CC BY
240
Л. М. Гераста, доктор соцюлопчних наук, професор;
В. Л. Погр1бна, доктор соцюлопчних наук, професор
ПОЗИЦ1Я ПРАВОВОГО 1НФАНТИЛ1ЗМУ ЯК ДЕФОРМАЦ1Я ПРАВОСВ1ДОМОСТ1 УКРАШСЬКОГО СОЦ1УМУ
Державно-правовiй практищ природно властиве прагнення iнтегрувати фундаментальш полiтико-правовi цiнностi та практичнi здобутки суспшьства, яке модернiзуeться i реформуе свою державу. Але виникнення полпичних i правових симулякрiв не менш небезпечне, нiж збереження колишнiх шюзш.
Деформацп правосвiдомостi громадян вiдбуваються не тшьки у шгшс-тичному напрям^ а й в iдеалiстичнiй формi правового iнфантилiзму. Правовий iдеалiзм, як i нiгiлiзм, зазначае М. Матузов, по сутi «живляться одним корш-ням - юридичним неуцтвом, нерозвиненою i деформованою правосвiдомiстю, дефiцитом пол^ико-правово'1 культури... перед нами двi сторони "одше'1 медалГ'» [1, с. 611]. Хоча правовий шфанташзм менш помпний у суспiльнiй практицi, але вш заподiюе не меншу шкоду держав^ нiж правовий нiгiлiзм. Правовий шфанташзм е бшьш м'якою формою деформовано'1 правосвщомос-тi людини, це - поверхневе I безв1дпов1дальне, ¡ндиферентне ставлення до вимог закону. Ця позищя означае вщсторонене, байдуже ставлення до права, що випливае з громадянсько'1 пасивностi, слабко'1 освiченостi та е наслщком нерозвинено'1 правосвiдомостi людини або виявляеться у неналежному ви-конанш держслужбовцями тих або iнших правозначущих функцiй. Ця право-ва безвщповщальшсть мотивуеться в кожному випадку рiзними обставинами: вiд звичайних людських мотивiв, небажання брати на себе фахову вщповь дальнiсть - до зухвало'1 переконаностi в юридичнiй безкарностi.
Поширенню правового iнфантилiзму в Укршш певною мiрою сприяло те, що з радянських чаав переважали прагматичнi тдходи до права, коли його розглядали як знаряддя, силовий «шструмент» сощальних перетворень. На рiвнi громадсько'1 правосвщомосп панувала думка, що достатньо прийняти закон, щоб були знятi проблеми у певнш галузi суспiльних вщносин. Проте форсоване закрiплення у Конституцп та законах якiсно нових юридичних принципiв не привело до «оксамитового» втiлення демократа в Укршш. Не-здiйсненнi популiстськi програми i скоростигш «iдеальнi проекти», що могли апелювати тiльки до iнфантильно налаштованих людей, на жаль, i нинi за-лишаються улюбленими технологiями впливу на маси.
Правовий шфашишзм тягне деструктивш соцiальнi наслiдки i формуе негативш стереотипи правово'1 культури. Якщо у запалi боротьби з опозицiею
пол^ичний ютеблшмент починае «спекулювати правом», розгортаючи по-пулiстськi гасла (така крайнiсть - правовий волюнтаризм), це майже немину-че веде до правового iнфантилiзму простих людей або до поличного i правового скептицизму. Крiм того, правовий iнфантилiзм (за умов труднощiв) штов-хае частину громадян у песимютичну кризу недовiри до законодавчо'1 та виконавчо'1 влади i фактично породжуе зневiру щодо реформ i прогресивнос-тi парламентських шляхiв вирiшення назрiлих полiтико-правових проблем.
Безперечно, правовий шфанташзм громадян е небезпечним i тим, що iдея законносп й правопорядку за певних умов може бути використана авторитар-ним лщером, вузькими «групами штереав», силовими структурами держави як привщ для застосування сили i порушення прав людини, а не для боротьби зi злочиннiстю. Не випадково Ш. Л. Монтеск'е свого часу вщзначав, що най-жорстокiша тиранiя - це та, що виступае тд покровом законность Отже, немае шчого бшьш небезпечного в суспiльствi й держав^ нiж узаконене без-законня, коли iдеi права пристосовують до ситуацп та використовують не на суспшьне благо, а на шкоду.
На жаль, конформютсью шюзп в украшському соцiумi не переборенi й на сучасному етат державно-правового розвитку. Так, наявнiстю правового iнфантилiзму i нiгiлiзму елiти можна пояснити: а) конфлштний характер по-лiтичних маншулювань навколо конституцшно" реформи 2004-2006, 20102013 рр. стосовно переходу до парламентсько-президентсько'1' республiки в Укршш; б) загальну неефективнiсть i невиправдану юридичну казуютику в роботi Верховно'1' Ради Украши скликань iз законодавства (п керiв-
ництва, фракцiй, правлячо" коалщи); в) юошзп та помилки процесу децентра-лiзацii дiяльностi мюцевого самоврядування; г) великi складнощi у подолан-нi системноi i по6утово" корупцп в Укршш тощо. Демократична преса справедливо стверджуе, що в Укршш «знизу - правова шфантильнють або нiгiлiзм, а нагорi - правовий iдеалiзм, а школи - цишзм»: це е наслщком прийняття непродуманих законiв та ршень, популiзму декларацiй, заяв i легковажних об^нок, награного оптимiзму на фош «шокових» реформ.
Офiцiйним визнанням i закрiпленням соцiальноi практики та й фактiв е закон. Але важливо не тiльки розробити досконалу норму, а й передбачити дшсш можливосп й реалiзацii, спрогнозувати позитивш чи негативнi наслiдки. За роки незалежносп парламентом Украiни було прийнято (або вдосконалено) по-над чотири тисячi законодавчих актiв, урегульовано на нових юридичних засадах чимало сощальних проблем, але самi по собi цi закони не привели до ютотного полiпшення стану рiзних галузей соцiально-економiчноi практики. Не переборена також практика прийняття нормативно-правових акпв, якi свь домо нездiйсненнi, оскшьки для "хньо" реашзаци немае матерiально-фiнансових
коштив або вщсутш необхщш умови. Найкращий закон много не вартий, якщо в1н нереал1зуеться, - щодо ще'1 аксiоми Ш. Л. Монтеск'е писав: «Коли я 1'ду до яко'1-небудь кра'ни, я перевiряю не те, чи гарш там закони, а те, як вони здш-снюються, тому що гарш закони зус^чаються скрiзь» [2, с. 318]. Безсилля закошв продукуе все той же правовий скепсис та шфанташзм громадян, зневiр'я у реальнш значимостi й соцiальному впливi нормативних актiв.
Громадянське суспiльство Укра'ни нинi вимагае бiльш високого рiвня право-во'1 культури, нiж 11 демонструе полiтична елiта. Адже прояви правового шфан-тилiзму спостерiгаються не тшьки серед слабо освiчених громадян, а й у сере-довищi фахових юристiв, зокрема серйозною проблемою е рiвень !'х професшно!' свщомосп. Це стосуеться деяких суддiв i прокурорiв, працiвникiв полшп, адвоката, податкiвцiв i митникiв тощо. Унаслщок рiзних причин вiдбуваеться деформацiя 1'хшх правових установок i переконань, виникають псевдоюридич-нi або неправовi деструкцп свiдомостi, яю негативно впливають на професшну поведiнку правозастосовникiв. Так, у дослщженш Н. Соколово! узагальненi окремi форми, яких може набувати викривлена правосвщомють фахiвцiв з юриспруденции а) правовий iнфантилiзм, коли слабкють i хибнiсть правово! свщо-мост виражаеться у несформованостi та пробшах правових знань, поглядiв, установок та уявлень; б) правовий негативiзм - свщоме iгнорування вимог чинного закону; в) деформована правосвщомють, що перетворюеться на зло-чинну установку [3, с. 403]. Переродження професiйноi правосвщомосп юрис-тiв на злочиннi установки та дп е найбiльш тяжкою формою цих деформацiй. Адже мафiя стае могутньою структурою, коли в й рядах, крiм «злодiйських авторшелв» i бойовикiв, з'являються безчеснi адвокати, цишчш полiтикани, корумпованi юристи з оргашв влади; тодi це загрозливе явище утворюе систем-ну небезпеку для суспiльства.
Смуга «демократичного романтизму» проходить швидко, а пiсля «Рево-люцii Гiдностi» украiнське суспiльство вже не настшьки вражене правовими i полiтичними iлюзiями. На жаль, в умовах «друго'1 хвилi» свiтовоi ф^н^во!' кризи та «гiбридноi» вiйни життедiяльнiсть у найбiльш важливих сферах -економщ, соцiальнiй та гуманiтарнiй галузi - все бiльш ускладнюеться. Якюний рiвень життя багатьох громадян (особливо швалвдв, пенсiонерiв, бiльшостi бюджетникiв, малого бiзнесу) лишаеться позамежно низьким, а со-цiальнi програми держава вимушено згортае. Цим i пояснюеться тенденщя пiдсилення в останнi роки правового скептицизму й шфашишзму в поляри-зованому укра'нському суспiльствi, яке не довiряе олiгархiчнiй бiзнес-елiтi та делептимуе бiльшiсть елiти-влади. Адже соцiум усвщомив, що багато прийнятих у роки суверештету демократичних законiв Укра'ни виявилися малоефективними, а запровадженi реформи поки що не досягають сво'х цшей (деякi навiть мали негативний результат).
Отже, у пол^ико-правовому просторi укра'нсько" держави i суспшьства поки що не викоршено проблемне, негативне тло, яке продукуе рiзнi дефор-мацп правосвiдомостi: по-перше, принципи права, чиннi законодавчi норми i приписи нерiдко вiдкрито iгноруються або зневажаються деякими носiями шдивщуально", групово" чи суспшьно" правосвiдомостi, що виправдовуеться економiчною, полiтичною доцiльнiстю або несприятливими мiжнародними чинниками; по-друге, складшсть юридично" практики або невдалий власний правовий досвщ, на жаль, тдштовхують людину до вирiшення проблем у не-правовий спосiб; таким чином у соцiумi формуеться стереотип «подвшних стандарт» поведiнки i виникае позазаконне середовище «тшьових» стосун-кiв; по-трете, парадоксом сучасно" правово" ситуацп е те, що сам закон по-требуе правового захисту вiд шгшстичного, скептичного або iдеалiстичного ставлення, та й вщ непрофесiйного втручання; по-четверте, деяю чиннi нор-мативнi акти не виражають сутносп загальних i актуальних очiкувань громадян, а спрямоваш на захист вузькогрупових штереав, що безперечно, мшмь зуе "х соцiальну цiннiсть, i по-п'яте, певний розрив мiж юридичною наукою та практикою веде до недоощнки критерпв побудови та принципiв дп зако-нодавства, до iгнорування конституцiйних вимог, множить плутанину норма-тивних понять; вщповщно право стае бiльш залежним вщ ситуацiйних i руй-швних факторiв.
Таким чином, демократичну модершзащю Укра'ни можливо здiйснити лише шляхом тдвищення правово" культури населення i полiтичного iстеб-лiшменту кра'ни: через вплив на "х правосвiдомiсть, зменшення правового iнфантилiзму та нiгiлiзму, змщнення законностi й правопорядку, через про-фiлактику правопорушень i злочинiв, забезпечення дшсного захисту прав i свобод особистосп, розвиток юридично" науки та осв^и, проведення дiевих правових реформ за участю висококвалiфiкованих фахiвцiв-юристiв [4].
Л1ТЕРАТУРА
1. Теория государства и права : курс лекций / под ред. Н. И. Матузова и А. В. Маль-ко. - М. : Юристъ, 1997. - 672 с.
2. Монтескье Ш. Избранные произведения / Ш. Монтескье. - М. : Госполитиздат, 1955. - 803 с.
3. Проблемы общей теории права и государства : учеб. для юрид. вузов / под общ. ред. В. С. Нерсесянца. - М. : НОРМА - ИНФРА-М, 1999. - 832 с.
4. Правосвщомють { правова культура як базов1 чинники державотворчого процесу в Укра'ш : монограф1я / Л. М. Герасша, О. Г. Данильян, О. П. Дзьобань та ш. -Х. : Право, 2009. - 352 с.
