CC BY
16
Відомо, що зростання рівня автоантитіл до ДНК та кардіоліпіну асоційовано з підвищенням розвитку автоімунних процесів, артеріальним та венозним тромбозом і активацією запалення.
За результатами експерименту встановлено, що оваріоектомія спричиняє підвищення рівня автоантитіл до нативної ДНК та кардіоліпіну порівняно з інтактним контролем відповідно у 2 (зворотний титр 64 (64 ^ 64) проти 32 (32 ^ 32), р < 0,05 ) та 8 разів (зворотний титр 64 (64 ^ 64) проти 8 (8 ^ 8), р < 0,05).
Поєднання дефіциту естрогенів із МС на тлі гіпотиреозу призводить до посилення синтезу автоантитіл до ДНК та кардіоліпіну (відповідно зворотний титр 128 (64 ^ 128) і 128 (128 ^ 256), р < 0,05). Отримані результати свідчать про те, що МС у поєднанні з гіпотиреозом посилює порушення автоімунітету та підвищує ризик тромбоутворення в тварин з дефіцитом естрогенів.
Встановлено, що пероральне введення 17р-естра-діолу знижує, але не нормалізує, рівні антитіл до нативної ДНК та кардіоліпіну (відповідно зворотний титр 64 (64 ^ 64) і 16 (8 ^ 16), р < 0,05) в оваріоектомованих щурів з МС.
Висновки. Дефіцит естрогенів є самостійним чинником активації запального стану та ініціації автоімунної агресії й протромбогенного статусу, свідченням чого є підвищення концентрації С-реактивного білка та рівня автоантитіл до нативної ДНК і кардіоліпіну. Поєднання гіпоестрогенії з метаболічним синдромом на тлі гіпотиреозу посилює імунологічний та гемокоагуляційний дисбаланс, тоді як пероральне введення 17р-естрадіолу гальмує прояви імунологічної дисфункції, покращує агрегантний стан крові, зменшуючи ризик тромбоутворення.
УДК 616.523-07-08-06:616-097
Господарський І.Я., Господарська Х.О.
Кафедра клінічної імунології, алергології та загального догляду за хворими Тернопільський медичний університет ім. І.Я. Горбачевського
ТЕРАПІЯ ЦИТОМЕГАЛОВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ
ЗА УМОВИ СУПУТНЬОГО ІМУНОДЕФІЦИТУ
В останні роки різко зросла роль ЦМВ-інфекції як одного з основних факторів невиношування вагітності. Перебіг цієї хвороби характеризується поліорганністю уражень, значними труднощами в діагностиці й лікуванні. Проблемність терапії пацієнток значною мірою пов’язана з активацією вірусу на тлі дефектів імунної відповіді, які знижують ефективність противірусних засобів. А тому оптимальною в лікуванні таких хворих є комбінація противірусних та імунотропних медикаментів.
Метою дослідження було вивчити особливості впливу й перевірити лікувальну ефективність препаратів анти-цитомегаловірусного імуноглобуліну в пацієнток із ЦМВ-інфекцією при різних типах порушення імунної відповіді.
Матеріал і методи дослідження. Обстежено 35 жінок з обтяженим акушерським анамнезом — повторним невиношуванням вагітності в анамнезі. Основними
методами верифікації діагнозу були імуноферментний аналіз (ЦМВ ^М та IgG) і полімеразна ланцюгова реакція (виявлення ДНК-вірусу). Імунологічне обстеження проводили за допомогою моноклонових антитіл (визначення CD3, 4, 8, 16, 25). Концентрацію інтерлейкіну-2 (ІЛ-2) визначали імуноферментним методом, рівні іму-ноглобулінів класів А, М і G — за Манчіні.
Результати дослідження та їх обговорення. У 24 жінок виявлені маркери реактивації хронічної цитомегало-вірусної інфекції — поява ДНК вірусу і/або специфічного ^М. У всіх обстежених пацієнток виявлені лабораторні ознаки ураження імунної системи: в 10 пацієнток — за лімфоцитарним типом (чи комбіновані з вираженим домінуванням лімфоцитарного), у 14 — комбіновані (переважно за гуморально-лімфоцитарним чи гуморально-ін-терфероновим типами з домінуванням гуморального).
Зважаючи на названі особливості імунного статусу, жінки були розподілені на 2 групи. Всі вони отримували вальтрекс по 3,0 г на добу протягом 14 днів. Відповідно до мети й завдання роботи 5 пацієнток з 1-ї й 7 — з 2-ї груп додатково отримували антицитомегало-вірусний імуноглобулін по 100 мл внутрішньовенно 1 раз у 3 дні (всього на курс — 300 мл). Решті 5 пацієнток з 1-ї й 7 — з 2-ї груп був, окрім вальтрексу, призначений ізопринозин по 50 мг/кг ваги протягом 20 днів.
Характерно, що в усіх 10 жінок 1-ї групи, окрім позитивного результату на ЦМВ ДНК, виявляли специфічний ^М і високі показники специфічного IgG. При цьому в 6 пацієнток з 2-ї групи на тлі позитивної ДНК не виявили діагностичних титрів специфічного ^М, у 9 — IgG перевищував межу менше ніж удвічі, а ще в 2 — взагалі був негативним. Домінування часткових або повних серонегативних варіантів специфічної відповіді корелювало з гуморальним типом імунної недостатності.
Висновки. Виявлено кращий клініко-імуноло-гічний і вірусологічний ефект при використанні вальтрексу в поєднанні з антицитомегаловірусним імуноглобуліном. У 10 пацієнток із 12 під впливом лікування ЦМВ ДНК і специфічний ^М вже через 1 місяць не виявлялися. Таким чином, згадана схема лікування високоефективна для лікування ЦМВ у жінок зі звичним невиношуванням вагітності, особливо у випадках серонегативної форми інфекції.
УДК 616.248-07-053.5:575.2 Григола О.Г.
Кафедра педіатрії та дитячих інфекційних хвороб Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці
ПОКАЗНИКИ АТОПІЧНОЇ РЕАКТИВНОСТІ У ДІТЕЙ ШКІЛЬНОГО ВІКУ, ЯКІ ХВОРІЮТЬ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ ФІЗИЧНОГО НАПРУЖЕННЯ
Бронхіальна астма фізичного напруження (АФН, exercise induced asthma, EIA) характеризується виникненням симптомів загострення захворювання в
158
Международный эндокринологический журнал, ISSN 2224-0721
№ 6(54) • 2013
зв’язку з впливом провокації фізичного навантаження. Її об’єктивним параклінічним критерієм може бути виникнення бронхоспазму, що призводить до зниження базисних значень ФОВ1 не менше ніж на 15 %. Залежно від застосованих критеріїв даного фенотипу захворювання він реєструється в межах від 30 до 90 % хворих. Проте в педіатрії питання, пов’язані з діагностикою та верифікацією АФН, лікувально-профілактичними заходами, зокрема рекомендаціями щодо занять фізичною культурою, залишаються неви-значеними та повсякчас не повною мірою обґрунтованими.
Мета дослідження — вивчити клінічні показники, маркери атопії та гіперсприйнятливості бронхів до прямих і непрямих чинників у хворих шкільного віку з фенотипом бронхіальної астми фізичного напруження для оптимізації індивідуалізованих лікувально-профілактичних заходів.
Матеріал і методи дослідження. Дослідження проведене в паралельних клінічних групах порівняння, сформованих за принципом випадкової вибірки, методом «випадок-контроль». Обстежено 57 дітей шкільного віку, що страждають від бронхіальної астми, яка має ознаки АФН (І клінічна група), а ІІ групу сформували 53 дитини, у яких наведені вище ознаки АФН були відсутні. За основними клінічними характеристиками групи виявилися порівнянними. Проведене комплексне клінічно-параклінічне обстеження передбачало вивчення шкірної гіперчутливості негайного типу до стандартних небактеріальних алергенів та проведення бронхопровокаційних тестів із прямими (серійні розведення гістаміну) й непрямими (дозований біг) бронхоспазмогенними чинниками.
Результати дослідження та їх обговорення. У роботі показано, що в хворих із АФН порівняно з групою контролю захворювання частіше мало тяжкий характер перебігу: співвідношення шансів (СШ) — 3,0 (95% ДІ 1,6—5,5), відносний ризик (ВР) — 2,03 (95% ДІ 1,6— 2,7), абсолютний ризик (АР) — 24 %. Особливостями хворих з АФН були: більш обтяжений атопічними захворюваннями сімейний алергологічний анамнез (генеалогічний індекс становив (0,19 ± 0,05) ум.од. проти (0,11 ± 0,02) ум.од. в групі порівняння, Р > 0,05), гірші умови соціоекономічного оточення, вищі показники лабільності бронхів (індекс лабільності бронхів сягав (31,7 ± 1,8) % проти (12,6 ± 1,6) % у групі порівняння, Р < 0,001) та їх реактивності (кут нахилу дозозалежної кривої становив у І групі (1,74 ± 0,09) ум.од, а у ІІ — (1,58 ± 0,08) ум.од., Р > 0,05), а також вірогідно вищі показники негайної гіперчутливості шкіри до стандартних побутових алергенів.
Висновки. Комбінація спадкової схильності до алергічних захворювань, негативних зовнішніх впливів, атопічної реактивності організму та гіпер-сприйнятливості бронхів призводить до формування фенотипу більш тяжкої форми бронхіальної астми фізичного напруження в дітей шкільного віку. У таких хворих трапляється вища неспецифічна гіперсприй-нятливість бронхів не лише до непрямих бронхо-
провокаційних стимулів, але й прямого бронхоспазмогенного фармакологічного агента (гістаміну), що свідчить про наявність сформованих процесів гі-перчутливості й гіперреактивності бронхів до різного спектра провокаційних агентів. Отримані дані є підставою для індивідуалізованого підходу до тактики протизапальної базисної терапії захворювання за його фенотипу у вигляді гіперчутливості до фізичної нагрузки.
УДК 616.24-002.5-097-07-085.28 Єременчук І.В.
Кафедра фтизіатрії та пульмонології Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці
РЕТРОСПЕКЦІЯ СТІЙКОСТІ МІКОБАКТЕРІЙ ТУБЕРКУЛЬОЗУ ДО АНТИМІКОБАКТЕРІАЛЬНИХ ПРЕПАРАТІВ У 2008-2011 рр.
У ЧЕРНІВЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) за 2010 рік, показник захворюваності на туберкульоз (ТБ) у Білорусі становить 52,2 на 100 тис. населення, Польщі — 18,3, Болгарії — 32,0, Литві — 53,2. Значно вищі показники захворюваності у Республіці Молдова — 115,7, Грузії — 104,6, Киргизстані — 103,8, Російській Федерації — 83,0.
Мета дослідження — провести ретроспективний аналіз стійкості мікобактерій туберкульозу у хворих на вперше діагностований туберкульоз легень у Чернівецькій області.
Матеріал і методи дослідження. Ретроспективний аналіз стійкості мікобактерій туберкульозу (МБТ) до антимікобактеріальних препаратів (АМБП) у 2008— 2011 рр. у Чернівецькій області.
Результати дослідження та їх обговорення. Провівши порівняльний аналіз поширеності мультирезис-тентного туберкульозу легень (МРТБ) у Чернівецькій області з даними «Глобальної доповіді про боротьбу з туберкульозом за 2011 рік», можна констатувати, що кількість випадків уперше виявленого підтвердженого МРТБ в Україні з 2009 по 2011 рік збільшилась у 1,3 раза, порівнюючи показники поширеності у мегапо-лісі Харків, кількість осіб із МРТБ за дані роки незначно знизилась (у 0,9 раза). Разом із тим у Чернівецькій області кількість осіб із МРТБ збільшилась у 2,2 раза.
Частота первинної медикаментозної резистентності штамів мікобактерій у пацієнтів із уперше діагностованим туберкульозом легень за 2008—2011 роки у Чернівецькій області зменшилась у 1,9 раза, що дозволяє констатувати стабільність резистентного процесу.
Нами проаналізовані результати дослідження стійкості МБТ до АМБП у хворих на ТБ, зареєстрованих у 2008—2011 роки у Чернівецькій області. Всього обстежено методом бактеріоскопії 7542 осіб, із них випадки виявлення кислотостійких бактерій становили 16,51 % (1245 пацієнтів). Методом посіву МБТ (+) ви-
№ 6(54) • 2013
www.mif-ua.com
159
