CC BY
232
УДК 347.4
В. I. ПУШАЙ,
канд. юрид. наук, доцент кафедри цившьно-правових дисциплш, юридичний факультет ХНУ iM. В. Н. Каразша,
м. Харюв
ПЕРЕВЕДЕННЯ БОРГУ: ПРОБЛЕМИ ТЕОРП ТА СУДОВО1 ПРАКТИКИ
Проанал1зовано окрем1 проблемыi питания переведения боргу з позицт теоргг та судовог практики. До^джено природу згоди кредитора на переведення боргу, гг форму, 3Micm та види. Висвтлено питання недiйсностi згоди кредитора i вплив гг саме на переведення боргу.
Ключов1 слова: зобов'язання, переведення боргу, згода кредитора.
Переведения боргу вщноситься до традицшних шституцш зобов'язального права. Разом i3 це^ею переведення боргу е одним i3 способiв замiни осiб у зобов'язанш. Переведення боргу вiдоме ще з часiв римського права, яке дозволило замшу боржника у зобов 'язанш в шзш часи свого юнування. За римським правом перенесення боргу мало мюце за згодою кредитора. Воно здшснювалось у формi новацп, тобто шляхом укладання нового договору мiж кредитором i новим боржником, який припиняв дда попереднього договору мiж кредитором i старим боржником. Умовами переведення боргу за римським правом були добровшьшсть прийняття чужого боргу та його належне оформлення [7, с. 357]. 1нститут переведення боргу у цившьному законодавст Украши iснував при всiх його кодифжащях, включаючи чинний Цивiльний кодекс Украши - ЦК Украши). Попри
довгий юторичний шлях, тюний зв'язок з iншими зобов'язально-правовими конструкщями, зокрема з вiдступленням права вимоги, проблематика, пов'язана iз переведенням боргу, не вщноситься до кола розроблених в цившстичнш науцi. Визначення поняття переведення, складових ще! конструкцп, наслщюв переведення боргу привертали увагу дослщниюв лише певною мiрою, а таю питання, як природа згоди кредитора на переведення, застосування переведення в окремих видах цившьних правовщносин, при
здшсненш процедур банкрутства (неплатоспроможност^ взагалi майже не дослщжувалися. Однак слiд визнати внесок вчених рiзних перiодiв, зокрема М. М. Агаркова [1], I. В. Жилшково! [5-6], В. А. Белова [2-3], дисертацшш дослiдження науковщв пострадянського простору [4], власнi розробки в цш сферi [11, с. 23-26]. Мiж тим практика використання конструкци переведення боргу ставить перед науковцями новi завдання, вирiшення окремих з яких е завданням дано! статп.
Як вказуеться у ст. 520 ЦК Укра!ни, боржник у зобов'язанш може бути замшений за згодою кредитора.
На думку В. А. Белова, договiр уступки боргу (цеси боргу, пасивно! цеси чи штерцеси) - це угода, за якою одна сторона (новий боржник) бере на себе обов'язок перед шшою стороною (кредитором) здшснити виконання певного обов'язку за третю особу (боржника) в той час, коли кредитор звшьняе чи зобов'язуеться звшьнити вщ зобов'язання старого боржника [2, с. 320]. Автор правомiрно вважае переведення боргу за договором окремим видом сингулярного правонаступництва у зобов'язаннях. I. В. Жилшкова додае, що при переведенш боргу замша боржника здшснюеться за волею вЫх учасниюв правовiдношення [5, с. 123-132].
При цьому переведення боргу за договором слщ вщмежовувати вiд його переведення на пiдставi закону, коли наявшсть волi всiх учасникiв правовiдношення не зав жди визнаеться обов'язковою. До таких випадюв слiд вiднести спадкування (ст. 1216 ЦК Укра!ни), видiл, злиття, приеднання, подiл та перетворення юридично! особи (статтi 106-109 ЦК Укра!ни), набуття права власностi на тдприемство як единий майновий комплекс, до складу якого входять права вимоги та борги (ст. 191 ЦК Укра!ни), у сферi зобов'язального права доцшьно назвати змiну власника реч^ передано! в найм (ст. 770 ЦК Украши) та деякi ш. Причому данi випадки не пов'язаш якимось единим критерiем, тому потребують окремого дослiдження.
Норми про замшу боржника у зобов'язанш знайшли свое мюце в ЦК Укра1ни, вони мютяться у гл. 47 «Поняття зобов'язання. Сторони у
зобов'язaнш» розд. I Книги п'ято!" «Зобов'язaльне прaво». Тaке розмiщення норм про переведення боргу в новому ЦК не дae достaтнiх пiдстaв розглядaти цей iнститут як сaмостiйний цивiльно-прaвовий договiр. Ввaжaeмо, що переведення боргу поеднуе риси декшькох рiзних цивiльно-прaвових договорiв.
Слiд бiльш доклaдно зупинитися m договiрних пiдстaвaх переведення боргу, зокремa нa визнaченнi сутностi переведення боргу зa допомогою iснуючих цивiльно-прaвових конструкцiй.
Ввaжaeмо, що тaкою шйбшьш aдеквaтною конструкцieю для переведення боргу е прaвочин, тобто переведення боргу слщ визнaти прaвочином з шступних обстaвин.
По-перше, тaкa юридичнa квaлiфiкaцiя переведення боргу вiдповiдae зaконодaвчому визтаченню прaвочину як д^', спрямовaноï m нaбуття, змiну aбо припинення цившьних прaв тa обов'язкiв (ст. 202 ЦК Укрaïни).
По-друге, нa жaль, чинний ЦК не мiстить норми, яга б визнaчaлa пiдстaви зaмiни боржникa у зобов'язaннi. Однaк приписи статей 8, 11 ЦК Укрaïни дозволяють зaстосувaти зa aнaлогieю ст. 512 ЦК Укрaïни «Пiдстaви зaмiни кредиторa у зобов'язaннi» й до переведення боргу. Шведеш нормa передбaчae, що вiдступлення прaвa може здiйснювaтись зa прaвочином. У тaкий же спо^б, нa нaшу думку, може здiйснювaтись i переведення боргу.
По-трете, нa користь квaлiфiкaцiï переведення боргу як прaвочину свiдчaть, хочa i непрямо, норми ЦК Укрaïни. Ta^ згiдно зi ст. 521 ЦК Укрaïни формa прaвочину щодо зaмiни боржникa повиннa спiвпaдaти з формою прaвочину, нa пiдстaвi якого виникло зобов'язaння, де зaмiнюeться боржник.
При цьому в судовш прaктицi поширеш позицiя щодо бaгaтостороннього хaрaктеру цього прaвочину. Вiдповiдно до ст. 521 ЦК Укрaïни формa прaвочину щодо зaмiни боржникa у зобов'язaннi визнaчaeться вiдповiдно до положень ст. 513 ЦК Укрaïни. Taким чином, вкaзaв Вищий господaрський суд Укрaïни, договiр про переведення боргу - це бaгaтостороннiй прaвочин зa учaстю первюного боржникa, нового боржникa тa кредиторa [S]. Проте учaсть кредиторa у нaдaннi згоди нa переведення боргу не е учaстю його як сторони у
договор^ що не дозволяе вважати позищю судових органiв унiверсальною для в^х випадкiв.
Конститутивною особливiстю переведення боргу е наявшсть згоди кредитора на таке переведення. У науковш лiтературi висловлено думку про те, що переведення боргу можна вважати багатостороншм правочином [12, с. 379]. Однак, як уявляеться, така позищя недостатньо аргументована. Бшьш прийнятною е конструкщя переведення боргу як двостороннього правочину мiж первiсним та новим боржником.
По-перше, при наданнi згоди на замшу первюного боржника новим кредитор не набувае нових, додаткових прав i обов'язюв.
По-друге, цивiльне законодавство не забороняе отримання згоди кредитора i пiсля укладення договору мiж первiсним та новим боржником.
По-трете, у подiбних цивiльно-правових конструкцiях, коли правочин вчиняеться зi згоди третьо! особи, 1й права сторони за договором не надаються. Так, зпдно зi ст. 32 ЦК Украши неповнолiтня особа у вiцi вщ 14 до 18 рокiв вчиняе правочини зi згоди батькiв (усиновлювачiв) та пiклувальникiв. Такий правочин може бути схвалений ними (ст. 222 ЦК Украши). Щ особи мають право оспорювати даний правочин у судовому порядку, однак правами сторони вони не надiляються.
По-четверте, аналiз договiрноl практики свiдчить, що незважаючи на визнання кредитора стороною за договором про переведення боргу, його права та обов'язки обмежуються вказiвкою про надання ним згоди на переведення боргу до нового боржника.
На нашу думку, згода кредитора на переведення боргу е одностороншм правочином, яким кредитор погоджуеться на вступ у зобов'язання нового боржника та звшьнення вщ обов'язюв старого кредитора. Однак при цьому не слщ заперечувати того, що згода кредитора несе самостшне значення, посщаючи в конструкци переведення боргу окреме мюце.
Змютом правочину, яким кредитор висловлюе свое ставлення до договору переведення боргу, може бути його згода на замшу боржника чи вщсутшсть
тако! згоди. Мае рацш в даному випадку В. А. Белов, який зазначае, що в даному випадку мова йде не про дозвш (заборону) укладання договору переведення боргу, а про вщношення кредитора до такого з наслщюв цього договору як замша первюного боржника. Тобто змют цього правочину - згода чи вщсутнють згоди кредитора скористатися наданою договором можливютю отримати нового боржника замють первiсного [3, с. 19-27]. При вчиненш одностороннього правочину - наданням згоди кредитор звшьняе вiд боргу первiсного боржника, мюце якого посiдае новий. Навпаки, якщо згода не надаеться, кредитор залишае борг за первiсним боржником. Будь-як правовiдносини, що грунтуються на його правi вимоги, з новим боржником у кредитора не виникають. Мотиви, з яких новий боржник бажае посюти мiсце первiсного, для кредитора не мають значення. Якщо зобов'язання не буде виконане належним чином, вимоги кредитора скеровуються до первюного, а не до нового боржника. Враховуючи, що вщношення кредитора до переведення боргу здшснюеться у формi одностороннього правочину, для вчинення якого достатньо виявлення волi лише одте! сторони, такий правочин потребуе лише сприйняття його адресатом, а не прийняття до виконання, якщо кредитор одностороншм правочином висловлюе свою незгоду, переведення боргу неможливе.
Цiкавим е питання, кому з боржниюв повинен повщомляти кредитор про ненадання згоди на переведення боргу. Безумовно, з метою усунення невизначеност в наступних правовщносинах та дiях сторiн вш мае надiслати таке повiдомлення i первiсному, i новому кредиторовi. Однак не буде порушенням i повщомлення про вiдмову в наданнi згоди, що надюлане тiльки на адресу первюного боржника, який е i продовжуе бути стороною у зобов 'язанш.
Однак бшьше практичне значення для майбутшх взаемовiдносин сторiн мае вчинення кредитором одностороннього правочину, яким надаеться згода на переведення боргу.
Вщомий цившют М. М. Агарков видшяв два види кредиторсько! згоди -попередню та наступну [1, с. 19-27]. Таке розмежування проводиться залежно
вщ того, передуе надання згоди укладанню договору про переведення боргу чи вщбуваеться шсля нього.
Попередня згода - це одностороннш правочин, який е передумовою для укладання договору переведення боргу, що замiнюе боржника. Попередня згода, будучи одностороншм боржником, може бути вщкликана кредитором у порядку ст. 214 ЦК Украши як вщмова вiд правочину. Однак така вщмова може бути вчинена лише до моменту укладання мiж боржниками договору про переведення боргу, в шшому випадку вщклик попередньо! згоди порушуватиме права боржникiв.
Наступна згода - це одностороннш правочин, який вчиняеться кредитором шсля укладання договору переведення боргу та тягне за собою припинення зобов'язальних вщносин кредитора iз первюним боржником i виникнення правовщносин мiж кредитором i новим боржником. На вiдмiну вщ попередньо!, наступна згода не може бути скасована кредитором. Анулювати наслщки свого схвалення переведення боргу кредитор може лише за домовлешстю мiж кредитором, первiсним i новим боржником, зокрема шляхом здшснення зворотного переведення боргу.
У сучасних реалiях розвитку договiрних зв'язкiв окрiм попередньо! i наступно! згоди слiд видiлити й «поточну» згоду, яка надаеться кредитором у момент укладання договору про переведення боргу.
Згода кредитора, будучи невщ'емним елементом конструкци переведення боргу, поширюеться не тшьки на стадда укладання цього договору, але i на його розiрвання. Вищий господарський суд Укра!ни зазначив з цього приводу таке. Статтею 654 ЦК встановлено, що змша або розiрвання договору вчиняеться в тiй же форм^ що i договiр, що змшюеться або розриваеться, якщо шше не встановлено договором або законом чи не випливае iз звича!в дiлового обороту. З викладених положень ЦК Укра!ни вбачаеться, що правочин щодо розiрвання договору про переведення боргу мае вчинятися в тш же формi та з дотриманням тих же умов, що i правочин щодо переведення боргу - за наявносл обов'язково! згоди кредитора [9].
Потребуе анаизу питання про форму згоди кредитора. Слщ зазначити, що вимоги статей 513, 521 ЦК Украши щодо форми переведення боргу стосуються лише форми договору переведення боргу, а не форми згоди кредитора. З цього приводу цившьне законодавство не мютить певних вимог, тому слщ погодитись з думкою М. М. Агаркова, що згода може бути надана у будь-якш формi на розсуд кредитора, в тому чи^ в уснш формi та шляхом конклюдентних дш [1, с. 19-27]. Однак конклюдентш ди не повинш залишати у боржникiв сумшву щодо !х значення та спрямованость Слiд зазначити, що форма згоди кредитора може бути визначена угодою мiж кредитором i первiсним божником.
Будучи одностороншм правочином, згода (схвалення) кредитора пiдкорена всiм правилам цившьного законодавства (статтi 204-205 ЦК Украши) про правочини, зокрема щодо !х форми.
Крiм того, згода кредитора як правочин може бути предметом позовних вимог про визнання означеного правочину недшсним з пщстав, передбачених ЦК Украши. Так, Вищий господарський суд Украши при розглядi справи про визнання недшсним одностороннього правочину у формi згоди на переведення боргу та договору про переведення боргу зазначив таке. Предметом спору по данш справi е дшснють правочину у формi згоди на переведення боргу та як наслщок недшснють договору про переведення боргу.
Вщповщно до ч. 1 ст. 215 ЦК Украши пщставою недшсност правочину е недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, як встановлеш частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Згщно зi ст. 203 ЦК Украши особа, яка вчиняе правочин, повинна мати необхщний обсяг цившьно! дiездатностi. Касацшний суд погодився з тим, що задовольняючи позовш вимоги в повному обсяз^ суд першо! шстанци виходив iз того, що директор позивача не був надшений повноваженнями виршувати питання про переведення боргу шляхом надання згоди на замшу боржника в зобов'язаш на суму, що перевищуе е^валент 50 000,00 грн, i встановлено недшснють одностороннього правочину, вчиненого ПП «Флора-С» в особi директора, у формi згоди вщ 10.04.2010 р. на переведення боргу в розмiрi 1 941 531,93 грн,
що тягне за собою недшснють похщного вщ нього договору про переведення боргу № 1/04 вщ 16.04.2010 р., укладеного мiж ТОВ «Захщноукрашська аграрна компашя» та ТОВ «Захщноукрашська агропромислова корпорацiя» [10].
Анаиз дано1 справи дае пiдстави для тверджень, що згода кредитора не тшьки може бути визнана судом недшсною, а й недшснють згоди кредитора спричиняе в подальшому недшснють самого переведення боргу, що пщкреслюе залежне значення останнього.
Список лггератури:
1. Агарков М. М. Перевод долга / М. М. Агарков // Право и жизнь. - 1923. - № 3. -С. 25-28.
2. Белов В. А. Гражданское право : общая и особенная части : учеб. / В. А. Белов. -М. : АО «Центр ЮрИнфор», 2003. - 960 с.
3. Белов В. А. Защита интересов третьих лиц при переводе долга / В. А. Белов // Законодательство. - 2000. - № 11. - С. 19-27.
4. Гайдук Ю. Н. Перевод долга в гражданских правоотношениях : дис. на стиск. учен. степ. канд. юрид. наук : 12.00.03 / Юрий Николаевич Гайдук. - Минск, 2002. - 131 с. ; Калиманов С. С. Проблемы правового регулирования уступки требования и перевода долга в российском и зарубежном законодательстве : автореф. дис. на стиск. учен. степ. канд. юрид. наук : 12.00.03 / С. С. Калиманов. - М., 2009. - 34 с.
5. Жилткова I. В. Конструкцп замши боржника у цившьному зобов'язанш / I. В. Жишнкова // Вюник Академи правових наук Украши. - 2010. - № 1 (60). - С. 123-133.
6. Жилткова I. В. Конструкцп замши боржника у цившьному зобов'язанш / I. В. Жишнкова // Вюник Академи правових наук Украши. - 2010. - № 1 (60). - С. 123-133.
7. Шдопригора О. А. Римське право : пщруч. / О. А. Пщопригора, С. О. Харитонов. -К. : Юршком 1нтер, 2003. - 512 с.
8. Постанова ВГСУ вщ 14 ачня 2010 р. по справ1 № 16/19 [Електрон. ресурс] // Сдиний державний реестр судових ршень: http://reyestr.court.gov.ua/Review/7635307.
9. Постанова ВГСУ вщ 16 лютого 2011 р. по справ1 № 19/95-10-2481 [Електрон. ресурс] // Сдиний державний реестр судових ршень: http://reyestr.court.gov.ua/Review/14345245.
10. Постанова ВГСУ вщ 28 грудня 2011 р. Справа № 5015/3888/11 [Електрон. ресурс] // Сдиний державний реестр судових ршень: http://reyestr.court.gov.ua/Review/20419855.
11. Пушай В. I. Переведення боргу за договором: новий Цившьний кодекс Украши 1 судова практика / В. I. Пушай // Пщприемництво, господарство 1 право. - 2003. - № 12. -С. 23-26.
12. Цившьний Кодекс Украши. Науково-практичний коментар. - Х., 2003. - С. 379.
Пушай В. И. Перевод долга: проблемы теории и судебной практики.
Проанализированы некоторые проблемные вопросы перевода долга с позиций теории и судебной практики. Исследованы природа согласия кредитора на перевод долга, ее форма, содержание и виды. Освещены вопросы недействительности согласия кредитора и ее влияние на сам перевод долга.
Ключевые слова: обязательство, перевод долга, согласие кредитора.
Pushay V. I. Translation of debt: the problems of theory and judicial practice.
In the article are analysed some problem questions of translation of debt, from positions of theory and judicial practice. Nature of consent of creditor is probed on translation of debt, its form, maintenance and kinds. The questions of ineffectiveness of consent of creditor and its influence are lighted up on translation of debt.
Key words: obligation, translation of debt, consent of creditor.
