CC BY
22
УДК 581.9:712 Пров. наук. ствроб. Ю.О. Клименко, канд. бюл. наук -
НБС НАН Украти
ПОЛЕМ1ЧН1 ПИТАНИЯ ГЕОБОТАН1ЧНОГО ПАРКОЗНАВСТВА
На тдстав1 л1тературних вщомостей та проведених власних дослiджень ствер-джено, що сформувався новий науково-практичний напрямок - геоботашчне паркоз-навство. З'ясовано, що найперспектившшими е дослщження дендроценозiв за методикою домшантно! школи, що вiдновлення корiнного насадження у парках не може бути абсолютно точним (головне - вщновити домшантну роль едифшатора у першо-му яруci), що чинне законодавство, яке не дае змоги проводити у парках рубання, створюе проблеми для вщновлення коршних насаджень.
Ключов1 слова: геоботашка, паркознавство, дендроценоз, пор1внядьно-фгшце-нотичний метод, парк, корiннi люи, вiдновлення.
Паркознавство - це наука про створення, шдтримання та реконструк-щю об'еклв садово-паркового буд1вництва (передуЫм !х рослинного компонента). Актуальним проблемам ц1е! науки присвячено нашу публжащю [10]. Що стосуеться включення парюв у сферу геоботашчних дослщжень, то впер-ше це запропонував 1.К. Пачоський ще у 1921 р. Дал1 геоботашчш дослщжен-ня паркових культурфгшценоз1в виконували Ю.П. Бялович (1936 р.), А.О. Hi-ценко (1969 р.), Т.Г. Ларша та А.А. Аненков (1980 р.), В.П. Кучерявий [11], Н.Д. Успенська [14] та шшь З 80-х роюв ХХ ст. ми долучилися у дослщження парюв та шших об'еклв садово-паркового будiвництвa [4-9 та ш.]. З огля-ду робiт, присвячених парковим фiтоценозaм, та наших дослщжень можна зробити висновок, що сформувався новий науково-практичний напрям, яюй ми запропонували назвати мгеоботaнiчне паркознавство" [3].
Що спонукае до проведення геоботашчних дослщжень у паркових фь тоценозах i, вiдповiдно, до розвитку геоботашчного паркознавства? Це вирь шення питань, якi виникають за реконструкцп насаджень старовинних i су-часних парюв.
За реконструкцп старовинних парюв головним завданням е вщтворен-ня реально! обстановки, яка юнувала у парку в перюд його розквлу. На жаль, дуже часто ми не маемо достатньо юторичних кaртогрaфiчних, iконогрaфiч-них та лiтерaтурних вщомостей про об'ект, який будуть реконструювати. Часто вiдомо лише те, що парк створювався на бaзi природно! роcлинноcтi. Цим шляхом засновники парюв йшли тому, що так набагато швидше можна було отримати парк з дорослими деревами, звiвши необхщш будiвлi, прок-лавши в юнуючому нacaдженнi дорiжки, здiйcнивши рубання та тдсаджу-вання. Такому пiдходу сприяли й iншi обставини. По-перше, у XVIII - XIX ст. була можливють вибору дшянок пiд створення садиб у вшових лicaх. Подруге, для парюв кращими (мальовничшими) е дiлянки з переciченим рельефом - балки, схили пaгорбiв. З одного боку, це давало змогу не займати рiвнi територп, яю варто використовувати як ciльcькогоcподaрcькi угщдя, що мае економiчну доцiльнicть, з шшого - саме на схилах балок та пaгорбiв збе-р^алися природнi лicи, якi ставали основою паркових насаджень. Таким чином, якщо ми знаемо, яю коршт лicи були хaрaктернi для певно! мicцевоcтi, то значною мiрою ми можемо уявити cобi парк, який був створений на бaзi цих лiciв. А характеристику корiнних лiciв нам можуть надати тiльки результата геоботашчних обстежень.
Що стосуеться сучасних napKiB, то причина використання геоботашч-них дослiджень полягае у тому, що кожне мюто повинно мати свш неповтор-ний вигляд. Збереження ландшафтно1 своерiдностi територiй, ïï пiдкреслення завжди було i е важливою умовою мiстобудування. Цю проблему звичайно висувають перед архiтекторами, яю вирiшують ïï своïми шляхами (збережен-ням iсторичноï забудови, врахуванням особливостей рельефу шд час проек-тування тощо). Практично нiколи не йдеться про рослиншсть, хоча саме вона вщграе найважливiшу роль у формуванш ландшафту. Тому, якщо пiд час створення нових парюв та реконструкци iснуючих ми будемо намагатися зберегти та вщновити корiннi насадження, то ми будемо збер^ати та вщнов-лювати ландшафтну своерiднiсть цiеï територи. Зробити це можливо, тiльки спираючись на геоботанiчнi дослiдження.
Метою наших дослщжень було з'ясування iсторичного вигляду наса-джень старовинних паркiв та ощнювання стану дендроценозiв сучасних парюв. Частину отриманих результатiв було використано для збереження та вщ-творення важливих для садово-паркового будiвництва структурних елеменлв корiнних лiсiв у старовинних i сучасних парках тд час розроблення проек^в 1'х вщновлення або реконструкцiï.
Об'ектами дослiдження були старовинш та сучаснi парки Полюся та Лiсостепу Украïни, i передуЫм тi ïхнi дiлянки, якi створювалися на базi при-родноï рослинност^ або штучно, але з використанням аборигенних видiв. У цьому випадку йтиметься тшьки про насадження люового, iнодi паркового (великi гаïв серед галявин), ще рiдше - альпшського (на великих за площею донках, якi створенi на мiсцi природних виходiв камiння на поверхню) тишв садово-паркових ландшафтiв, класифiкацiю яких беруть за Л.1. Рубцовим [13].
В основу дослщжень ми поклали метод, який Ю.П. Бялович [11] назвав принципом бюгеоценотичних аналогiв фггомелюраш!в, В.П. Кучерявий [11] - еколопчним та рекультивацiйно-фiтомелiоративним методом, а Н.Д. Успенська [14] - порiвняльно-фiтоценотичним методом. Порiвняльно-фiтоценотичним методом постiйно користуються фiтоценологи для визначен-ня ступеня деградаци природних насаджень (порiвнюються вщомосп про ви-довий склад та юльюсне спiввiдношення мiж рослинами рiзних видiв дшян-ки, яку дослщжують, з описом корiнного непорушеного люу). Але для парко-вих насаджень за Н.Д. Успенською його сутшсть полягае у вивченш, моде-люванш та формуваннi паркових угруповань шляхом зютавлення ix з анало-пчними корiнними рослинними ценозами.
У наших дослщженнях порiвняльно-фiтоценотичний метод викорис-товувався частково. Порiвнювали нашi вiдомостi про дендроценози люового (iнодi паркового, ще рщше - альпiйського) типу садово-паркового ландшафту конкретного парку з описами дендроценозiв коршного лiсу, який став базою для його створення або знаходився на цьому мющ до того, як ландшафт змь нила людина. Для низки об'ек^в визначення формацп, субформацп чи класу асощацш здiйснювали за характеристикою насадження, для шших, у яких в уЫх ярусах вiдбулися сильнi змiни, використовували наступний пiдxiд. За ви-данням "Геоботашчне районування Украïнськоï РСР, 1977" [1], встановлюва-ли геоботанiчний район, у якому знаходиться парк, та яю люи для цього
району найхарактершшь Даш, спираючись на вiдомостi про насадження парку, робилося припущення про те, який лю Mir стати базою для його створення. Описи лiсiв брали з монографiчних видань. Аналопчш дослiдження вико-нав В.П. Кучерявий у Львовi [11]. Йому вдалося на пiдставi обстеження при-родно1 та культурно:' рослинностi, а також вивчення архiвних матерiалiв вста-новити великi синтаксономiчнi одиницi (формацiю, субформацiю та еколо-гiчну групу асоцiацiй) лiсовоï рослинност^ яка зростала у минулому на су-часнiй територiï цього мюта.
Тут постають першi дискусiйнi питання: "Чи можна у парках досль джувати тiльки дендроценози (обходитися без вивчення трав'яного покриву)? Чи е такi дослiдження геоботанiчними?"
За нашими даними [4-9 та iн.], у бшьшосп паркiв Полiсся та Люосте-пу Украïни (як старовинних, так i сучасних), що були створеш на базi природних лiсiв, у насадженнях вiдбулися iстотнi змши. У значнiй кiлькостi пар-юв, базою яких слугували лiси формаци Querceta roboris, нинi основним пар-коутворювальним видом е Fraxinus excelsior L. (його масиви належать до формаци Fraxineta excelsioris). На окремих дшянках деяких паркiв почали до-мiнувати iншi супутники Quercus robur L. - Acer platanoides L., Acer platano-ides Mill. тощо. 1нший тип деградацiï - на мющ Querceta roboris утворилися Carpineta betuli. Досить часто ниш на територiях, яю колись вкривали Querceta roboris, знаходяться видiли, у яких немае виду, що переважае. Для таких видшв характерш довп таксацiйнi формули, оскiльки кожний з видiв мае до трьох одиниць у складi насадження. У бшьшосп випадкiв склад таких видiлiв вщповщае деградованiй Querceta roboris з додаванням деяких штродуценлв, що натуралiзувалися (Robinia pseudoacacia L., Acer negundo L., Acer sacchari-num L., Aesculus hippocastanum L. тощо). Окремi дшянки у парках, якi створе-нi на базi або мющ Querceta roboris, вже захопили штродуценти, що натура-лiзувалися. У Киев^ у зелених насадженнях, якi створеш на базi лiсiв формаци Pineta sylvestris, постiйно скорочуеться площа видiлiв Pinus sylvestris L., ïx мiсце займають сформованi листяними видами видiли [9]. У цьому ж мющ у парках, яю розташованi у заплавi Днiпра, майже не збереглися заплавш Querceta roboris. Основним видом ниш е Populus nigra L. Але Populeta nigrae ма-ють зiмкненiсть 0,4-0,6. Багато Populus nigra суховершинить. Другий ярус на значнш кiлькостi дшянок утворюе Acer negundo, який в мiру випадiння Populus nigra починае домшувати [9].
Викладене вище свiдчить про те, що за умов, коли змши вщбулися на рiвнi формацiï, дослiдження дендроценозiв дають об'ективну iнформацiю, яка використовуеться для ощнювання стану насаджень та розроблення заxодiв, спрямованих на вщновлення домшування едифiкаторного виду корiнниx ль Ыв у паркових культурфiтоценозаx. Дослiдження трав'яного покриву, який дуже залежить вщ розташованих над ним ярусiв, та ще й у багатьох парках штучно формуе людина, за бiльшоï складност та трудомiсткостi, нiж досль дження дендроценозiв, дае набагато менше корисно1' iнформацiï для проек-тних ршень. Якщо вiдiйти вiд науково1' мови та використати образну мову приказок, то не варто сумувати з волоссям, якщо втрачено голову. Тобто не варто втрачати час та сили на визначення асощацш, якщо змши вщбулися на
pÏBHÏ формацш. Таким чином, чим бiльшi змши вiдбулися у паркових флоце-нозах, тим бшьшого значення для розроблення проеклв реконструкцп набу-вають дослщження дендроценозiв, меншого - трав'яного покриву. Це пов'яза-но ще й з тим, що в мiру вщновлення домшантно1 ролi едифiкатора коршних лiсiв, яка вiдбудеться внаслiдок ре^заци проектних рiшень, будуть вщбува-тися змши у нижчих ярусах, зокрема i в трав'яному. З шшого боку, чим кра-ще збершся у парках едифiкаторний вид коршного лiсу, тим бiльшого значення набувають дослiдження трав'яного покриву, оскшьки за вiдсутностi голов-но! проблеми (замши коршного люу похiдним) можна бшьше уваги придши-ти супутшм питанням (формуванню декоративного трав'яного покриву). Та-кож чим краще у парку збершся природний трав'яний покрив, тим бшьшого значення набувае його вивчення, i, навпаки, чим бшьшу площу в парку займають газони, тим меншою стае роль таких дослщжень.
Викладене вище також однозначно свщчить про те, що вивчення, мо-делювання та формування паркових дендроценозiв шляхом зiставлення ix з аналопчними корiнними е суто геоботашчним дослiдженням. 1нше диску-сiйне питання: "За методикою яко! школи, домшантно! чи флористично!, пот-рiбно проводити дослщження паркових культурфiтоценозiв?"
Ми, як це добре видно за термшолопею, використовували методику домiнантноï школи. У бшьшосп випадкiв ми визначали тшьки формацiю (найчастiше змiни вiдбувалися саме на цьому рiвнi), iнодi субформащю, ще рiдше - клас асощацш. Асоцiацiï ми не визначали, оскшьки не дослщжували трав'яний покрив (для прийняття проектних ршень це не так важливо). Методика домiнантноï школи дае змогу проводити дослщження саме у такому обсяз^ оскшьки назви синтаксошв визначаються у разi складання опису рос-линностi (нижш таксони встановлюються шляхом подiлу вищих).
Друга позитивна якiсть методики домiнантноï школи - назви синтак-сошв дають змогу вiдразу уявити об'ект. Тому вiдомостi, викладенi у термшологп домiнантноï школи, легко сприймають працiвники зеленого бу-дiвництва i навггь арxiтекторами, якi не мають базово!" бiологiчноï освiти, що надзвичайно важливо, оскшьки реконструкщя паркiв - це спшьна праця ба-гатьох спещашспв рiзного профiлю i для чггко1' реалiзацiï проекту вони мають розумгги один одного.
Описи бшьшосп лiсовиx формацiй, субформацiй, клаЫв асоцiацiй та асоцiацiй, якi трапляються в Укршш, зробили представники домшантно1' школи. Тому е достатньо лпературних вiдомостей для проведення порiвняль-но-фггоценотичного аналiзу.
Методика флористично1' школи базуеться на врахуванш повного фло-ристичного складу (вишд таксони встановлюються на основi об'еднання нижчих), тому для не1' е обов'язковим вивчення трав'яного покриву. Тобто вико-ристання ще1' методики призведе до проведення складшших, тривалiшиx за часом (вщповщно - дорожчих) дослiджень, значну частину яких попм не бу-де використано пщ час прийняття проектних ршень.
Пiд час проведення дослщжень за методикою домшантно1' школи чгг-ко фiксуються змiни, якi вщбулися (наприклад: Querceta roboris замiнилася на Fraxineta excelsioris). Дослщження за методикою флористично!' школи (у
наведеному вище прикладi - якщо Quercus robur не випав повшстю) можуть цього "не помггити" (оскiльки флористичний склад не змшився).
Наступний недолiк методики флористичноï школи полягае у тому, що за назвою синтаксошв не завжди можна уявити ^6î насадження. Так поши-ренi у Люостепу Украши лiси, якi за домшантною школою належать до фор-мацп дуба звичайного (Querceta roboris), за флористичною - до класу дубово-букових (Querco-Fagetea Br.-Bl. et Vlieger in Vlieger 1937). Тобто за назвою не можна зрозумпи, який вид переважае - Quercus robur чи Fagus sylvatica L. Це стосуеться уЫх синтаксономiчниx одиниць. У назвi асощаци звучить назва дiагностичного виду, який може бути як домшантом, так i асектатором. В останньому випадку виникае ютотна проблема для сприйняття методики архитекторами та пращвниками зеленбуду.
Лише у 1980-х роках з'явилися в Украш першi роботи з опису лiсiв за методом Браун-Бланке. Шсля того юльюсть таких публiкацiй значно збшь-шилася, але до повного опису лiсiв за флористичною класифiкацiею у масштабах Украши ще далеко. Тому складшше знайти лпературу для проведення порiвняльного аналiзу.
Цiкава дискуЫя розгорнулася свого часу навколо методики дослщження агрофiтоценозiв та практичноï вiддачi вiд таких ценотичних дослщжень [2, 12]. Вона повчальна у тому плат, що i пщ час вивчення паркових культурфь тоценозiв потрiбно не тiльки представляти отримаш данi у термiнологiï геобо-ташки, але й тверезо оцiнювати наукову та практичну щншсть цих даних. Бшьшють з вiдомиx нам робгт, присвячених дослiдженню паркових фгтоцено-зiв за флористичною методикою, завершуються визначенням дiагностичного виду тiеï чи iншоï асоцiацiï. Наприклад Г.О. Цуканова [15] дослщила рослин-нiсть паркiв, яю знаходяться на островах у заплавi Днiпра у межах Киева i навела назви синтаксономiчниx одиниць за домшантною та флористичною методиками. Оскшьки за назвами, яю наведет за домшантною методикою, легко уявити ^6î рослиншсть, то значною мiрою вони визначають комплекс за-xодiв, що мае здшснюватися на кожнiй дiлянцi для ïï оптимiзацiï. 1нша картина складаеться внаслiдок аналiзу назв за флористичною методикою. Наприклад, в однш iз асоцiацiй дiагностичним видом виявилася Aristolochia clemati-tis L. (назва цього виду увшшла у назву асощаци). На цьому наукове досль дження було завершене. Тодi як проектант, який буде розробляти проект реконструкцп насаджень, спираючись на щ результати, не може уявити соб^ як ïx штерпретувати, яю висновки можна зробити для того, щоб запропонувати певний догляд за дшянкою. Таким чином, одним з головних недолтв публь кацiй дослщжень паркових ценозiв за флористичною методикою е ïx суто наукове спрямування i вщрив вщ виршення практичних завдань. На нашу думку, роль дослщжень за флористичною методикою значно зросла, якби вони були спрямоваш на визначення тишв умов мюцезростання. Тобто необхщно не тшьки назвати дiагностичний вид асощаци, але й вказати який тип умов мюцезростання вш iндукуе (на жаль, дуже часто види, яю виявляються дiаг-ностичними у певних асощащях, не е видами-iндикаторами, включеними у довiдники з визначення тишв умов мюцезростання за едафiчною шткою Алексеева-Погребняка). Якби це робилося, то проектанти могли б використа-
ти отримаш вiдомостi для пiдбору видiв, що проектуються для посадки. Для бшьшосп аборигенних видiв дерев, кущiв, нашвкушдв, кущикiв та лiан вщо-мо, у якому тиш умов мюцезростання вони найкраще зростають. На жаль, про штродуковаш види таких вщомостей небагато, хоча iдеï використання люово1* типологiï (типiв умов мiсцезростання) у паркознавствi висловлювалися давно, але до опублжування капiтальноï монографiï справи так i не дшшли.
У тепершнш час методикою домiнантноï школи користуeться дедалi менше дослiдникiв, а поширюeться флористична. Але наведенi вище вщо-мостi показують, що потенцiал методики домшантно1" школи далеко не пов-нiстю вичерпаний i вона тривалий час може з великою користю застосовува-тися для дослiдження паркових культурфiтоценозiв, якi створенi на базi при-родно1' рослинностi.
Геоботанiчне паркознавство базуeться на порiвняннi паркових куль-турфiтоценозiв з фiтоценозами корiнних непорушених лiсiв. Звiдси випливаe таке дискусшне питання: "Чи e непорушенi коршт насадження iдеалом пар-кобудiвництва?". ^черявий В.П. [ll] на основi досвщу садово-паркового бу-дiвництва Х1Х ст. встановив, що найдовговiчнiшими та декоративними ви-явилися фiтоценози з едифжаторами природних лiсiв - Quercus robur, Fagus sylvatica, Alnus glutinosa, Betula pendula, Pinus sylvestris, Picea abies, Larix decidua та шшими.
Успенська Н.Д. [l4] вважаe, що паркова Querceta roboris, яка фор-муeться за зразком коршних природних асощацш, повинна мати з нею за-гальну синузiальну будову, абсолютно постшш види корiнного насадження мають бути представлен в парковiй Querceta roboris. Юльюсна участь кожного виду у парковш Querceta roboris не повинна виходити за межi його участ у корiнних насадженнях. За таких, достатньо жорстких, вимогах одна-ково лишаeться достатнiй проспр для пiдвищення декоративностi паркових Querceta roboris. Так зiмкненiсть кущового ярусу в клас асоцiацiй Querceta corylosa становить 0,2-0,7 (рщко - бшьше). Виходячи з естетичних мiркувань, у парковш Querceta roboris зiмкненiсть кущового ярусу може варшвати у цих межах (якщо буде визнано необхщним, можна знизити зiмкненiсть до 0,2 i це не буде порушенням, але подальше зниження зiмкненостi або повне видалення кущового ярусу вже розцiнюeться як фгтоценотична деградацiя насадження).
Проте практика свщчить, що не завжди коршне недеградоване насадження вiдповiдаe специфiчним вимогам (естетичним, сашгарним, рекре-ацiйним), якi висуваються перед рослиншстю паркiв. Наприклад: насадження так звано1' "парково1" Querceta roboris дендропарку "Олександрiя" з погляду фiтоценологiï e сильнопорушеними. Але стосовно паркознавства - це найес-тетичшша частина парку [4]. Тобто в багатьох випадках за реконструкци парку в певнш його частит буде не точно вщтворюватися коршне насадження, а тшьки ri його яруси, яю важливi для садово-паркового будiвництва. Насампе-ред йдеться про перший ярус, про вщновлення в ньому домшантно1" ролi еди-фiкатора коршних лiсiв. Вiдновлення iнших ярусiв буде значною мiрою зале-жати вщ того, чи вiдповiдаe це художньому образу, який маe формувати це насадження. Таким чином, геоботашчна складова у проектнш роботi не стаe
чимось абсолютним, вона враховуеться у тому ступеш, який необхщний для створення високодекоративних, довговiчниx та стшких насаджень. Одним iз можливих варiантiв проектного ршення е формування насадження вщповщ-но до обраного художнього образу (тобто деградованого з погляду фгтоцено-логп) у смузi певноï ширини вздовж дорiжок та вiдновлення масиву, близько-го за всiма показниками до коршних непорушених лiсiв у глибиш парку.
Безумовно, що широке застосування геоботанiчноï методики не вщки-дае використання у парках штродукованих видiв. Вони мають застосовувати-ся переважно у парковому та регулярному типах садово-паркового ландшафту. Щодо лiсового типу, то значнi за площею масиви з штродукованих видiв трапляються рщко i майже завжди е додатком до бшьшого за площею масиву коршного люу.
Лейтмотивом цiеï статп була думка про використання геоботашчних дослщжень для виршення практичних питань паркобудiвництва. На жаль, на цьому шляху часто постають законодавчi перешкоди. Так, нашi дослщження [9] показали, що площд Querceta roboris у парках Киева скорочуються, Quer-ceta roboris замшюються на Carpineta betuli та iншi малощнш насадження. Якщо ця тенденщя збережеться, то через певний промiжок часу (порядку 50100 рокiв) Querceta roboris практично зникнуть. Для ïx вщновлення необхщ-но проводити рубання малощнних насаджень i створювати парковi культури Quercus robur. Але будь-яю рубання живих рослин у парках категорично за-боронеш. 1нколи щ заборони стають абсурдними. Так у 2001 р. ми розробля-ли "Концепщю ландшафтноï реконструкцiï насаджень" для "Проекту лан-дшафтноï реконструкцiï зелених насаджень на схилах Дншра" у Киевi (проект виконувався у Кшвпроекп, головний арxiтектор проекту - О.В. Колесников). Було встановлено, що юльюсть дерев на одиницю площд на багатьох дь лянках парюв значно перевищуе оптимальш показники для певного вшу за лiсiвничими нормами. Через це дерева ослаблеш, мають високо пщнят нез-начш за розмiрами крони. Довелося докласти величезних зусиль, щоб провести через еколопчш iнспекцiï акти на вирубування частини дерев, але довести юльюсть дерев до оптимальноï на всш площд так i не вдалося. Висновки:
1. На сьогодт сформувався новий науково-практичний напрям - геобота-нiчне паркознавство.
2. Для оцшки стану насаджень паршв та прийняття проектних рiшень з реконструкцп найперспективтшими е дослщження дендроценозiв, викона-ïïi за методикою домiнантноï школи, та порiвняння отриманих даних з описами дендроценозiв коршних непорушених лiсiв.
3. Дослiдження парковоï рослинностi за методикою флористичноï школи будуть мати практичну цiннiсть у разi ïx пристосування для визначення типу умов мюцезростання та подальших наукових дослiджень з включениям лiсовоï типологiï у паркознавство.
4. Неможливо вiдиовити домiиаитиу роль едифiкаторiв корiиииx лiсiв у парках без вирубування малоцшних насаджень та створення на ïx мющ вiдповiдииx паркових культур. Для виршення цього питання мають бути виесеиi поправки у закони, щоб такi дiï були дозволет.
Л1тература
1. Геоботашчне районування Украшсько! РСР. - К. : Вид-во "Наук. думка", 1977. -
303 с.
2. Гродзшський А.М. Геоботашчш та агробюценолопчш проблеми спещ^заци сiльськогосподарського виробництва / А.М. Гродзинский // Украшський боташчний журнал.
- 1980. - Т. XXXVII, № 6. - С. 1-7.
3. Клименко Ю.А. Геоботаническое парковедение / Ю.А. Клименко // Актуальные проблемы ботаники: молодежная конф. ботаников стран СНГ : тезисы докл. - Апатиты, 1993.
- С. 17-18.
4. Клименко Ю.О. Дендропарк "Олександрiя": характеристика старо! та ново! терито-рш / Ю.О. Клименко, Л.П. Мордатенко // 1нтродукщя рослин. - 2001. - № 3-4. - С. 124-138.
5. Клименко Ю.О. Деревна рослиннють старовинних парюв люостепово! частини Львiвськоi обласп / Ю.О. Клименко // Науковий вюник УкрДЛТУ : зб. наук.-техн. праць. -Львiв : Вид-во УкрДЛТУ. - 2004. - Вип. 14.8. - С. 156-165.
6. Клименко Ю.О. Змши насаджень старовинних парюв-пам'яток садово-паркового мистецтва Вшницько! обласп / Ю.О. Клименко // Украшський боташчний журнал. - 2010. -№ 2, т. 67. - С. 200-207.
7. Клименко Ю.О. Насадження старовинних парюв-пам'яток садово-паркового мистецтва Житомирсько! обласп / Ю.О. Клименко // Науковий вюник УкрДЛТУ : зб. наук.-техн. праць. - Львiв : Вид-во УкрДЛТУ. - 2009. - № 19.7. - С. 28-37.
8. Клименко Ю.О. Шрвняльно-ф^оценотичний аналiз насаджень старовинних парюв-пам'яток садово-паркового мистецтва Сумсько! обласп / Ю.О. Клименко // Вюник Сумського на-цюнального аграрного ушверситегу. - Сер.: Агрономiя i бюлопя. - 2009. - Вип. 11(18). - С. 5-12.
9. Клименко Ю.О. Формування деревно! рослинносп парюв Киева / Ю.О. Клименко // Науковий вюник УкрДЛТУ : зб. наук.-техн. праць. - Львiв : Вид-во УкрДЛТУ. - 2002. - Вип. 12.8. - С. 56-62.
10. Кузнецов С.1. Паркознавство як бюеколопчна основа паркобудiвництва / С.1. Кузнецов, Ю.О. Клименко // 1нтродукщя рослин. - 2003. - № 1-2. - С. 131-141.
11. Кучерявый В.А. Зеленая зона города / В. А. Кучерявый. - К. : Вид-во "Наук. думка", 1981. - 248 с.
12. Миркин Б.М. Про деяю аспекти сучасно! агроф^оценологп / Б.М. Миркин // Украшський боташчний журнал. - 1980. - Т. XXXVII, № 5. - С. 1-8.
13. Рубцов Л.И. Садово-парковый ландшафт / Л.И. Рубцов. - К. : Изд-во АН УССР, 1956. - 211 с.
14. Успенская Н.Д. Биологические основы создания парковых насаждений дубравного типа в условиях Украинского Полесья и Лесостепи : дис. ... канд. биол. наук: спец. 03.00.05 "Ботаника" / Н.Д. Успенская. - К. : Вид-во "Либвдь", 1985. - 199 л.
15. Цуканова Г.О. Флористичне та ценотичне рiзноманiття островiв Дншра в межах Киева та його охорона : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. бюл. наук: спец. 03.00.05 "Боташка" / Г.О. Цуканова. - К. : Вид-во "Либвдь", 2005. - 20 с.
Клименко Ю.О. Полемичные вопросы геоботанического паркоз-навства
На основании литературных сведений и проведенных собственных исследований утверждено, что сформировалось новое научно-практическое направление - геоботаническое парковедение. Выяснено, что самыми перспективными являются исследования дендроценозов по методике доминантной школы, что возобновление коренного насаждения в парках не может быть абсолютно точным (главное - возобновить доминирующую роль эдификатора в первом ярусе), что действующее законодательство, которое не дает возможности проводить в парках рубку, создает проблемы для возобновления коренных насаждений.
Ключевые слова: геоботаника, парковедение, дендроценоз, сравнительно фито-ценотический метод, парк, коренные леса, возобновления.
Klimenko Yu.A. Polemic problem of geobotanical park science
On the base of available literature data and own investigations it became evident, that new scientific-practical direction is formed. It is geobotanic park science. It is shown that
investigation of woody cenosis by the method of dominant school is the most prospect, and renewing of aboriginous plantations in park can not be absolutely accurate (the main task is to renew dominate role of ediphicator at first layer), but acting laws ban felling in parks that is a problem for aboregenous plantation renewing.
Keywords: geobotanic, park science, woody cenosis, comparative phytocenotic method, park, aboriginous (virginal) forests, renewing._
УДК 630 *907.13 Астр. М.М. Лесь1 - НЛТУ Украти, м. Льв^в
СУБСТРАТИ ДЛЯ ВИРОЩУВАННЯ ГЛИВИ ЗВИЧАЙНО1 (РЬЕШОТШ ОЭТКЕАТиЭ) У СУМ1ШАХ З В1ДХОДАМИ
ХВОЙНИХ ПОР1Д
Розроблено технологию вирощування гливи звичайно! на вщходах хвойних порщ дерев, що накопичуються у великих кшькостях в окремих люових господарствах, забруднюючи навколишне середовище. Встановлено, що роботи з культивування гливи звичайно! на субстратах вiдходiв хвойних порiд з рiзними домiшками необхщ-но продовжувати для отримання цiнного харчового продукту, а також вщпрацюван-ня безвщходних чистих технологiй.
Ключов1 слова: глива звичайна, вщходи хвойних порiд, субстрати.
Постановка проблеми. У Нащональному люотехшчному ушверсите-т Укра!ни тривалий час здшснюють дослщження з використанням субстра-т1в, як мютять вщходи хвойних порщ - кори, тирси, гшочок, для вирощування гливи звичайно!. 1снуе думка, що вирощувати гливу можна лише з використанням вщход1в листяних порщ [1], тому що для хвойних потр1бний спе-щальний штам. З огляду на це, ми дослщжували субстрати з додаванням вщ-ход1в хвойних порщ
Методика дослщжень. Дослщи проводили у лаборатори мжологи Нацюнального люотехшчного ушверситету Укра!ни за вщповщними методиками [2-4]. При постановщ дослщв з вирощування гливи звичайно! на в1дхо-дах хвойних порщ основним компонентом була тирса ялини европейсько! та сосни звичайно!, а також домшка соломи злакових культур (СЗК) з тирсою листяних порщ (ТЛП). У дослщженш використовували штам Р1еиго1иБ ОБ^е-аШБ НК-35. Тирсу хвойних \ листяних порщ дерев та солому злакових культур використовували св1жими, без стороншх запах1в, без патогенно! флори. Компоненти субстрат1в зважувалися сухими, пот1м зм1шували в таких про-порщях (%):
1. Тирса хвойних порщ (ТХП) (100 %);
2. ТХП: СЗК (50:50 %);
3. СЗК (100 %);
4. ТХП: СЗК: ТЛП (25:50:25 %);
5. СЗП: ТЛП (50:50 %).
Контролем слугували субстрати №3, №5.
Використання в дослщах згаданих субстрат1в дало змогу виявити за-коном1ршсть обростання !х мщел1ем, урожайшсть плодових тш, тривалють
1 Наук. керiвник проф. В.П. Кучерявий, д-р с.-г. наук - НЛТУ Украши, м. Львiв
