CC BY
12
УДК: 615.214.22: 615.212: 616.8 - 092.9
О.В. Макаренко ПОР1ВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗМ1Н
оР1ентовно-досл1Дницько1
АКТИВНОСТ1 ЩУР1В ПРИ СУМ1СНОМУ ВИКОРИСТАНН1 АНАЛЬГЕТИК1В ТА БРОМКРИПТИНУ ЗА УМОВ ЕКСТРАП1РАМ1ДНИХ ПОРУШЕНЬ В ЕКСПЕРИМЕНТ1
Дтпропетровсъка державна медична академiя кафедра фармакологи та технологи лтв (зав. - д. мед. н., проф. В.Й. Мамчур)
Ключовi слова: бромкриптин, анальгетики, парктсонгчний синдром, поведтка, мюрелаксацгя, антиоксидантна ргвновага Key words: bromocriptyne, analgetics, Parkinson's syndrome, behavior, myorelaxation, antioxidant equilibrium
Резюме. Экстрапирамидные нарушения часто являются основными клиническими проявлениями некоторых заболеваний, в том числе и болезни Паркинсона. Известно, что паркинсонизм наблюдается, как правило, у людей пожилого возраста, при этом на фоне анти-паркинсонической терапии возникают клинические ситуации, когда необходимо использовать обезболивающие препараты. Нами исследовано совместное использование бромкриптина и диклофенака натрия, нимесулида, целекоксиба и рофикосиба. Установлено, что наиболее безопасным анальгетиком для длительного курса терапии является диклофенак натрия; при этом положительная динамика наблюдается в показателях двигательно-исследовательской активности, изменений мышечного тонуса, а также антиоксидантного (СОД и МДА). Summary. Extrapyramid violations of nervous system often are the basic clinical manifestations of some diseases, including Parkinson disease. It is known that parkinsonism as a rule is observed in old patients, therewith on a background of anti-parkinson disease therapy there arise clinical situations, when it is necessary to use anaesthetic preparations. We studied complex use of bromocriptyne and diclofenac - sodium, nimesulide, celecoxibe and rofecoxibe. It was defined that diclofenac-sodium is the most safe analgetic for a prolonged course therapy therewith a positive dynamics is observed in motion-research activity, changes of the muscle tone, and also in antioxidant equilibrium (SOD andMDA indices).
Екстрашрамщними порушеннями традицшно називають руховi розлади, котрi зумовлет ура-женням базальних ганглив чи структур, пов'я-заних iз ними, яю входять до складу екстра-трамщно! системи. Класифшащя екстратра-мщних розлавдв включае як екстратрамщт син-дроми, так i екстратрамщт захворювання. До останшх вщносять хвороби, яю вибiрково ура-жають базальт гангли та переважно проявля-ються екстрапiрамiдними синдромами (напри-клад, хвороба Паркшсона (ХП), або есенцiальний тремор). Хвороба Паркшсона, перш за все, характеризуеться акiнезiею (гiпокiнезiею) чи рипдшстю (акiнетико-ригiдний синдром), до яких часто додаються тремор спокою та посту-ральна нестшюсть. Приблизно 80% випадкiв пар-кшсошзму являе собою сама ХП, для яко! кл> нiчно характернi однобiчнi чи асиметричнi сим-
птоми на початку захворювання, виражена реакщя на засоби леводопи, наявнiсть тремору спокою (по типу «скатування пшюль») та пато-морфологiчнi змiни - дегенеращя нейронiв чор-но! субстанцп з формуванням у неуражених нейронах внутршньоклггиних включень - тiлець Левi [1, 10].
На сьогоднi спектр фармаколопчних засобiв для лiкування паркшсошзму включае цiлий ряд препаратiв, серед яких видшяють групу агонiстiв дофамшових рецепторiв (АДАР) [7]. Основною перевагою АДАР е прямий вплив на ДА-ре-цептори «в обхiд» дегенерованих нiгрострiарних нейронiв, котрий пов'язаний з перетворенням лiкарських засобiв у дофамш (ДА). Сучаснi препарати з групи АДАР (наприклад, бромкриптин), котрi призначають на раннiй стади захворювання, частше використовують як засiб
монотерапп; який не поступасться ефекту лево-допи та тим самим дозволяе вiдстрочити ll' призначення [9].
Тому для корекци модельованих екстра-шрамщних порушень, якi вiдповiдають паркш-сошчному синдрому, як засiб базово! терапи ми вважали доцiльним застосувати бромкриптин. Важливо зазначити, що на фош антипар-кшсошчно! терапи по деяких показаннях людина може використовувати препарати шших фарма-кологiчних груп, наприклад, антигiпертензивнi, антиангiнальнi, заспокiйливi та знеболювальш засоби. З iншого боку, серед засобiв знебо-люючо! терапи ми вiдмiчаемо дуже широкий вибiр безрецептурних препаратiв вiдпуску групи ненаркотичних анальгетиюв, а саме НПЗП, котрi використовують для зменшення та усунення болю рiзного генезу, але далеко не вс вони е безпечними [6]. Тому вибiр оптимального зне-болювального засобу на фонi антипаркшсошчно! терапи е, на наш погляд, дуже важливим та актуальним.
Таким чином, метою нашого дослщження е встановити вплив ненаркотичних анальгетиюв на стан тварин в умовах екстрашрамщних порушень, а саме, паркшсошчного синдрому, за умов отримання бромкриптину.
МАТЕР1АЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛЩЖЕНЬ
Дослiдження проведеш на 60 бiлих без-породних щурах, масою 270-310 г, утримуваних у стандартних умовах вiварiю ДДМА [5]. Тварин вибiрково роздiлили на 6 дослщних груп (по 10 тварин у кожнш групi), у котрих моделювали "дофамшову патолопю" - експериментальний паркiнсонiчний синдром: I група - контроль (чиста "дофамшова патолопя"); II група отримувала бромкриптин (Б) у дозi 5 мг/кг; III група - Б 5 мг/кг + диклофенак натрда 10 мг/кг; IV група - Б 5 мг/кг + шмесулщ 40 мг/кг; V група - Б 5 мг/кг + целекоксиб 50 мг/кг; VI - група Б 5 мг/кг + рофшоксиб 1,5 мг/кг.
«Дофамшову патолопю» формували введен-ням внутршньоочеревинно галоперидолу (Ge-deon Richter) в дозi 0,5 мг/кг протягом 30 дшв; останш 10 дшв вводили дослщш комбшаци бромкриптину та НПЗП [4]. Змши поведшки тварин вивчали в тестi "вщкрите поле", рiвень рухливо! активностi характеризували за кшь-кiстю перетнутих квадрата. Змши дослщно-емо-цiйного стану оцшювали за кiлькiстю заглядань i вертикальних стiйок та кiлькiстю актiв грумшгу та болюсiв [2]. Також оцшювали стан м'язового тонусу в тест «мюрелаксащя». По завершеннi
дослiду тварин виводили з експерименту (з обов'язковим виконанням Bcix iснуючих методичних прийомiв) [5]. Для бiохiмiчних дослiджень використовували гомогенати утворень мозку, а саме, стовбуру, мозочка та кори великих швкуль, де визначали активнсть ферменту супероксиддисмутази та показника продуктiв перекисного окиснення лiпiдiв -рiвень малонового дiальдегiду [8]. Данi експериментальних дослщжень оброблялись iз використанням комп'ютерно! техшки (Intel Pentium IV, програма Excel 2000) з розрахунком середшх та сигнальних вiдхилень та /-критерда Стьюдента [3].
РЕЗУЛЬТАТИ ТА IX ОБГОВОРЕННЯ
Нами показано, що пiд впливом 20 - денного отримання галоперидолу (0,5 мг/кг) значно збшьшувався показник м'язового тонусу (рис. 1). У вихщному стан час, протягом якого щури «зависали» на спецiальному прут^ складав вiд 5,66±1,20 с. (гр. II) до 14,83±1,99 с. (гр. I). Наприкiнцi 20-го дня експерименту, коли необидно було починати вводити дослщш комб> наци, цей показник збшьшився майже у 2,5 - 3,5 раза для вах дослщних груп. Проте на фош 10-денного отримання дослiдних комбшацш ми реестрували зниження м'язового тонусу на 80,53% (р<0,05) для гр. V та на 60,55% (р<0,05) для гр. IV, iншi групи показали промiжний показник у порiвняннi з показниками групи контролю (у контрольнш групi м'язовий тонус на 30 день введення галоперидолу ще залишався збшьшеним у 2,77 раза у порiвняннi з показниками вихщного стану).
В тест "вщкрите поле" у вихщному станi поведiнка тварин характеризувалась як дуже активна: кшьюсть перетнутих квадрата коли-валась вiд 17,83±0,98 (гр. I) до 38,33±4,13 (гр. III); кiлькiсть стiйок - вiд 6,00±0,81 (гр. контролю) до 11,00±1,69 (гр. V). Дослiдна актив-шсть (кiлькiсть заглядань у нiрки) знаходилась в межах вщ 4,50±0,42 (гр. I) до 9,16±0,74 (гр. II). Нами показано, що на фош 20-денного отримання галоперидолу кшьюсть перетнутих квадрата знизилась на -53,28% (р<0,05) для групи контролю та на -70,30% (р<0,05) для групи Б + целекоксиб у порiвняннi з показниками вихщного стану. Кшьюсть стiйок коли-валась у межах вiд 0,50±0,34 (гр. VI) до 2,16±0,65 (гр. V), що у порiвняннi з показниками вихщного стану вiдповiдало зниженню на 92,10% (р<0,05) та на 80,36% (р<0,05) вiдповiдно. В цшому тварини характеризувалися загальною загаль-мованiстю: 1м було важко пересуватися на просторi тестово! установки «вщкрите поле».
08/ Том XIII/ 2
9
бромкриптин Б+диклофенак Б + шмесулвд Б+целекоксиб Б + рофшоксиб
□ %в1д контролю Н % ввд вих1дного стану
Рис. 1. Змши м'язового тонусу п1д впливом досл1дних комб1нац1й за умов "дофамшовоТ" патологи у
пор1внянн1 з групою контролю
Примака: * р<0,05 - по вщношенню до групи контролю
Протягом 10-денного отримання дослщних комбшацш нами в1дм1чено, що в деяких групах збшьшилась рухова актившсть: так, кшьюсть перетнутих квадратв складала вщ 13,33±1,62 (гр. VI) до 25,16±2,92 (гр. II), що у пор1внянн1 з показниками вихщного стану становило зни-ження на 54,28% (р>0,05) та на 12,72% (р<0,05) вщповщно (рис. 2). Вертикальна актившсть також тдвищилась у пор1внянн1 з показниками 20-денного отримання галоперидолу. Кшьюсть стшок ще залишалася зниженою на 84,47% (р<0,05) для гр. III; проте для гр. II та VI показники вертикально! активност майже повернулись до показниюв вихщного стану: зниження складало 12,54% (р>0,05) та 13,11% (р>0,05) вщ-повщно. Слщ зазначити, що до 30-го дня експе-рименту поведшка тварин групи контролю залишалась бшьш пригшченою пор1вняно з показниками 20-го дня експерименту та по-казниками вихщного стану (рис. 2). Залишались зниженими показники акпв грумшгу та кшьюсть дефекацш, проте для гр. VI щ параметри ств-падали з показниками вихщного стану.
При анал1з1 нейрох1м1чних змш у структурах мозку (табл.), а саме - р1вня активносп суперок-сиддисмутази (СОД) та показниюв накопичення малонового д1альдег1ду (МДА), нами зазначено, що дослщш комбшаци впливали на антиок-сидантний баланс при формуванш екстрат-рамщно! патологи по типу паркшсошчного синдрому. Зокрема, дуже низький р1вень активносп
СОД у структурах мозку (кора, стовбур, мозо-чок) спостершався у груш контролю; також вщповщний показник активносп СОД реес-трувався у групах IV, V та VI. Проте тд впливом 10-денного застосування Б та Б + диклофенак зафшсована висока актившсть антиоксидантного захисту у вс1х дослщних структурах: у кор1 збшьшення активносп становило 109,96% (р<0,05) та 146,36%(р<0,05); в стовбур1 138,49% (р<0,05) та 179,34% (р<0,05); у мозочку 358,33% (р<0,05) та 419,79% (р<0,05) для гр. II та гр. III вщповщно у пор1внянн1 з показниками контролю. Вщомо, що активащя процешв перекис-ного окиснення лшщв призводить до накопичення токсичних продукпв, а саме - МДА, яи шюдливо впливають на клггинш мембрани. При анал1з1 змш показниюв МДА встановлено, що бшьш висок показники спостершаються майже у вс1х дослщних групах у пор1внянн1 з показниками групи контролю: так, у гр. I р1вень МДА (в кор1, стовбур!, мозочку) складав 0,748±0,096 нмоль/мг бшка, 0,939±0,239 нмоль/мг бшка, 0,701±0,112 нмоль/мг бшка вщповщно. Най-менший р1вень накопичення МДА спостершався пщ впливом бромкриптину: зниження складало (для кори, стовбуру, мозочку) 14,70% (р>0,05), 47,92% (р>0,05) та 12,26% (р>0,05) вщповщно у пор1внянн1 з показниками контролю. Iншi дослщ-ш комбшаци показали суперечливi даш. Най-бiльш безпечними виявилися, на наш погляд, комбшаци Б + целекоксиб та Б + диклофенак.
"квадрати" 150и
"квадрати" 150х
болюси
Н|рки
болюси
грум|нг
— вихщнии стан -□—через 20 дн1в А- - через 30 дн1в
Н|рки
грум|нг
- — вих1днии стан —□— через 20 дн1в - А- - ■ через 30 дн1в
група контролю (чиста "ДП")
група бромкриптину (5 мг/кг)
болюси
"квадрати" 150.
Н|рки
грум|нг
— вих1днии стан -□— через 20 дн1в -А- - - через 30 дн1в
"квадрати" 150.
болюси
грум|нг
♦ — вихщнии стан 4- - через 30 дн1в
н1рки
-через 20 дн1в
група Б + диклофенак натрм (10 мг/кг)
група Б + шмесулщ (40 мг/кг)
"кв адрати" 150.
болюс
н|рки
грумн
—♦— вих1днии стан —□— через 20 дн1в через 30 дн1в
"квадрати"
болюси
грум1нг
150 125 100 75 н5рви 25 0
--•— вих1днии стан
—□-через 20 дн1в
— А— через 30 дн1в
група Б + целекоксиб (50 мг/кг)
група Б + рофикоксиб (1,5 мг/кг)
Рис. 2. Змши поведшки (%) у тест «ввдкрите поле» тварин в умовах «дофамшовоТ патологи» у
порiвняннi з вихвдним станом
08/ Том XIII/ 2
11
Нейрох1м1чний аналп зм1н в утвореннях головного мозку п1д впливом дослщних
комбшацш (M±m)
Групи Структури мозку СОД, акт. ум.од / мг быка МДА нмоль/ мг б1лка Групи Структури мозку СОД, акт. ум.од / мг бшка МДА нмоль/ мг бшка
I Кора 0,261 ±0,099 0,748 ±0,096 IV Кора 0,296 ±0,091 1,067* ±0,072
Стовбур 0,213 ±0,056 0,939 ±0,239 Стовбур 0,396 ±0,098 1,322 ±0,169
Мозочок 0,096 ±0,026 0,701 ±0,112 Мозочок 0,277 ±0,082 0,820 ±0,129
II Кора 0,548* ±0,070 0,638 ±0,097 V Кора 0,201 ±0,082 1,018* ±0,068
Стовбур 0,508* ±0,054 0,489 ±0,082 Стовбур 0,250 ±0,097 0,808 ±0,048
Мозочок 0,440* ±0,065 0,618 ±0,153 Мозочок 0,073 ±0,030 0,658 ±0,071
III Кора 0,643* ±0,113 0,685 ±0,103 VI Кора 0,205 ±0,028 0,829 ±0,090
Стовбур 0,595* ±0,098 1,243 ±0,198 Стовбур 0,224 ±0,061 1,245 ±0,103
Мозочок 0,499* ±0,089 1,374 ±0,157 Мозочок 0,178 ±0,054 1,116* ±0,142
Примiтка: * р<0,05 - по вiдношенню до групи контролю
П1ДСУМОК
Отримаш результати дослщження можуть служити експериментально - теоретичним об-грунтуванням у рекомендаци щодо використання диклофенаку натрда як аналгетичного та про-тизапального засобу при больових синдромах запального генезу на фош антипаркшсошчно! терапи агонютами дофамшових рецептор1в (бромкриптину). В подальшому нами заплано-
ваш дослщження змш обм1ну катехоламшв за умов експериментального паркшсошзму, спри-чиненого нейротоксином МФТП, тд впливом найбшьш перспективно! та безпечно! комбшаци антипаркшсошчного засобу та НПЗП. Ц1каво також дослщити змши ноцицептивно! вщповщ за умов нейродегенеративних процес1в у ЦНС в експерименп.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Голубев В.Л., Левин Я.И., Вейн А.М. Болезнь Паркинсона и синдром паркинсонизма. - М.: МЕДпресс, 1999. - 416с.
2. Калуев А.В. Стресс, тревожность и поведение (актуальные проблемы моделирования тревожного поведения у животных). - К.: Энигма, 1998. - 96с.
3. Лапач С.Н., Чубенко А.В., Бабич П.Н. Статистические методы в медико-биологических исследованиях с использованием EXCEL. -К.: Морион, 2001. - 408с.
4. Морфологические перестройки в коре больших полушарий мозга крыс и особенности поведения животных, вызванные синтетическим ГАМК - производным в условиях «дофаминовой патологии» / Гер-штейн Л.М., Доведова Е.Л., Попова Н.С. и др. / Ней-рохимия. - 2001. - Т. 18, №4. - С. 304-309.
5. Науково-практичш рекомендаци з утримання лабораторних тварин та роботи з ними / Ю.М. Ко-
жем'якш, О.С. Хромов, М.А. Фшоненко, Г.А. Сай-ретдинова - К.: Авщена, 2002. - 155с.
6. Нестеро1дш протизапальш препарати у ХХ1 стор1чч1: користь, ризик / Вжгоров О.П., Дмирь ева Т.Ю., Базика O.G., Деяк С.1. // Укр. ревматол. журн. - 2005 - №2 (20). - С. 3-7.
7. Протокол ведения больных. Болезнь Паркинсона. - М.: НЬЮДИАМЕД, 2006. - 184 с.
8. Справочник по лабораторным методам исследования / Под ред. Даниловой Л. А. - СПб.: Питер, 2003. - 736с.
9. Федорова Н.В., Чигирь И.П. Агонисты дофаминовых рецепторов в лечении болезни Паркинсона // Здоров'я Украни. - 2006. - №17 (150). - С. 30-32.
10. Экстрапирамидные расстройства: Руководство по диагностике и лечению / Под ред. В.Н. Штока, И.А. Ивановой, Смоленской, О.С. Левина. -М.: МЕДпресс-информ, 2002. - 608 с.
