CC BY
129
УДК 330.141.1
ПОТЕНЦІАЛ АВТОТРАНСПОРТНОГО ПІДПРИЄМСТВА ЯК ІМАНЕНТНА ОЗНАКА ЙОГО РЕСУРСІВ Н.О. Щербакова, аспірант, Національний транспортний університет, м. Київ
Анотація. Розглядається й уточнюється поняття «потенціал підприємства» та його складові, які відповідають структурі ресурсів виробництва. Встановлено взаємозв ’язок між складовими елементами потенціалу підприємства. Наведено часткові оцінюючі показники потен-ціалу підприємства.
Ключові слова: потенціал, виробничі ресурси, потенціал підприємства, екзогенні та ендогенні фактори.
ПОТЕНЦИАЛ АВТОТРАНСПОРТНОГО ПРЕДПРИЯТИЯ КАК ИММАНЕНТНЫЙ ПРИЗНАК ЕГО РЕСУРСОВ Н.А. Щербакова, аспирант, Национальный транспортный университет, г. Киев
Аннотация. Рассматривается и уточняется понятие «потенциал предприятия» и его составляющие, которые соответствуют структуре ресурсов производства. Установлена взаимосвязь между составляющими элементами потенциала предприятия. Приведены частичные оценивающие показатели потенциала предприятия.
Ключевые слова: потенциал, производственные ресурсы, потенциал предприятия, экзогенные и эндогенные факторы.
POTENTIAL MOTOR TRANSPORT ENTERPRISE AS CHARACTERISTIC INDICATION OF ITS RESOURCES
N. Shcherbakova, graduate, National Transport University, Kyiv
Abstract. The concept of «potential enterprise» and its components that correspond the structure of production resources are considered and specified in the given article. The relationship between the component elements of enterprise potential is established. There partial indicators for enterprise potential estimation are given.
Key words: potential, production resources, enterprise potential, exogenous and endogenous factors.
Вступ
Потенціал підприємства залишається одним з широко досліджуваних категорій на сьогоднішній день. Проблеми вияву нереалізованих та оцінка використаних можливостей лежать в основі більшості завдань, які переслідують менеджери підприємств. До найпоширеніших з них можна віднести: збільшення обсягу
виробництва та наданих послуг за рахунок ефективнішого використання наявних
потужностей, збільшення прибутку підприємства та підвищення рівня його конкурентоспроможності.
Аналіз публікацій
Проблеми потенціалу підприємства досліджували Л. Абалкін, І. Лукін, Д. Черніков,
Й. Петрович, І. Устінова, Ю. Донець, М. Іванов, С. Іщук, О. Федонін, А. Жамойда та інші вчені. В ході наукових розробок [1-3]
виявлено, що нерозв’язаними залишаються питання сутності та структури потенціалу підприємства, оцінки його рівня та міри використання.
Мета та постановка задачі
Розробка методичних засад використання потенціалу підприємств вимагає уточнення поняття «потенціал підприємства» та його структури, що і стало метою даної статті.
Структура та елементи потенціалу підприємства
Економічний словник трактує термін «потенціал» як «сукупність наявних засобів, можливостей для діяльності» [4], економічна енциклопедія визначає термін як «наявні в економічного суб’єкта ресурси, їх оптимальна структура та вміння раціонально використати їх для досягнення поставленої мети» [5].
Маркс був першим, хто почав досліджувати поняття «потенціал». У зміст категорії «потенціал» він вкладав фактори, які визначають функціонування об’єкта. Такі фактори виробництва як засоби праці, предмети праці та робоча сила виступають лише можливостями, і для перетворення їх в дійсність їм необхідно з’єднатися [6].
Серед існуючих підходів до визначення суті терміна «потенціал» можна виділити два напрямки.
Перша група вчених розглядає потенціал як сукупність ресурсів, необхідних для функціонування та розвитку. Таку ресурсну позицію підтримували Л. Абалкін, Д. Черников, В. Архангельський, С. Бєлова, Є. Фігурнов. Л. Абалкін поєднує потенціал з ресурсами, що прив’язані до місця і часу, розглядаючи його як «узагальнену збірну характеристику ресурсів» [7].
Архангельський порівнює потенціал із запасами, засобами, джерелами, що є в наявності та які можна використати для досягнення певної мети. У даному випадку ресурси ототожнювали із запасами, а не можливостями.
Вчені другої групи розглядають потенціал у вигляді прихованої можливості об’єкта у досягненні поставленої мети. Цю позицію підтримували М. Іванов, О. Левін, К. Андрєєв, Ю. Одегов. На їхню думку, ефективність розвитку економіки повинна
базуватися не на досягнутому рівні використання ресурсів, а виходячи з потенційних можливостей певного об’єкта.
Привертає до себе увагу позиція вчених, які розглядають потенціал окремих ресурсів не ізольовано, а в їх взаємодії. Чим краще поєднані ресурси між собою, тим вище буде їх потенціал.
Схиляємося до думки другої групи вчених і вважаємо, що потенціал - це можливості ресурсів у досягненні цілей, заради яких їх придбали, створили, сформували.
Вирішальну роль при цьому відіграє їх взаємодія. Потенціал доцільно розглядати як іманентну властивість ресурсів. Причому у причинно-наслідкових відносинах
«потенціал - досягнення поставлених цілей» перший виступає причиною, а досягнення цілей - наслідком. Поставлені цілі можуть вимагати часткового використання
прихованих здатностей об’єкта. Але досягти мети, яка б передбачала перевищення здатностей, неможливо. Цілі визначають
потреби, а потенціал є обмеженням у досягненні поставлених цілей.
Категорію «потенціал» можна класифікувати за різними ознаками. За мірою реалізації потенціал поділяється на фактичний та перспективний.
В залежності від сфер діяльності розрізняють економічний, соціальний, науковий, культурний потенціал та потенціал
домашнього господарства.
В залежності від рівня відносин економічний потенціал може досліджуватися на макро- і мікрорівні. Науковий інтерес даного дослідження стосується економічного потенціалу на мікрорівні.
Довгий час його трактували як виробничий потенціал. Останнім часом в літературі досить широко поряд з поняттям «виробничий потенціал» почали розглядати поняття «потенціал підприємства», інколи розуміючи ці два терміни як синоніми.
Так, Мерзликіна Г. та Шаховська Л. під потенціалом підприємства розуміють сукупність ринкового та виробничого потенціалу, які визначаються можливим попитом на продукцію чи послуги та певним
об’ємом виробництва, виходячи з потенційних можливостей засобів
виробництва та трудового потенціалу [2].
Вважаємо, що недоцільно виокремлювати ринковий та виробничий потенціали,
оскільки виробничий потенціал визначає ринкову позицію підприємства. З огляду на це вкладатимемо однаковий зміст в поняття «виробничий потенціал» та «потенціал підприємства».
Наукові думки щодо визначення виробничого потенціалу є вкрай різноманітними. Так, економічна
енциклопедія трактує виробничий потенціал як «реальний обсяг продукції, який можна виготовити при повному використанні наявних ресурсів; наявні та потенційні
можливості виробництва, наявні фактори виробництва, забезпеченість його певними видами ресурсів» [5].
Частина вчених ототожнюють виробничий потенціал підприємства з сукупністю ресурсів без урахування їх взаємозв’язків у процесі виробництва та часі. Такої думки дотримуються І. Лукін, Й. Петрович, І. Будіщева,
І. Устінова. Інші розглядають виробничий потенціал у вигляді сукупності ресурсів, що спроможні виготовляти та реалізовувати продукцію чи надавати послуги. Даний напрям підтримували В. Свободін, Е. Фігурнов, В. Щелкунов [3, 7, 8].
Визначення потенціалу підприємства повинно базуватися на визначенні категорії «потенціал». Виходячи з цього, виробничий потенціал підприємства представляє собою
поєднання можливостей належних підприємству ресурсів та їх відтворення у досягненні економічних і соціальних цілей господарської діяльності.
Потенціал підприємства має певну просторову і змістовну структуру, що наведена на рис. 1, і включає потенціали структурного підрозділу, відділу, служби, дільниці, робочого місця.
Рис. 1. Просторова структура потенціалу підприємства
Щодо елементної структури існують різні точки зору. Довгий час до складу виробничого потенціалу відносили тільки основні виробничі фонди, потім до нього почали включати трудові та природні ресурси. Фельцман В. розглядає виробничий потен-ціал як взаємодію двох складових: виробничих фондів та потужності. Архіпов В. до елементів виробничого потенціалу відносить виробничі фонди, працівників, науково-технічну інформацію, ресурси управління та організацію виробництва [8].
Рис. 2. Структура виробничих ресурсів
Щелкунов В. до структури потенціалу підприємства відносить технічний, технологічний, фінансовий, трудовий, інформаційний, управлінський,
організаційний потенціали та потенціал відносин із зовнішнім середовищем.
Провідною складовою виробничих ресурсів є живі - трудові ресурси, які об’єднують та приводять в дію всі інші - уречевлені ресурси виробництва. Їх взаємодію ілюструє рис. 2.
Вважаємо, що структура потенціалу підприємства повинна відповідати структурі його ресурсів. Виходячи з вищенаведеного, до потенціалу підприємства доцільно віднести природно-кліматичний,
матеріально-технічний, технологічний,
фінансовий, інформаційний та трудовий (див. рис. 3).
Рис. 3. Елементи потенціалу підприємства
Природно-кліматичний потенціал
представляє собою сукупність природних можливостей та запасів, які можуть бути використані для досягнення визначеної мети при певному рівні розвитку продуктивних сил. Природно-кліматичний потенціал притаманний туристичним,
сільськогосподарським, видобувним
підприємствам, які використовують природно-кліматичні умови та природні ресурси у процесі господарської діяльності для отримання доходів. На автомобільному транспорті ця складова виробничого потенціалу відсутня.
Матеріально-технічний потенціал
зумовлений якісними та кількісними характеристиками основних та оборотних фондів, нематеріальних активів. На автотранспортному підприємстві його визначають показники технічного стану та рівень зношеності основних фондів, в першу чергу, транспортних засобів, а саме: коефіцієнти зносу, оновлення та вибуття, рівень інноваційності необоротних активів, фондомісткість, коефіцієнт оборотності,
рентабельність основних виробничих фондів підприємства, коефіцієнти технічної
готовності та використання рухомого складу. Рівень інноваційності необоротних активів показує, наскільки потенціал підприємства забезпечений інноваційними проектами. Даний показник розраховується
відношенням вартості інноваційної складової необоротних активів до середньорічної їх вартості.
З матеріально-технічним тісно пов’язаний технологічний потенціал. Технологія
матеріалізується лише завдяки засобам
виробництва, і без сукупності виробничих елементів, які у ній використовуються, не має сенсу. Так, на вантажному
автотранспорті прогресивними є такі технології як діагностика автомобілів, система GPRS навігації та інше. Технологічний потенціал автомобільних підприємств визначає якість технологій, що використовуються у транспортному процесі, в технічному обслуговуванні та ремонті автомобілів.
Фінансовий потенціал визначає рівень платоспроможності підприємства, яку характеризують показники ліквідності та фінансової стійкості. Розрізняють абсолютну, критичну та поточну ліквідність підприємства. Також до показників, що оцінюють фінансовий потенціал, доцільно віднести: коефіцієнт фінансового ліверіджу та коефіцієнт автономії.
Інформаційний потенціал розглядається як сукупність засобів, методів та умов ефективного використання інформаційних ресурсів. Він детермінує та внутрішньо пов’язує усі складові виробничого потенціалу. Рівень інформаційного
потенціалу визначається опосередковано через показники інших складових потенціалів підприємства.
Провідна роль у структурі потенціалу підприємства належить трудовому
потенціалу. Завдяки йому сукупність складових потенціалу підприємства перетворюється у систему з новою якістю -спроможністю отримувати прибуток при певних зовнішніх і внутрішніх ризиках.
Під поняттям «трудовий потенціал» доцільно розглядати систему фізичних,
інтелектуальних, підприємницьких
можливостей трудових ресурсів
підприємства у досягненні цілей господарської діяльності, що змінюються під дією способу виробництва у міру розвитку продуктивних сил та виробничих відносин.
Оцінку рівня трудового потенціалу здійснюють за показниками: продуктивності праці, трудомісткості праці, розміром середньої заробітної плати та коефіцієнтом плинності кадрів.
Складною економічною проблемою є оцінка рівня потенціалу підприємства, оскільки він не є простою сумою рівнів трудового, матеріально-технічного, технологічного та інших складових потенціалів, а характеризується їх взаємодією.
Можливості виробничих ресурсів у досягненні поставлених цілей визначаються не тільки наявністю та якістю цих ресурсів, а й умовами прояву їх можливостей. Останні зумовлені впливом таких екзогенних факторів як:
- конкуренція ринків;
- рівень купівельної спроможності населення;
- рівень інформації;
- конкуренція і монополізація в галузі;
- стан фінансових та валютних ринків.
Вплив екзогенних, а також ендогенних факторів призводить до постійної зміни рівня потенціалу підприємства, який, у свою чергу, суттєво впливає на ефективність господарської діяльності. За цих умов нагальним завданням менеджменту є постійний контроль рівня потенціалу підприємства.
Висновок
Потенціал окремих ресурсів проявляється у їх взаємодії. У зв’язку з цим загальний потенціал виробничих ресурсів не є простою сумою потенціалів його складових, а виступає як результат їх взаємодії.
Ресурси з їх потенційними можливостями створюють базис для досягнення поставлених цілей господарської діяльності підприємства. Його надбудовою є умови використання цих можливостей. Рівень ефективності умов, створений
менеджментом підприємства, тотожний
рівню використання виробничого потенціалу підприємства.
Надалі буде розроблятися механізм
комплексної оцінки рівня потенціалу підприємства та міри його використання, в основу якого може бути покладений апарат дискримінантного аналізу, теорії
взаємопов’язаних факторних індексів.
Література
1. Федонін О С. Потенціал підприємства
формування та оцінка / О.С. Федонін, І.М. Репіна, О.І. Олексюк. - К. : КНЕУ, 2005. - 316 с.
2. Жамойда А.А. Оценка производственного
потенциала предприятия хлебобулочной промышленности / А.А. Жамойда. -2009. - №1. - С. 165-171.
3. Щелкунов В.И. Производственный потен-
циал Украины. Стратегия формирования и использования / В.И. Щелкунов. -К. : КМУГА, 1999. - 246 с.
4. Алексеєнко Л.М. Економічний словник:
банківська справа, фондовий ринок / Л.М. Алексеєнко, В.М. Олексієнко,
A.І. Юркевич. - К., 2000. - 592 с.
5. Економічна енциклопедія : У 3 т. - Т. 3 /
за ред. С.В. Мочерного. - К. : Видавничий центр «Академія», 2000. -864 с.
6. Маркс К. Сочинения / К. Маркс. - 2-е изд.
- М., 1960. - Т. 23. - С. 217.
7. Авдеенко В.Н. Производственный потен-
циал промышленного предприятия /
B.Н. Авдеенко, В.А. Котлов. - М. : Экономика, 1989. - 240 с.
8. Іщук С І. Розміщення продуктивних сил
(теорія, методи, практика) / С.І. Іщук. -4-е. вид. - К. : Європ. ун-т фінансів,
інформ. систем, менеджм. і бізнесу, Рецензент: В.П. Волков, професор, д.т.н. 2000. - 216 с. ХНАДУ.
Стаття надійшла до редакції 26 квітня 2010 р.
