CC BY
9
реважали экономы ампутаци з1 збереженням опорно!' функци стопи. Двом хворим виконана ампутацт на р1вы верхньоТ третини голЫки. Померла 1 хвора у ранньому пюляоперацмному перюд1 вщ серцево-судинноТ недостатностг
Висновки
1. Покращення наслщюв лкування ускпадне-них форм д1абетично1 стопи може бути ттьки за умов проведения профтактичноТ патогенетичноТ терапи захворювання та виключення провокую-чих фактор^ на догосттальному етапк
2. При дотримуваны правильное^ проведения уах компонент^ лкування хворих з гнмно-некротичними ураженнями д1абетичноТ стопи, вазапростан мае високу терапевтичну ефектив-нють, в наслщок якоТ зростае вщсоток органо-збер1гаючих операцм та знижуються середы термин перебування в стацюнарк
Л1тература
1. Авдеева Т.В., Варшавський И.М, Шабанов Н.Я., й др. Анализ результатов хирургического лечения диабетической стопы // Пробл. эндокринологии. - 1999. - т. 45,
Белецкая О.М. Особенности хирургической патологии при сахарном диабете // Сахарный диабет и хирургическая патология. - Харьков, 1999. - С. 33-38. Брискин Б.С., Тартаковский Е.А., Гвоздев Н.А. й др. Опыт лечения осложненных форм синдрома диабетической стопы в условиях специализированного хирургического отделения // Матер. междунар. конф. "Раны и раневая инфекция". - Москва, 1998. - С. 96-98. Грубник В.В., Горячий В.В., Пилипенко А.С., Антипович Е.А. Современный подход к лечению осложненной диабетической ангиопатии нижних конечностей // Клин. хирургия. - 2000. - № 7. - С. 11-13.
Покровский A.B., Дан В.Н., Чупилин А.В., Харазов А.Ф. Вазапростан (простогландин Е|) в комплексном лечении больных с ишемической диабетической стопой // Ангиология и сосудистая хирургия. - 2000.-Т.6, № 2.-С. 19-26.
Федоренко В.П. Некротично-запальне ураження стопи у хворих на цукровий д1абет. Термшолопя та кпасифка-цы // KniH.xipyprifl. - 2000. -№ 8. С.-55-58. Шапочников В.И., Зорик В.В., Комбинированное лечение гнойно-некротических поражений конечностей при сахарном диабете // Хирургия. - 2001. - № 2. С. 46-49. Holstein P.E., Sorensen S. Limb salvage experience in a multidisciplinary diabetic foot unit // Diabet. Care. 1999. -Vol.22, suppl.2. - P. 97-103.
Kumagi S.A., Mahoney C.R., Fitzgibbons T.S. et al. Treatment of diabetic (neuropatic) foot ulcers with two-stage debridement and closure // Foot Anke int. - 1998. - Vol. 19, № 3. - P. 160-165.
№ 6. - С. 13-16.
Реферат
ЛЕЧЕНИЕ ОСЛОЖНЕННЫХ ФОРМ СИНДРОМА ДИАБЕТИЧЕСКОЙ СТОПЫ В УСЛОВИЯХ СПЕЦИАЛИЗИРОВАННОГО ГНОЙНО-СЕПТИЧЕСКОГО ЦЕНТРА
Шаповал С.Д., Якунич А.Н., Максимова О.О., Курдаченко О.Л.
Ключевые слова: синдром диабетической стопы, осложнения, сепсис, лечение, вазапростан.
Наблюдали 474 больных с осложненными формами синдрома диабетической стопы, большинство которых были пациентами пожилого и старческого возраста с сахарным диабетом II типа тяжести в стадии суб- и декомпенсации. У 49 (10,3 %) пациентов заболевание было осложнено сепсисом. Этиология раневой инфекции в 66,7 % случаев была представлена ассоциацией аэробной и анаэробной микрофлоры. В системе комплексной интенсивной терапии у 44 больных применяли вазапростан, что дало возможность выполнять экономные ампутации с сохранением опорной функции стопы.
УДК 617-001.4
ПАТ0Ф1310Л0Г1ЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ТЕРМ1Н0Л0ГП РАН IРАН0В0Г0 ПРОЦЕСУ
Шапринський В.О., Бондарчук O.I., Сандер C.B., Андросов C.I., Мазур М.В.
Кафедра xipypriï медичного факультету №2 (зав. - професор Шапринський В.О.) Вшницького нацюнального медичного уыверситету ¡м. M.I. Пирогова
3 цими ознаками micno корелюютъ inrni. Пропонуетъся виключити дублююч1 термти. Розтрощеш i рват рани cëid розглядати разом iç забитими i об'еднати ïx nid назвою „забитГ'. ÏoeepxHeei дефекти" cëid позначати термтом „садно" i виключити дублюючий термт „под-ряпина". Рана, що тривало не загоюетъся, е виразкою. Термт „Рана, що тривало не гогтъся" nomрiбнo також виключити. Xiрургiчну обробку рани сл1д роздшяти на первинну i вторинну. Рання i тзня обробка - дублюючi термти. Шов, накладений вiдразу по зактченню neрвиннoï xiрургiчнoï обробки, сл\,д називати „первинним своечасним". Первинний вiдcmрoчeний шов -фактично несвоечасний.
Ключов1 слова - рани, рановий процес, класиф1кац1я, термшолопя
Проблеми, пов'язаы ¡з лкуванням ран, конт- маытними термшами. Але подальше накопичен-ролем ранового процесу та попередженням i ni- ня досвщу i поглиблеы патоф^юлопчы i пато-куванням ускпаднень з боку рани (в т.ч. теля- морфолопчы дослщження спричиняють необ-
операцмно!') проходять червоною смугою через хщнють 3mîh у термЫологи, перегляду значения i
всю icTopiï xipypriï, медицини в цтому та, напев- змюту окремих TepMiHiB. Цього також вимагае
но, i людства загалом. потреба 4iTKOCTi i однозначное^ у викпаданнг
Чиселы-ii дослщження i спостереження, зроб- Мета дано!' роботи - перегляд з цих позицм
леы впродовж тисячол1ть, збагатили вчення про термшологи i кпасифкаци ран. рани, рановий процес i ранову ¡нфекц1ю pi3HO-
Актуальн проблемы сучасно'1 медицины
3 огляду на скпадысть \ багатогранысть про-блеми рани кпасифкують за р^номаытними критер^ми: за морфолопчними особливостями, за характером \ ступенем пошкодження тканин, за характером пошкоджуюючого агента, за формою дефекту, за характером ранового каналу, за вщношенням до порожнин тта, за видом по-шкоджених тканин, за ктькютю \ причинами по-шкоджень у одного пораненого, за обставинами отримання, за наявнютю \ ступенем розвитку ра-ново1 мкрофлори [1,2].
На нашу думку, деяю з цих критерив в значим м1р1 дублюють одне одного \ Тх видтення в окрем1 пункти носить формальний характер. 3 точки зору практики лкування ран головне значения мае характер \ ступшь пошкодження тканин (в т.ч., вщношення до порожнин тта, кюток \ суглоб1в, нерв1в, великих артерм \ вен, внутрь шых оргаыв) та особливост1 будови рани (слта, дотична, наскр^на).
Ц1 ознаки залежать або тюно корелюють ¡з характером пошкоджуючого агента. Ч1тке уяв-лення про характер цього агента мае значения лише з точки зору судовоТ медицини \ кримнапь стики. Для кпнщиста достатньо ¡нформаци про ступшь \ глибину пошкодження тканин, ступнь порушення живлення, ктькють змертвтих тканин. Наприкпад, ножем з вузьким лезом можна нанести як колоту, так \ р^ану рану.
Критерм „форма дефекту" повнютю входить до поняття особливост1 будови рани \ тюно пов'язаний ¡з попередыми характеристиками. Пояснимо це прикладами. Колота рана нколи не може бути ы кпаптевою, ы лнмною. По-справжньому лнмною може бути лише р^ана рана. Вогнепальна рана завжли д1рчаста. 1нфо-рмац1ю про форму дефекту потр1бно включати до описовоТ характеристики рани.
Щодо характеристики ран за ктькютю \ причинами пошкоджень у одного пораненого (по-одиною, множины, посднаы \ комбноваы) слщ лише зауважити, що це характеристика травми в цтому. Ставити тут рану викпючно на перше мь сце не завжди виправдано (тяжюсть стану пост-раждалого може залежити вщ ¡нших пошкоджень).
Класифка^ю ран за обставинами отримання (операцмна, бойова, випадкова), з академнних мфкувань, варто доповнити свщомо заподтними („сущидальними") ранами. Це можна пояснити особливостями психоемоцмного стану постраж-далого, як в момент нанесення соб1 рани, так \ в перюд подальшого лкування \ реабт1таци. Таю рани, як правило, розташоваы поблизу великих кровоносних судин, супроводжуються пом1тною крововтратою.
Але повернемось до одыеТ з найважлив1ших, з нашоТ точки зору, характеристик рани: за характером \ ступенем пошкодження тканин.
Безумовно потр1бно зберегти таю класичы термши, як р^ана рана, колота рана, рубана рана, укушена рана, вогнепальна рана. Вони характеризуются типовим знаряддям \ мехаызмом нанесення, типовою будовою, переб1гом \ пщхо-дами до лкування.
Проте, одночасне ¡снування таких термов як забита, розм1жчена, рвана рана вносять певну плутанину. 1х характеристики в л1тератур1 або дуже под1бн1, або неконкреты [1, 2]. Як наш вла-сний досвщ, так \ аналЬ даних л1тератури пока-зують, що таю рани е результатом дм важкого тупого твердого предмету (перешкоди). При цьому е значне пошкодження судин, крововили-ви, значы пошкодження ¡нших тканин \ структур (залежно вщ дтянки пошкодження), значна юль-юсть змертвтих тканин та тканин з1 зниженим живленням, резистентыстю \ регенераторним потен ц1 алом, неправильна конф1гурацт рани, краТ зазвичай рван1, нерщко з наявнютю клапт1в. Бтьше того, забм \ розм1жчення е практично си-нон! мам и. Забм - пошкодження ударом. Розм1ж-чення - розбиття ударом. Отже, вс1 ц1 рани варто об'еднати в одну кпасифкацмну одиницю \ лишити за ними назву „забил", як бтьш звичну.
Вщсутня в л1тератур1 ч1тка характеристика таких вид1в ран, як подряпина та садно. На нашу думку це близью поняття. Садно - мюце, де по-дряпана шюра. Подряпина - ранка на шюрк Тх об'снус незначне за глибиною (до сосочкового шару) покодження, але ¡з реальною загрозою розвитку рановоТ ¡нфекци (навколоранов1 пюде-рмп). Тактика лкування Тх також принципово не вщрЬняеться. Отже, Тх варто об'еднати в одну кпасифкацмну одиницю пщ назвою „садно, що бтьш вщповщае змюту поверхневого пошкодження шюри.
Потребус анал^у \ уточнения ситуаци, яку по-значають термЫом „рана, що довго не гоТться". Загальновщомо, що дефект покривних \ глибше розташованих тканин, який характеризусться хроннним перебком \ вщсутнютю або слабко вираженою регенерацию \ резистентнютю до ль кувальних заход1в, позначають терм1ном „вира-зка". Отже, рана, що довго не гоТться, е вираз-кою. В зв'язку з цим потр1бно запропонувати критер1й для розмежування цих стан1в. За дани-ми наших кпУчних спостережень \ експеримен-тальних досл1джень рани здатн1 загоТтись само-ст1йно або п1д впливом адекватного л1кування (х1рург1чна обробка, шви, пластика) впродовж 1 м1с. Причиною тривалого негосння рани е руб-цева трансформац1я навколоранових тканин \ грануляц1й до завершения повноТ еттел^аци, погана м1кроциркуляц1я в д1лянц1 рани. Таким чином, рану, яка не загоТлась впродовж 2 мю. (одном1сячний терм1н подвоюсмо для резерву часу), слщ вважати виразкою \ стратепю л1ку-вання будувати на вщповщних засадах.
Том 6, Выпуск 1-2
213
При обстежены таких ран \ виразок потр1бно з'ясовувати наявнють-вщсутнють нориць (л1га-турних, кишкових). Прояви таких нориць часто незначы, у вигляд1 дефекту тканин невеликих розмрв з незначною ктькютю видтень. Нориц1 формуються по мр загоення рани \ Тх прояви можуть почати домЫувати у кл1н1чн1й картин пь сля значного зменшення у розм1рах ранового дефекту. Фютулографт, яка е обов'язковим до-слщженням, в под1бн1й ситуаци не завжди бувае ¡нформативною. Остаточно д1агноз встановлю-ють при проведены ¡нтраоперацмноТ ревЬи.
В термшолопю лкування ран також варто внести уточнения. Основними видамих1рурпчноТ обробки ран слщ визнати первинну \ вторинну. Тх ч1тко розр^няе мета та умови проведения. Таю види, як рання \ пЬня, ор1ентуються лише на фо-рмальну ознаку: час проведения пюля нанесения рани. При бтьш поглибленм характеристик виявляеться, що рання - ¡дентична первиннм, а тзня - вториннм. Основною вщмныстю мае бути стан рани: наявысть або вщсутысть рановоТ ¡нфекци. На цьому фоы час вщ отримання рани не повинен вщ1гравати суттевого значения.
Певы труднощ1, в т.ч. для викпадання, стано-вить неоднозначысть термшу „первинний" шов. В одних випадках - це шов, який був накладений на рану вщразу по завершению первинноТ хфур-пчноТ обробки, в ¡нших випадках - ва шви, як1 були накладен! до появи в раы грануляцм (в т.ч. так зваы первины „вщтермшоваы"). На нашу думку для першого вар1анту (шов накладений на рану вщразу по завершению первинноТ х1рурпч-но1 обробки) слщ запропонувати назву „первинний вчасний". Тому що первины вщтермн новаы е фактично невчасними. Тх накладають тод1, коли стае зрозумтим, що ¡нфекцт в раы не розвиваеться \ шов м1г би бути накладений ра-ыше.
Автори спод1ваються, що запропонований аналЬ \ уточнения термЫолопй будуть сприйнят1 як кпннно \ патофЫолопчно обгрунтоваы \ до-поможуть покращити взаеморозумЫня фах1вцв, результати лкування ран \ викладання ЦеТ теми студентам медичних ВУ31в.
Л1тература
1. Загальна х1рурпя. За ред. С.П. Жученка, М.Д.Жел1би, С.Д.Х1м1ча. - К. Здоров'я, 1999. - 488 с.
2. Раны и раневая инфекция. Под ред. М.И. Кузина, Б.М.Костюченка. - М.:Медицина, 1981. - 688 с.
Реферат
ПАТОФИЗИОЛОГИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ ТЕРМИНОЛОГИИ РАН И РАНЕВОГО ПРОЦЕССА Шапринский В.А., БондарчукО.И., Сандер C.B., Андросов С.И., Мазур M.B. Ключевые слова - раны, раневой процесс, классификация, терминология
Основа кпасификации ран - степень повреждения тканей и особенности строения. С этими признаками тесно коррелируют другие. Предлагается исключить дублирующие термины. Размозженные и рваные раны следует рассматривать вместе с уши -бленными и объединить их под названием „ушибленные". Поверхностные дефекты следует обозначать термином „ссадина" и исключить дублирующий термин „царапина". Длительно не заживающая рана является язвой. Термин „длительно не заживающая рана" следует также исключить. Хирургическую оброботку раны следует разделять на первичную и вторичную. Ранняя и поздняя оброботка - дублирующие термины. Шов, наложенный сразу по окончанию первичной хирургической оброботки, следует называть „первичным своевременным". Первичный отсроченный шов - фактически несвоевременный.
УДК 617-001.4-008.64
ПРОБЛЕМА РАНЕВОГО ИСТОЩЕНИЯ В ХИРУРГИИ ПОВРЕЖДЕНИЙ
Шейко В.Д., Лысенко Б.Ф.
Украинская медицинская стоматологическая академия, г. Полтава
Изучено течение травматической болезни (ТБ) у 140 пострадавших с различными вариантами торакальной и абдоминальной политравмы (ПТ), у которых наблюдалось раневое (травматическое) истощение, что составило 31,8%. Течение ТБ у этих пациентов было крайне тяжелым: органные дисфункции были выявлены у 92,9%, в дальнейшем у всех пострадавших возникли разнообразные и многочисленные осложнения. Прогрессирование полиорганной дисфункции обусловило высокую летальность: умерло 42,1% пострадавших. Ведущим компонентом интенсивной терапии раневого истощения и метаболического дистресс-синдрома при ПТ является адекватная заместительная нутритивная терапия.
Ключевые слова: политравма, раневое истощение.
В последние десятилетия проблема лечения тяжелых механических повреждений становится все более актуальной. В структуре интенсивной терапии при политравме (ПТ) основными направлениями является борьба с шоком и предупреждение развития синдрома полиорганных дисфункций (СПОД). В этих условиях
неизбежно внимание концентрируется на обеспечении микроциркуляторной перфузии и окси-генации тканей, снижении постшоковых репер-фузионных поражений, поддержании функций систем жизнеобеспечения. Однако при этом невольно теряется понимание того, что для нормального функционирования тканям необходим
