CC BY
30
АДМ1Н1СТРАТИВНЕ ТА 1НФОРМАЦ1ЙНЕ ПРАВО
УДК 340.12
О. О. Барабаш
Навчально-науковий iнституг права та психологii Нацiонального ушверситету "Львiвська полгтехшка", кандидат юридичних наук, асистент кафедри адмтстративного та шформацшного права
ПОВЕД1НКА ЛЮДИНИ: П1ДХОДИ ДО РОЗУМ1ННЯ
© Барабаш О. О., 2016
У статт ироаналвовано стввщношення понять "поведшка" та '"цяльнкть". Названо та охарактеризовано основнi пщходи до розумiння поняття "поведшка" людини.
Ключовi слова: повeдiнка, дiяльнiсть, людина, бiологiчний п1дх1д, психологiчний п1дх1д.
О. О. Барабаш
ПОВЕДЕНИЕ ЧЕЛОВЕКА: ПОДХОДЫ К ПОНИМАНИЮ
В статье проанализировано соотношение понятий "поведение" и "деятельность". Названы и охарактеризованы основные подходы к пониманию понятия "поведение" человека.
Ключевые слова: поведение, деятельность, человек, биологический подход, психологический подход.
О. О. Barabash
HUMAN BEHAVIOR: APPROACHES TO UNDERSTANDING
The article analyzes the relationship between "conduct" and "activities". Named and described the main approaches to understanding the concept of "behavior" of man.
Key words: behavior, activity, person, biological approach, psychological approach.
Постановка проблеми. Поведшка людини для права мае неабияке значення, адже право е тим мiрилом, що ощнюе поведшку та визначае ii бажашсть чи небажашсть для суспшьства. Явище поведшки е багатоаспектним та охоплюе багато чинниюв, що впливають на визначення сутносп та напряму поведшки. Тому дослвдження пiдходiв до розумшня загального поняття "поведшка" е необхвдним з метою створення пвдгрунтя для подальшого дослвдження тих аспекпв поведшки людини, що е юридично значущими.
Аналiз дослiджeння проблеми. Поведшку особи дослвджують Т. З. Гарасимiв, А. А. Письменицький, Д. В. Слинько, Я. Щепанський, Ю. О. Козенко, В. В. Оксамитний та ш.
Метою дослiджeння е здшснення узагальнення та загальна характеристика пiдходiв до розумiння поняття "поведшка".
Виклад основного матeрiалу. Як зазначае Т. З. Гарасимiв, поняття "поведшка" -багатогранне й полвдисциплшарне, оскшьки е предметом дослiдження низки гуматтарних наук (фiлософii, психологii, сощологи, медицини, демографй). Отже, поведiнку вивчають сощологи, психологи, мислителi тощо. Для нас важлива i комплексна сутнiсть означеного термша, i для
якнайповшшого розумшня у контекстi теми - й правознавчий аспект [1, с. 230]. Схожу за суттю думку висловлюють А. А. Письменицький та Д. В. Слинько, проте юнування велико!' кшькосл пiдходiв до визначення поняття "поведшка" вони пов'язують iз багатограннiстю природи людини, зазначають, що людина е iстотою бiопсихосоцiальною, i може розглядатися:
- як бюлопчна форма життя, що виражаеться в морфолопчних, фiзiологiчних, генетичних, нервово-мозкових, електрохiмiчних явищах та процесах;
- як носш психiчноi активностi з огляду на й внутрiшнiй духовний свгг, аспекти свiдомих та несвiдомих процесiв, прояву волi, переживань, пам'ятi, характеру, темпераменту тощо;
- як суб'ект у ствввдношенш iз собi подiбними [2, с. 130].
Часто в лiтературi iз поняттям "поведшка" вживаеться поняття "дмльшсть", якi в багатьох дослвдженнях ототожнюються [3, с. 113]. Висловлюються i протилежнi думки, як ми пiдтримуемо, зокрема Ю. О. Козенко звертае увагу на ввдмшносп мiж поняттями "поведiнка" та "дмльшсть". Вона зазначае, що поведiнка е тшьки зовнi спостережуваною й формою, виявом, що не завжди вказуе на змют дмльносп, ступiнь засвоення й суб'ектом. Тому, категорм "дмльшсть" е одним iз способiв буття та iснування соцiальноi дiйсностi, вияву сощально'' активностi осiб, цшеспря-мованого ввдображення й змiни ними навколишнього свiту [4, с. 44-45].
Перш шж перейти до безпосередньо'' характеристики пiдходiв до визначення поняття "по-ведiнка" людини, вважаемо за необхвдне вказати й види залежно ввд форми вираження, зокрема, на думку В. В. Оксамитного, поведшка подшяеться на:
- вербальну (що складаеться з рiзних висловлювань, якi дають уявлення про внутршнш стан шдиввда);
- реальну (мiстить у собi певнi дй людей) [5, с. 12].
Характеризуючи поведiнку людини, Ю. О. Козенко видшяе такi пвдходи до розумiння поняття "поведiнка":
- бюлопчний;
- психологiчний;
- соцюлопчний;
- персоналiстський [4, с. 41-53].
Бюлопчний пвдхвд. Як зазначае Т. З. Гарасимiв, велике значення i для розвитку сучасно'' фГзюлогй, i для становлення нового напряму в дослвдженш поведiнки мало вiдкриття I. М. Сеченовим 1863 року схеми рефлекторно'' реакцй як автоматичного переходу збудження сенсорного нерва на рухомий (за допомогою цен^в спинного мозку). До цього ввдкриття, як зазначае М. Г. Ярошевський, реакцм була неодмшною ознакою нервово'' системи, яка закономiрно та однозначно провокувала елементарш рухи м'язiв у вiдповiдь на фiзичнi подразники. А для I. М. Сеченова рефлекс - це не конкретний нейромехашзм, а загальний пояснювальний принцип. I. М. Сеченов розумiв поведшку як рефлекторне безввдносне до конкретного-наукового знання про нерви, м'язи та мозковi центри. Тобто поведшка людини, згвдно з ученням I. М. Сеченова, залежить ввд напрацьованих суспшьством та рiзноманiтними сощальними групами норм, цiнностей i установок. Погляди i вiдкриття I. М. Сеченова значно збагатили та розширили I. П. Павлов, О. О. Ухтомський та ш. [1, с.231].
Представники цього напряму проводили паралелi мiж поведiнкою бiологiчних та сощальних органiзмiв. 1х твердження базуеться на теормх етологй та вказуе на те, що людина успадкувала ввд тварини багато шстинкпв, якими i керуеться у повсякденному життi. Розглядаючи поведшку особи як результат тривало'' бюлопчно'' еволюцй, вони вiдслiдковують зародження складних форм людсько''дмльносп вiд найпростших одноклiтинних органiзмiв [6, с. 261].
На думку I. П. Павлова, вихвдне поняття його бюлопчно'' системи - сигнал, умовний рефлекс. Оскшьки сигнали можуть бути рiзних ступетв та змiстових рiвнiв, вони безпосередньо та опосередковано поввдомляють про характеристики предмета свггу, який оточуе оргашзм, i це все пов'язуеться з рiзними рiвнями вiдображення. Вчений установлюе сигнали першо'' та друго'' систем. До першо'' належать сигнали, пов'язаш з чуттевим вiдображенням предметного свггу, до друго'' -
сигнали, як здiйснюють опосередковане, абстрактне вщображення, яке I. П. Павлов пов'язував з виникненням мовно! здатностi людини. Таке поеднання, зафiксоване як результат життед1яльносп та 11 певного впорядкування, було названо динамiчною стереотипiею в робоп головного мозку. Отже, будь-яке формування стереотипу, його динамiка, змша, перетворення, особливо його руй-нування, викликають посилення емоцiй, таким чином, I. П. Павлов ввднайшов одну iз детермiнант поведiнки особи [7, с. 300].
Слушно стверджуе Ю. О. Козенко, хоча бiологiчний напрям дослвджень поведiнки особи й мютить рацiональне зерно, втiм, його теорй доволi важко назвати довершеними та повною мiрою обгрунтованими, коли йдеться саме про поведiнку особи - сощалiзованоi, правосуб'ектно! iстоти iз розвиненою iнтелектуальною та емоцiйно-вольовою сферами. Детермшащю вчинкiв тако! було б невиправдано визначати, ввдштовхуючись лише вiд шстинктивно-рефлекторно! спонуки поведiнкового актутварини [4, с. 46].
Психолопчний пiдхiд. У психолопчному пiдходi виокремлюють двi течii: а) психоаналiзу, б) бiхевiоризму. Представниками першо! е Зигмунд Фрейд та Карл Юнг, друго! - Джон Уотсон та Беррес Скшнер.
Представники течи психоаналiзу головними мотивами поведiнки особи вважали два шстинкти: самозбереження та сексуальний. Сексуальний шстинкт (лiбiдо) i став центральною ланкою психоаналiзу. Лiбiдо, на думку Зигмунда Фрейда, - це певний вид енергй свщомосл, що детермiнуе ключовi життевi вияви людини. Таку енергто свiдомостi Зигмунд Фрейд визначае як субстанщю, що яюсно та кiлькiсно змiнюеться. Лiбiдо може бути проектованим у певну дто, витiсненим назад у сввдомкть, або ж сексуальна енергiя сввдомосл перескеровуеться вiд безпосередньо! цiлi та схиляеться до несексуально! (сощально!) мети. Такий процес отримав назву сублiмацii. З точки зору вчення про л1б1до процес псих1чного розвитку людини е за своею сутшстю бюлопчно детермiнованим процесом перетворень 11 сексуального шстинкту. Проте Зигмунд Фрейд, з цшо! низки причин, змушений був коригувати свою систему. Труднощi, пов'язаш зi зведенням усiеi' людсько! поведшки до проявiв сексуальностi, - з одного боку, вплив подш Першо! свiтовоi вiйни (страждання людей, пов'язаш не iз сексуальними переживаннями, а з випробуваннями вiйни, якi 1х травмували) - з другого, критика опоненпв - з третього, змусили Зигмунда Фрейда i його прибiчникiв дещо переглянути структуру iнстинктiв (волi до влади, сексуально-еротичного, марнославства, агресивносл) [8, с. 306].
Представники бiхевiоризму вважали, що предметом психологii може бути тшьки та поведiнка людини, яка тддаеться доступному об'ективному спостереженню матерiальних процесiв, а не пси-хiчнi стани [9, с. 36]. Бiхевiористи заперечували вплив на поведшку внутрiшньопсихiчних факторiв, висуваючи, натомiсть, теорто "оперантно! поведшки", тобто поведiнки, що оперуе з оточенням, аби дшти до певних наслвдюв. Така поведшка складаеться iз трьох елементiв: фактора впливу, ввдповда на вплив та шдкршлюючого наслiдку (системи заохочень або покарань) [10, с. 86].
Таким чином, за вченням бiхевiористiв, поведшка особи у свош основi зумовлена не внутрiшнiми психiчними процесами, а мехашчними впливами зовнiшнього середовища за принципом стимул - реакцм. Вчет спростовували роль моральних стимушв у поведiнцi особи i зводили й до вмiння реагувати на систему заохочень. Технолопя поведiнки, яку розробляв Беррес Скшнер, дозволяла б програмувати поведшку кожно! особи. Реалiзацiя таких програм дала б можливють керувати сусп1льним життям, повнiстю формувати поведiнку особи, а вiдповiдно, позбавлятися небажаних сощальних явищ [4, с. 48].
Сощолопчний пiдхiд. Особливiстю сощолопчного пiдходу е розмежування понять "поведшка" та "сощальна поведiнка", яка розглядаеться як поведшка особи, що формуеться, розвиваеться, проявляеться в умовах суспшьного життя, а тому мае сощально зумовлений характер [11, с. 237]. П. А. Сорокша виокремлюе також "сощально-правову поведiнку", що грунтуеться на психофiзичних механiзмах та суб'ективних аспектах поведшки як змшних величинах. Об'еднавчим чинником усього сощального життя вш вважае колективний рефлекс [12, с. 619]. Отже, сощальну поведiнку особи загалом можна трактувати як систему або сукупшсть взаемопов'язаних дiй i
учинюв особи, котрГ визначаються потребами, мотивами, штересами, обов'язками та формами суспшьного життя, серед яких, згвдно з природно-правовою концепщею Ерiха Фромма, ви-окремлено потреби у спiлкуваннi, у мiжiндивiдуальних зв'язках, у творчосп, у прагненш до т-знання, уподГбнення, освоення буття [13, с. 116]. Як бачимо, в цьому випадку, процес сощалГзацй -один Гз основних елеменпв формування поведшки особи, в ходГ якого вбачаеться здатшсть особи адаптуватися до системи сощокультурних норм суспшьства [14, с. 81].
ПерсоналГстський подход. Представниками персоналГзму були: М. А. Бердяев, Едгар Брайтмен, Жан Лакруа, Пол Ршер [15, с. 3]. На думку персонал^™, особа е первинною реальшстю та вищою духовною щншстю, буття яко'' зумовлене верховною особою - Богом, Г, разом Гз тим, розумшня права як такого, що виникае не з державно'' волг а з природних потреб та еквГвалентносл обмшу послугами мГж вшьними та рГвноправними особами. Цей науковий напрям розвивають на засадах моделГ чотирьох аксюм: прюритетносп особи; недостатносл особи для реалГзацй всього рГзноматття власних штерешв власними силами; спшкування як обмшу послугами та засобу подолання тако'' недостатносл особи; еквГвалентносп такого обмшу [16, с. 42].
Разом Гз тим, будь-який тип правового розумшня, зокрема й концепцм правового персоналГзму, ввдносить до поведшки тшьки ту людську актившсть, яка характеризуеться певними юридичними ознаками. Право мае справу лише Гз сощально значущими актами поведшки. Вчинки ж, що спрямоваш на природт об'екти, за умови, що вони не чинять жодного впливу на сощальш ввдносини, не щкавлять правову систему [17, с. 127].
Пвдтримуемо думку Ю. О. Козенко, яка зазначае, що правове розумшня поведшки охоплюе не будь-яку актившсть особи, а обмежуеться трьома критермми:
- й сощальною значущГстю;
- й вираженням назовш, в формГ конкретних дш;
- усввдомлетстю таких дш [4, с. 52-53].
Висновки. Враховуючи наведене вище, вважаемо, що проаналГзоваш нами пвдходи до розумшня загального поняття "поведшка" е взаемодоповнювальними та визначають аналГзоване нами явище пвд рГзними кутами. Таке рГзномашття пвдходГв до визначення зазначеного поняття е обгрунтованим з огляду на складшсть явища поведшки людини та велику кшьюсть факторГв рГзного порядку, що впливають на визначення й напряму.
1. Гарасимгв Т. З. Поняття "поведтка" та "дгяльтсть" як основа фтософеми девгантног поведгнки / Т. З. Гарасимгв //Вгсник Национального университету "Львгвська полгтехнгка". Юридичт науки. - 2015. - № 824. - С. 228-232. 2. Письменицький А. А. Теоргя держави I права: навчальний посгбник / А. А. Письменицький, Д. В. Слинько. - Харкгв: 2007. - 252 с. 3. Щепанський Я. Элементарные понятия социологии / Я. Щепанський. - М.: Прогресс, 1969. - 240 с. 4. Козенко Ю. О. Правова поведнка особи: аксюлоггчно-нормативна детермтацгя: дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.12 / Ю. О. Козенко; Льв1в, держ. ун-т внутр. справ. - Л., 2012. - 193 с. 5. Оксамит-ный В. В. Правовое воспитание - важный фактор социальной активности личности / В. В. Ок-самитный. - К., 1979. - 231 с. 6. Витрук Н. В. Общая теория юридической ответсвенности / Н. В. Витрук. - М.: Норма, 2009. - 258 с. 7. Павлов И. Я. Сборник сочинений / И. Я. Павлов. - М.: АН СРСР, 1963. - Т. 2. - 410 с. 8. Юнг К. Психология бессознательного / К. Юнг. - М.: Мысль, 1975. -481 с. 9. Уотсон Дж. Б. Психология как наука о поведении / Дж. Б. Уотсон. - М, 1926. - 314 с. 10. Скиннер Б. Ф. Технология поведения / Б. Ф. Скиннер. - М.: МУБиП, 1996. - 312 с. 11. Гараси-мгв Т. З. Природн та соцгальш детермтанти формування поведгнки людини: фтософсько-правовий вимгр: дис. д-ра юрид. наук: спец. 12.00.12 / Т. З. Гарасимгв; Льв1вський державний утверситет внутр1шн1х справ. - Льв1в, 2009. - 458 с. 11. Сорокин П. А. Элементарный учебник общей теории права в связи с теорией государства/П. А. Сорокин. - СПб.: СПб. ун-т, 2009. - 846 с. 12. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности / Эрих Фромм. - М.: Республика, 1994. -
194 с. 13. Дюркгейм Э. Социология, ее предмет, метод, предназначение / Э. Дюркгейм; [пер. с фр., составл., послесл. и примеч. А. Б. Гофмана].- М.: Канон, 1995. - 352 с. 14. Бердяев Н. А. Смысл творчества (оправдания человека) / Н. А. Бердяев. - М.: Изд-во Г. А. Лемана и С. И. Сахарова, 1916. - 215 с. 15. Альфонсас В. Личность и правовое регулирование: творческие поиски / Вайшвила Альфонсас. - Луганск, 2006. - 149 с.16. Кудрявцев В. Н. Право и поведение / В. Н. Кудрявцев. - М.: Наука, 1976. -211 с.
REFERENCES
1.Harasymiv T. Z. Ponyattya "povedinka" ta "diyal nist " yak osnova filosofemy deviantnoyi povedinky [The concept of "behavior" and "activities" as a basis filosofemy deviant behavior], Visnyk Natsional'noho universytetu "L'vivs'ka politekhnika". Yurydychni nauky, 2015, Vol. 824, pp. 228-232. 2. Pys' menyts' kyy A. A. Teoriya derzhavy i prava: navchalnyy posibnyk [Theory of law: a tutorial]. -Kharkiv, 2007, 252 p. 3. Shchepan'skyy Ya. Elementarne ponyatyya sotsyolohyy [Basic concepts of sociology]. - Moskva, 1969, 240 p. 4. Kozenko Yu. O. Pravova povedinka osoby: aksiolohichno-normatyvna determinatsiya : dys. ... kand. yuryd. nauk : spets. 12.00.12 [Legal povedinka individuals: aksiologichno-normative determinatsiya], L ' vivs' kyy derzhavnyy universytet vnutrishnikh sprav. - L ' viv, 2012, 193 р. 5. Oksamytnyy V. V. Pravovoe vospytanye - vazhnyy faktor sotsyalnoy aktyvnosty lychnosty [Legal education - an important factor in the social activity of the individual]. - Kyiv, 1979, 231 р. 6. Vytruk N. V. Obshchaya teoryya yurydycheskoy otvet-svennosty [The general theory of legal liability]. -Moskva, 2009, 258 p. 7. Pavlov Y.Ya. Sbornyk sochynenyy [Collected works]. - Moskva, 1963, 410 p.
8. Yunh K. Psykholohyya bessoznatelnoho [Psychology of the unconscious]. - Moskva, 1975, 481 р.
9. Uotson Dzh. B. Psykholohyya kak nauka o povedenyy [Psychology as a science of behavior]. - Moskva, 1926, 314 p. 10. Skynner B. F. Tekhnolohyya povedenyya [induct Technology]. - Moskva, 1996, 312 p. 11. Harasymiv T. Z. Pryrodni ta sotsialni determinanty formuvannya povedinky lyudyny: filosofs' ko-pravovyy vymir: dys. d-ra yuryd. nauk: spets. 12.00.12 [Natural and social determinant of human behavior: a philosophical and legal aspects], L ' vivs' kyy derzhavnyy universytet vnutrishnikh sprav, L ' viv, 2009, 458 p. 12. Sorokyn P. A. Elementarnyy uchebnyk obshchey teoryy prava v svyazy s teoryey hosudarstva [An elementary textbook of general theory of law in connection with the theory of the state]-2009, 846 р. 13. Fromm Е. Anatomyya chelovecheskoy destruktyvnosty [Anatomy of the human destructiveness]. - Moskva, 1994, 194 p. 14. Dyurkheym. Sotsyolohyya, ee predmet, metod, prednaznachenye [Sociology, its subject matter, method, purpose]. - Moskva, 1995, 352 p. 15. Berdyaev N. A. Smysl tvorchestva (opravdanyya cheloveka) [Meaning of Creativity (human justification)]. - Moskva, 1916, 215 p. 16. Al fonsas V. Lychnost y pravovoe rehulyrovanye: tvorcheskye poysky [Personality and legal regulation of: creative pursuits]. - Luhansk, 2006, 149 p. 17. Kudryavtsev V. N. Pravo y povedenye [Right and behavior]. - Moskva, 1976, 211 p.
