CC BY
11
rotic lesions caused the development of AMI are most often detected in the anterior interventricular branch (49% of cases) and in the right CA (28,2% of cases). At the same time, 74,1% of stenoses are classified as a type "C", including occlusions (53,6%). The immediate (technical) angiographic success of balloon angioplasty of the infarction associated CA was registered in 90,4% of cases. Favourable angiographic outcomes by stenting were achieved in 96,6% of cases. At the same time, the procedural success in view of repeated interventions was achieved in 91,5%, and good clinical results were found out in 86,7% of patients. The largest average degree of residual constriction was noted after the angiographic bypath in stenoses of type "C", and the smallest one was observed in cases of type "B" lesions.
УДК 616.36-003.826-036.1 -092:616-056.527:616.61-036.12 Антон'1в А. А.
ПАТОГЕНЕТИЧН1 ОСОБЛИВОСТ1 ПЕРЕБ1ГУ НЕАЛКОГОЛЬНОГО СТЕАТОГЕПАТИТУ НА ТЛ1 ОЖИР1ННЯ ТА ХРОН1ЧНО1 ХВОРОБИ НИРОК
ВДЗН Украши «Буковинський державний медичний уыверситет», м. Черывц
Мета досл'дження: з'ясування патогенетичноТ ролi вмсту у кровi бактер'ального ендотоксину на маркери пошкодження гепатоцит'в, ступнь стеатозу та ф'брозу печiнки у хворих на неалкоголь-ний стеатогепатит i3 ожирiнням залежно eid форми та стада хроычно'У хвороби нирок, Ух прогре-сування. Матерiали i методи. Для реалiзацiУ цеТ мети обстежено 170 хворих на неалкогольний стеатогепатит вком в'д 40 до 55 рок'т. Усi хворi були розподшеы наступним чином. Гоупу 1 склали па^енти i3 неалкогольним стеатогепатитом i3 супутн'ш ожирiнням I ступеня у клькостi 70 ос'б. Групу 2 склали хворi на неалкогольний стеатогепатит i3 ожирiнням I ступеня i3 коморб'дною хро-ычною хворобою нирок I-II ст. (хронiчний пiелонефрит) у к'тькостi 100 ос'б. Обстежено 30 практично здорових ос'б, як за вком та статтю статистично достов'рно не вiдрiзнялись в'д основноТ групи та групи порiвняння. Результати досл'дження та Ух обговорення. У статтi наведено тео-ретичне узагальнення особливостей стану мiкробiому порожнинного вмсту товстоТ кишки за ко-морб'дного перебгу неалкогольного стеатогепатиту з ожирiнням та хронiчною хворобою нирок I-III ст., який характеризуеться розвитком глибокого дисбозу (II-III ст.) iз появою i переважанням патогенно'У мкрофлори, зростанням клькост'! умовно патогенних бактерш i др'жджових грибюв роду Candida, вiрогiдним дефцитом представник'т нормально!' мiкробiоти: лактобактер'й, б'ф'до-бактерт, бактеро'Уд'т. Висновок. В результатi досл'дження було встановлено, що показник вмсту в кровi бактер'ального ендотоксину мае високу прогностичну цннють як маркер прогресування неалкогольного стеатогепатиту на тлi хроычно'У хвороби нирок та ожирiння при зростанн!' вище 0,23 ЕО/мл (чутливсть - 87,1 %, специфiчнiсть - 91,6 %).
Ключов1 слова: неалкогольний стеатогепатит, ожиршня, хрожчна хвороба нирок, патогенез, бактер1альний ендотоксин. Дана робота е фрагментом НДР «Патогенетичнi механiзми взаемообтяження та клiнiчнi особливостi перебгу неалкого-льноТ жировоТ хвороби печнки та хронiчноi' хвороби нирок, обфунтування диферен^йованого лкування», державний реест-ра^йний номер 0111U006303.
Бактерiальний ендотоксин (БЕ) - це лшополн сахарид, що входить до складу мембрани клн тинно'Г стшки грам-негативних бактерш, е шдук-тором синтезу макрофагами монооксиду штро-гену (NO) шляхом шдукци' шдуцибельно'Г NO-синтази (NOS) [1,5,6]. Структура БЕ включае три домени: лтщ А, невелике ядро з олiгосахаридiв i О-антиген. Лтщ А - сполука, до складу яко'1 вхо-дять переважно жирн кислоти, глюкозамш i за-лишки фосфорно'1 кислоти [1]. БЕ взаемодiе з ендотелiем, тромбоцитами, макрофагами, нейт-рофтами, базофтами, тучними кл^инами, ге-патоцитами [6]. БЕ зв'язуеться з атерогенними лтопротешами низько'1 густини (ЛПНГ) i транс-портуеться до оргашв та тканин [18]. 1ндук^я БЕ NOS та утворення значно'1' кшькосп NO в^гра-ють головну роль у пригшчены активност бакте-рiальних та пухлинних кл^ин шляхом блокуван-ня |'х фермен^в, у розвитку та пщтриманш пато-лопчного процесу в органiзмi [1]. Вщомо, що БЕ i цитокши шдукують запальну реакцш оргашзму, що призводить до пошкодження гепатоцита
[1,6]. БЕ, що надходять у системний i вороний кровотк з товстоТ кишки (ТК), справляють токси-чний вплив на ендотелш судин та синусо'Тфв печшки [1,11].
Як правило, шд час процесу мiкросомального окиснення будь-яких токсишв при Т'х надходженн у великш кшькосп - у гепатоцитах генеруеться значна ктькють активних форм кисню (АФК) та штрогену, як активують процеси пероксидного окиснення лш^в (ПОЛ) та окиснювальну моди-фкацш бтмв (ОМБ) мембран як внутршньоклн тинних структур (ядра, мтохондрш, лiзосом), так i плазматичноТ мембрани кл^ини у цiлому [12]. Наслiдком оксидативного та штрозитивного стресу е жирова (стеатоз) та гщрошчна дистро-фiя гепатоцитiв, порушення структури хроматину, прискорення апоптозу, цитолiз iз полiморф-ноклiтинною iнфiльтрацiею печiнкових часточок (стеатогепатит) i активацiя системи перисинусо-Тдальних зiрчастих клiтин 1то з формуванням пе-рицелюлярного, перисинусоТдального, центро-лобулярного, портального, септального фiброзу
печшковоТ' тканини [12,19]. Отже, порушення взаемодп гепатоб^арноТ' системи та мiкробiому порожнинного вмюту товстоТ кишки (МПВТК) призводить до функцюнальних змiн як у самих органах, так i в органiзмi в цiлому [4,11,12]. Вод-ночас, наявнють дисбiозу порожнинного вмiсту товстоТ кишки (ПВТК) може справити негативний вплив на сечовидтьну систему ^ зокрема, на перебiг хронiчноТ хвороби нирок (ХХН) (хрошч-ний шелонефрит) у хворих на НАСГ, за якоТ кон-тамiнацiя патогенноТ мiкрофлори у ТК може стати джерелом ендогенного шфкування та запа-лення чашково-мисковоТ системи i паренхiми нирок [2,3,14], а повторнi курси антибактерiаль-них препаратiв та уросептимв призводять до ви-никнення та прогресування дисбюзу ТК, можуть справити негативний гепатотоксичний вплив. Зазначен обставини визначають доцiльнiсть проведення дослiджень у даному напрямку.
Мета дослщження
З'ясування патогенетичноТ ролi вмiсту у кровi бактерiального ендотоксину на маркери пошко-дження гепатоцитiв, ступiнь стеатозу та фiброзу печiнки у хворих на НАСГ iз ожирiнням залежно вщ форми та стадiТ ХХН, Тх прогресування.
Матерiал та методи дослщження
Обстежено 170 хворих на НАСГ вiком вiд 40 до 55 рош. Усi хворi були розподтеы наступ-ним чином. Групу 1 склали па^енти iз НАСГ iз супутнiм ожирiнням I ступеня у кшькосп 70 осiб. Групу 2 склали хворi на НАСГ iз ожирiнням I ступеня iз коморбiдною ХХН 1-11 ст. (хрошчний те-лонефрит) у кiлькостi 100 оаб. Обстежено 30 практично здорових оаб (ПЗО), як за вком та статтю статистично достовiрно не в^знялись вiд основноТ групи та групи порiвняння. Дiагноз НАСГ встановлювали згiдно з унiфiкованим клн шчним протоколом, затвердженим наказом МОЗ УкраТни № 826 вiд 06.11.2014 р., за наявност критерiТв виключення хроычного дифузного за-хворювання печiнки вiрусного, спадкового, авто-iмунного чи медикаментозного ^енезу, як причини холестатичного чи цитол^ичного синдромiв, а також результат УСГ обстеження. Дiагностику та лкування ХХН здiйснювали згiдно рекомен-дацiями клiнiчних настанов ДУ Институт нефро-логiТ НАМН УкраТни" (2012) [3]. У дослщження були включен хворi на ХХН 1-111 стадп без неф-ротичного синдрому iз хронiчним неускладненим пiелонефритом у фазi стихання загострення або iз латентним переб^ом.
При надходженнi хворих у стацюнар визна-чали маркери пошкодження паренхiми печiнки за загальноприйнятим перелком активностi фе-рментiв (аланiнамiнотрансфераза, аспартатамн нотрансфераза, обчислення коефiцiенту де Рт-са, гама-глутамiлтрансфераза, лужна фосфата-за), вмютом у кровi бiлiрубiну; маркерiв функцю-нального стану печiнки (вмют у кровi альбумiнiв, фракцiй б^рубшу, протромбiновий час), функцн
онального стану нирок (bmíct у kpobí креатиншу, цистатину, сечовини, обчислення швидкостi клу-бочковоТ фтьтрацп), лiпiдограми, iонограми, mi-кемiчного профiлю кровi, обчислення шдешв ш-сулiнорезситентностi. Для визначення структур-них змiн паренхiми печiнки та нирок проводили УСГ дослщження. З метою ктькюноТ оцшки змiн ехогенност печiнки використали метод еходен-ситометрп i3 обчисленням гепато-ренального ш-дексу (ГР1) (Webb M. et al., 2009) [19]. Для оцiнки наявност та ступеня стеатозу гепатоцитiв проводили бiохiмiчний Стеато-тест, для оцшки ста-дiТ фiброзу печiнки використовували Фiбротест (T.Poynardt, Францiя) [19] в умовах лабораторп Sinevo. Усiм хворим проводили антропометрш з визначенням шдексу маси тiла (1МТ), обводу тали (ОТ), обводу стегон (ОС) та Тх стввщношен-ня: шдексу талiя/стегна (|ТС=ОТ/ОС). За ожирш-ня вважали 1МТ бiльше 30 кг/м2.
Iнтенсивнiсть окиснювальноТ модифiкацiТ бт-мв у сироватцi кровi визначали за методом Дубн нiноТ O.G. та ствавт. у модифкацп 1.Ф. Мещишена. Вмiст у кровi молекулярного продукта ПОЛ: малонового альдегщу (МА) у плазмi кровi та Ер - вивчали за Ю.А. Владимировим, А.1. Арчаковим. Вмiст у кровi вщновленого глутатiону (ВГ) визначали ти-трацшним методом за О.В. Травiною у модифн кацiТ 1.Ф. Мещишена, 1.В. ПетровоТ. Iнтенсивнiсть ендотоксикозу вивчали за вмютом у кровi сере-дньомолекулярних пептидiв (СМП) за методом
H.1. Габрiелян, вмiстом у кровi стабтьних мета-болiтiв монооксиду нiтрогену (NO) (ытри^в, жт-ратiв) за методом L.C. Green iз спiвавт., активж-стю аргiнази кровi за Л.М. Костюк,
I.Ф. Мещишеним. Визначення вмюту ендотоксину в сироватц кровi хворих здiйснювали за до-помогою ЛАЛ-тесту Toxin Sensor Chrоmatogenic LAL Endotoxin Assay Kit (CenScript, США).
Мiкробiоценоз ПВТК вивчали мiкробiологiч-ним методом шляхом зааву десятикратних роз-ведень випорожнень на диференцшно-дiагностичнi живильнi середовища згiдно з ме-тодичними рекомендацiями „Микробилогическая диагностика дисбактериозов" МОЗ УРСР (1986). Основними маркерами, що дозволили зробити висновки про дисбютичж змши були: видова на-лежнiсть аеробiв та анаеробiв, ктькюна характеристика (концентрацiя) та частота зростання виаяних колонiй. Верифiкацiю ступеню важкостi дисбiозу здiйснювали на основi класифiкацiТ 1.Б.КуваевоТ, К.С.Ладодо (1991р.) [7].
Статистичний аналiз отриманих результатiв проводили вщповщно до виду проведеного дослщження та титв числових даних, як були отриманi. Нормальнiсть розподту перевiряли за допомогою тестiв Л^ефорса, Шатро-УТлка та методом прямоТ вiзуальноТ оцiнки гiстограм роз-подiлу власних значень. Ктькюж показники, якi мали нормальний розподт, представленi у ви-глядi середне (М) ± стандартне вщхилення (S). При непараметричному розпод^ данi представ-
лет у виглядi медiани (Me) як MipM положення, верхнього (Q75) i нижнього квартилiв (Q25) у якост мiри розсiювання. Дискретнi величини представлен у виглядi абсолютних та вщносних частот (процент спостережень до загально! кть-костi обстежених). Для порiвнянь даних, якi мали нормальний характер розподту, використовува-ли параметричнi тести з оцшкою t-критерiю Стьюдента, F-критерш Фiшера. У випадку ненормального розподту, використовували: медiан-ний тест, розрахунок рангового U-критерш Ман-на-УУты, для множинного порiвняння - Т-критерiй Вiлкоксона (у випадку дослщження за-лежних груп). Для оцшки мiри залежностi мiж перемiнними використовували кореляцшний аналiз за Пiрсоном при параметричному розпо-дiлi та коефiцieнт рангово'Г кореляцп Спiрмена у випадку розподту показникв, що вiрогiдно вщрн знялися вiд нормального. Для порiвняння дис-кретних величин у незалежних групах застосо-вували критерiй х2 максимально!' правдоподiб-ностi (log-likelhood) (МП х2), для порiвняння пар дискретних величин використовувався розрахунок модифкаци точного критерш Фiшера (mid-p). Для прогнозування переб^у НАСГ та ХХН, визначення дiагностичноï значущостi показникiв використовували ROC-аналiз з обчисленням площi, обмежено'Г ROC-кривою (AUC). Для про-ведення статистичного та графiчного аналiзу отриманих результат використовували про-грамнi пакети Statistica for Windows версiï 8.0 (Stat Soft inc., США), Microsoft Excel 2007 (Microsoft, США).
Результати дослщження та ïx обговорення
У хворих на НАСГ вмiст у кровi БЕ у хворих 2 групи був пщвищений в 3,8 рази i становив (0,38±0,01) ЕО/мл проти зростання у 2,2 рази у порiвняннi з групою ПЗО - у хворих 1 групи (0,22±0,01) ЕО/мл (р<0,05). Зростання вмiсту БЕ у хворих iз коморбiднiстю НАСГ iз ХХН супрово-джувалось зростанням шдексу стеатозу гепато-цитiв (за стеатотестом) (r = 0,71, р<0,05), шдек-сом фiброзу (за фiбротестом) (r = 0,65, р<0,05), активност цитолiзу гепатоцитiв (АлАТ, r = 0,53, р<0,05), пiдвищенням вмiсту в кровi штри-тiв/нiтратiв (r = 0,73, р<0,05), iнтенсивностi окси-дативного стресу, що пщтверджуе кореляцiйний взаемозв'язок iз вмiстом МА у кровi (r = 0,64, р<0,05), функцюнальним станом нирок - iз ШКФ за креатинiном (r = 0,69, р<0,05), ШКФ за циста-тином (r = 0,74, р<0,05), ступенем ендотоксикозу (вмютом СМП у кровi (r = 0,83, р<0,05), активню-тю аргiнази (r = -0,76, р<0,05), вмiстом у кровi глутатюну вiдновленого (r = - 0,78, р<0,05), вмю-том у кровi Н2S (r = - 0,81, р<0,05). Нами встано-влено високий рiвень значущостi показника вмн сту в кровi БЕ у прогресуванн НАСГ (зростання стадiï фiброзу на порядок) на ™i ХХН: AUC ROC 0,851 ± 0,035 (95 % С1 0,79 - 0,91, р<0,0001). Зп-дно з отриманими даними, граничним рiвнем,
який вказуе на прогресування НАСГ iз зростанням ступеня стеатозу, цитолiзу, фiброзу вважа-ли рiвень БЕ вище 0,23 ЕО/мл (чутливють -87,1 %, специфiчнiсть - 91,6 %).
При проведеннi клiнiчного аналiзу було вста-новлено, що у хворих 2 групи частота симптомiв кишково' диспепсiï зростала у мiру прогресування дисбiотичних зрушень у МПВТк та була бь льшою у порiвняннi iз аналогiчними показниками у хворих 1 групи. Так, розлади випорожнення iз переважанням дiареï у хворих 2 групи ми спо-стер^али у 47,0 % проти 26,5 % (р<0,05) у 1 гру-пi; вiрогiдно в^знялись також частота здуття живота: у 73,0 % проти 35,3 % (р<0,05) вщповщ-но. Таку кл^чну картину НАСГ iз хХн можна пояснити поглибленням дисбюзу ПВТК.
Даш мiкробiологiчного дослiдження випорож-нень свщчать про те, що основними ознаками дисбюзу у дано1 когорти хворих е виражене зме-ншення обл^атних автохтонних мiкроорганiзмiв: бiфiдобактерiй, лактобактерiй, бактеро^в (табл. 1) та збiльшення частоти виавання умовно пато-генних та патогенних видiв мiкробних асоцiацiй -поява ешерiхiй з гемолiтичними властивостями, патогенних штамiв стафiлококу, сульфщредуку-ючих клостридiй, грибкiв роду Candida. Зокрема, у хворих 1 групи ктькють бiфiдобактерiй була нижчою вiд показника у ПЗО у 1,8 рази (р<0,05), а у хворих 2 групи - у 2,3 рази (р<0,05) iз наявш-стю мiжгруповоï рiзницi, що свiдчить про те, що у хворих на НАСГ на ™i ХХН ктькють представ-никв автохтонноï мiкробiоти у 1,3 рази менша за показник у хворих на НАСГ. Подiбнi змши про-слiдковувались i у вщношенн кiлькiсних показ-никiв лактобактерш у групах хворих на НАСГ: у хворих 1 групи ктькють лактобактерш була нижчою вщ показника у ПЗО у 2,0 рази (р<0,05), а у хворих 2 групи - у 2,9 рази (р<0,05) iз наявнютю мiжгруповоï рiзницi (табл. 1).
Таким чином, мало мюце вiрогiдне зниження представникв автохтонноï мiкробiоти iз зростанням ктькосп коморбiдних захворювань. Нато-мють, кiлькiсть колонiй умовно патогенних бак-терiй та грибкiв у випорожненнях вiрогiдно зростала за коморбщносп з ХХН. Зокрема, кiлькiсть пептококв у хворих 1 групи була вищою вiд показника у ПЗО у 1,5 рази (р<0,05), а у хворих 2 групи - у 1,8 рази (р<0,05) iз наявнютю мiжгру-повоï рiзницi (табл. 1). Слiд зазначити, що у хворих на НАСГ у ПВТК ютотно зросла ктькють ки-шковоГ палички без гемол^ичних властивостей: у 1 групi - у 2,2 рази (р<0,05), а у хворих 2 групи - у 2,5 рази (р<0,05) iз наявнютю мiжгруповоï рь зницi. Аналiз ступеня контамiнацiï решти пред-ставникв патогенноï мiкробiоти ТК, якi були ви-сiянi з випорожнень хворих на НАСГ та ожиршня у високих титрах, вказуе на те, що стафтококи, ентеробактер дефiциле, гемол^ичы ешерiхiï, цитробактери, акiнетобактери, серрацiï, гафнп та превотелли, а також грибки роду Candida, що заселяють пристiнковий шар слизовоï оболонки ТК, i е джерелом ендотоксеми i провокацшним
чинником оксидативного та штрозитивного стре- (табл. 1). Слщ також зазначити, що ступшь кон-су, осктьки у ПЗО жодна з цих бактерш з поро- тамшацп даних представниш мiкробiоти iстотно жнинного вмiсту товстоТ кишки не виавалася (р<0,05) зростав iз приеднанням ХХН (табл. 1).
Таблиця 1
Стан мкробоценозу порожнини товстоТ кишки у хворих на неалкогольний стеатогепатит залежно вiд наявнот ХХН (lg КУО/г; M±m)
МИкрооргашзми ПЗО, n=30 Група 1, n=70 Група 2, n=100
БiфiдобактерiY 9,8±0,09 5,6±0,10* 4,2±0,05*/**
БактероТди 9,4±0,20 6,4±0,17* 4,7±0,12*/**
Лактобактерп 9,1±0,10 4,5±0,05* 3,1±0,06*/**
Пептококи 5,3±0,28 8,2±0,09* 9,3±0,10*/**
Клостридп сульфщредукук™ 5,4±0,48 7,9±0,12* 9,1±0,10*/**
ЕшерiхiТ (N) 3,5±0,08 7,8±0,04* 8,9±0,08*/**
Стафтококи 0 7,4±0,02* 8,6±0,01*/**
Грибки роду Candida 0 6,3±0,05* 8,7±0,03*/**
Ентеробактер 0 7,6±0,15* 8,5±0,14*/**
ЕшерiхN (гемолiз+) 0 7,1 ±0,10* 8,7±0,12*/**
Цитробактер 0 8,0±0,03* 9,5±0,05*/**
Серрацп 0 6,4±0,04* 8,1±0,05*/**
Гафнп 0 7,1±0,06* 9,6±0,05*/**
Превотели 0 6,2±0,04* 7,8±0,07*/**
Примiтка: * - рiзниця вiрогiдна у порiвняннi з показником у ПЗО (р<0,05);
** - рiзниця вiрогiдна у порiвняннi з показником у хворих 1 групи (р<0,05).
Так, у хворих 2 групи ктькють стафтокош перевищуе показник у хворих 1 групи у 1,2 рази (р<0,05). Аналопчна закономiрнiсть встановлена вщносно гемол^ичних штамiв кишковоТ палички (у 1,2 рази (р<0,05)), цитробактера (у 1,2 рази, (р<0,05)), серрацш (у 1,3 рази (р<0,05)). Макси-мальне перевищення показниш у хворих на НАСГ iз ХНН було встановлено вщносно конта-мшацп ентеробактера (у 1,8 рази) i грибш роду Candida (у 1,4 рази (р<0,05)).
Важливим також, на нашу думку, був аналiз показника сшввщношення представника авто-хтонноТ мiкробiоти товстоТ кишки, зокрема бiфi-добактерiй та представника умовно патогенноТ флори - клостридш (Б/К) залежно вiд коморбщ-носл з ХНН. Так, середне значення коефiцieнта Б/К у ПЗО склало 1,81, у хворих 1 групи - 0,71, а у хворих 2 групи - 0,46 (р<0,05).
Переб^ НАСГ iз супутшми ожиршням, ХХН та дисбiозом ТК характеризуеться ростом ендоген-ноТ штоксикацп, затяжними диспепсичними яви-щами, що потребуе фармаколопчноТ корекцiТ iз застосування засобiв детоксикацiТ та корекцiТ МПВТК. Встановлено виражен змiни у популя-цiйному рiвнi та видовому складi мiкробного пейзажу ПВТК, що здебтьшого вiдповiдали 11-111 ступеню дисбiозу товстоТ кишки.
Висновки
1. Показник вмюту в кровi бактерiального ендотоксину мае високу прогностичну цшнють як маркер прогресування неалкогольного стеатоге-патиту та його компонент (стеатозу гепатоци-тiв, цитолiзу та фiброзу) на тлi хронiчноТ хвороби нирок та ожиршня при зростанн вище 0,23 ЕО/мл (чутливiсть - 87,1 %, специфiчнiсть -91,6%).
2. Важливим компонентом патогенезу неалкогольного стеатогепатиту у хворих на ожиршня та ХХН е метаболiчна штоксика^я, яка виникае внаслщок iстотного порушення кiлькiсного та
якiсного складу мiкрофлори ПВТК i3 розвитком глибокого дисбюзу (11-111 ст.), який характеризуеться появою i переважанням патогенноТ амоше-генноТ, гнилiсноТ мiкрофлори, зростанням кшькосп умовно патогенних бактерiй i дрiжцжових грибкiв роду Candida, вiрогiдним дефiцитом представникiв нормально!' мiкробiоти: лактобак-терiй, бiфiдобактерiй та бактеро'тфв.
Перспективою подальших дослiджень у цьо-му напрямку е розробка способiв корекцп вста-новлених змiн мiкробiоти порожнинного вмюту товстоТ кишки у хворих на неалкогольний стето-гепатит iз коморбiдними ожиршням та ХХН.
References
1. Babanyn AA, Zakharova AN, Tovazhnjanskaja EL, y dr. Byokhymycheskye markery oksydantnogho stressa pry endotoksynovom porazhenyy pecheny [Biochemical markers of oxidative stress at the endotoxic defeat of liver]. Eksperymentaljna i klinichna medycyna. 2012; 1(54):44-7. [Russian]
2. Katerenchuk IP, Jarmola TI. Korekcija kyshkovogho dysbiozu jak skladova antyghomotoksychnoji terapiji u kompleksnomu likuvanni khvorykh na khronichnu khvorobu nyrok - pijelonefryt [A correction of intestinal dysbiosis as constituent of antygomotoxical therapy is in the holiatry of patients with chronic illness of buds - pyelonephritis] Ukr terapevtychnyj zhurnal. 2007; 3:81-5. [Ukrainian]
3. Kolesnyk MO, Gholubchykov MV, Sajdakova NO, ta in. Klasyfikacija khvorob sechovoji systemy ta vedennja reghionaljnykh ta nacionaljnogho rejestriv khvorykh z khronichnoju khvoroboju nyrok [Classification of illnesses of the urinary system and conduct of regional and national registers sick with chronic illness of kidneys]: Metod rekomendaciji MOZ Ukrajiny, AMN Ukrajiny, Ukr Centr naukovoji med. informaciji i patentno-licenzijnoji roboty. Kyiv. 2006. 24 s. [Ukrainian]
4. Lazebnyk LB, Zvenyghorodskaja LA, Nylova TV, Cherkashova EA. Rolj metabolytov kyshechnoj mykroflorbi v dyaghnostyke nealkogholjnoj zhyrovoj bolezny pecheny [A role of метаболитов of intestinal microflora is in diagnostics of unalcoholic fatty illness of liver]. Experyment y klyn ghastroэnterologhyja. 2012; 11:124-32. [Russian]
5. Rymarenko NV. Riven endotoksynu kyshkovogho pokhodzhennja v syrovatci krovi u VIL-infikovanykh ditej z bakterialjnymy anghinamy i kandydoznym urazhennjam rotoghlotky [Level of endotoxin of intestinal origin in the serum of blood for the HIV- infected children with bacterial quinsies and candida defeat of guttur]. Tavrycheskyj medyko-byologhycheskyj vestnyk. 2009; 12(1(45)):92-5. [Ukrainian]
6. Tytov VN, Dughyn SF. Syndrom translokacyy, lypopolysakharydy bakteryj, narushenye byologhycheskykh reakcyj vospalenyja y arteryaljnogho davlenyja [Syndrome of translocation, lipopolysaccharides of bacteria, violation of biological reactions of inflammation and arteriotony]. Klyn labor dyaghnostyka. 2010; 4:2137. [Russian]
10.
11.
12.
Fadeenko GD, Boghun LV. Dysbyoz kyshechnyka v praktyke vracha-ynternysta [Dysbiosis of bowels in practice of doctor- internist]. Suchasna ghastroenterologhija. 2013; 1(69):89-96. [Russian] Khomjak IV, Rotar OV, Petrovsjkyj GG, ta in. Endotoksynova aghresija pry syndromi enteraljnoji nedostatnosti u khvorykh na ghostryj nekrotychnyj pankreatyt [Endotoxic aggression at the syndrome of enteral insufficiency for patients with a sharp necrotizing pancreatitis.]. Khirurghija Ukrajiny. 2016; 2:51-5. [Ukrainian]
Khukhlina OS, Kornijchuk IJu, Mandryk OJe. Nealkogholjna zhyrova khvoroba pechinky, metabolichnyj syndrom i syndrom nadmirnogho bakterialjnogho rostu: klinichni osoblyvosti perebighu, patoghenetychni mekhanizmy vzajemoobtjazhennja ta pidkhody do likuvannja [Unalcoholic fatty illness of liver, metabolic syndrome and syndrome of excessive bacterial height : clinical features of motion, nosotropic mechanisms of mutual burden and going near treatment]: Monoghrafija. Chernivci, 2013. 245 s. [Ukrainian] Bakker GJ, Zhao J, Herrema H, Nieuwdorp M. Gut microbiota and energy expenditure in health and obesity. J Clin Gastroenterol. 2015; 49 (Suppl 1): S13-9.
Caitriona M, Guinane CM, Cotter PD. Role of the gut microbiota in health and chronic gastrointestinal disease: understanding a hidden metabolic organ. Ther Adv Gastroenterol. 2013; 6:295-308. Chassaing B, Gewirtz AT. Has provoking microbiota aggression driven the obesity epidemic? BioEssays. 2016; 38:122-8.
13. Dorofeyev A, Koliada A, Syzenko G, et al. Association between body mass index and Firmicutes/Bacteroidetes ratio in an adult Ukrainian population. BMC Microbiology. 2017; 17(120):1-6.
14. Festi D, Schiumerini R, Eusebi LH, Marasco G, Taddia M, Colecchia A. Gut microbiota and metabolic syndrome. World J Gastroenterol. 2014; 20:16079-94.
15. Gérard P. Gut microbiota and obesity. Cell Mol. Life Sci. 2016; 73:147-62.
16. Kwo PY, Cohen MS, Lim JK. ACG Practice Guideline: Evaluation of Abnormal Liver Chemistries. Am. J. Gastroenterol advance online publication. 2016. 20 Dec:1-18. 10.1038/ajg.2016.51.
17. Million M, Angelakis E, Maraninchi M, et al. Correlation between body mass index and gut concentrations of Lactobacillus reuteri, Bifidobacterium animalis, Methanobrevibacter smithii and Escherichia coli. Int J Obes. 2013; 37:1460-6.
18. Tang R, Wei Y, Li Y, et al. Gut microbial profile is altered in primary biliary cholangitis and partially restored after UDCA therapy. Gut. 2018; 67(3):534-41.
19. Vernon G, Baranova A, Younossi ZM. Systematic review: the epidemiology and natural history of non-alcoholic fatty liver disease and non-alcoholic steatohepatitis in adults. Aliment Pharmacol Ther. 2011; 34:274-85.
20. Webb M, Yeshua H, Zelber-Sagi S, et al. Diagnostic value of a computerized hepatorenal index for sonographic quantification of liver steatosis. Am J Roentgenol. 2009; 192(4):909-14.
Реферат
ПАТОГЕНЕТИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ТЕЧЕНИЯ НЕАЛКОГОЛЬНОГО СТЕАТОГЕПАТИТА С ОЖИРЕНИЕМ И ХРОНИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНЬЮ ПОЧЕК Антонив А. А.
Ключевые слова: неалкогольный стеатогепатит, ожирение, хроническая болезнь почек, патогенез, бактериальный эндотоксин.
Цель исследования: выяснение патогенетической роли содержания в крови бактериального эндотоксина на маркеры повреждения гепатоцитов, степень стеатоза и фиброза печени у больных неалкогольного стеатогепатита с ожирением в зависимости от формы и стадии хронической болезни почек, их прогрессирования. Материалы и методы. Для реализации этой цели обследовано 170 больных не-алкогольногоым стеатогепатитом в возрасте от 40 до 55 лет. Все больные были распределены следующим образом. Группу 1 составили пациенты с неалкогольным стеатогепатитом с сопутствующим ожирением I степени в количестве 70 человек. Группу 2 составили больные неалкогольным стеатогепатитом с ожирением I степени с коморбидной хронической болезнью почек I-II ст. (хронический пиелонефрит) в количестве 100 человек. Обследовано 30 практически здоровых лиц, которые по возрасту и полу статистически достоверно не отличались от основной группы и группы сравнения. Результаты исследования и их обсуждение. В статье приведены теоретическое обобщение особенностей состояния микробиом полостного содержимого толстой кишки с коморбидным течением неалкогольного стеатогепатита с ожирением и хронической болезнью почек I-II ст., который характеризуется развитием глубокого дисбиоза (II-III ст.) с появлением и преобладанием патогенной микрофлоры, ростом количества условно патогенных бактерий и дрожжевых грибков рода Candida, вероятным дефицитом представителей нормальной микробиоты: лактобактерий, бифидобактерий, бактероидов. Вывод. В результате исследования было установлено, что показатель содержания в крови бактериального эндотоксина имеет высокую прогностическую ценность как маркер прогрессирования неалкогольного стеатогепатита на фоне хронической болезни почек и ожирения при росте выше 0,23 ЭО / мл (чувствительность - 87,1%, специфичность - 91, 6%).
Summary
PATHOGENETIC FEATURES OF THE COURSE OF NON-ALCOHOLIC STEATOHEPATITIS WITH COMORBIDITIES OF OBESITY AND CHRONIC KIDNEY DISEASE Antoniv A. A.
Key words: non-alcoholic steatohepatitis, chronic kidney disease, pathogenesis, bacterial endotoxin.
The purpose of this study was to determine the pathogenetic role of the bacterial endotoxin content in the blood on the hepatocyte damage markers, the severity of steatosis and liver fibrosis in patients with nonalcoholic steatohepatitis and comorbid obesity, depending on the form and stage of chronic kidney disease, and its progression. Materials and methods. 170 patients with non-alcoholic steatohepatitis aged 40-55 years were examined. All patients were distributed as follows: group 1 included 70 patients with non-alcoholic steatohepatitis and concomitant obesity of the 1st degree; group 2 involved 100 patients with non-alcoholic steatohepatitis, obesity of the 1st degree and comorbid chronic kidney disease of I-II st. (chronic pyelonephritis). We examined 30 healthy persons (HPs), who by their age and sex were not significantly different from the main group and the comparison group. The article provides the theoretical generalization of the features of the microbial status of the colon content (MSCC) during the course of non-alcoholic steatohepatitis and comorbidities of obesity and chronic kidney disease of the I-III stages that is characterized by the development of marked dysbiosis (II-III st.) manifested with the occurrence and growing prevalence of pathogenic microflora, an increase in the number of opportunistic bacteria and yeasts of the genus Candida, a probable deficiency of representatives of normal microbiota as lactobacilli, bifidobacteria, bacteroids. Conclusion. The
7
8
9
study has demonstrated the blood bacterial endotoxin content is of a high predictive clinical value as a marker showing the progression of non-alcoholic steatohepatitis against the background of chronic kidney disease and obesity with a growth above 0.23 EO / ml (sensitivity makes up 87.1%, specificity makes up 91.6%).
УДК 618.2-073.4
Ахундова Г. И., Шамхалова И. А.
ЭХОГРАФИЧЕСКИЕ И ДОППЛЕРОМЕТРИЧЕСКИЕ ПОКАЗАТЕЛИ В ОЦЕНКЕ ТЕЧЕНИЯ БЕРЕМЕННОСТИ У ЖЕНЩИН С УГРОЗОЙ ВЫКИДЫША В РАННИЕ СРОКИ
Азербайджанский Государственный Институт Усовершенствования Врачей им. А. Алиева, Баку, Азербайджан
Целью данной работы было оценить ультрасонографические показатели и систоло-диастолическое отношение у пациенток с угрозой выкидыша в ранние сроки гестации. Материал и методы. Обследовано 104 беременных женщин в сроки гестации 5 -12 недель. В основную группу вошли 84 беременных с угрозой невынашивания ранних сроков, в контрольную группу - 20 женщин с физиологическим течением беременности без признаков угрозы невынашивания. В контрольной группе средний возраст составил 25,24±1,0 лет, в основной группе 26,8±1,07 лет. Наряду с клиническими методами проведены УЗИ и допплерометрическое исследование. Результаты. Среди гинекологической патологии достоверно чаще встречались заболевания воспалительного характера (эндометрит, аднексит) - 38,1%. При УЗИ гематома различной локализации отмечалась в 98,8% случаев, гипертонус миометрия - в 57,1%, нарушение формирования желтого тела - в 48,8%. В 54,8% случаев встречались все три признака. У 66,7% беременных объем внутриматоч-ной гематомы не превышал 9 см3. В основной группе хорион чаще располагался в области внутреннего зева (40,5%), в контрольной группе наиболее часто хорион локализовался по передней стенке (40,0%). В основной группе систоло-диастолическое отношение в правой маточной артерии по сравнению с контрольным показателем был снижен на 27,0% (р<0,05), в левой - на 23,7%. Выводы. Всем беременным женщинам целесообразно проводить ультрасонографию в I триместре в сроке до 12 недель. Полученные нами результаты четко демонстрируют ценность этого исследования.
Ключевые слова: беременность, 1 триместр, угроза выкидыша, ультрасонография, гематома, допплерометрия.
Данная работа является фрагментом выполняемой диссертации на соискание ученой степени доктора философии по медицине «Прогнозирование и профилактика потери беременности первой половины».
Введение
Одной из сложных проблем в гинекологии является самопроизвольный выкидыш. Угрожающий выкидыш является наиболее распространенным осложнением в ранние сроки беременности, который наблюдается приблизительно у 20% беременных женщин до 20 недель беременности [1,2,3,4]. Большая часть выкидышей, около 80%, отмечена в сроке беременности до 12 нед. Хотя у многих женщин с угрозой выкидыша беременность продолжается, увеличивается риск выкидыша в течение данной беременности в 2,6 раза, а у 17% женщин с угрозой выкидыша отмечаются дополнительные осложнения беременности [5,6,7,8].
Первый триместр беременности - один из самых ответственных периодов, в котором формируется фетоплацентарная система, и в тоже время могут иметь место осложнения, существует высокая вероятность репродуктивных потерь [4,9]. В данный период получить большой объем информации позволяет трансвагинальный метод ультразвукового исследования (УЗИ), при котором детально исследуется полость матки. Ультрасонография I триместра направлена на визуализацию жизнеспособности, установле-
ние сроков беременности, выявление множественной беременности, наблюдение маточных структур, измерение затылочной полупрозрачности, оценку грубой аномалии плода и выявление других особых признаков [10,11]. Также необходимую информацию можно получить, используя допплерометрию, поскольку имеются данные о существенной роли снижения маточного кровотока в прерывании беременности [12,13].
Несомненно, вызывает интерес формирование маточно-плацентарного кровотока с угрозой прекращения беременности в ранние сроки, что указывает на целесообразность детального изучения причин потери беременности в I триместре.
Цель исследования
Оценить ультрасонографические показатели и систоло-диастолическое отношение у пациенток с угрозой выкидыша в ранние сроки геста-ции.
Материал и методы исследования
Обследовано 104 беременных женщин в сроки гестации 5 - 12 недель. Беременные были разделены на 2 группы: основная группа - 84
