CC BY
63
© Кулаець Н. М.
УДК 616-084+616. 12-008. 315 Кулаець Н. М.
ПЕРВИННА ПРОФШАКТИКА СЕРЦЕВО1 HEAOCTATHOCTi - ОДИН i3 ПРiOРИTETiВ СУЧАСНОГ КАРДЮЛОГЙ"
ДВНЗ «1вано-Франмвський нацiональний медичний ушверситету»
(м. lвано-Франкiвськ)
Профiлактика серцево-судинних захворювань - це скоординованi дiI на сусптьному i Ыдивщуаль-ному рiвнях, направленi на лiквiдацiю чи MiHiMi3a-цiю поширеностi серцево-судинних захворювань, пов'язаних з ними ускладнень i втрати працездат-ностi. Полiпшення здоров'я, зниження смертности збiльшення тривалостi життя е стратегiчним завдан-ням охорони здоров'я Укра!ни [1,2]. Профiлактика в Укра1ы повинна бути визнана прiоритетним на-прямом при наданнi медично! допомоги патентам iз серцево-судинними захворюваннями. Викорис-тання мiжнародного досвiду, результатiв наукових доотджень в УкраIнi, вдосконалення первинно! та вторинно! профiлактики необхiднi для подальшого зниження смертностi, збiльшення тривалост життя, змiщення смертностi на бтьш старшi вiковi групи населення iз серцево-судинною патологiею [3-6].
Поширенiсть захворювань серцево-судинно! системи надзвичайно висока. 1х кiнцевим етапом е розвиток хроычно! серцево! недостатностi (ХСН). За результатами Фремшгемського дослiдження, частота ХСН подвоюеться кожне десятирiччя, а !! наявнють в 4 рази збiльшуе ризик смертельних на-слiдкiв, що складае вiд 15% до 50% щорiчно [6,7]. У переважнiй бiльшостi випадюв СН спричинена 1ХС i АГ [8-10].
У статт викладенi основы принципи профтактики СН у пащен^в з 1ХС та АГ. Л^вання хворих з ХСН по-требуе значних коштв - 1- 2 % вщ загальних витрат на охорону здоров'я в розвинених кра!нах. Бтьша частина витрат припадае на стацюнарне лiкування пацiентiв, госпiталiзованих з приводу декомпенсаци кровообiгу. Впродовж останых 20-25 рокiв в евро-пейських кра!нах, США та Канадi поширенють ХСН постiйно зростае - як внаслщок збiльшення частки людей похилого i старечого вiку у загальнм популя-цi!, так i за рахунок зростання середньо! тривалостi життя хворих з ХСН. Останне пов'язують, насампе-ред, iз впровадженням у практику сучасних, засно-ваних на доказових даних, стандар^в лiкування та профтактичних заходiв, спрямованих на поперед-ження розвитку та прогресування СН [10-14].
ХСН залишаеться актуальною медико-сощаль-ною проблемою у всьому свт, в тому числi в Укра!ы. За даними нацiональних реестрiв та епщемюлопч-них дослiджень рiзних европейських кра!н, показник
поширеностi ХСН серед дорослого населення коли-ваеться вщ 1,5 до 5,5 %. З вком поширенiсть ХСН прогресивно зростае, складаючи 10 % i бтьше серед осiб старших за 70 роюв. Захворюванiсть (кiлькiсть випадкiв вперше дiагностовано! ХСН протягом року в популяцп) коливаеться вiд 150 до 500 випадюв на 100 тис. населення (0,15 - 0,5 %), причому серед оЫб у вц понад 45 роюв цей показник кожн 10 роюв подвоюеться. Метою до^дження став аналiз лте-ратурних даних вщносно первинно! профiлактики ХСН при 1ХС i АГ. Про серйознють прогнозу клiнiчно манiфестовано! ХСН свщчить те, що приблизно половина таких пащен^в помирають протягом 4 роюв, а серед хворих з тяжкою ХСН смертнють протягом найближчого року сягае 50 %. До 40 % па^ен^в, що потрапили у стацюнар з приводу симптомiв СН, помирають або повторно госпiталiзуються впродовж наступного року [1-8]. Актуальнють попередження клiнiчно маыфестовано! ХСН не викликае сумнiвiв i обумовлена декiлькома суттевими факторами гуманитарного, медико-соцiального i економiчного характеру. По-перше, поява клiнiчних ознак застмно! СН передбачае зменшення (менше 50 %) виживан-ня протягом 5 роюв. По-друге, це значн економiчнi витрати сусптьства в результатi стiйко! швалщиза-цi! таких пацiентiв i високо! вартостi !х лiкування, в першу чергу стацюнарного [2-5]. Протягом останых 15 рокiв в фокусi уваги ктнщис^в знаходився пщ-хiд, який передбачав попередження появи (чи рецидиву) симптомiв застмно! СН у оЫб iз систолiчною дисфункцiею лiвого шлуночка, центральне мiсце в якому придтялось iнгiбiторам анпотензинперетво-рюючого фермента (1АПФ). Дiйснiсть такого пiдходу, який представляв собою, по сутносД вторинну про-фiлактику СН, переконливо основана даними вщ-повiдних мультицентрових до^джень, включаючих як пацiентiв з хроычною систолiчною дисфункцiею лiвого шлуночка, так i з систолiчною дисфункцiею лiвого шлуночка, яка виявляеться в перюд гостро-го iнфаркту мiокарда (1М). Однак данi показують, що незважаючи на таке, кгмычно виправдане викорис-тання 1АПФ, частота трансформацi! латентно! СН в застмну становить 3,7 % в рк, при рiчнiй смертнос-тi таких пацiентiв - 4,8 %, що в 2,5-5 раз перевищуе популяцмну [5-8].
Пщ СН розумють стан, при якому насосна функ-цiя серця, за вщсутност тиску наповнення шлуноч-KiB, не може забезпечити тканини киснем вiдповiдно до потреб 1х метаболiзму. З клiнiчноI точки зору ХСН - це синдром, типовими рисами якого е зниження толерантной до фiзичних навантажень, затримка рiдини в оргаызм^ прогресуючий характер та об-меження тривалостi життя. Принаймнi половина хворих на ХСН мають знижену ФВ, тобто систолiчну дисфункцт лiвого шлуночка. 1ншу частину станов-лять пащенти i3 збереженою фракцiею викиду лiвого шлуночка. Серед останнiх, порiвняно з пацiентами i3 систолiчною дисфунк^ею лiвого шлуночка, бiльшою е частка жЫок, осiб з артерiальною гiпертензiею (АГ), ожирiнням та з фiбриляцiею передсердь [6-9]. Епiдемiологiчнi дослiдження чггко продемонструва-ли провiдну роль АГ i 1ХС як популяцiйних факторiв ризику СН. За останнiй час збтьшилась кiлькiсть даних щодо бтьш вагомого, нiж це уявляли раыше, значення АГ як фактора ризику розвитку СН. Пщ-креслюеться, що роль АГ як фактора ризику i причини клiнiчно наявно! ХСН в епiдемiологiчних до-слщженнях недооцiнюеться, оскiльки при розвитку останньо! ранiше пiдвищений артерiальний тиск у багатьох хворих знижуеться до норми внаслщок на-сосно! неспроможностi серця [7,8]. Результати ана-лiзу, проведеного Нацюнальним iнститутом серця, легень i кровi США, свiдчить, що у 75% хворих iз ХСН ранше вiдзначали АГ. Остання пiдвищуе ризик розвитку СН пропорцмно ступеню пщвищення артер^ ального тиску, причому пщвищення систолiчного артерiального тиску е бтьш значущим предиктором наступного розвитку ХСН, ыж пiдвищення дiастолiч-ного артерiального тиску, незалежно вiд в^ i статi. У пацiентiв вком 35-64 роки стiйке пiдвищення АТ асо-цiюеться iз збiльшенням ризику виникнення СН у 3-4 рази, у старших вкових групах - у два рази [7-9]. За даними, отриманими на раных етапах Фремшгем-ського дослщження, АГ була причиною майже 90% випадюв СН, тодi як 1ХС - лише 50%. Але за результатами нещодавых спостережень поширенють АГ у хворих з СН зменшилась, що частково можна пояс-нити покращенням контролю рiвня АТ у популяцп в розвинутих кра!нах. Важливо пам'ятати, що у значно! частини пащетчв з гiпертензивним серцем, клiнiчнi ознаки його декомпенсаци мають мiсце при субнор-мальних (40,50 %) чи нав^ь нормальних величинах фракцп викиду лiвого шлуночка - коли задишка, збiльшення лiвого передсердя i явища легеневого застою виникають переважно в результат порушен-ня скорочення ппертрофованого i перевантаженого опором лiвого шлуночка [8-10]. Популя^я пацiентiв з АГ i структурно-функцiональними ознаками ппер-тензивного серця, однак ще без ознак СН, являеть-ся важливим об'ектом первинно! профiлактики СН. Використання нейрогуморальних антагонiстiв, якi володiють окрiм антиппертензивних ефектiв, здат-нiстю знижувати активнють ренш-анпотензиново! i симпато-адреналово! систем, обумовлювати ре-грес гiпертрофi! лiвого шлуночка, представляеться оптимальним тдходом для досягнення ще! мети
[10-14]. Це пщтверджуеться даними доказово! ме-дицини. Великий метааналiз дослiджень порiвняль-но! ефективност антигiпертензивних препаратiв показав, що довготривалий прийом 1АПФ супрово-джуеться бтьш низьким ризиком розвитку СН в по-рiвняннi з таким при тривалому прийомi як плацебо, так i антагонiстiв кальцiю. При прийомi антагонiстiв кальцiю ризик появи СН був високим в порiвняннi з таким при прийомi плацебо, в-адреноблокаторiв i дiуретикiв. В свою чергу, при використаннi 1АПФ i в-адреноблокаторiв, дiуретикiв, якi володiють рiвно-значним антиппертензивним ефектом, вiрогiднiсть виникнення СН суттево не вiдрiзнялась [11-14].
1ХС - найважливiша причина розвитку СН, особливо пюля перенесеного 1М, тому профiлактика 1ХС е одночасно i профiлактикою СН. Поширенiсть розвитку СН пюля перенесеного 1М в вц 40-69 рокiв досягае 7% у чоловЫв i 12% у жЫок, а у вiцi 70 роюв i старше - 22 i 25% вiдповiдно [15]. До першоряд-них завданням при 1ХС в контекстi профiлактики СН особливу увагу слщ звертати на корекцю артерiаль-ного тиску, дислiпiдемi!, глкемм. Велике значення мае застосування органопротекторних лiкарських препаратiв, таких як Ыпбггори ангютензинперет-ворюючого ферменту (1АПФ), p-блокатори, анти-тромбоцитарнi засоби, статини. 1х регулярний прийом дозволяе уповтьнити прогресування наявних порушень функцi! мюкарда до клiнiчно значимо! СН. Важливо пщкреслити, що користь вiд цих пре-паратiв настiльки висока, що рекомендаци щодо !х застосування повинн бути досить жорсткими [1116]. ^м того, важливе значення вщграють заходи щодо модифiкацi! способу життя, в першу чергу дiета i достатня фiзична активнiсть. Пюля перенесеного гострого 1М ризик розвитку СН дозволяе зни-зити своечасна i адекватна реперфузiйна тератя, а також використання таких препара^в, як iнгiбiтори АПФ, p-адреноблокатори, антагонюти альдостеро-ну. Мае значення не ттьки некроз дiлянки мюкар-да при 1М. Навiть при вщсутност iнфаркту тривала хронiчна iшемiя обумовлюе пошкодження мiокарда у виглядi його глибокого сну, що може бути першим кроком на шляху до прогресуючого попршен-ня функци шлуночюв. З позицм доказово! медицини можливост профiлактики виникнення СН доведен у пацiентiв з хронiчними формами 1ХС i атероскле-ротичними ураженнями судинного русла шшо! ло-калiзацi!. За даними 12-рiчного спостереження були встановлен фактори, якi пiдвищують iмовiрнiсть виникнення СН у пацiентiв з 1ХС: курiння, ожирш-ня, 1М протягом перiоду спостереження, лiтнiй вк, жiноча стать, вихiдна дисфункцiя лiвого шлуночка [12-17]. Для зменшення ймовiрностi такого розвитку подiй рекомендовано використання методiв механiчно! реваскуляризацi!, а також призначення p-адреноблокаторiв, статинiв, ытра^в, аспiрину, що сприяють стабiлiзацi! атеросклеротичних бляшок, полiпшення кровотоку в коронарних судинах, ендо-телiально! функцi! та скоротливо! здатностi мiокарда i, як наслщок, зменшують смертнiсть, ризик рецидиву 1М та розвитку СН. В попередженн розвитку
СН у пащетчв з 1ХС велику роль вiдiграють 1АПФ. Це зв'язано з 1хньою кардiопротекторною i антишемнч-ною дiею, ендотелiйпротекторний, антиатерогенний i антитромботичний ефекти, а також здатнють зни-жувати активнiсть симпато-адреналово! системи i синтез ендотелiну [14-18]. 1снуе точка зору, що ви-раженють вищевказаних ефектiв 1АПФ може бути пов'язана iз !хньою тканинною селективнютю i л^ пофiльнiстю. Так, в результат проведеного багато-центрового до^дження HOPE, яке проводилось в 267 ктмычних центрiв Америки i бвропи i включало 9297 пацiентiв з високим ризиком серцево-судин-них подм вперше було продемонстровано ефектив-нють препарату групи iнгiбiторiв АПФ рамтрилу, як засобу профiлактики розвитку СН. В результат дов-готривалого прийому 1АПФ рамiприлу в дозi 10 мг протягом 5 роюв вiдмiчено достовiрне зниження су-марного числа серцево-судинних катастроф на 22% ( в тому чист 1М на 20%, мозкового шсульту на 32%, смертност вiд серцево-судинних причин на 26%) в порiвняннi з групою пацiентiв, приймавших плацебо. Поряд iз цим було вiдмiчено достовiрне зниження кiлькостi випадкiв виникнення ХСН. В до^джены EUROPA (2003 р.) подiбний ефект був доведений i для периндоприлу. Метааналiз, присвячений анти-тромбоцитарнiй терапiI (2002 р.), подтвердив, що лiкування пацiентiв iз судинною патологiею астри-ном зменшуе ризик кардiоваскулярних подiй i СН. Зниження ризику серйозних серцево-судинних подм було продемонстровано i для комбшаци кло-пiдогрелю з аспiрином в дослщжены CURE [17,18]. З метою первинно! профiлактики СН у хворих з 1ХС успiшно використовуються бета-адреноблокатори. Виражений кардюпротекторний ефект, здатнiсть обмежувати зону 1М, вплив на частоту реЫфаркпв у хворих з 1ХС, здатнiсть зменшувати смертнiсть i збтьшувати тривалiсть життя, покращення систо-лiчноI функцiI лiвого шлуночка у хворих з ХСН до-зволяе використовувати бета-адреноблокатори в якост первинно! профтактики СН. Яскравим прикладом доказових даних, що вказують на переваги ß-адреноблокаторiв у профiлактицi СН, е результати доотдження CAPRICORN (2001 р.), згщно з якими
карведiлол, який використовувався у постЫфар-ктних хворих з дисфунк^ею ЛШ поряд з шпб^орами АПФ, сприяв зменшенню ризику розвитку СН, зниження загально! смертност у дано! категорiI хворих. Також неодноразово було показано, що реваскуля-риза^я дозволяе полiпшити результати у хворих на 1ХС, в тому чиогм зменшити ризик СН i смертi вiд СН. У хворих iз хронiчною 1ХС виправданим щодо зниження ризику розвитку СН е використання статиыв. Субаналiз дослщжень дозволив встановити, що зниження ризику розвитку СН пщ впливом симваста-тину було пов'язане iз зменшенням числа випадкiв нефатального 1М. Важливу роль в профтактиц СН вiдiграють нелiпiдознижуючi механiзми терапевтич-но! дИ статинiв. До них вщносять покращення функ-цiI ендотелю, зниження синтезу ендотелiну, проти-запальний ефект, стримання процеЫв гiпертрофiI i фiброзу мiокарда [18].
Таким чином з метою первинно! профтактики СН у хворих з АГ i 1ХС велике значення мае засто-сування органопротекторних лiкарських препаратiв, таких як 1АПФ, p-адреноблокатори, антитромбоци-тарн засоби, статини. (х регулярний прийом дозволяе уповтьнити прогресування наявних порушень функцiI мiокарда, покращити прогноз та виживання таких хворих.
Висновок. Значна поширенють i частота виникнення СН у популяцп, несприятливi показники смертностi, захворюваностi та якост життя хворих зумовлюють важливiсть пошуку шляхiв первинно! профiлактики СН. Головним об'ектом попередження ХСН в тепершнм час слiд розглядати всю когорту хворих кардюлопчного профiлю з збереженою сис-толiчною функцiею лiвого шлуночка. Вищевказана первинна профiлактика ХСН може бути досягнута за рахунок впливу на широкий спектр детермЫант формування i прогресування систолiчноI i дiасто-лiчноI дисфункцiI лiвого шлуночка в рамках сучас-ного патогенетичного лкування 1ХС i АГ. В зв'язку з цим важливе мiсце займають 1АПФ, як препа-рати, як володiють найбiльш доказаним впливом на розвиток СН у па^енпв з серцево-судинними захворюваннями.
Л^ература
Амосова Е. Н. Патогенетические подходы к лечению сердечной кахексии / Е. Н. Амосова, Л. Ю. Маркулан // Серце i судини. - 2004. - №3. - С. 101-107.
Воронков Л. Г. Патент i3 ХСН в Укра'шИ аналiз ydeï популяцп патента, обстежених у рамках першого нацюнального зрiзового дослiдження UNIVERS / Л. Г. Воронков, Г. В. Дзяк // Серцева недостатнють. - 2012. - № 1. - С. 8-13. Дядык А. И. Кардиоренальные и ренокардиальные синдромы / А. И. Дядык, О. В. Коркушко // Сердечная недостаточность. - 2009. - № 2. - С. 10-19.
Коваленко В. Н. Проблема качества жизни при хронической сердечной недостаточности / В. Н. Коваленко, Л. Г. Воронков // Сердечная недостаточность. - 2012. - № 2. - С. 49-56.
Коркушко О. В. Сердечно-сосудистая система и возраст (клинико-физиологические аспекты) / О. В. Коркушко, О. I. Рокита // Медицина. - 2008. - № 2. - С. 176-189.
М^ченко О. I. Реалiзацiя мiжнародних рекомендацм щодо профтактики серцево-судинних захворювань у жшок: фокус на омега-3-полшенасичеш жирш кислоти / О. I. М^ченко, В. Ю. Романов, Г. Я. 1ллюшина // Укр. мед. часопис: на-уково-практичний загальномедичний журнал. - 2013. - № 2. - С. 107-115.
Пархоменко О. М. Рекомендацп Асо^ацп кардюлопв УкраУни з дiагностики, л^вання та профтактики гостро! серцево! недостатност у дорослих / О. М. Пархоменко, Л. Г. Воронков // Сердечная недостаточность. - 2009. - № 4. - С. 22-30 Поташев С. В. Современная эхокардиография в диагностике рестриктивных кардиомиопатий / С. В. Поташев, Л. Г. Воронков // Сердечная недостаточность. - 2010. - № 3. - С. 26-35.
9. Руденко Ю. В. Рекомендацп бвропейського товариства кардюлопв 2012 року щодо профiлактики серцево-судинних захворювань у кшшчшй практицi: Частина I / Ю. В. Руденко, О. I. Рокита // Серце i судини. - 2013. - № 2. - С. 16-25.
10. Руденко Ю. В. Рекомендацп бвропейського товариства кардюлопв 2012 року щодо профтактики серцево-судинних захворювань у кшшчшй практицИ Частина II / Ю. В. Руденко, О. I. Рокита // Серце i судини. - 2013. - № 3. - С. 25-34.
11. Руденко Ю. В. Рекомендацп бвропейського товариства кардюлопв 2012 року щодо профтактики серцево-судинних захворювань у кшшчшй практицИ Частина III / Ю. В. Руденко, О. I. Рокита // Серце i судини. - 2013. - № 4. - С. 27-34.
12. Anker S. D. Ferric carboxymaltose in patients with heart failure and iron deficiency / S. D Anker, A. V. Roman // N. Engl. J. Med. - 2009. - Vol. 3. - P. 243-253.
13. Bardy G. H. Amiodarone or an implantable cardioverter defibrillator for congestive heart failure / G. H. Bardy // N. Engl. J. Med. - 2005. - Vol. 3. - P. 225-237.
14. Berry G. Economics of chronic heart failure / G. Berry // Eur. J. Heart Failure. - 2009. - Vol. 30. - P. 283-291.
15. Beshai J. F. Cardiac resynchronization therapy in heart failure with narrow QRS complexes / J. F. Beshai // N. Engl. J. Med. -2007. - Vol. 3. - P. 246-260.
16. Bohm M. Heart rate at baseline influences the effect of ivabradine on cardiovascular outcomes in chronic heart failure: analysis from the SHIFT study / M. Bohm, I. Ford // Clinical research in cardiology first published online May 11. - 2012. - Vol. 10. - P. 245-255.
17. Norell M. S. Clinical importance of the renin angiotensin system in chronic heart failure: double blind comparison of captopril and prazosin / M. S. Norell // Br. Med. J. - 2008. - Vol. 29. - P. 186-198.
18. Roman A. V. Influence of diabetes on the survival of patients hospitalized with heart failure: A 12 year study / A. V. Roman, J. F. Beshai // Eur. J. Heart Fail. - 2005. - Vol. 7. - P. 859-864.
УДК 616-084+616. 12-008. 315
ПЕРВИННА ПРОФ1ЛАКТИКА СЕРЦЕВОТ НЕДОСТАТНОСТ1 - ОДИН 13 ПР1ОРИТЕТ1В СУЧАСНОТ КАРДЮЛОГП
Кулаець Н. М.
Резюме. Профтактика серцево-судинних захворювань - це скоординован дм на сусптьному i шди-вщуальному рiвнях, направлен на лквщацт чи мiнiмiзацiю поширеност серцево-судинних захворювань, пов'язаних з ними ускладнень i втрати працездатностг Поширенють захворювань серцево-судинно! систе-ми надзвичайно висока. 1х юнцевим етапом е розвиток хроычно! серцево! недостатност (ХСН). За результатами ФремЫгемського доотдження, частота ХСН подвоюеться кожне десятирiччя, а II наявнють в 4 рази збтьшуе ризик смертельних наслщюв, що складае вщ 15% до 50% щорiчно. У переважнм бтьшост випадюв СН спричинена IXO i АГ.
У стагп викладен основы принципи профтактики СН у пащетчв з !ХС та АГ. Л^вання хворих з ХСН по-требуе значних коштв - 1- 2 % вщ загальних витрат на охорону здоров'я в розвинених кра!нах. Бтьша частина витрат припадае на стацюнарне л^вання пащенпв, госпiталiзованих з приводу декомпенсаци кро-вооб^. Впродовж останых 20-25 роюв в европейських кра!нах, США та Канадi поширенють ХСН постмно зростае - як внаслщок збтьшення частки людей похилого i старечого в^ у загальнм популяци, так i за ра-хунок зростання середньо! тривалост життя хворих з ХСН. Останне пов'язують, насамперед, iз впроваджен-ням у практику сучасних, заснованих на доказових даних, стандар^в лкування та профтактичних заходiв, спрямованих на попередження розвитку та прогресування СН.
K^40Bi слова: хроычна серцева недостатнють, iшемiчна хвороба серця, Ыфаркт мюкарда, артерiальна гiпертензiя, шпб^ори ангiотензин перетворюючого фермента.
УДК 616-084+616. 12-008. 315
ПЕРВИЧНАЯ ПРОФИЛАКТИКА СЕРДЕЧНОЙ НЕДОСТАТОЧНОСТ - ОДИН ИЗ ПРИОРИТЕТОВ СОВРЕМЕННОЙ КАРДИОЛОГИИ
Кулаець Н. М.
Резюме. Профилактика сердечно-сосудистых заболеваний - это скоординированные действия на общественной и индивидуальном уровнях, направленные на ликвидацию или минимизацию распространенности сердечно-сосудистых заболеваний, связанных с ними осложнений и потери трудоспособности. Распространенность заболеваний сердечно-сосудистой системы чрезвычайно висока. Их конечным этапом является развитие хронической сердечной недостаточности (ХСН). По результатам Фремингемско-го исследования, частота ХСН удваивается каждое десятилетие, а ее наличие в 4 раза увеличивает риск смертельных последствий, составляет от 15 % до 50 % ежегодно. В подавляющем большинстве случаев СН вызвана ИБС и АГ.
В статье изложены основные принципы профилактики СН у пациентов с ИБС и АГ. Лечение больных с ХСН требует значительных средств - 1 - 2% от общих расходов на здравоохранение в развитых странах. Большая часть затрат приходится на стационарное лечение пациентов, госпитализированных по поводу декомпенсации кровообращения. На протяжении последних 20-25 лет в европейских странах, США и Канаде распространенность ХСН постоянно растет - как в результате увеличения доли людей пожилого и старческого возраста в общей популяции, так и за счет роста средней продолжительности жизни больных с ХСН. Последнее связывают, прежде всего, с внедрением в практику современных, основанных на доказательных
данных, стандартов лечения и профилактических мероприятий, направленных на предупреждение развития и прогрессирования СН.
Ключевые слова: хроническая сердечная недостаточность, ишемическая болезнь сердца, инфаркт миокарда, артериальная гипертензия, ингибиторы ангиотензин превращающего фермента.
UDC 616-084+616. 12-008. 315
Primary Prevention of Heart Failure - a Priority Area of Modern Cardiology
Kulayets N. M.
Abstract. Non-infectious diseases, the leaders of which are cardiovascular, cancer, chronic respiratory diseases and diabetes, now pose a threat to the social and economic well-being worldwide. Awareness of this threat has led the WHO to the need to increase the priority programs for the prevention, control and monitoring of the prevalence and risk factors for Non-infectious diseases.
Atherosclerosis and related cardiovascular diseases develop over a lifetime and usually progresses to the development of symptoms. They remain a major cause of sudden death in Europe, although mortality from cardiovascular disease in many European countries over the last decade has decreased significantly. In recent years as a result of studying the causes of non-infectious diseases identified common risk of factors of hypertension, coronary heart disease (CHD), heart failure (HF), peripheral vascular disease, diabetes and other chronic diseases.
Cardiovascular disease is closely related to lifestyle, including smoking, unhealthy habits in nutrition, physical activity and psychosocial stress. According to the World Health Organization, more than s of all deaths from cardiovascular disease can be prevented with appropriate lifestyle changes.
Prevention of cardiovascular disease - a coordinated action of the social and individual levels aimed at eliminating or minimizing the incidence of cardiovascular disease related complications and disability. Improving health, reducing mortality and increasing life expectancy is a strategic objective of Health Organisation in Ukraine. Prevention in Ukraine should be considered a priority in the provision of care to patients with cardiovascular diseases. The use of international experience, the results of scientific research in Ukraine, improving primary and secondary prevention are needed to reduce further mortality, life expectancy, mortality bias in the older age groups with cardiovascular disorders. Prevalence of diseases of the cardiovascular system is extremely high. Their final step is the development of chronic heart failure (CHF). As a result Framingham study, the incidence of CHF doubles every decade, and its presence in the 4-fold increased risk of deaths, accounting for 15% to 50% per year. HF - serious, widespread and often irreversible clinical syndrome that is the result of many cardiovascular diseases, significantly reduces the life expectancy of patients and affects its quality. Epidemiology of heart failure is characterized by significant prevalence, especially in the elderly, poor prognosis of survival, high morbidity and mortality. In most cases, heart failure caused by coronary artery disease and hypertension.
The article presents the basic principles of prevention of CHF patients with coronary artery disease and hypertension. Treatment of patients with CHF requires significant funds - 1 - 2% of total health expenditure in developed countries. Most of the cost falls on the hospital treatment of patients hospitalized because of circulatory decompensation. During the last 20-25 years in Europe, USA and Canada the prevalence of heart failure is growing - as a result of an increase in the proportion of elderly and very elderly in the general population, and due to increase in average life expectancy of patients with CHF. Other associated primarily with the introduction of the practice of modern, evidence- based standards of treatment and preventive measures to prevent the development and progression of heart failure [9-10].
Key words: chronic heart failure, coronary artery disease, myocardial infarction, hypertension, angiotensin-converting enzyme, heart failure.
Рецензент - проф. Катеренчук I. П.
Стаття надшшла 23. 04. 2014 р.
