiв змш до положення про загальносоюзний НКЗС поправки сто-совно уповноважених НКЗС, яю укра1нський уряд вважае за необхвдне внести [21, арк. 13]. Уряд УСРР на своему засщанш 14 сiчня 1926 р. тдтвердив необхiднiсть керуватися в цiй справi висновком, надiсланим Постiйному представництву УСРР при урядi СРСР 18 травня 1925 р. [21, арк. 6].
Крапку в данш справi поставила Президiя ЦВК СРСР, яка 3 вересня 1926 р. затвердила постанову «Про змiну й доповнення положення про НКЗС СРСР» без вра-хування пропозицiй укра1нського уряду. Положення ж про права й обов'язки уповноважених НКЗС СРСР при урядах союзних республш i агенпв НКЗС так i залиши-лося проектом. На цьому ж засщанш видання спецiального загального положення про уповноважених загальносоюзних наркоматiв було визнано зайвим у зв'язку з наявшстю ст. 10-14 «Загального положення про народш комiсарiати СРСР» [21, арк. 3]. Таким чином, боротьба украшських оргашв влади за розширення 1хшх прав i прав Уповноваженого НКЗС СРСР на територи УСРР у зовшшньопол^ичних пи-таннях закшчилася поразкою. Не було прийнято не лише 1хш пропозицil, а взагалi нормативного документа, з приводу якого юнували суперечностi.
Крiм того, деяю iншi пропозицil Уповноваженого, спрямованi на покращення органiзацil зовнiшньополiтичноl роботи, також не знайшли пiдтримки у вищих органах влади. Так, прохання затвердити постанову «Про термшове виконання дору-
чень НКЗС» з тим, щоб зобов'язати вс радянсью центральш та мiсцевi установи в термшовому порядку виконувати всi вимоги оргашв НКЗС СРСР в УСРР, пов'язаш з запитами представництв СРСР за кордоном i представництв шоземних держав в СРСР, було визнано за недоцшьне [22, арк. 1, 5]. Також внесений Уповноваженим на розгляд РНК УСРР проект постанови, зпдно з яким наркомати УСРР зобов 'язаш були б попередньо узгоджувати з Уповноваженим ус сво! акти, що регламентували становище шоземщв, був затверджений 19 червня 1925 р., але положення, в затер-дженш постановi, звучали не як директива, а як пропозищя [23, арк. 2]. Навт об-грунтування того, чому дана постанова не тдлягае опублiкуванню, зводилось до того, що И оприлюднення може спричинити появу претензiй вiдносно законностi тих постанов наркоман, якi не будуть погоджеш з Уповноваженим НКЗС при уря-дi УСРР [23, арк. 3].
З 1929 р. до обов'язюв Уповноваженого НКЗС СРСР при урядi УСРР стало входити лише видача дипломатичних i службових паспорив, !х вiзування, розшук необхiдних докумеипв громадян та !х засвiдчення тощо. Зi ствердженням тоталгга-рного режиму, шститут уповноважених слугував органiзацiйно-полiтичним засобом змщнення та розвитку федеральних зв'язюв.
Таким чином, зi вступом УСРР до складу СРСР Укра!нська республша була по-збавлена власного зовшшньопол^ичного вiдомства - Народного комiсарiату закор-донних справ. Сдиним зовнiшньополiтичним органом на територи усього Союзу РСР став загальносоюзний НКЗС. Його органами на територи УСРР були Уповно-важений НКЗС СРСР при РНК УСРР i агенти НКЗС у Киевi та Одесг Правовий статус останшх був визначений «Положенням про НКЗС СРСР» вiд 12 листопада 1923 р., «Загальним положенням про народш комiсарiати СРСР» вщ 12 листопада 1923 р. Спещального нормативного акта з регулювання дiяльностi Уповноваженого прийн-ято не було. УСРР до останнього виборювала вщ СРСР поступки стосовно розши-рення прав Уповноваженого i надання йому можливост вирiшувати деякi питання самостшно, а отже, забезпечувати реальну участь у зовшшньопол^ичнш дiяльностi. Союзна ж влада ч^ко визначилася зi статусом уповноважених у союзних республi-ках, побудувала мiцну систему державних оргашв iз сильною централiзованою вла-дою. Уповноважений НКЗС при РНК УСРР дiяв виключно в межах, наданих йому союзним законодавством i вказiвками НКЗС СРСР, був повнiстю тдконтрольний Наркомату закордонних справ СРСР: формування штатiв, кошторис, виконання сво-!х повноважень - усе пiдлягало суворому контролю з боку НКЗС СРСР. Наприкшщ 1920-х рр.., а з 1929 р. особливо (коли Конститущя УСРР 1929 р. не закршила за республшою розгляд i участь у розглядi зовнiшньополiтичних питань), повноважен-ня Уповноваженого обмежувалися виключно техшчною роботою.
Рiзноманiтнi iнiцiативи Уповноваженого загальносоюзного НКЗС при РНК УСРР, спрямоваш на створення належних умов для функщонування органiв НКЗС СРСР на територи Украшсько! СРР i полегшення ххньо! роботи, нерiдко закiнчува-лися невдачею. А з 1929 р. з посиленням централiзацil радянсько! влади та початком ствердження тоталiтарного режиму, дiяльнiсть УСРР щодо виборювання сво!х прав на реальну участь у закордоннш зовнiшнiй полiтицi була зведена нашвець.
Список л^ератури
1. Безродный С. Ф. Участие Советской Украины в международных связях СССР. 1923 - 1929 гг. : автореф. дис. на соиск. учен. степени доктора ист. наук : спец. : 07.00.05 «История международных отношений и внешней политики» / С. Ф. Безродный. - К., 1980. - 47 с.
2. Василенко В. А. Правов1 аспекти участ Украшсько1 РСР у м1жнародних вщносинах / В. А. Василенко - К. : Поливидав Украши, 1984. - 207 с.
3. Воробйов О. I. Украшська РСР на м1жнароднш арен (Деяю питання зовншньополиично! дш-льносп) / О.1. Воробйов. - К. : Т-во «Знання», 1970. - 96 с.
4. Карпенко Ф. П. Р1вноправна [ повноправна : УРР у м1жнародних стосунках / Ф. П. Карпенко. -Львш : Каменяр, 1987. - 101 с.
5. Хворостяний I. М. Внесок Украшсько1 РСР у боротьбу СРСР за мир [ роззброення / I. М. Хво-ростяний. - К. : Т-во «Знання», 1989. - 48 с.
6. Василенко В. А. Органи зовшштх зносин Украшсько1 РСР та !х компетенцш / В. А. Василенко // Вгсник Кшвського ун1верситету. Сер1я права. - 1965. - № 6. - С. 103 - 104.
7. Ткачова Н. Участь Украшсько1 РСР у виршенш зовн1шньопол1тичних [ зовшшньоторговель-них питань тсля утворення Союзу РСР (1922-1944) / Н. Ткачова // Радянське право. - 1977. - № 3. - С. 82 - 84.
8. Кульчицький С. М!жнародна дшльшсть кер1вництва УСРР. За матер1алами «особих тек» политбюро ЦК КП(б)У 1924-1930 рокш / Статслав Кульчицький // Полиика 1 час. - 1997. - №2. - С. 71 - 80.
9. Головко В. О. Дипломатична д1яльшсть Х. Г. Раковського у Великобританп (1923 - 1925 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. ют. наук : спец. 07.00.02 «Всесвпня гсторш» / В. О. Головко. - К., 1996. - 15 с.
10. Нариси з ютори дипломатл Украши / [О. I. Галенко, С. С. Камшський, М. В. Юрсенко та ш.]; п1д ред. В. А. Смолш. - К. : Видавничий Д1м «Альтернативи», 2001. - 736 с.
11. Собрание узаконений и распоряжений рабоче-крестьянского правительства РСФСР. -1923. - № 107.
12. Сборник законов и распоряжений рабоче-крестьянского правительства СССР. - 1926. - № 60.
13. Собрание узаконений и распоряжений рабоче-крестьянского правительства РСФСР. - 1923. - № 106.
14. Зб1рник законв та розпоряджень робпничо-селянського уряду УСРР. - 1924. - № 43.
15. Зб1рник законв та розпоряджень робпничо-селянського уряду УСРР. - 1924. - № 45.
16. Центральний державний архш вищих органв влади та управлшня Украши. - Ф. 1. - Оп. 2. -Спр. 1149.
17. Центральний державний архш вищих оргашв влади та управлшня Украши. - Ф. Р-4сч. - Оп. 1. - Спр. 95.
18. Зб1рник законв та розпоряджень робпничо-селянського уряду УСРР. - 1924. - № 4 - 5.
19. Годовой отчет НКИД за 1923 год ко П-му съезду Советов СССР. - М., 1924. - 160 с.
20. Центральний державний архш вищих оргашв влади та управлшня Украши. - Ф. Р-4сч. - Оп. 1. - Спр. 1296.
21. Центральний державний архш вищих органш влади та управлшня Украши. - Ф. 2. - Оп. 4. -Спр. 176. Центральний державний арыв вищих оргашв влади та управлшня Украши Украши. - Ф. 2. -Оп. 4. - Спр. 1481.
23. Центральний державний архш вищих органш влади та управлшня Украши. - Ф. 2. - Оп. 4. -Спр. 1485.
Стрельникова И. Ю. Правовой статус Уполномоченного Народного комиссариата иностранных дел Союза ССР при Совете народных комиссаров Украинской ССР (1923 - 1929 гг.) / И. Ю. Стрельникова // Учет записки Тавршського национального уншерситету 1м. В. I. Вернадського. Сер1я : Юридичт науки. - 2010. - Т. 23 (62). № 1. 2010. - С. 426-434.
Исследуются правовые основы деятельности Уполномоченного Народного комиссариата иностранных дел Союза ССР при Совете народных комиссаров УССР, порядок его назначения, компетенция, а также структура Управления Уполномоченного НКЗС СССР при СНК УССР. Освещаются попытки УССР закрепить на законодательном уровне более широкие права за Уполномоченным НКИД СССР при СНК УССР.
Ключевые слова: Народный комиссариат иностранных дел, Уполномоченный НКИД СССР при СНК УССР, органы внешних сношений.
Strel'nikova 1 Y. The legal status of the Plenipotentiary of People's Commissariat of Foreign Affairs of the Soviet Union under the rule of the Ukrainian Socialistic Soviet Republic (1923 - 1929 yy.) / I. Y. Strel'nikova// Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2010. - Vol. 23 (62). № 1. 2010. - Р. 426-434.
The legal bases of the functioning of the Plenipotentiary of People's Commissariat of Foreign Affairs of the Soviet Union under the rule of the Ukrainian SSR, order of his appointment, competence and also the structure of the Administration of the Plenipotentiary of People's Commissariat of Foreign Affairs of the Soviet Union under the rule of the Ukrainian SSR are investigated. The attempts of the Ukrainian SSR to strength the rights on the legal level of the Plenipotentiary of People's Commissariat of Foreign Affairs of the Soviet Union under the rule of the Ukrainian SSR wider rights are highlighted.
Keywords: People's Commissariat of Foreign Affairs, Plenipotentiary of People's Commissariat of Foreign Affairs of the Soviet Union under the rule of the Ukrainian SSR, organs of foreign affairs.
Надтшла до редакцп 11.04.2010 р.
