CC BY
186
ТЕОР1Я Й 1СТОР1Я ДЕРЖАВИ I ПРАВА
Вiктор Миколайович €рмолаев,
д-р юрид. наук, професор, чл.-кор. НАПрН Украни Нацюнальний юридичний ушверситет iменi Ярослава Мудрого, м. Харш
УДК 340.15(094)
ПРАВДА РУСЬКА ЯРОСЛАВА МУДРОГО: ДО ВИТОК1В I ТРАДИЦ1Й В1ТЧИЗНЯНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
У статт1 на основ1 порюняльного аналгзу визначено стльт спадкоемт риси «законодавчого права» Кигвськог Русг й сучасног Украгни.
Ключовi слова: перший вичизняний правовий кодекс, Руська Правда, сучасна правова система.
Поява першого вггчизняного правового кодексу - Русько! Правди була пов'язана з ¡м'ям великого ки!вського князя Ярослава Мудрого. Шсля пере-можно! битви над дружиною князя Святополка Окаянного 1 його союзниками печешгами наприкшщ 1015 - на початку 1016 рр. вшсько Ярослава Володи-мировича вступило в Ки!в. Вщпускаючи новгородську дружину додому, кр1м грошово! винагороди, вш «дав !м правду 1 устав списав». При цьому, вруча-ючи переможцям «Правду», великий князь сказав: «По сей грамоте ходите, яко же списах вам, тако же держите. А се есть Правда Рускаа» [1, с. 176-177]. Так почалася довга ктор1я Русько! Правди, яка збагачувалася 1 новел1зува-лася в наступш десятилггтя - в Короткш редакцп (КП) за Ярослава Мудрого, в Поширенш (ПП) - за Ярославич1в, Володимира Мономаха як найважливше джерело феодального права Ки!всько! Русь
Оскшьки право - нормативна основа вс1е! правово! системи, щкаво, хоча б поб1жно, спробувати видшити спадкоемш риси «законодавчого права» Ки!в-
ськоТ Русi i сучасноТ УкраТни. Зрозумiло, рiвень розвитку права i правосввдомо-стi, Тх мiсце в житт суспiльства, засвоення правових щнностей та умови разюче змiнились в нашш краТш за тисячу роюв. У Киíвськiй Русi княжа влада була единим джерелом законодавства, юнували ч^кий подiл на вiльних i невiльних людей, диференцiацiя Тх прав i обов'язкiв залежно вiд Тх соцiального статусу, укорiненi язичницькi звичаТ та багато iнших архаíзмiв. Але залишились з мину-лих часiв у порядку правонаступництва використання норм звичаевого права, яы закрiплювались i новелiзувалися ще в Ярославовiй Правдь Тривалий час воно дiяло поряд з нормами писаного права [2, с. 184-185]. В УкраТш правовий звичай хоча й мае статус додаткового джерела права, проте його роль зростае в умовах розширення сфери приватного права. Стаття 7 ЦК УкраТни закрЬ плюе можливють застосування звичаТв, якi е усталеними у сферi цивiльних вiдносин. Особливого значення набувае звичай дшового обороту, який активно використовуеться, наприклад, при регулюванш зобов'язальних вщносин. Так, зазначенi у ст. 526 ЦК УкраТни загальш умови виконання зобов'язань перед-бачають узгодження поведшки суб'ектiв виконання з умовами договору, вимо-гами ЦК та шших законодавчих актiв, звичаТв дшового обороту. Аналогiчнi посилання на них мютять i ст.ст. 527, 529, 531, 627, 654 Цивильного кодексу та ш. Цей Кодекс мютить посилання й на звичаТ нащональних меншин i мю-цевi звичаТ (ст. 28). У Сiмейному кодекс УкраТни встановлено, що при вир^ шеннi сiмейного спору суд може врахувати мюцевий звичай, а також звичай нащонально! меншини, якщо вони не суперечать вимогам кодексу, шших зако-шв. Отже, звичаТ та основане на них звичаеве право продовжують вщгравати iстотну роль у формуванш вiтчизняноí правовоТ системи.
Визначаючи форму правлiння у Киíвськiй Рус як ранньофеодальну монар-хiю, юторики держави i права часто не зважають на наявнiсть в и полiтичнiй системi таких традицiйних демократичних iнститутiв, як вiче, органи мюького самоврядування, боярська ради при великих киТвських князях [3, с. 508-511]. Так, Ярослав Мудрий дав новгородцям «Правду Руську», виконавши свою об^ цянку на новгородському вiчi [4, с. 71, 82-85]. «Правда Ярославичiв» прийма-лася на з'íздi трьох сишв Ярослава за участi киТвських бояр i намiсникiв iнших мкт (ст. 18 КП). «Устав» Володимира Мономаха приймався теж на особливш нарадi великого князя разом з боярами i посадниками в с. Берестовiм пiд Киевом (ст. 53 ПП). Таким чином, велию кшвсьы князi у законотвореннi зважали на демократичш традицп Русi, прагнули до сощального порозумiння.
Незважаючи на змши у суспiльнiй, побутовiй правосвщомост i право-вiй культурi сусшльства за тисячу рокiв, у нормативнш складовiй сучасноТ правовоТ системи УкраТни, и регулятивнiй та охороннiй функщях можна про-слiдкувати певну наступшсть з Руською Правдою. Вона помггна у загальних принципах, нормах та шститутах права, його джерелах.
«Правда» на Рус розумiлась як закон, за звичаевим правом - спра-ведливкть. Саме в справедливостi права вбачаеться його загальнолюдська i позачасова цiннiсть. Зрозумiло, що змiст справедливой не абстрактний,
а конкретно-кторичний, але е в ньому i метафiзичне - справедливе по суи, гуманне, високоморальне, лептимне, прюритетне навiть над принципами свободи i рiвностi.
Правда Ярослава розпочинаеться статтею про навмисне вбивство i обмежуе застосування кровноТ помсти як пережитку родового ладу: колом осб, надшених таким правом, та передбаченою альтернативою -головництвом i вiрою (ст. 1 КП; ст. 1 ПП). Норми стати не допускають застосування самосуду чи особистоТ помсти, передбачають можливкть мате-рiального ввдшкодування для потерпiлоí сторони i князя. За смислом стати визначена санкщя за умисне протиправне заподiяння смерт iншiй людинi належить до юрисдикцп княжого суду.
Кримiнальний кодекс УкраТни в його Особливiй частинi теж розпочина-еться II роздiлом - «Злочини проти життя та здоров'я особи», де у ст. 115 подаеться поняття вбивства, передбачено ввдповвдальшсть за цей особливо небезпечний злочин. Як i ст. 1 КП i ПП, ч. 1 ст. 115 КК передбачае ввдповвдаль-шсть за вбивство без обтяжуючих та пом'якшуючих обставин (т. зв. умисне вбивство), Тх ознаки мктять наступш ст.ст. 116-118 КК. Як вважають комен-татори ст. 115, щею ж статтею охоплюються вбивства в бшщ, з помсти на Грунт особистих стосуныв та деяы iншi [5, с. 25-26]. Отже, давньоруський i сучасний законодавець однаково вважають охорону життя людини своТм найважлившим завданням, схоже враховують об'ективну сторону вбивства, хоча п ознаки час i суспiльно-полiтичнi умови суттево змшили. Об'ективна сторона злочину в Правдi ще недостатньо виражений, тут видшяються лише двi стадп вчинення злочину: замах на злочин i закшчений злочин. Його суб'ективну сторону законодавець РуськоТ Правди визначав у шших статтях (ст.ст. 19, 20 КП, 6-8, 12 ПП та ш.)
Сощальна стратифшащя давньоруського суспiльства була набагато складш-шою, а охорона життя державних службовщв набагато гостршою, нiж сучасна. Тому законодавець Правди, враховуючи щ обставини, передбачив юридичну вщповвдальшсть за вбивство огнищанина - княжого дворецького, пуна -судового чиновника, старшого конюшого, вбивство яких каралося подвшною <^рою» (ст.ст. 19- 23 КП) або 40-гривневою <^рою» за вбивство тiуна або мечника чи грщна за ст.ст. 1, 3, 12 ПП. Поширена Правда визначала розмiр штрафу за вбивство в залежносп вiд соцiального статусу вбитого. Розвитком положень статей Правди, в яких йшлося про вбивство «княжих мужiв» державних дiячiв, зрозумшо, з урахуванням радикальних юторичних змш, можна вважати статтю 112 КК УкраТни «Посягання на життя державного чи громад-ського дiяча», де основним безпосереднiм об'ектом цього злочину е теж вщно-сини, що забезпечують нормальну дiяльнiсть державно! влади, а обов'язковим додатковим об'ектом - життя людини. На вщмшу ввд КК УкраТни, посягання на життя «княжих мужiв» у Правдi йшло пiсля статтi про вбивство будь-якоТ вiльноí людини - русина, грщна, купчини, ябетника чи навггь виключеного з общини iзгоя. Таю прюритети роблять честь законодавцю РуськоТ Правди.
Здавалося б, що часи кровно! помсти, укоршено! у звичаевому прав1 ста-родавшх народ1в, а отже, й у схвдних слов'ян, давно минули. Ярослав Мудрий у сво!й Правд1 закршив обмеження застосування кровно! помсти як законно! санкцп за вбивство людини, звузив коло можливих месниюв найближчими родичами, визначив альтернативу для них у вигляд1 грошового вщшкоду-вання - «головництва». А шсля смерт великого князя Ярослава його сини разом 1з сво!ми «мужами» «отложиша убиение за голову, но кунами ся выку-пати; а ино все яко же Ярослав судил, такоже и сынове его уставиша» (ст. 2 ПП). Отже, нова редакщя Русько! Правди даною статею вщмшила право кровно! помсти, замшивши !! грошовим штрафом. Вищою м1рою покарання був так званий «потш 1 розграбування», який призначався за вбивство у розбо! (ст. 7 ПП), конокрадство (ст. 35 ПП), шдпал будинку або гумна (с. 83 ПП). За цими статтями у злочинця конф1сковувалося все майно («пограбування»), вш виганявся разом з родиною з общини («потш»), що приршало вигнаних на жебракування чи холопство. Таким чином, Ярославич1 продовжили гуманну лшш розвитку кримшального права, започатковану !х батьком. Адже Правда Ярослава не лише обмежила застосування кровно! помсти, а й виключила смертну кару з перелжу покарань княжим судом. В1дпов1дно до принцишв Ради бвропи не допускае покарання у вигляд1 смертно! кари 1 КК Укра!ни, тим самим продовжуючи гуманну лшш Русько! Правди у кримшальному правь
М1ж шшим, ця м1ра покарання у т середньов1чш часи була поширена у законодавств1 сусщшх кра!н. У В1зантГ!!, в1д яко! Русь сприйняла христи-янство, справи про вбивство виршувались винесенням судом смертно! кари злочинцю за умисне чи ненавмисне вбивство. Права на помсту в1зантшський закон не передбачав [6, с. 72, 188-189]. Закон норвезького короля Олафа Святого (бл. 995-1030) теж проголошував: «...хто б не вбив людину без причини, вш повинен бути позбавлений миру 1 власност1, 1 де б його не було знайдено, його слщ вважати поза законом, вщ нього шяке вщшкодування не може бути прийнято ш королем, ш родичами» [7, с. 37].
Проте 1 через тисячолггтя вбивство з помсти як мотив злочину ще не викоршено у боротьб1 з1 злочиншстю. КК передбачае покарання за посягання на життя державного або громадянського д1яча за мотивом помсти за його д1яльшсть, перешкоджання чи змши !! характеру (п. 8 ч. 2 ст. 115 КК). Вбивство таких ос1б на Грунт1 особистих взаемоввдносин квал1ф1куеться як злочин проти життя. Вбивство особи з помсти квал1ф1куеться за ч. 1 т1е! ж статл КК 1 тод1, коли воно не пов'язане з виконанням потершлим службового або громадського обов'язку 1 вчинене на Грунт1 особистих стосуныв у зв'язку з д1ями потерп1лого, помста за матер1альну шкоду тощо. Очевидна причина кнування помсти як мотиву злочину не стшьки в природ! сусшльних в1д-носин, ск1льки в незмшнш природ1 людей, схильних до протиправних дш, 1 в часи Ярославово! Правди, 1 в часи КК незалежно! Укра!ни.
Звертае на себе увагу, що в обох нормативно-правових актах, роздшених тисячолггтям, вир1шуються два основн1 завдання, хоча й не задеклароваш зако-
нодавцями Правди, - охорона сусшльних вщносин вщ злочинних посягань, запобкання злочинам, попередження про правовi наслщки ïx вчинення. В обох нормативно-правових актах (у Правдi - за смислом ст.ст. 19, 20 КП) вбивство квалiфiкуeться як протиправне позбавлення життя, iз суб'ективно! сторони -умисним чи необережним. Законодавець Правди визначив й обтяжуючi обста-вини злочину, наслщком якого стала смерть «княжого мужа»: коли його вбито «несправедливо», або «в розбо!», здшсненого, очевидно, з корисливих мотивiв, чи вбивцею-крадieм (ст.ст. 19-21 КП, 3, 6 ПП).
У частинах 6, 7 ст. 115 КК теж обтяжуючими обставинами умисного вбивства названо корисливi i хултанськ мотиви. Коментатори статт вважають, що у разi умисного вбивства у бшщ або сварщ за вщсутност обтяжуючих обставин воно повинно квалiфiкуватись як просте умисне вбивство, незалежно вщ того, за чиею iнiцiативою виникла бiйка або сварка, де можуть мати мюце й пом'якшуючi обставини, передбаченi ст.ст. 116 i 118 КК. Отже, законодавець Кримшального кодексу передбачив у випадках умисного вбивства обтяжуючi i пом'якшуючi обставини, частина яких передбачалась ще законодавецем Русь-ко'1 Правди, адже обидва слщували принципу спiвмiрностi покарання злочину.
Цей давньоруський кодекс передбачав вщповщальшсть за заподiяння людинi калщтва, ран та побоТ'в. Йдеться як про умисш тяжкi тiлеснi ушко-дження (ст.ст. 5-7 КП; 27, 28 ПП), середньо! тяжкостi (ст.ст. 2, 8, 9 КП; 23, 24 ПП), легю тшесш ушкодження (3, 10 КП; 25, 27-31, 67, 68 ПП). Залежно вщ тяжкост тiлесниx ушкоджень законодавець встановив диференцшований штраф - 40, 12 i 3 гривш (мiнiмальний штраф дорiвнював вартостi бойового коня). Статт про умиснi тiлеснi ушкодження, побо! i мордування рiзняться мiж собою й залежно вщ предмета, засобу, за допомогою яких було здшс-нено злочинне дiяння. Його квалiфiкацiя враховуе не лише ступiнь тяжкост тiлесниx ушкоджень, а й ступшь «образи» потерпiлого. Так, заподiяння ударiв палкою, жердиною, плоскою частиною меча або його шхвами вважалося в дав-нiй Русi особливо образливим для потершлого i законодавець ïx деталiзуe. На вiдмiну вiд Русько! Правди, КК вважае, що спосб заподiяння тiлесного ушкодження, а також засоби, яю були використанi при цьому, не е критерiем вщнесення тiлесного ушкодження до небезпечного для життя, а побо! вiдрiзняе вщ тiлесниx ушкоджень [5, с. 59, 72]. Отже, йдеться лише про визначення запо-дiяння шкоди здоров'ю, не враховуеться обтяжуюча обставина - шкода для чест й пдност потерпiлого внаслiдок використання злочинцем образливих для потершлого способiв чи засобiв тiлесного ушкодження, ïx зв'язок з винним умислом потершлого. 1з формулювання п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК випливае, що прини-ження чесп, гiдностi, а також дшово! репутацп визнаеться проявом морально! шкоди, пiдстави вiдповiдальностi та вщшкодування морально! шкоди передба-ченi ст.ст. 1167 та 1168 ЦК [8; Т. 1, с. 92; Т. 2, с. 597-599].
За змктом статей об'ективна сторона тшесного ушкодження чи побо!в Правда лакошчно визначае лише причинний зв'язок мiж злочинним дiянням та його наслщками. З огляду на класифшащю ж тшесних ушкоджень, покарання
штрафом за умисш легю тшесш ушкодження та побо!, можна говорити про принципову схож1сть чи традищю Русько! Правди 1 КК, ЦК, законодавщ яких, очевидно, вважали важливою належну кримшально-правову 1 цившьну охо-рону здоров'я людини. Цжаво, що Ярослав Мудрий у ст. 2 Правди передбачив не лише грошове ввдшкодування кривдником людиш з слщами побо!в (син-цями чи кров'ю), а ще й плати лжарю. Застосування тако! санкцп КК Укра!ни не передбачае, адже цей злочин «не призводить до порушення анатом1чно! щло-ст тканин або нормального функцюнування тканин чи оргашв тша людини»! А медицина у нас безоплатна... Не передбачае ст. 126 КК й дп потершлого у вщповщь на образу чи умисне завдання удару кривдником. «Суд Ярослава Володимировича» у ст. 26 так формулюе !! гшотезу 1 санкщю: якщо ж (обра-жений), не стершвши, (у вщповщь) ударить того (тобто кривдника) мечем, то цього йому в провину не ставити. Таю були уявлення у Ярослава Мудрого 1 Ярославич1в про захист чест й пдност вшьно! людини.
Руська Правда передбачала захист особистих прав людини - бояр, вшь-них общинниыв, нав1ть залежних людей (закушв, холошв) 1 раб1в. Так, ст.ст. 56-62 ПП беруть шд захист закупа (наймита), якого скривдить госпо-дар, ввдбере його власне майно, поб'е безглуздо, перебуваючи п'яним, або продасть в холопи. За вчинення под1бних дш господар повинен не лише в1д-шкодувати матер1альш збитки потершлого, надати йому свободу в1д зобов'я-зань, а й сплатити за кривду штраф, сума якого залежить вщ вчинено! кривди, порушення особистих 1 майнових прав. Додержуючись принципу законности законодавець Правди передбачае захист закупа в1д образ 1 кривди господаря, можлив1сть звернення потершлого до суду, який повинен «дати йому правду». Отже, незважаючи на сощальну 1 майнову диференщащю населення Рус1, законодавець прагнув утвердити начала р1вноправност1 в держав1, як вона розумшась у т1 часи. Промовисто, що за час1в Ярослава Мудрого, Ярос-лавич1в 1 Володимира Мономаха Русь не знала переслвдувань людей залежно вщ !х рел1г1йних переконань. Тож Руська Правда не знала 1 прямого чи непрямого обмеження прав або встановлення прив1ле!в за ознаками рел1гшних переконань, стат1, майнового стану чи м1сця проживання.
Отже, юторичний тип Русько! Правди 1 сучасно! в1тчизняно! системи зако-нодавства, не дивлячись на минуле тисячол1ття, мае сшльш риси: нац1ональн1 традиц1! у праворозумшш, еволюц1ю правосв1домост1 1 культури народу, засади гумашзму, принципи верховенства права, законности поваги до людсько! пд-ност1 та 1н. Саме вони вщображають наступн1сть у правов1й систем! Укра!ни, започатковано! звичаевим правом Ки!всько! Рус1, Правдою Ярослава Мудрого.
Список л^ератури:
1. Новгородская Первая летопись старшего и младшего изводов. - М.-Л., 1950.
2. Правовий звичай як джерело укра!нського права / за ред. I. Б. Усенка. - К. : Наук. думка,
2006. - 279 с.
3. брмолаев В. М. Становления та розвиток вищих представницьких оргашв влади Укра-!ни / В. М. брмолаев // Правова система Украши: iсторiя, стан та перспективи : у 5 т. - Т. 1. - Х., 2008. - С. 507-545.
4. Демиденко Г. Г. Ярослав Мудрий - великий князь Pyci: наук.-попул. нарис / Г. Г. Деми-денко. - Х. : Право, 2013. - 352 с.
5. Кримшальний кодекс Украши. Науково-практичний коментар : у 2 т. / за заг ред. В. Я. Тащя, В. П. Пшонки, В. I. Борисова, В. I. Тютюпна. - 5-те вид., допов. - Т. 2: Особлива частина. - Х. : Право, 2013. - 126 с.
6. Эклога. Византийский законодательный свод VIII века / вступ. ст., перев., ком. Е. Э. Липшиц. - М. : Изд-во АН СССР, 1965. - 349 с.
7. Свердлов М. Б. От Закона Русского к Русской Правде / М. Б. Свердлов. - М. : Юрид. лит., 1988. - 176 с.
8. Науково-практичний коментар до цившьного законодавства Украши : у 2 т. / ввдп. ред. В. Г. Ротань. - 2-ге вид. - Х. : Право, 2010.
Ермолаев В. Н. Правда Русская Ярослава Мудрого: к истокам и традициям отечественного законодательства.
В статье на основе сравнительного анализа выделены общие преемственные черты «законодательного права» Киевской Руси и современной Украины.
Ключевые слова: первый отечественный правовой кодекс, Русская Правда, современная правовая система.
Ermolaev V. М. Russkaya Pravda of Yaroslav Mudryi, the origins and traditions of national legislation.
Problem setting. The emergence of the first national legal code - Russkaya Pravda was associated with the name of Grand Prince Yaroslav Mudryi. Since the law is normative background of the whole legal system, scientific interest represents research of hereditary traits «legal rights» if Kievan Rus' and modern Ukraine. Although the level of law development and legal consciousness, the place in society life, learning values and legal conditions for a thousand years in our country have changed drastically, but remained from past times in succession important principles, traditions and institutions.
Recent research and publications analysis. The authors of fundamental monographs «Legal custom as a source of Ukrainian law» / By Edition of. I. B. Usenko (2006), «The legal system of Ukraine: history, status and prospects» : 5 t. Vol. 1 (2008), new articles in the book «Russkaya Pravda of Yaroslav Mudryi, the beginning of legislation of Kievan Rus'» (2014 ) examined the sources of law of Kiev Rus, the use of customary law in the legal system of Ukraine. In this article attention is focused brief analysis on certain principles of succession and norms of institutes of the Russkaya Pravda (RP) of Yaroslav Mudryi and modern Codes of Ukraine and their interpretation in scientific comments.
Paper objective. «Truth» in Russia is understood as a law by common law - justice. It is in the law of justice - its universal and timeless value. Since the days of long RP customary law were on a par with the norms of written law. In Ukraine, the legal tradition is an additional source of law, its role is increasing in terms of expanding the scope of private law. The article analyzes the norms of articles Civil Code of Ukraine, the Family Code of Ukraine that provides, as in RP the application of customs, established in civil relations.
Paper main body. By comparing articled of ancient code with the relevant articles of the Criminal Code of Ukraine, the author concludes: Old Russian and modern legislators consider the protection of human life as the major task, the same consider the actus reus of criminal act. RP is not only limited the use of blood revenge, but removed the death penalty from the list of punishments by princely court. This punishment was not allowed by the Criminal Code of Ukraine, thereby continuing the RP humane line in criminal law. Both legal acts, separated by a thousand years, settled two main objectives - protection of public relations from criminal offenses, the prevention of crime. RP envisaged the protection of individual human rights - the boyars, freemen, even dependent people (villains) and slaves. The legislator aimed to establish principles of equality in the state as it was understood that time. In times of Yaroslav Mudryi, Yaroslavichey and Vladimir Monomakh, Rus' did not know persecution of people based on their religious
TEOPM MICTOPM REPKABMI nPABA
beliefs, direct or indirect restriction of rights, or privileges on grounds of religious belief, gender, economic status or place of residence.
Conclusions. It is concluded that the historical type of the Russkaya Pravda and modern domestic legal system, despite the past millennium, in total reflects - national traditions in legal understanding, evolution of legal consciousness and culture of the people, the principles of humanism, rule of law, legality, respect to human dignity etc. They reflect the continuity of the legal system of Ukraine initiated by customary law of Kievan Rus', Russkaya Pravda of Yaroslav Mudryi.
Key words: first domestic legal code, Russian Pravda, the modern legal system.
HadiuMMa do pedKonezii 05.05.2015 p.
