CC BY
11PHILOLOGICAL SCIENCES
ПЕРСОШФ1КАЦШ ЧАСОВИХ ПОНЯТЬ ЯК Р1ЗНОВИД МЕТАФОРИЧНОГО ЗОБРАЖЕННЯ Д1ЙСНОСТ1 У ТВОРЧОСТ1 ПИСЬМЕННИК1В В1ННИЧЧИНИ ХХ СТОЛ1ТТЯ
Горобець А.
асистент кафедри укратськоХ та iноземних мов, Вгнницький нацюнальний аграрний утверситет астрант кафедри укратськоХ мови, Втницький державний педагогiчний ymiверситет iM. М. Коцюбинського
PERSONIFICATION OF TEMPORAL CONCEPTS AS A KIND OF METAPHORICAL DEPICTION OF REALITY IN THE WORKS OF VINNYTSIA REGION WRITERS OF THE XXth CENTURY
Horobets A.
assistant at the Department of Ukrainian and foreign languages, Vinnytsia National Agrarian University, Ukraine postgraduate at the Department of Ukrainian language, Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University, Ukraine,
https://orcid.org/0000-0001-7186-6782
Анотащя
У статп визначено роль i характер художшх 3aco6iB переносного значения, зокрема метафори та И яскравого рiзновиду - персошфжацп - на прикладi часових номшацш у творчосп письменнишв Вшнич-чини ХХ столггтя. Проанатзовано словникове визначення метафори й персошфжацп, а також спроби су-часних дослiдникiв розмежувати 1хш семантичш рiзновиди. Визначено основнi функцп метафори та пер-сошфжацп у дослщжуваних текстах. Простежено використання метафоричних конструкцш у складi асоцiативного поля «час». Джерельною базою е художнi твори М. Стельмаха, £. Гуцала, В. Кобця.
Abstract
The article defines the role and nature of artistic means of figurative meaning, in particular metaphor and its bright variety - personification - on the example of time nominations in the works of writers of Vinnytsia region of the twentieth century. The dictionary definition of metaphor and personification, as well as attempts of modern researchers to distinguish their semantic varieties are analyzed. The main functions of metaphor and personification in the studied texts are determined. The use of metaphorical constructions as a part of the associative field "time" is traced. The source base is the works of art by M. Stelmakh, E. Gutsal, V. Kobets.
Ключовi слова: метафора, персошфжащя, лексико-семантичне поле, асощативне поле, темпоральна номшащя, семантика, художш засоби.
Keywords: metaphor, personification, lexical-semantic field, associative field, temporal nomination, semantics, artistic means.
Presenting main material. Metaphor is a means of artistic speech, which consists in the transfer of a feature from one object or phenomenon to another on the basis of similarities between them. The literary dictionary states that "by concentrating and reconciling in its powerful semantic field the most distant or incompatible associations, the metaphor appears as a continuous unarticulated path that can unfold into an internal plot, not perceived from the point of view of rationalists". [\ c. 444]. Metaphor is a special kind of understanding of the world that conveys a holistic picture of perception, imagination, intra-system and creates a certain layer of additional meanings on well-known concepts, establishing a completely new type of linguistic consciousness, and later national color. Thus, one of the main
functions of metaphorical thinking is a cognitive function, which interprets metaphor as the main mental operation, a way of knowing and categorizing the world: "In the process of thinking, analogy plays no less a role than the normalization of the procedure of rational thinking. Turning to something new, complex, a person often tries to use for understanding the elements of some clear and familiar area" [2, с. 142]. So, in the sentence : Час пролШае над нами, то мов чорна птиця, то як бшо-стжний лебiдь; нетривке i скороми-нуче eiH замШае стгами, пилом забуття, а неро-.звшне тдводить в новш краа, що не мае н вимiру, нi юнця-краю (Стельмах М., Правда i кривда, с. 423) the nuclear token time is associated with a strong beautiful bird, which impresses with its courage, bravery, precise sense of justice and proudly takes up
1 Штературознавчий raoBHrn^oBiAHrn / За
ред. Р. Т. Гром'яка, Ю. I. Ковалша, В. I. Теремка. Ки1в: ВЦ «Академш», 2006. 752 с.
its protection and at the same time ruthless to temporary emotions and experiences, which is enhanced by comparisons мов чорна птиця, як бшо-снгжний лебгдь. The metaphorical nature of time perception is observed in the expressions used figuratively: час замтае сн^ами нетривке i скороминуче, пилом забуття, нерозвтне ^чне, чисте, добре) тдносить у новш Kpaci.
In the sentence: Достиглi 3opi випадали з небесного життя, не досягнувши земного, i,
можливо, звичайний оантй листок був щас-ливший за них: вт золотим човником падав на п 'янку землю, щоб стати землею i дати комусь життя (Стельмах М., Правда i кривда, с. 411) the author evokes specific associations in the reader, without naming, but describing in detail August - the month when you can see frequent starfalls: Достил зорi випадали з небесного життя, не досягнувши земного. The author, as if sorry for the stars that fade and lose the opportunity to illuminate someone's path, he opposes them to the autumn leaf, which was destined to germinate new life.
A striking example of the metaphorization of artistic speech is the lexical-syntactic construction: Зда-леку, наче по блакитнт водi, поволi пропливав при-ломлений до плуга орач, а за ним, быя самого неба, вШряки намотувати на свог крила бабине лто i час... (Стельмах М., Гуси-лебедi летять, с. 509). Бабине лто - Indian summer as an element of artistic perception enhances the reader's experience of the last warm season, makes you feel the astringent autumn scent and imagine thin cobwebs - the first sign of early autumn: Пастушок удавано байдуже лягае горшиць на стерню, кладе в узголiв 'я сплетенi руки i ловить очима бл хмари, що з сво1х краечюв обтрушують та й обтрушують на поле нитки бабиного лта. (Стельмах М., Гуси-лебедi летять, с. 510).
The bright examples of metaphorical time perception are sentences: В дiбровi iмлистi долот вечора прохолодою пройшлися по його обличчi, трохи остудили гшв... (Стельмах М., Правда i кривда, с. 322); Коли густий петрiвчанський вечiрупав на л^и, насуплений Магазаник добрався до свое'1 лiсо-во'1 оселi (Стельмах М., Чотири броди, с. 40); На поля тихо спускався сизувато-ситй шовк над-вечiр'я (Стельмах М., Правда i кривда, с. 317); Над порiдiлими лками пiдiймалась i темно-синши клаптями розповзалась тдворушена шч (Стельмах М., Правда i кривда, с. 343); Чуеш, як тато у розлогт долит пiдрiзаe нч (Стельмах М., Правда i кривда, с. 111). In the center of metaphors in the analyzed sentences are elements of the thematic group "part of the day" of the lexical-semantic field "time", expressed mainly by nouns, in particular in indirect cases, less often - with adjectives: iмлистi до-лон вечора прохолодою пройшлися по його обличчi, остудили гтв; петрiвчанський вечiр упав на лки; спускався шовк надвечiр 'я; пiдiймалась i розповзалась тдворушена шч; In the last construction: Чуеш, як тато у розлогт долин пiдрiзаe нч a metaphor is
used in which the time expressed by the seventh night is not the subject of the action, but only the object to which the action of the character is directed. However, in the given sentence time retains the central semantics of the text.
The researched material gives grounds to assert that the most widespread kind of metaphor in the language of works of art of writers of Vinnytsia region of the XX century is personification.
Personification is "the assimilation of inanimate objects or phenomena of nature to human qualities; a kind of metaphor that contributes to the poetic human-ization of the surrounding world" [3, с. 533]. In our opinion, personification can function both in the lexical-semantic and in the associative temporal field. However, the associative field "time" is based on the transfer of signs-symbols of time to a person on the basis of appearance or character: А тут, перед очима десантниюв, народжувався новий день (Кобець В., Пригоди полярних робшзошв, с. 253). Here we see the personification of the birth of a new day, which according to certain associative meanings means dawn. A striking expression of the associative metaphor is the sentence За вжнами достигають зорi (Стельмах, Дума про тебе, с. 229), which indicates a regional mental vision of the late evening, widely inherent in Vinnytsia. The personification of the concepts of temporality occupies a special place in the language of works of art of Podolian writers of the twentieth century, as it primarily serves as a means of bringing the reader closer to nature, encourages the recognition of human identity / resemblance to elements , the sun. Using personalized images, writers resort to sentimental traits, reveal the nature of phenomena, processes, states through human feelings that should appear in the mind of the reader during the acquaintance with the text. Personalized temporality is mentally characteristic of Ukrainians, because since ancient times people have been interested in the nature of time, and the clock in general is endowed with magical properties. The personification of temporal concepts in the language of works of art of Vinnytsia writers is quite natural and mentally justified, because time is present in everyone's life, so this artistic tool is full of sa-credness and often contains folklore motifs.
As N. Slukhai notes, "personification is considered primarily as a trope of the logical-linguistic axis of pseudo-identity, objectified by metaphor (metaphorical epithet) or comparison." The researcher identifies the following means of personification: predication of qualifiers characteristic of the human world; predication of human actions; predication of human language; predication of human qualities; predication of the ability to express emotions; comparison with the phenomena of the world of nature, with higher sacred entities; predication of the phenomenon of immanent properties, but meaningful with the axiology characteristic of human relations; predication of the process of information
3 Штературознавчий raoBHrn^oBiAHrn / за ред. Р. Т. Гром'яка, Ю. I. Ковалша, В. I. Теремка. Ки1в: ВЦ «Академш», 2006. 752 с.
exchange between people and the world of nature, psychological parallelism, revival of the internal form of the erased metaphor (the sun has risen), etc. [4].
Time in the artistic and figurative language of writers of Vinnytsia region can often acquire anthropomorphic features, perform certain actions, including thinking, feeling, sowing, flying, and so on. The personification of temporal concepts in this case is formed by the predication of human actions - a reflection of the actions performed by man in a particular period of time. Due to the author's appropriate use of metaphorical constructions, the recipient can imagine time in the image of a person, plant or celestial body: А тч i далi брела заколисаним степом, згори обавала його росою, а знизу дзвента стотисячним стрекотом коникв (Стельмах М., Чотири броди, с. 156); Жтка гарно примружилась, глянула в далину, туди, куди тшли молодiлта... (Стельмах М., Чотири броди, с. 116); Ось пригнться, послухайте, як зима гучить в очеретяну дудку (Стельмах М., Чотири броди, с. 172); Дивувався, чудувався i радiв, що таки зустрiвся з тим дивом, з тим святом, якого роками оч^вав... з тих передчуттiв, як тшьки молодеть наколисуе в душу (Стельмах М., Чотири броди, с. 172); I знову йому зорти вечоровi очi, тшьки не було спокою т в них, нi в ньому (Стельмах М., Чотири броди, с. 174); Ранок весе-лими руками промшщв викочуе з-тд землi пше-ничний колобок сонця i ставить його на зелену, з туманцем скатертину озимини (Стельмах М., Правда i кривда, с. 401); Лта, Марку, ... так ле-тять, що тяким способом не зупиниш i нiякими юньми не здоженеш (Стельмах М., Правда i кривда, с. 369). Time and its elements in the artistic language of writers seem to be in close interaction with the recipient to a somewhat greater extent than the actual characters of the works. It is important that the reader does not need separate training to understand the metaphorical nature of temporal dimensions.
Elements of the lexical-semantic field of temporality vividly demonstrate the author's idiosyncrasy of writers, describe in detail their feelings and experiences through the prism of artistic and figurative worldview system, forming a kind of code of author's time perception, realized in personifications-metaphors: вечiр во-рушиться, лто тшло, вiд 'iхав травень, заглянуло лто: Оксамитний холоднуватий веч1р вору-шиться навколо нас (Стельмах М., Гуси-лебедi ле-тять, с. 557); Не чуеш, як лто тшло нашим городом? (Стельмах М., Гуси-лебедi летять, с. 489); На човнику й веani вiд нас в^'Ихав травень (Стельмах М., Гуси-лебедi летять, с. 489); I в село, через тини, заглянуло лто (Стельмах М., Гуси-ле-бедi летять, с. 489). In the analyzed constructions the tokens of temporal semantics acquire human features through bright kinesthetic (л/'то пiшло, вiд 'гхав травень) and visual (заглянуло лiто) associative connections. That is, personified, in fact, not temporal concepts, and feelings that arise in the imagination of the
4 HaTania Cnyxaft. nepcom^iKa^a b noeraHHift MOBi EeB-HeHKa. University of Toronto. Academic Electronic Journal in Slavic Studies
http://sites.utoronto.ca/tsq/20/slukhai20.shtml
recipient. Thus, we can observe the expansion of the semantics of the studied units, which encourages the reader to active perceptual activity.
L. Huba [5, с. 616] determines the types of personification by morphological features: 1) nouns - naming inanimate objects and phenomena by nominations to denote creatures; 2) adjectives - transfer of a sign of a living object to an inanimate one: Блакитними очима дивиться меш в оч/ весна (Гуцало, Бшь i гшв, с. 306); Увесь прозорий вечiр зачаровано кружляв навколо рум'яног юностi (Стельмах, Велика рвдня, с. 421), that is, youth, full of vitality and fresh feelings; 3) verbs - the performance of an inanimate object of a certain action inherent in beings: Ли-хий на себе, на все жточе кодло i на Василину, з якою мае перебути н/ч, вiн навть не помiчае дня, що десь загубив сонце (Стельмах, Чотири броди, с. 85) - that is, a gloomy day. A separate group consists of appeals - if a character or author speaks with nonsense, it acquires a personified form and becomes a spiritual object. However, there is no reference to time categories on the material of the studied texts.
According to the semantic principle, the personification of temporal concepts is divided into types by thematic groups of vocabulary: man - part of the day: Вересневий ранок батьквською рукою поклав на русяву голову новенький, з солдатського сукна кар-тузик i покликав до школи (Стельмах, Дума про тебе, с. 9); Пог^нийранок общяв не менш пог1дну днину (Гуцало, Шшльний хлiб, с. 178); man - part of the month: Вже вiястий липень поскладав сто в копиц i думав про те, що з недШ треба складати в полуктки жито (Стельмах, Чотири броди, с. 36); man - the name of the hour, minute: Прозора темть тиховтно перехлюпувала гх [п/сн/ - А.Г.] з поля на поле, як погожа година переносить пилок з хлiбiв (Стельмах, Правда i кривда, с. 363); man - the name of the period of life: Чи це вже стареть вадаеться на плечi, чи голод тривожить великим та непевним карбованцем i непевним покупцем? (Стельмах, Чотири броди, с. 82); man - the name of the historical period: Шлях, по якому минулий вк проскришв чумацькими мажами, а цей вк, як блискавками, спалахнув козацькими шаблями Ко-товського i Примакова (Стельмах, Чотири броди, с. 160); man - the name of the season: Осшь дихала вдень легко, наче дитина увi сн/, зате ранками на повш груди вдихала й видихала туман (Гуцало, Шшльний хлiб, с. 154); Хотшось не тшьки поба-чити журавлiв, яких обманула прижзнта весна, а може, й чимось допомогти гм (Гуцало, у га! сонце зацвшо, с. 136) and so on.
Conclusions. The author's language of the writers of Vinnytsia region of the XX century quite variously and colorfully conveys the semantics of temporal nominations. Metaphor is the most common means of their artistic speech. Due to the metaphorical nature of temporal concepts, the reader can imagine time in the image of people, animals, celestial bodies. At the center
5 Губа Л.В. Стилютична фггура персошфжацй у художшх казках Германа Гессе. Молодий вчений: Ф1лолог1чн1 науки. № 10 (50), жовтень, 2017. С. 614-618.
of the analyzed metaphors are elements of thematic groups: seasonal nominations, names of months, parts of the day and the nuclear token "time" in various singular and numerical forms. Widely used personification of temporal concepts makes it possible to draw a parallel with human life, to trace the patterns of changes in time intervals and social and internal psychological state of man.
We see the prospect of further scientific research in the study of elements of the lexical and semantic field of temporality in the means of artistic language of writers of Vinnytsia region of the twentieth century.
References
1. Гуцало £. Б№ i гшв: З вогню воскресли. Повюп. Кшв: Дншро, 1980. 335 с.
2. Гуцало £. У га! сонце зацвшо: Орлами орано. Оповщання, повють. Ки!в: Радянський пись-менник, 1977. 373 с.
3. Гуцало £. Шкшьний хлiб: вибраш твори у 2 т. Т. 1. Ки!в: Радянський письменник, 1987.
4. Кобець В. Дана, Василько i бший свiт. «Жиле «шдуса» Т1Я». «Пригоди полярних робш-зошв. Повiстi. Вiнниця: ТОВ «Консоль», 2010. 320 с.
5. Стельмах М. П. Чотири броди : роман. Кшв : Рад. письменник,1979. 527 с.
6. Стельмах М.П. Велика радня [Текст] : Ро-ман-хрошка. Кшв: Дшпро, 1968. 967 с.
7. Стельмах Михайло Панасович. Дума про тебе : роман. Кшв: Дншро, 1984. 390 с.
8. Стельмах М. Гуси-лебедi летять. Вибраш твори. Кив: Сакцент Плюс, 2005. 736 с.
9. Стельмах М. П. Чотири броди : роман. Кшв : Рад. письменник,1979. 527 с.
ОСОБЕННОСТИ СТИЛЯ И ЯЗЫКА Н.С. ЛЕСКОВА
Никульникова Я. С.
Федеральное государственное бюджетное образовательное учреждение высшего образования
«Армавирский государственный педагогический университет» кандидат филологических наук, доцент, заведующий кафедрой
Каминская Э.А. ФГБОУ ВО «АГПУ», преподаватель
FEATURES OF THE STYLE AND LANGUAGE OF N.S. LESKOV
Nikulnikova Ya.
Federal State Budgetary Educational Institution of Higher Education "Armavir State Pedagogical University",
candidate of Philological Sciences, Associate Professor, Head of the Department
Kaminskaya E. FGBOU VO "AGPU" teacher
Аннотация
Статья посвящена анализу коммуникативных аспектов творчества Н.С. Лескова. Исследуются особенности стилистического жанра, а также определяется лексический состав с учетом языковых трансформаций.
Abstract
The article is devoted to the analysis of the communicative aspects of N.S. Leskov's creativity. The features of the stylistic genre are studied, and the lexical composition is determined taking into account language transformations
Ключевые слова: Н. С. Лесков, русская проза, повествование, интертекстуальность, языковые особенности, лексическое значение.
Keywords: N. S. Leskov, Russian prose, narration, intertextuality, language features, lexical meaning.
«Н. С. Лесков характеризуется своим стилем едва ли не больше, чем своими взглядами и сюжетами», - писал журнал «Труд». И сам Н.С. Лесков всегда считал, что «человек живет словами» и полнее всего изображается своей непроизвольной речевой характеристикой. Внутренний мир своих героев он любил определять по складу их говора: один имел речь тупую и невразумительную - характер его замкнутый и угрюмый; другой
«говорил с таким хитрым извитием слов, что удивляться надо было его речи», - зато и характер имел «легкий и увлекательный» [3, с. 28].
В этом - целая поэтика, целая система писательской работы. В этом - основы характерологии Н.С. Лескова. Он бесповоротно осуждает тех писателей, после чтения которых «нельзя припомнить отдельной ярко очерченной сцены людей с само-
