CC BY
146
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ПРАВО, 2013, ВИП. 5
6. Томкіна О.О. Акти Кабінету Міністрів України: теоретичні засади видання та реалізації: дис. канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національний транспортний ун-т. / Томкіна О.О. - К., 2005. - 203 арк. - С. 120-170.
7. Бірченко Ю.І. Проблеми взаємовпливу правотворчого та правозастосовчого процесів / Ю.І. Бірченко // Наукові записки: Т. 20 Юридичні науки / Національний ун-т «Києво-Могилянська академія». - К.: Академія, 2002. - С. 39-41.
8. Федоренко В.Л. Рада національної безпеки та оборони України / Нормотворча діяльність Президента України та її нормопроектне забезпечення: монографія / О.В. Скрипнюк, В.Л. Федоренко, Ю.Г. Барабаш, Я.О. Берназюк та ін., за ред О.В. Скрипнюка і В.Л. Федоренка. - К.:НАДУ, 2011. - 344 с. - С. 240-263.
9. Тарасов A.M. Президентский контроль: Учеб. Пособие. / Тарасов А.М. - СПб., 2004. - 644 с.
10. Игнатенкова К.Е. К вопросу о повышении эффективности правовых актов Президента РФ / К.Е. Игнатенкова // Правовая политика и правовая жизнь. - 2009. - № 2. - С. 23-27.
11. Правотворческий процесс: учебное пособие / Г.А. Василевич, С.М. Сивец. - Минск:
Государственный институт управления и социальных технологий БГУ, 2008. - 303 с. - С. 29.
12. Бурлай Е.В. «Не усердствуй» (О государственном нормотворчестве и его неоднозначных результатах) / Е.В. Бурлай // Проблеми філософії права. - 2005. - Т. Ш. - № 1-2. - С. 63-72.
13. Про заходи щодо визначення і реалізації проектів із пріоритетних напрямів соціально-економічного та культурного розвитку: Указ Президента України від 8 вересня 2010 року № 895 [Електронний ресурс].
- Режим доступу: // http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/895/2010.
14. Указ Президента Республики Белорусь “О Концепции совершенствования законодательства
Республики Беларусь” от 10.04.2002 № 205 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: //
http://pravo.by/main. aspx?guid=3871&p0=P30200205.
15. Шатіло В.А. Теоретичні проблеми інституту президентства в Україні: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова / Шатіло В.А. - К., 2005. - 189 арк.
16. Про заходи щодо дальшого зміцнення обороноздатності держави: Указ Президента України від 6
грудня 2001 року № 1195 [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://zakon0.rada.gov.ua/rada/show/1195/2001.
17. Програми економічних реформ на 2010-2014 років «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», схвалена Комітетом економічних реформ при Президентові України 2 червня 2010 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/rada/show/n0004100-10.
18. Передвиборча програма Януковича Віктора Федоровича «Україна для людей» [Електронний ресурс].
- Режим доступу: http://www. yanukovich.openua.net/extra.php.
I. Bernaziuk
ACTUAL QUESTIONS OF IMPROVING THE MECHANISM REALIZATION OF PRESCRIBING ACTS OF THE PRESIDENT OF UKRAINE
The author studied of the problems realization of prescribing acts of the President of Ukraine, the publication of which is used by the President in the process of using his constitutional regulatory powers. During research highlighted the main reasons for the low efficiency of the agents authorized prescribing acts of the President of Ukraine, The author proposed specific ways to improve the performance of these acts of law-making and described the control rulemaking powers Head of state.
Keywords: The President of Ukraine, the prescribing act, the implementation of acts, rule-making, the control for rule-making activities.
УДК 349.4(477)(045)
О. Вівчаренко
ПРАВОВА ОХОРОНА ЗЕМЕЛЬ: ПИТАННЯ ЄДНОСТІ ТЕХНІЧНИХ ТА ПРАВОВИХ ВИМОГ
В статті аналізуються правові питання та технічні параметри здійснення завдань правової охорони земель в Україні. Розглядається поняття «охорона земель», питання розвитку земельного галузі права, пріоритети, тенденції становлення інституту правової охорони земель, а також основні технічні показники здійснення завдань у напрямах державної політики у цьому напрямі. Робляться висновки щодо ліберальності санкцій за земельні правопорушення, посилення юридичної відповідальності, недостатності бюджетного фінансування заходів з охорони земель, використання небюджетних джерел такого фінансування.
Ключові слова: закономірності реалізації інституту правової охорони земель, система охорони земель, зміна цільового використання земель, шкода земельним ресурсам, санкції за земельні правопорушення, фінансування заходів з охорони земель.
46
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
СЕРІЯ: ПРАВО, 2013, ВИП. 5
Постановка проблеми. Розвиток земельного законодавства у добу становлення і розвитку Української державності відбувається у напрямку відходу від пострадянських поглядів щодо земельного права як виключно публічної галузі, у якій не має місця приватній власності на землю, а головна увага приділялася використанню і охороні земель сільськогосподарського призначення. Основною складовою заборон у царині земельних традицій лишалися заборона зміни цільового використання земель. Проте у сучасних умовах зміни цільового використання земель набувають значного поширення, що надає більшого значення інституту правової охорони земель.
Актуальність теми дослідження підтверджується тим, що у ст. 1 Закону України «Про охорону земель» надається поняття «правова охорона земель» як «системи правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необгрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення»[1]. Невдале з юридичної точки зору формулювання цього визначення не потребує особливого коментування. Адже вважати системою перераховані різнорідні заходи, що мають бути спрямованими на явно не зв’язані між собою цілі не є продуктивним ані з правового, ані з логічного аспектів. Приоритетним у цьому зв’язку потрібно, на нашу думку, вважати питання особливого режиму використання земель (хоча з 9 категорій земель у зазначеному визначенні зазначається лише 4 категорії) та запобігання вилучення земель сільськогосподарського призначення. Інакше кажучи, йдеться про зміну цільового використання земель, що стало предметом пропозицій до введення законодавчих новел запропонованих на минулій сесії верховної Ради України. Зокрема пропонувалося, як відомо, встановлення кримінальної відповідальності за протиправну зміну цільового використання земель, яка може призвести або призвела до спричинення значної шкоди земельним ресурсам. Проте дана законодавча пропозиція, на жаль, не набула підтримки у ВРУ.
Системного захисту земель заходами кримінального - або адміністративно-правового впливу не спостерігається. Тут має місце розрив між нормами кримінальної та адміністративної відповідальності щодо правової охорони земель, зокрема у питанні відповідальності за неправомірну зміну цільового використання земель, за інші земельні правопорушення. Так, відповідно до ст. 53 Кодексу України про адміністративну відповідальність встановлено санкцію у вигляді накладення штрафу на громадян від трьох до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від десяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, які негативно впливають на стан земель, за неправильна експлуатацію, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень. Тобто йдеться про відповідальність за факти вчинення зазначених діянь, що э земельними правопорушеннями за своєю суттю, без урахування певних шкідливих наслідків. Відповідно до розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян у межах 17 грн. мінімальний розмір санкції складає - 51 грн., а максимальний - 425 грн. що є безумовно ліберальним стягненням, адже факти подібних діянь є поширеними й шкоду, яку вони спричинюють щодо земельних ресурсів, обрахувати достеменно неможливо. Існуючи методики встановлення та обрахування шкоди земельним ресурсам не враховують багато факторів спричинення такої шкоди.
У Кримінальному кодексі України встановлюється відповідальність за певні протиправні діяння у царині земельних та екологічних відносин, внаслідок яких можуть мати факти загибелі людей, екологічне забруднення значних територій або інші тяжкі наслідки (статті 236, 237, 238 ККУ), виникати небезпека для життя, здоров'я людей чи довкілля (статті 239, 239-1, 240, ККУ). При цьому санкції за діяння, що являють посягання на систему правової охорони земель є також штрафними (штраф до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років - за забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля - ст. 239 КК України; штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією знарядь і засобів заволодіння - за незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля - ст. 239-1 КК України; штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією знарядь і засобів заволодіння - за незаконне заволодіння поверхневим (ґрунтовим) шаром земель водного фонду в особливо великих розмірах - ст. 239-1 КК України тощо.
Отже у даному разі, як в адміністративно-правовому, так і в кримінально-правовому порядку встановлення штрафних санкцій свідчить про намагання законодавця зробити вчинення посягань проти правової охорони земель економічно невигідними, фінансово обтяжливими. Але розмір цих санкцій є досить
47
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ПРАВО, 2013, ВИП. 5
мізерним, ліберальним. Мета економічної невигідності, обтяжливості земельних правопорушень таким чином не може бути досягнута. Адже об’єктний склад та елементи земельних правопорушень є досить розрізненим. Тому, на нашу думку, система правової охорони земель заходами кримінально-правового та -адміністративно-правового впливу потребує уніфікації та уточнення. В процесі розробки та прийняття законодавства про кримінальні проступки це має бути враховано.
Історичні закономірності реалізації інституту правової охорони земель, на нашу думку, складають дещо протилежні, певною мірою, суперечливі напрями його розвитку. Вони полягають, по-перше, у лібералізації процесів розвитку приватної ініціативи у використанні земель, що було обумовлено становленням ринкових засад, економічними реаліями сьогодення. На парламентському слуханні на тему «Земля в Українській долі: ситуація в земельній сфері, законодавче забезпечення земельних відносин та практика його реалізації» 23 березня 2011 року, зокрема зазначено, що «... лише 12 відсотків жителів ...отримали право власності на землю і тільки 38 відсотків з них є сільським населенням. Аналіз структури пайовиків показує, що 41 відсоток становлять пенсіонери, 28 відсотків працюють на своїх присадибних ділянках, у бюджетній сфері або є безробітними, 6 відсотків працюють у господарствах, а 25 відсотків — правонаступники, які взагалі не проживають на селищній території. Розпаювання земель призвело до соціальної несправедливості» [2].
По-друге, виникла потреба у посиленні юридичної та іншої соціальної відповідальності особи за створення екологічних небезпек, спричинення негативних змін у стані земельних ресурсів України. У структурі земельних ресурсів країни, так і землекористуванні спостерігаються досить значні диспропорції, поглиблення яких може становити загрозу якості довкілля та життєвого середовища, а також -ефективності господарської діяльності, тобто стійкому розвитку національної економіки. Так, в Україні склався надзвичайно високий рівень освоєння життєвого простору. До господарського використання залучено понад 92% території і лише близько 8% (4,5 млн. га) - перебуває у природному стані; надзвичайно високим є рівень розораності території - понад 54% (у розвинутих країнах Європи - не перевищує 35%). Фактична лісистість української території становить лише 16%, що недостатньо для забезпечення екологічної рівноваги (середньоєвропейські показники -25-30%) [3]. Посилення
відповідальності за спричинення негативних змін у структурі земель обумовлено, серед іншого, також і тим, що це пов’язане з небажанням суб’єктів земельних правовідносин дотримуватися правового порядку.
У зв’язку з цим в земельному праві особливу увагу приділяють змісту примусово-запобіжної функції правової охорони земель. Адже встановлення та застосування санкцій до винних осіб за порушення норм чинного законодавства щодо раціонального використання та охорони земель становить зміст примусово-запобіжної функції правової охорони земель. Зміст правових визначень і вимог опосередковано зв’язаний із державним примусом. Правові норми визначають види суб’єктів права, їх статуси, стани, юридичні факти, умови дійсності угод, порядок реалізації правового порядку. Усі ці складові мають юридичні наслідки. Зв'язок деяких правових норм і навіть галузей із державним примусом для професійної свідомості майже не відчутно; між тим в правовій ментальності зміст правових приписів асоціюється не стільки з правовим порядком, скільки з примусовим порядком застосування цих приписів. Як зазначається у юридичній літературі ця асоціація практично є правовою реалією, що склалася історично [4]. Ігнорувати таку реалію, якою є опосередковані зв’язки між правовими визначеннями, приписами, власне правопорядком, і державним примусом було б, на нашу думку, неправомірним. При використанні правового інструментарію охорони земель, якій також включає види суб’єктів, їх статуси, юридичні факти, правові наслідки тощо, мають враховуватися усі правові реалії, у тому числі пов’язані з державним примусом.
По-третє, актуальним виявляється стимулювання творчої багатогранної і креативної діяльності особи у сфері забезпечення охорони земель, адже остання є фундаментальною цінністю сучасного суспільства, основою його економічного і культурного розвитку. Потрібно зазначити, що практично у недалекому минулому питання практичного використання земель, в основному, зводилися до їх аграрно-промислового використання, зокрема збільшення рілля, що призвело до сьогоденній ситуації, коли в складі земельних ресурсів України ліси складають лише малу частину території, в той час як за європейськими стандартами їх має бути більше [5]. Практика вирішення земельних питань традиційно складається, як правило, на користь вирішення питань виробничих. Поступово в ринкових умовах формуються засади вчинення земельних правочинів, тобто особливих дій (операцій) щодо землі, її надр, поверхні, ґрунтів, які у своєму економічному русі складають земельний оборот, що не дорівнює цивільно-правовому обороту нерухомості; такі дії (операції) відбуваються на певній території з обов’язковим виконанням послуг щодо ведення кадастрового обліку, оцінки екологічної цінності земель, охорони земельних ресурсів, з врахуванням небезпек, що є постійним супутником ведення господарської діяльності на певних землях або окремих земельних ділянках.
Виходячи з об’єктивних обставин, формування сучасної концепції земельного права включає правові принципи ставлення до землі як національного природного ресурсу, поділ земель, диференційовані зміни у системі цільового використання земель, зокрема земель міських і сільських, пріоритети у питаннях та використання охорони земель. Сучасні погляди на розвиток земельного права мають також враховувати відхід від традицій відомчого або вузько галузевого регулювання земельних відносин, адже як виявляється погляди про те, що «земля усе стерпить» є помилковими. В галузі земельного права, яка розвивається за
48
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
СЕРІЯ: ПРАВО, 2013, ВИП. 5
вирішенням проблем реформування відносин, які виникали й могли бути вирішені в надрах цивільного і адміністративного права. Адже практика проведення земельної реформи надає багато прикладів різноманітних порушень при утворенні господарюючих суб’єктів земельних відносин: складання «липових» документів, зокрема протоколів загальних зборів про внесення земельних долей в статутний капітал, проведення загальних зборів без попереднього сповіщення учасників зборів, відсутність кворуму тощо [6].
Аналізуючи технічні складові системи правової охорони земель потрібно відзначити, що протягом 2010-2012 року за даними Державного агентства земельних ресурсів України здійснено певні дії з охорони земель. Так, проведено обстеження земельних ресурсів, що потребують заходів з охорони. При цьому визначено, що загальна площа земель, що потребують консервації, в Україні становить 1,1 млн га, з них 644 тис. га - деградовані, 435,4 тис. га - малопродуктивні і 11,9 тис. га - техногенно забруднені землі. Протягом 2012 року здійснено консервацію 2,5 тис. га земель, з яких 1,3 тис. га - шляхом залісення та 1,2 тис. га - шляхом залуження. У попередньому періоді, протягом 2011 року було здійснено консервацію 2,3 тис. га земель, протягом 2010 року - 2,2 тис. га земель. Привертає увагу те, що загальна площа порушених земель в Україні становить 144,5 тис. гектарів, з яких було рекультивовано 683,5 га, з них більше 86% (589,6 га) становлять сільськогосподарські угіддя. У 2011 році було рекультивовано 571,1 га порушених земель, що є дещо більше, ніж у попередньому 2010 році - 477,9 гектара.
Протягом 2012 року в Україні, як звітує Держагенство з питань земельних ресурсів, поліпшено 2,1 тис. га малопродуктивних угідь, у 2011 році - 1,9 тис. га та у 2010 році - 3,9 тис. гектарів. Але загалом потребують поліпшення 269,1 тис. га малопродуктивних земель.
Потрібно зазначити, що для проведення заходів з охорони земель необхідно у найближчий час здійснити будівництво (реконструкцію) близько 550 протиерозійних гідротехнічних споруд, зокрема, 128 водоскидних споруд, 181 протиерозійного ставка, 198 споруд терасування схилів. Крім того, необхідно забезпечити захист земель, зокрема сільськогосподарського призначення, від ерозійних та інших несприятливих природних процесів на загальній площі 1,7 тис. га, протяжністю 36,7 тис. кілометрів. Впродовж 2012 року було здійснено будівництво (реконструкцію) протиерозійних гідротехнічних споруд протяжністю 13,9 км на загальній площі 779,8 га, в 2011 році - протяжністю 10,2 км на площі 6,7 га, а в 2010 році - протяжністю 8,5 км на площі 6,6 гектара. Як зазначається на сайті Держагенства фінансування та проведення робіт з охорони земель і за рахунок державного, і за рахунок місцевих бюджетів, здійснюється вкрай повільно. Держбюджетом України кошти на охорону земель на 2012 рік не передбачалися, не передбачені вони і на 2013 рік [7].
Висновок. Таким чином щодо проведення земле охоронної діяльності на державному рівні можна зазначити, що маємо те, що практично нічого не маємо. Адже за даними Держземагентства за 2010 -2012 роки останнє отримало 26,9 млн гривень - на проведення заходів з охорони земель й у рамках заходів з охорони земель споруджено та проведено реконструкцію протиерозійних гідротехнічних споруд протяжністю 7,3 км на загальній площі 52,5 гектара. Для українських земель такі результати є надто мізерними. Тому питання про відповідальність за проведення політики з охорони земель є питанням відповідальності за стан та використання земель перед майбутніми поколіннями. Виходячи з необхідності активізації землеохоронної діяльності потрібно здійснити будівництво (реконструкцію) більш ніж 500 протиерозійних гідротехнічних споруд, зокрема, 119 водоскидних споруд, 173 протиерозійних ставків, 198 споруд терасування схилів. Крім того, необхідно захистити землі від ерозійних та інших несприятливих природних процесів на загальній площі 1,7 тис. га, загальною протяжністю 7,7 тис. км, зокрема, берегоукріплення - 375 км, будівництво валів, валів-канав, валів-терас, валів-доріг - 7,3 тис. км. Протягом І півріччя 2012 року здійснено будівництво (реконструкцію) протиерозійних гідротехнічних споруд протяжністю 7,3 км, на загальній площі 52,5 га.
Динаміка здійснення заходів з охорони земель в регіонах України протягом 1995-2011 років свідчить про суттєве щорічне скорочення виконання таких заходів, що призводить до таких критичних наслідків як підтоплення сільськогосподарських угідь, водна ерозія (змиви, зсуви) та завдає щорічних значних збитків державі. Вказані свідчить про те, що виконання робіт по охороні земель на території регіонів України здійснюється вкрай повільно у зв’язку з недостатнім фінансуванням. Так, на здійснення заходів з охорони земель Державним бюджетом України на 2011 рік Держземагентству України було передбачено 1404,6 тис. грн, з яких використано лише 99,3 тис. грн. а 1304,5 тис. грн спрямовано на погашення кредиторської заборгованості за минулі роки. Державним бюджетом України на 2012 рік на здійснення заходів з охорони земель Держземагентству України в межах доведеного граничного обсягу видатків кошти взагалі не передбачено. Порівняно з 2007 та 2008 роками фінансування з Державного бюджету України на зазначені цілі зменшено майже у 20 раз (на ці роки було передбачено по 9 млн. грн), що унеможливлює здійснення заходів з охорони земель належним чином.
Відповідно до регіональних програм з використання та охорони земель, інших програм у сфері земельних відносин на 2012 рік на здійснення заходів з охорони земель передбачено фінансування у розмірі 132 млн гривень, а з початку року профінансовано лише 23,2 млн гривень (17 % від передбаченого фінансування) лише по 13 областях: Донецькій - 17,2 млн. грн, Кіровоградській - 3,5
49
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ПРАВО, 2013, ВИП. 5
млн. грн, Полтавській - 1,1 млн. грн, Житомирській - 450 тис. грн, Запорізькій - 335,5 тис. грн, АР Крим - 218,7 тис. грн, Волинській - 135,6 тис. грн, Івано-Франківській - 75,1 тис. грн, Тернопільській - 60,7 тис. тощо. Як бачимо, склалася практика, що основним джерелом фінансування заходів з охорони земель є кошти, які надходять до відповідних місцевих бюджетів в порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва. Протягом І півріччя 2012 року за рахунок коштів, що надійшли в порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, на освоєння, поліпшення та охорону земель використано 5,5 млн грн, що становить 1% від загальної суми коштів, що знаходяться на рахунках відповідних місцевих рад в порядку відшкодування втрат, та 15% від загальної суми використаних коштів. Найбільше використано зазначених коштів на заходи з охорони земель у Полтавській (1,1 млн грн), Донецькій (0,5 млн грн), Житомирській (0,4 млн грн), Чернівецькій (0,4 млн грн) та Запорізькій (0,3 млн грн) областях. В інших регіонах стан використання фінансових ресурсів ще більш низький. Таким чином і на загальнодержавному рівні, і на рівні регіонів технічні питання з охорони земель вирішуються повільно, що є загрозливим для стану земельних ресурсів. Прийшов час змінювати державну політику у цій царині, виходячи з єдиних правових, технічних і технологічних вимог щодо охорони земель в Україні.
Список використаної літератури
1. Закон України «Про охорону земель» від 19 червня 2003 г. № 962-IV [Електронний ресурс] : Режим доступу: zakon. rada.gov.ua/go/962-15
2. Офіційний сайт Верховної Ради України. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://static.rada.gov.ua/zakon/skl6/11session/par_sl/sl2303111.htm
3. Державна земельна політика в Україні: стан і стратегія розвитку. - Офіційний сайт Центру Розумкова
[Електронний ресурс].- Режим доступу:
http://www.razumkov.org.ua/ukr/files/category_journal/NSD107_ukr_1.pdf.
4. Див. Лейст О.Э. Сущность права. Проблемы теории и философии права / Под ред. д.ю.н., проф.
В.А.Томсинова. — М.: «Зерцало, 2008. — С. 73-74.
5. Так, за даними Державного агентства лісових ресурсів України загальна площа лісового фонду
України становить - 10,4 млн. га, із яких вкритих лісовою рослинністю - 9,6 млн. га. Лісистість території країни становить 15,9%. Див. Офіційний сайт Державного агентства лісових ресурсів України. [Електронний ресурс].- Режим доступу:
http://dklg.kmu.gov.ua/forest/control/uk/publish/category?cat_id=32867.
6. Потрібно зазначити, що судова практика, на думку автора, виробила певні орієнтири вирішення питань в процесі розпаювання, основна тенденція тут полягає у визнанні судами прав на земельні ділянки великих сільськогосподарських обєднань, а не одиничних землевласників, ажде вони як «власники земельних паїв (фізичні особи), як правило, є сторонами у відповідних угодах та не можуть бути сторонами у судовому процесі в господарських судах". Див. Постанова Пленуму вищого господарського суду України «Про внесення змін і доповнень до постанови пленуму Вищого Господарського суду України від 17.05.2011 No 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», № 8 від 29 травня 2013 року / [Електронний ресурс].- Режим доступу .- http://vgsu.arbitr.gov.ua/files/pages/29052013_8.pdf
7. Офіційний сайт Державного агентства земельних ресурсів України [Електронний ресурс]. - Режим
доступу: http://land.gov.ua/zemleustrii-ta-okhorom-zemel/104379-zdiisnenma-zakhodiv-z-okhorony-zemel-
protiahom-2010-2012-rokiv.html.
O. Vivcharenko
LEGAL PROTECTION OF THE LAND:
THE QUESTION OF UNITY OF TECHNICAL AND LEGAL REQUIREMENTS
In the article legal questions and technical parameters of Legal safeguard of earths: question of unity technical and legal requirements realization of the requirements of the legal safeguard of earths are analysed in Ukraine. A concept «Guard of earths», questions of development of the landed field of law, priorities, tendencies of becoming of institute of legal safeguard of earths, is examined, and similarly basic technical indexes of realization of tasks of public policy in this direction. Drawn conclusion about liberality of approvals for the landed offences, strengthening of legal responsibility, insufficiency of the budgetary financing of measures on the guard of earths, uses of unbudgetary sources of such financing.
Keywords: patterns of institute legal land protection, land protection system, change of land use, damage to land, sanctions for violations land, funding for land protection.
50
