Политика регионального развития в Украине: реалии и перспективы Текст научной статьи по специальности «Экономика и бизнес»

ПОЛІТИКА РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ: РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

синиця т. в.

кандидат економічних наук

осьмірко І. в.

кандидат економічних наук Харків

Одним із найгостріших питань сьогодення в Україні є існуючі нерівномірності в розвитку окремих регіонів. Диспропорції соціально-економічного розвитку регіонів, попри всі дії держави пом'якшити цей процес, за більшістю параметрів посилюються щороку. Необхідність розробки ефективних шляхів стабілізації розвитку України в поєднанні з активною соціальною політикою, потребує формування якісно нової державної регіональної політики.

Питання щодо регіонального розвитку України, шляхи подолання територіальних диспропорцій розгляну-

ті в роботах Білої С. O., Дейнеки О. Г., Долішнього М. І., Вовканича С. Й., Герасимчук З. В., Заставного Ф. Д., Топчієва О. Г., Чужикова В. І. та ін. Намагання держави подолати соціально-економічні розбіжності в розвитку регіонів України відобразилися у прийнятті цілого ряду нормативно-правових актів, проте, як засвідчують статистичні дані, ефективність їх є низькою, а існуючі диспропорції за більшістю параметрів навіть посилюються. Тому метою статті є визначення пріоритетних підходів до формування державної політики регіонального розвитку України.

Для вирішення завдань, що дозволяють досягти поставлену мету, використані методи аналізу, теоретичного узагальнення, групування, порівняння, вимірювання, конкретизації.

Аналізуючи чинне законодавство, пов'язане з регіональним розвитком, можна відмітити, що за двадцятирічний період існування України як незалежної держави ухвалено низку важливих законодавчих актів (табл. 1), що є підгрунттям для підвищення ефективності регіонального розвитку в України.

Таблиця 1

Нормативно-правовий аспект стратегічного планування регіонального розвитку в Україні

<С

О

ш

<С

=л

_о

<С

=л

о

Нормативно-правові акти Примітки

1 2

Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. № 2542-111 Визначає засади бюджетної системи України, її структуру, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу та міжбюджетних відносин і відповідальність за порушення бюджетного законодавства

Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-111 Регулює земельні відносини, склад і цільове призначення земель України, право власності на землю, набуття та реалізацію права на землю, гарантії прав на землю

Указ Президента України «Про Концепцію державної регіональної політики» від 25.05.2001 р. № 341/2001 Головною метою державної регіональної політики є створення умов для динамічного, збалансованого соціально-економічного розвитку України та її регіонів, підвищення рівня життя населення, забезпечення дотримання гарантованих державою соціальних стандартів для кожного її громадянина незалежно від місця проживання, а також поглиблення процесів ринкової трансформації на основі підвищення ефективності використання потенціалу регіонів, підвищення дієвості управлінських рішень, удосконалення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування

Закон України «Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку малих міст» від 04.03.2004 р. № 1580-ІУ Визначає основні напрями соціально-економічного розвитку малих міст України до 2010 р., містить науково-методичні, економічні, організаційні, правові заходи щодо його забезпечення та надає змогу органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади самостійно складати і реалізовувати плани відродження та розвитку малих міст із використанням для цього відповідної державної підтримки, враховувати конкретні потреби цих міст в регіональних програмах і стратегіях розвитку

Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів» від 08.09.2005 р. № 2850- IV Визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної регіональної політики щодо стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій

Постанова «Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року», затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2006 р. № 1001 Визначає тенденції соціально-економічного розвитку регіонів України, міжрегіональні диспропорції, основні проблеми регіонального розвитку, принципи регіональної політики, стратегічні завдання державної політики регіонального розвитку України до 2015 року, створення інституціональних умов для регіонального розвитку, показники оцінки та механізм реалізації стратегії

<

*

1 2

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення моніторингу соціально-економічних показників розвитку регіонів, районів та міст обласного, республіканського в Автономній Республіці Крим значення для визнання територій депресивними» від 02.03.2010 р. № 235 Визначає механізм здійснення моніторингу соціально-економічних показників розвитку регіонів, районів і міст обласного, республіканського в Автономній Республіці Крим значення з метою визнання відповідної території депресивною шляхом оцінювання визначених для кожної групи територій соціально-економічних показників розвитку згідно із статтею 9 Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів»

Постанова Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 р. № 751 «Про затвердження Порядку підготовки, укладення та виконання угоди щодо регіонального розвитку і відповідної типової угоди» Визначає повноту обґрунтування доцільності підготовки та укладення угоди; відповідність пріоритетних напрямів стратегії розвитку відповідного регіону пріоритетним напрямам Державної стратегії регіонального розвитку; пріоритетні напрями стратегії регіону; актуальність проблемних питань соціально-економічного розвитку регіону, які передбачається розв'язати за підсумками виконання угоди; очікувані результати виконання угоди

Закон України «Про асоціації органів місцевого самоврядування» від 16.04.2009 р. № 1275^1 Встановлює правові засади організації і діяльності асоціацій органів місцевого самоврядування та їх добровільних об'єднань, їх взаємовідносин з органами державної влади та органами місцевого самоврядування в Україні

Закон України «Про Державну програму економічного та соціального розвитку України на 2010 р.» від 20.05.2010 р. № 2278^1 Визнає пріоритет розвитку держави, стимулювання регіональних «точок зростання» економіки та залучення інвестицій за такою схемою: - проведення підготовчої роботи для подальшого утворення в кожній області індустріальних (промислових) парків (не менше двох) та кластерів з метою виготовлення високотехнологіч-ної та енергоефективної продукції, а також споживчих товарів; - запровадження режиму «спеціальної митної зони» на територіях перспективного розвитку із введенням спеціального (преференційного) режиму ввезення/вивезення) з території зони товарів для реалізації експортоорієнтованих інвестиційних проектів

Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» від 01.08.2010 р. № 2411^1 Визначає правові засади внутрішньої політики України у сферах розбудови державності, розвитку місцевого самоврядування та стимулювання розвитку регіонів, формування інститутів громадянського суспільства, національної безпеки і оборони в економічній, соціальній і гуманітарній сферах, в екологічній сфері та сфері техногенної безпеки, а також засади зовнішньої політики України

Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. № 2456^1 Визначає правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства

Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755^1 Його норми розширюють можливості доходної частини місцевих бюджетів за рахунок модернізації системи оподаткування

Закон України «Про підготовку та реалізацію інвестиційних проектів за принципом «єдиного вікна» від 21.10.2010 р. № 2623^1 Унормовує правові та організаційні засади відносин, пов'язаних з підготовкою та реалізацією інвестиційних проектів за принципом «єдиного вікна»

Однак на сьогодні залишається відкритим питання законодавчого унормування засад комплексної реалізації державної регіональної політики, що містила ефективні інноваційні інструменти для вирішення проблем асиметрії розвитку регіонів України з урахуванням специфіки їх економіки, екології, демографії, освіти та світоглядних орієнтацій населення. Насамперед, країна чекає прийняття Закону про засади державної регіональної політики в Україні.

Але аналіз статистичних даних дає підстави говорити про зростання дисбалансів між регіонами. У табл. 2 представлено розподіл регіонів України на 4 групи залежно від обсягу виробленого валового регіонального про-

дукту (ВРП) на душу населення відносно середнього по країні та визначено питому вагу кожної групи відносно загальної кількості регіонів.

Виходячи з аналітичних даних табл. 2, можна зробити окремі важливі висновки щодо існування та поглиблення територіальних диспропорцій економічного розвитку. Так, при середньому значенні по Україні валового регіонального продукту (ВРП) в розрахунку на душу населення, який у 2009 році становив 19832 грн, у структурі регіонів можна виділити 8 потенційних економічних лідерів: м. Київ, Дніпропетровська, Донецька, Полтавська, Київська, Харківська, Запорізька та Одеська області, чия питома вага до загальної кількості регіонів складає 29,6%.

ЕКОНОМІКА РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

ЕКОНОМІКА РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

Групування регіонів України за обсягом ВРП на душу населення (за даними Державного комітету статистики

України за 2009 рік [1])

Регіони України ВРП, грн У % до середньо-українського показника за 2009 рік* Група та її питома вага у % до загальної кількості регіонів

назва групи питома вага, %

2006 рік 2009 рік

Чернівецька 9383 47,313 Група № 1: «регіони-аутсайдери» (до 60% від середньоукраїн-ського показника за 2009 рік) 18,5 25,9

Закарпатська 10081 50,832

Тернопільська 10240 51,634

Житомирська 11419 57,579

Рівненська 11699 58,991

Хмельницька 11780 59,399

Волинська 11796 59,5

Вінницька 12145 61,24 Група № 2: регіони, показники, яких нижче за середній (60 - 80% від середньоукраїн-ського показника за 2009 рік) 40,7 33,4

Херсонська 12256 61,8

Івано-Франківська 12485 62,954

Кіровоградська 13096 66,035

Чернігівська 13121 66,161

Сумська 13631 68,733

Автономна Республіка Крим 13933 70,3

Львівська 14093 71,062

Черкаська 14393 72,575

Луганська 16562 83,512 Група № 3: регіони, показники, яких близькі до середнього по Україні ( 80 - 100% від середньоукраїнського показника за 2009 рік) 22,3 11,1

м.Севастополь 16966 85,549

Миколаївська 17050 85,973

Одеська 20341 102,567 Група № 4: регіони - економічні лідери (більше 100% від середньоукраїнського показника за 2009 рік) 18,5 29,6

Запорізька 20614 103,944

Харківська 21228 107,04

Київська 21769 109,767

Полтавська 22337 112,632

Донецька 23137 116,665

Дніпропетровська 27737 139,86

м. Київ 61088 308,028

Україна 19832 100 100 100

* у 2009 році ВРП на душу населення становив 19 832 грн.

Зростання питомої ваги як регіонів-аутсайдерів, так й регіонів - економічних лідерів підтверджує поглиблення диспропорцій у регіональному розрізі.

Економічна потужність більшості регіонів-ліде-рів у декілька разів перевищує потужність регіонів-аутсайдерів, насамперед Чернівецьку, Закарпатську, Тернопільську. При цьому розрив між регіонами-лідерами за показником валового регіонального продукту та регіонами-аутсайдерами є доволі відчутним та має тенденцію до зростання. Максимальне значення валового регіонального продукту на одну особу у 2009 р.

перевищувало мінімальне у 6,5 раза, а середнє по Україні - у 3 рази. Для порівняння у 2006 р. ці показники мали значення 6,2 раза та 3 рази відповідно. Як наслідок, регіони - економічні лідери мають найвищі показники фінансової результативності своєї діяльності, про що свідчать дані позитивного фінансового результату їх звичайної діяльності до оподаткування, за яким м. Київ, Дніпропетровська, Донецька області та інші регіони що відносяться до 4 групи, відверто випереджають інші регіони (табл. 3).

Динаміка фінансових результатів від звичайної діяльності підприємств до оподаткування за регіонами [1]

Регіони України Позитивний фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування, млн грн

2009 рік 2010 рік

Україна 144059,2 210985,4

Автономна Республіка Крим 2367,8 2306,6

Вінницька 1386,1 2338,3

Волинська 716,5 1576,5

Дніпропетровська 13509,9 39659,2

Донецька 14375,0 21640,9

Житомирська 787,8 1012,0

Закарпатська 532,4 574,0

Запорізька 5502,7 7083,1

Івано-Франківська 1349,6 1204,8

Кіровоградська 1493,0 2294,2

Луганська 2014,0 2520,2

Львівська 2962,5 3768,9

Миколаївська 2595,6 2742,6

Одеська 6427,6 5707,7

Полтавська 4460,5 7792,5

Рівненська 601,4 755,2

Сумська 1898,5 1756,4

Тернопільська 1308,1 1169,5

Харківська 5958,6 7705,9

Херсонська 1511,5 1228,1

Хмельницька 1081,6 1509,2

Черкаська 2212,9 2738,3

Чернівецька 459,8 493,6

Чернігівська 1111,3 2374,6

м. Київ 60473,8 80523,1

м. Севастополь 728,5 658,8

Позитивні показники фінансової результативності регіону відповідно дають змогу збільшувати власні капітальні інвестиції, за якими також значно посилюється диференціація регіонів. Аналіз інших соціально-економічних показників, представлених у табл. 4, дає аналогічні результати та підтверджує розбалансований розвиток окремих регіонів України.

Таким чином, у 2010 році диспропорції в економічному розвитку регіонів досягли загрозливих величин. Наприклад, розмір середньомісячної заробітної плати у Донецькій області у 1,5 раза вищий, ніж у Тернопільській області. Тим часом, як показує світовий досвід, коли межа відмінності міжрегіональних рівнів становить 30 - 50 пунктів, виникає соціально-політичне напруження, починається неконтрольована міграція населення, відстаючі регіони фактично втрачають будь-які можливості для розвитку, адже позбувають чи не єдиного свого економічного ресурсу - робочої сили.

Значна неоднорідність спостерігається за територіальним розподілом інвестицій в основний капітал та прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в національну економіку, які спрямовуються, як правило, у більш економічно розвинені регіони. Так, понад 75% обсягу ПІІ припадає на 4 (м. Київ, Дніпропетровська, Харківська, Донецька області) із 27 регіонів. Загалом по країні обсяг ПІІ в розрахунку на одного мешканця складає 873,1 дол. США, при цьому, якщо у Києві та Дніпропетровській області цей показник складає 7031,9 та 2098,5 дол. США відповідно, то в Тернопільській, Кіровоградській, Чернівецькій, Чернігівській, Вінницькій, Хмельницькій, Херсонській, Житомирській, Миколаївській та Черкаській областях він нижчий, ніж 200 дол. США.

Усе це свідчить про розбалансований і диспропорційний характер регіонального розвитку в Україні, який особливо загострився після світової фінансово-економічної кризи 2008 - 2009 рр. Проте, як свідчить досвід ЄС, політика фінансового стимулювання відста-

ЕКОНОМІКА РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

ЕКОНОМІКА РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

Аналіз соціально-економічних показників розвитку регіонів України, 2010 рік [1]

Регіони України

Доходи населення за регіонами України, млн грн

Середньомісячна заробітна плата, грн

Рівень

безробіття

Оборот роздрібної торгівлі за січень -грудень 2010 р., млн грн

Обсяги прямих іноземних інвестицій (на початок 2011 року), млн дол. США

Прямі іноземні інвестиції в регіони України на одну особу, дол. США

Інвестиції в основний капітал (у фактичних цінах), млн грн

Україна

1101015

2239

8,1

529883,2

44708,0

873,1

150666,5

АРК

39282

1991

6,2

22262,6

815,6

367

6780,9

Вінницька

33448

1782

10,0

14512,0

212,5

112

3754,2

Волинська

19194

1692

10091,4

344,1

321,

1740,1

Дніпропетровська

88980

2369

7,1

41101,0

7486,7

2098,5

12569,5

Донецька

118554

2549

52180,9

2061,5

366,1

11072,4

Житомирська

25957

1785

11207,3

246,8

184,4

3019,1

Закарпатська

20812

1846

10966,2

362,

293

2170

Запорізька

45379

2187

7,5

23265,7

939,9

504,6

7336,4

Івано-Франківська

26537

1927

13513,7

542,6

460,8

42624

Київська

42338

2295

7,3

20080,7

1603

887,4

11262,5

Кіровоградська

20069

1815

9042,6

65,5

81,3

2440,2

Луганська

51523

2271

7,2

22606,6

630,8

275

4705,4

Львівська

55162

1941

25043,9

1273,8

473,2

8060,8

Миколаївська

25724

2122

12464,6

181,2

136,5

3775,4

Одеська

52828

2046

6,1

31184,5

1124,9

437,7

8008,9

Полтавська

34548

2102

9,7

14490,6

531,5

301

7317

Рівненська

22170

1960

11,4

9949,8

304,4

267,4

2316,3

Сумська

24693

1866

10,<

9808,4

357,

207,1

2222,8

Тернопільська

19399

1659

10,5

8790,9

65,1

61,1

2109,4

Харківська

67377

2060

7,2

38297,7

2705,4

754,6

7301,4

Херсонська

20776

1733

11583,7

202,8

180,3

1683,8

Хмельницька

26699

1786

12384,8

183,5

164,5

2912,1

Черкаська

25886

1835

9,9

12688,1

287

171,6

2797,4

Чернівецька

15911

1772

8,5

7906,3

62,3

1817,2

Чернігівська

23021

1711

10,5

10040,6

94,9

80,2

1756,2

м. Київ

145798

3431

68411,1

21859,2

7031,9

25821,5

м. Севастополь

8950

2167

6,0

6007,5

162,8

419,9

1653,2

ючих регіонів і територій, що спрямована на зменшення регіональних відмінностей, визнана неефективною. Експерти та вчені стверджують, що політика регіонального розвитку створює середовище для соціально-економічного зростання регіонів на основі ефективного використання ресурсів, потенціалу й потужностей. Отже, політика регіонального розвитку повинна враховувати типологію регіонів і передбачати надання підтримки й допомоги в ефективному поєднанні підходів до регіонального розвитку, пов'язаних із поліцентрич-ним і орієнтованим на полюси зростання аспектом, та зворотної стимуляції міст на периферії [2].

Успішними стають ті регіони, які вдало розвивають власну внутрішню спроможність і поліпшують ті внутрішні умови (повноваження, спроможність, компе-

тенції та напрямки діяльності, які офіційно чи практично можуть здійснюватися місцевими або регіональними зацікавленими сторонами), які впливають на інвестиції та підтримують їх. Ця спроможність та умови часто пов'язані з тим, як саме регіон визнає та розв'язує свої проблеми, як він намагається розв'язувати їх та використовувати доступні можливості, наприклад, у сфері освіти та навчання, маломасштабного розвитку, вдосконалення іміджу та маркетингу регіону [3].

Очевидно, що існуюча державна регіональна політика України є не ефективною, її інструменти не приносять реального зростання власних фінансових можливостей регіонів. Отже, Україні потрібна нова державна регіональна політика, яка б дала змогу мінімізувати ризики від нинішніх глобальних викликів; перетворити

регіональні відмінності у нові можливості для успішності держави; забезпечити високий рівень якості життя людини, незалежно від місця її проживання, через забезпечення територіально цілісного та збалансованого розвитку України, інтеграції регіонів в єдиному політичному, правовому, інформаційному та культурному просторі, максимально повного використання їх потенціалу з урахуванням природних, економічних, історичних, культурних, соціальних та інших особливостей.

Кроком у цьому напрямі було розроблення Міністерством регіонального розвитку та будівництва України за дорученням Кабінету Міністрів України та схвалення Урядом 4 липня 2008 року Концепції державної регіональної політики, що є основою для ухвалення нормативно-правових актів України, необхідних для її реалізації. Особливістю цієї Концепції є новий алгоритм розроблення політики: аналіз викликів - ідентифікація проблем - визначення пріоритетів - вироблення інструментів політики - розроблення стратегій, програм, проектів, заходів - втілення їх на рівні держави та регіонів - моніторинг виконання заходів, одержання результатів та досягнення впливу - розроблення на цій основі державного реагування - впровадження заходів державного реагування [4].

ВИСНОВКИ

З огляду на це, невідкладними діями держави у цьому напрямку є прийняття Закону про засади державної регіональної політики в Україні. Важливими ланками здійснення нової ефективної державної регіональної політики є визначення стратегічних пріоритетів розвитку регіону з урахуванням потенціалу внутрішнього ринку та максимізації використання переваг міжрегіонального та міжнародного співробітництва регіонів; утворення

регіональних «точок зростання» економіки та розробка дієвих інструментів їх розкриття й стимулювання. ■

ЛІТЕРАТУРА

1. Статистична інформація [Електронний ресурс]. Державний комітет статистики України. Офіційний сайт.- Режим доступу: http: // www.ukrstat.gov.ua.

2. Регіональний розвиток в Європейському союзі: уроки для України. [Електронний ресурс].- Режим доступу: www.ssrd.org.ua/index.php?lang=ukr

3. Регіональна політика: правове регулювання. Світовий та український досвід / Василь Куйбіда, Анатолій Ткачук, Тетяна Забуковець-Ковачич; за заг. ред. Р. Ткачука.- К. : Леста, 2010.- 224 с.

4. Закон Верховної Ради від 08.09.2005 № 2850-IV «Про стимулювання розвитку регіонів» // Відомості Верховної Ради України.- 2005.- 15 січня.- № 2.- С. 8.

5. Дейнека О. Г. Регіональний аспект диспропорцій соціально-економічного розвитку України // Економіка та управління підприємствами машинобудівної галузі: проблеми теорії та практики.- 2009.- N 1(5). [Електронний ресурс].-Режим доступу : www.nbuv.gov.ua/portal/.../Deyneka.pdf

6. Долішній М. І., Злупко С. М., Вовканич С. Й. Регіональна політика та механізми її реалізації / за ред. М. I. Долішнього.- К.: Наукова думка, 2004.

7. Біла С. !нституційні засади державного регулювання розвитку депресивних територій / С. Біла // Аналітична записка відділу стратегій управління регіональним розвитком Національного інституту стратегічних досліджень, липень 2009. [Електронний ресурс].- Режим доступу: http:// www.niss.gov.ua/Monitor/june2009/9.htm

S. Стратегії розвитку регіонів: шляхи забезпечення дієвості. Збірник матеріалів «круглого столу» / За ред. С. О. Білої.-К. : Н!СД, 2011.- 88 с.

ЕКОНОМІКА регіональна економіка