CC BY
42
PRECONDITIONS OF THE FORMATION OF THE CHILDREN'S AND ADOLESCENTS' HYGIENE AS A BRANCH OF MEDICAL SCIENCE AND PRACTICE IN UKRAINE
Stasiuk L.A.
ПЕРЕДУМОВИ СТАНОВЛЕННЯ Г1Г1ЕНИ Д1ТЕЙ ТА П1ДЛ1ТК1В ЯК ГАЛУЗ1 МЕДИЧНО1 НАУКИ ТА ПРАКТИКИ В УКРА1Н1
СТАСЮК Л.А.
Нацюнальний медичний унiверситет iM. О.О. Богомольця, м. КиТв
УДК 378.661(477-25)
Ключовi слова: ririeHa дитинства, ппена дiтей та пiдлiткiв, земська медицина, народна попереджувальна медицина.
озвиток ппени дитинства в УкраТн сягае своТми коренями глибини сто-лiть, адже на довгому i складному державотворчому шляху устшне вирiшення задач збереження здо-ров'я дитячого населення завжди було запорукою збереження нацiТ. Со^ально-пол^ичш перетворення, що вiдбуваються нинi i у нашiй краТнi, диктують необхщнють обфунтування шляхiв подальшого розвитку профн лактичного напрямку медицини дитинства, що неможливо без ретроспективного аналiзу формування пщ-фунтя ппени д^ей та пiдлiткiв як галузi медичноТ науки i практики.
Мета роботи — висвтпення пере-думов становлення ппени д^ей та пщл™в як галузi медичноТ науки та практики в Укра'Тш. Для досягнення мети потрiбно було вирiшити таю завдання:
□ проаналiзувати витоки профтак-тичного напрямку медицини дитинства як компонента громадськоТ думки;
□ вивчити особливост розвитку шюльно'Т ппени в УкраТы як передумови становлення ппени дтей та пiдпiткiв;
□ визначити роль земськоТ медицини у формуванн науково-практич-них основ ппени д^ей та пiдлiткiв.
Методи дослщження: бiблiогра-фiчний, аналiтичний, описовий.
УкраТнський народ отримав у спа-док вiд носiТв ТрипiльськоТ культури та КиТвськоТ Русi не лише територю i генофонд, але й потужний пласт етнокультурних надбань, у тому чиот медико-оздоровчих: з поколшня в поколiння передавалися звичаТ та навички народного побуту, вiрування та уподобання, що мали на мет збереження здоров'я дитини. Створен протягом стол^ь морально-етичнi норми (повага i любов до працi, ствердження iдеалiв добра, гуманних взаемостосункiв, несприйняття шкщ-ливих звичок тощо) передавалися д^ям за допомогою народноТ творчо-стi (казки, думи, пiснi) i наочно — власним прикладом — у дитини вихо-вувалося бажання бути сильною, мужньою, працелюбною, здоровою.
lсторiя украТнського народу — це iсторiя вiйн, набiгiв та оборони. За таких суворих обставин вижити могла лише загартована, фiзично мщна людина. Проте не лише служба у вй ську, але й повсякденна праця рiзних соцiальних верств населення вимага-ла оволодiння практичними навичка-ми, в основi яких були таю фiзичнi якостi, як сила, гнучкють, швидкiсть та витривалють. Таким чином, витоки гiгiени д^ей та пiдлiткiв сягають гли-бокого минулого нашого народу, ще дохристиянськоТ епохи.
ПРЕДПОСЫЛКИ СТАНОВЛЕНИЯ ГИГИЕНЫ ДЕТЕЙ И ПОДРОСТКОВ КАК ОТРАСЛИ МЕДИЦИНСКОЙ НАУКИ И ПРАКТИКИ В УКРАИНЕ Стасюк Л.А.
Национальный медицинский университет им. А.А. Богомольца
Цель работы: исследовать предпосылки становления гигиены детей и подростков как отрасли медицинской науки и практики в Украине. Материалы и методы: архивные данные, библиографический, аналитический, описательный методы.
Результаты. В статье приведен ретроспективный анализ исторических предпосылок возникновения гигиены детей и подростков как отрасли медицинской науки и практики. Представлены основные этапы развития гигиены детства, особенности формирования ее фундамента в Украине. Определена роль земской медицины в становлении научно-практических основ гигиены детей и подростков. Выводы. Гигиена детей и подростков, как и каждая наука, развивалась параллельно с развитием общества, согласно его социальным потребностям и запросам, как социальный
феномен — адекватно морально-этическим нормам эпохи. Развитие школьной гигиены в Украине имеет свои национальные корни и традиции, которые требуют дальнейшего изучения. Каждый шаг по демократизации общества дает толчок к инициации и внедрению передовых форм и направлений медицины: благодаря деятельности земской медицины санитарно-профилактическое направление не только становится ее неотъемлемой составной частью, но и развивается как ведущее. В это время создаются социальные институты, которые на государственном уровне обобщают опыт работы врачей, внедряют профилактические мероприятия и контролируют их реализацию. Развитие санитарно-профилактического направления, в частности гигиены детства, в деятельности земской медицины создало необходимое теоретическое и практическое основание для выделения гигиены детей и подростков в самостоятельную отрасль медицинской науки и практики.
Ключевые слова: гигиена детства, гигиена детей и подростков, земская медицина, народная предупредительная медицина.
© Кудиевский Я.В., Кальниш В.В. СТАТТЯ, 2016.
PRE-CONDITIONS OF BECOMING OF HYGIENE OF CHILDREN AND TEENAGERS AS A BRANCH OF MEDICAL SCIENCE AND PRACTICE IN UKRAINE Stasiuk L.
National O.O. Bogomolets Medical University Objective: to investigate preconditions of formation of hygiene of children and adolescents as a brunch of medical science and practice in Ukraine. Materials and methods: archival data, bibliographic, analytic, and descriptive methods. Data. The retrospective analysis of historical preconditions of hygiene of children and adolescents origin as a branch of medical science and practice is conducted. The basic stages of hygiene of childhood development, features of forming of her foundation in Ukraine are presented. The role of zemskaya medicine in becoming of research and practice bases of hygiene of children and adolescents is determined. Findings. Hygiene of children and teenagers, like every science, has developed in parallel with the development of society, according to his social
needs and demands and, as a social phenomenon adequately with the ethical norms of the era. The development of school hygiene in Ukraine has its own national roots and traditions that require further study. Each step in the democratization of society gives rise to the initiation and implementation of advanced forms of medicine: due to activity of Zemskaya medicine the preventive direction not only becoming an integral part of it, but also develops as a leading. Social institutions at the state level were created at that time; they summarized the experience of doctors, introduced preventive measures and controlled their implementation. Development of the preventive direction in medicine due to activity of zemskaya medicine has created the necessary theoretical and practical basis for the allocation of hygiene of children and adolescents in an independent branch of medical science and practice.
Keywords: hygiene of childhood, hygiene of children and adolescents, zemskaya medicine, preventive folk medicine.
З появою на Pyci шкш (юнець X сташття) здобутки народно! попереджувально'| медицини стали використовуватися та прищеплюватися д^ям у цих навчапьних закладах, тобто ппена дитинства пщнялася на новий щабель свого розвитку i почала розвиватися паралельно з розвитком шкшьно'| осв™. ^сля прийняття християнства у Кшвськм Рус створилася ц1пю-на система осв^янських закла-дiв рiзних тишв: це й ел^ш школи при Десятиншй цер^ та при Софи Кшвськм, це й нижчi школи i школи при монастирях [1]. Вже за чаЫв Кшвсько'| Рус з'явилися першi друковаш прац^ де викладено найпростш правила профшактики шкщли-вих звичок у д^ей, як не втрати-ли актуальносп й ниш. Так, у вт чизняшй пам'ятц з ппени вихо-вання XI сторiччя «Повчання Володимира Мономаха д^ям» йдеться: «...бережися i пияцтва, i блуду, бо в сьому душа погибае i тто...», а у «Медичному трактата онука князя Володимира Мономаха бвпракЫя йдеться про необхщнють щоденного умивання та обтирання холодною водою, дотримання чисто-ти одягу, активного вщпочинку на свiжому повiтрi незалежно вщ погоди, вивчення вмськово-го ремесла та шоземних мов з дитинства.
Слщ зазначити, що громадсь-кий побут кожного етносу — не застигле явище, а динамiчна система, в якм вiдбуваеться постiйна взаемодiя старих та нових форм: традици постiйно трансформуються вiдповiдно до потреб часу, а шноваци можуть перетворюватися на традицií, якщо громадська думка оцшила íхню дiевiсть. Школа, що пара-
51 Environment & Health №3 2016
лельно з наданням основ знань прищеплювала д^ям навички здорового способу життя, про-вадила саштарну просвiту серед дiтей та юнацтва, протя-гом усього перiоду розвитку наци розглядалася громадсь-кою думкою як необхщний компонент побуту украíнцiв.
Особливостi географiчного розташування (центр бвропи) та iсторичного розвитку зумо-вили у XIV-XVI столiттях якюне розмаíття закладiв освiти на теренах Укра'ши. У той перiод функцюнували як свiтськi (мiськi та мапстратсью), так i духовнi школи при монастирях та релн гiйних общинах (католицью, eврейськi, eзуíтськi, унiатськi та, звичайно, православш), розши-рювалася мережа приватних шкш [1]. Але провщну роль у становленнi та розвитку систе-ми освiти i вихованш паросткiв демократií в Украíнi вщгравали братськi школи, що створюва-лися з шМативи нацюнально-релiгiйних об'еднань («братств»). Так, до школи Луцького братства приймали д^ей уЫх станiв та верств, вiд маетних шляхтичiв та мiщан до бщняюв, якi просили милостиню на вулицк Причому вихователям суворо наказувалося не робити мiж ними шяко'| рiзницi, окрiм як залежно вщ успiхiв у навчаннi. Усi школярi по черзi повиннi були топити печ^ прибирати примiщення тощо. У козацьку епоху розвитку украíнського сусптьства провiдними закладами шкiльноí осв™ стали козацькi (на Гетьманщинi) та сiчовi (на Запорозькiй Сiчi) школи. У кожному селi дiяли так зваш парафiяльнi школи, де протягом трьох роюв дiти вчи-лися писати, читати, рахувати
та ствати, вивчали Закон Божий. ^м того, дiяли профе-сiйнi школи. Таким чином, на початку XVIII стол^тя кожна дитина мала змогу ходити до школи, i Укра'ша була кра'шою практично цiлковитоí грамотность Доречно згадати, що перша шкшьна будiвля в Украíнi була збудована у 1635 роц за шща-тиви засновника Киíвськоí коле-ги Петра Могили. Паралельно з розвитком системи осв^янсь-ких закладiв вщбувався процес систематизацií накопичених знань з особисто'| гiгiени та профшактики захворювань у дiтей, що наочно можна прослщкува-ти, читаючи таю стародруки, як «Домострой» (XV-XVI ст.), «Азбуковники» (XVII ст.), «Громадян-ство звича'|'в дитячих» Епiфанiя Славшецького (XVII ст.), «Юностi чесне зерцало» (XVIII столггтя), «Регламент, або статут духовних академм» Феофана Прокопо-вича (1721). Зокрема, в остан-шй працi подано першi гiгiенiчнi рекомендаци щодо оргашзаци навчальних закладiв: «Школи варто розмщати не у мют^ але осторонь, де нема народного шуму... За учнями необхщно слiдкувати, щоб у визначенi години всяк робив, що повинен... На всяк день двi години визначити на гуляння. по общ i по вечерi з iграми чесними та тшорухомими...» [2].
На жаль, протягом XVII-XIX стол^ь в Укра'|'ш (вже Малоросií) накопичувався i негативний досвiд органiзацií навчання та виховання: у навчальних закладах панувала казенна дисциплн на, схоластичш методи викла-дання, фiзичнi покарання. Проте ^зь циркулярний пласт iмперських вимог та свавiлля адмiнiстрацií пробивалися про-
гpecивнi iдel тa думки. Haпpиклaд, щe y 1750 poцi мoлoдий виклaдaч noe™^ Пepeяcлaвcькoгo кoлeгiyмy i мaйбyтнiй ф^доф Г.С. Сга-вopoдa piшyчe вiдмoвивcя вiд зacтapiлих п^учни^в тa мeтo-дiв вихoвaння. Йoгo тeзa «учи-тeль и вpaч ... тольга cлyжитeль пpиpoды, eдинcтвeннoй и иcтиннoй и вpaчeбницы, и учи-тeльницы» тa iдeя «пpиpoдo вщ-пoвiднoгo вихoвaння» aктyaльнi й нинi [3].
Яcкpaвy cтopiнкy у poзвитoк шкiльнoï гiгieни в Укpaïнi XIX cro-лiття впиcaли двa видaтнi лiкapi тoгo чacy — I.С. Оpлaй (17701829) тa M.I. Пиpoгoв (18101881). Ввaжaючи, щo пpoгpe-cивний poзвитoк cycпiльcтвa мoжливий лишe 3a yмoви peop-гaнiзaцiï нapoднoï ocвiти, тa кepyючиcь iдeeю олужшня нapo-ду, вoни кapдинaльнo змшили cвoю пpoфeciйнy дiяльнicть. Вчeний ceкpeтap мeдикo-хipyp-гiчнoï aкaдeмiï, гoф-хipypг ïï пepaтopcькoï Вeличнocтi (oco-бистий лiкap Олeкcaндpa I), yчe-ний-eнциклoпeдиcт I.С. Оpлaй, мaючи 3a плeчимa фунтовну ocвiтy кiлькoх зaхiдних yнiвepcи-тeтiв, зaхиcт диcepтaцiй нa звaння дoктopa мeдицини i хipypгiï, дoктopa фiлocoфiï, мaгi-cтpa cлoвecних нayк, oчoлюe пocлiдoвнo Гiмнaзiю вищих нayк князя Бeзбopoдькa у м. Ыжиш (1821-1826) тa Рiшeльeвcький лiцeй в Одeci (1926-1929). Ha цих пocaдaх вiн пpoявив ce6e тaлaнoвитим opгaнiзaтopoм ne-дaгoгiчнoï cпpaви. Дoтpимyю-чи^ пepeдoвих нa тoй чac пeдa-гoгiчних пoглядiв Пecтaлoццi, I.С. Оpлaй впpoвaджyвaв у жит-тя iaeï дeмoкpaтизaцiï нaвчaль-нo-вихoвнoгo пpoцecy. Meдикo-пeдaгoгiчнe зaбeзпeчeння, щo зaпoчaткyвaв !.С. Оpлaй у Гiмнaзiï вищих нayк, cтaлo взip-цeм для шших нaвчaльних зaклaдiв в Укpaïнi, зoкpeмa пaн-cioнiв, a нaявнicть пpи Гiмнaзiï лiкapнi дaлa змoгy хвopoбливo-му Mикoшi Янoвcькoмy нaвчaти-cя, i пicля дeв'ятиpiчнoï oгpaнки йoгo тaлaнтy у цьoмy нaвчaльнo-му 3ai^aAi cвiт oтpимaв пиcьмeн-нига М.В. Гoгoля [2].
Heпepeciчнa nocían M.I. Пи-poгoвa у гaлyзi нapoднoï ocвiти e нe мeнш знaчyщoю, нiж у мeди-циш. Видaтний хipypг тoгo чacy, члeн-кopecпoндeнт Акaдeмiï нayк, aкaдeмiк Meдикo-хipypгiч-нoï aкaдeмiï, лaypeaт двoх пoвних Дeмидiвcьких пpeмiй Акaдeмiï нayк, пoчecний члeн Mocкoвcькoгo, Хapкiвcькoгo тa Kиïвcькoгo yнiвepcитeтiв, npo-
фecop кaфeдpи гocпiтaльнoï xipypni, пaтoлoгiчнoï тa хipypгiч-нoï aнaтoмiï Meдикo-хipypгiчнoï aкaдeмiï, зacнoвник вiйcькoвo-пoльoвoï хipypгiï M.I. Пиpoгoв з вepecня 1856 poкy пpaцюe
пoпeчитeлeм Одecькoгo нaв-чaльнoгo oкpyгy, a з вepecня 1858 poкy — K^^^oro нaвчaль-нoгo oкpyгy, нa npan™^ вттюю-чи cвoï weï з гyмaнiзaцiï ocвiти.
M.I. Пиpoгoв ввaжaв пeдaгoгi-ку миcтeцтвoм, нaвчaльний npo-цec вимaгaв opгaнiзoвyвaти з викopиcтaнням нaoчних зacoбiв вiдпoвiднo вiкy дитини, нeщaднo бopoвcя з низьким piвнeм вик-лaдaння, cвaвiллям aдмiнicтpa-ци, фiзичними пoкapaннями тa iншими нeгaтивними явищaми, щo були хapaктepнi для ocвi-тянcьких зaклaдiв тoгo чacy, вга-зyвaв нa нeoбхiднicть мaти л^-pя у кoжнoмy нaвчaльнo-вихoв-нoмy зaклaдi [4]. Щe 1857 po!y вiн oбфyнтyвaв нeoбхiднicть cтвopeння Hoвopociйcькoгo уш-вepcитeтy в Одeci з тpьoмa фaкyльтeтaми (фiзикo-мaтeмa-тичним, icтopикo-фiлoлoгiчним тa мeдичним), був oдним iз зacнoвникiв мeдичнoгo фaкyль-тeтy Унiвepcитeтy cв. Вoлoди-миpa у м. Kиeвi тa дoклaв знaч-них зycиль дo cтвopeння o!pe-мoï кaфeдpи з питaнь пpoфiлaк-тичнoï мeдицини.
Вeличeзний плacт нaпpaцю-вaнь, щo зaлишили нaщaдкaм ^ нeпepeciчнi ocoбиcтocтi, щe чeкae cвoïх дocлiдникiв — мeдикiв i пeдaгoгiв. Виcлiв I.С. Оpлaя «Дoбpoe вocпитaниe юнoшecтвa ecть пepвaя ocнoвa блaгococтoяния гocyдapcтвa», як i гeнiaльнa тeзa M.I. Пиpoгoвa «Maйбyтнe нaлeжить мeдицинi зaпoбiжнiй» в yмoвaх peaлiй cьoгoдeння зaлишaютьcя нaд-звичaйнo aктyaльними.
Цшний вклaд у poзвитoк шкiль-нoï гiгieни зpoбив нaш cпiввiт-чизник, в^мий пeдaгoг XIX cтo-л^тя K.Д. Ушинcький (18241871), який ввaжaв, щo ocнoвoю пeдaгoгiки мae бути мeдикo-пcихoлoгiчнe пiд^pyнтя — aнaтo-мiя, фiзioлoгiя тa пcихoлoгiя [5].
Суттевий внecoк у poзвитoк тa фopмyвaння нayкoвo-пpaктич-них ocнoв гiгieни дiтeй тa пiдлiт-юв зpoблeнo у пepioд icнyвaння зeмcькoï мeдицини, opгaнiзaцiя якoï бyлa cyro cycпiльнoю cnpa-вoю. Вiд зapoджeння («Пoлo-жeння npo гyбepнcькi тa пoвiтoвi зeмcькi ycтaнoви» вiд 1 Ычня 1864 poкy) тa yвecь пepioд cвoгo фyнкцioнyвaння (дo 1917 p.)
зeмcькa мeдицинa нe лишe виpiшyвaлa в Укpaïнi питaння лiкapcькoï дoпoмoги нaceлeн-
ню, aлe й здiйcнювaлa пpoфi-лaктичнi зaхoди cepeд шиpoких мac нaceлeння. Пicля вщмши кpiпaцтвa (1861) нa пiвднi Укpaïни iнтeнcивнiшe, нiж в iнших peгioнaх, poзвивaлиcя кaпiтaлicтичнi вiднocини нe лишe у пpoмиcлoвocтi, aлe й у ciльcькoмy гocпoдapcтвi. Oc-тaннe викликaлo iнтeнcивнy мiг-paцiю нaceлeння. Сaмe з пiв-дeннoгo кopдoнy пoшиpювaли-cя eпiдeмiï мaляpiï, тифу, тyбep-кyльoзy, дифтepiï тa iнших iнфeкцiйних хвopoб, oбyмoв-люючи виcoкy дитячу cмepт-нicть. Тoмy у 1865-1872 poкaх в yкpaïнcьких гyбepнiях, пepeдy-ciм у пiвдeнних, poзгopтaeтьcя мeдичнa дiяльнicть пoвiтoвих зeмcтв, якi зocepeджyють cвoю poбoтy, зoкpeмa, нa пpoтидiï eпiдeмiям тa oздopoвлeннi ceзoнних poбiтникiв, cepeд яких (ocoбливo нa бypякoвих плaнтa-цiях) пepeвaжaли жiнки тa дiти [6]. Зeмcькi лiкapi, вхoдячи дo cклaдy oпiкyнcьких paд, виpiшy-вaли питaння пoлiпшeння caнi-тapнoгo cтaнy вжe icнyючих зeмcьких тa цepкoвнo-пpи-хoдcьких шкiл, opгaнiзaцiï тa бyдiвництвa нoвих зeмcьких шкiл, я^л i бyдинкiв coцiaльнo-гo пpизнaчeння (пpитyлкiв); пpoвoдили мeдичнi oгляди шга-ляpiв зi cтaтиcтичним yзaгaль-нeнням oтpимaних дaних, npo-тиeпiдeмiчнi зaхoди.
Heдocтaтня eфeктивнicть caнiтapнo-гiгieнiчних зaхoдiв, яю пpoвoдили лiкyвaльнi зaклaди у 60-70 poкaх XIX cтoлiття, oбyмo-вилa пoявy думки npo дoцiль-нють пoглиблeння cпeцiaльних гiгieнiчних знaнь у лiкapiв. 1871 po^y нa мeдичнoмy фaкyльтeтi Kиïвcькoгo yнiвepcитeтy cв. Вoлoдимиpa (впepшe у Рociй-cькiй iмпepiï) тa у 1873 poцi нa мeдичнoмy фaкyльтeтi Хapкiв-cькoгo yнiвepcитeтy були cтвo-peнi кaфeдpи ппени, щo cтaли цeнтpaми нayкoвих дocлiджeнь у гaлyзi шкiльнoï гiгieни. Oднaк пepeдyмoви фopмyвaння нayкo-вих ocнoв гiгieни дитинcтвa в Укpaïнi зaклaдaлиcя нa пoчaткy XIX cтoлiття пpoфecopaми iнших гaлyзeй мeдичнoï нayки. 3o!-peмa, щe у 1812 po^ пpoфecop aкyшepcтвa Хapкiвcькoгo yнi-вepcитeтy I. Kaмeнcький зpoбив дoпoвiдь нa тeмy: «npo фiзичнe вихoвaння д^й i npo йoгo вплив нa poзyмoвий тa пcихiчний poз-виток» [7].
Сл1д зaзнaчити, щo нayкoвi дocлiджeння гiгieнiчних кaфeдp бaзyвaлиcя нa ocтaннiх нa тoй чac дocягнeннях вiтчизнянoï i зapy-бiжнoï мeдицини. Зaвiдyвaчi
кафедр та провiднi викпадачi ста-жувалися у наукових центрах Францií, Нiмеччини, США. Зокрема, приват-доцент Суббо-тiн В.А., який очолив кафедру ппени, медично'| полщп, медич-но'| географи i статистики Кшв-ського ушверситету св. Во-лодимира, пщ час дворiчного стажування за кордоном фун-товно ознайомився з досягнен-нями передових гiгiенiчних цент-рiв европейськоí медично'| школи [8]. Кафедру ппени Новоросй ського унiверситету у м. Одес (1893) i, вщповщно, гiгiенiчну нау-кову школу створив професор В.Г. Хлопш, який мав на той час не лише 5^чний досвщ роботи у Московському ушверситет пiд керiвництвом видатного вчено-го-гiгiенiста Ф.Ф. Ерiсмана, але й 8^чний досвiд науково-педаго-пчно'|' дiяльностi у Дерптському унiверситетi. Слiд згадати, що разом з професором В.Г. Хло-пiним iз Дерпту до Одеси пере-íхав молодий вчений К.Е. До-бровольський (1867-1947), щоб у майбутньому очолити кафедру ппени у Кивському медичному iнститутi [9]. За керiвництва про-фесора Г. В. Хлопша було проведено масштабы дослщження захворюваностi дiтей шкiльного в^ (обстежено 116458 учнiв шкiл рiзного типу) з фунтовним аналн зом причин та висвтленням проблем формування здоров'я у навчальних закладах того часу. Таким чином, було закладено науково-експериментальний базис нового напрямку розвитку ппени — ппени дитинства. Результати цих дослщжень були вщзначеш педагопчною Акаде-мiею Лiги освiти Францií, яка 1910 року обрала вченого професором та почесним членом й генерально'| ради як фахiвця з шюльно'| гiгiени. Перу Г.В. Хпопiна належить 7 наукових публкацм з ппени дитинства. Беззапереч-ною заслугою вченого також стала оргашзащя шктьно-ппе-ычного вiдцiлу на Мiжнароднiй виставцi у Дрездену який привернув увагу мiжнародноí спть-ноти до ново'| галузi медично'| науки та практики [7].
Професор А.1. Якобiй (18371907), який очолював кафедру ппени Харювського ушверсите-ту (1872-1885), започаткував новий напрям викладання ппе-ни. Вш викладав íí не як суто особисту, а як суспшьну експе-риментальну науку. 1985 року стараннями його учшв побачив св^ посiбник з гiгiени «Курс сус-пiльноí гiгiени» за редакцiею професора А.1. Якобiя. В окре-
мому роздкт цього посiбника пiд назвою «Школа» висвiтлено актуальнi питання шкшьно'| ппе-ни: перераховано захворюван-ня д^ей, що зумовленi незадо-вшьним гiгiенiчним станом навчальних закладiв, обфунто-вано заходи íх профiлактики [10].
Проте кожна нащя як оргашзо-вана структурна одиниця ноо-сфери з метою самозбереження та подальшого свого розвитку повинна не лише розробляти форми й засоби змщнення здоров'я дитячо'| популяцií, але й створювати со^альш iнститути, що на державному рiвнi контро-лювали б процес реалiзацií про-фiлактичних заходiв, íхню ефек-тивнiсть. Саме тому земства постмно шукали шляхи розвитку та вдосконалення медично'| мережi, у тому чиош саштарно-гiгiенiчного спрямування. Так, у 1874 роц на Херсонщинi було створено першу саытарну орга-ызацю — санiтарно-статистич-не бюро як центр координаци медичноí допомоги населенню [11]. Таким чином, було створено умови для проведення саш-тарно-статистичних дослщжень та наукового аналiзу залежнос^ здоров'я д^ей та пщштюв вiд умов íхнього життя, навчання та виховання.
Наступним кроком у наданш земськм медицинi санiтарно-протиепiдемiчного напрямку розвитку як провiдного було затвердження посади губерн-ського саштарного лiкаря при Херсонському губернському повiтi (1875) та посад саштар-них лiкарiв у кожному повт (1885) Херсонськоí губернп. Позитивний досвiд органiзацií санiтарно-гiгiенiчноí роботи земства поступово поширюеть-ся на уа губернií Украíни. Слiд зазначити, що розвиток саш-тарно-профiлактичного напрямку дiяльностi земськоí меди-цини сприяв вихованню саш-тарних лiкарiв як громадських дiячiв та науков^в. Уза-гальнюючи досвiд своеí роботи, вони мали можливють знайоми-ти широку громадськiсть з гiгiе-шчними проблемами та пропо-нувати шляхи розв'язання ¡х на сторiнках журналiв-бюлетенiв «Врачебно-санитарная хроника», що видавались у 6 з 8 укра-|'нських губернiй [12].
Важливу роль у становленш та розвитку земсько'|' медицини вiдi-гравали i губернсью з'|'зди лiкарiв та з'íзди «Товариства лiкарiв у пам'ять Пирогова», що тсля свого створення стало основним
координатором розвитку медицини та шкшьно'|' гiгiени. Так, у програмi дiяльностi земських санiтарних лiкарiв, прийнятiй на Х11 Пироговському з''|зд (1913), визначено як обов'язковий «шкшьно-саытарний нагляд разом з дшьничним лiкарем i вчите-лем, оскшьки фiзичне виховання школярiв i проведення основ ппени через школу е одним з нарiжних камеыв оздоровлення населення та виховання у нього культурних навичок й ппеычних потреб» [13].
Слщ зазначити, що одним з основних завдань земсько'|' медицини була саштарно-про-свiтницька робота серед населення. Значну роль у поширенш ппешчних знань серед школярiв вiдiграли i комiсií при Пироговському товариствi лiкарiв. Зокрема, 1896 року ця оргашза-цiя розробила типовi програми викладання гiгiени у рiзних навчальних закладах. Один з органiзаторiв земськоí медицини в Укра'|'ш С.М. 1гумнов (18641942) на сторшках "Журнала Общества русских врачей в память Н.И. Пирогова» пропагу-вав оздоровчi заходи, спрямо-ванi на зниження показниюв дитячоí смертностi, зокрема, вiдстоював необхщнють органi-зацií дитячих ясел та ясел-при-тулкiв. На думку С.М. 1гумнова, такi заклади виконували б не лише оздоровчу функцю, але й здмснювали б загальнокультур-ний вплив на Ым'ю [14].
Цкавою формою та позитив-ним кроком на шляху залучення широких верств населення до проведення оздоровчих закладiв було впровадження постмних санiтарних кураторств. Одним з питань, що перебували пiд патронатом цих громадських орга-нiзацiй, була, наприклад, оргаш-зацiя у школах гарячих снщанюв для учнiв [15].
Таким чином, у перюд дiяльно-стi земсько'|' медицини санiтар-но-профiлактичний напрямок и дiяльностi розвивався як провiд-ний i став íí невiд'емною складо-вою. Останне зумовило не лише збереження етнокультурних надбань народу за попередш столiття, але й накопичення великого пласту науково-прак-тичних досягнень у галузi профi-лактики захворювань, зокрема дитячих. За цей час було оста-точно створено пщфунтя для виокремлення ппени дитинства у самостмну галузь медично'|' науки та практики, засновано науковi школи, що отримали мiжнародне визнання.
53 Еоттошшг & Иеаьти №3 2016
BMCHOBKM
1. ririeHa giTeW i nigniTKiB, hk i KoxHa HayKa, po3BUBanacH napa-nenbHo 3 p03BMTK0M cycninbcTBa, BignoBigHo go Woro co^anbHUx noTpe6 i 3anuTiB, i hk co^anbHuW ^eHOMeH, ageKBaTHo MopanbHo-eTUHHUM HopMaM enoxu.
2. po3butok mKinbHoi ririeHU b yKpaiHi Mae cboi Ha^oHanbHi KopeHi i Tpagu^i, ^o noTpe6yraTb noganbmoro BUBHeHHH.
3. Koxhuw KpoK 3 geMoKpaTU-зaцií cycninbcTBa gae nomToBx go iнiцiaцií Ta BnpoBagxeHHH nepegoBMx 0opM i HanpHMKiB Meg^UHU 3a giHnbHocTi 3eM-cbKoi Meg^UHU (1864-1917) caHiTapHo-npo^LnaKTMHHMM Ha-npHMoK He nume cTae HeBig'eM-Hora ii cKnagoBora, ane W po3BU-BaeTbCH hk npoBigHuW. y Hac 6ynu cTBopeHi coцianbнi iHCTMTy-tm, ^o Ha gepxaBHoMy piBHi y3a-ranbHraraTb gocBig po6oTU niKa-piB, BnpoBagxyraTb npo^inaKTUH-Hi 3axogu Ta KoHTponraraTb npo-цec ix peani3a^i.
4. po3bmtok caHiTapHo-npo^i-naKTMHHoro HanpHMKy, 3oKpeMa ririeHU gMTMHCTBa, y giHnbHocTi 3eMCbKoi Meg^UHU cTBopuB Heo6xigHe TeopeTUHHe Ta npaK-TMHHe nigfpyHTH gna BuoKpeM-neHHH ririeHU giTeW Ta nigniTKiB y caMocTiWHy rany3b MeguHHoi HayKM Ta npaKTUKU.
.nITEPATyPA
1. nonbKa H.C. ririeHa giTeW i nigniTKiB b yKpaiHi: icTopiH i cbo-rogeHHH / H.C. nonbKa, H.£. KoBcbKa, r.M. GpeMeHKo //
MeguKo-eKonoriHHi Ta co^anb-Ho-ririeHiHHi npo6neMU 36epe-xeHHH 3gopoB'H giTeW b yKpaiHi : 36. Te3 gon. HayKoBo-npaKT. koh^. — KuiB, 2009. — C. 11-18.
2. IcTopuHHi acneKTM $opMy-BaHHH 3gopoBoro cnoco6y xutth giTeW Ta nigniTKiB b yKpaiHi / .H. CTacraK, M. BapaHoBa, P. BeB3, .H. rapMam // ryMaHiTapHuW Bic-hmk gepxaBHoro Bu^oro HaBHanbHoro 3aKnagy «nepeac-naB-XMenbH^bKMW gepxaBHuW negaroriHHMW yHiBepcuTeT iMeHi rpuropiH CKoBopogu». — 2013.
— Bun. 30. — C. 571-576.
3. CKoBopoga rpuropiW : gocnigxeHHH, po3BigKu, MaTe-pianu : 36ipHMK HayKoBUx пpaцb / ynopag. B.M. HiHUK,
£.M. CrpaTiW. — K. : HayKoBa gyMKa, 1992. — 382 c.
4. nuporoB H.M. M36paHHbie negaroruHecKue coHUHeHUH / coct. A.H. AneKcraK, r.r. CaBeHoK.
— M. : negaroruKa, 1985.
— 496 c.
5. ymuHcbKuW K.fl. Bu6paHi negaroriHHi TBopu: y 2-x t. — T. 1. TeopeTUHHi npo6neMU negarori-
ku / K.fl. ymuHcbKuW ; 3a peg. O.I. nicKyHoBa. - K. : Pag. mKona, 1983. - 488 c.
6. yBapoB M.C. nporpaMMa uccnegoBaHMH npumnbx pa6o-hux u Hag3opa 3a humu /
M.C. yBapoB // C6. XepcoHcKoro 3eMcTBa. — XepcoH, 1889. — № 3. — C.16-27.
7. Ko^p H.I. CTaHoBneHHH i po3BUToK ririeHiHHoi HayKU b yKpaiHi: mnax Kpi3b enoxu i co^-anbHi noTpaciHHH (gpyra nonoBU-Ha XIX — 20-Ti poKU XX cToniTTH):
MoHorpa^iH / H.I. Koцyp. —
KopcyHb-WeBHeHKiBcbKuW, 2011.
— C.101-102, 446, 503.
8. BapgoB B.r. Ka^egpa ririeHU Ta eKonorii Haцioнanbнoгo MeguHHoro yHiBepcuTeTy iMeHi O.O. Boгoмonbцн (eTanu po3-BUTKy, HayKoBo-negaroriHHa gianbHicTb) / B.r. BapgoB,
C.T. OMenbHyK,
A.M. rpuH3oBcbKuW // floBKinna
Ta 3gopoB'H. — 2015. — № 5 (76). — C. 32-38.
9. Oco6ucTa cnpaBa K.E. flo-6poBonbcbKoro // ApxiB HMy iMeHi O.O. BoroMonb^.
10. ^ko6uw A.M. Kypc o6^ecT-BeHHoW rurueHb (HanucaHo ot pyKU, pa3MHoxeHo nuTorpa^u-HecKUM cnoco6oM) / A.M. ^ko-6uW. — 1885.
11. BeccanoB B.C. 100-neTue caнuтapнo-эпugeмuonoгuнe-ckow cnyx6b / B.C. BeccanoB, A.A. KoBanb // MToru u nepcneK-TUBb uccnegoBaHuW no ucTopuu мeguцuнb / peg. ^.n. ^ucuцuн, r.P. KpraHKo]. — TamKeHT : Meguцuнa,1980. — 762 c.
12. BonoguMup ПigгaeцbкuW: noBepHeHHH i3 3a6yTTH. 18891937 / D.I. KyHgieB,
O.n. ^BopoBcbKuW, I.M. TpaxTeH-6epr, I.M. CaxapHyK. — xutomup : nonicca, 2008. — 324 c.
13. O HanpaBneHUM o6^ecT-BeHHoW caHUTapHoW geHTenbHo-ctu u nporpaMMe pa6oT 3eMcKUx caHUTapHbx BpaHeW // XII nuporoBcKuW cte3g. — Cn6, 1913. — C. 33.
14. MryMHoB C.H. O 3agaHax 3eMcKoW caHMTapuu / C.H. MryMHoB // XypH. O6^ecTBa pyc-ckux BpaHeW b naMHTb
H.M. nuporoBa. — 1903.— № 3.
— C. 17-18.
15. IryMHoB C.M. Hapuc po3-BUTKy 3eMcbKoi мeguцuнu Ha yKpaiHi / C.M. IryMHoB // MaTepianu go icTopii po3BUTKy oxopoHU 3gopoB'H Ha yKpaiHi / 3a peg. K.O. flynneHKo. — K., 1957.
— 387 c. REFERENCES
1. Polka N.S., Yatskovs-ka N.Ya., Yeremenko G.M. Hihiiena ditei i pidlitkiv v Ukraini:
istoriia i sohodennia [Hygiene of Children and Adolescents in Ukraine : The History and the Present]. In : Medyko-ekolohichni ta socialno-hihiienichni problemy zberezhennia zdorovia ditei v Ukraini : Zbirka tez dopovidei naukovo-praktychnoi konferentsii [Medico-Ecological and Social-Hygienic Problems of the Children's Health Preservation in Ukraine : Abstracts of the Scientific-Practical Conference]. Kyiv; 2009 : 11-18 (in Ukrainian).
2. Stasiuk L., Baranova M., Bevz R., Harmash L. Istorychni aspekty formuvannia zdorovoho sposobu zhyttia ditei ta pidlitkiv v Ukraini [Historical Aspects of the Healthy Life Style Formation of the Children and Adolescents in Ukraine]. In : Humanitarnyi visnyk derzhavnoho vyshchoho navchal-noho zakladu «Pereiaslav-Khmelnytskyi derzhavnyi pedaho-hichnyi universytet imeni Hryhoriia Skovorody» [Humanitarian Bulletin of the State Higher Educational Institution "Pereiaslav-Khmelnytskyi State Hryhorii Skovoroda Pedagogical University"]. Pereiaslav-Khmelnytskyi (Ukraine) ; 2013 ; 30 : 571-576 (in Ukrainian).
3. Nichyk V.M., Stratii Ya.M. (eds). Skovoroda Hryhorii : doslidzhennia, rozvidky, materialy : zbirnyk naukovykh prats [Hryhorii Skovoroda : Research, Survey, Materials : Collection of the Scientific Works]. Kyiv : Naukova dumka ; 1992 : 382 p. (in Ukrainian).
4. Aleksiuk A.N., Savenok G.G. (eds). Pirogov N.I. Izbrannye pedagogicheskie sochineniia [Selected Pedagogical Compositions]. Moscow : Pedagogika ; 1985 : 496 p.
(in Russian).
5. Ushynskyi K.D. Vybrani pedahohichni tvory. T. 1. Teoretychni problemy pedahohiky [Selected Pedagogical Compositions. Vol. 1. Theoretical Problems of Pedagogics]. Kyiv : Radianska shkola ; 1983 : 488 p. (in Ukrainian).
6. UvarovM.S. Programma issledovaniia prishlykh rabochikh i nadzora za nimi [Programme for the Examination of ComingWorkers and Their Supervision]. In : Sbornik Khersonskogo zemstva [Digest of the Kherson Zemstvo]. Kherson ; 1889 ; 3 : 16-27 (in Russian).
7. KotsurN.I. Stanovlennia i rozvytok hihiienichnoi nauky v Ukraini: shliakh kriz epokhy i sot-sialni potriasinnia (druha polovy-
na XIX — 20-ti rr. XX stolittia): monohrafiia MOHorpa^m [Formation and Development of the Hygienic Science in Ukraine: The Way Through the Epochs and Social Shocks]. Korsun-Shevchenkivskyi (Ukraine) ; 2011 : 101-102, 446, 503 (in Ukrainian).
8. Bardov V.G., Omelchuk S.T., HrynzovskyiA.M. Dovkillia ta zdorovia. 2015 ; 5 (76) : 32-38 (in Ukrainian).
9. Osobysta sprava K.E. Dobro-volskoho [Personal Affair of K.Ye. Dobrovolskyi]. In : Arkhiv Natsionalnoho medychnoho uni-versytetu imeni O.O. Bohomoltsia [Archives of the National
O.O. Bohomolets Medical University] (in Ukrainian).
10. Yakobii A.I. Kurs obshch-estvennoi gigieny (napisano ot ruki, razmnozheno litografich-eskim sposobom) [Course of Public Hygiene (Copied by Hand, Propagated Lithographically)]. Kharkov ; 1885 (in Russian).
11. Bessalov V.S., Koval A.A. 100-letie sanitarno-epidemio-logicheskoi sluzhby [Centenary of the Sanitary-Epidemiological Service]. In : Itogi i perspektivy issledovanii po istorii meditsiny [Results and Prospects of the Research on History of Medicine]. Tashkent : Meditsina ;1980 : 762 p. (in Russian).
12. Kundiiev Yu.I., Yavorov-skyi O.P., Trakhtenberh I.M., Sakharchuk I.M. Volodymyr Pidhaietskyi: Povernennia iz zabuttia.1889-1937 [Volodymyr Pidhaietskyi: Return from Oblivion]. Zhytomyr : Polissia ; 2008 : 324 p. (in Ukrainian).
13. O napravlenii obshch-estvennoi sanitarnoi deiatelnosti i programme rabot zemskikh sani-tarnykh vrachei [About the Direction of the Public Sanitary Activity and Program of the Works of the Zemstvo Sanitary Doctors]. In : Dvenadtsatyi Pirogovskii sezd [The Twelfth Pirogov Congress]. Sankt-Peterburg ; 1913 : 33-33 (in Russian).
14. Igumnov S.N. Zhurnal Obshchestva russkikh vrachei v pamiat N.I. Pirogova. 1903 ; 3 ; 17-18 (in Russian).
15. Ihumnov S.M. Narys rozvytku zemskoi medytsyny na Ukraini. Materialy do istorii rozvytku okhorony zdorovia na Ukraini. [Essay on the Development of the Zemstvo Medicine in Ukraine. Materials on the History of the Development of Health Protection in Ukraine]. Kyiv ; 1957 : 387 p. (in Ukrainian).
HagiMwna go pega^ii 21.03.2016
ЧЕБЕРЯЧКО С.1., ЯВОРСЬКА О.О., ЧЕБЕРЯЧКО Ю.1.
Державний ВНЗ «Нацюнальний прничий ушверситет», м. Дшпро
УДК. 665.66 : 614.89
DETERMINATION OF THE PROFESSIONAL RISK LEVEL OF THE OCCURANCE OF DUST ETIOLOGY DISEASES IN MINERS
Cheberiachko S.I., Yavorska О.О., Cheberiachko Yu.I.
ВИЗНАЧЕННЯ Р1ВНЯ ПРОФЕС1ЙНОГО РИЗИКУ ВИНИКНЕННЯ У Г1РНИК1В ЗАХВОРЮВАНЬ ПИЛОВО1 ЕШЛОГП
итуаця стосовно профеайних захворю-вань в УкраТ'ш е досить складною. В умо-вах, що не вщповщають саштарним нормам, працюють близько 70% шахтарiв. Найшкiдливiшi виробничi фактори на робочих мюцях гiрникiв — це вупльно-породний пил, шум, вiбрацiя, неспри-ятливий мiкроклiмат. Бiльше половини профзахворювань мають пилову етюло-гю, тобто являють собою пневмоконiози рiзного виду i ступеня тяжкостi. ^м того, збiльшилася кiлькiсть випадкiв про-фесiйного раку легенiв через довгостро-ковий вплив пилу на робочих мюцях. Так, за даними МiжнародноТ оргашзаци працi, зареестрований професiйний рак стано-вить близько 16% уах випадкiв злоякю-них новоутворень. Це значно збшьшуе соцiальну напруженiсть у прничих репо-нах: зростають Ывалщнють, смертнiсть, скорочуеться загальна тривалiсть життя шахтарiв.
Проблему можна виршити, якщо вико-ристовувати сучаснi технiчнi засоби колективного захисту (вентиляцiю; мюце-вi вiдсмоктувачi, вбудованi у комбайн;
ОПРЕДЕЛЕНИЕ УРОВНЯ ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО РИСКА ВОЗНИКНОВЕНИЯ У ГОРНЯКОВ ЗАБОЛЕВАНИЙ ПЫЛЕВОЙ ЭТИОЛОГИИ
Чеберячко С.И., Яворская О.О., Чеберячко Ю.И.
ГВУЗ «Национальный горный университет», г. Днепр
Основная проблема. Управление профессиональными рисками. Оценка их влияния на профессиональные заболевания и поиск путей уменьшения профессиональных заболеваний пылевой этиологии у работников горных предприятий. Цель работы. Определение уровня профессионального риска возникновения заболеваний органов дыхания пылевой этиологии у горняков при использовании респираторов. Материалы и методы. Для расчета уровня риска была использована методика, предложенная проф. Новиковым С.М. На ее основе получены результаты, подтверждающие, что воздействие пыли усиливается при значительном превышении ПДК и с увеличением времени пребывания работников в зоне воздействия пылевого фактора.
Результаты. Установлено, что противопылевые респираторы уменьшают степень риска не более чем на 50%, что не позволяет обеспечить достаточный уровень защиты горняков. При этом превышение в подмасочном пространстве концентрации пыли в респираторе РПА при запыленности воздуха в горных выработках порядка 150 мг/м3 достигает около 40%, что опасно для здоровья. Выводы. За счет правильно подобранных качественных противо-пылевых респираторов можно снизить риск возникновения заболеваний пылевой этиологии, но не до безопасного уровня. Для этого нужно не только совершенствовать конструкцию респиратора, но и обеспечить мотивацию по их использованию горняками.
© Чеберячко С.1., Яворська О.О., Чеберячко Ю.1. СТАТТЯ, 2016.
55 Environment & Health №3 2016
