CC BY
97
1999. -№1,- С. 40-45
9. Колодш А. М. Принципи права Украши / А. М. Колодш. - К.: Юринком 1нтер -1998. - 208 с.
10. Кримшальний процес Украши/ за ред. Ю. М. Грошового, В. М. Хотенця. - Харьав: Право, 2000. - 480 с.
11. Виоле ле Дюк Беседы об архитектуре / ле Дюк Виоле. - М.: Изд-во Всесоюзной Академии Архитектуры, 1937. - 249 с.
12. Про судову практику у справах про захист пдносп та чесп ф1зичноТ особи, а також дшово'1 репутаци ф1зичноТ та юридичио! особи : Постанова Пленуму Верховного Суду Украши вщ 27 лютого 2009 р. № 1
13. Кодекс поведшки посадових oci6 з шдтримування правопорядку // МЪкн. Док. прийнятий Генеральною Асамблеею ООН 17 грудня 1979 року, резолющя 34/169
14. Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень : Постанова Пленуму Верховного Суду Украши вщ 26 грудня 2003 р. № 15
Стаття надшшла до редакци 17.12.2013 р. В. М. Svirskyi
DEFINITION OF THE PRINCIPLES OF RESPECT FOR HUMAN DIGNITY IN THE CRIMINAL PROCEDURAL RULES
The article examines scientific concepts of the principles of law and components of the criminal procedure principles that determine that live, health, honor, dignity, immunity, and security are recognized to be the highest social values in Ukraine. The author determines the concept of personal dignity. It is described as a moral and ethical category which implies respect and self-esteem of a human personality; it is an integral and inalienable personal feature being the highest value that is granted to a person at birth.
Keywords: principles of law, criminal procedure principles, human rights and freedoms, life, health, honor, dignity, immunity and safety of a person.
УДК 341.018
О. Г. Турченко
ШДПОШДЛЛЫПС ТЬ ДЕРЖАВИ ЗА СВОЮ БЕЗПЕКУ
Стаття присвячена виявленню особливостей реал1зацп eidnoe к) а. / ь пост i держави за власну безпеку та досл1дженню питания щодо поеднання у м1жнародному npaei двох засад - об'ективного (м1жнародно-правових вЮносин) та суб'ективного (державного сувереттету).
К.иочоеЛ слова: безпека, м1жнародна безпека, eidnoeickiiьнicmь за безпеку, сувереттет.
Постановка проблеми. Обов'язковою ознакою створення будь-яко! системи е ii здатнють забезпечити головну потребу людини - безпеку. В якш систем! ця здатнють буде вищою, або, яка система продемонструе за допомогою застосовування засоб1в впливу р1зного р1вня цю здатнють, у тш систем! i побажае опинитись бшышсть людей. У сучасних умовах слщ розглядати не персошфшовану небезпеку як таку (вщ конкретно! держави), а реально осмислювати небезпеки i загрози як категорп i явища, виходячи з джерела небезпеки i характеру загрози [1, с. 14].
Нова епоха геопсштичноТ реальности а також розвиток постшдустр1ального, з одночасним формуванням шформацшного суспшьства, свщчить i про певну епоху безпекоренесансу, що супроводжуеться не лише удосконаленням р1зномаштних заход1в
та систем забезпечення безпеки, а й появою нових систем безпеки, що потребуе адекватного реагування з боку наукового сшвтовариства. Останне ж мае виробити якюно нов1 пщходи до осмислення глобал1зацп безпеки [2, с. 6].
При цьому в сучасному свт безиека неподшьна, жодна держава не може забезпечити захист власних штереав безпеки, спираючись виключно на власш ресурси. Так, вщповщно до п.З до Астанинсько'1 Деклараци 2010 року «Назустр1ч безпековому суспшьству» безпека кожноТ держав и-учаснищ невщривно пов'язана з безпекою решти краш-учасниць.
Вщповщно забезпечення внутр1шньо1 безпеки держави може бути здшснене лише на пщстав1 розумшня взаемних ¡нтереав окремих держав та свггового сшвтовариства в цшому [3, с. 5], пщтримання м1жнародного миру i безпеки - через забезпечення BHyrpiniHboi безпеки окремоТ держави шляхом втручання св1товоТ спшьноти у процес розв'язання штрадержавних конфл1кпв [4, с. 7]. Що виступае одшею з умов побудови стшких 1упждержавних систем безпеки та вагомим аргументом на користь створення модел1 безпеки на ochobI сшвпращ.
Але при цьому нацюнальна безпека залишаеться в однооабнш вщповщальносп кожно'1 держави. На цьому наголошуе i ч.2 ст.4 Договору про Свропейський Союз 1992 р. (в редакци Люабонського договору 2007 року).
Актив1защя формування або трансформаций системи безпеки, як правило, вщбуваеться в перюди актив1заци дестабшзацп. М i ж к о н ф е с i й н i конфл1кти, св1тоглядна дисипативн1сть, пол1тична та економ1чш кризи, сощальна напружен1сть, правовий шгшзм, корупц1я, незбалансована зовшшня i внутршня пол1тика та iHmi чинники сприяють формуванню в особи вщчуття незахищеносп, вщчуженост1 в1д сощуму, що актив1зуе алгоритми самозбереження. На цьому еташ можлив1 два види процес1в: позитивш 1нтеграц1йн1 процеси, що виражаються в створенш нових систем безпеки, i негативш ¡нтеграц1йн1 процеси, коли утворюються деструктивш об'еднання (терористичш оргашзаци, релшйш секти тощо). Як зазначае B.C. Канщр, поява та р1зка актив1защя терористичних оргашзащй зазвичай св1дчить про послабления ди системи нац1онально'1 безпеки [5, с. 267].
Разом з цим з певною часткою очевидное^ можна стверджувати, що на сьогодш вщеутня цш1сна теор1я, здатна поясните зародження, юнування та розвиток, можлив1 трансформащ! системи нац1ональноТ безпеки, д1агностування джерел загроз систем!, розроблення мехашзм1в ними тощо.
В1дпов1дно через те, що на нишшньому eTani розвитку формування полшолярного св1ту безпека стала найголовшшою не лише потребою, а й цшнютю людини, проблема нацюнальноТ, загальноТ безпеки набула системного характеру.
Лиспа остантх доелгдженъ i публгкацт. Питаниям системи забезпечення державно! безпеки присвятили cbo'i npaui С. С. Алексеев, Ю. Б. Долгополов, С. Г. Горд1енко, В. С. Картавцев, Ю. Я. Коршунов, П. С Коршиков, В. А. Лшкан, О. С. Подшибякш, В. П. Срошин та низка шших учених.
При дослщженш концептуальних засад м1жнародно'1 ствпращ у сфер1 м1жнародно'1 безпеки були використаш робота заруб1жних фах1вц1в-м1жнародниюв i полгголопв, зокрема, Е. Адлера, М. Арах, М. Барнетта, Ю. А. Борка, Р. Гарднера, Ф. Демшеля, А. Джоржа, К. Дойча, П. Л. 1ванова, М. Крейга та ш.
В контексп даного досл1дження особливий штерес представляють npaui О. Делшського, В. Конишева, В. Котляра, М. Пендюри, А. Розанова, А. Сергушна.
Мета даног cmammi - виявити особливосп реал1зацп в1дповщальност1 держави за власну безпеку та дослщити питания щодо поеднання у м1жнародному npaei двох засад - об'ективного (м1жнародно-правових вщносин) та суб'ективного (державного суверештету).
Виклад основного Momepiany. Pi3Hi держави неоднаково устшно адаптуються до нових умов i глобальних виклиюв. У цих умовах зазнае змш сфера втшення суверештету держави - вона може розширюватися або звужуватися, переходячи на якюно HOBi piBHi реал1зацп. Прискорена штегращя нацюнальних економш у глобальш фшансов1 ринки, прозор1сть кордошв, зростання обсяпв м1жнародно'1 торпвл1 - Bei щ та iHini фактори поступово роблять держави дедаш взаемозалежшшими, змушуючи ix все часпше узгоджувати реал1защю cboix функщй з м1ждержавними оргашзащями полггичного, економ1чного та вшськового спрямування.
Особливого значения згадана проблема набула пщ час визначення подалыпого вектору розвитку евроиейських держав у друпй половиш XX ст. С очевидним, що популяршсть щеТ суверештету традицшно зростала у перюди посилення загроз цшсносп та незалежност1 краш. 3 шшого боку, питания европейського об'еднання також набувають актуальное^ для полггиюв i европейських народ1в саме шд час протистояння держав, посилення загрози знищення системи европейських щнностей.
Як зазначае М. О. Баймуратов, кате гор ¡я «суверештет» носить максимально загальний характер, е абстрактним вираженням cyri держави i тому е фундаментальною, базисною категор1ею. Проблема суверештету завжди була актуальною, але свою гостроту вона набула в умовах глобал1зацп, штеграцп, стирання м1ждержавних кордошв, на тл1 яких з'являеться проблема «збереження наповнення державного суверен1тету».
Суверен1тет е своерщним «пропуском» держав на м1жнародну арену, з якого для них виникае низка прав. МЪкнародне визнання вщкривае можливост1 для зовшшн1х запозичень, а також право на вщетоювання cboix ¡HTepeciß в судах шших держав. Дипломатичш представники визнано'1 держави, у свою чергу отримують гарант недоторканосп, а й оф1ц1йн1 особи - ¡муштет в1д пересл1дування. Суверенна визнана держава мае право вшьно укладати м1жнародн1 договори, яи д1ятимуть нав1ть у pa3i зм1ни уряду.
При цьому зовшшнш суверен1тет, хоча i е важливим ¡нструментом позицшвання держави на м1жнародн1й ареш, насправд1 е другорядним вщносно внутр1шнього суверештету. Зовшшнш суверештет сам по co6i не здатний гарантувати територ1альну цшешеть держави i нав1ть п ¡снування. В той же час, реал1зувати внутр1шн1й суверен1тет у в1дсутн1сть суверештету зовшшнього, можна лише в умовах повно! економ1чно'1 i пол1тично'1 ¿золяци, немислимо'1 у сучасному евт [6].
Л. Ю. Черняк, дослщжуючи питания виникнення й еволюцп державного суверен1тету, доходить висновку, що в сучаснш юридичн1й науц1 склалося чотири основш позищ'1. Зпдно з першою, найпоширен1шою, суверен1тет виникае одночасно з державою як й ¡манентна властивють бути верховною владою всередиш краши i незалежною вщ ¡нших держав. Зпдно з другим шдходом, вш виникае на певному eTani розвитку держави як показник монопол1зацп в руках держави верховно! влади i владного примусу. Розробники третьо'1 позицй вважають, що в1н виникае одночасно i3 сусп1льством, а четверто'1 - до виникнення народу i держави [7, с. 14-15].
Але, вважаемо, що необхщно погодитися з Н. Дщенко [8, с. 14], X. Якименко [9, с. 37], що про суверештет i державну централ1защею можна говорити лише стосовно Нового часу.
Так, на початку XX ст. основним питаниям при розгляд1 проблеми суверештету стало питания про сумюнють суверештету з нормальним функцюнуванням i розвитком м1жнародного права i м1жнародного епшкування [10, с. 125].
О. Ейхельман [11, с. 5] зазначав, що незважаючи на необмежешеть державного суверештету, держава в сучасному евт широко користуеться можливютю i фактичною необхщнютю для себе вступати в м1жнародне сп1лкування. При цьому в1н наголошував
на абсолютности державного суверенитету, який повинен охоронятися у величезнш маа договор1в, що укладаються державами у м1жнародному спшкуванш.
Вщомий теоретик штеграцп С. Хоффман теж наполягае на необхщносп збереження державного суверештету. Водночас вш бшьш гнучко пщходить до визначення його змюту 1 не заперечуе можливосп його еволюци вщповщно до змш, що вщбуваються у сфер1 державного буд1вництва, та зовшшшх чинниив. На його думку, регюнальна ¡нтеграшя - це процес пом1ркованого пристосування до глобального тиску [12, с. 247].
В той же час бшышсть росшських дослщниюв науки м1жнародного права (Ф. Мартене, А. Стоянов, В. Даневський та шип) довели тезу, яка на сьогодш вже не визивае заперечень, що зовшшнш суверенггет держави не може бути абсолютним 1 мае сво'1 обмеження в суверенитет! ¡нших держав 1 в м1жнародних нормах, що регулюють епшкування суверенних держав [13, с. 162].
Тобто зовшшня незалежнють вщносна, суверенна влада держави обмежена аналогичною владою ¿нших держав. На думку Г. Кельзена, «держави, що мають обов'язки з 1Шжнародного права, вже на пщстав1 цього не е суверенними».
На думку В. Даневського, завданням м1жнародного права саме 1 е забезпечення правильного сшвюнування принцишв суверештету (суб'ективний принцип 1УПжнародного права) та м1жнародно-правового епшкування (об'ективний принцип м1жнародного права). В свою чергу, I. 0.1вановський наголошував, що основу 1УПжнародного епшкування та м1жнародного права повинш становити дв1 головш ¡деТ: ¿дея самоспйносп держав (суб'ективна щея) та щея союзу м1ж ними (об'ективна щея), гармошйне поеднання обох цих ¿дей е джерелом уах прав 1 обов'язив держав у м1жнародному жита. Коли держава стае учасником м1жнародного сшвжиття, це зовс1м не означае, що вона втрачае самостшнють у веденш сво!х внутр1шн1х 1 зовн1шн1х справ [14, с. 263].
Концепцш суверештету, яка грунтуеться на висновку, що сучасний евгг обмежуе умови для держави бути повшетю незалежною в прояв1 свое'1 влади висловлюе також X. Др1ер, який стверджуе, що вже в XX столггп зростання взаемних зобов'язань об'ективно призводить до даремносп концепцп суверен1тету та «втрати монол1тносп суверен1тету». Практично аналопчно висловлюеться Л. Вшьдхабер: «Суверен1тет мае бути ослаблений потребами взаемозалежностг Суверен1тет е вщносним поняттям, що зм1нюеться з часом, пристосовуеться до ново! ситуаци 1 нових потреб» [15].
На сьогодш все чаепше йдеться про те, що не можна розумгги суверенггет буквально чи так, як його розумши, коли вш утверджувався у м1жнародному прав1 [16, с. 463-474]. Так, один з противниив збереження принципу державного суверештету, французький вчений Пьер Аснер стверджуе з цього приводу: «Ми знаходимося в перюд1 розмитосп: зараз недостатньо сказати «держава», «суверенггет», «полггика», щоб оживити щ реал1Т. Але ¡ншого принципу, який би 1х зам1нив, теж немае» [17, с. 331-332].
Нов1 та дедал1 ¡нтересн1 ¡деТ вщносно державного суверен1тету були висловлеш М. 1лыним [18], А. Кустаревим [19], I. Троян [20, с. 159] в тому, що пщ впливом глобал1зацп суверен1тет приймае дв1 ¡постаа: суверен1тет як титул (в класичному розум1нн1) единий та неподшьний 1 суверештет яка комплексний ресурс, наб1р пр1оритет1в, кожний з яких може бути використаний окремо. Таким чином, техшчно, державний суверен1тет як цше визначае свободу держави машпулювати свош суверештетом як «корзиною» прюритет1в.
Нин1 переважае та точка зору, що добре сформульоваш м1жнародш зобов'язання та всеосяжна стратепя м1жнародних вщносин розширюе, а не обмежуе владу держави над власною долею. Тобто, як зазначае О. Задорожшй, вщбуваеться не лквщащя
суверештету, а змша змюту цього поняття [21, с. 350].
Все бшыпе держав, як правило, провщш ¡з груп 0-8 1 0-20, схильш тлумачити суверештет держави не меншою м1рою як обов'язок, а шж право. Вщповщно суверештет держави е й обов'язком, у межах поширення й юрисдикцп, забезпечення основних прав 1 свобод людини, а держава ми слиться як суб'ект, вщповщальний за збереження надбань свггово! сшльноти на й територй.
Отже, необхщним вважають погодитися з прихильниками змши ставлення до державного суверенитету [22, с. 25], 1 останнш розглядати як м1ру вщповщальносп у внутр1шньому плаш за свш народ 1 кожного, за !х безпеку, у зовшшньому плаш - за виршенням проблем, ¡з якими зггкнулася св1това спшьнота, за м1жнародний мир та безпеку.
Але не применшуючи роль м1жнародного права, треба зазначити, що м1жнародне сшлкування, м1жнародш союзи не можуть претендувати на поглинання ¡ндивщуально! держави; як зазначав В. Даневський [23, с. 120], м1жнародний союз вирю на сшльних штересах вах держав 1 ¡снуе для досягнення !х штереав 1 сприяння !х розвитку, незалежносп.
Анал1з Статуту ООН дае можливють вивести формулу загальноТ колективно! безпеки: змщнення нащонально! та регюнально! безпеки вщповщно до м1жнародного права означав водночас змщнення безпеки в загальносвгговому масштаб!. Держави пщтримують м1жнародну безпеку, пщтримуючи нащональну правом1рними засобами.
1стотний вплив на р1вень 1 шлях1в забезпечення нащонально! безпеки процесу глобал1зацй призв1в до того, що при визначенш безпеки будь-яко! держави, слово «нащональна» все бшыпе розмиваеться. Акценти змщуються вщ поняття «самозабезпечення» безпеки до таких понять, як глобальна, загальна, колективна, м1жнародна безпека.
Вщповщно, на думку В. Ржевсько!, будь-якч об'еднання держав у сфер1 безпеки мають слугувати двом взаемопов'язаним цшям: шдтримщ безпеки учасниив та у зв'язку з цим - шдтримщ м1жнародно! безпеки в цшому як неподшьно! для вах члешв свггового сшвтовариства [24, с. 81].
Науковщ розглядають кате гор ¡ю «безпека» як: стан вщсутносп р1зного роду небезпек 1 загроз, здатних завдати неприйнятноТ шкоди (збитку) життево важливим штересам людини [25, с. 27]; стан захищеносп вщ суспшьно! небезпеки кримшально караного д1яння [26, с. 15].
Уперше концепщя нащонально! безпеки була сформульована У. Лшпманом: «Нащя знаходиться у стаж безпеки, коли немае потреби жертвувати сво!ми законними штересами з метою уникнути вшни 1 коли вона у змоз1 захистити за необхщнютю щ ¡нтереси шляхом вшни».
Сучасш дослщження свггу та конфл1кпв намагаються визначати безпеку на пщстав1 багатогранного пщходу. Використовуючи визначення безпеки, шдабне до визначення загально! безпеки, що передбачае необхщнють виключення уах тишв насильства, дослщження свггу наприкшщ 1960-х роив запропонували першу теорно структурного насильства - теор1ю непрямого насильства, здатного спричинити шкоду шдивщу в результат! несправедливосп економ1чних та полггичних структур, що знижують життев1 спод1вання ¡ндивща за рахунок недостатнього забезпечення матер1альних потреб.
В. В. Горд1енко, розглядаючи поняття глобально! безпеки, визначае Г! як стан цившзацй, при якому за рахунок внутршшх мехашзм1в розвитку, опосередкованих функщонуванням р1зних м1ждержавних та нащональних ¡нсттупв, збер1гаеться !"! стшкий стан 1 розвиток, забезпечуються умови для реал1зацп штереав особи, нацш та держави (як сукупносп оаб 1 нацш) 1 одночасно !х захищенють (при наявносп
усвщомлення ií людьми) вщ глобальних загроз кримшального, сощального, природного й техногенного характеру.
У де в чому подшяючи позищю прихильниюв «CBÍTOBoro порядку», Кен Бус стверджуе, що основою безпеки повинен бути шдивщ, а не держава. Кен Бус виступае з критикою «непотр1бних дихотомш», яи характеризували cnoci6 вивчення м1жнародноТ полггики. Bíh вважае, що мова, в межах яко! формулюеться безпека, - це мова розподшу та виключення; доки людство не позбавиться старих стереотишв i не почне мислити бшып незалежно, образи майбутнього будуть повторювати минуле. К. Бус MÍHÍMÍ3ye центральну роль держави та военно! сили, намагаеться знайти демократичну форму людсько! безпеки [27, с. 21].
Мтнародна безпека - такий стан м1жнародних вщносин, за якого створюються умови, необхщш для ¡снування та функщонування держав, забезпечення 1хнього повного суверештету, псштично! та економ1чноТ незалежносп, можливо! вщс1ч1 военно-полггичному натиску й arpecii, р1вноправних вщносин з шшими крашами. Водночас 1Шжнародну безпеку треба розглядати як полггику, що сприяе створенню ефективних гарантш миру як для окремоТ краши, так i всього свггового сшвтовариства.
KpiM того, дослщники вщм1чають, що безпека, як стан, повинна припускати й шший стан — «небезпеки». При цьому, пщ небезпекою для людини необхщно розум1ти явище, здатне завдати шкоди (збитку) життево важливим ¡нтересам людини, до яких вщносять: життя, здоров'я, добробут, доступ до шформаци [28, с. 216].
При цьому слщ констатувати, що науков1 розробки в Украш1 поки що не е адекватними тому р1вню загроз, який юнуе на сьогодш. I передус1м це зумовлено Tieio обставиною, що переважна бшышсть автор1в вважають, що найбшьшу небезпеку становлять внутршш загрози.
Як зазначае В. С. Канц1р, необх1дшсть розроблення поняття «загроза» визначаеться:
- пануванням диверсифшацшного шдходу щодо дослщження категорш нац1обезпекознавства;
- недостатньою розроблен1стю поняття «загроза» i питань його вщмежування вщ íhuihx спор1днених понять (небезпека, виклик, фактор);
- наявшстю невиршеноТ проблеми формування категор1йно-понят1 иного апарату нац1обезпекознавства, де поняття «загроза», «небезпека», «система нацюнальноТ безпеки» посщають чшьне м1сце.
Г.Ф. Костенко вказуе, що на сьогодш категор1я «загроза», як правило, розглядаеться ввдрвано вщ ¡нших, пов'язаних Í3 нею кате гор i й [29, с. 6].
Щодо визначення сутносп «загрози», то, по-перше, загрозу можуть нести лише певш д1'1 (д1яльн1сть або безд1яльнють), що мають прямий причинно-наслщковий зв'язок Í3 зм1ною в1дпов1дних умов i параметр1в сусп1льних процес1в, яи визначають безпечн1 умови ¿снуванга суспшьства i держави [30, с. 43].
По-друге, щ ди мають бути конкретно-визначеними, а не загальними. По-трете, як вщзначае Б. Корм1ч, ще одним чинником мае бути р1вень суспшьно! небезпеки цих д1й. Безумовно, ди, яи можуть розщнюватися як загроза нацюнальнш безпещ, повинш мати виключно високу стушнь сусп1льно'1 небезпеки, оскшьки ix об'ектом е не просто права або законш штереси певних суб'ект1в, а правов1 вщносини по забезпеченню умов, порушення яких ставить пщ сумшв саму можливють нормального ¿снування цих суб'ект1в [31, с. 195].
Таким чином, замахом на нацюнальну безпеку е tí дп, за яю законом передбачена вщповщальнють.
Стан в1тчизняно'1 економ1ки, недосконалють системи оргашзацй' державно'1 влади та громадянського суспшьства, поляризащя украшського суспшьства та кримшал1защя
сусшльних вщносин, зростання оргашзовано! злочинносп та корупцп створюють широкий спектр загроз нацюнальноТ безпеки краши.
У галуз1 економжи загрози мають комплексний характер 1 обумовлеш, перед уам, суттевим зменшенням внутршнього валового продукту, зниженням ¡н вести щйиоТ, ¡нновацшно! активносп та науково-техшчного потенщалу, стагнащею аграрного сектору, розбалансованютю банювсько! системи, зростанням зовшшнього та внутр1шнього державного боргу, тенденщею до прюритету в експортному постачанш сировини, а в ¡мпорт1 - продовольчих товар1в.
Загроза кримшал1зацй суспшьних вщносин, виникаючих пщ час реформування сощально-полггичного устрою та економ1чиоТ д1яльносп, стае гострше. Серйозш недолжи, зроблеш на початковому еташ проведена реформ в економ1чнш, военнш, правоохороннш та шших галузях державно! д1яльносп, послабления системи державного регулювання та контролю, недосконалють правово! бази, вщсутшсть сильно! державно! полггики в сощальнш сфер1, зниження духовного потенщалу суспшьства е основними факторами, що сприяють росту злочинносп, особливо !! оргашзованих форм, а також корупцп.
Т. Г. Васильщв пропонуе поеднати тактичш заходи полггики змщнення економ1чно! безпеки пщприемництва в прикордонних регюнах Украши з посиленням найбшып незабезпечених й функщональних складников (система оподаткуваиня, дозвшьна сфера, шновацшний та виробничий складники економ1чно! безпеки пщприемництва). Контроль за реал1защею стратеги 1 тактики змщнення економ1чно! безпеки пщприемництва, на його думку, може бути реал1зований через належний розподш функщй, повноважень та вщповщальносп м1ж суб'ектами системи безпеки пщприемництва, а також запровадження практики мошторингу й р1вня, зокрема, з метою ощнки р1вня та динамши штегрального показника 1 часткових функщональних складников безпеки, визначення ефективносп реал1зованих заход ¡в 1 фактор ¡в впливу на складники економ1чно! безпеки пщприемництва [32, с. 30].
У грудш 2004 року було оприлюднена доповщь Групи високого р1вня ООН щодо загроз, виклиюв та змш пщ назвою «Бшып безпечний свгг: наша сшльна вщповщальшсть».
I! автори в основу визначення загроз поклали принцип, що будь-яка под1я чи процес, яю призводять до масово! загибел1 людей або зменшення шанав на виживання та послаблюють держави як базов1 елементи м1жнародно! системи, становлять загрозу м1жнароднш безпещ. Виходячи з цього, можна виокремлено плеть блоков загроз, якими свгг мае займатися зараз 1 в наступи! десятшиття: економ1чш 1 сощальш загрози, включаючи злидш, шфекцшш загрози та еколопчну деградащю; м1ждержавш конфлшти; внутршш конфлшти, включаючи громадянську вшну, геноцид та шип масов1 зв1рства; поширення 1 можливе застосування ядерно!, радюлопчно!, х1м1чно! 1 бактерюлопчноТ збро!; тероризм; транснащональна оргашзована злочиншсть.
До основних джерел сучасних загроз можна вщнести 1 природш загрози, що створюються силами космосу 1 планети, а також загрози, що створюються людиною, суспшьством 1 державою. Саме останш, як свщчить анал1з, е джерелом найбшыпого числа загроз для себе та оточуючого середовища.
Вся зовшшньополггична д1яльнють держав виражаеться, насамперед, у прагненш в1 детоювати сво! дшеш чи надумаш нащональш штереси. При цьому нащональний штерес е уевщомленням 1 вщображенням державних потреб, яю вщстоюються лщерами дано! держави. На сьогодш науково обгрунтованою та практично пщтвердженою е теза про те, що забезпечення нащонально! безпеки будь-яко! держави можливе лише на засадах розумшня взаемних ¡нтереав як окремих держав, так 1 с в ¡то во го сшвтовариства в цшому.
Таким чином, сучасна м1жнародна иолггика повинна базуватись на двох принципах: захищаючи й сприяючи реашзацп власних штереав, будь-який суб'ект м1жнародних вщносин повинен з повагою ставитись 1 до ¿нтереав шших держав. Це означав, що розум держави, виражений в !"! нащональному штереа, полягае в усвщомленш як власно! сутносп й природи, так 1 природи оточення.
Як зазначае М. М. Пендюра, розробка концептуальних положень теорй нащонально! безпеки, як у розумшш захщних науковщв, так 1 вггчизняних, повинно виходити ¡з загального контексту нацюнальних ¡нтереав, без виршення яко! проведения обгрунтовано! внутршньоТ та зовшшньо! полггики принципово неможливо.
Нащональний ¡нтерес в умовах глобал1зацп школ и пщмшяеться гумаштарними ¡нтересами або й ¡нтересами «м1жнародного сшвтовариства». Проте спод1вання на реашзащю такого ¡нтересу в умовах глобал1зацй е марними, оскшьки не ¡снуе жодно! нащонально! держави, яка б була здатною принести у жертву сво! ¡нтереси заради ¡нтереав ¡нших держав, якщо при цьому вона не переслщуе ¡нших стратепчних цшей.
При цьому треба зазначити, що незалежно вщ методолопчного пщходу до розумшня поняття «безпека», «система нащонально! безпеки», завжди категор1я «¿нтерес» виступае ключовою.
Так, наприклад, елггиський пщхщ розглядае нацюнальну безпеку як шструмент досягнення саме особистих ¡нтереав правлячою верх1вкою. Полггична елгга, знаходячись на вершиш ¡ерархп системи, мае спрямовувати розвиток системи нащонально! безпеки у заданому об'ективними 1 суб'ективними законами руст.
Хоча при цьому може виникнути ризик поглиблення кризи влади, коли правляча елгга не е достатньо пщготовленою для розробки та реал1зацп рппень щодо забезпечення нащонально! безпеки, не вщповщаючих сучасним потребам держави. Хоча визнаючи загальним напрямом напрям забезпечення нацюнальних ¡нтереав, не виключена можливють 1 маншулювання самою категор1ею «нащональний ¿нтерес».
Або з позицй б!хевюрального пщходу нащональна безпека виступае не просто як стан захищеносп особи, суспшьства 1 держави вщ внутршшх 1 зовшшшх загроз, а як пройняте суб'ектними переживаниями прагнення до задоволення потреби окремо! особи у безпещ.
Система гарант!й нащонально! безпеки багато в чому залежить як вщ ситуацн в середин! держави (взаемовщносин м1ж р1зними сощальними стратами, громадянським суспшьством 1 державою), так 1 вщ ставлення до держави ¿нших суб'екпв м1жнародного права (наявшсть зовшшшх загроз (зовшшшй агресй), або навпаки -сприятливе ставлення).
При наявносп, наприклад, сепаратистських настро!в у держав! концепщя нащонально! безпеки буде спрямована на виршення внутршшх проблем, наявшсть зовшшшх загроз - спрямовуе зусилля суспшьства та держави на оборону, а внутршш гаранты будуть вщшравати другорядну роль.
Р. Арон у пращ «Мир 1 вшна м1ж нащями», виходячи з тези про неможливють ращонального визначення нащонального штересу, замшив його поняттям мети 1 зробив спробу виявити деяи постшш величини в зовшшшй полггищ держави. Це три групи цшей: «безпека, мщь, слава»; «проспр, люди, дуин»; «тшо, серце, дух». Центральне мюце серед цих цшей Р. Арон вщводив безпещ.
А на думку М. Пендюри, у правознавста категорш «безпека» або «правова безпека» взагал! варто тлумачити, як сусшльну безпеку, без р1знищ, чи забезпечуе безпека публ1чний або приватний ¿нтерес. Тим самим акцент робиться на тому, що безпека (як сощально-правове явище) забезпечуе захист штереав усього суспшьства, у ах його структурних пщроздшв.
Вщповщно, пропонуемо нащональш ¿нтереси визначати як штегральний вираз
штереав бшыпосп члешв суспшьства, держави, що е похщними вщ загальновизнаних базових щнностей 1 реал1зуються через нацюнально-правову систему вщповщно! держави законодавчою, виконавчою та судовою гшками влади.
А суть нащональних ¡нтереав пропонуемо визначити як необхщшсть в забезиечеиш иеобмежеиого в чаа безиечиого ¡снування держави в якосп самостшного суб'екта, постшного зростаиия уах складових могутносп краши - пол ¡т и ч но!, економ1чно1, вшськово!, науково! тощо, а також спи ко го розвитку особи, суспшьства. При цьому в якосп незмшного постшного змюту нащонального штересу необхщно видшити задачу забезпечення безпеки держави, основним обов'язком яко!, в свою чергу, е забезпечення безпеки 1 розвитку особи 1 суспшьства [33, с. 102].
Таким чином, за результатами проведеного дослщження можна зробити наступи! висновки:
1. Змщнення нащонально! та регюнально! безпеки вщповщно до м1жнародного права означав водночас змщнення безпеки в загальносвгговому масштаб!. Держави пщтримують м1жнародну безпеку, пщтримуючи нащональну правом1рними засобами.
1стотний вплив на р1вень 1 шлях1в забезпечення нащонально! безпеки процесу глобал1зацй призв1в до того, що при визначенш безпеки будь-якоТ держави, слово «нащональна» все бшыпе розмиваеться. Акценти змщуються вщ поняття «самозабезпечення» безпеки до таких понять, як глобальна, загальна, колективна, м1жнародна безпека.
2. Державний суверенитет необхщним вважаеться розглядати як м1ру вщповщальносп у внутршньому плаш за свш народ 1 кожного, за !х безпеку, у зовшшньому плаш - за виршенням проблем, ¡з якими зггкнулася свггова сшльнота, за м1жнародний мир та безпеку.
3. Поняття нащонально! безпеки пропонуеться розглядати як складову иравово! системи держави, покликану забезпечити стан захшценосп життево важливих ¡нтереав людини 1 громадянина, суспшьства 1 держави шляхом створення умов для спи ко го розвитку на основ! науково обгрунтованоТ внутршньо! та зовшшньо! полггики, своечасного виявлення, запоб1гання 1 нейтрал1зацп реальних та потенщйних загроз нацюнальним штересам.
4. Нащональш штереси пропонуеться визначати як штегральний вираз ¡нтереав бшыпосп члешв суспшьства, держави, що е похщними вщ загальновизнаних базових щнностей 1 реал1зуються через нацюнально-правову систему вщповщно! держави законодавчою, виконавчою та судовою гиками влади.
Вщповщно суть нащональних ¡нтереав пропонуемо визначити як необхщшсть в забезпеченш необмеженого в чаа безпечного ¿снування держави в якосп самостшного суб'екта, постшного зростання уах складових могутносп кра!ни - полпично!, економ1чно!, вшськово!, науково! тощо, а також спи ко го розвитку особи, суспшьства. При цьому в якосп незмшного постшного змюту нащонального ¿нтересу необхщно видшити задачу забезпечення безпеки держави, основним обов'язком яко!, в свою чергу, е забезпечення безпеки 1 розвитку особи 1 суспшьства.
5. Необхщно видшити наступи! ознаки дш, яи можна квал1фжувати як «загрози» безпещ держави: 1) це лише певш дй (д1яльнють або безд1яльшсть), що мають прямий причинно-наслщковий зв'язок ¡з змшою вщповщних умов 1 параметр1в суспшьних процеав, яи визначають безпечш умови ¿снування суспшьства 1 держави; 2) щ дп мають бути конкретно-визначеними, а не загальними; 3) щ дп, повинш мати виключно високу стушнь суспшьно! небезпеки.
Основш загрози безпещ людини, суспшьства 1 держави, тобто, основним об'ектам безпеки держави (нащональшй безпещ), запропоновано роздшити на три групи:
- загрози впливу на людину, суспшьство i державу в цшому (тероризм, техногенш катастрофи планетарного р1вня тощо);
- загрози людиш та суспшьству (неправом1рний вплив окремих oci6, груп, оргашзацш чи шоземних держав на свщомють людини i суспшьства внаслщок проведения шформацшно-психолопчних операщй чи шформацшно! вшни, вирощування та реал1защя генетично небезпечних продукт!в харчування тощо);
- загрози правам i свободам людини (торпвля людьми, порушення державними чи шшими органами прав громадян тощо).
Список використано¥ лггератури
1. Рыбак А. А. К вопросу о стратегических национальных приоритетах в целях обеспечения национальной безопасности и территориальной целостности / А. А. Рыбак // Государственная власть и местное самоуправление. - 2012. - №4. - С. 12-21.
2. Лшкан В. А. Пантурашзм - сучасна загроза для Украши / В. А. Лшкан // Служба безпеки. - 2002. - № 4. - С. 6-7.
3. Пендюра М. М. Нащональна безпека Украши в контексп сучасних европейських геополггичних трансформацш: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 теор1я та ютор1я держави i права; ютор1я полггичних i правових учень / М. М. Пендюра. - К.: Кшв. Нац. Ушв. Внутр. Справ., 2006. - 18 с.
4. Теличкш О. О. Правоохоронна д1яльнють у сфер1 забезпечення м1жнародного миру i безпеки: оргашзацшно-правов1 засади: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 теор1я управлшня; адмшютративне право i процес; фшансове право; шформацшне право / О. О. Теличкш. - X.: Нац. Ушвер. внутр. справ, 2004. - 36 с.
5. Канщр В. С. Терористична д1яльшсть i нащональна безпека / В. С. Канщр // Часопис Кшвського ушверситету права. - 2011. - №1. - С. 265-269.
6 Баймуратов М. А. Суверенитет государства и его роль в становлении конституционного строя Украины в условиях глобализации [Электронний ресурс] / М. А. Баймуратов. - Режим доступу:
http://www.viu-online.ru/tl_files/docs/conferencii/22Bajmuratov.docs.
7. Черняк Л. Ю. Общетеоретические проблемы государственного суверенитета: дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / Л. Ю. Черняк. - Челябинск, 2007. - 189 с.
8. Диденко Н. С. Трансформация политико-правового содержания государственного суверенитета на рубеже XX - XXI вв. (теоретико-правовое исследование): дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 теор1я та ютор1я держави i права; ютор1я полггичних i правових учень / Н. С. Диденко. - Ростов на Дону, 2006. - 178 с.
9. Якименко X. Наднацюнальна оргашзащя влади i державний суверенитет: проблеми сшввщношення / X. Якименко // Вюник Нацюнально'1 академп правових наук. - 2011. -№3. - С. 36-44.
10 Оппенгейм Л. Международное право / Л. Оппенгейм; пер. с нем. Г. Лаутерпахтом; ред. и предисл. С. Б. Крылова. — М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1948. - Т.1: Полутом 1: Мир, 408 с.
11. Эйхельман О.О. Очерки из лекций по международному праву / О.О. Эйхельман,-Киев : Типография И.И. Чоколова, 1900. - Выпуск 1. - 130 с.
12. Теория международных отношений на рубеже столетий / под ред. К. Буса и С. Смита; общ. ред. П.А. Цыганкова. -М.: Гардарики, 2002. - 567 с.
13. Левин Д. Б. Наука международного права в России в конце XIX и начале XX в. Общие вопросы теории международного права / Д.Б. Левин, отв. ред. Н. А. Ушаков. -М.: Наука, 1982. - 198 с.
14. Денисов В. Наука м1жнародного права в УкраТш у XIX - першш половиш XX столптя: ¡стор1я становления та розвитку / В. Денисов, К. Савчук // Право Украши. -2012. -№3-4. - С. 258-267.
15. Wildhaber L. Sovereignty and International Law / L. Wildhaber // R.St.J. Macdonald and Douglas M. Johnston, eds. The Structure and Process of International Law: Essays in Legal Philosophy, Doctrine and Theory. - Dordrecht, Netherlands: Nijhoff, 1986. - P. 440-441.
16. Bartelson J. The Concept of Sovereignty Revisited / J. Bartelson // European Journal of International Law. - 2005. - Vol.17, №2. - P. 463-474.
17. Аснер П. Насилие и мир. От атомной бомбы до этнической чистки / П. Аснер. -СПб.: Всемирное слово, 1999. - 352 с.
18. Ильин М. В. Альтернативные формы суверенной государственности [Электронный ресурс] / М. В. Ильин. - Режим доступа:
http://www.mgimo.ru/studi/faculty/politics/ksp/docs/34538/document34545.phtml.
19. Кустарев А. Кризис государственного [Электронный ресурс] / А. Кустарев // Космополис. - 2003. - №3. - Режим доступа:
http :ri sa. ru/со smopolis/archives/3/kustarev. html.
20. Троян I. Трансформащя державного суверенитету в умовах глобал1зацп / I. Троян // Украшська нацюнальна щея: реалп та перспективи розвитку. - 2011. - №23. - С. 158164.
21. Задорожнш О. Лекщя професора О. Задорожнього: вступ до курсу «Мтнародне право» / О. Задорожнш // Право Украши. - 2012. - №3-4. - С. 338-359.
22. Буткевич В. Виклики м1жнародному праву в умовах глобал1зацп свггу / В. Буткевич // Право Укршни. - 2012. - №3-4. - С. 12-50.
23. Даневский В. П. Основания международного права, его принципы и цели / В. П. Даневский // Юридический вестник (Издание Московского юридического общества). - 1880. - май. - С. 116-141.
24. РжевськаВ. Позаблоковий статус Укршни: м1жнародно-правов1 аспекта / В. Ржевська // Право Украши. - 2012. - №3-4. - С. 78-86.
25. Сапронов В. В. Безопасность жизнедеятельности: учеб.-метод. пособ. /В. В. Сапронов, Л. М. Власова, Е. С. Фрумкина; под общ. рук. Л.И. Шершнева. - М. : Русский журнал, 2004. - 79 с.
26. Горшенков Г. Н. Информационная преступность: криминологическая безопасность личности, угрозы и меры ее защиты / Г. Н. Горшенков, Г. Г. Горшенков, А. Г. Горшенков // Вестник Нижегород. ун-та им. Н. И. Лобачевского. Серия: Право. -2003. - Вып. 1. - С. 13-16.
27. Шайтан О. Понятшно-категор1альний апарат шформацшно'1 безпеки держави у гумаштаршй сфер1 / О. Шайтан // Юридичний журнал. - 2012. - №4. - С. 18-23.
28. Шеломенцев В. П. Безпека людини, суспшьства i держави в Укра'1'ш: кримшолопчний аспект / В. П. Шеломенцев // Боротьба з оргашзованою злочиннютю i корупщею (теор1я i практика). - 2009. - №22. - С. 215-222.
29. Костенко Г. Ф. Теоретичш аспекта стратеги нацюнальноТ безпеки: навч. noci6. / Г. Ф. Костенко. - К.: ДЕМ1Д 2002. - 210 с.
30. Турченко О. Г. Правовое регулирование информационной безопасности в Украине: моногр. / О. Г. Турченко. - Донецк, 2010. - 228 с.
31. Кормич Б. А. Правова регламентащя шформацшно'1 безпеки Украши / Б. А. Кормич // Держава i право. - 2003. - Випуск 17. - С. 193-198.
32. Васильщв Т. Г. Проблеми взаемоузгодженосп державного регулювання пщприемництва, його економ1чно'1 безпеки та розвитку транскордонного сшвробггництва / Т. Г. Васильщв // Вюник Донецького нащонального ушверситету, Сер1я В: Економпса i право. - 2010. - Випуск 1. - С. 27-31.
33. Турченко О. Г. Щодо поняття категорп «нацюнальш штереси» / О. Г. Турченко // Карпатський правничий часопис. - 2013. - №1. - С. 99-102.
Стаття надшшла до редакци 08.12.2013 р.
О. G.Turchenko
RESPONSIBILITY OF THE STATE IS FOR THE SECURITY
In the article it is grounded, that consideration of safety through the prism of analysis of its separate elements with next extrapolation on all of the system incorrectly. Accordingly, except for the guided, organizational processes (ideology, strategy, tactic, technologies of safety) a necessity is research and such processes as formation of structures, chaos, order.
Present day problems occurred in international legal relation ships are being discussed the problems arise in the process offormation and development of safety system as well as in law-making and law-implementing activity of the states treated as basic international public law subjects.
The mentioned activity is being realized by the states in the bounds of world society and international organizations in the sphere of safety system creation.
Scientific research is devoted to the methodological problems of responsibility of the state is for the security from positions of systems approach in the conditions of modern European geopolitical transformations, development of new categories, their concordance with the generally accepted constructions, international documents, monitoring of modern calls and threats to national interests, counteractions to the transnational calls - the organized crime, illegal migration, trade by people, terrorism.
Has been analyzed the narrow and wide going is considered near the study of safety, sovereignty, different methods of research of the system of safety.
This article provides an analysis of the different scientific approaches to understanding the category of «national interest», to authentication of categories «interest» and «national interest» as objects ofproviding safety, the results of which prompted the author's concept of national interests, revealed their essence.
In addition, drawn conclusion about the necessity of consideration of state sovereignty as a measure of responsibility in an internal plan for the peoples and each, for their safety, in an external plan - for international peace and safety.
Keywords: security, safety, responsibility for security, sovereignty.
УДК 342.7(477)(045)
Ю. C. Xo66i
УДОСКОНАЛЕННЯ РЕГЛАМЕНТАЦП ПРАВ ЛЮДИНИ ЯК НЕОБХ1ДНИЙ ЕЛЕМЕНТ К0НСТИТУЦ1ЙН01 РЕФОРМИ
3 метою кращого захисту прав людини в Украш, пропонуетъся розширити перелт прав, свобод та обов'язтв людини i громадянина закртлених у Роздш II Конституци Украши. Особливо актуальною ця проблема е в nepiod роботи Конституцтног Асамблег, яка покликана розробити текст новог Конституци.
Проведений анал'п дтчих м1жнародно-правових Оокуменпив в ccpepi захисту прав людини дозволяе зробити пропозици щодо ix peei3ii з урахуванням розширення перелту прав людини та досягнення науки та техтки. На ocHoei чого внести eidnoeidm пропозици щодо змш до Роздшу прав, свобод та обов'язтв людини i громадянина Конституци Украши.
К.иочоеЛ слова: Конститущя, Конституцтна асамблея, права людини, поколшня прав людини, м1жнародт документи в ccpepi захисту прав людини.
Постановка проблеми. Проблема юридичного закршлення та дотримання прав людини залишаеться актуальною завжди. Захист порушених прав нав1ть може
