Правове регулювання транскордонного співробітництва територіальних громад в Україні Текст научной статьи по специальности «Экономика и бизнес»

Соболь 1гор 1горович,

магктр кафедри державного управ-лтня Нац1онально1 академп державного управлтня при Президентовi Украти, керiвник Дарницьког гро-мадсько'г приймальт Об'еднання "САМОПОМ1Ч".

Соболь Игорь Игоревич,

магистр кафедры государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины, руководитель Дар-ницкой общественной приемной Объединения "САМОПОМОЩЬ" .

Igor Igorevich Sobol, master of the Department of Public Administration of the National Academy of Public Administration under the President of Ukraine, Head of the public reception Darnyts'koi Association "SAMOPOMICH".

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТРАНСКОРДОННОГО СП1ВРОБ1ТНИЦТВА ТЕРИТОР1АЛЬНИХ ГРОМАД

В УКРА1Ш

Анотащя. Дослщжено сучасш проблеми правового регулювання транскордонного сшвроб^ництва територiальних громад в Украшь Проаналiзова-ш стан та динамжа евроiнтеграцiйних процесiв, визначенi джерела, що ре-гулюють правове поле, та висв^леш проблеми iнституцiйного забезпечення транскордонного сшвроб^ництва.

Ключовi слова: транскордонне спiвробiтництво, правове регулювання, територiальнi громади, евроштегращя.

ПРАВОВОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ ТРАНСГРАНИЧНОГО СОТРУДНИЧЕСТВА ТЕРРИТОРИАЛЬНЫХ ОБЩИН

В УКРАИНЕ

Аннотация. Исследованы современные проблемы правового регулирования трансграничного сотрудничества территориальных общин в Украине. Проанализированы состояние и динамика евроинтеграционных процессов,

определены источники, регулирующие правовое поле, и освещены проблемы институционального обеспечения трансграничного сотрудничества.

Ключевые слова: трансграничное сотрудничество, правовое регулирование, территориальные общины, евроинтеграция.

LEGAL ADJUSTING OF TRANSFRONTAL COLLABORATION OF TERRITORIAL COMMUNITIES IS IN UKRAINE

Abstract. In the article the modern problems of the legal adjusting of transfrontal collaboration of territorial communities are investigated in Ukraine. The state and dynamics of eurointegration processes are analysed, sources are certain regulative the legal field and the problems of the institutional providing of transfrontal collaboration are lighted up.

Keywords: transfrontal collaboration, legal adjusting, territorial communities, eurointegration.

Постановка проблеми. На су-

часному етат розвитку людського сустльства дедалi вагомшою стае самооргашзащя стльнот, викори-стання у цьому процес рiзних форм i методiв, механiзмiв i пiдходiв для пом'якшення глобальних виклиюв в умовах значних коректив i змш в геопол^ичному простор^ особливо шсля "великого" розширення бвро-союзу 2004-2007 рр. Характеризую-чи сутшсть сучасно! епохи, академiк Ю. Н. Пахомов — директор 1нститу-ту св^ово! економiки i мiжнародних вщносин НАН Украши — наголо-шував, що наша епоха "визначаеться головним чином глобалiзацiйними процесами, якi формують середови-ще зростаючо! в геометричнш про-гресй' взаемозалежностi кра!н, наро-дiв, окремих регiонiв i субрегюшв. Але далеко не завжди, всупереч оч^ куванням, ними породжуються кон-вергентнi процеси, тобто зростаюча

схожiсть, зближення, переплетення, зрощення економiчних i соцiальних процесiв, якi притаманш окремим крашам i народам. Це й зумовлюе iснування в сучасних реалiях одше! з найактуальнiших глобальних проблем наукового i прикладного характеру — формування планетарно! штеграци з акцентом на усшшний розвиток усiх кра!н, на гумашзацш i гармонiзацiю соцiально-економiчних вщносин".

Мета статп. Проаналiзувати пра-вове регулювання транскордонного спiвробiтництва територiальних громад в Украшь

Виклад основного матерiалу. По-няття транскордонного сшвроб^-ництва в сучасному його розумшш виникло вiдносно недавно — в сере-динi минулого столтя, коли регiони кра!н бвропи почали вадгравати са-мостiйну роль у мiжнародних вщно-синах, !м надавалися ширшi права у

здшсненш мiжнародного сшвробгг-ництва на локальному рiвнi. Внас-лiдок цього виникла i пропагуеться концепцiя "бвропи регюшв", де ос-новну роль вдаграють вже не держа-ви, а окремi регiони, важливою скла-довою розвитку яких е транскордон-не сшвробггництво. Для реального сприйняття i подальшого розгляду означено! проблематики доцiльно навести вiдповiдний iнструментарiй термшологи щодо транскордонного спiвробiтництва. Це зокрема: регюн — одна чи кiлька межуючих адмМ-стративно-територiальних одиниць держави, де чинним законодавством встановлено певний мехашзм еконо-мiчних та шших взаемовiдносин.

Мiжрегiональне ^жтеритор^ альне) сшвроб^ництво — спещаль-на система взаемоди мiж регiонами, що не мають спiльного кордону (якi взагалi не прилягають до державного кордону), де характер взаемоди в межах чинного законодавства i мiжна-родних акпв також визначаеться вщ-повщно до Мадридсько! Конвенци спiльними ршеннями регюнально1 й мюцево1 влади [2, с. 129].

Режим державних кордошв — система правил i механiзмiв охорони кордону та його перетинань, а та-кож дiяльностi конкретних об'екпв i служб безпосередньо уздовж лши державного кордону, в пунктах пропуску через не1, в окремих зонах i населених пунктах, що визначаеться нацiональним законодавством i мiж-державними угодами (зокрема з пи-тань вiзового режиму). Прикордонне сшвроб^ництво — погодженi ди мю-цево1 влади, постiйних жителiв, юри-дичних осiб i визначених об'екпв (у т. ч. перетинання кордону за спроще-

ними правилами), дозволен у визна-ченiй зонi (найчастше вiд 15 до 50 км) по обидва боки мiждержавного кордону, також вщповщно до нацю-нального законодавства i мiждер-жавних угод (наприклад, прикор-донна торгiвля). Як уже зазначало-ся, транскордонне сшвроб^ництво розглядаеться сьогоднi в бврош або як шструмент регiонального розвит-ку, зокрема розвитку прикордонних регюшв, або як один з шструменпв створення бвропи без внутршшх кордонiв. Розширення 6С пропо-нуе новi можливосп для розбудови транскордонного спiвробiтництва за умови розвитку вщповщних шстру-менпв його стимулювання. Зустр^ чаються й iншi визначення термiна ТКС, але за своею сутшстю вони щентичш, як-от: Транскордонне сшв-робiтництво — сшльш ди, спрямованi на встановлення i поглиблення еко-номiчних, сощальних, науково-тех-нiчних, екологiчних, культурних та шших вщносин мiж територiальни-ми громадами, !х представницькими органами, мюцевими органами вико-навчо1 влади Украши та територiаль-ними громадами, вщповщними органами влади iнших держав у межах компетенци, визначено1 !х нацiональ-ним законодавством. У европейських правових актах транскордонне сшв-робiтництво трактуеться дещо шак-ше, а саме — як сшльш ди в контекстi розвитку 9 добросуйдських вiдносин мiж територiальними общинами або органами влади, яю здшснюють сво! функци в межах мюцевосп або регю-ну i визначаються як такi внутрiшнiм законодавством вщповщно1 держави. Таким чином, йдеться, насамперед, про взаемнi контакти мiж органами

мюцевого самоврядування або мюце-вими органами державно! влади. Ця обставина е принциповою при ощ-нюваннi стану та визначенш шляхiв подальшого розвитку транскордонного сшвробггництва [2, с. 132].

Стан i динамiка евроштеграцшно-го поступу Укра!ни свiдчать, що тран-скордонне спiвробiтництво в державi стае одним iз важливих напрямiв ре-алiзащ! штеграцшно! стратеги на ре-гiональному рiвнi i посщае провiдне мiсце в процесi формування i станов-лення ново! системи взаемовщно-син iз сусiднiми державами в умовах формування i функцiонування укра-!нсько-евросоюзiвського комплексу прикордонно! сшвпращ. Така система нових взаемовщносин вимагае вiд Укра!ни адаптацi! законодавства до вимог бвросоюзу i його змши вщпо-вiдно до нових геопол^ичних реалiй. Насамперед це врахування базового положення про те, що наша держава взаемодiе по кордонах не просто з одним iз сусдав, коли дiе двостороння договiрна нормативно-правова основа взаемовiдносин, а iз сусiдньою державою-членом бвросоюзу, що вимагае вщпрацювання нового блоку нормативного забезпечення взаемин з урахуванням нормативних поло-жень не лише одного нашого сусща, а всього евросоюзiвського об'еднання. Саме це положення i е основним кри-терiем для внесення вщповщних змiн у законодавство Укра!ни, якi б регу-лювали й узгоджували транскордон-не сшвроб^ництво Укра!ни в нових умовах. Слщ вiдмiтити, що транскор-донне сшвроб^ництво Укра!ни зi схiдними сусiдами, зокрема з Роаею та Бiлоруссю, в основному е лопч-ним продовженням напрацьованих

пiсля отримання незалежносп форм i методiв. Проте з урахуванням гео-полiтичних змш у бврош, особливо пiсля великих розширень 6С в 20042007 рр., евроiнтеграцiйний фактор ТКС став бшьш акцентований. В Укра!нi нормативы акти, що регулю-ють будь-яю вiдносини, подiляються за певною класифжащею, яка ви-значае мiсце норми в механiзмi правового регулювання, тобто створено певну структуру юридично! значу-щостi цих акпв. На сьогоднi система юридичних норм, тобто визначенi джерела, що регулюють правове поле, зокрема у галузi транскордонного сшвроб^ництва, виглядае так:

• мiжнародно-правовi акти i угоди, пiдписанi й ратифжоваш в уста-новленому порядку в Укра!ш;

• закони Укра!ни;

• шдзаконш нормативно-правовi акти, до яких належать норматив-но-правовi, пiдписанi президентом та затверджеш урядом Укра!ни тощо;

• пiдзаконнi акти мiсцевого рiвня. Ця система встановлюе прюритет-шсть норми, що регулюе певну сферу сусшльних вiдносин. Отже, в Укра!-нi дiе примат мiжнародного права, а система нащональних норматив-но-правових норм покликана розши-ряти, розвивати й адаптувати вимоги мiжнародних норм до особливостей i вщмшностей кра!ни. Саме тому законодавство Укра!ни щодо транскордонного сшвроб^ництва Грун-туеться i включае основш закони, бвропейську конвенцiю, хартi!, положення яких парафоваш Укра!ною, та дво- чи багатосторонш мiжнароднi угоди, шдписаш Укра!ною з шши-ми сусщшми державами. Визнаючи, що правова основа транскордонного

сшвроб^ництва у базовому виглядi передбачена Конститущею Украши та Декларацiею про державний суве-ренiтет, мiжнародними договорами держави, що регулюють вiдносини у цш сферi i затвердженi Верховною Радою, слщ вiдмiтити врахування законодавцем головних положень европейського та мiжнародного зако-нодавства, якi регулюють весь комплекс транскордонних взаемовщно-син мiж державами. Розглянемо !х основнi положення [2, с. 136].

У переважнш бiльшостi наукових праць як шоземних, так i вггчизня-них, простежуеться стiйка тенденцiя до розгляду транскордонного ствро-бiтництва, як рiзновиду або складово1 мiжрегiонального сшвроб^ництва. В багатьох випадках так воно i е. Але стверджувати, що транскордонне спiвробiтництво втшюеться винят-ково на мiжрегiональному рiвнi, було б помилкою. По-перше, зауважимо, що термш "територiальнi общини або властГ, запропонований бвро-пейською рамковою конвенщею про транскордонне спiвробiтництво мiж територiальними общинами або вла-дою, розумiе пiд ними не тшьки тi, що дiють на регюнальному рiвнi, а й тi, що утворюють мюцевий рiвень. По-друге, маемо чимало прикладiв транскордонного спiвробiтництва, коли його суб'ектами е саме мiсцевi влади, або громади мiста чи селища, особливо у прикордонних зонах сусщшх держав. Фахiвцi Ком^ету експертiв iз транскордонного сшвро-б^ництва Ради бвропи зазначають, що здебшьшого такi контакти носять неформальний характер i спрямованi на спiльнi ди в разi виникнення над-звичайних ситуацiй. Можливiсть бу-

дувати сшвпрацю на неформальнiй основi зумовлюеться вщсутшстю в цих випадках взаемних фшансових зобов'язань. Але коли спiвпраця мю-цевих влад або громад по обидва боки кордону потребуе вiд них довгостро-кових вiдносин i пов'язана з фшансо-вими компенсацiями або наданням продукци та послуг, виникае необ-хiднiсть будувати таку спiвпрацю на договiрнiй основi в межах транскордонного сшвроб^ництва. Отже, пiд транскордонним сшвроб^ництвом слiд розумiти спiльнi ди територi-альних громад або мiсцевих влад по обидва боки кордону, спрямоваш на вирiшення конкретно1 пробле-ми транскордонного характеру або сшвпрацю в окремiй галузi, де вони мають сшльш iнтереси. Ощнюючи роль та мiсце транскордонного ств-робiтництва в системi регiонального розвитку, украшський вчений-регiо-налiст З. Варналi [3, с. 113] акцентуе увагу на тому, що необхщшсть вир^ шення спiльних проблем, що вини-кають у транскордонному регiонi -сумiжних прикордонних територiях сусiднiх держав, а саме: територiаль-не та просторове облаштування, роз-будова транскордонно1 iнфраструк-тури, спiльне використання водних та шших ресурсiв тощо, розширюе сферу державно1 регiональноl полi-тики на мiжнародний рiвень i потребуе врахування стратегш розвитку сусщшх територiй. В цьому контекстi важливим чинником економiчного розвитку означених регюшв е транскордонне спiвробiтництво (ТКС), яке активiзуеться останнiми роками, i особливо в економiчнiй сферi. За су-часних умов розвитку штеграцшних процесiв транскордонне спiвробiтни-

цтво мае можливють прискорювати процеси вирiвнювання якосп життя населення прикордонних територш до середньоевропейського рiвня та сприяти досягненню вшьного руху товарiв, людей i капiталiв через кордон. Воно також сприяе мобшзаци мюцевих ресурсiв та пiдвищенню ефективностi !х використання, ро-бить можливим об'еднувати зусилля для вирiшення сшльних проблем у транскордонному регiонi. Транскор-донне спiвробiтництво сприяе:

• змщненню взаемно! довiри та безпеки;

• активiзацi! торговельно-еконо-мiчного спiвробiтництва;

• залученню шоземних iнвестицiй для реалiзацi! сшльних проекпв;

• спiльному використанню енер-гетичних ресурсiв;

• виробленню сшльно! стратегi! охорони довкiлля;

• розвитку транспортно! та при-кордонно! шфраструктури;

• взаемодi! у сферi боротьби з нелегальною м^ращею та оргашзова-ною злочиннiстю;

• ефективному використанню людських ресурав шляхом створен-ня спiльного ринку працi;

• поглибленню культурних та ко-мушкацшних зв'язкiв;

• розвитку туризму;

• боротьбi з наслiдками стихiйних лих та еколопчних катастроф (паводки, землетруси та ш.).

У процес транскордонного ств-робiтництва вирiшуються таю зав-дання:

• не допускаеться перетворення нових схщних кордошв 6С у жорстю розподiльчi лiнi!, якi вщмежовують Укра!ну вiд бвропи, та перетворення

регюшв з обох бокiв нових схщних кордонiв 6С i Укра!ни в периферiйнi i тупиковi;

• координуються концепци сощ-ально-економiчного розвитку прикордонних регюшв;

• поступово формуються штегро-ваш, насамперед в господарському i просторово-економiчному планi, транскордоннi регiони Укра!ни з цен-тральноевропейськими державами;

• створюеться едина i взаемодо-повнююча транспортна, прикордон-на та шша iнфраструктура;

• складаеться система мiжнарод-но! взаемодi! мюцевих органiв державно! влади i самоврядування, те-риторiальних громад тощо [3, с. 157].

У загальнш структурi нормативно-правового забезпечення роз-витку прикордонних територш i транскордонного спiвробiтництва базовим став Закон Укра!ни "Про транскордонне сшвроб^ництво". Саме цим Законом врегульованi правов^ органiзацiйнi та економiчнi питання розвитку транскордонного спiвробiтництва та його державно! фшансово! пiдтримки. Ним були розширеш повноваження органiв мюцевого самоврядування i мiсце-вих оргашв виконавчо! влади у цiй сфер^ — вважають автори моногра-фп "Державна регiональна полiтика Укра!ни: особливосп та стратегiчнi прiоритети". Особливiсть i значу-щiсть зазначеного Закону в тому, що в ньому враховаш геополiтичнi змi-ни в бврот пiсля 1 травня 2004 р. (вступ 10 нових члешв 6С i вихiд названого об'еднання на захщш кор-дони Укра!ни), а також принциповi положення, що мiстяться у Посланнi бвропейсько! Комiсi! "Прокладаючи

шлях до нових шструменпв розвит-ку сусщських вiдносин" вiд 1 липня 2003 р., яке стало продовженням по-переднього послання вщ 11 березня 2003 р. "Розширена бвропа — сусщ-нi краши: нова структура вщносин з нашими схiдними та швденними сусiдами". Вiдомо, що цей документ визначав чотири ключових завдання прикордонного сшвроб^ництва:

• сприяння економiчному i соцi-альному розвитку прикордонних те-риторiй;

• об'еднання зусиль у боротьбi з оргашзованою злочиннiстю, вирi-шення питань щодо охорони навко-лишнього середовища i охорони здо-ров'я;

• сприяння розвитку ефективних i безпечних кордонiв;

• розвиток гуманiтарних зв'язкiв у прикордонних районах. Саме щ базо-вi положення документiв, прийнятих бвропейською Комiсiею у 2003 р., були враховаш розробниками Закону Украши "Про транскордонне ств-робiтництво".

Слщ зазначити, що прийняття спецiального Закону про ТКС е зна-ковою подiею. Аналогiчних законiв немае в шших крашах, вони не перед-баченi в европейському правi, оскшь-ки краши бвропи керуються з цього питання положеннями Мадридсько1 конвенци 1980 р. Важливим е те, що вперше в законодавствi незалежно1 Украши комплексно i системно за-крiплено законодавчо-правову основу транскордонного сшвроб^ництва та органiзацiйнi механiзми його ре-а^заци, форми i методи державно1 пiдтримки транскордонних зв'язкiв. Так, ст. 1 Закону Украши "Про транскордонне сшвробггництво" закрш-

люе основш термiни та розкривае !х значення. Транскордонне сшвробгг-ництво — сшльш дil, спрямованi на встановлення i поглиблення еконо-мiчних, сощальних, науково-технiч-них, 54 екологiчних, культурних та шших вщносин мiж територiальни-ми громадами, !х представницькими органами, мюцевими органами вико-навчо1 влади Украши та територiаль-ними громадами, вщповщними органами влади шших держав у межах компетенци, визначено1 !х нацiональ-ним законодавством. Вщповвдно до ст. 2 Закону метою транскордонного спiвробiтництва е розвиток сощаль-но-економiчних, науково-технiчних, екологiчних, культурних та шших зв'язюв мiж суб'ектами та учасни-ками транскордонного спiвробiт-ництва. Своею чергою зазначений розвиток базуеться на таких принципах:

• повага до державного сувереш-тету, територiальноl цшсносп та не-порушностi кордошв держав;

• урахування пiд час укладення угод про транскордонне сшвроб^ни-цтво повноважень суб'екпв та прав учасниюв транскордонного спiвро-бiтництва;

• узгоджене усунення пол^ич-них, економiчних, правових, адмiнi-стративних та шших перешкод для взаемно1 спiвпрацi. Стаття 5 Закону Украши "Про транскордонне ствро-б^ництво" визначае, в яких оргашза-цiйних формах може здшснюватися транскордонне спiвробiтництво в Украlнi: в межах створеного евроре-гiону;

• шляхом укладення угод про транскордонне сшвроб^ництво в ок-ремих сферах;

• шляхом встановлення та роз-витку взаемовипдних контакпв мiж суб'ектами транскордонного ствро-бiтництва. Важливi положення що-до координацi! ТКС та контроль за реалiзацiею законодавства у цш сфе-рi спецiально уповноваженим цен-тральним органом виконавчо! влади з економiчних питань закрiпленi у ст. 6 Закону.

Законодавець ч™о формулюе пе-релiк повноважень суб'екпв транскордонного спiвробiтництва Укра!ни (ст. 7) [1], зобов'язавши !х:

• укладати угоди про транскор-донне сшвроб^ництво i забезпечити !х виконання;

• забезпечити виконання зобов'я-зань Укра!ни за мiжнародними договорами Укра!ни про транскордонне спiвробiтництво;

• брати участь у розробленш та реалiзацi! спiльних проектiв (про-грам);

• приймати ршення про вступ до вщповщних мiжнародних асоцiацiй, iнших об'еднань;

• вносити пропозици щодо запро-вадження спещального порядку пропуску через державний кордон;

• вносити у разi потреби у вста-новленому порядку пропозицi! щодо внесення змш до актiв законодавства з питань транскордонного сшвробгт-ництва. Стаття 8 Закону закршлюе право суб'екпв ТКС щодо укладен-ня угод у межах сво!х повноважень, а ст. 9 передбачено утворення оргашв транскордонного сшвроб^ництва, якi мають виконувати завдання, по-кладенi на них територiальними громадами. Цi положення важливi для посилення контролю за реалiза-щею транскордонних програм. За-

кон ч^ко регламентуе положення щодо принципiв i форм державно! пiдтримки транскордонного сшвро-бiтництва загалом (ст. 10) та фшан-сово! пiдтримки програм, що мають достатню аргументащю i були ввд-бранi на конкурснiй основi за щля-ми i прюритетами (ст. 11). Закон за-кршлюе функцi! центральних ор-ганiв виконавчо! влади у сферi державно! шдтримки транскордонного спiвробiтництва (ст. 12) [1]. Зокрема, зазначеш органи:

• проводять мошторинг вико-нання державних програм розвитку транскордонного сшвроб^ництва;

• розглядають пропозицi! суб'ек-пв транскордонного спiвробiтництва Укра!ни щодо включення проекпв (програм) ТКС до державних про-грам розвитку транскордонного сшв-робiтництва;

• здiйснюють у межах свое! ком-петенцi! координацiю та взаемне узгодження державних галузевих, регюнальних програм i державних програм розвитку транскордонного сшвроб^ництва пiд час формування проекту державного бюджету Укра!-ни на вщповщний рiк.

Висновки. За сучасних умов гли-боких ринкових перетворень, проблем на шляху евроштеграци, що постали перед Укра!ною тсля роз-ширення Шенгенського простору, св^ово! кризи, яка захопила i нашу державу, транскордонне ств-робiтництво е дiевим механiзмом активiзацi! зовнiшньоекономiчно! дiяльностi. В Укра!нi сформована по-тужна нормативно-правова основа, на якш згiдно зi ст. 9 Закону Укра!ни "Про транскордонне ствробгтни-цтво" Грунтуються шституцшш заса-

ди ТКС. Вона постшно доповнюеть-ся i вдосконалюеться вiдповiдно до вимог законодавства бвропейського Союзу, що свщчить про послiдовну координацiю державними органами практично1 роботи з реалiзацil евроiнтеграцiйного курсу. Шдтвер-дженням цьому е визнання Украши кра'шою з ринковою економжою, а також прийняття нашо1 держави до Св^ово1 оргашзаци торгiвлi. Украша послiдовно адаптуеться у европей-ський правовий простiр, спираючись на досвщ 6С. Найбiльш важливими i основними нормативно-правовими актами у сферi регулювання проце-сiв транскордонного сшвроб^ництва у бвропейськш спiльнотi е:

• Швшчна угода про транскор-донне спiвробiтництво мiж мунщи-палггетами (1977 р.).

• бвропейська рамкова конвенщя про транскордонне спiвробiтництво мiж територiальними общинами або властями та додатковi протоколи до не1, яю, однак, не можуть бути реа-лiзованi безпосередньо, а виконують роль рамкових угод, яю мають бути застосоваш через двостороннi та три-стороннi мiжнароднi угоди (Мадрид, 21 травня 1980 р.). Серед шших важ-ливих документiв, якими керуеть-ся Украша як член Ради бвропи, е бвропейська хартiя прикордонних i транскордонних регiонiв (Гронау, 1981 р., II редакцiя 1995 р.); Харпя Конгресу мiсцевих i регюнальних ор-ганiв влади бвропи (1994 р.); бвро-пейська хартiя регюнального просто-рового планування (Торремолiнос, 1спашя, 1983 р.); "Базовi принципи стшкого просторового розвитку ев-ропейського континенту" (Ганновер, 2000 р.). Специфка розвитку при-

кордонних територш враховуеться у багатьох iнших конвенщях i хартi-ях щодо рiзноманiтних сфер життя, починаючи вiд Кютсько1 конвенцil iз спрощення та гармошзаци митних процедур та Конвенцil про комбшо-ванi перевезення й iншi угоди, що регулюють вiдносини у сферi пере-везень. До зазначених докуменпв належать i бвропейська харпя регiо-нальних мов i мов меншин (Страсбург, 1992 р.), зокрема в частиш, що стосуеться транскордонного обмшу, та бвропейська ландшафтна конвенщя (Флоренщя, 2000 р.), у якш зга-дуються транскордонш ландшафти. В Украlнi створено певну структуру юридично1 значущостi цих акпв [5, с. 234].

На сьогоднi система юридичних норм, тобто визначеш джерела, що регулюють правове поле, зокрема у галузi транскордонного сшвроб^ни-цтва, виглядае так:

• мiжнародно-правовi акти i угоди, шдписаш й ратифiкованi в уста-новленому порядку в Укра1ш;

• Закони Украши;

• шдзаконш нормативно-правовi акти, до яких належать норматив-но-правовi акти, пiдписанi президентом та затверджеш урядом Укра1ни тощо;

• шдзаконш акти мюцевого рiв-ня. Ця система встановлюе прюри-тетнiсть норми, що регулюе певну сферу сусшльних вiдносин. В Укра-lнi дiе примат мiжнародного права, а система нащональних норматив-но-правових норм покликана розши-ряти, розвивати i адаптувати вимоги мiжнародних норм до особливостей i вiдмiнностей кра1ни. Слiд також вiдмiтити врахування законодавцем

головних положень европейського та мiжнародного законодавства, яю регулюють весь комплекс транскор-донних взаемовщносин мiж державами. Незважаючи на достатне правове забезпечення здшснення процесу транскордонного сшвроб^ництва та мiжрегiональних зв'язюв мiж Укра!-ною та державами — новими членами бвропейського Союзу, в укра!н-ському законодавствi однак юнують певнi прогалини, а також вщсутшсть конкретики в положеннях норматив-но-правових документiв, що певною мiрою гальмуе розвиток цього процесу в Укра!ш. Тому в найближчий час органам влади слщ удосконалити законодавчу i нормативно-правову систему транскордонно! спiвпрацi та механiзми !! реалiзацi!, створити ефективнi методи державного регу-лювання цього процесу, спираючись на досвщ центральноевропейських кра!н. Розробленi й затвердженi до-кументи iз транскордонного сшвро-бiтництва не знаходять необхщного застосування через необiзнанiсть учасникiв ТКС, до того ж нервдко вступають у суперечнiсть мiж собою. Фактично в жодному закош Укра!ни нинi немае категоршного апарату щодо транскордонного (або регiонального) спiвробiтництва, не зовсiм ч^ко i конкретно визначенi особливостi дiяльностi регiонiв на зовнiшньому ринку, що ускладнюе проблеми в умовах членства держави в СОТ. 1ншим напрямом формуван-ня необхiдно! нормативно-правово! бази мае стати щлеспрямована робота з адаптаци та впровадження вщ-повiдних законодавчих актiв Укра!-ни до законодавства бвропейського Союзу. Маються на увазi законодав-

чi акти щодо умов шдприемницько! дiяльностi у прикордонних регю-нах, митного регулювання, розвитку транспорту i зв'язку, транс'европей-ських коридорiв тощо. Нерщко змiст мiжурядових угод з транскордонного сшвроб^ництва, якi мають здебшь-шого загальнополiтичний характер, механiчно дублюеться у двосторон-нiх документах, якi укладаються на рiвнi областей i райошв. Водночас згiдно з европейською практикою органи мюцевого самоврядування або мюцево! державно! влади, спира-ючись на вщповщш мiжурядовi до-кументи, мають здебшьшого уклада-ти технiчнi угоди, статути, протоколи винятково конкретного характеру щодо створення груп зв'язку, коорди-нацi! управлiння, формування сшль-них пiдприемств та фондiв, поставок товарiв та надання послуг тощо, яи свiдчать про справдi дiловий характер спiвробiтництва. Недостатшм е iнституцiйне забезпечення транскордонного сшвроб^ництва. Бракуе чiт-ко! визначеносп щодо структурних пiдроздiлiв, якi б откувалися питан-нями транскордонного сшвроб^ни-цтва, i в системi Мшютерства закор-донних справ Укра!ни. Недостатньою е професюнальна пiдготовка кадрiв в обласних управлшнях еврорегiо-нального сшвроб^ництва та iнших ланках iнституцiйного забезпечення ТКС. Потребуе подальшого поши-рення практика формування шститу-ту Уповноваженого прем'ер-мшютра Укра!ни з питань транскордонного спiвробiтництва [3, с. 347].

На рiвнi областей, яю беруть участь у транскордонному ствро-бiтництвi, спецiальнi органи, якi ви-конують функцi! консалтингу, коор-

динаци та аудиту транскордонних проектiв регюнального розвитку, на-громадження коштiв для !х реа^заци тощо дiють не завжди скоординова-но. Слабо поставлена робота щодо контролю за ефектившстю роботи шституцшних структур транскордонного сшвробпництва.

список ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ -

1. бвропейська рамкова конвенцiя про транскордонне сшвробггаицтво мiж територiальними общинами або властями, (Мадрид, 21 трав. 1980 р.) [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_106

2. Мжула Н. А. Транскордонне сшвробггництво репошв Украши: стан та перспективи: монографiя / Н. А. Mi-кула // Украша: Стратепчш прю-ритети. Аналгшчш оцшки — 2006 / [за ред. О. С. Власюка]. — К.: Н1СД, 2006. — С. 424.

3. Державна репональна полгшка Украши: особливост та стратепч-нi прюритети: монографiя / [за ред. З. С. Варналш]. — К.: Н1СД, 2007. — С. 693.

4. Про Концепцию Державно! програми розвитку транскордонного сшвро-бггаицтва на 2007-2010 роки: роз-порядження КМУ вiд 15 березня 2006 року № 149 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// www.kmu.gov.ua/control/uk/publish /printable_article?art_id=33342720

5. Передрш О. С. Транскордонне сшвробггаицтво як авангардна форма новгтшх вщносин Сходу 1 Заходу /

0. С. Передрш // Репональна полн тика 1 транскордонне сшвробини-цтво в евроштеграцшнш стратеги Украши: зб. наук. пр. за матер1ала-ми м1жнар. конференци, (м. Ужгород, 24-25 трав. 2007 р.) / [вщп. ред.

1. В. Артьомов]. — Ужгород: Л1ра, 2007. — С. 234-237.

6. Транскордонне сшвробггаицтво як альтернатива новш "зал1зшй завюГ та конфлштам: Комплексне дослн дження (укра!нською, росшською та англшською мовами) / [С. I. Устич (кер. авт. кол.)]. — Ужгород: Карпа-ти, 2007. — С. 5.

7. Мжула Н. А. бврорегюни: досвщ та перспективи [Електронний ресурс] / Н. А. Мкула; 1РД НАН Украши. — Л., 2003. — 222 с. — Режим доступу: http://znc.com.ua/ukr/publ/book/ bookmikula-2003/index.php

8. Кш 6. Новий статус на нових кордонах. Феномен еврорегюшв у XXI столгт / 6. Кш // Полгшка 1 час. —

2005. — № 4. — С. 82-90.

9. Украта: стратепчш прюритети. Аналгшчш оцшки — 2006: монограф1я / [за ред. О. С. Власюка]. — К.: Н1СД,

2006. — 576 с.

10. Мтряева С. I. Проблеми нацюналь-но! безпеки в умовах глобал1заци / С. I. Мпряева // Украша на пере-хрест геополгтичних штереав: акту-альш аспекти проблеми: матер1али м1жнар. наук. конференци, (м. Ужгород, 5-6 груд. 2006 р.) / [вщп. ред. I. В. Артьомов]. — Ужгород: Л1ра,

2007. — С. 130-134.