CC BY
54нятиями, формулами без учета конкретных условий. Нетерпимость к инновациям. Данное понятие, также не имеет обширной стократности, а интерпретируется достаточно однозначно.
В психологии термин «маргинализация» трактуется как утрата личностью прочной, однозначной, согласованной системы социальных идентичностей и ценностных ориентаций, в силу чего, личность подверженная маргинализации испытывает когнитивные и эмоциональные проблемы, затруд -нения, внутренний разлад [6].
Что касается термина «костность», то в психологии под ним, чаще всего, понимается: тяготение к чему-либо привычному, невосприимчивость к новому, прогрессивному.
Термин «нарушение» имеет следующее психологическое понимание: Нарушения на личностном уровне - системные нарушения поведения, прежде всего социального, характерные для тех или иных психических заболеваний и локальных поражений головного мозга. При этом происходят: снижение уровня активности, исчезновение критичности, изменение направленности и динамики мотивации нарушение самооценки [2,8].
Относительно понятия «стагнация» в психологии имеется следующее определение - это явление представляющее собой застой в эмоциональной и интеллектуальной сферах, отсутствие развития [6,12].
Понятие «трансформации» часто отождествляется с понятием «деформации», однако эти термины по своей сути имеют различные значения. Трансформация - имеет в своей основе качественные преобразования различных процессов и явлений. В отличие от деформации, в основе которой лежит регрессия и искажение, трансформативные изменения происходят в сторону развития и преображения [1,2,4,9].
Профессиональная деформация относится к тем междисциплинарным проблемам, глубокое научное осмысление которых только начинается. До недавнего времени понятие «деформации» использовалось сугубо в технических и медико-биологических дисциплинах.
Проведенное исследование, на наш взгляд, дало возможность выделить понятие профессиональной деформации, и близких к ней терминов, из общего понимания данного феномена, а также рассмотреть эти понятия в психологическом контексте.
Выводы.
Из результатов исследования видно, что указанные термины являются близкими по значению с понятием профессиональной деформацией личности, однако не могут быть взаимозаменимы, так как имеют характерные различия.
Дальнейшее исследование предполагается провести в направлении изучения других проблем профессиональной деформации личности тренера.
Литература
1. Бабушкин Г. Д. Психология труда тренера по спорту: [Учебное пособие] Омский государственный институт
физической культуры. - Омск: ОГИФК, 1985. - 84 с.
2. Безсонов С.П.., Иваницкий А.Т., Кикоть В.Я. Профессиональная подготовка и ее влияние на личность (проблемы профдеформации): Учебн. Пособие. СПб.: ВВКУ ВВ МВД РФ, 1996. - 230 с.
3. Безсонов С.П. Теоретические основы изучения профессиональной деформации личности. СПб., 1995. 283 с.
4. Большой психологический словарь / Б.Г. Мещеряков (ред.), В.П. Зинченко (ред.). - СПб. : прайм-ЕВРОЗНАК, 2003. -666 с.
5. Большой психологический словарь / Б. Г. Мещеряков (ред.), В.П. Зинченко (ред.). - СПб. : прайм-ЕВРОЗНАК, 2005. -
666 с.
6. Жалагина Т.А. Психологическая профилактика профессиональной деформации личности преподавателя вуза: Автореф. дис. ... д-ра психол.наук. - Тверь, 2004. -46 с.
7. Краткий психологический словарь / А.В. Петровский (ред.), Л.А. Карпенко (ред.-сост.), М.Г. Ярошевский (ред.).
- 2.изд., расшир., испр. и доп. - Ростов н/Д : Феникс, 1998.
- 512с.
8. Кузнецов С.А. Большой толковый словарь русского языка
- М.: Норинт, 1998. -1534 с.
9. Мардахаев Л.В. Профессиональная деятельность и деформация личности. - М., 2001. - 160 с.
10. Ольшанский Дмитрий Вадимович. Политикопсихологический словарь: Учеб. пособие для студ. гуманит. спец. вузов - М. : Академический Проект, 2002. - 574с.
11. Психологический словарь / В.П. Зинченко (ред.), Б.Г Мещеряков (ред.). - 2-е изд., перераб. и доп. - М. : Педагогика- пресс, 1999. - 439с
12. Психологический словарь / В.В. Давыдов (ред.). - 2. изд., перераб. и доп. - М. : Педагогика- пресс, 1996. - 440с.
13. Психологический словарь / Валентина Николаевна... Копорулина (авт.-сост.). - Ростов-на-Дону : Феникс, 2003.
- 639 с.
14. Ребер Артур. Большой толковый психологический словарь: Основные термины и понятия по психологии и психиатрии.
- М. : Вече, 2003. - 592 с.
15. Ребер Артур. Большой толковый психологический словарь: Основные термины и понятия по психологии и психиатрии.
- М. : Вече, 2003. - 506 с.
16. Степанов Сергей Сергеевич. Психологический словарь для родителей. - М. : Академия, 1996. - 160с.
17. Шапарь В. Б., Россоха В. Е., Шапарь О. В. Новейший психологический словарь. - Ростов-на-Дону : Феникс, 2005. - 806 с.
Поступила в редакцию 23.02.2007г.
ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ В НИХ ПРОФЕСІЙНОГО ІНТЕРЕСУ
Кацова Л.І.
Херсонський державний університет
Анотація. У поданій статті аналізується підготовка майбутніх учителів до педагогічної практики як засіб формування в них професійного інтересу. На основі педагогічної діагностики з’ясовуються труднощі, які відчувають майбутні вчителі в спілкування з учнями під час педагогічної практики, аналізуються причини їхнього виникнення та пропонуються шляхи їх усунення. Ключові слова: учитель, практика, педагогічний, підготовка.
Аннотация. Кацова Л.И. Подготовка будущих учителей к педагогической практике как средство формирования у них профессионального интереса. В данной статье анализируется подготовка будущих учителей к педагогической практике как средство формирования у них
профессионального интереса. На основе педагогической диагностики выясняются трудности, которые испытывают будущие учителя во время педпрактики, анализируются причины их возникновения и предлагаются пути их устранения.
Ключевые слова: учитель, практика, педагогический, подготовка.
Annotation. Katsova L.I. Preparation of the future teachers for student teaching as means of formation at them professional interest. In the given article is analyzed preparation of the future teachers for student teaching as means of formation at them professional interest. On the basis of pedagogical diagnostics difficulties which are tested by the future teachers during student teaching are found out, the reasons of their occurrence are analyzed and ways of their elimination are offered.
Key words: teacher, practice, pedagogical, preparation.
Вступ.
Успіх професійної діяльності майбутніх учителів, як свідчать результати проведених досліджень (Т .Воробйової, С. Вороніної, В.Гриньової, В. Іванова, М. Любіна, Л. Мажитової, Н. Морозової, Г.Щукіної та ін.), багато в чому залежить від сфор-мованості у них професійно-педагогічних цінностей, мотивів, інтересів. Саме тому професійна підготовка студентів педагогічного ВНЗ полягає не тільки в тому, щоб надати молодим фахівцям певну суму знань, але разом з ними прищепити ціннісне ставлення до професійної діяльності, сформувати у майбутніх вчителів стійкий професійно-педагогічний інтерес.
За даними проведеного нами дослідження, значна частина майбутніх учителів частково (б1,2%) або повністю (7,8%) втрачає професійний інтерес внаслідок негативного досвіду проходження педагогічної практики в цілому і спілкування з окремими учнями або класними колективами зокрема (всього опитано 51б чол.). Причиною цих невдач є недостатній рівень підготовки майбутніх учителів до педагогічної практики. Поліпшення цієї підготовки значним чином залежить від правильної діагностики труднощів, які відчувають студенти в процесі спілкування зі школярами.
Робота виконана за планом НДР Херсонського державного університету .
Формулювання цілей роботи.
Метою даної статті є з’ясування й аналіз труднощів та визначення шляхів їх подолання при підготовці майбутніх учителів до педагогічної практики.
Результати досліджень.
Бесіди зі 120 студентами-практикантами показали, що 34,5% з них на кінець практики не змогли встановити контакт зі школярами.
Таке становище справ дозволило припустити, що забезпечення плідного спілкування сту-дентів-практикантів зі школярами сприятиме формуванню у майбутніх учителів стійкого професійного інтересу.
Формувальному експерименту з формування готовності студентів-практикантів до встановлення взаємодії з учнями передував діагностичний (кон-
статувальний) етап експериментальної роботи, сутність якого полягала:
1) у діагностиці взаємодії учителів і студентів-практикантів з учнями для виявлення труднощів, які виникають у майбутніх учителів у спілкуванні з учнями; мотивів комунікативної діяльності студентів, рівень їхньої теоретичної та практичної підготовки до педагогічного спілкування;
2) у розробці критеріїв готовності студентів до взаємодії;
3) у визначенні співвідношення рівнів сформова-ності цих критеріїв з рівнем сформованості у студентів експериментальної і контрольної груп професійного інтересу.
У ході експериментальної роботи ми з’ясували і проаналізували типові труднощі, яких зазнають студенти-практиканти в спілкуванні з учнями.
Під трудністю в спілкуванні ми розуміємо переживання студентами стану напруження, невпевненості, що зумовлюється тими чи іншими умовами педагогічної діяльності. У ході експериментальної роботи було виявлено два види труднощів:
1) обумовлені особливостями особистості самого студента-практиканта; 2) пов’язані з психологічними особливостями окремих учнів і класу.
Перший вид труднощів зумовлюється такими чинниками: невміння студентів пізнавати індивідуальні особливості учнів; більш низький авторитет практиканта порівняно з авторитетом учителя; слабке володіння собою на уроці; невміння встановлювати контакт з учнями; визначення “дистанції” між студентами-практикантами і школярами; неправильне визначення міри вимог до учнів; невірна оцінка відповідей учнів.
Другу групу складають труднощі, зумовлені такими індивідуальними особливостями учнів, як слабка успішність, недисциплінованість, замкнутість, недостатньо розвинена комунікабельність; і труднощі, пов’язані з рівнем сформованості класного колективу, а саме - слабким розвитком внутрі-колективних відносин, низьким інтелектуальним фоном класу, ігноруванням вимог практиканта, відсутністю дисципліни, низьким рівнем загальнокультурного розвитку більшості учнів класу.
Особливих труднощів студенти-практикан-ти зазнають в роботі з важковиховуваними учнями. Це підтверджують відповіді практикантів на запитання анкети ( всього опитано 232 студента).
На питання “Чи знаєте Ви особливості важ-ковиховуваних підлітків?” відповіли: “знаю” - 11,2%; “не дуже добре знаю” - 72% ; “погано знаю” - 16%.
Стосовно основних положень, якими слід керуватися в роботі з “важкими” учнями, студенти дали такі відповіді:
■ віра в те позитивне, що є в кожного учня - 46,1%;
■ ставлення до учня з повагою - 72,8%;
■ знання характеру дитини -81,5%;
■ знання причини поганої поведінки - 84,1%
Найбільш доцільними способами взаємодії з “важкими” підлітками майбутні вчителі вважають:
• довіра - 11,2%;
• осуд - 12,9%;
• покарання -51,8%;
• заохочення - 24,1%;
• залучення до цікавої діяльності - 28,1%
На запитання “Що Ви читали про “важких” дітей та роботу з ними?”, були одержані такі відповіді: читали “Педагогічну поему” А.С.Мака-ренка - 62,1%; праці сучасних авторів (Ш.Амо-нашвілі, В.Баженова, О.Бєлкіна, Е.Натанзона, М.Фіцули) змогли пригадати 37,9%; завагалися відповісти 21,1%; нічого не читали 4,4% студентів.
Одержаний фактичний матеріал свідчить про те, що студенти-практиканти мають недостатні теоретичні знання і практичні вміння для успішного здійснення комунікативної діяльності в умовах реального навчально-виховного процесу в школі.
Аналіз відповідей студентів, бесіди з ними, інтерв’юрування методистів і класних керівників показали, що причини своїх труднощів у спілкуванні студенти частіше схильні шукати не в собі, а в своїх вихованцях.
Нами були також виявленні провідні мотиви, які спонукають студентів-практикантів спілкуватися з учнями на уроці та в позаурочний час. Встановлено, що частіше за все спонукаючими факторами спілкування виявилися: необхідність прямо або опосередковано управляти формуванням особистості учнів; потреба краще пізнати своїх вихованців; прагнення встановити добрі дружні стосунки з учнями; бажання дізнатися, як школярі сприймають і розуміють студента як учителя.
Проте, ці мотиви і зумовлені ними цілі реалізуються недостатньо в силу невдосконаленої системи підготовки майбутнього вчителя до комунікативної діяльності.
Найбільш значущими для формування готовності майбутнього вчителя до професійно-педагогічної діяльності, як відмічають ряд дослідників (Н.Кузьміна, О.Леонтьєв, О.Ніяковська, А.Широко-ва та ін.), виявляються комунікативний і гностичний компоненти педагогічного спілкування. Без єдності означених компонентів неможливе встановлення повноцінних ділових і особистісних стосунків з учнями, вчителями, батьками, володіння різноманітними формами і способами спілкування з ними, забезпечення оптимальної соціально-психологічної структури учнівського колективу, проникання у внутрішній світ школяра, формування навичок соціально-психологічної перцепції.
Комунікативний компонент педагогічного спілкування включає наявність (або необхідність) формування у студента таких якостей, як уміння володіти собою, спостережливість, емпатія, володіння соціально-перцептивними навичками, уміла са-мопрезентація. Комунікативний компонент педагогічного спілкування активізує рішення тактичних дидактичних і виховних задач.
Гностичне відноситься переважно до теоретичних аспектів педагогічного спілкування, обу-
мовлене раціональним боком мислення, спрямоване на виявлення загальних його закономірностей: вироблення принципового підходу до вирішення навчально-виховних задач, оцінку результативності їх реалізації. Гностичні вміння і навички, таким чином, пов’язані з усвідомленням, накопиченням, систематизацією і розповсюдженням знань, ідей. Цей бік педагогічного спілкування, - відмічають А. Широкова та О.Ніяковська, з розв’язанням стратегічних задач, з далекою перспективою праці вчителя: всебічний і гармонійний розвиток особистості учня, оптимізація його статусу в учнівському колективі, зміна структури останнього тощо.
Підготовку студентів до творчого спілкування ми розглядаємо як процес, що має діалектичний, суперечливий, дієво-суб’єктивний характер, оскільки передбачає досягнення суб ’ єктом (у нашому випадку студентом-практикантом) певного стану. Досягнення такого стану, який можна визначити як готовність до професійно-педагогічного спілкування, в нашій роботі проходить у своєму розвитку три етапи:
1) емоційно-психологічну установку на діяльність вчителя і педагогічне спілкування;
2) достатньо розвинену здатність до педагогічного спілкування у типових ситуаціях;
3) розвинену здатність до творчого педагогічного спілкування в нестандартних ситуаціях.
Висновки.
Аналіз формувального експерименту з підготовки студентів-практикантів до творчої взаємодії з учнями дозволили дійти висновку, що запропонована методика для розв’язання поставлених завдань, яка передбачає:
1) стимулювання і закріплення емоційно-позитивної установки студентів на діяльність вчителя, на педагогічне спілкування;
2) формування у студентів здатності і можливості діяти в типових педагогічних ситуаціях як його норми, де комунікативне починає взаємодіяти з гностичним у конкретних педагогічних ситуаціях;
3) орієнтацію на творчий рівень готовності до педагогічного спілкування, який передбачає можливість і здатність до дій у широкому діапазоні педагогічних ситуацій - сприяє формуванню в студентів професійно-педагогічного інтересу.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем підготовки майбутніх учителів до педагогічної практики.
Література:
1. Абдуллина О.А., Загрязкина Н.Н. Педагогическая практика студентов: Учеб. пособ. для студ. пед. ин-тов. - М.: Просвещение, 1989. - 175 с.
2. Воробьева Т.А. Качественный анализ интереса к профессии учителя у абитуриентов педагогических вузов // Современные психолого-педагогические проблемы высшей школы. - Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1974. - Вып.2. - С.172-17б.
3. Д’ячкова Т.В., Кацова Л.І. Педпрактика як засіб підготовки студента до роботи з важковихованими учнями // Зб. наук. пр. - Херсон, 1998. - С.51-57.
4. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. - СПб: Питер, 2000. -512 с.
5. Кузьмина Н.В. Очерки психологии труда учителя: психологическая структура деятельности учителя и формирование его личности. - Л.: Изд. Ленингр. ун-та, 19б7. -183 с.
6. Щукина Г.И. Роль деятельности в учебном процессе. -М.: Просвещение, 198б. - 144 с.
7. Яценко Т.С. Социально-психологическое обучение в подготовке будущих учителей. - К.: Вища шк., 1987. - 109 с.
Надійшла до редакції 21.03.2007р.
ФОРМУВАННЯ ІНТЕРЕСУ УЧНІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ ДО ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ
Ковалевська О.Л.
Харківський гуманітарно-педагогічний інститут
Анотація. Залучення учнів до пізнавальної діяльності у сфері фізичного самовдосконалення, впровадження традиційних методик формування позитивного інтересу до занять фізичною культурою сприяє формуванню інтересу учнів до занять фізичною культурою. Педагогічна майстерність вчителя передбачає створення досконалих та оптимальних умов для фізичного розвитку учнів, виявлення здібностей, інтересів, талантів дітей, формування гармонійно розвинутої особистості. Ключові слова: учень, фізична культура, інтереси, пізнавальна діяльність, школа.
Аннотация. Ковалевская О.Л. Формирование интереса учеников общеобразовательной школы к занятиям физической культурой. Привлечение учеников к познавательной деятельности в сфере физического самосовершенствования, внедрение традиционных методик формирования положительного интереса к занятиям физической культурой оказывает содействие формированию интереса учеников к занятиям физической культурой. Педагогическое мастерство учителя предусматривает создание совершенных и оптимальных условий для физического развития учеников, выявление способностей, интересов, талантов детей, формирование гармонично развитой личности.
Ключевые слова: ученик, физическая культура, интересы, познавательная деятельность, школа.
Annotation. Kovalevskaya O.L. Formation of interest of pupils of comprehensive school to employment by physical training. Attraction of pupils to cognitive activity in sphere of physical self-improvement, introduction of traditional techniques of formation of positive interest to employment by physical training assists the formation of interest of pupils to employment by physical training. Pedagogical skill of the teacher provides creation of the perfect and optimum conditions for physical development of pupils, revealing of abilities, interests, talents of children, formation of harmoniously advanced person.
Key words: the pupil, physical training, interests, cognitive activity, school.
Вступ.
В умовах переходу українського суспільства до європейських стандартів освіти першочерговим завданням постає потреба гармонійного, інтелектуального та фізичного виховання молоді. У Національній доктрині розвитку фізичної культури і спорту зазначається: „Фізична культура, як складова загальної культури, суспільними проявами якої є фізичне виховання та масовий спорт, є важливим чинником здорового способу життя, профілактики захворювань, організації змістовного дозвілля, формування гуманістичних цінностей
та створення умов для всебічного гармонійного розвитку людини” [1, с.71].
Актуальність обраної теми полягає у необхідності пошуку оптимальних шляхів формування позитивного інтересу учнів до занять фізичною культурою.
Позитивний інтерес до занять фізичною культурою ми визначаємо як пізнавальну форму спрямованості особистості на предмет пізнання (соціокультурний досвід з фізичного розвитку та вдосконалення людини, можливості власного фізичного самовдосконалення у тісному зв’язку з духовною культурою). За К. К. Платоновим, у людини інтереси розвиваються на базі умовного рефлексу другої сигнальної системи і комплексно перетворюються на допитливість. „Інтерес може бути пасивним, але при включенні його до структури вольового компоненту, спрямованості і прагнення він стає схильністю, яку можна визначити як інтерес та прагнення до пізнавальної діяльності” [2, с. 126].
Дослідження методів фізичного виховання, зокрема, формування позитивного інтересу до занять фізичною культурою школярів, останнім часом привертає особливу увагу як педагогів-науковців, так і практиків, і є перспективним напрямком наукового пошуку в системі національної освіти і виховання. Проте, у вітчизняній педагогічній літературі названій проблемі приділено недостатньо уваги, хоча окремі аспекти знайшли висвітлення в працях сучасних дослідників.
Наприклад, Б. Ведмеденко у монографії „Виховання в учнів інтересу до фізичної культури” дав обґрунтування та визначення соціальних та психологічних чинників, що зумовлюють виникнення та розвиток, моральних переконань та позитивно впливають на формування зацікавленого ставлення до занять фізичними вправами [3, с. 46-49].
Вирішення названої проблеми стало також головною темою праці Є. Козака „Формування мотиваційно-ціннісного ставлення старшокласників до фізичного виховання”. Автор указує на можливість вибору спортивної спеціалізації на основі особистої зацікавленості підлітків, де конкуренція та змагання можуть стати тими чинниками, які розвивають інтерес до фізичної культури [4, с. 51-52].
Робота виконана за планом НДР Харківського гуманітарно-педагогічного інституту.
Формулювання цілей роботи.
Основними завданнями нашої роботи є аналіз традиційних методик формування інтересу школярів до процесу фізичного виховання, пошук інноваційних технологій його розвитку із застосуванням диференційованих прийомів та методів навчання, які формують пізнавальний інтерес учнів до занять фізичною культурою і впливають на їхню свідомість та потребу фізичного самовдосконалення.
Результати дослідження.
Пізнавальний інтерес - це найвищий позитивний мотив учіння школярів. Разом з цим необхідно враховувати таку психологічно-особистіс-
