CC BY
35ПЕДАГОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ОСОБИСТОСТІ
Кремень В.Г.
Академія педагогічних наук У країни
Анотація. Проаналізовано нові реалії сучасного суспільства, породжені загальноцивілізаційними процесами. Показано, що в новому, економічному світоглядному вимірі нових цілей і змісту набуває уявлення про роль грошей, про їх співвідношення з духовністю і життєвими цінностями. Розглянуто проблеми і педагогічні умови формування економічної особистості
Ключові слова: економічна свідомість, гроші, загальнолюдські цінності, економічна особистість, завдання системи освіти.
Аннотация. Кремень В.Г. Педагогические проблемы формирования экономической личности.
Проанализированы новые реалии современного общества, порожденные общецивилизационными процессами. Показано, что в новом, экономическоммировоззренческом измерении приобретает новые смысл и содержание представление о роли денег, об их соотношении с духовностью и жизненными ценностями. Рассмотрены проблемы и педагогические условия формирования экономическойличности.
Ключевые слова: экономическое сознание, деньги, общечеловеческие ценности, духовность, экономическая личность, задачи системы образования.
Annotation. Kremen V.G.. Pedagogical problems of forming economic personality . New realties of modern society, generated by generally civilization processes, are analyzed in the artile. It is shown, that in the world view measuring new, economic sense and maintenance acquires new picture of role of money, about their correlation with spirituality and vital values. Problems and pedagogical terms of forming of economic personality are considered.
Key words: economic consciousness, money, human values, spirituality, economic personality, tasks of the system of education.
Вступ
Продуктивне існування і прогрес Української держави неможливі поза європейською цивілізацією. Водночас входження в її соціальний, економічний політичний і культурний простір вимагає вирішення проблеми людини в контексті сучасної духовності У численних публікаціях вона розглядається у інформаційному, глобалізаційному, культурологічному науково-технічному, цивілізаційному та інших вимірах. Кожний із них заслуговує належної уваги й отримав глибокий рівень аналізу й вироблення відповідних рекомендацій Однак подальший розвиток демократії розширює поле духовно-культурно' проблематики і зумовлює необхідність філософсько-антропологічного людиноцентристськогопідходу, який ґрунтується на багатій вітчизняній та європейській гуманістичній спадщині. Проте вкрай важливо враховувати що сьогодні цінності гуманізму зазнають істотної трансформації у новому світоглядному вимірі
— економічному, який породжує низку важливих для культурногобуття, освітньо-педагогічного процесу проблем, що потребують нагального розгляду й вирішення.
Конструктивне вирішення буді-якого питання залежить від виявлення причин і умов його існування. Сьогодні в міркуваннях про культуру й освіту, коли ознакою «хорошого тону» є розмови про «кризу духовності», «антропологічний колапс», «гуманітарну катастрофу» тощо, ми забуваємо про нестримний плин часу. Динаміка цивілізаційних та соціальних змін існувала завжди, і в кожну перехідну епоху мала місце криза, яка породжувала різні есхатологічні передчуття Кожного разу кризові настрої виникали й існували під впливом певних світоглядних домінант. В античності нею була філософія, у середньовіччі - релігія, у Новий час - наука, що зумовила швидкі й системні зміни всіх сфер життя суспільства за якими не встигав процес їх усвідомлення Сьогодні ми перебуваємо в полі домінанти економічного виміру всіх аспектів соціокультурноп життя. Економіка нині - суддя всіх політичних та соціальних проблем і суперечностей які постали перед людиною і суспільством. Без перебільшення, економіка є Богом сучасної людини Згадаймо, що лише три-чотири десятиріччя тому найбільші конкурси у вищі навчальні заклади були на природничі факультети Усі хотіли стати фізиками, математиками, хіміками, інженерами і вже потім - філологами, економістами, істориками, юристами, журналістами. Фах економіста, звичайно, мав свій рейтинг, але не такий високий, як тепер, у нашому суспільстві Значну кількість серед існуючих сьогодні в У країні ВНЗ посідають економічні або так чи інакше причетні до економіки, оскільки мають ліцензії на підготовку менеджерів, маркетологів, бухгалтерів, фінансистів, аудиторів тощо. Сьогодні кожний вищий навчальний заклад, навіть суто гуманітарний або технічний, навчає бодай двом-трьом економічним спеціальностям. Усе це - не данина моді. Річ у тім, що, крім основних вимірів суспільного буття -технологічного, інформаційного, екологічного тощо, зростають темпи розвитку етосу економічного, що став визначальним для сучасної цивілізації [1, с.29 ].
Формулювання цілей роботи.
Філософія людиноцентризму в освіті виходить з внутрішньої енергетики соціально-економічних утворень, які є носіями прогресивних прагнень людини. Метою капіталістичного господарювання стає насамперед виробництво матеріальних благ завдяки активності людини, її сутнісних сил. Тому найважливіший смисловий елемент - людина - набуває особливої ваги, оскільки саме вона приймає рішення, без яких матеріальні блага не мають сенсу. Однак сучасна людина діє в особливій економічній аурі, в її «обіймах», на неї орієнтована, від неї залежна. Хоч як би ми хотіли зменшити роль матеріального чинника, хоч як би посилалися на визначальну роль духовних, культурних моральних факторів, проте вони можуть спрацювати лише при врахуванні особливостей розмаїтих впливів сучасного економічного буття, яке демонструє численні спокуси Де вже тут до моралі й духовності!
Т ому перед системою освіти постає вкрай важливе завдання з підготовки людини до успішного життя й діяльності в нових соціальних умовах, домінантою яких і виступає економіка Аналіз педагогічних проблем, що виникають при вирішенні цього завдання, і є метою даної роботи.
Результати дослідження.
Може скластися враження, що ми повторюємо азбучні істини про первинність економіки щодо духовно-культурноїнадбудови Це не зовсім так. Насамперед необхідно відмовитися від розуміння прямої залежності людини чи від економіки, чи від культури про що так охоче говорять народні обранці, виправдовуючи свою роль «рятівників нації». Заяви одних, що спочатку слід «нагодувати народ», других, що йому потрібно дати свободу і демократію, третіх - про відродження культури й духовності, четвертих -рятування української мови чи надання статусу державної російській - не спрацьовують хоча б тому, що заяви ці базуються на старому уявленні про двополярний світ, поділений на «своїх» і «чужих», «бідних» і «багатих» тощо. Однак така модель світу давно вже втратила право на існування як у політиці, так і особливо в культурніша освітній парадигмі, вона не є креативною.
Демократія, права людини, пріоритет загальнолюдських цінностей, можливість волевиявлення - це завоювання ринкової економіки, капіталізму. Вони є результатом економічних революцій в Європі ХУІІ-ХУШ ст., які ми традиційно називаємо буржуазними Цей термін у пересічній свідомості все ще асоціюється з образом капіталіста з великим черевом, спотворюючи справжній смисл цих революцій. А він полягає в переході до нової, економічної цивілізації [2, с.182 ]. Про це свідчить і те, що в кінці XVIII ст. виникає нова спеціальність - економіст, актуалізується проблема «економічної людини» -егоїста, що прагне до максимального прибутку й задоволення все нових і нових потреб. А оскільки ці потреби нескінченні, то капіталістичне господарство продемонструвало свої нескінченні можливості по їхньому задоволенню. Щоправда, просвітницький гуманізм не міг визнати егоїзм позитивною рисою людини, що й стало умовою породження соціальних утопій, які пропонували колективізм і «усуспільнене людство». Але не як альтернативу особистості й індивідуальності, а як істину в останній інстанції.
Капіталізм означає еволюцію людини, перетворення її природи Утопія комунізму в тому й полягала, що його ідеологи прагнули законсервувати людину в духовних вимірах старої просвітницької моделі, тієї форми гуманізму, яка вже не відповідала новому гуманізму, тотожному запитам «економічної людини-егоїста». Мислення у світоглядних вимірах минулих епох та їхніх звичних цінностях не відповідало динаміці капіталізму, який сам по собі не э ні гуманним, ні антигуманним Він - породження людських інтелектуальних енергій, і намагання штучно його позбутися є таким же збоченням із суспільного прогресу, як і марні спроби створити соціалізм «з людським обличчям» чи «ручну» ринкову економіку Розбудова нової держави -України - це не риторичний штамп, яким він інколи постає в міркуваннях тих, хто не завжди добре усвідомлює смисл євроатлантичної орієнтації (навколо якої, власне, і проходить політичне розмежування в нашій країні). У напрямку цього вектора відбувається, крім усього іншого, і перехід системи освіти в Болонський процес, формування не лише спеціаліста, а й людини нового типу, яка відповідатиме вимогам сучасного цивілізаційного прогресу.
Для педагогіки вже стало звичним, що кожне нове покоління істотно відрізняється від попереднього своїми цілями, прагненнями та інтересами. Як справедливо зазначає Х. Ортега-і-Гассет, «кожен з нас складається наполовину зі свого «я» і наполовину з того середовища, в якому він живе» [3, с. 21]. Тому сьогодні цілком природними уявляються зміни цілей, життєвих цінностей та ідеалів молоді, зумовлені справді кардинальними змінами суспільного життя, які набули загально цивілізаційних масштабів. Фактично сьогодні вони породжують нову людину
Така людина є результатом економічної революції, тобто капіталу, який знімає всі обмеження: не лише фізичні, а й моральні, прагнучи до своєї і тільки своєї вигоди, до ефективності, розширення і новизни, які також розуміються по-своєму - індивідуально й егоїстично. Капітал раціоналізує і механізує людину, перетворює її у вартісний обчислювальний пристрій чи у відірваного від природи трудівника в невтомного споживача чи в не менш активного дослідника чи конструктора Капітал — це ринкова економіка, і за цим звичним словосполученням міститься всезагальний переворот - гігантська капітальна революція, що радикально змінює людину, суспільство, політику, техніку, культуру, знання, ідеологію, релігію, освіту, моральність, духовність, усе, що завгодно, у тому числі й природу [2.с.185. ].
Ринкова економіка, що розвивається в нашій країні, хоча не в тій мірі, як хотілося б, є іншим життям. Вона забезпечує колосальний викид людської енергії - як руйнівної (для всього попереднього), так і творчої (для всього нового в суспільстві й ку льтур), але також і творчої енергії для самого капіталу. Людська енергія і капітал об'єдналися, стимулюючи одне одного. У цих умовах говорити в звичних поняттях про якусь абстрактну людину, сповнену особливої духовності чи національної специфіки, уже не доводиться Капітал, за яким стоїть всеохопна мета - гроші, а за ними багатство, вигода, бізнес, добробут; втягнув у себе людину, захопив її, певною мірою пригнітив її, зняв усі заборони, що заважають гонитві за грошима, отже, за владою і славою. На арену життя вийшла в повному розумінні цього слова економічна людина.
Такою є духовно-культурнареальність сучасного буття, що актуалізує проблему людиноцентризму в її нових вимірах. Т ому виникла необхідність переосмислити проблеми професіоналізму, свідомості, цінностей, водночас - влади, права, культурі, ідеології тощо, які все ще розуміються без урахування світоглядних смислів ринкової економіки та енергій капіталу, помножених на людські бажання і прагнення. Останні мають особливе значення, адже вони стають основою самовизначень як суспільства, так і окремої людини, оскільки в умовах демократичних прав і свобод їх уже ніхто обмежити не зможе.
Культурноосвітня діяльність по втіленню світогляду людиноцентризму не може обминути такого
феномена, як гроші. Радянська традиція нехтування грошима як культурним світоглядним феноменом ще залишається у певної частини наших «вихователів» і «моралістів». Підкреслюючи зневагу до грошей і акцентуючи переваги «правильної свідомості», наводяться дані соціологів, що 95 % розмов, які ведуть американці, - виключно про гроші, і лише 5 % - на інші теми. Так демонструюється через ще не забуту практику ідеологічного протистоянні, перевага «нашої» моралі, спрямованої на добро, справедливість, духовні цінності, та вади «їхньої», яку цікавить лише матеріальне. Не вдаючись до софістичних міркувань про те, що є важливішим - духовне чи матеріальне, зазначимо вкрай нагальну потребу виведення поняття грошей із такого однобокогоаналізу. Адже хоч як би ми намагалися поставити їх на якесь вторинне місце, відвести їм другорядну роль, проте не змогли б спростувати той факт, що всі чудово розуміють і знають колосальну силу грошей. Для молодого покоління, що впевнено входить до суспільного життя, особливо зрозуміла значущість грошей, зваби цивілізованого життя там, на Заході, і (разом із пільгами) - тут, у нас - адже все можна придбати за гроші. Багатьом зрозуміло, що за верстатом, у полі, у школі, на простій виконавській роботі грошей не заробиш, вони «робляться», і для цього підходять різні, «добрі» й «погані», легальні й нелегальні засоби. Ось чому в нашій країні так важко йде боротьба з корупцією і ось чому системі освіти вкрай необхідно цілеспрямовано формувати «економічну людину».
Магія грошей зачаровує людей, особливо молодь, яка не хоче й не буде жити за тими вбогими матеріальними стандартами минулого Бідність ще є реальністю для багатьох і залишиться такою навіть у віддаленій перспективі, якщо країна й далі перебуватиме у стані не конструктивноготворення, а перманентної боротьби Партії «середнього класу» зазнали поразки, оскільки у нас відсутній середній клас. Через гроші людина терпить муки, заради них вона працює на роботі, яка не відповідає її покликанню. Придумуються найвправніші «мистецькі» способи їх одержати і найвдаліші способи їх витратити. Люди майже все роблять для грошей, і гроші майже все роблять для людей Г роші - це приваблива, мінлива загадка і зваба, у полоні якої перебуває все людство. Про них стільки написано і сказано, що немає потреби зупинятися на подальших оцінках і характеристиці цього феномену.
Справа в іншому. У вимірах економічної цивілізації гроші посідають особливе, далеко не другорядне місце, як це намагаються сьогодні ще подати Більше того, вони перетворилися на компонент світогляду, який по праву можна називати не лише гуманістичним, демократичним, науковим, технологічним тощо, а й монетарним. Розрахунок купівля-продаж, скільки що коштує, прибуток вигода, хто і як платить - проникли зі сфери матеріального виробництва у несумісні, як вважалося ще донедавна, сфери життя. У науковій діяльності
- інтелектуальна власність, у мистецтві - шоу-бізнес, про спорт як безкорисливе змагання сил та вмінь доводиться лише згадувати, навіть сім'я скріплюється партнерськими взаємовигідними контрактами. З'явилися і процвітають представники релігійного бізнесу, які торгують вірою в Бога набагато результативніше ніж колись інду льгенціями
Гроші стали визначальним показником успіху й самодостатності людини Не мудрість, не талант, не професійність, а саме вони визначають статус людини Зазвичай так думає сьогодні більшість, маючи для цього достатньо підстав, щоправда, вважаючи за краще про всяк випадок не висловлювати вголос подібні істини. Досить згадати «чорний піар», «брудн» технології, корупцію «блат» тощо. Виникає переконання, що на початок XXI ст. утилітаризм переміг спроби побудови суспільства на духовних, моральних ідеалах, а у світі сформувалося глобальне економічне співтовариство з відповідною йому «монетарною свідомістю». Із її позиції витлумачуєтьсярозвиток цивілізації, культурі, сенс історії, призначення людини тощо.
Це не просто факти, які свідчать про якусь подальшу проблемність існування людини її щастя завжди проблемне. Для нас, освітян, вони повинні стати важливим показником необхідності переходу до нового вектора духовно-культурного виховання і гуманітаризації освіти. Очевидно, сьогодні вже не відповідають потребам і запитам посилання на те, що криза самодостатності випливає з усвідомлення проблеми самого існування. Звідси переконання: якщо смисл життя не вирішується на рівні духу, то людина приречена на деградацію. Остання виступає в формах алкоголізму, наркоманії, споживацька психології Але так думати сьогодні вже не можна.
Нам видається, що в умовах «грошового укладу» острах монетаризму є, м'яко кажучи, вчорашнім днем. Ми повинні виходити з реальності існування монетарної свідомості. У цьому випадку гуманітарна освіта й педагогічний процес повинні будуватисяза вимогами економічних запитів сучасної людини І гроші в цих запитах - не свідчення деградації чи якогось зла, а благо. Г роші сьогодні - не лише заробітна плата, а й реальна можливість досягнення своєї мети, мрій, вирішення певних проблем тощо. Реальна саме сьогодні, в епоху тотального економізму. І не варто замовчувати ту силу, якої набуває людина за наявності грошей. Сила тепер не просто у знанні, а у знанні, як заробити, здобути гроші, капітал, багатство [1, с.81].
Інша річ, що включення монетарної свідомості в контекст формування загальноцивілізаційних цінностей не позбавляє від абсолютизації і теоретичних збочень. Філософія людиноцентризму як домінантна лінія гуманітаризації навчання виокремлює як критерій оцінки справжнього значення і ролі грошей особистість, яка має свої параметри розуміння буття Адже не лише з позицій «пересічної свідомості» людина оцінюється по тому, яким є її рахунок в банку. Проте, не заперечуючі, що кількість грошей є одним з істотних показників здатностей людини до самореалізації, все ж таки не слід нехтувати і важливістю гуманістичного та морально-етичного принципів, які обмежують абсолютизацію значення і ролі грошей. Адже особистість характеризує її духовний світ, її творчий потенціал і міра його реалізації. Загальна оцінка особистості й виходить з того, що вона дає суспільству, яким є її внесок у суспільний розвиток. І формування такого розуміння цінності людської особистості є одним з надзвичайно важливих завдань системи освіти.
У являється зрозумілим, що абсолютизація ролі грошей призводить до сприйняття світу з точки зору
тривіальної ціни і продажності всього. Твердження, що «він може все», означає здебільшого — «він може все купити». А твердження «він може все купити» передбачає, що «всі здатні бути купленими». Тобто все має купівельну ціну. А якщо так, то ми ніколи не виберемося із глухого кута корупції Небезпека полягає не в комерціалізації і монетаризації, а у втраті тієї міри, яка встановлює межі компетенції грошей. «Це — можна, це — не можна», — заборона, без якої не існує жодна морально-етична система. Те ж саме ставлення повинно сформуватися і стосовно грошей. Закон, мораль, суспільна думка, справедливість, життя — усе це не може знецінитися, але може набути форми і властивості товару за умови продажності конкретних індивідів. А такими вони можуть стати й бути тоді, коли межа між «можна» і «не можна» розмивається, стає аморфною. Формування ж неприпустимості цього розмивання виступає метою навчально-виховного процесу і соціалізації особистості в кожній ланці освіти.
Усе залежить від людини. І чим більша її впевненість у собі, у своїх можливостях і особистих досягненнях, тим менше можливостей у неї бути «проданою» або «купленок». Конкретна людина не в змозі продати закон, гідність, батьківщину, мораль, віру, але може продати себе. Однак на рівні справжньої особистості такий продаж неможливий і тому не відбувається Особистість — це колосальний капітал, який занадто дорого коштує, щоб можна було перетворити його на простий об'єкт купівлі-продажу. Можуть заперечити, що не всі люди є особистостями Так, але й людина не може торгувати іншою людиною, її почуттями, емоціями. Але вона може торгувати собою, своїми симпатіями, почуттями і своєю вірою, за умови, що все стало товаром, утративши свій первісний духовний смисл. Людина може продати свою працю, послуги, свій інтелект, або ж себе саму (свій дух і душу), але знову ж таки за умови, що дух і душа виродилися в товар. На рівні втрати духу й душі людина не продає, а продається. Г оловне тут — утримати людину на межі особистісного виміру, що не так легко, коли постійно існує спокуса грошима. Але чи можна і чи потрібно втримувати від таких спокус, які є перетвореною формою життєдіяльності?
Такою сьогодні є реальна ситуація з грошима, що породили «монетарну свідомість» і змушують вважати себе тією новою силою, на яку повинне орієнтуватися сучасне життя. Ця ситуація зумовлює появу принципово нових педагогічних проблем, з якими система освіти раніше не зустрічалась. Йдеться насамперед про формування сучасної «економічної особистості» й відповідної економічної свідомості. Педагогам у своїй діяльності слід усвідомити, що гроші утворили нову, іншу реальність. Тому в учнів і студентів необхідно формувати поважне ставлення до грошей як певної потреби, до діяльності, яка дозволяє чесно заробляти гроші. Адже гроші створили нові пріоритети, невід'ємні від європейського вибору, якого так прагне У країна Однак, як вже зазначалось, не слід абсолютизуватиїхньої ролі в житті людини і суспільства, формувати чіткі моральні принципи і переконання
Сьогодні грошу - це та конкретна дійсність, що перед нею опинилося людство в результаті нескінченних пошуків оптимального засобу подолання суспільних та індивідуальних суперечностей Гроші виявилися найнадійнішим знаряддям, перевіреним не тільки часом, а й своєю ефективністю, що зробило їх найзручнішим знаряддям. Ми — свідки торжества «грошового ладу». Його впливи й амбіції стати абсолютною мірою людських пристрастей і суспільної практики та з усією очевидністю свідчать про правомірність існування не лише терміна, а й нової реальності — економічно-грошової.
Однак для системи освіти, насамперед для педагогів необхідно чітко усвідомити, що це зовсім не означає, що настало «світле майбутнє» людства Скоріше це виступає свідченням певної «виснаженості» духовних енергій гуманістично-просвітницького вектора розвитку. Адже тепер монетарна свідомість ще більше віддаляє людину від її екзистенції, вона підкорює суспільну реальність собі, своєму розумінню, своїм глобальним проектам. Тепер людина демонструє вже не цілісне життя в єдності духу й тіла, а особливе вітально-економічне існування, яке підкоряється прагматичній доцільності, яка не вичерпує і не може вичерпувати сутності людського буття
Зміна векторів духовно-моральних самовизначень контрастно змінила сьогодні життя суспільства, його цілі й характер. Причина цього - нові смисли буття людини у її ставленні до традиційних цінностей Сьогодні вектор особистісних пріоритетів із цінності часу (життя) змістився на матеріальний добробут, на гроші, вплив яких став домінуючим Потрібно пам'ятати, що добробут і гроші люблять розум і терпіння. Недаремно М. Вебер визначав європейську людину як цілераціональну. Досвід і суспільна практика свідчать, наскільки змінилося життя тих людей, які стали на шлях прагматизму й раціональної дії. Але для розуміння цього потрібна нова мораль і нова культура мислення, формування яких також слід розглядати як педагогічні проблеми виховання нової, економічної особистості
Висновки.
Чим більше змін відбувається у всіх сферах життєдіяльності людини і суспільства, починаючи з побутової тим більш необхідним є інший спосіб мислення, інше відношення до себе, своєї гідності, честі тощо. Це дає змогу зрозуміти, що сьогоднішні економічні смисли пов'язані з глобалізацією, про яку так багато говорять і пишуть. А глобалізаційні процеси зумовлені все зростаючим впливом того ж економізму в його вселенському вимірі. У ся історія суспільства — це історія глобалізації, яка існувала в різних формах — царств, імперій, цивілізацій, союзів, об'єднань тощо.
Сьогодні ж цей процес у світовому масштабі став помітнішим, виокремилися головні його субєкти, а економічні важелі виявилися найкращим знаряддям для здійснення цього задуму. У будь-якому випадку тільки вони здатні здійснювати ці процеси швидко, ефективно та якісно. Т ому економічні стимули є цивілізаційним благом І неправі ті, хто має протилежну думку. їхні заперечення — не що інше, як спроба призупинити хід історії. Нова епоха, нова людина, нова мораль, нові цінності нової — економічної — цивілізації вимагають нових підходів і осмислення у всіх сферах суспільного життя. В тому числі й у сфері освіти як визначальному
соціальному інституті, призначеному для підготовки підростаючих поколінь до успішного життя й діяльності в умовах нової цивілізації. Це ж повною мірою стосується і таких важливих складових суспільного буття, як духовність, культурай освіта. Економічний вимір ставить реальні акценти, позбавляє обмеженості й утопізму. Цей висновок і дає змогу зрозуміти сутність сучасної духовності і гуманізму в контексті глобалізації та соціоекономічнихпроцесів.
Література:
1. Ильин В.В. Философия богатства Человек в мире денег. — К., 2005.
2. Осипов Ю.М. Философия хозяйства — М., 2001.
3. Ортега-и-Г ассет Х. «Дегуманизация искусства) и другие работы. Эссе о литературе и искусстве: Сборник / Пер. с исп. - М.: Радуга, 1991.
Надійшла до редакції 14.07.2008 р.
