CC BY
26
них властивостей отриманих антигенних препаратів із застосуванням ціанобактеріального еритроцитарного діагностикуму показало суттєву залежність цих властивостей від температурного режиму екстракції, pH та складу буферно-сольового середовища при використанні різних методів екстракції.
Отримані результати дозволили зробити висновок про те, що деградований полісахарид ЛПС-комплек-су зовнішньої мембрани ціанобактерій Microcystis aeruginosa не може виступати самостійним етіологічним фактором патологічних процесів. У природних умовах водних екосистем і при технологічній обробці води для господарськопитного використання деградо-ваний полісахарид у чистому вигляді не накопичується, а найімовірніше входить як структурний компонент до більш складних макромолекулярних утворень зі специфічною біологічною активністю, таких як ціанобак-теріальний 0-антиген. Відносно неушкоджений, такий ендотоксичний комплекс, що містить усі компоненти повноцінного 0-антигену, має, певною мірою, гемо-сенситивну активність і здатний зв’язувати специфічні антиціанобактеріальні антитіла.
УДК 616-002.777-02:618.177
Чоп'як В.В., Гаврилюк А.М.
Кафедра клінічної імунології та алергології Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького
АВТОІМУННІ ХВОРОБИ ТА РЕПРОДУКТИВНА ФУНКЦІЯ ЖІНКИ
Однією з найважчих проблем сьогодення у клінічній медицині є зростання кількості неплідних пар. Серед уже відомих причин дедалі більший відсоток займає непліддя з імунозалежних причин. Сучасні умови життя спричиняють негативний вплив на імунну систему людини, що, в свою чергу, викликає формування різних імунопатологічних синдромів. Оскільки організм є одним цілим, імунопатологія накладає відбиток на виконання ним інших природних функцій, у тому числі репродукцію. Фізіологічна вагітність повинна перебігати за умов багатокомпонентної супресії імунної відповіді в організмі жінки. Однак порушення регуляції імунної відповіді, зокрема наявність у вагітної автоімунної патології, може спричинити негативний вплив на виношування плода.
Клінічна імунологія визначає щонайменше вісім теорій відміни імунологічної толерантності до авто-антигенів та запуску автоагресії щодо власних тканин. Основними тригерними факторами формування автоімунних хвороб є вірусні інфекції, ксенобіотики, низькі температури, іонізуюче та ультрафіолетове випромінювання, вільні кисневі радикали. Проблема порушення толерантності до автоантигенів більш властива жінкам. Автоімунні хвороби у жінок нерідко супроводжуються змінами рівнів статевих гормонів, зокрема пролактину. Пролактин є промотором ав-
тоімунітету Внаслідок автоімунного запалення знижується рівень кортизолу та підвищується секреція пролактину, що призводить до прогресування захворювання. Гіперпролактинемія асоціюється з неврологічними, нирковими та гематологічними порушеннями, серозитами при ревматоїдному артриті (РА), появою антитіл до двоспіральної ДНК (ds DNA) та гіпоком-плементемією. Виявлено кореляцію гіперпролактине-мії при РА з високими титрами автоантитіл до SSA/Ro, SSB/La, Sm та RNP.
Пацієнтки з автоімунними хворобами потребують особливого підходу у плануванні та веденні вагітності. Щонайменше за три місяці до настання вагітності повинне припинитися серйозне лікування, і, навіть коли вона настане, активність автоімунного процесу потрібно моніторувати. Для цього вагітній жінці потрібно кожних три місяці проходити імунологічне лабораторне обстеження. Воно повинне розпочинатися оцінкою кількості лімфоцитів у загальному аналізі крові та вивченням даних протеїнограми — чи підвищена її гама-фракція? Домінуючим механізмом пошкодження тканин при автоімунних хворобах є антитілозалежний, тому як верифікація діагнозу, так і моніторування таких пацієнток базуються на лабораторному визначенні автоантитіл (до ядерних, цитоплазматичних та мембранних структур клітини), а також до тканинних білків. У жінок із автоімунними хворобами існує небезпека запуску імунокомплексно-го механізму пошкодження нирок та судин. Це викликає необхідність визначати активність комплементу — як загальну, так і окремих її компонентів (зокрема, С3) та активність кисневозалежних ферментів у фагоциту-ючих клітинах. Ключем до прогнозування утворення надмірної кількості імунних комплексів є своєчасна оцінка клітинних факторів набутого імунітету, таких як основні популяції та субпопуляції лімфоцитів та їх активізаційні маркери. Якщо жінка з автоімунною патологією завагітніла, імунологічні обстеження допомагають виявити відповідну до її стану супресію імунної системи чи, навпаки, її активацію (викликану основним процесом). Це важливо для прогнозування перебігу хвороби під час вагітності. Доведено, що, наприклад, у хворих на ревматоїдний артрит та множинний склероз (так звані хвороби Т-хелперів 1-го типу) вагітність приводить до ремісії захворювання, а у хворих на системний червоний вовчак (переважання Т-хелперів 2-го типу) цілком імовірним є загострення у цей період. Рекомендованим є проведення імуноге-нетичних досліджень — визначення HLA-антигенів II класу, асоційованих зі схильністю до автоантитілоу-творення (для всіх автоімунних хвороб HLA-DR 2, 3, 4, 5; для жінок із системним червоним вовчаком — HLA-DR 2, 3, для жінок із ревматоїдним артритом — HLA-DR 4, у тому числі з алелями B1*0404, B1*0401, для жінок із системною склеродермією — HLA-A1, HLA-B8, HLA-DR3). Якщо така схильність виявлена, перші ознаки автоімунної хвороби можуть проявитися якраз після пологів — їх спровокує гормональний вибух і зростання рівня пролактину.
182
Международный эндокринологический журнал, ISSN 2224-0721
№ 6(54) • 2013
Антифосфоліпідний синдром (АФС) є основною причиною імунозалежного невиношування. АФС може бути безпосередньою причиною викидня, бо ан-тифосфоліпідні антитіла впливають на адгезивні молекули, розташовані між клітинами синцитіотрофобла-сту, і пошкоджують їх; і опосередкованою — бо вони ініціюють тромбози, які, в свою чергу, можуть призвести до інфаркту плаценти. Лабораторні критерії АФС є такими: присутні вовчаковий антикоагулянт (ЬА), ан-тикардіоліпінові антитіла (аСЬ), антитіла проти P2GPI (бета-2-глікопротеїну-1) ізотипів IgG та/або ^М. Присутність ЬА не є обов’язковою, для підтвердження діагнозу необхідна присутність підвищеного рівня аСЬ та антитіл проти P2GPI). Є дані, що у пацієнток з виявленими протиінфекційними (зокрема, протиток-соплазмовими) ^М-антитілами спостерігалися хибно-позитивні результати щодо наявності АФС.
Існує ряд сучасних імунотерапевтичних препаратів, які застосовують при загрозі викидня у жінок із автоімунною патологією. Найвідомішими з них є препарати імуноглобулінів людини для внутрішньовенного введення. Потрібно знати як клінічні показання до застосування таких імуноглобулінів, так і лабораторні критерії, яким повинна відповідати жінка перед призначенням цих препаратів.
Висновок. Для грамотного ведення вагітної з автоімунною патологією та передбачення імунозалежних ускладнень необхідне її спільне консультування лікарем акушером-гінекологом та клінічним імунологом.
УДК 616.248-053.2-08:616.233
Шахова О.О., Тарнавська С.І.
Кафедра педіатрії та дитячих інфекційних хвороб Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці
ОЦІНКА РИЗИКУ ВТРИМАННЯ ТА ВТРАТИ КОНТРОЛЮ В ПІДЛІТКІВ ІЗ РІЗНИМ СТУПЕНЕМ ТЯЖКОСТІ АСТМИ
Сучасний рівень знань у галузі дитячої алергології дозволяє своєчасно та обґрунтовано виявляти бронхіальну астму (БА), верифікувати тяжкість та конт-рольованість її перебігу та, відповідно до цього, складати план базисної протизапальної терапії. Разом із тим досить складно оцінити вірогідность утримання та втрати контролю захворювання, особливо актуальним це завдання видається у хворих підліткового віку, оскільки на тлі гормональних перебудов БА перебігає приховано, з частими періодами ремісії.
Мета дослідження — оцінити вірогідность утримання контролю та ризик його втрати у підлітків із різним ступенем тяжкості БА до початку контролюючої терапії.
Матеріал і методи дослідження. Сформовані дві клінічні групи спостереження: першу (І) становили 22 хворих на середньотяжку БА, другу (ІІ) — 21 пацієнт із тяжким захворюванням. Для оцінки контролю БА
використовували два опитувальника, що, в цілому, дозволяють оцінити ефективність менеджменту захворювання: це АСТ-тест (астма-контроль-тест) — дозволяв за наявності в дитини 25 балів верифікувати повний контроль БА, при сумі балів у межах 20—24 — частковий та у випадку наявності менше 20 балів — відсутність контролю над захворюванням; і GINA-тест, що відображав наведені рівні контролю за наявності в підлітків 6 балів, 7—9 та 10 балів і більше відповідно.
Результати дослідження та їх обговорення. Оцінка середнього рівня контролю астми в підлітків із се-редньотяжкою БА за даними АСТ-тесту становила 21,86 ± 0,51 (95% ДІ 20,8—22,9) бала, а з урахуванням GINA-тесту — 7,68 ± 0,32 (95% ДІ 7,0-8,4) бала. У хворих, в яких до початку контролюючої терапії ве-рифіковано тяжку БА, в стадії ремісії середній рівень контролю відповідно становив 21,00 ± 0,46 (95% ДІ 20,0-22,0) бала (Р > 0,05) та 7,86 ± 0,26 (95% ДІ 7,38,4) бала (Р > 0,05). За результатами якісного аналізу контролю в періоді ремісії в дітей груп порівняння відмічено, що в І групі за АСТ-тестом повний контроль відмічається у 40,9 %, а в ІІ групі — у 19,0 % підлітків, частковий контроль у І групі — у 45,5 %, а в ІІ групі —
52.4 % однолітків, втрата контролю відмічена в І групі у 13,6 %, а в ІІ групі — 28,6 % дітей. За результатами GINA-тесту відмічено, що у дітей І групи повний контроль захворювання спостерігався у 4,5 %, а у ІІ групі — в 4,3 % дітей, частковий контроль в І групі —
52.4 %, а в ІІ групі — у 47,6 % дітей, втрата контролю у І групі — 28,6 %, у ІІ групі — 38,1 % підлітків.
Висновки. У підлітків із середньотяжким захворюванням частіше відмічається тенденція до повного контролю захворювання, та рідше — до його втрати при оцінці за АСТ-тестом. При цьому використання GINA-тесту для оцінки рівня контролю дає протилежні результати, що більшою мірою залежить від неврахованих чинників, ніж від тяжкості астми до початку контролюючої терапії.
УДК 616.248-053.2-085 Шевченко Н.О.
Чернівецький медичний коледж Буковинського державного медичного університету, м. Чернівці
ТЕНДЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ У ДІТЕЙ ШКІЛЬНОГО ВІКУ
Стрімке зростання поширеності бронхіальної астми (БА), як і решти алергічних захворювань у дитячій популяції, помолодшання даної патології з персистен-цією у дорослий вік являють собою актуальну і злободенну проблему наукової педіатрії. БА характеризується гендерними відмінностями, що залежать від віку: до пубертатного віку в популяції хворих переважають хлопчики, а до досягення 20 років і старше — дівчатка. Вважається, що жіноча стать, атопія та гіперсприй-нятливість бронхів асоціюються з персистенцією БА з
№ 6(54) • 2013
www.mif-ua.com
183
